Постанова від 05 серпня 2026 р. у справі №215/329/26 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/7327/26 Справа № 215/329/26 Суддя у 1-й інстанції - Науменко Я.О. Суддя у 2-й інстанції - Остапенко В. О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 серпня 2026 року м. Кривий Ріг

справа № 215/329/26

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Остапенко В.О.,

суддів Акуленка В.В., Бондар Я.М.

секретар судового засідання Дяченко Д.П.

сторони:

позивач ОСОБА_1

відповідач Приватне акціонерне товариство «Північний гірничо-збагачувальний комбінат»

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі Дніпропетровської області, в порядку спрощеного позовного провадження, апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» на рішення Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 13 квітня 2026 року, яке ухвалено суддею Науменком Я.О. у місті Кривому Розі Дніпропетровської області та повне судове рішення складено 13 квітня 2026 року,

УСТАНОВИВ:

В січні 2026 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» (далі - ПрАТ «ПівнГЗК») про відшкодування моральної шкоди у зв`язку з профзахворюванням.

Позовна заява мотивована тим, що позивач працював з 15 червня 1990 року по 25 вересня 1990 року на посаді слюсаря з ремонту шляхових машин, учня машиніста шляхопідіймача поза кар`єром ПАТ «Північний гірничо-збагачувальний комбінат».

Також, з 02 квітня 1991 року по 16 травня 1991 року працював на посаді слюсаря з ремонту рухомого складу залізничного цеху № 4 управління залізничного транспорту «Північний гірничо-збагачувальний комбінат», з 15 травня 2002 року по 06 липня 2005 року - на посаді водія автобуса автоколони № 1 автотранспортного цеху ВАТ «Північний гірничо-збагачувальний комбінат», з 06 липня 2005 року по 01 лютого 2010 року - на посаді водія великовантажного автомобіля в кар`єрі технологічної колони автомобілів № 1 ВАТ «Північний гірничо-збагачувальний комбінат», з 01 лютого 2010 року по 18 жовтня 2023 року - на посаді водія автотранспортних засобів у кар`єрі технологічної колони автомобілів № 1 гірничотранспортного цеху № 2 АТ «Північний гірничо-збагачувальний комбінат», правонаступником яких є ПрАТ «ПівнГЗК». Протягом 22 років і одного місяця загального періоду роботи у шкідливих умовах праці зазнавав впливу шкідливих факторів виробничого середовища та трудового процесу, що підтверджується актом розслідування причин хронічного професійного захворювання за формою П-4 від 05 вересня 2025 року форми П-4, та трудовою книжкою позивача.

У зв`язку з шкідливими умовами праці позивач з вини відповідача отримав наступні хронічні професійні захворювання за діагнозами: вібраційна хвороба другої стадії від дії загальної вібрації: синдром церебрально-периферичної ангіодистонії, ускладнений гіпертонічною хворобою другої стадії, другого ступеня, гіпертензивне серце. Серцева недостатність В стадії, ризик 3, з частими акроангіоспазмами та трофічними порушеннями на кистях, у поєднанні з синдромом полірадикулонейропатії на шийному (C6, C7) та попереково-крижовому (L5, S1) рівнях з вираженими статико-динамічними порушеннями хребта, стійким больовим і м`язовотонічним синдромами. Перебіг часто рецидивуючий, з нейродистрофічними проявами у вигляді двобічного плечолопаткового періартрозу (ПФ другого ступеня), остеоартрозу у поєднанні з періартрозом ліктьових суглобів R I ст. (ПФ першого ступеня) та колінних суглобів R I–II ст. (ПФ другого ступеня) T75.2. Хронічний (пиловий) бронхіт першої стадії. Емфізема легень. Помірний пневмофіброз. Легенева недостатність першого ступеня. J44.

