Вирок від 06 серпня 2026 р. у справі №638/14417/23 — Шевченківський районний суд міста Харкова

Справа № 638/14417/23

Провадження № 1-кп/638/634/26

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 серпня 2026 року м. Харків

Шевченківський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3

захисника ОСОБА_4 ,

обвинуваченого ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62023170020001703 року від 21.08.2023, за обвинуваченням

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, раніше не судимого, уродженця м. Володарськ-Волинський, Житомирської області, військовослужбовця військової служби за мобілізацією на посаді стрільця – номера обслуги 4 аеромобільного відділення 2 аеромобільного взводу 3 аеромобільної роти аеромобільного батальйону в/ч НОМЕР_1 , який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

у вчиненні кримінального правопорушення-злочину, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України,

встановив:

Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 № 113-РС від 28.05.2023 солдата ОСОБА_5 призначено на посаду стрільця - номера обслуги 4 аеромобільного відділення 2 аеромобільного взводу 3 аеромобільної роти аеромобільного батальйону в/ч НОМЕР_1 .

Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», який затверджено Верховною радою України, у зв?язку із військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 строком на 30 діб, який на теперішній час продовжено.

Відповідно до вимог ст.ст. 17, 65 Конституції України, ст. ст. 1, 2 Закону України «Про військовий обов?язок і військову службу», положень Військової присяги, ст. ст. 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України солдат ОСОБА_5 під час проходження військової служби повинен свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов?язок, бути дисциплінованим, беззастережно виконувати накази командирів (начальників), виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни, вивчати військову справу, зразково виконувати свої службові обов?язки та бути готовим до виконання завдань, пов?язаних із захистом Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, забезпечувати недоторканність державного кордону та охорону суверенних прав України, не допускати негідних вчинків та стримувати від них інших. Крім цього, згідно вищевказаних положень нормативно-правових актів, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов?язком громадян України.

Відповідно до ст. 28 Статуту внутрішньої служби єдиноначальність є одним із принципів будівництва і керівництва Збройними Силами України і полягає в наділенні командира (начальника) всією повнотою розпорядчої влади стосовно підлеглих і покладенні на нього персональної відповідальності перед державою за всі сторони життя та діяльності військової частини, підрозділу і кожного військовослужбовця; наданні командирові (начальникові) права одноособово приймати рішення, віддавати накази; забезпеченні виконання зазначених рішень (наказів), виходячи із всебічної оцінки обстановки та керуючись вимогами законів і статутів Збройних Сил України.

За ст. 29 Статуту внутрішньої служби за своїм службовим становищем і військовим званням військовослужбовці можуть бути начальниками або підлеглими стосовно інших військовослужбовців.

Відповідно до ст. 30 Статуту внутрішньої служби начальник має право віддавати підлеглому накази і зобов?язаний перевіряти їх виконання підлеглий зобов`язаний беззастережно виконувати накази начальника.

Згідно зі ст. 31 Статуту внутрішньої служби начальники, яким військовослужбовці підпорядковані за службою, у тому числі і тимчасово, є прямими начальниками для цих військовослужбовців. Найближчий до підлеглого прямий начальник є безпосереднім начальником.

Як вбачається з ст. 32 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, За своїми військовими званнями начальниками є: військовослужбовці сержантського і старшинського складу - для військовослужбовців рядового складу однієї з ними військової частини; військовослужбовці молодшого офіцерського складу - для військовослужбовців молодшого сержантського і старшинського складу однієї з ними військової частини та військовослужбовців рядового складу; майори, капітани 3 рангу, підполковники, капітани 2 рангу - для військовослужбовців рядового, молодшого і старшого сержантського і старшинського складу; полковники, капітани 1 рангу, бригадні генерали, коммодори, генерал-майори, контр-адмірали, генерал-лейтенанти, віце-адмірали - для військовослужбовців рядового, сержантського і старшинського складу та молодшого офіцерського складу; генерали, адмірали - для військовослужбовців рядового, сержантського і старшинського складу, молодшого та старшого офіцерського складу.

Відповідно до ст. 37 Статуту внутрішньої служби військовослужбовець після отримання наказу відповідає: "Слухаюсь" і далі виконує його. Військовослужбовець зобов?язаний неухильно виконати відданий йому наказ у зазначений термін.

Відповідно до ст. 4 Дисциплінарного статуту військова дисципліна зобов?язує кожного військовослужбовця: додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги статутів Збройних Сил Украіни, накази командирів.

Відповідно до ст. 6 Дисциплінарного статуту право командира – віддавати накази і розпорядження, а обов?язок підлеглого - їх виконувати.

Відповідно до п. 12 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008 (далі - Положення), право видавати накази по особовому складу надається командирам, командувачам, начальникам, керівникам органів військового управління, з?єднань, військових частин, а також керівникам служб персоналу Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України.

Однак, солдат ОСОБА_5 під час проходження військової служби у військовій частині НОМЕР_1 , 09.08.2023 вирішив стати на злочинний шлях, та діючи умисно, в умовах воєнного стану, вчинити непокору, тобто відкриту відмову виконати наказ начальника.

Так, 09.08.2023 під час шикування на території н.п. Загризова Ізюмського району Харківської області, ОСОБА_5 заступником командира аеромобільного батальйону з МПЗ майором ОСОБА_6 було доведено бойове розпорядження № 691/58/795 від 09.08.2023, відповідно до якого ОСОБА_5 мав спільно з військовослужбовцями 2 мб 44 омбр спланувати та провести бойові дії, зайняти оборону на 4-й вулиці н.п. Новоселівське по відповідним рубежам, з метою недопущення прориву противника та взяття під контроль зазначеного населеного пункту, наростити систему інженерно-фортифікаційного обладнання позицій, облаштувати відсічні, додаткові рубежі, взяти під вогневий контроль маршрути висування противника, здійснити мінування на танконебезпечних напрямках.

Однак, солдат ОСОБА_5 , будучи невдоволеним вказаним наказом, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, в умовах воєнного стану, усвідомлюючи, що він зобов?язаний виконувати наказ начальника та маючи об?єктивну можливість його виконати, відкрито відмовився виконувати бойове розпорядження №691/58/795 від 09.08.2023, а саме, 09.08.2023 близько 12 год. 30 хв., перебуваючи на території АДРЕСА_2 , в присутності особового складу військової частини НОМЕР_1 , відкрито відмовився виконувати бойове розпорядження №691/58/795 від 09.08.2023 відповідно до якого, ОСОБА_5 мав спільно з військовослужбовцями 2 мб 44 омбр спланувати та провести бойові дії, зайняти оборону на 4-й вулиці н.п. Новоселівське по відповідним рубежам, з метою недопущення прориву противника та взяття під контроль зазначеного населеного пункту, наростити систему інженерно-фортифікаційного обладнання позицій, облаштувати відсічні, додаткові рубежі, взяти під вогневий контроль маршрути висування противника, здійснити мінування на танко небезпечних напрямках.

Своїми діями ОСОБА_5 вчинив кримінальне правопорушення-злочин, передбачений ч. 4 ст. 402 КК України, як непокору, тобто відкрита відмова виконати наказ начальника, вчинена в умовах воєнного стану.

ОСОБА_5 у судовому засіданні вину у вчиненні кримінального правопорушення-злочину, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України, визнав повністю щиро розкаявся. Також обвинувачений підтримав та підтвердив обставини, викладені в обвинувальному акті. Зокрема вказав, що у серпні 2023 року проходив військову службу у в/ч НОМЕР_1 . Подія сталася влітку 2023 року, отримав бойове розпорядження та відмовився його виконувати за станом здоров`я.

Захисник просив призначити покарання у виді службових обмежень для військовослужбовців, оскільки ОСОБА_5 є обмежено придатним до військової служби.

Показання обвинуваченого ОСОБА_5 є послідовними, логічними, а тому не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин кримінального правопорушення, добровільності та істинності його позиції.

Також вина ОСОБА_5 підтверджується наданими прокурором письмовими доказами, документами, показаннями свідків та іншими матеріалами, які безпосередньо досліджені судом.

Показання свідків.

Свідок ОСОБА_7 у судовому засіданні вказав, що відмова від виконання бойового розпорядження була зафіксована на відео. Розпорядження зачитувалось безпосередньо всім військовослужбовцям, під час зачитування ОСОБА_5 був присутній, він відмовився від його виконання. Всі військовослужбовці відмовилися за станом здоров`я. До медпункту ОСОБА_5 не звертався, був придатний до військової служби.

