Постанова від 06 серпня 2026 р. у справі №176/4/26 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/6815/26 Справа № 176/4/26 Суддя у 1-й інстанції - Гусейнов К. А. Суддя у 2-й інстанції - Петешенкова М. Ю.

Категорія 49

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 серпня 2026 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Петешенкової М.Ю.,

суддів: Макарова М.О., Городничої В.С.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу

за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на рішення Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 25 березня 2026 року у складі судді Гусейнова К.А.

у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу, -

В С Т А Н О В И Л А:

У січні 2026 року ОСОБА_2 звернулася до суду із вищевказаним позовом, посилаючись на те, що з 27 липня 2018 року перебуває у зареєстрованому шлюбі з відповідачем, від якого у них народився малолітній син, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає разом з матір`ю та перебуває на її утриманні.

Зазначає, що спільне життя з відповідачем не склалося через різні погляди на життя та виховання дитини, з травня 2024 року шлюбні відносини між ними фактично припинені, примирення та збереження шлюбу між ними неможливе, у зв`язку з чим просила розірвати шлюб з відповідачем.

Рішенням Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 25 березня 2026 року позов ОСОБА_2 задоволено. Розірвано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , укладений 27 липня 2018 року та зареєстрований Святошинським районним у місті Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у місті Києві, актовий запис №759. Після розірвання шлюбу прізвище дружини залишено без змін. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано наявністю підстав для задоволення позову, оскільки причини, що спонукають наполягати на розірванні шлюбу є обґрунтованими і подальше спільне життя подружжя та збереження шлюбу суперечить інтересам позивача, що має істотне значення, а тому шлюб між сторонами необхідно припинити шляхом його розірвання.

Не погодившись з таким рішення суду, ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив рішення суду змінити в частині встановлення судом дати припинення шлюбних відносин сторін та в частині встановлення судом факту нібито існування у сторін спору про визначення місця проживання дитини.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду першої інстанції є незаконним та необґрунтованим. Вказує, що суд першої інстанції невірно визначився із датою припинення шлюбних відносин та зазначив, що між сторонами існує спір щодо визначення місця проживання дитини, тоді як спір у даній справі стосується виключно розірвання шлюбу, а тому наявні підстави для зміни рішення.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду залишити без змін, посилаючись на його законність та обґрунтованість.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, а рішення суду змінити, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.13 ст.7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Згідно із ч.1 ст.368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Згідно із ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст.264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги та заперечення та якими доказами вони підтверджується, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.

Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення не відповідає.

Судом встановлено, що 27 липня 2018 року між сторонами у справі було зареєстровано шлюб, від якого вони мають малолітню дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Шлюбні відносини фактично припинені з травня 2024 року, сторони проживають окремо, примирення та збереження шлюбу між ними неможливе, а подальше спільне проживання та збереження шлюбу суперечить їхнім інтересам.

Згідно ч.3 ст.105 СК України, шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до статті 110 цього Кодексу.

Відповідно до вимог ст.112 СК України, суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б їхнім інтересам та інтересам їхньої дитини, що мають істотне значення.

Згідно зі ст.24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається. Таке положення національного законодавства України відповідає ст.16 Загальної декларації прав людини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року, згідно з якою чоловіки і жінки, які досягли повноліття, мають право без будь-яких обмежень за ознакою раси, національності або релігії одружуватися і засновувати сім`ю. Вони користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання. Позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя (ст. 110 СК України).

Оскільки позивач наполягає на розірванні шлюбу, не згоден на примирення, то відповідно відмова в розірванні шлюбу буде примушенням до шлюбу та шлюбним відносинам, що є неприпустимим.

Суд вирішуючи справу про розірвання шлюбу, перш за все виходить з того, що добровільність шлюбу - одна з основних його засад. Шлюб - це сімейний союз, при цьому слово «сімейний» засвідчує, що шлюб створює сім`ю, а слово «союз» підкреслює договірну природу шлюбу, яка зумовлює його добровільний характер. Шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Шлюб припиняється внаслідок його розірвання. Розірвання шлюбу засвідчує стійкий розлад подружніх стосунків. Позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя. Для поваги до права дружини або чоловіка на пред`явлення вимоги про розірвання шлюбу потрібен прояв другим з подружжя власної гідності, поваги до себе.

Приймаючи до уваги, що причини, що спонукають позивача наполягати на розірванні шлюбу є обґрунтованими і подальше спільне життя подружжя та збереження шлюбу суперечить її інтересам, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про розірвання шлюбу між сторонами у справі, проте зазначаючи дату припинення шлюбних відносин у травні 2024 року, залишив поза увагою те, що самі по собі посилання позивача на вказані обставини, проти яких заперечує відповідач, не є підставою вважати їх установленими для зазначення в мотивувальній частині рішення суду першої інстанції дати припинення шлюбних відносин.

З огляду на вищевказане, колегія суддів доходить висновку про необхідність виключення з мотивувальної частини рішення суду першої інстанції висновку щодо дати припинення шлюбних відносин.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції у мотивувальній частині рішення зазначив, що між сторонами існує спір щодо визначення місця проживання дитини, але у даній справі спір стосується виключно розірвання шлюбу між сторонами у справі, а тому наявні підстави для зміни рішення суду, колегія суддів вважає необґрунтованими, виходячи з наступних підстав.

У постанові від 15 січня 2020 року у справі № 200/952/18 (провадження № 61-14859св19) Верховний Суд зазначив, що за загальним правилом за відсутності спору щодо того, з ким із батьків будуть проживати неповнолітні діти, суд може вирішити питання про залишення проживання дитини разом із матір`ю чи батьком одночасно з вимогою про розірвання шлюбу. У разі наявності такого спору між батьками суд повинен роз`яснити сторонам порядок вирішення питання про визначення місця проживання дитини.

Суд першої інстанції встановив, що між сторонами на момент розгляду справи існував спір щодо місця проживання дитини та роз`яснив право сторін на звернення з окремим позовом про встановлення місця проживання дитини. Таке роз`яснення є процесуальним обов`язком суду, яке не вирішує спір по суті та жодним чином не впливає на обсяг прав чи обов`язків сторін.

За таких обставин колегія суддів доходить висновку про наявність підстав для зміни рішення суду першої інстанції в частині встановлення дати припинення шлюбних відносин, виключивши з мотивувальної частини рішення суду дату припинення шлюбних відносин, оскільки висновок суду в цій частині не підтверджений належними і допустимими доказами, зроблений з порушенням норм процесуального права, адже ґрунтується на суперечливих поясненнях сторін.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Рішення Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 25 березня 2026 року - змінити, виключивши з мотивувальної частини рішення дату припинення шлюбних відносин.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та оскарженню не підлягає.

Повний текст постанови складено 07 серпня 2026 року.

Головуючий: М.Ю. Петешенкова

Суддя: М.О. Макаров

В.С. Городнича