Вирок від 04 серпня 2026 р. у справі №171/2804/25 — Криворізький районний суд Дніпропетровської області

Справа № 171/2804/25

Провадження № 1-кп/177/164/26

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 серпня 2026 року м. Кривий Ріг

Криворізький районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1

за участі:

секретаря судового засідання ОСОБА_2

прокурора ОСОБА_3

обвинуваченого ОСОБА_4

захисника ОСОБА_5

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Кривому Розі кримінальне провадження, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №12025043090000161 від 13.06.2025 за обвинуваченням:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Велика Костромка, Апостолівського району, Дніпропетровської області, громадянина України, з професійно-технічною освітою, розлученого, не працюючого, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого:

-07.08.2013 вироком Апостолівського районного суду Дніпропетровської області за ч. 2 ст. 185, 70, 76 КК України до позбавлення волі на строк 3 роки, згідно ст. 75 КК України від відбування покарання звільнено з іспитовим строком 1 рік;

-07.10.2013 вироком Апостолівського районного суду Дніпропетровської області за ч. 1 ст. 309 КК України до позбавлення волі на строк 1 рік, згідно ст. 71 КК України частково приєднано невідбутий строк 2 роки 3 місяці, за вироком суду від 07.10.2013, до відбуття 3 роки 3 місяці позбавлення волі;

-20.12.2016 вироком Апостолівського районного суду Дніпропетровської області за ч. 3 ст. 185 КК України до позбавлення волі на строк 3 роки, згідно ст. 71 КК України за сукупністю вироків частково приєднано не відбуту частину покарання за вироком суду від 07.10.2013, до відбуття 3 років 6 місяців позбавлення волі;

-15.12.2017 вироком Апостолівського районного суду Дніпропетровської області за ч. 3 ст. 185 КК України до позбавлення волі на строк 3 роки 6 місяців, згідно ст. 71 КК України за сукупністю вироків частково приєднано покарання за вироком суду від 20.12.2016, до відбуття 4 років позбавлення волі, 18.02.2021 звільнений умовно-достроково;

-27.08.2021 вироком Апостолівського районного суду Дніпропетровської області за ч. 2 ст. 309 КК України до позбавлення волі на строк 1 рік, згідно ст. 71 КК України за сукупністю вироків частково приєднано не відбуту частину покарання за вироком суду від 15.12.2017, до відбуття 1 рік 1 місяць позбавлення волі;

-14.12.2021 вироком Апостолівського районного суду Дніпропетровської області за ч. 2 ст. 309 КК України до позбавлення волі на строк 1 рік 2 місяця, згідно ст. 71 КК України за сукупністю вироків частково приєднано не відбуту частину покарання за вироком суду від 27.08.2021, до відбуття 1 рік 6 місяців позбавлення волі;

-06.02.2025 вироком Апостолівського районного суду Дніпропетровської області за ч. 1 ст. 309 КК України до 1 року обмеження волі.

за ч. 1 ст. 122, ч. 1 ст. 125 КК України,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_4 , 11.06.2025 о 08:00 годині, перебував у гостях у ОСОБА_6 за адресою: АДРЕСА_1 , де вживав алкогольні напої з останньою.

Під час вживання алкогольних напоїв, між ОСОБА_4 та ОСОБА_6 на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, виникла сварка, в ході якої у ОСОБА_4 виник злочинний умисел направлений на спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_6 .

Далі, ОСОБА_4 , 11.06.2025, приблизно о 09:00 годині, реалізуючи свій злочинний умисел направлений на нанесення тілесних ушкоджень ОСОБА_6 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, перебуваючи в приміщенні будинку АДРЕСА_1 , підійшов до ОСОБА_6 , яка в цей момент перебувала у спальній кімнаті, повалив останню на підлогу та наніс 15 ударів металевою пряжкою ременю у лівий та правий бік тулуба ОСОБА_6 .

