Постанова від 06 серпня 2026 р. у справі №171/1141/26 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/8101/26 Справа № 171/1141/26 Суддя у 1-й інстанції - Шкарлат Я. Ю. Суддя у 2-й інстанції - Городнича В. С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 серпня 2026 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів:

головуючої - Городничої В.С.,

суддів: Петешенкової М.Ю., Макарова М.О.,

розглянувши в приміщенні суду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи та без їх виклику у м.Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Круть Олександра Петрівна, на ухвалу Апостолівського районного суду Дніпропетровської області від 18 травня 2026 року про повернення клопотання, у складі судді Шкарлат Я.Ю., по справі №171/1141/26, за клопотанням ОСОБА_1 , заінтересована особа — виконавчий комітет Грушівської сільської ради Дніпропетровської області, про продовження строку дії рішення про визнання ОСОБА_2 недієздатною, –

ВСТАНОВИЛА:

У квітні 2026 року ОСОБА_3 звернувся через суд із клопотанням в порядку ст. 295-300 Глави ІІ Розділу ІV ЦПК України, в якому просив продовжити строк дії рішення Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області від 02 травня 2024 року по справі №171/1917/23 про визнання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , недієздатною, встановлення над нею опіки та призначення його опікуном на ОСОБА_2 .

Ухвалою Апостолівського районного суду Дніпропетровської області від 18 травня 2026 року клопотання ОСОБА_1 , в інтересах якого діє Лепеха О.В., заінтересована особа: Виконавчий комітет Грушівської сільської ради Дніпропетровської області про продовження строку дії рішення про визнання особи недієздатною, суд вважав неподаним та повернуто заявнику з усіма доданими до нього документами.

Роз`яснено заявнику, що повернення клопотання не перешкоджає повторному зверненню із клопотанням до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення клопотання (а.с.30,31).

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що позивачем у встановлений судом строк не усунуто недоліки клопотання, визначені ухвалою суду від 18 травня 2026 року про залишення клопотання без руху з наданням позивачеві строку у 10 днів. Також зазначено, що на виконання ухвали суду від 17 квітня 2026 року не подано висновок судово-психіатричної експертизи станом на день подання цього клопотання, натомість подано такий висновок, датований лютим 2024 року, що не може підтверджувати стан особи саме на момент звернення заявника з цим клопотанням до суду. Зазначені обставини є підставою для застосування положення ст. 185 ЦПК України.

Не погодившись з такою ухвалою, ОСОБА_1 у червні 2026 року через свого представника — адвоката Круть О.П. в системі “Електронний суд” сформував апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, ставить питання про скасування ухвали суду та направлення справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Апеляційна скарга мотивована тим, що норми ЦПК України не містять вимог щодо обов`язковості наявності саме актуального висновку судово-психіатричної експертизи, як умови для прийняття клопотання до розгляду. Поняття “Строк дії” для такої експертизи відсутнє в законодавстві, оскільки це не є довідкою з певним строком обмеження, а є разовим процесуальним дослідженням. Висновок експерта в даному випадку діє безстроково, натомість суд першої інстанції фактично застосував процесуальне обмеження, яке прямо не передбачено нормами чинного законодавства України, та дійшов передчасності в оцінці доказів на стадії відкриття провадження у справі, при цьому маючи процесуальну можливість призначення відповідної експертизи в рамках розгляду цієї справи. З цього скаржник вважає, що підстави для повернення клопотання відсутні.

Інші учасники справи своїм правом, передбаченим ст. 360 ЦПК україни, не скористались та відзиву на апеляційну скаргу не подавали, але, в силу ч.3 ст. 360 ЦПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду судового рішення апеляційною інстанцією.

