Постанова від 05 серпня 2026 р. у справі №460/14196/24 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 серпня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 460/14196/24 пров. № А/857/17653/25

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Пліша М.А.,

суддів Іщук Л.П., Обрізко І.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2025 року (головуючий суддя Махаринець Д.Є., м. Рівне) по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (далі – відповідач 1), Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (далі – відповідач 2) про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся в суд першої інстанції з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (далі – відповідач 1), Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (далі – відповідач 2) про визнання протиправними дій щодо незарахування періоду роботи згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 16.06.1986 з 19.05.1986 по 30.03.1996, періоду роботи з 12.09.2004 по 24.06.2013, з 27.06.2013 по 04.03.2014 на виробництві під час відбування покарання на «Підприємстві Державної кримінально-виконавчої служби України №76» та «Городоцькому виправному центрі №131» відповідно до довідок №П/03/283 від 28.09.2023, №9/4034 від 04.09.2023, скасування рішення про відмову в призначенні пенсії за віком від 13.11.2023 №172850023405, відмову оформлену листом від 10.11.2023 №37412-34794/П-02/8-1700/23, зобов`язання зарахувати період роботи згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 16.06.1986 з 19.05.1986 по 30.03.1996, періоду роботи з 12.09.2004 по 24.06.2013, з 27.06.2013 по 04.03.2014 згідно довідок №П/03/283 від 28.09.2023, №9/4034 від 04.09.2023, зобов`язання призначити пенсію за віком з моменту звернення із заявою про призначення пенсії.

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2025 року позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області №172850023405 від 13.11.2023 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період його роботи з 19.05.1986 по 30.03.1996 згідно з трудовою книжкою НОМЕР_1 від 16.06.1986, періоди відбування покарання у місцях позбавлення волі з 12.09.2004 по 24.06.2013, з 27.06.2013 по 04.03.2014, з урахуванням вже врахованих періодів.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії від 07.11.2023, з урахуванням висновків суду.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області оскаржило його в апеляційному порядку, просить таке скасувати, та прийняти нове яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

В апеляційній скарзі зазначає, що у відповідності до ст.5 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» цей Закон регулює відносини, що виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.

У відповідності до «Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також про об`єднані управління» від 22.12.2014 №28-2 управління у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими нормативно-правовими актами, а також постановами правління Фонду, у тому числі цим Положенням, та наказами Фонду і головних управлінь Фонду.

Позивач, ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернулася до сервісного центру Головного управління Пенсійного фонду в Рівненській області із заявою від 07.11.2023 № 10408 про призначення пенсії за віком відповідно до частини 1 статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». За принципом екстериторіальності заяву з доданими документами щодо призначення пенсії за віком було розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України у Київській області та прийнято рішення про відмову в призначенні пенсії від 13.11.2024 №172850023405. Після надання відмови - відповіді, електронна пенсійна справа передається засобами програмного забезпечення до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації/ фактичного) місця проживання особи, а саме до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області.

Відповідно до п.1.7 Порядку подання та оформлення документів для призначення пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон), затверджено Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1, звернення за призначенням пенсії може здійснюватися в будь-який час після виникнення права на пенсію або не раніше ніж за місяць до досягнення пенсійного віку.

Згідно п.1 ст.4 Закону законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, цього Закону, законів України «Про недержавне пенсійне забезпечення», «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (далі - закони про пенсійне забезпечення), а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.

Пунктом 2 ст.4 Закону зазначено, що якщо міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про пенсійне забезпечення, то застосовуються норми міжнародного договору.

Пенсійний вік, визначений частиною 1 статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», становить 60 років. Необхідний страховий стаж, визначений частиною 1 статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» становить 30 років.

Страховий стаж обчислюється органами Пенсійного фонду України відповідно до вимог Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Відповідно до ст. 24 України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» страховий стаж обчислюється за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Страховий стаж за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку обчислюється на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Згідно з п. 3 Порядку підтвердження наявного стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637, основним документом, що підтверджує стаж, є трудова книжка, за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про період роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, 4 характеристики, письмові трудові угоди і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про період роботи.

Наявність страхового стажу, передбаченого частинами першою - третьою статті 26 «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», який дає право на призначення пенсії за віком, визначається на дату досягнення особою відповідного віку і за наявності відповідного страхового стажу на дату звернення за призначенням пенсії.

Вік Позивача на дату звернення - 60 років. Страховий стаж Позивача становить 15 років 12 днів. За доданими документами до заяви Позивача в страховий стаж не зараховано період роботи за трудовою книжкою з 19.05.1986 по 30.03.1996, оскільки відсутня інформація про реорганізацію (перейменування) підприємства. Для зарахування вказаного періоду необхідно надати довідку про реорганізацію підприємства.

Враховуючи вищевикладене, на дату звернення за призначенням пенсії Позивач не набув необхідного страхового стажу, право на призначення пенсії за віком відповідно частини 1 статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» відсутнє.

Порушень інтересів Позивача не було допущено територіальними відділеннями Пенсійного фонду України, а відтак і адміністративний позов задоволенню не підлягає.

Відзив на апеляційну скаргу поданий не був. Відповідно ч. 4 ст. 304 КАС України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Згідно п. 3 ч.1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Згідно ч.1 та ч. 2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Заслухавши суддю доповідача, вивчивши матеріали справи, та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних міркувань.

Судом першої інстанції встановлено, що на звернення позивача від 05.10.2023 щодо зарахування до страхового стажу періоду з 01.07.2005 по 23.06.2013, листом від 10.11.2023 за №37412-34794/П-02/8-1700/23 Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області повідомило про те, що підстави для зарахування до страхового вказаного періоду відсутні.

07.11.2023 позивач звернувся до органу Пенсійного фонду із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 13.11.2023 №172850023405 позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком, у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу.

У цьому рішенні вказано, що вік заявника становить 60 років, страховий стаж – 15 років 12 днів. За доданими документами до страхового стажу не зараховано період роботи за трудовою книжкою з 19.05.1986 по 30.03.1996, оскільки відсутня інформація про реорганізацію (перейменування) підприємства. Право на пенсійну виплату набуде 18.07.2028.

Також за заявами позивача щодо призначення пенсії від 05.10.2023 та від 08.01.2024 були прийняті рішення про відмову у призначенні пенсії від 13.10.2023 №172850023405 та від 12.01.2024 №172850023405, однак суд першої інстанції не надавав правову оцінку таким, оскільки вони не є предметом розгляду в межах цієї справи.

Постановляючи рішення суд першої інстанції виходив з того, що статтею 8 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV (далі - Закон №1058- ІV) закріплено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.

Відповідно до ч.1 ст.9 Закону №1058-IV в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Відповідно до частини першої статті 26 Закону № 1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

З 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема, з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років.

Частиною 1 статті 24 Закону №1058- ІV встановлено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом (частина 2 статті 24 Закону №1058- ІV).

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (частина четверта статті 24 Закону №1058-IV).

У законодавстві, що діяло раніше (до 01.01.2004), зокрема, у статті 56 Закону України від 05.11.1991 №1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» (надалі - Закон №1788-ХІІ) передбачено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Згідно з приписами ст. 62 Закону № 1788-ХІІ (які кореспондуються зі змістом ст. 48 Кодексу законів про працю України) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок №637).

Пунктом 1 Порядку №637 встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Відповідно до пункту 3 Порядку №637, за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Отже, законодавець чітко визначив, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка і саме за відсутності такої або відповідних записів у ній, стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами, що також визначено і Порядком № 637.

У трудовій книжці НОМЕР_1 щодо спірного періоду містяться записи:

- 19.05.1986 прийнятий у заготівельно-зварювальний цех учнем штампувальника Рівненського заводу високовольтної апаратури (наказ від 15.05.1986 №758-к);

- 16.06.1986 присвоєно 2 розряд штампувальника в тому ж цеху (наказ від 10.07.1986 №1123к);

- 27.06.1988 присвоєно 3 розряд штампувальника в тому ж цеху (наказ від 06.07.1988 №1363к);

- 30.03.1996 звільнений по п.5 ст.36 КЗПП України (наказ від 30.03.1996 №426к).

Вказані записи є чіткими та не містять виправлень.

Ведення трудових книжок у вказаний період здійснювалось відповідно до Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях, затвердженої постановою Державного комітету праці СРСР від 20.06.1974 № 162 (надалі - Інструкція № 162).