Внаслідок злочинних дій ОСОБА_4 , згідно висновку судово-медичного експерта №58 від 13.06.2025, потерпілій ОСОБА_6 , спричинено тілесні ушкодження у вигляді: перелому дев`ятого ребра, праворуч.

Виявлені при судово-медичній експертизі ушкодження за своїм характером відносяться до категорії тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості, за ознакою як таке, що спричиняє тривалий розлад здоров`я, тривалістю понад три тижні 21 добу.

Органами досудового розслідування, дії ОСОБА_4 , кваліфіковано за ч. 1 ст. 122 КК України за ознакою: умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження, тобто умисне ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених у статті 121 цього Кодексу, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров`я або значну стійку втрату працездатності менш як на одну третину.

Окрім того, ОСОБА_4 22.06.2025 о 13:00 годині, знаходився за адресою: АДРЕСА_1 , власником якого є ОСОБА_6 , де перебував з раніше йому знайомим ОСОБА_7 .

В цей час, між ОСОБА_4 та ОСОБА_7 на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, виникла сварка, в ході якої у ОСОБА_4 виник умисел направлений на спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_7 .

Далі, ОСОБА_4 22.06.2025, приблизно о 13:05 годині реалізуючи свій умисел направлений на нанесення тілесних ушкоджень, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, перебуваючи в приміщенні літньої кухні будинку АДРЕСА_1 , підійшов до ОСОБА_7 , який в цей момент перебував у літній кухні. Зайшовши до кухні, ОСОБА_4 , взяв молоток, який знаходився на підлозі, в праву руку та наніс 1 удар в ліву тім`яну частину голови ОСОБА_7 , зі значною силою, внаслідок чого ОСОБА_7 , впав на підлогу. Далі, ОСОБА_4 , підійшов в притул до лежачого на підлозі ОСОБА_7 та наніс приблизно 2-3 удари лівою та правою ногою взутою в взуття в ліву та праву область спини, 2 удари кулаком лівої руки в область правого ока та один удар кулаком правої руки в область носу.

Внаслідок дій ОСОБА_4 , згідно висновку судово-медичного експерта №62 від 25.06.2025, потерпілому ОСОБА_7 , спричинено тілесні ушкодження, а саме: забійна рана у тім`яній області волосистої частини голови ліворуч; синець на верхній повіці правого ока; два садна у місці проекції зовнішнього краю правої надбрівної дуги та у лобній області ліворуч; три садна на переніссі праворуч та спинці носа ліворуч; сім саден на задній поверхні тулуба, у верхній його третині, в проекції лопаткової, біляхребетної та задньопахвинної лініям; два садна на задній поверхні тулуба ліворуч, в проекції лопаткової лінії, у середній його третині; садно на зовнішній поверхні лівого плеча, у нижній його третині; чотири дрібних садна у завушній області (три) та на правій бічній поверхні шиї (одне) у середній її третині. Тілесне ушкодження у вигляді забійної рани у тім`яній області волосистої частини голови виникло від ударної дії тупого твердого предмета з обмеженою контактуючою поверхнею, що мав жорстку конструкцію.

Всі інші тілесні ушкодження виникли від дії тупого твердого предмета (предметів) або при ударі об такий (такі), конструктивні особливості яких не відобразилися в ушкодженнях (при механізмі удар-здавлення-тертя). За своїм характером, як у сукупності так і кожне окремо, відносяться до категорії тілесних ушкоджень легкого ступеня тяжкості, що мають незначні скороминучі наслідки тривалістю не більше шести днів.

Органами досудового розслідування, дії ОСОБА_4 , кваліфіковано за ч. 1 ст. 125 КК України за ознакою: умисне легке тілесне ушкодження.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненні кримінальних правопорушень визнав повністю за обставин, що викладені в обвинувальному акті та угоді про визнання винуватості. Обвинувачений просив суд затвердити укладену між ним та прокурором угоду про визнання винуватості та призначити узгоджене покарання. Обвинувачений вказав, що щиро розкаюється у вчиненому, цілком розуміє свої права та наслідки укладення угоди про визнання винуватості, що передбачені статтею 473 КПК України, а також наслідки її невиконання, які йому були роз`яснені судом в ході підготовчого судового засідання та вид покарання, який буде до нього застосовано.