Згідно із частини 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Відповідно до частини 2 статті 369 ЦПК України апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції про повернення заяви позивачеві розглядається судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ухвалою Апостолівського районного суду Дніпропетровської області від 17 квітня 2026 року клопотання ОСОБА_1 про продовження строку дії рішення про визнання особи недієздатною - залишено без руху, з наданням заявнику терміну на усунення недоліків клопотання, а саме надання суду висновку судово-психіатричної експертизи, який би підтверджував той факт, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , продовжує хворіти хронічним, стійким психічним розладом, внаслідок чого продовжує не усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними.

На виконання ухвали суду від 17 квітня 2026 року, заявником ОСОБА_1 суду було долучено висновок судово-психіатричного експерта № 68 від 26 лютого 2024 року.

Суд першої інстанції вважав, що висновок судово-психіатричного експерта № 68 від 26 лютого 2024 року був складений до ухвалення рішення суду по справі № 171/1917/23 та врахований судом під час ухвалення відповідного рішення від 02 травня 2024 року про визнання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , недієздатною строком на 2 роки, адже підтверджував стан особи саме на той момент.

Ухвалюючи про повернення клопотання, суд першої інстанції вважав, що заявник, надаючи суду вищезазначений висновок, помилково вважає його актуальним, належним та допустимим доказом, адже висновок судово-психіатричного експерта дворічної давнини, не є тим експертним висновком, який підтверджує стан недієздатної особи на день подання клопотання про продовження строку дії рішення про визнання фізичної особи недієздатною, а саме ту обставину, що особа, яка раніше визнана судом недієздатною, продовжує не усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними.

Разом з тим, суд першої інстанції наголосив, що у відповідності до положень ст. 106 ЦПК України, учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення. Порядок проведення експертизи та складення висновків експерта за результатами проведеної експертизи визначається відповідно до чинного законодавства України про проведення судових експертиз. У висновку експерта зазначається, що висновок підготовлено для подання до суду та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за свідомо неправдивий висновок. Експерт, який склав висновок за зверненням учасника справи, має ті самі права і обов`язки, що й експерт, який здійснює експертизу на підставі ухвали суду.

Згідно з положеннями ст. 7-1 Закону України «Про судову експертизу», передбачено порядок проведення судових експертиз за договором, відповідно до якого підставою проведення судової експертизи є, зокрема, договір з експертом чи експертною установою якщо експертиза проводиться на замовлення інших осіб.

Суд першої інстанції вважав, що вказані обставини перешкоджають вирішенню питання про відкриття провадження у цій справі, а тому недоліки, зазначені в ухвалі суду від 17 квітня 2026 року заявником не усунуті і клопотання не відповідає вимогам ч. 8 ст. 300 ЦПК України, що є підставою для застосування вимог ч. 1, 9 ст. 10, ч. 3, ч. 5 ст. 185 ЦПК України,

Однак, колегія суддів не може погодитись з таким висновком суду, з огляду на таке.

Відповідно до частині 1 статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Колегія суддів відзначає, що суд першої інстанції як у своїй ухвалі від 17 квітня 2026 року про залишення позову без руху, так і в оскаржуваній ухвалі про повернення клопотання, встановив характер спірних правовідносин та наголосив на неповноті доказів, які будуть підтверджувати обґрунтування заявником його вимог.

У ст. 297 ЦПК України встановлено, що у заяві про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи мають бути викладені обставини, що свідчать про психічний розлад, істотно впливають на її здатність усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними, чи обставини, що підтверджують дії, внаслідок яких фізична особа, яка зловживає спиртними напоями, наркотичними засобами, токсичними речовинами, азартними іграми тощо, поставила себе чи свою сім`ю, а також інших осіб, яких вона за законом зобов`язана утримувати, у скрутне матеріальне становище. У заяві про обмеження права неповнолітньої особи самостійно розпоряджатися своїм заробітком, стипендією чи іншими доходами або позбавлення її цього права мають бути викладені обставини, що свідчать про негативні матеріальні, психічні чи інші наслідки для неповнолітнього здійснення ним цього права. У заяві про визнання фізичної особи недієздатною мають бути викладені обставини, що свідчать про хронічний, стійкий психічний розлад, внаслідок чого особа не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними.

