Постанова від 05 серпня 2026 р. у справі №214/520/25 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/7205/26 Справа № 214/520/25 Суддя у 1-й інстанції - Ковтун Н.Г. Суддя у 2-й інстанції - Остапенко В. О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 серпня 2026 року м. Кривий Ріг

справа № 214/520/25

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Остапенко В.О.,

суддів Акуленка В.В., Бондар Я.М.

секретар судового засідання Дяченко Д.П

сторони

позивач Комунальне підприємство теплових мереж «Криворіжтепломережа»

відповідач ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі Дніпропетровської області, в порядку спрощеного позовного провадження, апеляційну скаргу ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє адвокат Пшиченко Юрій Володимирович, на рішення Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 06 квітня 2026 року, яке ухвалено суддею Ковтун Н.Г. у м. Кривому Розі Дніпропетровської області, відомостей щодо дати складання повного тексту рішення суду матеріали справи не містять,

УСТАНОВИВ:

В січні 2024 року Комунальне підприємство теплових мереж «Криворіжтепломережа» звернулося до суду з позовом до Князя Арх Топольського В.В. про про стягнення заборгованості за послугу з постачання теплової енергії.

В обґрунтування позову позивачем зазначено, що КПТМ «Криворіжтепломережа» здійснює постачання теплової енергії для опалення житла населенню, яке відповідно з вимогами ЖК України, зобов`язане робити оплату за отриману теплову енергію, згідно особового рахунку і встановлених тарифів.

Князь Арх ОСОБА_2 є співвласником багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 . В якому має на підставі права власності нежиле приміщення № 37 загальною площею 62,5 кв.м. Також відповідач є співвласником багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 , в якому на підставі права власності належить приміщення № 4 загальною площею 62,45 кв.м.

Квартира АДРЕСА_2 було переведено у нежитлову на підставі рішення виконавчого комітету Криворізької міської ради № 39 від 11 лютого 2009 року «Про переведення жилих приміщень у нежилі» під офіс.

Квартира АДРЕСА_3 було переведено у нежитлову на підставі рішення виконавчого комітету Криворізької міської ради № 303 від 14 жовня 2009 року «Про переведення жилих приміщень у нежилі» під офіс.

Зазначені нежитлові приміщення відповідача вбудовані в багатоквартирний будинок, та є невід`ємною частиною багатоквартирного будинку в м. Кривому Розі, що свідчить про те, що відповідач фактично отримує теплову енергію.

Позивач, виконуючи свої обов`язки, постійно надавав послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання, але боржник не здійснював у повному обсязі оплату за отримані послуги, у зв`язку з чим виникла заборгованість за постачання теплової енергії за період з 05 листопада 2021 року по 28 березня 2024 року у розмірі 106 590 грн, заборгованість за абонентське обслуговування за період 05 листопада 2021 року по 30 вересня 2024 року в розмірі 1 310,30 грн, сума збитків від інфляції 12 506,84 грн (з вересня 2023 по грудень 2024 року), 3% річних – 3 111,15 грн (з 01 вересня 2023 року по 14 жовтня 2024 року) та пені у розмірі 699,54 грн, яку позивач просив стягнути з відповідача, а також просив стягнути витрати по сплаті судового збору в розмірі 3 028 грн.

Рішенням Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 06 квітня 2026 року позов задоволено.

Стягнуто з Князя Арх ОСОБА_2 на користь КПТМ «Криворіжтепломережа» заборгованість по оплаті за послуги з постачання теплової енергії за період з 05 листопада 2021 року по 28 березня 2024 року у розмірі 106 590 грн, заборгованість за абонентське обслуговування за період 05 листопада 2021 року по 30 вересня 2024 року в розмірі 1 310,30 грн, суму збитків від інфляції 12 506,84 грн (з вересня 2023 року по грудень 2024 року), 3% річних – 3 111,15 грн (з 01 вересня 2023 року по 14 жовтня 2024 року) та пеню у розмірі 699,54 грн.