Відповідно до пункту 1.1 Інструкції № 162, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робочих і службовців. Трудові книжки ведуться на всіх робітників і службовців державних, кооперативних і громадських підприємств, установ і організацій, які працювали понад 5 днів, в тому числі на сезонних і тимчасових працівників, а також на позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню.

Згідно з пунктом 2.2 Інструкції № 162 заповнення трудової книжки вперше провадиться адміністрацією підприємства у присутності працівника не пізніше тижневого строку з дня прийняття на роботу.

У трудову книжку вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім`я по батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність; відомості про роботу: прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: нагородження орденами і медалями, присвоєння почесних звань; заохочення за успіхи в роботі, що застосовуються трудовим колективом, а також нагородження і заохочення, передбачені правилами внутрішнього трудового розпорядку і статутами про дисципліну; інші заохочення відповідно до чинного законодавства; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв`язку з цим винагороди. Стягнення до трудової книжки не заносяться.

Пунктами 2.25 та 2.26 Інструкції № 162 визначено, що записи про причини звільнення у трудовій книжці повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства із посиланням на відповідну статтю, пункт закону. Наприклад, «Звільнений за згодою сторін», п.1 ст.29 КЗпП РСФСР».

Також пунктом 8.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженого наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58, вказано, що контроль за дотриманням порядку ведення трудових книжок проводиться в порядку, передбаченому постановою Ради Міністрів СРСР ВЦСПС від 06.09.1973 № 656 «Про трудові книжки працівників і службовців».

Згідно пункту 18 вказаної Постанови відповідальність за організацію роботи по веденню, обліку, зберіганні і видачі трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.

При цьому суд першої інстанції слушно вказав, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 21 лютого 2018 року у справі № 687/975/17.

Також Верховний Суд у постанові від 24 травня 2018 року у справі № 490/12392/16-а (провадження № К/9901/2310/18) зазначив, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.

Крім того, Верховний Суд у постанові від 30 вересня 2019 року у справі № 638/18467/15-а зазначив, що формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.

Крім того суд віно зазначив, що органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності (частина 3 статті 44 Закону № 1058-IV).

Тобто, територіальний орган Пенсійного фонду може скористатись своїм правом перевірки даних трудової книжки позивача.

При цьому, матеріали справи не містять доказів, які б підтверджували той факт, що ним вчинялись певні дії щодо здійснення відповідних запитів для підтвердження спірного періоду.

Оскільки, як уже зазначалось вище, працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення документів на підприємстві, то неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки чи іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком на загальних підставах. Працівник не відповідає за правильність записів у трудовій книжці та не повинен контролювати роботодавця щодо заповнення такої.

Наведене узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 23.04.2019 (справа №593/1452/16-а), від 30.09.2021 (справа №300/860/17).

Таким чином, правильним є висновок суду про те, що вказана органом Пенсійного фонду підстава щодо відсутності інформації про реорганізацію підприємства не може бути визначальною для не зарахування до стажу позивача періоду роботи з 19.05.1986 по 30.03.1996.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов підставного висновку, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області №172850023405 від 13.11.2023 про відмову у призначенні пенсії позивачу є протиправним та підлягає скасуванню.

Окрім цього, позивач просив зарахувати до страхового стажу періоду роботи з 12.09.2004 по 24.06.2013, з 27.06.2013 по 04.03.2014 на виробництві під час відбування покарання на «Підприємстві Державної кримінально-виконавчої служби України №76» та «Городоцькому виправному центрі №131».

Згідно з довідкою від 28.09.2023 №П/03/283, виданою Державним підприємством «Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№76) позивач відбував покарання в колонії з 12.09.2004 по 24.06.2013 і був працевлаштований на виробництві установи з 01.07.2005 по 11.09.2006 на посаді підсобно-транспортного робітника котельні та з 12.09.2006 по 23.06.2013 на посаді машиніста котельні.

Довідкою, виданою Державною установою «Городоцький виправний центр (№131) підтверджено, що позивач дійсно відбував покарання в Державній установі «Городоцький виправний центр (№131)» з 27.06.2013 по 04.03.2014. На заробітну плату ОСОБА_1 страхові внески (єдиний внесок) не нараховувалися та не сплачувалися.

Згідно з пунктом «а» частини 3 статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення», до стажу роботи зараховується, крім іншого: будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота в`язнів і робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків.