Від допиту інших свідків прокурор у судовому засіданні відмовилась.

Докази.

Згідно з витягом із наказу командира в/ч НОМЕР_1 № 83 від 25.04.2023, ОСОБА_5 був зарахований у розпорядження військової частини, призваний через ІНФОРМАЦІЯ_2 , та вважається таким, що справи та посаду прийняв та приступив до виконання обов`язків за посадою.

Відповідно до витягу Єдиного реєстру досудових розслідувань № 62023170020001703 від 21.08.2023, 09.08.2023 солдати військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , АДРЕСА_3 , ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , АДРЕСА_4 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , Волинська область, м. Володимир Волинськ, ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , м. Гайсин Вінницька область, ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , Черкаська область Камянський район, ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , Сумська область, м. Конотоп, ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , АДРЕСА_5 , ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , Київська область с. Білогородка, ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , м. Кривий Ріг, ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , АДРЕСА_6 відмовились виконувати наказ командира.

Згідно з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України № 691/4677 від 11.08.2023 року, близько 12:30 год. 09.08.2023 в районі тимчасового зосередження аеромобільного батальйону військової частини НОМЕР_2 поблизу населеного пункту АДРЕСА_7 , де визначені військовослужбовці частини виконують бойові завдання за призначенням, було встановлено факт відмови від виконання бойового розпорядження командира аеромобільного батальйону військової частини НОМЕР_1 №691/58/795/дск від 09.08.2023 особовим складом аеромобільного батальйону, а саме солдатом ОСОБА_5 .

Відповідно до доповіді про подію, кримінальне правопорушення, що трапилось у військовій частині НОМЕР_1 , близько 12:30 год. 09.08.2023 в районі тимчасового зосередження аеромобільного батальйону військової частини НОМЕР_2 поблизу населеного пункту АДРЕСА_7 , де визначені військовослужбовці частини виконують бойові завдання за призначенням, було встановлено факт відмови від виконання бойового розпорядження командира аеромобільного батальйону військової частини НОМЕР_1 №691/58/795/дск від 09.08.2023 особовим складом аеромобільного батальйону, а саме солдатом ОСОБА_5 .

Також у судовому засіданні був досліджений компакт-диск, де наявний відеозапис, на якому відображено момент, коли солдатам військової частини НОМЕР_3 було доведено бойове розпорядження №691/58/795/дск від 09.08.2023.

Постановою слідчого від 12.09.2023 вказаний диск був визнаний речовим доказом.

Відповідно до Наказу № 3602/нагд від 10.08.2023, за фактом відмови ОСОБА_5 від виконання бойового розпорядження № 691/58/795/дск від 09.08.2023 було призначено службове розслідування.

Згідно з актом службового розслідування, за фактом відмови ОСОБА_5 від виконання бойового розпорядження № 691/58/795/дск від 09.08.2023 було ініційовано та проведено службове розслідування.

Також факт доведення ОСОБА_5 бойового розпорядження підтверджується його підписом в аркуші доведення бойового розпорядження аеромобільного батальйону № 691/58/795/дск від 09.08.2023.

Наведені докази суд вважає належними, допустимими, оскільки вони отримані відповідно до вимог КПК України. Аналіз викладених доказів поза розумним сумнівом доводить вину ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК, а саме як непокора, тобто відкрита відмова виконати наказ начальника, вчинена в умовах воєнного стану.

Суд враховує, що відповідно до ст.50 КК України, складовими покарання є не тільки кара та виправлення засуджених, а й запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженим, так й іншими особами, що є найбільш актуальним в обстановці, що склалася.

Визначаючи вид та міру покарання, суд відповідно до вимог ст.65 КК України враховує: тяжкість скоєного правопорушення, яке згідно ст.12 КК України є тяжким злочином; характер та ступінь тяжкості наслідків, що настали; їх суспільну небезпеку; а також, враховує особу обвинуваченого та обставини, які пом`якшують та обтяжують покарання.

Крім того, ст. 17 Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» (далі - Європейський суд) передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Як у справі «Бакланов проти Росії» (рішення від 09 червня 2005 року), так і у справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 року) Європейський суд зазначив, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним». У справі «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 року) Європейський суд вказав, що «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистого надмірного тягаря для особи».