Стягнуто з Князя Арх ОСОБА_2 на користь КПТМ «Криворіжтепломережа» 3 028 грн в рахунок відшкодування витрат по сплаті судового збору.

В апеляційній скарзі представник відповідача ставить питання про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення по справі про відмову в задоволенні позовних вимог повивача посилаючись на те, що позиція позивача про поставляння теплової енергії до квартири АДРЕСА_4 , які є нежилими відповідно до рішень Криворізької міської ради № 39 від 11 лютого 2009 року, є необгрунтованою та помилковою. Сам по собі факт, без вводу об`єктів нерухомості в експлуатацію та державної реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна-нежилі квартири, не є безумовною підставою для виникнення у відповідача права власності на квартири АДРЕСА_4 , як на об`єкти нежитлового фонду.

Відзив на апеляційну скаргу не подано.

Заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача ОСОБА_1 – адвоката Пшиченка Ю.В., який підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити, представника КПТМ «Криворіжтепломережа» - адвоката Демченка А.Г., який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, за наявними матеріалами справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав.

Судом першої інстанції установлено та з матеріалів справи убачається, що КПТМ «Криворіжтепломережа», засновником та власником якого є орган місцевого самоврядування в особі Криворізької міської ради, створене з метою отримання прибутку в результаті діяльності з виробництва, транспортування, постачання та реалізації теплової енергії споживачам м. Кривого Рогу для потреби опалення та гарячого водопостачання.

На виконання своєї статутної мети КПТМ «Криворіжтепломережа» надає житлово-комунальні послуги з постачання теплової енергії для потреб опалення (до 05 листопада 2021 року послугу з централізованого опалення) за адресою: АДРЕСА_5 та АДРЕСА_6 , що підтверджується актами про подачу теплоносія на будинок та актами про припинення подачі теплоносія на будинок за спірний період.

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відповідач власником нежитлового приміщення № 4 та приміщення № 37 за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.15,16).

Як доказ подачі теплової енергії до будинку позивачем надано акти подання теплоносія на будинок та акти припинення подання теплоносія, акти прийому передачі теплової енергії, звіти за період про споживання теплової енергії тощо (а.с.21-24).

КПТМ «Криворіжтепломережа» здійснювало у спірний період постачання теплової енергії в багатоквартирний будинок АДРЕСА_1 , а відповідач, як власник, отримував теплову енергію, так як нежитлове приміщення вбудоване та не виокремлене від внутрішньобудинкового комплексу трубопроводів та обладнання які функціонують для забезпечення опалення вказаного багатоквартирного будинку.

Наданими позивачем доказами підтверджується безперебійне постачання теплової енергії (включно зі всіма складовими, такими як нарахування плати за місця загального користування; нарахування плати на загальнобудинкові потреби; втрати від транзиту) як мешканцям будинків АДРЕСА_1 , так і відповідачу, як власнику нежитлових приміщень у цьому будинку, згідно площі приміщення відповідача на підставі тарифів, затверджених міською радою.

Згідно з наданим позивачем до суду розрахунком заборгованості до договору № 12400 заборгованість за постачання теплової енергії за період з 05 листопада 2021 року по 28 березня 2024 року становить 106 590 грн, заборгованість за абонентське обслуговування за період 05 листопада 2021 року по 30 вересня 2024 року становить 1 310,30 грн.

Згідно розрахунку позивача сума збитків від інфляції становить 12 506,84 грн (з вересня 2023 по грудень 2024 року), 3% річних – 3 111,15 грн (з 01 вересня 2023 року по 14 жовтня 2024 року) та пеня - 699,54 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач у встановлені законом строки не вносив плату за надані позивачем житлово-комунальні послуги, а тому заборгованість підлягає стягненню у судовому порядку.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, так як їх суд першої інстанції дійшов на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, підтвердженими тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом першої інстанції вірно встанволено, що між позивачем та відповідачем виникли правовідносини по наданню, з одного боку, та споживанню, з іншого боку, комунальних послуг по централізованому опаленню та гарячому водопостачанню, які врегульованоЗаконом України «Про житлово-комунальні послуги» від 9 листопада 2017 року № 2189-VIII(далі - Закон № 2189-VIII).

