Суд: Немишлянський районний суд міста Харкова
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Адмінправопорушення
Категорія: Невиконання батьками або особами, що їх замінюють, обов'язків щодо виховання дітей
Дата: 06 серпня 2026 р.
Справа: №645/6946/26
Суддя: Алтухова О. Ю.
Справа № 645/6946/26
Провадження № 3/645/1134/26
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 серпня 2026 року м. Харків
Немишлянський районний суд міста Харкова у складі:
головуючого – судді Алтухової О.Ю.,
секретар судових засідань – Півінська С.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові справу про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м.Харкова, громадянки України, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , -
за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -
в с т а н о в и в:
17.06.2026 приблизно о 18.40 год. знаходячись за адресою м.Харків, Салттівське шосе, 248, ОСОБА_1 нехтувала контролем за діяльністю свого неповнолітнього сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у зв`язку з чим останній скоїв дрібне викрадення товару на суму 343 грн 43 коп, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 51 КУпАП, але у зв`язку з тим, що син має психічні вади до адміністративної відповідальності притягається його мати.
У судове засідання ОСОБА_1 не з`явилась, 07.05.2026 через канцелярію подала суду заяву, в якій вину у адміністративних правопорушеннях за ч. 1 ст. 184 КУпАП визнала, просила суд суворо не карати та призначити мінімальне покарання.
Відповідно до ч. 1 ст. 268 КУпАП при розгляді справ про адміністративні правопорушення, присутність особи, яка притягується до адміністративної відповідальності не є обов`язковою, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Згідно з ч. 2 ст. 268 КУпАП неприбуття в судове засідання особи, що притягається до відповідальності за ст. 184 КУпАП, не перешкоджає судовому розгляду справи за її відсутності.
Суд вважає можливим розглянути справу за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, за наявними у справі доказами.
Відповідно до положень ст. 268 КУпАП при розгляді справ про адміністративне правопорушення, передбаченого ст. 184 цього Кодексу, присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, не є обов`язковою.
Суд, враховуючи вище викладене, вважає можливим розглянути справу за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, за наявними у справі доказами.
Дослідивши матеріали справи, суд доходить наступного висновку.
Обов`язок батьків щодо виховання та розвитку дитини закріплений у ст. 150 Сімейного Кодексу України. До кола обов`язків батьків входить турбота про здоров`я, фізичний, психічний і моральний розвиток дитини. У розумінні положень ч. 1 ст. 18 Конвенції про права дитини, батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини.
Відповідно до ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.
Обов`язок батьків щодо виховання та розвитку дитини закріплений у ст. 150 Сімейного Кодексу України. До кола обов`язків батьків входить турбота про здоров`я, фізичний, психічний і моральний розвиток дитини. У розумінні положень ч. 1 ст. 18 Конвенції про права дитини, батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини.
Згідно з ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.
Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за порушення прав і обмеження законних інтересів дитини на охорону здоров`я, фізичний і духовний розвиток, навчання, невиконання та ухилення від виконання батьківських обов`язків відповідно до закону.
Статтею 35 Закону України «Про охорону дитинства» встановлено, що особи, винні у порушенні вимог законодавства про охорону дитинства, несуть цивільно-правову, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законів України.
Відповідно до ч. 4 ст. 155 СК України ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.
Таким чином, ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей, передбачає бездіяльність, внаслідок якої обов`язки по вихованню виконуються неякісно та не в повному обсязі. Таке ухилення може полягати у різних формах бездіяльності, пов`язаної з незабезпеченням необхідних умов життя, належного виховання, навчання неповнолітніх дітей: залишення впродовж тривалого строку дитини без будь-якого нагляду, ухилення від виховання дітей (у тому числі незабезпечення відвідування ними школи, контролю за дозвіллям), незабезпечення безпечних умов перебування за місцем проживання чи в іншому місці, невжиття заходів щодо їх лікування, безпідставне обмеження в харчуванні. одязі, інших предметах першої необхідності, штучне створення незадовільних побутових умов, тощо.
