Рішення від 06 серпня 2026 р. у справі №215/1478/26 — Тернівський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 215/1478/26

2/215/2325/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 серпня 2026 року Тернівський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі: головуючого судді Науменко Я.О.

за участю секретаря Оніщенко Ю.М.,

згідно з вимогами ч. 2 ст. 247 ЦПК України, без фіксації судового засідання технічними засобами, розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Кривому Розі в спрощеному позовному провадженні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Фінансова компанія Європейська Агенція з повернення боргів» звернулось до суду із вказаним позовом, в якому просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором №8997800 від 27.04.2025, укладеним між ТОВ «Авентус Україна» та відповідачем, на суму 23 660 грн. 00 коп., а також понесені судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 662,40 грн.

В обґрунтування позовних вимог вказує, що 27.04.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна» та відповідачем ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №8997800, який підписано останнім електронним підписом.

24.12.2025 між ТОВ «Авентус Україна» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Європейська Агенція з повернення боргів» було укладено договір факторингу №24122025/3, відповідно до умов позивач набув права вимоги до боржників, вказаних у реєстрах боржників, в тому числі за договором укладеним із відповідачем.

У зв`язку з порушенням відповідачем зобов`язань з повернення кредитних коштів і сплати відсотків за їх користування виникла заборгованість за кредитним договором №8997800 від 27.04.2025 у розмірі 23 660,00 грн., в тому числі: 9 000 грн. 00 коп. – заборгованість за основною сумою боргу; 10 160 грн. 00 коп. – заборгованість за відсотками; 4 500 грн. 00 коп. – заборгованість за пенею, штрафами.

У зв`язку з викладеним, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором на загальну суму 23 660,00 грн. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 662,40 грн..

Ухвалою від 19.03.2026 було відкрито провадження у справі, визначено проводити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін і призначено перше судове засідання для розгляду справи по суті на 12.05.2026.

12.05.2026 до суду надійшла заява відповідача ОСОБА_1 , в якій він просив розглянути цивільну справу за його відсутності, позов задовольнити частково, стягнувши з нього лише суму основного боргу, а в іншій частині позовних вимог відмовити, а також долучити заяву до матеріалів справи. Зазначена заява за своїм змістом свідчить про те, що відповідач не заперечує факту виникнення між сторонами кредитних правовідносин та наявності у нього обов`язку щодо повернення отриманих кредитних коштів, однак заперечує проти стягнення нарахованих позивачем процентів та інших платежів, посилаючись, зокрема, на проходження ним військової служби за призовом під час мобілізації. Оцінюючи вказану заяву, суд виходить з того, що відповідно до статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, у межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи. Водночас відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається. Факт проходження відповідачем військової служби підтверджується довідкою військової частини НОМЕР_1 № 4820/8/33/7108 від 10 травня 2026 року, відповідно до якої ОСОБА_1 проходить військову службу за призовом під час мобілізації з 09 березня 2026 року.

Судове засідання 12.05.2026 було відкладено на 10.07.2026 у зв`язку з клопотанням відповідача.

22.05.2026позивачем ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» подано письмові пояснення, в яких позивач заперечив проти доводів відповідача щодо застосування до спірних правовідносин положень законодавства про соціальний та правовий захист військовослужбовців. Позивач зазначив, що відповідач набув статусу військовослужбовця лише 09 березня 2026 року, тоді як проценти та неустойка були нараховані за період з 27 квітня 2025 року по 25 серпня 2025 року. Позивач також вказав, що відповідач не надавав первісному кредитору документів, які підтверджували його право на відповідні пільги, а тому вважав нарахування процентів та інших платежів правомірним. Зазначені доводи позивача суд оцінює критично в частині твердження про необхідність попереднього звернення відповідача до кредитора як умови застосування передбачених законом гарантій, оскільки право на встановлені законом гарантії та обов`язок суду застосувати закон не можуть ставитися виключно в залежність від факту попереднього звернення позичальника до кредитодавця. Крім того, позивач у письмових поясненнях просив розглядати справу за відсутності його представника, посилаючись на велику кількість судових засідань та перебування представників товариства у місті Бровари Київської області.

10 липня 2026 року представник відповідача — адвокат Мельник Лариса Григорівна — звернулася до суду з клопотанням про відкладення розгляду справи, посилаючись на укладення 09 липня 2026 року договору про надання правової допомоги з відповідачем, необхідність ознайомлення з матеріалами цивільної справи та підготовки належного захисту прав та інтересів відповідача. До клопотання було додано копію договору про надання правової допомоги, копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю та ордер адвоката № 1524757 від 10 липня 2026 року. Справу було відкладено на 07.08.2026.