Встановлено, що КПТМ «Криворіжтепломережа», засновником та власником якого є орган місцевого самоврядування в особі Криворізької міської ради, по специфіці своєї виробничої діяльності надає послуги з централізованого опалення і централізованого постачання гарячої води населенню, яке відповідно зі ст.ст. 67, 68, 162 ЖК України зобов`язане робити оплату, відповідно до особового рахунка і тарифів, встановлених постановами Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг (на кожен окремий період).

На виконання своєї статутної мети КПТМ «Криворіжтепломережа» надає житлово-комунальні послуги з постачання теплової енергії для потреб опалення (до 05 листопада 2021 року послугу з централізованого опалення) за адресою: АДРЕСА_7 , що підтверджується актами про подачу теплоносія на будинок та актами про припинення подачі теплоносія на будинок за спірний період.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» - послуги з постачання теплової енергії належать до житлово-комунальних послуг.

Частиною 1 статті 9 Закону вказано, що споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором.

Відповідно до частини 6 статті 10 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання»: «Обсяг теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень будівлі, а також на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання, розподіляється відповідно до правил, встановлених цією статтею, також на власників (співвласників) приміщень, обладнаних індивідуальними системами опалення та/або гарячого водопостачання.»

Згідно аб.6 п. 14 Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 р. №830 відокремлення (відключення) від мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання) та постачання гарячої води не звільняє власників квартир та нежитлових приміщень від обов`язку відшкодування витрат за обсяг теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень та на функціонування внутрішньобудинкових систем опалення будівлі/будинку. Такий обсяг теплової енергії розраховується та розподіляється між всіма споживачами відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Мінрегіону від 22листопада 2018р.№ 315 (далі - Методика розподілу).

Крім оплати за обсяг теплової енергії, витрачений на опалення місць загального користування (МЗК) та допоміжних приміщень будівлі та витраченої на забезпечення функціонування внутрішньобудинкової системи опалення (до 01 січня 2022 року) й за опалення загальнобудинкових потреб (з 01 січня 2022 року) справляється плата за абонентське обслуговування.

Плата за абонентське обслуговування визначена відповідно до планованих витрат виконавця, пов`язаних із здійсненням розподілу обсягу спожитих послуг між споживачами, нарахуванням та стягненням плати за спожиті комунальні послуги, з укладенням договору про надання комунальної послуги, а також за виконання інших функцій, пов`язаних з обслуговуванням виконавцем абонентів за індивідуальними договорами (п.11 ч. 1 ст.1, ч.5 ст. 13 Закон України «Про житлово-комунальні послуги» № 2189-VIII 09 листопада 2017 року).

З 01 січня 2022 року здійснюється нарахування ЗБП (загально будинкові потреби) відповідно до Наказу Міністерства регіонального розвитку громад та територій № 358 від 28 грудня 2021 року «Про внесення змін в Методику розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, яким передбачено, що обсяг теплової енергії витрачений на загально будинкові потреби опалення визначено спрощено: як частка від загального обсягу споживання теплової енергії на опалення будівлі: 1-5 поверхова 25%; 6-10 поверхова 20%; вище 10 поверхів 15%.

Загальнобудинкові потреби на опалення (ЗБП) - витрати на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень, функціонування внутрішньобудинкових систем опалення будівлі/будинку, без врахування обсягу теплової енергії, витраченої на функціонування внутрішньобудинкової системи гарячого водопостачання, та обсягу теплової енергії, який надходить від ділянок транзитних трубопроводів до приміщень з індивідуальним опаленням та/або окремих приміщень з транзитними мережами опалення.

З 05 листопада 2021 року, згідно до п.11 ст.1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» №2189-VIII від 09 червня 2018 року, встановлено розмір плати за абонентське обслуговування за індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії з витратами на обслуговування та заміну вузлів комерційного обліку теплової енергії.

Відповідачу проводились нарахування відповідно до тарифів на теплову енергію, які встановлені: за періодз 25 жовтня 2021 року по 17 жовтня 2023 року тариф за 1 Гкал 5 065,99грн (зПДВ) (згіднорішення Криворізькоїміської радивід 22 жовтня 2021 року № 530п.1.1.2 для потреб категорії «інші споживачі» КПТМ «Криворіжтепломережа»), за період з 18 жовтня 2023 року по теперішній час тарифза 1Гкал 3 481,81 грн (зПДВ) (згідно Рішення Виконавчого комітету Криворізької міської ради від 18 жовтня 2023 року № 1272 «Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послугу з постачання теплової енергії Комунальному підприємству теплових мереж «Криворіжтепломережа», для потреб інших споживачів).

З 05 листопада 2021 року договірні відносини між КПТМ «Криворіжтепломережа» та споживачами врегульовані індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії від 05 жовтня 2021 року, що укладений в порядку ч.5 ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09 листопада 2017 року №2189-VІІІ. Цією ж нормою передбачено, що плата виконавцю комунальної послуги за індивідуальним договором про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання, складається з: плати за послугу, що розраховується, виходячи з розміру затверджених цін/тарифів на відповідну комунальну послугу та обсягу спожитих комунальних послуг, визначеного відповідно до законодавства;плати за обонентське обслуговування, яке не може перевищувати граничний розмір, визначений Кабінетом Міністрів України.

КПТМ «Криворіжтепломережа» відповідно до приписів Закону України «Про природні монополії» відноситься до суб`єктів природної монополії. Як монополіст такої природної монополії, згідно ст.19 ЗУ «Про теплопостачання», позивач не має права відмовити споживачу теплової енергії у забезпеченні його тепловою енергією за наявності можливостей на приєднання споживача до теплової енергії.

Відповідно ч.4 ст.319 і ст.322 Цивільного Кодексу України, власність зобов`язує і власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом. Згідно п .5.23 наказу Державного комітету України з будівництва та архітектури № 80 від 18 травня 2005 року «Державні будівельні норми України. Будинки і споруди. Житлові будинки. Основні положення ДБН В.2.2-15-2005» житлові будинки повинні обладнуватися опаленням і вентиляцією, що проектуються згідно зі СНиП 2.04.05.

Згідно п.6 ч. ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги;

Відповідно до ч. 1 ст.9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором.

З 05 листопада 2021 року, згідно п. 35 Постанови Кабінету міністрів України № 830 від 21 серпня 2019 року «Про затвердження Правил надання послуги з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії», оплата послуги здійснюється не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом (граничний строк внесення плати за спожиту послугу), якщо інший порядок та строки не визначені договором.

Індивідуальний договір вважається укладеним із споживачем, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем.

Відповідно до ст. 634 ЦК України, договір приєднання може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати своєї умови договору.

Відповідно п.36,п.37 року «Про затвердження Правил надання послуги з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії», споживач здійснює оплату спожитої послуги щомісяця в порядку та строки, визначені договором. Споживачне звільняється від оплати послуги, отриманої ним до укладення відповідного договору. Споживач не звільняється від оплати послуги за період тимчасовоївідсутності в житловому приміщенні (на іншому об`єкті нерухомого майна) споживача та інших осіб.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» індивідуальний споживач зобов`язаний укладати договори про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом.

Пунктом 6 частини першої статті 1 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» передбачено, що спільне майно багатоквартирного будинку - приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташовані багатоквартирний будинок і належні до нього будівлі та споруди і його прибудинкова територія.

Відповідно до частини першої статті 5 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» спільне майно багатоквартирного будинку є спільною сумісною власністю співвласників.

Пунктом 5 частини першої статті 1 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» визначено, що співвласник багатоквартирного будинку - власник квартири або нежитлового приміщення у багатоквартирному будинку.

Відповідно до ч. 2 ст.382 ЦК України усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.

Отже, співвласники квартир повинні брати участь у витратах на утримання будинку пропорційно займаній площі житла, а відключення від мереж централізованого опалення та гарячого водопостачання не є підставою для звільнення мешканців від такої участі.

З 05 листопада 2021 року договірні відносини між КПТМ «Криворіжтепломережа» та споживачами врегульовані індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії від 05 жовтня 2021 року, що укладений в порядку ч.5 ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09 листопада 2017 року №2189-VІІІ.

Крім того, індивідуальний споживач фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги (пункт 6 частини першої ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» ).

Пунктами 2, 5 частини другоїстатті 7 вказаного Закону встановлено, що індивідуальний споживач зобов`язаний укладати договори про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом,оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Відсутність такого договору не може бути підставою для звільнення споживачів від оплати послуг, оскільки укладення договору є обов`язком споживача.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2951цс15, у постанові Верховного Суду від 18 травня 2020 року у справі № 176/456/17 (провадження № 61-63св18), а також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 14-280цс18.

Отже, за змістом ЦК України та Закону України «Про житлово-комунальні послуги», зареєстровані у квартирі споживачі комунальних послуг зобов`язані вносити плату за їх використання.

Відповідно до правового висновку Великої палати Верховного Суду від 07 липня 2020 року у справі № 712/8916/17 (провадження № 14-448цс19) відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах, проте споживач має право, зокрема, одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг. Споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі (аналогічні висновки викладені у постановах ВС КЦС від 26 вересня 2018 року у справі № 750/12850/16-ц та від 6 листопада 2019 року у справі № 642/2858/16).

Відповідно достатті 634 ЦК України, договір приєднання може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати своєї умови договору. Дані договори укладаються в районних абонентських службах КПТМ «Криворіжтепломережа».

З огляду на викладене, правовідносини, які склалися між сторонами з надання житлово-комунальних послуг, є грошовим зобов`язанням, у якому, серед інших прав і обов`язків сторін на боржника покладено виключно певний цивільно-правовий обов`язок з оплати отриманих житлово-комунальних послуг, якому кореспондує право кредитора вимагати сплату грошей за надані послуги (частина перша статті 509 ЦК України).

Відповідно до статті 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтею 525 ЦК України, передбачає, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Протягом періоду з листопада 2021 року по березень 2024 року, протягом дії опалювальних сезонів, позивач свої зобов`язання по наданню житлово-комунальних послуг за адресою: АДРЕСА_1 , виконував належним чином, однак відповідач оплату за послугу з постачання теплової, в результаті чого виникла заборгованість, що підтверджується розрахунком заборгованості.

Жодних доказів в спростування вказаних позивачем обставин судом не встановлено, контрозрахунок, покази приладів обліку, суду не представлено.

Власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 322 ЦК України).

З огляду на те, що між відповідачем і позивачем існували фактичні договірні відносини, доведеність заявленого позивачем розрахунку заборгованості, враховуючи те, що відповідачем не надано жодних відомостей щодо погашення вказаної заборгованості, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про те, що саме встановлений розмір необхідно враховувати при ухвалені рішення.

Крім того, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч.2 ст. 625 ЦК України).

За змістом частини першої статті 901, частини першої статті 903 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Правовідносини, які склалися між сторонами щодо надання та отримання житлово-комунальних послуг, є грошовими зобов`язаннями, у яких, серед інших прав і обов`язків сторін, на боржника покладено виключно певний цивільно-правовий обов`язок з оплати отриманих житлово-комунальних послуг, якому кореспондує право вимоги кредитора (ч. 1 ст. 509 ЦК), - вимагати сплату грошей за надані послуги.

Беручи до уваги зазначене, правовідносини і зважаючи на таку юридичну природу правовідносин сторін, на них поширюється дія частини другої статті 625 ЦК України, як спеціальний вид цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов`язання (постанови Верховного Суду України від 14 листопада 2011 року у справі № 6-40цс11, від 20 червня 2012 року у справі № 6-68цс12, від 30 жовтня 2013 року у справі № 6-59цс13; постанова Верховного Суду від 17 січня 2020 року у справі № 369/88/17, провадження № 61-4924св18).

На підставі наведеного вище суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог позивача.

Доводи апеляційної скарги представника відповідача про те, що стороною позивача нарахована заборгованість за теплову енергію на нежитлові приміщення, в той час як заборгованість за теплову енергію повинна розраховуватись за тарифами, встановленими для населення, а не для потреб інших споживачів колегією суддів не приймаються до уваги, оскільки згідно рішення Криворізької міської ради № 39 від 11 лютого 2009 року «Про переведення жилих приміщень у нежитлові» квартира АДРЕСА_2 виведена в нежитловий фонд та згідно рішення Криворізької міської ради № 303 від 14 жовтня 2009 року «Про переведення жилих приміщень у нежилі» квартира АДРЕСА_3 виведена в нежитловий фонд.

Посилання апелянта в апеляційній скарзі на те, що відповідачем по справі не було вчинено відповідних дій щодо переведення об`єктів нерухомого майна з житлового у нежитлове, державну реєстрацію прав з видачею свідоцтв про право власності на нежитлові приміщення не здійснено не спростовують висновків суду першої інстанції, оскільки Пунктом 2.9. Порядку переведення жилих будинків і приміщень (квартир) у нежилі у м. Кривому Розі № 2926 від 24 грудня 2008 року зазначено, що в разі якщо власник приміщення, яке переведено в нежитловий фонд, має намір змінити його функціональне призначення (зазначене у відповідному рішенні виконкому міськради), йому необхідно звернутися до виконкому міської ради для внесення відповідних змін до рішення виконкому міськради.

Також, вище зазначеними Рішеннями КМР № 39 від 11 лютого 2009 року (п.5.2.) Рішенням КМР №303 від 14 жовтня 2009 року (п.2.2.) чітко передбачено, що у разі наміру щодо зміни цільового призначення приміщення, яке переведено в нежитловий фонд, власник приміщення зобов`язаний звернутись до виконкому міської ради для внесення відповідних змін у рішення виконкому міськради.

Проте відповідачем відповідних дій здійснено не було, тому є всі законні підстави вважати, що відповідні Рішення Криворізької міської ради є чинними та відвідні приміщення є нежитловими, а тому нарахування позивачем за постачання теплової енергії здійснюється за тарифами, передбаченими для категорії «інші споживачі».

Відповідно до статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (державна реєстрація прав) – це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

За змістом наведеної вище норми права державна реєстрація прав не є підставою набуття права власності, а є лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття права власності з фактом його державної реєстрації. При дослідженні судом обставин існування в особи права власності, необхідним є перш за все встановлення підстави, на якій особа набула таке право, оскільки сама по собі державна реєстрація прав не є підставою виникнення права власності, такої підстави закон не передбачає.

Зазначене узгоджується із висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 12 березня 2019 року у справі № 911/3594/17, провадження № 12-234гс18, та Верховного Суду, викладеними у постанові від 24 січня 2020 року у справі № 910/10987/18.

Невжиття відповідачем заходів реєстрації переведення житлового приміщення в нежитлове, за наявності рішень Криворізької міської ради про переведення цих приміщень в нежитлові, які є чинними, не є підтвердженням того, що житлові приміщення, що належать відповідачу, є житловими.

Колегія суддів зауважує, що аргументи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а стосуються переоцінки доказів. Проте, відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України, оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів учасниками справи діючим законодавством не передбачена. Судом першої інстанції повно та всебічно досліджені обставини справи, перевірені письмові докази та надано їм належну оцінку.

Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані, підтверджуються письмовими доказами та не спростовуються доводами, викладеними в апеляційній скарзі.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, у зв`язку із чим апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - залишенню без змін.

Керуючись ст.ст.367, 374, 376, 381-383 ЦПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє адвокат Пшиченко Юрій Володимирович, залишити без задоволення.

Рішення Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 06 квітня 2026 рокузалишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Повне судове рішення складено 07 серпня 2026 року.

Головуючий:

Судді: