Вирок від 06 серпня 2026 р. у справі №185/11512/26 — Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Єдиний унікальний номер справи 185/11512/26

Провадження № 1-кп/185/1630/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 серпня 2026 року Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1

за участі секретаря ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в період воєнного стану кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12026041400000335 від 07 травня 2026 року за обвинуваченням:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , розлучений, маючий на утриманні малолітніх дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 на посаді – курсанта навчального взводу навчальної роти навчального батальйону школи індивідуальної підготовки, у військовому званні «солдат», зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого 27 травня 2026 року вироком Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області за ч. 4 ст. 185 КК України призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років на підставі ст. 71 КК України до покарання частково приєднано невідбуту частину покарання та призначити остаточне покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років і 6 місяців;

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України,

за участю:

прокурора ОСОБА_6 (дистанційно),

обвинуваченого ОСОБА_3 (дистанційно)

В С Т А Н О В И В :

Солдат ОСОБА_3 будучи військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період, перебуваючи на посаді – курсанта навчального взводу навчальної роти навчального батальйону школи індивідуальної підготовки військової частини НОМЕР_1 , в порушення ст.ст. 17, 65 Конституції України, ст.ст. 1, 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», положень Військової присяги, ст.ст. 11, 16, 127, 128, 129, 130, 199,216 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, діючи з прямим умислом, а саме усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з мотивів небажання переносити труднощі військової служби, через особисту недисциплінованість та несумлінне ставлення до виконання своїх службових обов`язків, без відповідних дозволів командирів і начальників, без поважних причин, 10 червня 2025 року самовільно залишив місце тимчасової дислокації ВЧ НОМЕР_1 , розташованого в районі населеного пункту АДРЕСА_2 та ухилявся від несення обов`язків військової служби, проводячи час на власний розсуд, не пов`язуючи його з виконанням обов`язків військової служби до 06 грудня 2026 року, до часу його затримання працівниками правоохороного органу на території с. Богданівка Павлоградського району Дніпропетровської області, тим самим припинив вчиняти зазначене триваюче кримінальне правопорушення.

Дії обвинуваченого ОСОБА_3 кваліфікуються за ч. 5 ст. 407 КК України як самовільне залишення місця служби військовослужбовцем, вчинене в умовах воєнного стану.

Обвинувачений ОСОБА_3 під час судового розгляду свою вину у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення визнав повністю. Підтвердив, що обставини, зазначені в обвинувальному акті, відповідають тим, що мали місце. Пояснив, що він 10 червня 2025 року самовільно залишив місце тимчасової дислокації ВЧ НОМЕР_1 та ухилявся від військової служби. Вину у скоєному визнає. Відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України просив подальше судове слідство по кримінальному провадженню не проводити.

Відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України, суд, вислухавши думку учасників судового провадження, які вважали недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, з`ясувавши у обвинуваченого, чи правильно він розуміє зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності його позиції, роз`яснивши йому, що він буде позбавлений права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку, визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.

Суд, вислухавши пояснення обвинуваченого, дійшов висновку, що ОСОБА_3 винний у вчиненні кримінального правопорушення, що йому інкримінується за обставин, які вказані вище.

Суд вину обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні вищевказаного кримінального правопорушення вважає доведеною.

За правилами кримінального закону покарання, призначене особі за вчинений злочин, має бути законним і справедливим. Законність покарання означає, що його має бути призначено особі відповідно до вимог цього закону, а справедливість покарання визначається принципом його домірності, тобто необхідності його визначення судом саме у тому виді й розмірі, яке з врахуванням ступеня тяжкості вчиненого злочину, даних про особу винного та обставин, що пом`якшують і обтяжують покарання, буде необхідним та достатнім для її виправлення й попередження нових злочинів.

За правилами ст. 65 КК України суд призначає покарання за вчинений злочин відповідно до Загальної частини цього Кодексу, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових злочинів.

При призначенні обвинуваченому ОСОБА_3 покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного: раніше судимий, під наглядом у лікаря-нарколога, лікаря-психіатра не перебуває, за місцем проживання характеризується посередньо, має на утриманні двох малолітніх дітей, вчинив кримінальне правопорушення, яке згідно ст. 12 КК України, відноситься до категорії тяжкого злочину.

Обставиною, що пом`якшує покарання згідно ст. 66 КК України є щире каяття.

Обставиною, що обтяжує покарання згідно ст. 67 КК України не встановлені.

Суд приходить до висновку, що обставина, яка пом`якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_3 не є винятковою і не знижує істотним чином міру тяжкості скоєного кримінального правопорушення, не зменшує його суспільну небезпеку до рівня, що виходить за межі покарання, що виключає застосування до обвинуваченого ст. 69 КК України - призначення більш м`якого покарання, ніж передбаченого законом.

Суд вважає, що покарання ОСОБА_3 слід призначити в межах санкції статті, за якою він обвинувачується, у вигляді позбавлення волі.

Суд дійшов висновку, що відносно обвинуваченого ОСОБА_3 необхідно застосувати реальне покарання можливе лише з ізоляцією його від суспільства з огляду на те, що вироком Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 27 травня 2026 року засуджено ОСОБА_3 за ч. 4 ст. 185 КК України та призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років на підставі ст. 71 КК України до покарання частково приєднано невідбуту частину покарання та призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років і 6 місяців. Кримінальне правопорушення, яке передбачене ч. 5 ст. 407 КК України, обвинувачений ОСОБА_3 вчинив 10 червня 2026 року, тобто після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання, тому відповідно до ч. 1 ст. 71 КК України, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком. З огляду на зазначене, покарання ОСОБА_3 слід призначити за правилами ст. 71 КК України у вигляді позбавлення волі. Саме таке покарання, на думку суду, буде необхідним і достатнім для попередження вчинення нових кримінальних правопорушень та досягнення самої мети покарання, згідно ст. 50 КК України.

Речові докази та судові витрати відсутні.

Запобіжний захід ОСОБА_3 не обирається.

Керуючись ст.ст. 368, 374 КПК України, суд –

У Х В А Л И В :

ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України, та призначити покарання за ч.5 ст.407 КК України у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років.

На підставі ч. 1 ст. 71 КК України до покарання, призначеного за цим вироком, частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 27 травня 2026 року та призначити ОСОБА_3 остаточне покарання, за сукупністю вироків, у вигляді позбавлення волі строком на 6 (шість) років.

Запобіжний захід ОСОБА_3 не обирається.

Строк відбуття покарання ОСОБА_3 обчислювати з 07 серпня 2026 року.

Речові докази та судові витрати відсутні.

Вирок може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду через Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області протягом тридцяти діб з дня його проголошення, а за відсутності апеляційної скарги вирок набуває законної сили.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, захиснику, потерпілому та прокурору.

Суддя: ОСОБА_1