Прокурор вважав доцільним затвердити угоду про визнання винуватості, укладену із обвинуваченим як таку, що відповідає вимогам закону.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_4 - адвокат ОСОБА_5 вказав, що угода про визнання винуватості відповідає вимогам закону та просив її затвердити.

Потерпілі ОСОБА_6 та ОСОБА_7 в судове засідання не з`явились, своїм правом на участь в судовому засіданні не скористались, про день та час розгляду справи повідомлені у встановленому законом порядку, при цьому надали письмові згоди прокурору на укладення угоди про визнання винуватості з обвинуваченим.

Розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні угоду про визнання винуватості, вислухавши з приводу її затвердження думки учасників судового провадження, суд дійшов наступного висновку.

Пунктом 2 частини 1 статті 468 КПК України передбачено, що у кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.

Відповідно до абз. 5 ч. 4 ст. 469 КПК України угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена щодо кримінальних проступків, злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам. Укладення угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні щодо кримінальних правопорушень, внаслідок яких шкода завдана державним чи суспільним інтересам або правам та інтересам окремих осіб, у яких беруть участь потерпілий або потерпілі, не допускається, крім випадків надання всіма потерпілими письмової згоди прокурору на укладення ними угоди.

Суд, дослідивши наявні матеріали, заслухавши учасників судового провадження щодо можливості затвердження укладеної угоди про визнання винуватості, переконався, що укладення угоди між сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді. Угода відповідає вимогам КПК України, в тому числі щодо змісту та порядку укладення угоди, її умови не суперечать Закону України про кримінальну відповідальність, зокрема щодо узгодженої міри покарання. Правова кваліфікація кримінальних правопорушень вчинених обвинуваченим ОСОБА_4 за ч. 1 ст. 122 КК України за ознакою: умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження, тобто умисне ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених у статті 121 цього Кодексу, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров`я або значну стійку втрату працездатності менш як на одну третину та за ч. 1 ст. 125 КК України за ознакою: умисне легке тілесне ушкодження, є вірною.

Умови угоди не суперечать інтересам суспільства та не порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб, а обвинувачений в судовому засіданні підтвердив, що має можливість виконання взятих на себе за угодою зобов`язань.

В судовому засіданні також встановлено, що сторони угоди розуміють наслідки затвердження угоди, що передбачені ст. 473 КПК України, а також обмеження їх прав щодо оскарження вироку про затвердження угоди про визнання винуватості.

Підстави для відмови в затвердженні угоди про визнання винуватості, передбачені ч. 7 ст. 474 КПК України, відсутні.

Беручи до уваги викладене, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для затвердження угоди про визнання винуватості, укладеної між прокурором та обвинуваченим ОСОБА_4 .

При призначенні покарання обвинуваченому, суд керується положеннями ст. 65 КК України і бере до уваги характер і ступінь тяжкості вчинених обвинуваченим кримінальних правопорушень, особу обвинуваченого та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання останнього.

Вивчаючи особу обвинуваченого ОСОБА_4 судом встановлено, що останній скоїв кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КК України, яке відповідно до ст. 12 КК України відноситься до нетяжких злочинів та кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 125 КК України, яке відповідно до ст. 12 КК України відноситься до кримінальних проступків, вину визнав повністю, розкаявся в скоєному, не працює, за місцем проживання характеризується посередньо, на диспансерному обліку у лікаря психіатра та лікаря нарколога не перебуває.

Обставини, які пом`якшують покарання ОСОБА_4 згідно зі ст. 66 КК України – щире каяття.

Обставини, які обтяжують покарання ОСОБА_4 згідно зі ст. 67 КК України – рецидив злочину.