27.07.2026 представником відповідача подано заперечення проти позову від 27 липня 2026 року. У запереченнях представник відповідача зазначила, що ОСОБА_1 з 09 березня 2026 року мобілізований та проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , а тому має право на передбачені законодавством пільги щодо ненарахування процентів, пені та штрафних санкцій. Представник відповідача посилалася на пункт 15 частини першої статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», статтю 5 ЦК України та зазначала, що положення щодо звільнення від сплати неустойки як цивільно-правової відповідальності мають застосовуватися до відповідача незалежно від дати укладення кредитного договору. Також представник відповідача вказала на необхідність врахування того, що відповідач не має юридичної освіти, перебуває на військовій службі та самостійно раніше подавав до суду заяву, за змістом якої висловлював заперечення проти позову.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, до позовної заяви надав клопотання, в якому просив суд проводити розгляд справи у свою відсутність, повідомив про підтримку позовних вимог.

Відповідач ОСОБА_1 та його представник - адвокат Мельник Лариса Григорівна у судове засідання також не з`явилися. Про дату, час та місце судового засідання були повідомлені належним чином.

Відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши письмові докази у справі, суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

27.04.2025 між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 (далі – відповідач) було укладено договір №8997800 про надання споживчого кредиту, за яким останньому надано кредит на суму 5 000,00 грн. на строк 360 днів, із стандартною процентною ставкою 1,00 % в день, з періодичністю сплати платежів зі сплати процентів кожні 30 днів; орієнтована загальна вартість кредиту на дату укладення договору за стандартною ставкою за весь строк користування кредитом складає 23 000,00 грн. Вказаний договір разом з таблицею обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживний кредит, яка є додатком № 1 до договору про надання споживчого кредиту, підписаний відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором С2581 (а.с.5-15).

13.05.2025 між ТОВ «Авентус Україна» та відповідачем ОСОБА_1 було укладено Додаткову угоду до Договору про надання споживчого кредиту № 8997800 від 27.04.2025. Відповідно до умов зазначеної Додаткової угоди сторони дійшли згоди про збільшення суми кредиту на 4 000,00 грн., у зв`язку з чим загальний розмір кредиту склав 9 000,00 грн. Також сторонами було погоджено нову редакцію графіка платежів та визначено умови нарахування процентів за користування кредитними коштами. Додаткова угода підписана відповідачем шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором С2581 від 13.05.2025 о 17 год. 36 хв. 15 сек., що відповідає умовам договору та вимогам законодавства щодо укладення електронних правочинів. Таким чином, судом встановлено, що сторони належним чином погодили зміну істотних умов кредитного договору, зокрема щодо розміру кредиту та порядку його повернення, а відповідач підтвердив свою згоду з такими умовами шляхом підписання додаткової угоди в електронній формі (а.с.16-18 на звороті).

Крім того, відповідачем також підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором Паспорт споживчого кредиту – Інформація, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит (Стандартизована форма), а.с.19-21,22-24.

Отже, за умовами вказаного договору відповідач зобов`язався повернути кредит, сплатити проценти за користування ним та виконати інші зобов`язання у повному обсязі у строки і на умовах, передбачених цим договором.

24.12.2025 між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено Договір факторингу № 24122025, у відповідності до умов якого ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому Права Вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» Права Вимоги до Боржників, вказаними у Реєстрі боржників (а.с.36-40 на звороті).

Згідно п. 1.1. Договору факторингу, Фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження Клієнта (ціна продажу) за плату, а Клієнт відступити Факторові Право грошової Вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб– Боржників, включаючи суму основного зобов`язання (кредиту), плату за кредитом, пеню за порушення грошових зобов`язань та інші платежі, право на одержання яких належить Клієнту.

Згідно п. 1.2 Договору факторингу, Сторони Погодили, що Перехід від Клієнта до Фактора Прав Вимоги Заборгованості до Боржників відбувається в момент підписання Сторонами Акту прийому-передачі Реєстру Боржників згідно Додатку №2, після чого Фактор стає кредитором по відношенню до Боржників стосовно Заборгованостей та набуває відповідні Права Вимоги. Підписаний Сторонами та скріплений їх печатками Акт прийому-передачі Реєстру Боржників– підтверджує факт переходу від Клієнта до Фактора Прав Вимоги Заборгованості та є невід`ємною частиною цього Договору.

Відповідно до Реєстру боржників від 24.12.2025 до Договору факторингу № 24122025/3 від 24.12.2025 р., ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до Відповідача в сумі 23 660,00 грн., з яких: 9 000,00 грн. – сума заборгованості за основною сумою боргу; 10 160,00 грн. – сума заборгованості за відсотками; 4 500,00 грн. – сума заборгованості за пенею, штрафами.

З матеріалів справи вбачається, що кредитний договір був підписаний відповідачем електронним цифровим підписом, він був ознайомлений із умовами кредитування, сума кредиту була перерахована відповідачу, що не спростовано, однак взяті на себе зобов`язання відповідач не виконав, отриманої суми кредиту не повернув, відсотки не сплатив.

Встановленим обставинам відповідають правовідносини із зобов`язань за кредитним договором та недопустимості односторонньої відмови від виконання зобов`язань, а також щодо наслідків неналежного виконання зобов`язань.

Частиною першою статті 205 ЦК України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання виникають з підстав, установлених ст. 11 цього Кодексу, зокрема: договорів та інших правочинів (ч. 2 ст. 509 ЦК України).

Відповідно до частин 1, 3 статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст.516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст.517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 ЦК України).

Частиною 2 статті 615 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Положеннями ст. 639 ЦК України передбачено, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

Згідно з частинами 1, 3, 4, 7 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або іншому порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами Законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст.12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовий формі (ч.12 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 3 вказаного Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором – дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ, який накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

За змістом Глави 73 ЦК України, ч. 1 статті 1077 ЦК України за договором факторингу клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції (ст.1079 ЦК України).

Згідно з розрахунком заборгованості за вищевказаним кредитним договором відповідач має заборгованість перед позивачем у розмірі 23 660 грн. 00 коп. в тому числі:

9 000,00 грн. – заборгованість за основною сумою боргу, 10 160,00 грн. – заборгованість за відсотками, 4 500,00 грн. – заборгованість за пенею, штрафами (а.с.30-35).

Зважаючи на оформлені у встановленому порядку договори кредиту та факторингу, позивач є належним стягувачем неповернутих кредитних коштів та відсотків за користування ними з відповідача.

Судом також надано оцінку доводам відповідача щодо його звільнення від сплати процентів за користування кредитними коштами, штрафних санкцій та пені у зв`язку з проходженням ним військової служби.

Як убачається з довідки військової частини НОМЕР_1 № 4820/8/33/7108 від 10 травня 2026 року, солдат ОСОБА_1 перебуває на військовій службі за призовом по мобілізації, в особливий період у військовій частині НОМЕР_1 з 09 березня 2026 року по теперішній час.

Відповідно до пункту 15 частини першої статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період на весь час їх призову, штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, за винятком визначених законом кредитних договорів.

Отже, зазначена законодавча гарантія пов`язана з наявністю у особи відповідного статусу та діє протягом періоду її призову на військову службу.

Судом встановлено, що кредитний договір № 8997800 укладений 27 квітня 2025 року, а згідно з розрахунком заборгованості, наданим позивачем, проценти та неустойка нараховані за період з 27 квітня 2025 року по 25 серпня 2025 року.

Водночас на зазначений період відповідач військовослужбовцем не був, оскільки відповідно до довідки військової частини НОМЕР_1 його призвано на військову службу за мобілізацією лише з 09 березня 2026 року.

Таким чином, на момент виникнення та нарахування спірної заборгованості у відповідача був відсутній статус військовослужбовця, який є необхідною умовою для застосування передбаченої пунктом 15 частини першої статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» гарантії щодо ненарахування процентів за користування кредитом, штрафних санкцій та пені.

При цьому сам факт подальшого призову відповідача на військову службу з 09 березня 2026 року не є підставою для поширення зазначеної пільги на правовідносини та нарахування, які мали місце до початку проходження ним військової служби.

Отже, доводи відповідача про необхідність звільнення його від сплати нарахованих за кредитним договором процентів саме з підстав проходження військової служби не спростовують обґрунтованості позовних вимог у цій частині, оскільки весь заявлений позивачем період нарахування таких платежів передує даті призову відповідача на військову службу.