При цьому, суд враховує позицію Європейського суду з прав людини, яка викладена у справі «Езе і Коннорс проти Сполученого Королівства», рішення від 9 жовтня 2003 року, що кримінальне покарання переслідує, як прийнято вважати, подвійну мету покарання і стримування від вчинення нових злочинів.

Вивченням особи обвинуваченого встановлено, що ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, раніше не судимим, уродженцем м. Володарськ-Волинський, Житомирської області, є військовослужбовцем військової служби за мобілізацією на посаді стрільця – номера обслуги 4 аеромобільного відділення 2 аеромобільного взводу 3 аеромобільної роти аеромобільного батальйону в/ч НОМЕР_1 , який зареєстрований та проживає по АДРЕСА_1 . На психіатричному та наркологічному обліку не перебуває, на лікування в «Обласний медичний спеціалізований центр» ЖОР не поступав. Відповідно до довідки № 2025-0815-1010, є обмежено придатним до військової служби.

Відповідно до ст. 66 КК України, обставинами, які пом`якшують покарання, є щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину.

Відповідно до ст. 67 КК України обставин, які обтяжують покарання обвинуваченому, не встановлено.

Як випливає із змісту ч. 2 ст. 65 КК України, особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, а згідно з ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого.

З урахуванням перелічених обставин, особи винного, його ставлення до скоєного, зважаючи на наявність декількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно зменшують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, суд вважає можливим призначити покарання обвинуваченому ОСОБА_5 відповідно до ст. 69 КК України, нижче від найнижчої межі, передбаченої законом за злочин, передбачений ч. 4 ст. 402 КК України, у виді позбавлення волі, та за правилами ст. 58 КК України замінити призначене покарання у виді позбавлення волі на службове обмеження для військовослужбовців з відрахуванням в дохід держави 20 відсотків грошового забезпечення.

На переконання суду, призначення обвинуваченому такого покарання буде справедливим, співрозмірним і достатнім для його виправлення, запобігання вчинення нових кримінальних правопорушень, як самим обвинуваченим, так і іншими особами.

На підставі ст.72 КК України суд вважає за необхідне зарахувати у строк призначеного ОСОБА_5 покарання строк попереднього ув`язнення з розрахунку, що одному дню попереднього ув`язнення відповідають три дні службового обмеження для військовослужбовців.

Долю речових доказів суд вирішує на підставі ст. 100 КПК України.

Запобіжний захід у вигляді застави суд, до набрання вироком законної сили, залишає без змін.

Керуючись ст. ст. 370, 374, 377 КПК України, суд -

ухвалив:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,, визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України, та призначити йому покарання із застосуванням ст. 69 КК України у виді позбавлення волі на строк 2 (два) роки.

На підставі ст. 58 КК України замінити основне покарання у виді позбавлення волі строком 2 (два) роки покаранням у виді службового обмеження для військовослужбовців на строк 2 (два) роки з відрахуванням в дохід держави 20 (двадцять) відсотків грошового забезпечення.

Роз`яснити ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що під час відбування покарання засуджений не може бути підвищений за посадою, у військовому званні, а строк покарання не зараховується йому в строк вислуги років для присвоєння чергового військового звання

На підставі ч. 5 ст. 72 КК України, у строк призначеного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , покарання зарахувати попереднє ув`язнення з 12.09.2023 по 22.09.2023 включно із розрахунку, що одному дню попереднього ув`язнення відповідають три дні службового обмеження для військовослужбовців.

Початок строку відбування покарання ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , рахувати з дня приведення вироку до виконання.

До набрання вироком законної сили ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді застави залишити без змін.

Після набрання вироком законної сили, повернути заставодавцю ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (РНОКПП НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_1 ), заставу в розмірі 80520,00 грн., яка була внесена за на підставі ухвали Ленінського районного суду м. Харкова від 12 вересня 2023 року по справі № 642/5012/23, пров. № 1-кс/642/2761/23.

Речовий доказ, а саме: лазерний компакт-диск DVD-R із відеозаписом відкритої відмови від виконання бойового розпорядження № 691/58/795/дск від 09.08.2023, залишити в матеріалах кримінального провадження № 62023170020001703 року від 21.08.2023.

Вирок може бути оскаржений до Харківського апеляційного суду через Шевченківський районний суд м. Харкова протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору. Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Головуючий суддя ОСОБА_1