01.01.2004, набрав чинності Кримінально-виконавчий кодекс України, частиною 4 статті 122 якого встановлено, що час роботи засуджених у період відбування ними покарання у виді позбавлення волі зараховується у стаж роботи для призначення трудової пенсії.

Згідно частини першою статті 8 Кримінально-виконавчого кодексу України засуджені мають право на соціальне забезпечення, у тому числі й на отримання пенсій відповідно до законів України.

На момент виникнення спірних правовідносин частини 1 та 2 статті 122 Кримінально-виконавчого кодексу України передбачали, що засуджені до позбавлення волі, залучені до суспільно корисної оплачуваної праці за строковим трудовим договором, підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню.

Засуджені мають право на загальних підставах на призначення та отримання пенсії за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених законодавством про пенсійне забезпечення.

Згідно пункту 12 Порядку №637, передбачено, що час утримання під вартою, час відбування покарання в місцях позбавлення волі та час перебування в засланні й на примусовому лікуванні підтверджується довідками МВС і зараховується до трудового стажу за наявності документів про реабілітацію (довідки суду, органів прокуратури чи досудового розслідування про закриття кримінального провадження або довідки суду про ухвалення виправдувального вироку).

Робота в`язнів підтверджується довідкою МВС і довідкою про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України.

З огляду на вказане правильним є твердження суду першої інстанції, що достатньою та необхідною правовою підставою для зарахування до страхового стажу особи, який враховується при призначенні йому пенсії, періоду відбування покарання у відповідному закладі обмеження чи позбавлення волі є наявність сукупності двох умов: 1) підтвердження трудового стажу особи відповідною довідкою; 2) сплата страхових внесків протягом такого періоду.

Згідно наявними в матеріалах справи довідками, виданими Державним підприємством «Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№76), Державною установою «Городоцький виправний центр (№131) позивач залучався до праці та на його користь здійснювалось нарахування заробітної плати.

Згідно з формою РС-право (на 07.11.2023) органом Пенсійного фонду зараховано до страхового стажу, зокрема період з 01.08.2005 по 31.08.2005, з 01.12.2005 по 31.12.2005.

Тобто до трудового стажу період роботи в місцях позбавлення волі позивачу зараховано частково.

При цьому суд слушно зауважив, що жодного обґрунтування незарахування іншої частини роботи в місцях позбавлення волі рішення про відмову у призначенні пенсії не містить.

Відтак, суд вірно вважав, що відповідачем безпідставно не взято до уваги період відбування позивачем покарання в установі виконання покарань, протягом якого він працював та отримував заробітну плату. При цьому, суд не повинен самостійно перераховувати стаж, який має значення для вирішення питання призначення, перерахунків або обчислення пенсій, оскільки такі повноваження належать пенсійному органу.

З огляду на це, вірним є висновок про те, що пенсійний орган повинен зарахувати вищезгаданий період до страхового стажу позивача, здійснити перерахунок усього наявного у нього стажу, повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії із урахуванням страхового стажу, який зараховується за цим рішенням і у разі його достатності, вирішити питання призначення пенсії.

Щодо визначення належного органу Пенсійного фонду, яким має здійснюватися розгляд заяви позивача з урахуванням висновків суду у цій справі, суд правильно врахував висновки Верховного Суду викладені у постанові від 05.02.2024 у справі №500/1216/23, відповідно до яких «дії зобов`язального характеру має вчинити територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності».

Отже, позовні вимоги заявлені до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області суд першої інстанції вірно вважав безпідставними та такими, що задоволенню не підлягають.

Окрім цього, суд правильно вважав безпідставною вимогу позивача щодо скасування відмови Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, оформлену листом від 10.11.2023, оскільки повний розрахунок страхового стажу здійснювався при розгляді заяви про призначення пенсії та доданих документів, за результатом розгляду якої прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії. Отже, фактично відповідний лист не створює правових наслідків для позивача.

Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог частково.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а рішення відповідає нормам матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 311, п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. 316, ст. 321, ст. 322, ст. 325, ст. 329 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області - залишити без задоволення, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2025 року у справі №460/14196/24 - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України.

Головуючий суддя М.А. Пліш

судді Л. П. Іщук

І. М. Обрізко