Зважаючи на всі обставини справи, характер і ступінь тяжкості вчинених злочинів, а також особу обвинуваченого, маючи на меті досягнення цілей, визначених ч. 2 ст. 50 КК України, суд вважає, що для виправлення та попередження вчинення ним нових злочинів необхідне призначення покарання за ч. 1 ст. 122 КК України у виді обмеження волі та за ч. 1 ст. 125 КК України у вигляді громадських робіт.

Суд вважає необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень, призначити обвинуваченому ОСОБА_4 покарання із застосуванням ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, призначивши покарання за кожне кримінальне правопорушення окремо та визначити остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим у виді обмеження волі строком 1 рік 6 місяців.

Вирішуючи питання щодо можливості звільнення обвинуваченого від покарання з іспитовим строком, суд звертає увагу на положення, закріплені в ч. 1 ст. 75 КК України, і зазначає, що тільки комплексне з`ясування підстав застосування цього виду звільнення від відбування покарання може забезпечити обґрунтований висновок суду про можливість виправлення засудженого без реального відбування покарання, але в умовах належного контролю за його поведінкою та виконанням покладених на нього судом обов`язків.

Разом з тим, беручи до уваги дані про особу обвинуваченого, який визнав свою провину у вчинених правопорушеннях в повному обсязі, висловив щире каяття, щиро жалкує про вчинене, уклав угоду про визнання винуватості, зважаючи, що метою покарання є не тільки кара, а й виправлення засудженого, що дає суду підстави дійти висновку про можливість його виправлення без реального відбування покарання.

Тільки таке покарання, на думку суду, є справедливим, необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та відповідатиме загальним засадам призначення покарання, його меті та принципам законності, справедливості та індивідуалізації покарання.

За таких обставин, суд вважає за необхідне призначити покарання обвинуваченому у виді обмеження волі, звільнивши його від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України, поклавши на нього обв`язки, передбачені ст. 76 КК України, оскільки таке покарання є необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого.

Цивільний позов в кримінальному провадженні не заявлено.

Процесуальні витрати в кримінальному провадженні відсутні.

Питання про речові докази, суд вирішує відповідно до ст. 100 КПК України.

Заходи забезпечення в даному кримінальному провадженні не застосовувались.

Керуючись ст. ст. 314, 368, 369, 370, 373-374, 468-470, 472-475 КПК України, суд,

У Х В А Л И В:

Затвердити угоду про визнання винуватості, між прокурором Криворізької східної окружної прокуратури ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_4 за участі адвоката ОСОБА_5 , укладену 16 липня 2026 року.

ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 122, ч. 1 ст. 125 КК України та призначити йому узгоджене сторонами угоди покарання:

- за ч. 1 ст. 122 КК України у виді обмеження волі строком строком 1 (один) рік 6 (шість) місяців.

- за ч. 1 ст. 125 КК України у виді 100 (cто) годин громадських робіт.

На підставі ст. 70 КК України, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, призначити ОСОБА_4 покарання у виді обмеження волі строком 1 (один) рік 6 (шість) місяців.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування основного покарання з іспитовим строком на 1 (один) рік.

Відповідно до ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_4 обов`язки:

-періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

-повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Речові докази:

шкіряний ремінь коричневого кольору з металевою бряжкою золотистого кольору (сейф-пакет НПУ №PSP2143821), який зберігається в камері речових доказів ВП №10 КРУП ГУНП в Дніпропетровській області, повернути законному володільцю - ОСОБА_4 .

Роз`яснити обвинуваченому ОСОБА_4 , що умисне невиконання угоди є підставою для притягнення до відповідальності встановленою законом.

Вирок може бути оскаржено з підстав, передбачених ст. 394 КПК України до Дніпровського апеляційного суду через Криворізький районний суд Дніпропетровської області шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору, інші учасники судового провадження мають право отримати її в суді, особам, які не були присутні в судовому засіданні, копія вироку надсилається не пізніше наступного дня після його ухвалення.

Суддя ОСОБА_1