Згідно з п.13. Акту форми П-4 на робочому місці позивача були присутні наступні шкідливі умови праці: за інформаційною довідкою про умови праці працівника при підозрі у нього професійного захворювання (отруєння) від 27 травня 2024 року № ПС/3.1/9847-24, підготовленою Південно-Східним міжрегіональним управлінням Державної служби з питань праці, та відповідно до Державних санітарних норм та правил «Гігієнічна класифікація праці за показниками шкідливості та небезпечності факторів виробничого середовища, важкості та напруженості трудового процесу», затверджених наказом Міністерства охорони здоров`я України від 08 квітня 2014 року № 248, умови праці водія автотранспортних засобів у кар`єрі технологічної колони автомобілів № 1 гірничотранспортного цеху № 2 ПрАТ «ПівнГЗК» ОСОБА_1 відносяться: - за вмістом пилу фіброгенної дії в повітрі робочої зони - до 3 класу 2 ступеня «шкідливі»; - за рівнем загальної вібрації - до 3 класу 1 ступеня «шкідливі». Загальна оцінка умов праці - 3 класу 2 ступеня «шкідливі». У відповідності до п. 17 Акту форми П-4 - професійне захворювання виникло у позивача за таких обставин: працюючи в кар`єрі гірничозбагачувального комбінату на посаді водія автотранспортних засобів виконував роботи з керування автомобільними транспортними засобами, забезпечував належний технічний стан автотранспортного засобу.

Внаслідок недосконалості технології відкритого видобутку руди та наявних важких режимів експлуатації автотранспортних засобів у кар`єрі, протягом тривалого часу зазнавав впливу підвищених рівнів виробничої загальної вібрації та пилу, переважно фіброгенної дії, у повітрі робочої зони. Згідно з п. 18 Акту форми П-4 - причинами виникнення професійного захворювання у позивача стали: загальна транспортна вібрація: еквівалентний коригований рівень віброприскорення на 2 дБ перевищував допустимий рівень та становив 67 дБ при гранично допустимому рівні 65 дБ відповідно до ДСН 3.3.6.039-99 «Державні санітарні норми виробничої загальної та локальної вібрації» Хімічні фактори: концентрація діоксиду кремнію кристалічного за вмісту в пилу від 10 до 70 % у повітрі робочої зони перевищувала гранично допустиму концентрацію у 2,25 раза відповідно до вимог «Державних медико-санітарних нормативів допустимого вмісту хімічних речовин у повітрі робочої зони», затверджених наказом Міністерства охорони здоров`я України від 09 липня 2024 року № 1192, та становила 4,5 мг/м при ГДК 2,0 мг/м 31 жовтня 2025 року у зв`язку із отриманням хронічних професійних захворювань позивач первинно пройшов огляд експертною командою з оцінювання повсякденного функціонування особи, де йому було встановлено III групу інвалідності та 60% втрати працездатності, у тому числі 50% - вібраційна хвороба, 10 % - хронічний (пиловий) бронхіт. У зв`язку з отриманням ушкодження здоров`я з вини відповідача позивачу постійно доводиться перебувати на стаціонарному лікуванні, що підтверджується зокрема виписними епікризами.

Посилаючись на викладене, просив суд стягнути з відповідача ПрАТ «ПівнГЗК» 432 350 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров`я без нарахування та утримання податку з доходів фізичних осіб та інших зборів та платежів.

Рішенням Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 13 квітня 2026 року позовні вимоги задоволено.

Стягнуто з ПрАТ «ПівнГЗК» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 432 350 грн на відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я, без нарахування та утримання податку з доходів фізичних осіб та інших зборів та платежів.

Стягнуто з ПрАТ «ПівнГЗК» судовий збір у розмірі 1 331,20 грн на користь держави.

В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати рішення суду першої інстанції у частині задоволених позовних вимог та ухвалити в цій частині нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних позивача про стягнення моральної шкоди.

Апеляційна скарга мотивована тим, що позивачем не надано доказів на підтвердження заявлених вимог тому відповідач вважає, що вони не підтверджують наявності підстав для відшкодування моральної шкоди та не доводять наявність складу цивільного правопорушення, необхідного для відшкодування моральної шкоди.

Зазначає, що судом безпідставно не враховані аргументи відповідача про те, що період виникнення професійного захворювання у позивача не припадає на період його перебування в трудових відносинах з підприємством відповідача, оскільки згідно з актом розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання форми П-4 від 05 вересня 2025 року, датою встановлення остаточного діагнозу у позивача є 13 серпня 2025 року, у той час як він звільнився з підприємства відповідача 18 жовтня 2023 року.

Протягом роботи позивача на ПрАТ «ПівнГЗК» та на момент його звільнення 18 жовтня 2023 року з підприємства, відсутні будь які докази наявності у нього професійного захворювання (навіть ранніх ознак). Також позивач під час роботи проходив періодичні медичні огляди, згідно з якими був визнаний придатним до роботи за своєю професією. За результатами медичних оглядів позивач не мав навіть ранніх ознак професійного захворювання.

За таких обставин, відповідач вважає, що в його діях відсутня протиправна поведінка, оскільки, відсутній причинно-наслідковий зв`язок між діями відповідача та отриманням позивачем професійних захворювань, а тому підстави для покладення обов`язку з відшкодування моральної шкоди на підприємство відсутні.

Крім того, апелянт, з посиланням на судову практику Верховного Суду та Дніпровського апеляційного суду, зазначає, що позивачем не обґрунтовано розмір моральної шкоди, сума не відповідає розумності та справедливості.

Наполягає на тому, що рішення суду в частині задоволення позовних вимог та визначення порядку оподаткування сум моральної шкоди, не відповідає п. 1 ст. 129 Конституції України, тобто не є законним, оскільки суперечить нормам процесуального права України (ст. 2, 89, 263, 264 ЦПК України) та матеріального права (підпункт "а" підпункту 164.2.14 пункту 164.2 статті 164 ПК України).

Враховуючи зазначене, є підстави для зміни судового рішення та виключення із мотивувальної та резолютивної частини рішення визначення порядку оподаткування моральної шкоди.

Відзив на апеляційну скаргу не подано.

Заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача ПрАТ «ПівнГЗК» - адвоката Рабко Т.О., яка підтримала доводи апеляційної скарги відповідача та просила її задовольнити, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Судом установлено та убачається з матеріалів справи, що позивач ОСОБА_1 працював на підприємстві відповідача з 15 червня 1990 року по 25 вересня 1990 року на посаді слюсаря з ремонту шляхових машин, учня машиніста шляхопідіймача поза кар`єром ПАТ «Північний гірничо-збагачувальний комбінат».

Також, з 02 квітня 1991 року по 16 травня 1991 року працював на посаді слюсаря з ремонту рухомого складу залізничного цеху № 4 управління залізничного транспорту «Північний гірничо-збагачувальний комбінат», з 15 травня 2002 року по 06 липня 2005 року - на посаді водія автобуса автоколони № 1 автотранспортного цеху ВАТ «Північний гірничо-збагачувальний комбінат», з 06 липня 2005 року по 01 лютого 2010 року на посаді водія великовантажного автомобіля в кар`єрі технологічної колони автомобілів № 1 ВАТ «Північний гірничо-збагачувальний комбінат», з 01 лютого 2010 року по 18 жовтня 2023 року на посаді водія автотранспортних засобів у кар`єрі технологічної колони автомобілів № 1 гірничотранспортного цеху № 2 АТ «Північний гірничо-збагачувальний комбінат», що підтверджується копією трудової книжки позивача.

Згідно з п. 14 Акту розслідування хронічного професійного захворювання від 05 вересня 2025 року ОСОБА_1 встановлено діагноз: вібраційна хвороба другої стадії від дії загальної вібрації: синдром церебрально-периферичної ангіодистонії, ускладнений гіпертонічною хворобою другої стадії, другого ступеня, гіпертензивне серце. Серцева недостатність В стадії, ризик 3, з частими акроангіоспазмами та трофічними порушеннями на кистях, у поєднанні з синдромом полірадикулонейропатії на шийному (C6, C7) та попереково-крижовому (L5, S1) рівнях з вираженими статико-динамічними порушеннями хребта, стійким больовим і м`язовотонічним синдромами. Перебіг часто рецидивуючий, з нейродистрофічними проявами у вигляді двобічного плечолопаткового періартрозу (ПФ другого ступеня), остеоартрозу у поєднанні з періартрозом ліктьових суглобів R I ст. (ПФ першого ступеня) та колінних суглобів R I–II ст. (ПФ другого ступеня) T75.2. Хронічний (пиловий) бронхіт першої стадії. Емфізема легень. Помірний пневмофіброз. Легенева недостатність першого ступеня. J44.

