Рішення від 06 серпня 2026 р. у справі №369/4923/26 — Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 369/4923/26

Провадження № 2/369/10637/26

РІШЕННЯ

Іменем України

07.08.2026 року м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі:

головуючої судді Дубас Т.В,

при секретарі судового засідання Мосійчук А.С,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін цивільну справу за позовною заявою Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Києво-Святошинського районного суду Київської області з позовом про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором б/н від 07.09.2015 року.

В обґрунтування позову, представник позивача зазначив, що ОСОБА_1 з метою отримання банківських послуг звернувся до АТ КБ «ПриватБанк» та підписав Заяву про приєднання до Умов та правил надання послуг. Відповідач при підписанні Анкети-заяви підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Тарифами», які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між ним та банком Договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві. Після спливу строку дії першої картки відповідачем для можливості користування рахунком додатково були отримані кредитні картки типу – «Універсальна» зі строком дії – 02/23. Далі у процесі користування рахунком 24.02.2023 року Відповідачем підписано Заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг, на підставі якої отримано додаткову кредитну картку , строк дії – 03/24.

На виконання вказаного договору банк відкрив картковий рахунок з встановленою відновлюваною кредитною лінією до 80 000,00 грн, строк кредитування 12 місяців з пролонгацією, процентна ставка - 42% річних. У зв`язку з неналежним виконанням своїх зобов`язань відповідачем за кредитним договором утворилась заборгованість, яка станом на 16.03.2026 складає 52 541,16 грн, з них: 52 541, 16 грн - заборгованість за тілом кредиту.

У зв`язку з цим, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за договором про надання банківських послуг №б/н від 07.09.2015 року заборгованість за кредитним договором у розмірі 52 541,16 грн та судові витрати у розмірі 2422,40 грн.

Відповідно до автоматизованої системи документообігу цивільна справа розподілена судді Дубас Т.В.

Ухвалою від 18.03.2026 року відкрито провадження у справі, розгляд якої постановлено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Відповідачу наданий п`ятнадцятиденний строк з дня отримання даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву.

Копію ухвали про відкриття провадження у справі направлено за місцем реєстрації відповідача.

Поряд з цим, відповідач ухвалу суду про відкриття провадження не отримав оскільки рекомендоване повідомлення та конверт повернулися до суду із відміткою АТ «Укрпошта» «за закінченням терміну зберігання» .

Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі № 911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б).

Відзив на позовну заяву не надходив. Заява про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін до суду також від відповідача не надійшла.

Згідно ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

У відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч. ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вважає можливим вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів.

Дослідивши повно та всебічно обставини справи в їх сукупності, оцінивши зібрані по справі докази, виходячи зі свого внутрішнього переконання, суд дійшов таких висновків.

07.09.2015 року з метою отримання банківських послуг ОСОБА_1 звернувся до АТ КБ «ПриватБанк» та підписав Анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у АТ КБ «ПриватБанк».

У анкеті-заяві зазначено, що відповідач згоден з тим, що ця Анкета-заява разом із Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами становить між ним та банком договір про надання банківських послуг, а також, що він ознайомився та погодився з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які були надані їй ознайомлення в письмовому вигляді.

До кредитного договору банк додав Паспорт споживчого кредиту. Відповідач отримав платіжний інструмент-кредитну картку. Після спливу строку дії першої картки відповідачем для можливості користування рахунком додатково були отримані кредитні картки типу –«Універсальна» № НОМЕР_1 зі строком дії – 02/23. Далі у процесі користування рахунком 24.02.2023 року Відповідачем підписано Заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг, на підставі якої отримано додаткову кредитну картку НОМЕР_2 , строк дії – 03/24.

Відповідач користувався кредитним лімітом, відповідно до виписки по рахунку вчиняв операції, таким чином, згідно з Положенням про порядок емісії та еквайрингу платіжних інструментів, що затверджено Постановою НБУ №164 від 29.07.2022, відповідач є власником рахунку та держателем платіжного інструменту для здійснення операцій за рахунком.

Згідно з наданим банком розрахунком, заборгованість за договором №б/н від 07.09.2015 р., укладеним між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 , станом на день подачі позову становить 52 541,16 грн.

Позивачем до позовної заяви додано клопотання про дослідження копії Заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг від 07.09.2015 р, що містить розмір відсоткової ставки 42% річних для карт типу «Універсальна GOLD».

Дослідивши Заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, суд встановив, що вказана Заява містить інформацію про розмір відсоткової ставки для карти «Універсальна» - 42%.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Згідно зі ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Статтями 525 та 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору і одностороння відмова від зобов`язання не допускається.

Стаття 599 ЦК України передбачає, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).

За змістом ст.ст.610,612 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом.

На порушення норм закону та умов договору відповідач свої зобов`язання за вказаним договором належним чином не виконав, кредит у визначений договором строк не повернув.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення позову в повному обсязі в межах заявлених позовних вимог.

Обґрунтовуючи своє рішення, суд бере до уваги вимоги ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», відповідно до якого суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини, та враховує, згідно що згідно з усталеною практикою ЄСПЛ, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10.02.2010).Висновки суду відповідають вимогам норм права, на які посилається суд під час розгляду справи і фактичним обставинам по справі, а також підтверджується зібраними по справі доказами.

Розподіл судових витрат здійснити відповідно до ст.141,247,268 ЦПК України.

Керуючись ст. 42 Конституції України, ст.ст. 1, 3, 509, 525, 526, 530, 536, 1050, 1054 ЦК України, ст.ст. 10, 12, 81, 141, 265, 268, 280, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТ БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (ЄДРПОУ: 14360570) заборгованість за кредитним договором про надання банківських послуг №б/н від 07.09.2015 р у розмірі 52 541,16 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (ЄДРПОУ: 14360570) суму сплаченого судового збору в розмірі 2 662,40 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення може бути оскаржене позивачем в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Інформація про сторін:

Позивач: Акціонерне товариство Комерційний банк «ПРИВАТ БАНК», ЄДРПОУ 14360570, адреса: вул. Грушевського, 1Д, м. Київ, 01001, e-mail: 14360570@mail.gov.ua.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , остання відома адреса реєстрація місця проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя Тетяна ДУБАС