Суд також бере до уваги, що відповідно до статей 12, 13, 76, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, а суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо та достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Подані відповідачем письмові пояснення та довідка військової частини НОМЕР_1 підтверджують факт проходження ним військової служби з 09 березня 2026 року, однак не підтверджують наявності у нього такого статусу у період, за який позивачем здійснено спірні нарахування.

За таких обставин суд доходить висновку, що посилання відповідача на положення пункту 15 частини першої статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» як на підставу для відмови у задоволенні позовних вимог щодо заборгованості, нарахованої за період з 27 квітня 2025 року по 25 серпня 2025 року, є необґрунтованим.

Суд відхиляє доводи представника відповідача про застосування до спірних правовідносин положень пункту 15 частини першої статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», оскільки вони ґрунтуються на помилковому визначенні періоду, на який поширюється передбачена законом гарантія.

Встановлено, що відповідач був призваний на військову службу за мобілізацією лише 09 березня 2026 року, тоді як заборгованість, заявлена до стягнення, у частині процентів та неустойки нарахована за період з 27 квітня 2025 року по 25 серпня 2025 року.

Таким чином, спірні нарахування здійснені до набуття відповідачем статусу військовослужбовця, а тому підстави для застосування до них передбаченої законом пільги щодо ненарахування процентів відсутні.

Посилання представника відповідача на дату укладення кредитного договору та загальні положення щодо дії закону в часі не змінюють установлених судом обставин, оскільки визначальним для вирішення цього питання є період, за який здійснено спірні нарахування, та наявність у відповідача відповідного статусу саме в цей період.

Що стосується позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості за пенею, штрафами в розмірі 4 500,00 грн., суд зазначає наступне.

Розділом 6 кредитного договору № 8997800 від 27.04.2025 «Відповідальність сторін» передбачено обов`язок споживача сплатити штраф у випадку невиконання та/або неналежного виконання ним своїх зобов`язань у розмірі 450,00 грн. на 4 (четвертий) день такого невиконання та/або неналежного виконання (п.п.6.4.1.договору) та у розмірі 100,00 грн. починаючи з 5 (п`ятого) дня за кожен день невиконання та/або неналежного виконання (п.п.6.4.2. договору).

Відповідно до ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Положення п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України визначають, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Оскільки правових підстав для стягнення з відповідача 4 500,00 грн. пені та штрафів судом не встановлено, зазначена сума підлягає виключенню із загального розміру заборгованості.

Відтак розмір заборгованості, що підлягає стягненню з відповідача, становить 19 160,00 грн, з яких: 9 000,00 грн. – заборгованість за основною сумою кредиту; 10 160,00 грн. – заборгованість за процентами за користування кредитними коштами.

У задоволенні позовних вимог ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» про стягнення 4 500,00 грн заборгованості за пенею та штрафами слід відмовити.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги задоволено частково, судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. Загальна ціна позову становить 23 660,00 грн., задоволенню підлягають вимоги на суму 19 160,00 грн., що становить 80,98 % від заявлених позовних вимог.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2 156,01 грн. (2 662,40 грн. ? 19 160,00 грн / 23 660,00 грн).

Щодо вимог позивача про відшкодування витрат, пов`язаних з розглядом справи, у сумі 1 664,00 грн., то в цій частині слід відмовити, оскільки доказів понесення зазначених витрат суду не надано. Відтак вони є недоведеними та не підлягають задоволенню

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 141, 223, 247, 259, 263-265, 280-283 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за кредитним договором № 8997800 від 27.04.2025 у сумі 19 160 (дев`ятнадцять тисяч сто шістдесят) гривень 00 копійок, з яких: 9 000,00 грн. – заборгованість за основною сумою кредиту; 10 160,00 грн. – заборгованість за процентами за користування кредитними коштами, а також 2 156 (дві тисячі сто п`ятдесят шість) гривень 01 копійка – витрат, пов`язаних зі сплатою судового збору, а разом – 21 316 (двадцять одна тисяча триста шістнадцять) гривень 01 копійка.

В решті позовних вимог – відмовити.

Апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складання рішення до Дніпровського апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду – якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне рішення складено 07.08.2026.

Відомості про учасників справи згідно з п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», ЄДРПОУ 35625014, місце знаходження: 07400, Київська область, Броварський район, м. Бровари, вул. Лісова, буд.2.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП – НОМЕР_2 , місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 .

Представник відповідача: ОСОБА_2 , РНОКПП – НОМЕР_3 , місце здійснення адвокатської діяльності: АДРЕСА_2 .

Суддя