У копії акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння) від 05 вересня 2025 року у п. 18 зазначено, що причинами виникнення хронічного професійного захворювання стали вібрація загальна транспортна: еквівалентний корегований рівень віброприскорення на 2 дБ перевищував допустимий рівень та складав 67 дБ при граничного допустимому 65 дБ згідно з вимогами ДСН 3.3.6.039-99 «Державні санітарні норми виробничої загальної та локальної вібрації; хімічні фактори: концентрація кремнію діоксиду кристалічного за вмісту пилу від 10 до 70% в повітрі робочої зони перевищував ГДК в 2,25 рази відповідно до вимог «Державних медико-санітарних нормативів допустимого вмісту хімічних речовин у повітрі робочої зони, затверджених наказом МОЗ від 09 липня 2024 року № 1192 та становила 4,5 мг/м3 при ГДК 2,0 мг/м3. Також, у вказаному акті генеральному директору ОСОБА_2 були надані рекомендації щодо ліквідації та запобігання виникненню хронічного захворювання (а.с.12-14).

У витязі експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи №125/25/1915/В зазначено, що позивачу було встановлено інвалідність ІІІ групи з 31 жовтня 2025 року та зазначено основний діагноз - впливи вібрації, а причиною інвалідності вказано – професійне захворювання. (а.с.14, зворот-16).

Згідно з копією Інформаційної довідки про умови праці працівника при підозрі в нього хронічного професійного захворювання, у п. 12 зазначено, що згідно з Державними санітарними нормами та правилами «Гігієнічна класифікація праці за показниками шкідливості та напруженості трудового процесу», затверджених МОЗ України від 08 квітня 2014 року № 248 умови праці ОСОБА_1 3 класу 2 ступені «Шкідливі» (а.с.16, зворот а.с. 19).

Відповідно до копії виписки №465 із медичної карти амбулаторного хворого у КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги № 2» КМР позивачу визначено діагноз - вібраційна хвороба другої стадії від дії загальної вібрації та хронічний (пиловий) бронхіт першої стадії. Емфізема легень. Помірний пневмофіброз. Легенева недостатність першого ступеня. Захворювання професійні 13 серпня 2025 року. (а.с.19, зворот а.с. 21).

Згідно з випискою із медичної карти амбулаторного хворого № 4616 позивач знаходився у відділенні профпаталогії КП «ДОКЛМ`ДОР». У частині «Лікувальні та трудові рекомендації» рекомендовано динамічне спостереження пацієнта за місцем проживання, послідуючим направленням на ЛЕК з профпаталогії для вирішення питання зв`язку захворювань з професією. Також надано копію виписного епікризу №893, де окрім лікування, зазначено: «вважає себе хворим 15 років. До лікаря звернувся у 2011 році. Багаторазово лікувався амбулаторно у стаціонарі. Останнє лікування у квітні-травні 2025 року» (а.с. 21, зворот а.с.23).

У копії виписки із медичної карти амбулаторного хворого від 24 вересня 2025 року, зазначені вище вказані у рішенні діагнози та направленя на ОФО у зв`язку з наявними ознаками інвалідності (а.с.24-26). У наданій копію витягу з медичної карти стаціонарного хворого №3974/23 від 06 червня 2023 року вказано, що 15 червня 2023 року позивачу проведена операція - протезування аортального клапану (а.с.27 зворот).

Відповідно до копії виписки-епікризу № 2580/790 із медичної карти стаціонарного хворого у частині «Лікувальні і трудові рекомендації» рекомендовано розгляд питання щодо зв`язку захворювань з умовами праці в закладах охорони здоров`я (а.с.28-29).

Також згідно з копією виписки-епікризу №2195/583 із медичної карти стаціонарного хворого від 23 серпня 2024 року, позивачу було рекомендований постійний прийом препаратів та контрольне обстеження та лікування у клініці профпаталогії (а.с.29, 30).

