Рішення від 24 червня 2026 р. у справі №207/2119/26 — Південний районний суд міста Кам’янського

№ 207/2119/26

№ 2/207/2355/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 червня 2026 року м. Кам`янське

Південний районний суд міста Кам`янського у складі у складі:

головуючого судді Юрченко І.М.,

при секретарі Сівачук А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Кам`янське цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту комунальної власності, земельних відносин та реєстрації речових прав на нерухоме майно Кам`янської міської ради про зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до Департаменту комунальної власності, земельних відносин та реєстрації речових прав на нерухоме майно Кам`янської міської ради про зобов`язання вчинити певні дії, в якій посилається на те, що згідно відомостей з паспорту громадянина України cepii НОМЕР_1 , виданого Баглійським PB Дніпродзержинського МУ України в Дніпропетровській області, 27 листопада 1998 року, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з 22 грудня 1998 року по даний час зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Реєстрація ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 підтверджується також витягом з реєстру територіальної громади, копією особового рахунку № НОМЕР_2 . Копія вказаного особового рахунку свідчить про те, що з ним укладений договір найму житлового приміщення та він визначений квартиронаймачем.

Відповідно до. п. 1.1. договору №141-н/жкв найму житлового приміщення, яке перебуває у комунальній власності від 31.12.2025 року наймодавець (Комунальне підприємство Кам`янської міської ради («Добробут») надає наймачу ( ОСОБА_1 ) у безстрокове користування житлове приміщення за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 61,9 кв.м., що складається з 2 кімнат, житловою площею 38,5 кв.м.

Відповідно до довідки №001363062 про склад сім`ї, виданої ТОВ «Абонент XXI» за адресою: АДРЕСА_2 сім`я складається з однієї особи з 22.09.2025 року, а саме за даною адресою, зареєстрований тільки ОСОБА_1 .

Позивач для реалізації свого права на приватизацію, як єдина особа, що має право користування квартирою АДРЕСА_3 , звернувся до департаменту комунальної власності, земельних відносин та реєстрації речових прав на нерухоме майно Кам`янської міської ради з заявою про приватизацію квартири відповідно до закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», але листом департаменту комунальної власності, земельних відносин та реєстрації речових прав на нерухоме майно Кам`янської міської ради від 01.04.2026 року №05-11/469 йому було відмовлено у приватизації у зв`язку з тим, що у наданих до заяви про приватизацію житла документах відсутня копія ордеру на жиле приміщення.

Ордер на жиле приміщення не зберігся в позивача, оскільки, квартира надавалась в користування членам його родини, які на момент звернення вже померли.

Так 01 лютого 1972 рожу договір найму житлового приміщення на користування вказаною квартирою був укладений з його дідусем ОСОБА_2 , згодом з його матір`ю ОСОБА_3 , що відображено в особовому рахунку № НОМЕР_2 .

Відповідно до відповіді Державного архіву Дніпропетровської області Дніпропетровської обласної державної адміністрації від 21.01.2026 року №Г-86/0/217-26, в протоколах засідань виконавчого комітету Баглійської районної ради депутатів трудящих м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області за 1971-1972 роки рішення про виділення житлової площі ОСОБА_2 відсутнє.

Позивач вселений в квартиру та користується останньою на законних підставах, а відсутність ордеру позбавляє його можливості реалізувати своє право на приватизацію квартири.

Крім того, з моменту реєстрації позивача в спірній квартирі, його право на користування житловим приміщенням ніким, в тому числі відповідачем, не оскаржувалось, із позовними вимогами до суду про визнання позивача таким, що втратив право користування житловим приміщенням, відповідач не звертався.

При цьому, відсутність ордеру позбавляє його можливості реалізувати своє право на приватизацію квартири, відповідачу були ним надані всі документи для приватизації житлового приміщення, крім ордеру, який він надати не має можливості по незалежним від нього обставинам.

Враховуючи викладене, відмова в приватизації займаного ним житла з причин відсутності оригіналу (копії) ордеру на заселення у квартиру є такою, що порушує його право на приватизацію.

На підставі викладеного просить суд: зобов`язати Департамент комунальної власності, земельних відносин та реєстрації речових прав на нерухоме майно Кам`янської міської ради (код ЄДРПОУ 20268696) провести дії по приватизації (передачу у приватну власність) квартири АДРЕСА_3 , без наявності ордеру на вказану квартиру. Залишити судові витрати за позивачем.

Позивач та його представник у судове засідання не з`явилися, надали суду заяву, у якій просять справу розглянути без їх участі. Позовні вимоги підтримали та просили задовольнити.

Представник відповідача Департаменту комунальної власності, земельних відносин та реєстрації речових прав на нерухоме майно Кам`янської міської ради Дніпропетровської області в судове засідання не з`явився, подав до суду заяву, відповідно до якої просив справу розглянути за його відсутністю, та прийняти рішення у відповідності до чинного законодавства.

Враховуючи вищенаведене у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, справа підлягає розгляду в порядку ч. 2 ст. 247 ЦПК України без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи. Відповідно до ч. 3 ст.13 ЦПК України учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета позову на власний розсуд.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи на підставі доказів, поданих учасниками справи. В судовому засіданні досліджені всі докази, подані учасниками справи. Клопотання про витребування і дослідження інших доказів до суду не надходило. Суд постановляє рішення на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Вивчивши матеріали цивільної справи, дослідивши надані суду докази, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно ч. 1 ст. 3 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України «Про міжнародне приватне право», законів України, що визначають особливості розгляду окремих категорій справ, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

В силу положень ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Судом встановлено, що місце проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відповідно до копії паспорта громадянина України, зареєстровано 22 грудня1998 року за адресою: АДРЕСА_2 (арк.с. 6).

Реєстрація ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 підтверджується також витягом з реєстру територіальної громади, де вказана дата реєстрації позивача у вказаній квартирі ІНФОРМАЦІЯ_3 (арк. с. 10), а також відповіддю з Єдиного державного демографічного реєстру (ар.с20).

Відповідно до копії особового рахунку № НОМЕР_2 ОСОБА_1 є квартиронаймачем квартири за адресою: АДРЕСА_2 (арк.с. 15).

Відповідно до. п. 1.1. договору №141-н/жкв найму житлового приміщення, яке перебуває у комунальній власності від 31.12.2025 року наймодавець (Комунальне підприємство Кам`янської міської ради («Добробут») надає наймачу ( ОСОБА_1 ) у безстрокове користування житлове приміщення за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 61,9 кв.м., що складається з 2 кімнат, житловою площею 38,5 кв.м.

Ордер на жиле приміщення не зберігся в позивача, оскільки, квартира надавалась в користування членам його родини, які на момент звернення вже померли.

Так 01 лютого 1972 рожу договір найму житлового приміщення на користування вказаною квартирою був укладений з його дідусем ОСОБА_2 , що підтверджується доданою до позовув копією цього договору (ар.с.13-14), згодом з його матір`ю ОСОБА_3 , що відображено в особовому рахунку № НОМЕР_2 (ар.с.15).

Відповідно до відповіді Державного архіву Дніпропетровської області Дніпропетровської обласної державної адміністрації від 21.01.2026 року №Г-86/0/217-26, в протоколах засідань виконавчого комітету Баглійської районної ради депутатів трудящих м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області за 1971-1972 роки рішення про виділення житлової площі ОСОБА_2 відсутнє.

Відповідно до відповіді №05-11/469 від 01.04.2026, наданої ОСОБА_1 . Департаментом комунальної власності, земельних відносин та реєстрації речових прав на нерухоме майно Кам`янської міської ради, про порядок передачі квартир у власність громадян, вказано, що пунктом 18 Положення про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян, затвердженого наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України 16.12.2009 №396 (зі змінами), визначено вичерпний перелік документів, який громадянин подає до органу приватизації, у тому числі копію ордера на жиле приміщення, яка відсутня у наданих документах (арк.с. 8).

За приписами статей 30, 41 Конституції України кожному гарантується недоторканність житла. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до вимог ст. 345 ЦК України фізична або юридична особа може набути право власності у разі приватизації державного майна та майна, що є в комунальній власності. Приватизація здійснюється у порядку, встановленому законом.

Правові основи приватизації житла, що знаходиться в державній власності, визначені у Законі України «Про приватизацію державного житлового фонду».

Відповідно до п. 10 ст. 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», органи приватизації, органи місцевого самоврядування не мають права відмовити мешканцям квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках у приватизації займаного ними житла, крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» приватизація державного житлового фонду (далі-приватизація) - це відчуження квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках, призначених для проживання сімей та одиноких осіб, кімнат у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, та належних до них господарських споруд і приміщень (підвалів, сараїв іт.ін.) державного житлового фонду на користь громадян України. Державний житловий фонд - це житловий фонд місцевих Рад народних депутатів та житловий фонд, який знаходиться у повному господарському віданні чи оперативному управлінні державних підприємств, організацій, установ. Особливості приватизації житлових приміщень у гуртожитках визначаються законом.

Згідно зі ст. 2 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» до об`єктів приватизації належать квартири багатоквартирних будинків, одноквартирні будинки, житлові приміщення у гуртожитках (житлові кімнати, житлові блоки (секції), кімнати у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів (далі-квартири (будинки), які використовуються громадянами на умовах найму. Не підлягають приватизації: квартири-музеї; квартири (будинки), житлові приміщення у гуртожитках, розташовані на територіях закритих військових поселень, підприємств, установ та організацій, природних та біосферних заповідників, національних парків, ботанічних садів, дендрологічних, зоологічних, регіональних ландшафтних парків, парків-пам`яток садово-паркового мистецтва, історико-культурних заповідників, музеїв; квартири (будинки), житлові приміщення у гуртожитках, що перебувають в аварійному стані (в яких неможливо забезпечити безпечне проживання людей); квартири (кімнати, будинки), віднесені у встановленому порядку до числа службових, а також квартири (будинки), житлові приміщення у гуртожитках, розташовані в зоні безумовного (обов`язкового) відселення, забрудненій внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС.

Статтею 3 зазначеного Закону встановлено, що приватизація здійснюється шляхом: безоплатної передачі громадянам квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках з розрахунку санітарної норми 21 квадратний метр загальної площі на наймача і кожного члена його сім`ї та додатково 10 квадратних метрів на сім`ю; продажу надлишків загальної площі квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках громадянам України, що мешкають в них або перебувають в черзі потребуючих поліпшення житлових умов.

Відповідно до п. 4 ст. 5 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» право на приватизацію квартир (будинків) державного житлового фонду з використанням житлових чеків одержують громадяни України, які постійно проживають в цих квартирах (будинках).

Згідно із ч. 4 ст. 9 ЖК України ніхто не може бути обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.

За приписами статті 61 ЖК України користування жилим приміщенням у будинках державного і громадського житлового фонду здійснюється відповідно до договору найму жилого приміщення. Договір найму жилого приміщення в будинках державного і громадського житлового фонду укладається в письмовій формі на підставі ордера на жиле приміщення між наймодавцем - житлово-експлуатаційною організацією (а в разі її відсутності - відповідним підприємством, установою, організацією) і наймачем - громадянином, на ім`я якого видано ордер.

Відповідно до пункту 10 частини першої статті 15 ЖК України, до компетенції виконавчих комітетів районних, міських, районних у містах рад віднесено видача ордерів на жилі приміщення.

За змістом статті 58 ЖК України, ордер є єдиною підставою для вселення у жиле приміщення.

Враховуючи те, що у позивача оригінал ордеру на квартиру не зберігся, на сьогоднішній день у нього виникли перешкоди у реалізації свого права на приватизацію житла.

Статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та іншими міжнародно-правовими документами про права людини закріплено право на житло.

Відповідно до статті 47 Конституції України кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Згідно зі статтею 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як вбачається з наданих стороною позивача доказів, ОСОБА_1 є квартиронаймачем житлового приміщення за адресою: АДРЕСА_2 , постійно проживав та зареєстрований в ньому з 1998 року. Отже на законних підставах користується вказаним жилим приміщенням. Доказів зворотного під час розгляду справи отримано не було.

Так, законність проживання позивача у спірному приміщенні ніким не спростована та не заперечувалась.

З моменту реєстрації позивача в квартирі його право на користування житловим приміщенням ніким, в тому числі відповідачем не оскаржувалось, відповідні докази не подавались, окрім цього представник відповідача заперечнь проти позовних вимог позивача не надав.

При цьому, відсутність ордеру позбавляє його можливості реалізувати своє право на приватизацію квартири, оскільки, як вбачається з наданих представником позивача пояснень, у нього є всі необхідні документи для проведення приватизації вищезазначеного житлового приміщення, крім ордеру, який він надати не має можливості по незалежним від нього обставинам.

Враховуючи викладене, відмова в приватизації займаного ним житла з причин відсутності оригіналу ордеру на заселення у квартиру є такою, що порушує його право на приватизацію.

У пункті 36 рішення від 18 листопада 2004 року у справі «Прокопович проти Росії» ЄСПЛ визначив, що концепція «житла» за змістом статті 8 Конвенції не обмежена житлом, яке зайняте на законних підставах або встановленим у законному порядку. «Житло» - це автономна концепція, що не залежить від класифікації у національному праві. То чи є місце конкретного проживання «житлом», що б спричинило захист на підставі пункту 1 статті 8 Конвенції, залежить від фактичних обставин справи, а саме від наявності достатніх триваючих зв`язків з конкретним місцем проживання (рішення ЄСПЛ у справі «Баклі проти Сполученого Королівства» від 11 січня 1995 року, пункт 63).

Таким чином, тривалий час проживання особи в житлі, незалежно від його правового режиму, є достатньою підставою для того, щоб вважати відповідне житло належним такій особі в розумінні статті 8 Конвенції.

Принцип пропорційності у розумінні Європейського суду з прав людини полягає в оцінці справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням у право людини на повагу до житла, й інтересами особи, яка зазнає негативних наслідків від цього втручання. Пошук такого балансу не означає обов`язкового досягнення соціальної справедливості у кожній конкретній справі, а передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між легітимною метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа внаслідок втручання в її право на повагу до житла несе надмірний тягар. Оцінюючи пропорційність, слід визначити, чи можливо досягти легітимної мети за допомогою заходів, які були би менш обтяжливими для прав і свобод цієї особи, оскільки обмеження її прав не повинні бути надмірними або такими, що є більшими, ніж необхідно для досягнення вказаної мети.

Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.

Беручи до уваги, положення пункту 10 статті 8 у прив`язці до пункту 2 статті 2 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» перелік підстав для відмови в приватизації квартири є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає, а тому посилання Департаменту комунальної власності, земельних відносин та реєстрації речових правна нерухоме майно Кам`янської міської ради у листі №05-11/469 від 01.04.2026р. на те, що позивач не має права на приватизацію оскільки не надано ордеру не відповідають законодавству

Таким чином, дії відповідача порушують конституційне право позивача на приватизацію житла у встановленому законом порядку, а тому суд приходить до висновку, що вимоги позивача щодо зобов`язання здійснити приватизацію спірної квартири є доведеними, законними, обґрунтованими, а відтак підлягають задоволенню.

Суд враховує правові позиції Верховного Суду висловлені в постанові від 12 березня 2020 року у справі № 483/731/19 (провадження № 61-1845св20) Верховний Суд застосував такий спосіб захисту у справі про приватизацію квартири державного житлового фонду, як визнання безпідставною відмови органу приватизації передати у приватну власність квартиру державного житлового фонду з покладанням обов`язку на останнього оформити право власності на приміщення. При цьому у цій справі було зроблено правовий висновок, що не є належним способом захисту визнання права власності на квартиру. Тобто, суд не може визнати право власності, він може лише визнати безпідставною відмову і зобов`язати орган оформити цю приватизацію.

Суд враховує також правові позиції Верховного Суду висловлені в постанові від 08 червня 2022 року в справі № 202/3820/19 (провадження № 61-836св21).

Так, Верховний Суд вважав обґрунтованими вимоги про зобов`язання державного департаменту житлового господарства міської ради як органу приватизації державного житлового фонду провести приватизацію квартири. Тобто, був обраний спосіб захисту - зобов`язати провести приватизацію квартири.

Про ефективність та належність визначеного позивачем способу захисту порушеного права на безоплатну приватизацію державного житлового фонду шляхом зобов`язання вчинити дії щодо приватизації свідчать і висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 18 грудня 2018 року в справі № 183/2859/16 (провадження № 61-10997св18), від 19 червня 2019 року в справі № 338/347/16-ц (провадження № 61-24054св18), від 30 вересня 2020 року в справі № 754/6918/18 (провадження № 61-13774св19) та в постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2018 року в справі № 200/18858/16-ц (провадження № 14-165цс18).

Згідно з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду висловленою в постанові від 20 червня 2018 року у справі № 200/18858/16-ц (провадження № 14-165цс18) було визнано неправомірною відмову департаменту житлового господарства міської ради у приватизації і зобов`язано департамент провести приватизацію квартири.

Тобто, судова практика передбачає такі способи захисту, які зводяться до визнання безпідставною відмови органу приватизації і зобов`язання органу приватизації здійснити приватизацію житла.

Перелік підстав для відмови в приватизації квартири є вичерпним, розширеному тлумаченню не підлягає і вбачається, що на квартиру в даному випадку не розповсюджується.

З аналізу вказаних правових норм випливає, що ордер це документ, що має тимчасову дію та є законною підставою вселення особи до житлового приміщення.

Матеріалами справи також встановлено, що зазначений ордер втрачено і отримання його копії не вбачається можливим. Тому, суд приходить до висновку, що позивач має право на приватизацію квартири, в якій він зареєстрований і мешкає.

Таким чином, встановивши всі фактичні обставини справи, всебічно дослідивши їх, визначивши юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Враховуючи, що позивач з вимогою про повернення оплаченого судового збору не звертався,та представник позивача просив понесені судові витрати залишити за позивачем, судовий збір залишається за позивачем.

Керуючись статтями 2, 3, 4, 141, 247, 258-260, 263-265, 273, 354, 355 ЦПК України, статтями 1, 2, 5, 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», суд,

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Департаменту комунальної власності, земельних відносин та реєстрації речових прав на нерухоме майно Кам`янської міської ради про зобов`язання вчинити певні дії, – задовольнити.

Зобов`язати Департамент комунальної власності, земельних відносин та реєстрації речових прав на нерухоме майно Кам`янської міської ради (код ЄДРПОУ 20268696) провести дії по приватизації (передачу у приватну власність) квартири АДРЕСА_3 , загальною площею 61,9 кв.м., житловою площею 38,5 кв.м, для передачі у власність ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , без наявності ордеру на вказану квартиру.

Витрати, пов`язані з розглядом справи покласти на позивача за його згодою.

Рішення може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя І.М. Юрченко