Вирок від 05 серпня 2026 р. у справі №202/5794/26 — Індустріальний районний суд міста Дніпра

202/5794/26

1-кп/202/1541/2026

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 серпня 2026 року Індустріальний районний суд міста Дніпра у складі:

головуючого - судді ОСОБА_1

за участю секретаря - ОСОБА_2

розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 12026042210000461 від 21.04.2026 року року відносно

ОСОБА_3 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Дніпродзержинсь, Дніпропетровської області, громадянина України, із загальною середньою-спеціальною освітою, неодруженого, військовослужбовця військової служби за призовом під час мобілізації, зарахований у розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 на посаду номера обслуги 2 розрахунку 1 самохідного артилерійського взводу 4 самохідної артилерійської батареї 2 самохідного артилерійського дивізіону бригадної артилерійської групи військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «солдат», зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

Обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України, -

сторони кримінального провадження

прокурор ОСОБА_4

захисник ОСОБА_5 ,

обвинувачений ОСОБА_3 ,

ВСТАНОВИВ:

Формулювання обвинувачення, яке пред`явлено особі і визнане судом доведеним

У невстановлений час та в невстановленому місці, але не пізніше 13 години 40 хвилин 21.04.2026, у ОСОБА_3 , який перебував на задньому сидінні автомобіля ChevroletAveo, державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням потерпілої ОСОБА_6 , раптово виник злочинний умисел, спрямований на напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із погрозою застосування насильства, небезпечного для життя чи здоров`я особи, яка зазнала нападу, тобто на вчинення розбою в умовах воєнного стану, при цьому об`єктом злочинного посягання він визначив майно, що належить потерпілій ОСОБА_6 .

Реалізуючи свій злочинний умисел, 21.04.2026, перебуваючи в салоні зазначеного автомобіля, який рухався територією Індустріального району міста Дніпра по вул.Павла Громницького, ОСОБА_3 , діючи умисно, з корисливих мотивів та з метою заволодіння чужим майном, усвідомлюючи, що в Україні введено та на момент вчинення кримінального правопорушення діяв правовий режим воєнного стану, пересів на сидіння позаду водія, після чого дістав предмет, зовні схожий на ніж, та приставив його до правої щоки і шиї потерпілої ОСОБА_6 .

Таким чином, погрожуючи потерпілій застосуванням насильства, небезпечного для її життя чи здоров`я, ОСОБА_3 подавив її волю до опору та висунув вимогу передати йому належне їй майно, а саме: золотий перстень і гаманець із грошовими коштами в сумі 4500 гривень.

Сприймаючи висловлену погрозу як реальну та таку, що створює небезпеку для її життя і здоров`я, потерпіла ОСОБА_6 передала ОСОБА_3 вказані золотий перстень і гаманець із грошовими коштами в сумі 4500 гривень.

Після цього ОСОБА_3 , покинув місце вчинення злочину та незаконно заволодів зазначеним майном та отримав реальну можливість розпорядитися ним на власний розсуд, унаслідок чого спричинив потерпілій ОСОБА_6 матеріальну шкоду на загальну суму 20 392 гривні 43 копійки..

Дії обвинуваченого кваліфіковано за ч. 4 ст. 187 КК України.

Позиція обвинуваченого

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України, визнав повністю, щиро розкаявся у вчиненому та показав, що 21 квітня 2026 року у місті Кам`янському зупинив автомобіль, за кермом якого перебувала потерпіла, яка погодилася його підвезти до міста Дніпра. Під час руху по місту Дніпро у нього виник умисел на заволодіння її майном. Реалізуючи свій злочинний намір, він дістав кухонний ніж, який мав при собі, приставив його до шиї потерпілої та, погрожуючи застосуванням насильства, заволодів золотими прикрасами і грошовими коштами у сумі 4500 гривень. Після цього залишив місце події, а викрадені золоті прикраси здав до ломбарду, отримавши за них близько 7000 гривень, якими розпорядився на власний розсуд. У повному обсязі підтвердив фактичні обставини, викладені в обвинувальному акті, не заперечував правильність правової кваліфікації своїх дій та просив суд врахувати його щире каяття при призначенні покарання.