Відповідно до виписок №3946/1345 від 01 грудня 2023 року, № 134/65 від 22 лютого 2022 року, № 1182/445 від 23 вересня 2021 року, № 3369/1220 від 2019 року, № 3083/1255 від 03 лютого 2018 року, № 4325/893 від 19 грудня 2023 року, № 1147/508/699 від 15 грудня 2020 року, № 116/61 від 22 січня 2020 року, позивач неодноразово звертався за медичною допомогою для лікування вищевказаних хвороб (а.с.31-38).

Згідно з копією медичного висновку лікарсько-експертної комісії закладу охорони здоров`я, що має право встановлювати остаточний діагноз хронічних захворювань, про наявність хронічного професійного захворювання від 13 серпня 2025 року, протокол 32/465, позивачу протипоказана робота в умовах дії вібрації, тяжкої фізичної праці, пилу. Повідомлення про наявність вперше виявленого хронічного професійного захворюваня від 13 серпня 2025 року № 140. Висновок видано на підставі протоколу засідання лікарсько-експертної комісії від 13 серня 2025 року, протокол № 32/465. (а.с.38, 40).

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції керувався вимогами ч.2 ст. 153, ст. 173, ч.1 ст. 237-1 КЗпП України й виходив з обов`язку відповідача відшкодувати на користь позивача моральну шкоду у зв`язку з отриманими ним на виробництві відповідача професійними захворюваннями.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Згідно ст. 173 КЗпП України шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.

Частиною першої ст. 237-1 КЗпП України передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі порушення його законних прав, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

У пункті 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз`яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Згідно з п. 14 Акту розслідування хронічного професійного захворювання від 05 вересня 2025 року ОСОБА_1 встановлено діагноз: вібраційна хвороба другої стадії від дії загальної вібрації: синдром церебрально-периферичної ангіодистонії, ускладнений гіпертонічною хворобою другої стадії, другого ступеня, гіпертензивне серце. Серцева недостатність В стадії, ризик 3, з частими акроангіоспазмами та трофічними порушеннями на кистях, у поєднанні з синдромом полірадикулонейропатії на шийному (C6, C7) та попереково-крижовому (L5, S1) рівнях з вираженими статико-динамічними порушеннями хребта, стійким больовим і м`язовотонічним синдромами. Перебіг часто рецидивуючий, з нейродистрофічними проявами у вигляді двобічного плечолопаткового періартрозу (ПФ другого ступеня), остеоартрозу у поєднанні з періартрозом ліктьових суглобів R I ст. (ПФ першого ступеня) та колінних суглобів R I–II ст. (ПФ другого ступеня) T75.2. Хронічний (пиловий) бронхіт першої стадії. Емфізема легень. Помірний пневмофіброз. Легенева недостатність першого ступеня. J44.

У відповідності до п. 17 Акту форми П-4 - професійне захворювання виникло у позивача за таких обставин: працюючи в кар`єрі гірничозбагачувального комбінату на посаді водія автотранспортних засобів виконував роботи з керування автомобільними транспортними засобами, забезпечував належний технічний стан автотранспортного засобу.

Внаслідок недосконалості технології відкритого видобутку руди та наявних важких режимів експлуатації автотранспортних засобів у кар`єрі, протягом тривалого часу зазнавав впливу підвищених рівнів виробничої загальної вібрації та пилу, переважно фіброгенної дії, у повітрі робочої зони.