Відповідальність за невиконання батьками або особами, що їх замінюють, обов`язків щодо виховання дітей закріплена у ст. 184 КУпАП.
Частиною 1 ст. 184 КУпАП передбачена відповідальність за ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей.
Об`єктом правопорушення, передбаченого ст. 184 КУпАП є суспільні відносини у сфері охорони прав та інтересів неповнолітніх. Об`єктивна сторона відповідного правопорушення, полягає в ухиленні батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей. Суб`єктивна сторона вказаного правопорушення визначається ставленням до наслідків і характеризується наявністю вини у формі умислу або необережності.
Доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи (ст. 251 КУпАП).
Статтею 252 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Факт вчинення ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП, підтверджується: протоколом про адміністративне правопорушення серії ВБА № 162084 від 17.07.2026 року; рапортом про реєстрацію заяви в Єдиному обліку (ЄО) № 13976 від 17.06.2026 року; копіями довідок виданих ТОВ «Торгова компанія «Мега-Трейд» (супермаркет «Класс-3»), згідно з якими загальна вартість товару становить 343,43 грн, а саме: масло «Ферма» 82,5% (180 г) вартістю 156,40 грн; сир «Мармуровий» 50% вартістю 93,83 грн; шоколад «Milka Kraft» вартістю 93,20 грн; копією довідки про прийняття на зберігання вилученого товару від 17.06.2026 року; письмовими поясненнями ОСОБА_1 від 17.07.2026 року з копією паспорта останньої; копією свідоцтва про народження ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (серії НОМЕР_1 ).
Згідно з ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Перевіривши матеріали справи, суд доходить висновку про наявність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП.
Відповідно до ст. 33 КУпАП при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, дані про особу порушника, ступінь його вини, відсутність пом`якшуючих та обтяжуючих відповідальність обставин.
Згідно зі ст.ст. 34, 35 КУпАП обставин, що пом`якшують чи обтяжують адміністративну відповідальність, під час судового розгляду не встановлено.
Згідно зі ст. 23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Відповідно до ст. 22 КУПАП при малозначності вчиненого адміністративного правопорушення орган (посадова особа), уповноважений вирішувати справу, може звільнити порушника від адміністративної відповідальності і обмежитись усним зауваженням.
При дослідженні матеріалів справи суд встановив, що неповнолітній ОСОБА_2 є дитиною з інвалідністю, що підтверджується копією посвідчення серії НОМЕР_2 про призначення державної соціальної допомоги та копією Медичного висновку № 383 про дитину з інвалідністю віком до 18 років від 21.07.2025 року, виданого КНП «Міська дитяча лікарня № 5» Харківської міської ради, відповідно до якого ОСОБА_2 встановлено діагноз: психічні розлади внаслідок органічного ураження чи дисфункції головного мозку складного ґенезу з когнітивними, мовними порушеннями, змішаний розлад учбових навичок, змішаний розлад емоцій та поведінки (F06.8, F80.1, F81.3, F92.8).
Враховуючи характер та обставини вчиненого правопорушення, дані про особу ОСОБА_1 , яка є матір`ю неповнолітнього ОСОБА_2 , суд вважає можливим звільнити ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 184 КУпАП за малозначністю і оголосити їй усне зауваження.
Згідно з ч. 2 ст. 284 КУпАП при оголошенні усного зауваження виноситься постанова про закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення.
Керуючись ст. ст. 184, 283, 284 КУпАП, ст. 4 Закону України «Про судовий збір», суд, –
п о с т а н о в и в:
Звільнити ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП, та обмежитись усним зауваженням, на підставі ст. 22 КУпАП.
Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення до Харківського апеляційного суду.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги, постанова, якщо її не скасовано набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя О.Ю. Алтухова
Оригінал: reyestr.court.gov.ua