Рішення від 06 серпня 2026 р. у справі №148/2156/25 — Індустріальний районний суд міста Дніпра

Суд: Індустріальний районний суд міста Дніпра

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: позики, кредиту, банківського вкладу, з них

Дата: 06 серпня 2026 р.

Справа: №148/2156/25

Суддя: Бєльченко Л. А.

Справа № 148/2156/25

Провадження № 2/202/2912/2026

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

7 серпня 2026 року Індустріальний районний суд міста Дніпра у складі: головуючого судді Бєльченко Л.А., за участю секретаря судового засідання Щербини В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в місті Дніпрі цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В:

25.08.2025 року представник позивача, адвокат Столітній М.М., в інтересах ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» через систему «Електронний суд» звернувся до Тульчинського районного суду Вінницької області з цим позовом до відповідача.

Ухвалою судді Тульчинського районного суду Вінницької області від 11.09.2025 року матеріали цивільної справи за позовом ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором передано на розгляд за підсудністю до Заводського районного суду міста Кам`янського.

Ухвалою судді Заводського районного суду міста Кам`янського від 15.10.2025 року матеріали справи №148/2156/25 за позовом ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором передано за підсудністю до Ізюмського міськрайонного суду Харківського.

Ухвалою судді Шевченківського районного суду міста Дніпра від 30.12.2025 року цивільну справу за позовом ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором передано за підсудністю до Індустріального районного суду міста Дніпра.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.02.2026 року визначено суддю Бєльченко Л.А. для розгляду даної справи.

Ухвалою судді Індустріального районного суду міста Дніпра від 19.02.2026 року прийнято позовну заяву ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено цивільну справу до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження.

В обгрунтування позову представником ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» зазначено, що 15.04.2024 року між ТОВ «Слон Кредит» та ОСОБА_1 укладено Договір №1557880 про надання споживчого кредиту, за умовами котрого ТОВ «Слон Кредит» зобов`язується надати споживачу кредит у гривні, а споживач зобов`язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені договором.

За взаємною згодою, сторони погодили наступні умови договору.

Відповідно до п. 1.3. договору, тип кредиту – кредит; сума кредиту складає 5000,00 грн.

Згідно п. 1.4. договору, строк кредиту 364 днів: з 15.04.2024 року по 14.04.2025 року. Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 26 днів.

На підставі умов, викладених у п. 2.1. договору, ТОВ «Слон Кредит» надає кредит у безготівковій формі шляхом їх перерахування на поточний рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів платіжної картки № НОМЕР_1 , котру відповідачем вказано особисто під час укладання договору.

ТОВ «Слон Кредит» свої зобов`язання перед ОСОБА_1 виконало та надало йому кредит в сумі 5000,00 грн., шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку № НОМЕР_1 , що підтверджується листом платіжного провайдера - ТОВ «Пейтек».

Представник позивача зазначає, що кредитний договір укладений сторонами в електронному вигляді з використанням електронного підпису, відповідає вимогам статті 12 Закону України «Про електронну комерцію». При укладенні цього договору сторони досягли згоди щодо всіх істотних умов та у сторін, відповідно до приписів статті 11 ЦК України, виникли права та обов`язки, які витікають із кредитного договору.

Відповідно до реквізитів Договору №1557880 від 15.04.2024 року, укладеного між сторонами, Відповідач підписав договір за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором «H082».

Оскільки ТОВ «Слон Кредит» не є банківською установою, то, відповідно, позбавлене можливості відкривати будь-які рахунки для клієнтів, і, як наслідок, формувати платіжні доручення та виписки за такими рахунками не може.

Зарахування кредитних коштів на платіжну карту відповідача відбулось через систему Pay Tech, на підставі укладеного між ТОВ «Слон Кредит» та ТОВ «Пейтек» Договору про організацію переказу грошових коштів №06062022-1 від 06.06.2022 року.

ТОВ «Пейтек», надає послуги з переказу коштів в національній валюті без відкриття рахунків, внесене в державний реєстр фінансових установ (рішення від 29.05.2023 № 21/990-РК), та отримало Ліцензію Національного банка України.

Згідно інформації, зазначеної в листі ТОВ «Пейтек», відповідно до договору №1557880 було успішно перераховано грошові кошти у сумі 5000 грн. на платіжну карту № НОМЕР_1 .

Відповідно до п.10 Положення про додаткові вимоги до договорів небанківських фінансових установ про надання коштів у позику (споживчий, фінансовий кредит), затвердженого Постановою Правління НБУ від 03 листопада 2021 року № 113, договори, умови яких передбачають безготівкове перерахування кредитодавцем коштів у рахунок кредиту на банківський рахунок споживача, включаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача (далі – кредитна операція), з урахуванням вимог пункту 9 розділу ІІ цього Положення, повинні містити номер особистого електронного платіжного засобу 6 споживача – сторони договору, з використанням реквізитів якого кредитодавець здійснює кредитну операцію, у форматі ХХХХ НОМЕР_2 (перші шість знаків і останні чотири знаки номера електронного платіжного засобу).

Крім того, платіжна банківська картка містить захищені та притаманні лише конкретній особі обов`язкові реквізити, які дають змогу ідентифікувати платіжну систему та емітента. надання кредитору відомостей щодо захищеного номера банківської карти для здійснення переказу грошових коштів, які відомі лише відповідачу, свідчить що попередньо (до зарахування коштів), сторонами були узгоджені всі істотні умови договору, в тому числі і спосіб здійснення перерахування кредитних коштів відповідно до умов кредитного договору.

Таким чином, кредитні кошти відповідачу перераховувалися за допомогою платіжного провайдера, що має відповідну ліцензію та у спосіб, визначений умовами кредитного договору, - на банківську картку № НОМЕР_1 , що відповідає вимогам законодавства.

Згідно п.3.1. договору, проценти, що нараховуються за цим договором є платою за користування кредитом. Нарахування процентів за договором здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом протягом строку кредиту, виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році, тобто метод «факт/факт».

Пунктом 1.5.1. договору встановлено стандартну процентну ставку, що становить 2,5% в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п. 1.4. договору.

Пунктом 1.5.2. договору визначено знижену процентну ставку, яка становить 2% в день та застосовується на наступних умовах. Якщо споживач до 11.05.2024 року або протягом трьох календарних днів, що слідують за вказаною датою, сплатить кошти у сумі не менше суми першого платежу, визначеного в графіку платежів або здійснить часткове дострокове повернення кредиту, споживач, як учасник програми лояльності, отримає від товариства індивідуальну знижку на стандартну процентну ставку, в зв`язку з чим розмір процентів, що повинен сплатити споживач за стандартною процентною ставкою до вказаної вище дати, буде перераховано за зниженою процентною ставкою.

Відповідно до п. 5.1. договору, сторони домовились, що повернення кредиту та сплата процентів за користування кредитом включно із кількістю платежів, їх розміром та періодичністю внесення, здійснюватимуться згідно графіка платежів, крім випадку визначеного в пп.5.3. договору.

11.05.2024 відповідач не здійснив оплату процентів згідно графіку платежу та не повернув тіло кредиту.

24.12.2024 року між ТОВ «Слон Кредит» та ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» було укладено договір факторингу №24122024, відповідно до умов котрого ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» набуло право вимоги, в тому числі й до відповідача за кредитним договором №1557880 від 15.04.2024 року в сумі 39 125,00 грн., з котрих: 5000,00 грн. – сума заборгованості за основною сумою боргу; 31 625,00 грн. – сума заборгованості за відсотками; 2 500,00 грн. – сума заборгованості за пенею.

Згідно п.1.1. договору факторингу № 24122024 від 24.12.2024 року, за цим договором фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна продажу) за плату, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - боржників, включаючи суму основного зобов`язання (кредиту), плату за кредитом (плату за процентною ставкою), пеню за порушення грошових зобов`язань та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту.

Відповідно до п. 1.4. кредитного договору №1557880 від 15.04.2024 року, строк кредиту становить 364 днів: з 15.04.2024 року по 14.04.2025 року. Станом на дату укладання Договору факторингу №24122024 від 24.12.2024 року, строк дії договору №1557880 від 15.04.2024 року не закінчився. Тому в межах строку дії договору, укладеного між первісним кредитором та відповідачем, ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» у період з 25.12.2024 року по 14.04.2025 року (111 календарних днів) здійснено нарахування процентів за стандартною процентною ставкою, у сумі 13 875,00 грн. (5000 грн ? 2,5% = 125 грн. ? 111 календарних дні = 13 875,00 грн.)

У даному випадку проценти нараховано у межах погодженого строку надання кредиту, зазначеному в п. 1.4. договору №1557880 від 15.04.2024 року, а тому заборгованість з нарахованих процентів за користування грошовими коштами підлягає стягненню з відповідача у сумі 45 500,00 грн. (нараховані проценти первісним кредитором у сумі 31625 грн. + проценти, нараховані ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» у сумі 13 875,00 грн.). Нараховані відсотки не носять штрафний характер, а є процентами за користування кредитом, що нараховані в межах строку кредиту - процентами за правомірне користування чужими грошовими коштами, розмір яких визначається договором.

Таким чином, відповідач має заборгованість перед позивачем за кредитним договором №1557880 від 15.04.2024 року в загальному розмірі 53 000,00 грн., з котрих: 5000,00 грн. - сума заборгованості з тіла кредиту; 31 625,00 грн. - нараховані проценти за період з 15.04.2024 року по 5.12.2024 року; 13 875,00 грн. – нараховані проценти за період з 25.12.2024 року по 14.04.2025 року; 2 500,00 грн. - штрафні санкції.

Щодо стягнення суми інфляційних втрат і 3 % річних представник позивача зазначає наступне.

Як визначено ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання за вимогою кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за увесь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлено договором або законом. Формулювання статті 625 ЦК України, коли нарахування процентів тісно пов`язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів, а тому інфляційні втрати і 3 % річних не є неустойкою у розумінні положень статті 549 ЦК і статті 230 Господарського кодексу України.

У пункті 45 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц зазначено, що: «у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань».

За змістом частини другої статті 625 ЦК України, нараховані на суму боргу інфляційні втрати та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування ним утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

У постановах Великої Палати Верховного Суду від 08 листопада 2019 року у справі № 127/15672/16-ц, від 23 червня 2020 року у справі № 536/1841/15-ц зроблено висновок, що внаслідок невиконання боржником грошового зобов`язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення інфляційних втрат і 3 % річних виникає за кожен місяць з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення. Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

З огляду на викладені висновки Верховного Суду, які відповідно ч. 4 ст. 263 ЦПК України враховуються судом щодо застосування норм права в подібних правовідносинах, суд дійшов висновку, що позивач вправі вимагати від відповідача застосування наслідків порушення виконання рішення у виді сплати процентів річних та інфляційних втрат, передбачених статтею 625 ЦК України.

Стосовно вимог про зазначення в рішенні суду про стягнення в порядку частин десятої та одинадцятої статті 265 ЦПК України з відповідача інфляційних втрат і 3% річних на суму основного боргу до моменту виконання рішення суду.

Як передбачено частинами десятою, одинадцятою статті 265 ЦПК України, суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування. Остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), що здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VI цього Кодексу.

Частинам десятій, одинадцятій статті 265 ЦПК України кореспондують норми частин одинадцятої, дванадцятої статті 26 Закону України «Про виконавче провадження», які конкретизують порядок виконавчих дій виконавця щодо нарахування пені, відсотків до моменту виконання рішення суду за алгоритмом (формулою), визначеним у рішенні суду. Зокрема врегульовано, що якщо у виконавчому документі про стягнення боргу зазначено про нарахування відсотків або пені до моменту виконання рішення, виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження розраховує остаточну суму відсотків (пені) за правилами, визначеними у виконавчому документі; до закінчення виконавчого провадження виконавець за заявою стягувача перераховує розмір остаточної суми відсотків (пені), які підлягають стягненню з боржника, не пізніше наступного дня з дня надходження заяви стягувача про такий перерахунок, про що повідомляє боржника не пізніше наступного дня після здійснення перерахунку.

Правилами частини десятої, одинадцятої статті 265 ЦПК України визначено виняток із зазначеного загального правила, надавши суду повноваження за результатами з`ясування характеру та правової природи матеріальних відносин між сторонами у справах про стягнення боргу, на який нараховують відсотки або пеню, продовжити нарахування відсотків або пені на період після ухвалення такого судового рішення. Правова мета приписів частин десятої, одинадцятої статті 265 ЦПК України передовсім полягає у наданні суду повноважень поширити дію постановленого ним рішення і продовжити нарахування пені або відсотків на майбутнє поза часовими межами, в яких суд розглянув і вирішив спір по суті заявлених позовних вимог про стягнення відповідних пені або відсотків, що має на меті позбавити кредитора потреби звертатися до суду з позовом про стягнення пені або відсотків за наступні періоди невиконання зобов`язання після того, як було ухвалено судове рішення.

Формулювання вказаних норми процесуального права визначають право, а не обов`язок суду зазначити в рішенні про таке нарахування, відповідно суд на власний розсуд з урахуванням обставин, що мають істотне значення, як-от: майнового стану відповідача, на основі принципів розумності, справедливості та пропорційності, вирішує питання про можливість у конкретній справі застосовувати приписи частин десятої, одинадцятої статті 265 ЦПК України.

З урахуванням наведеного, представник позивача просив стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» заборгованість за Договором №1557880 від 15.04.2024 року в сумі 50 500,00 грн., з котрих: 5000,00 грн. - сума заборгованості з тіла кредиту; 31 625,00 грн. - нараховані проценти за період з 15.04.2024 року по 5.12.2024 року; 13 875,00 грн. – нараховані проценти за період з 25.12.2024 року по 14.04.2025 року; витрати з оплати судового збору в розмірі 2422,40 грн. та на правову допомогу в сумі 10000,00 грн.; в порядку частин 10, 11 ст. 265 ЦПК України органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання цього рішення, нараховувати інфляційні втрати і 3% річних відповідно до статті 625 ЦК України, починаючи з дати набрання рішення суду законної сили до моменту виконання рішення в частині задоволеної суми заборгованості і стягнути отриману суму інфляційних втрат і 3 % річних з ОСОБА_2 на користь ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал»; роз`яснити органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання рішення суду, що у разі часткової сплати основного боргу, інфляційні втрати і 3% річних нараховуються на залишок заборгованості, що залишився, при цьому день часткової оплати не включається до періоду часу, за який може здійснюватися таке нарахування.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, в позовній заяві просив провести розгляд справи за відсутності представника позивача. Не заперечував проти ухвалення судом заочного рішення.

Відповідач в судове засідання двічі поспіль не з`явився, про причини неявки до суду не повідомив, відзиву на позовну заяву не надав. На адресу суду повернулися конверти із рекомендованими повідомленнями із судовими повістками із позначками «адресат відсутній».

Відповідно до п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

За таких обставин, враховуючи, що судом судові повістки про виклик відповідача у судове засідання направлялися за адресою зареєстрованого у встановленому законом порядку місця проживання відповідача, однак на адресу суду повернулися поштові конверти із відмітками «адресат відсутній», а іншої адреси відповідач суду не повідомив, суд вважає відповідача належним чином повідомленим та можливим, за згодою представника позивача, розглянути справу на підставі наявних доказів, заочно, відповідно до статті 280 ЦПК України.

Суд, дослідивши письмові докази у справі, вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Судом установлено, що 15.04.2024 року між ТОВ «Слон Кредит» та ОСОБА_1 укладено Договір №1557880 про надання споживчого кредиту, за умовами котрого ТОВ «Слон Кредит» зобов`язується надати споживачу кредит у гривні, а споживач зобов`язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені договором.

Відповідно до п. 1.3. договору, тип кредиту – кредит; сума кредиту складає 5000,00 грн.

Встановлено, що кредитний договір укладений сторонами в електронному вигляді з використанням електронного підпису, відповідає вимогам статті 12 Закону України «Про електронну комерцію». При укладенні цього договору сторони досягли згоди щодо всіх істотних умов та у сторін, відповідно до приписів статті 11 ЦК України, виникли права та обов`язки, які витікають із кредитного договору.

11.05.2024 відповідач не здійснив оплату процентів згідно графіку платежу та не повернув тіло кредиту.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Принцип повернення, строковості та платності означає, що кредит має бути поверненим позичальником банку у визначений у кредитному договорі строк з відповідною сплатою за його користування.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Встановлено, що кредитний договір між сторонами укладено у формі електронного документу.

У статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до положень статті 11 вказаного Закону, електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Відповідно до положень ст. 12 Закону України «Про електрону комерцію», одним із моментів підписання електронного правочину є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Згідно з абзацом 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України, договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Згідно зі ст.ст. 525,526 ЦК України, зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цивільного законодавства, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ч.1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.

Згідно зі ст.629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов`язання не допускається.

Статтею 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Встановлено, що відповідачу були надані кредитні кошти на підставі укладеного договору, проте останній належним чином умови договору щодо повернення кредиту та сплати відсотків не виконав, внаслідок чого за кредитним договором №1557880 від 15.04.2024 року виникла заборгованість у розмірі 53 000,00 грн.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.514 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

На підставі викладеного встановлено, що позивач набув право вимоги до відповідача за кредитним договором №1557880 від 15.04.2024.

Відповідач (позичальник) не скористався своїм правом, передбаченим ст.ст. 76-83, 174, 191 ЦПК України та не подав до суду відзиву на вимоги позивача та доказів на їх спростування.