Згідно з п. 18 Акту форми П-4 - причинами виникнення професійного захворювання у позивача стали: загальна транспортна вібрація: еквівалентний коригований рівень віброприскорення на 2 дБ перевищував допустимий рівень та становив 67 дБ при гранично допустимому рівні 65 дБ відповідно до ДСН 3.3.6.039-99 «Державні санітарні норми виробничої загальної та локальної вібрації» Хімічні фактори: концентрація діоксиду кремнію кристалічного за вмісту в пилу від 10 до 70 % у повітрі робочої зони перевищувала гранично допустиму концентрацію у 2,25 раза відповідно до вимог «Державних медико-санітарних нормативів допустимого вмісту хімічних речовин у повітрі робочої зони», затверджених наказом Міністерства охорони здоров`я України від 09 липня 2024 року № 1192, та становила 4,5 мг/м при ГДК 2,0 мг/м 31 жовтня 2025 року у зв`язку із отриманням хронічних професійних захворювань позивач первинно пройшов огляд експертною командою з оцінювання повсякденного функціонування особи, де йому було встановлено III групу інвалідності та 60% втрати працездатності, у тому числі 50% - вібраційна хвороба, 10 % - хронічний (пиловий) бронхіт. У зв`язку з отриманням ушкодження здоров`я з вини відповідача позивачу постійно доводиться перебувати на стаціонарному лікуванні, що підтверджується зокрема виписними епікризами.

Загальний стаж роботи позивача 28 років 03 місяці, з них: 21 рік 05 місяців за професією, та 13 років 08 місяців у цеху в умовах впливу шкідливих факторів, що підтверджується копією трудової книжки та актом розслідування хронічного професійного захворювання від 05 вересня 2025 року

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що професійні захворювання позивача, які завдають йому фізичного болю та душевних страждань, виникли, зокрема, з вини ПрАТ «ПівнГЗК», яким було допущено перевищення гранично допустимого рівня небезпечних та шкідливих факторів.

Виходячи із наведених вище обставин, колегія суддів вважає, що позивачу ОСОБА_1 заподіяно моральну шкоду і він має право на її відшкодування.

Так, у зв`язку з захворюванням змінився образ і якість його життя, через погіршення стану здоров`я він позбавлений можливості повноцінно реалізовувати свої звички та бажання, вести звичний спосіб життя. Він втратив працездатність, виконуючи тривалий час роботи в напружених та шкідливих умовах праці. Виходячи з характеру захворювань позивач неодноразово знаходився на лікуванні, позивачу важко виконувати будь-яку роботу, він відчуває загальну слабкість та постійний біль, обмежений у спілкуванні з оточуючими, вирішенні своїх побутових потреб, що порушує його нормальні життєві зв`язки.

Крім того, згідно рішення Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року, моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. Ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні та фізичні страждання.

Сам факт втрати професійної працездатності, з точки зору погіршення здоров`я, втрати важливих особистих здібностей, зміни життєвого укладу, необхідності лікування, веде до висновків про наявність моральної шкоди. Зазначене також випливає з положень ст. 3 Конституції України, відповідно до якої людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Зазначений висновок суду першої інстанції є обґрунтованим, відповідає вимогам діючого законодавства, обставинам справи та узгоджується з роз`ясненнями, наданими Пленумом Верховного Суду України в п. 13 Постанови «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року № 4 з подальшими змінами та доповненнями.

Разом з тим, колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги відповідача про те, що визначений судом розмір моральної шкоди є значно завищеним, таким, що не відповідає роз`ясненням, що містяться у Постанові Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику у справах про відшкодування моральної шкоди».

Виходячи з наведених вище обставин, враховуючи глибину фізичних та моральних страждань позивача, ступінь втрати ним професійної працездатності внаслідок отриманих професійних захворювань в розмірі 60 % та встановлення третьої групи інвалідності, потребу в проходженні курсів лікування у медичних закладах, а також період праці відповідача на підприємстві відповідача протягом 28 років 03 місяці, з них: 21 рік 05 місяців за професією, та 13 років 08 місяців у цеху в умовах впливу шкідливих факторів, порушення нормальних життєвих зв`язків позивача, враховуючи те, що позивач повинен постійно проходити лікування, щоденно переносить фізичний біль та моральні переживання. Наслідки отриманого на виробництві професійного захворювання обмежують його активну діяльність і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Значну частину часу він витрачає на підтримання свого здоров`я, що порушує його нормальні життєві зв`язки. При цьому позивач розуміє, що стан його здоров`я не відновиться навіть при лікуванні. Відчуває фізичні страждання, психологічний дискомфорт, порушення душевної рівноваги, що впливає на його моральний стан.

Колегія суддів, беручи до уваги конкретні обставини даної справи, тяжкість наслідків отриманих професійних захворювань, наявність фізичних страждань позивача, що в свою чергу викликають моральні страждання вважає, що розмір моральної шкоди визначений без повного урахування роз`яснень п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31 березня 1995 р. (з подальшими змінами) «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», відповідно до якого розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин.

Тому колегія суддів приймає до уваги доводи апеляційної скарги відповідача, щодо незгоди з визначеним судом першої інстанції розміром моральної шкоди, оскільки він не відповідає засадам розумності, виваженості, справедливості та є необґрунтованим.

Так, в судовому засіданні встановлено, що у зв`язку з професійними захворюваннями позивачу заподіяно моральну шкоду, яка полягає в тому, що він втратив професійну працездатність, на теперішній час у розмірі 60 % та встановлення третьої групи інвалідності. Після втрати працездатності, у позивача змінилися умови життя, він позбавлений можливості реалізовувати свої звички та бажання. Періодично проходить лікування, однак, незважаючи на постійні курси лікування, покращення в стані здоров`я не спостерігається.

Виходячи з цих обставин, колегія суддів, беручи до уваги характер отриманих професійних захворювань, стаж роботи позивача в умовах впливу шкідливих факторів виключно на підприємстві відповідача, впродовж 13 років 08 місяців що потягло втрату працездатності, враховуючи розмір втрати професійної працездатності, стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, вважає за необхідне, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 376 ЦПК України, змінити рішення суду в частині визначеного судом розміру моральної шкоди і зменшити її з 432 350 грн. до 350 000 грн.

На підставі наведеного вище колегія суддів приймає до уваги доводи апеляційної скарги відповідача про те, що судом стягнуто моральну шкоду в завищеному розмірі без врахування засад розумності, виваженості й справедливості та судової практики в аналогічних справах, при цьому вважає безпідставними доводи апеляційної скарги позивача стосовно того, що визначений судом першої інстанції розмір морального відшкодування значно занижений та не відповідає глибині моральних страждань позивача та принципу розумності, виваженості і справедливості.

Доводи апеляційної скарги відповідача про те, що якщо юридична особа відшкодовує (виплачує) на користь фізичної особи моральну шкоду, завдану порушенням трудових прав, ця особа, виступаючи щодо такої фізичної особи податковим агентом, зобов`язана (у випадках, передбачених ПК України) утримати і перерахувати податок із суми такого доходу, колегією суддів відхиляються з наступних підстав.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що, відповідно до пункту «а» підпункту 164.2.14 пункту 164.2 статті 164 ПК України зі змінами, внесеними згідно із Законом України від 16 січня 2020 року № 466 ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві», який набрав чинності 23 травня 2020 року, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід у вигляді неустойки (штрафів, пені), відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди, а також шкоди життю та здоров`ю, а також відшкодувань моральної шкоди в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, або в розмірі, визначеному законом.

Тобто, чинним податковим законодавством передбачено, що суми відшкодування немайнової (моральної) шкоди, стягнуті на підставі судового рішення, включаються до оподаткованого доходу платника податку, відповідно підлягають оподаткування, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику внаслідок заподіяння йому шкоди життю та здоров`ю.

Аналогічний правовий висновок викладено й у постанові Верховного Суду від 21 червня 2022 року у справі № 599/645/21.

Як вбачається з матеріалів справи, в даному випадку мова йде про суми відшкодування збитків, завданих платнику податків внаслідок заподіяння йому шкоди життю та здоров`ю, отже вищевказані зміни не поширюються на оподаткування сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику внаслідок заподіяння йому шкоди життю та здоров`ю.

Керуючись ст.ст. 367, ст. 374, п. 2 ч. 1 ст. 376, ст. ст. 381, 382 ЦПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» задовольнити частково.

Рішення Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 13 квітня 2026 року року змінити в частині розміру моральної шкоди, стягнутої з Приватного акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» на користь ОСОБА_1 , зменшивши цей розмір з 432 350 грн до 350 000 (триста п`ятдесят тисяч) гривень.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Повне судове рішення складено 06 серпня 2026 року.

Головуючий:

Судді: