Постанова від 06 серпня 2026 р. у справі №202/1602/26 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/6345/26 Справа № 202/1602/26 Суддя у 1-й інстанції - Маринін О. В. Суддя у 2-й інстанції - Петешенкова М. Ю.

Категорія 81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 серпня 2026 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Петешенкової М.Ю.,

суддів Макарова М.О., Городничої В.С.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу

за апеляційною скаргою Обласного КП "Донецьктеплокомуненерго"

на ухвалу Індустріального районного суду міста Дніпра від 03 квітня 2026 року про відмову у видачі судового наказу у складі судді Мариніна О.В.

у справі за заявою Обласного КП "Донецьктеплокомуненерго", боржник ОСОБА_1 про видачу судового наказу про стягнення заборгованості за теплову енергію, абонентське обслуговування, інфляційних втрат, 3% річних, -

В С Т А Н О В И Л А:

Ухвалою Індустріального районного суду міста Дніпра від 03 квітня 2026 року у видачі судового наказу за заявою Обласного КП "Донецьктеплокомуненерго" про стягнення заборгованості за теплову енергію, абонентське обслуговування, інфляційних втрат, 3% річних з ОСОБА_1 відмовлено.

Ухвала суду першої інстанції мотивована відсутністю підстав для видачі судового наказу, оскільки Обласне КП "Донецьктеплокомуненерго" звернулося до суду поза межами трирічного строку позовної давності, що є підставою для відмови у видачі судового наказу.

Не погодившись з такою ухвалою суду, Обласне КП "Донецьктеплокомуненерго" звернулося до суду з апеляційною скаргою, в якій ставить питання про скасування ухвали суду та направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не виконав свого обов`язку щодо повної та всебічної оцінки доказів. Посилаючись на постанову Кабінету Міністрів України «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» від 11 березня 2020 року №211, п. 19 Розділу Прикінцевих та перехідних положеннь Цивільного кодексу України, вказує, що строк позовної давності не пропущено, оскільки період із 12 березня 2020 року по 03 вересня 2025 року не включається до розрахунку трирічного строку, так як був зупинений законом. Після відновлення звичайного перебігу строків позовної давності з 04 вересня 2025 року Обласне КП "Донецьктеплокомуненерго" звернулося до суду у 2026 році, що свідчить про належну процесуальну поведінку, добросовісність заявника та відсутність будь-якого зволікання з реалізацією права на судовий захист.

Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив.

Згідно із ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Відповідно до ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції про відмову у видачі судового наказу розглядається судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а ухвалу суду без змін, з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, Обласне КП "Донецьктеплокомуненерго" просило стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за спожиту теплову енергію у розмірі 11571,65 грн. за період з 01 вересня 2017 року по 31 січня 2026 року, заборгованість за абонентське обслуговування у розмірі 505,16 грн. за період з 01 листопада 2020 року по 31 січня 2026 року, інфляційні втрати у розмірі 818,28 грн. за період з 01 листопада 2017 року по 01 лютого 2022 року, 3% річних у розмірі 391,24 грн. за період з 01 листопада 2017 року по 01 лютого 2022 року.

Відмовляючи у видачі судового наказу, суд першої інстанції виходив з положень п.5 ч.1 ст. 165 ЦПК України.

Колегія суддів вважає, що такий висновок суду першої інстанції є обґрунтованим та в повній мірі відповідає вимогам процесуального права, виходячи з наступного.

Відповідно до п.5 ч.1 ст.165 ЦПК України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо з моменту виникнення права вимоги пройшов строк, який перевищує позовну давність, встановлену законом для такої вимоги, або пройшов строк, встановлений законом для пред`явлення позову в суд за такою вимогою.

Заявником надано розрахунок заборгованості, в якому зазначено період нарахування з 01 вересня 2017 року по 31 січня 2026 року. Станом на березень 2022 року борг ОСОБА_1 становив 11575,11 грн., а тому аргументи про те, що заявник вказував період нарахування боргу в межах позовної давності, колегія суддів оцінює критично, оскільки заборгованість виникла до початку відліку позовної давності наведеної у апеляційній скарзі стягувачем.

Доводи апеляційної скарги про те, що у зв`язку із запровадженими карантинними обмеженнями відбувалося зупинення перебігу строку позовної давності, колегія суддів вважає такими, що не заслуговують на увагу, з огляду на наступне.

Встановлення обставин зупинення перебігу строку позовної давності виходить за межі інституту наказаного провадження. Так, ст. 165 ЦПК України не містить вимог щодо з`ясування судом обставин зупинення позовної давності.

Пропуск позовної давності свідчить про наявність спору між заявником та боржником, а тому підлягає вирішенню в порядку позовного провадження.

При вирішенні питання про стягнення вказаної заборгованості з боржника в порядку наказного провадження, останній буде позбавлений можливості звернутися до суду з відповідною заявою про застосування позовної давності, чим можуть бути обмежені його права.

З урахуванням вказаних обставин, заявлені вимоги не є безспірними, оскільки з`ясування питання щодо дотримання позовної давності можливо лише в порядку позовного провадження.

Колегія суддів вважає за потрібне додаткового звернути уваги, що відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених п. 5 ч.1 ст. 165 ЦПК України, не позбавляє заявника права звернутися з такими самими вимогами в порядку позовного провадження, та відповідно доводити факт переривання позовної давності, у разі подання боржником заяви про застосування позовної давності та/або продовження позовної давності на період дії карантину.

Таким чином, висновок суду першої інстанції про відмову у видачі судового наказу є обґрунтованим, а доводи апеляційної скарги не можуть бути підставою для скасування оскаржуваної ухвали з підстав, які наведені вище, оскільки норми процесуального закону, якими керувався суд є спеціальними при розгляді заяви про видачу судового наказу.

Згідно зі ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а ухвали суду першої інстанції без змін.

Згідно ст. 141 ЦПК України, судові витрати, у зв`язку з переглядом судового рішення, розподілу не підлягають.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Обласного КП "Донецьктеплокомуненерго"- залишити без задоволення.

Ухвалу Індустріального районного суду міста Дніпра від 03 квітня 2026 року- залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та оскарженню не підлягає.

Повний текст постанови складено 07 серпня 2026 року.

Головуючий: М.Ю. Петешенкова

Суддя: М.О. Макаров

В.С. Городнича