Мотиви суду

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 349 КПК України суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд з`ясовує, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз`яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України, визнав повністю, підтвердив фактичні обставини, викладені в обвинувальному акті, не заперечував жодної з них та погодився з правовою кваліфікацією своїх дій.

З врахуванням визнання обвинуваченим своєї вини, думки учасників судового розгляду, яким роз`яснено наслідки розгляду справи відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України, суд визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин кримінального провадження, які ніким не оспорюються.

Кваліфікація дій обвинуваченого

Допитавши обвинуваченого, дослідивши письмові докази, матеріали, що характеризують обвинуваченого, суд дійшов висновку, що вина ОСОБА_3 доведена повністю і він повинен нести кримінальну відповідальність за напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із погрозою застосування насильства, небезпечного для життя чи здоров`я особи, яка зазнала нападу (розбій), вчинений в умовах воєнного стану.

Дії ОСОБА_3 суд кваліфікує за ч. 4 ст. 187 КК України.

Мотиви призначення покарання

Вирішуючи питання про призначення покарання, суд відповідно до вимог ст.ст. 50, 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України є особливо тяжким злочином, форму вини, характер і спосіб його вчинення, мотив кримінального правопорушення, дані про особу обвинуваченого, який раніше не судимий, проходить військову службу за призовом під час мобілізації, має постійне місце проживання, на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває, що підтверджується матеріалами кримінального провадження.

Обставиною, яка пом`якшує покарання обвинуваченого відповідно до ст. 66 КК України, суд визнає щире каяття.

Обставин, які обтяжують покарання відповідно до ст. 67 КК України, судом не встановлено.

Разом із тим суд бере до уваги, що кримінальне правопорушення є особливо тяжким, вчинене в умовах воєнного стану, із застосуванням предмета, використаного як знаряддя погрози потерпілій, та було спрямоване одночасно проти права власності і особистої безпеки людини, що свідчить про підвищений ступінь суспільної небезпечності вчиненого.

При цьому суд враховує поведінку обвинуваченого після вчинення кримінального правопорушення, який визнав свою вину, не заперечував фактичних обставин кримінального провадження, щиро розкаявся у вчиненному, але не відшкодував шкоду, заподіяну злочином.

З урахуванням наведених обставин, ступеня тяжкості кримінального правопорушення, даних про особу винного, наявності пом`якшуючої покарання обставини та відсутності обставин, що обтяжують покарання, суд доходить висновку, що виправлення ОСОБА_3 та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень можливе лише за умови призначення покарання у виді позбавлення волі із конфіскацією майна в межах санкції ч. 4 ст. 187 КК України.

Підстав для застосування положень ст. 69 КК України судом не встановлено, оскільки відсутні обставини, які б істотно знижували ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення.

Витрати на залучення експертів у кримінальному провадженні становлять 12999 грн 72 коп., які відповідно до вимог ст. 124 КПК України підлягають стягненню з обвинуваченого на користь держави.

Питання щодо речових доказів суд вирішує відповідно до вимог ст. 100 КПК України.

Керуючись ст.ст. 50, 65, 66, 67, ч. 4 ст. 187 КК України, ст.ст. 100, 124, 349, 368, 370, 373, 374, 376 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_3 визнати винуватим у вчинені злочину, передбаченого ч. 4 ст.187 КК Українита призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на вісім років із конфіскацією всього належного йому майна;

Строк відбування покарання обчислювати з моменту фактичного затримання — 22 квітня 2026 року.

Запобіжний захід обвинуваченому, до набрання вироком законної сили, залишити без змін - тримання під вартою.

Зарахувати строк попереднього ув`язнення у строк покарання .

Речові докази по кримінальному провадженню, які належать потерпілій,- передати потерпілій, стрічки з пепелярними візерунками, ніж – знищити, диск з відеозаписом- зберігати в матеріалах провадження, майно вилучене у ОСОБА_3 - мобільний телефон та грошові кошти- звернути в дохід держави, в порядку конфіскації майна.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави судові витрати, пов`язані з проведенням експертиз в розмірі 12 999,72 грн..

Вирок може бути оскаржений до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Вирок суду першої інстанції не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень ч. 3 ст. 349 КПК України.

Копіювироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Головуючий: ОСОБА_7