Колегія суддів відзначає, що перелік необхідних вимог відповідності такої заяви є вичерпним та не містить вимог щодо надання актуального висновку судово-психіатричної експертизи, як і не містить обов`язку суду з`ясовувати повноту доказів чи вирішення питання вимог по їх суті з наданням оцінки обставинам та наданим вже доказам заявником.

Колегія суддів наголошує, що, застосовуючи на стадії відкриття провадження у справі положення ст. 300 ЦПК України, суд першої інстанції, вдався до фактичного розгляду справи по суті заявлених вимог ОСОБА_1 , що є недопустимим та є підставою для скасування такої ухвали суду першої інстанції, в розумінні ст. 379 ЦПК України.

Доводи скаржника про те, що суд першої інстанції фактично вирішив спір по суті на стадії відкриття провадження приймаються колегією суддів до уваги та вважаються слушними.

Натомість, заявником 30 квітня 2026 року, на виконання ухвали суду від 17 квітня 2026 року про залишення клопотання без руху, ОСОБА_1 надано заяву про усунення недоліків, що відповідає вимогам ст. 175 ЦПК України та що не передбачає застосування ч.3 ст. 185 ЦПК України для повернення цього клопотання заявникові.

Разом з цим, колегія суддів відзначає, що суд першої інстанції, застосовуючи положення ст. 106 ЦПК України, в порушення процесу, встановленого Главою ІІ Розділу ІV ЦПК України, не врахував положення ст. 298 ЦПК України, яка прямо передбачає призначення експертизи за розглядом таких клопотань, однак вже по суті заявлених вимог, дійшовши передчасно про надання оцінки вже наданим заявником письмовим доказам.

Колегія суддів відзначає, що положення статті 185 ЦПК України щодо повернення клопотання застосовуються в тому випадку, коли особа в установлений строк не виконала вимоги ухвали суду про залишення позовної заяви без руху.

За змістом вище наведених норм процесуального закону повернення позовної заяви з тих підстав, що особа не виконала вимоги ухвали про залишення позовної заяви без руху, можливе лише в тому випадку, коли особа отримала копію відповідної ухвали, але ухилилась від виконання вимог, зазначених в ній.

Колегією суддів не встановлено, що ОСОБА_1 втратив інтерес до судового розгляду свого клопотання, як і не встановлено порушення ним вимог ст. 175,177 ЦПК України, що є наслідком застосування положень ст. 185 ЦПК України. Натомість встановлено, що суд першої інстанції не врахував положення ст. 297, 298 ЦПК України, що не є підставою для повернення позову позивачеві та застосування вимог ч.3 ст. 185 ЦПК України.

Суд першої інстанції не врахував дані обставини, та дійшов до помилкового висновку про наявність підстав для повернення позовної заяви.

Суд першої інстанції на зазначені обставини і вимоги закону уваги не звернув та всупереч вимогам частини 5 статті 12 ЦПК України, яка зобов`язує суд зберігаючи об`єктивність і неупередженість сприяти учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом, підійшов до вирішення цього питання формально та помилково повернув позовну заяву.

Відповідно до частини 6 статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги скасовує ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направляє справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Згідно із пунктом 4 частини 1 статті 379 ЦПК України порушення норм процесуального права, яке призвело до помилковості ухвали є підставою для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції порушено норми процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання, а тому ухвала суду підлягає скасуванню, а справа направленню до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 379, 381, 382 ЦПК України, - УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Круть Олександра Петрівна - задовольнити.

Ухвалу Апостолівського районного суду Дніпропетровської області від 18 травня 2026 року про повернення клопотання - скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Повний текст постанови складений 07 серпня 2026 року.

Головуючий: В.С. Городнича

Судді: М.Ю. Петешенкова

М.О.Макаров