Враховуючи, що з матеріалів справи вбачається, що відповідач свої зобов`язання перед первісним кредитором ТОВ «Слон Кредит» та перед ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» належним чином не виконав, про що свідчить наявність заборгованості, доказів на спростування доводів позивача та суми заборгованості відповідач суду не надала, у зв`язку з чим суд вважає можливим, згідно вимог позивача, стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» заборгованість за кредитним договором №4980293 від 19.09.2024 року, що склала розмірі 50 500,00 грн., з котрих: 5000,00 грн. - сума заборгованості з тіла кредиту; 31 625,00 грн. - нараховані проценти за період з 15.04.2024 року по 5.12.2024 року; 13 875,00 грн. – нараховані проценти за період з 25.12.2024 року по 14.04.2025 року.

Щодо вимог про застосування положень частин 10, 11 ст. 265 ЦПК України та зобов`язання органу, який здійснюватиме примусове виконання рішення суду нараховувати інфляційні втрати і 3% річних відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 10 ст. 265 ЦПК України, суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування.

Згідно з ч. 11 ст. 265 ЦПК України, остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), який здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VII цього Кодексу.

Тобто, при ухваленні рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, суд може вирішити питання нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення. Однак, це є правом суду, а не обов`язком, і має вирішуватись з урахуванням обставин конкретної справи.

При цьому, відповідно до Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» від 15 березня 2022 року, а також п. 18 Перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Кредитні правовідносини між сторонами у даній справі виникли 15.04.2024 року, тобто у період дії в Україні воєнного стану, який до теперішнього часу не припинено.

За таких обставин, суд вважає, що вимоги позивача про здійснення нараховування органом (особою), що здійснює примусове виконання рішення в порядку ч. ч. 10, 11 ст. 265 ЦПК України інфляційних втрат та 3% річних, починаючи з дати набрання рішенням суду законної сили та стягнення отриманих сум інфляційних втрат і 3% річних, а також надання даному органу роз`яснень щодо порядку проведення нарахувань у разі часткового погашення боргу, є необґрунтованими, безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

Таким чином, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, суд дійшов висновку про стягнуення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» заборгованість за кредитним договором №4980293 від 19.09.2024 року, що склала розмірі 50 500,00 грн., з котрих: 5000,00 грн. - сума заборгованості з тіла кредиту; 31 625,00 грн. - нараховані проценти за період з 15.04.2024 року по 5.12.2024 року; 13 875,00 грн. – нараховані проценти за період з 25.12.2024 року по 14.04.2025 року, задовольнивши позовні вимоги ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» частково.

Що стосується відшкодування позивачеві витрат на правову допомогу адвоката в розмірі 10 000,00 грн., суд зазначає наступне.

Згідно із ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Згідно з ч.8 ст.141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Згідно зі статтею 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг на виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) зроблено висновок, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

У разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, підлягають відшкодуванню незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною чи тільки має бути сплачено (постанова Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі №922/445/19).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19).

На підтвердження понесених витрат на правову допомогу позивачем надані суду: договір про надання правової допомоги №10/12-2024 від 10.12.2024 року; рахунок на оплату №9752-12/08-2025 від 12.05.2025 року; акт №9752 прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 12.08.2025 року згідно договору № 10/12-2024 від 10.12.2024 року на суму 10 000,00 грн.

Враховуючи складність справи та обсяг виконаних робіт, принципи співмірності та розумності судових витрат, враховуючи, що відповідачем не подано клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, а також те, що позов задоволено частково, суд приходить до висновку про необхідність стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу пропорційно розміру задоволених позовних вимог у сумі 10 000,00 грн.

Крім того, відповідно до частини 1 статті 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2 422,40 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 5, 10, 81, 89, 259, 263-265,268, 280-282 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ; адреса реєстрації: інд. АДРЕСА_1 ; адреса фактичного місця проживання: інд. АДРЕСА_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал»(код ЄДРПОУ 44559822; інд. 03150, м.Київ, вул.Загородня, буд.15, оф.118/2) заборгованість за кредитним договором №4980293 від 19.09.2024 року в розмірі 50 500,00 (п`ятдесят тисяч п`ятсот) грн., з котрих: 5000,00 грн. - сума заборгованості з тіла кредиту; 31 625,00 грн. - нараховані проценти за період з 15.04.2024 року по 5.12.2024 року; 13 875,00 грн. – нараховані проценти за період з 25.12.2024 року по 14.04.2025 року.

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» судовий збір в розмірі 2 422,40 (дві тисячі чотириста двадцять дві грн. сорок коп.) грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000,00(десять тисяч) грн.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення може бути оскаржене до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Відповідно до ч.5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення додаткового рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Суддя Бєльченко Л.А.

Оригінал: reyestr.court.gov.ua