Постанова від 04 серпня 2026 р. у справі №300/816/26 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 серпня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 300/816/26 пров. № А/857/32456/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Гуляка В.В.

суддів: Кухтея Р.В., Кушнір В.О.

за участі секретаря судового засідання: Скрутень Х.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 ,

на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 21 травня 2026 року (суддя – Матуляк Я.П., час ухвалення – 10:30, місце ухвалення – м. Івано-Франківськ, дата складання повного тексту – 26 травня 2026 року),

в адміністративній справі №300/816/26 за позовом ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано-Франківській та Тернопільській областях Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, Головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано-Франківській та Тернопільській областях Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Батрин Мирослави Петрівни,

про скасування постанови, визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання до вчинення дій, стягнення моральної шкоди,

встановив:

У лютому 2026 року позивач ОСОБА_1 звернувся в суд з адміністративним позовом до відповідачів Відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано-Франківській та Тернопільській областях Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (відповідач-1), Головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано-Франківській та Тернопільській областях Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Батрин М.П. (відповідач-2), в якому просив: 1) скасувати постанову державного виконавця Батрин М.П. від 11.02.2026 про закінчення виконавчого провадження ВП №80005602; 2) визнати протиправною бездіяльність відповідача по нерозгляду і ненадання відповіді про результати розгляду скарг, заяв стягувача (позивача), а саме: від 30.01.2026 №03.1-22/330, від 02.02.2026 №03.1-22/341, від 09.02.2026 №03.1-22/447; 3) зобов`язати відповідача розглянути заяви, скарги, клопотання стягувача (позивача) і довести до відома стягувача (позивача) під особистий розпис результати розгляду; 4) стягнути з відповідачів солідарно моральну шкоду на користь позивача в сумі 35000 Євро. Також позивач просив розглянути справу за правилами загального позовного провадження та у закритому судовому засіданні.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 17.03.2026 позовну заяву ОСОБА_1 - повернуто позивачу з усіма доданими до неї матеріалами, на підставі пункту 1 частини 4 статті 169 КАС України.

Однак, постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 07.04.2026 скасовано ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 17.03.2026 про повернення позовної заяви та направлено справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 04.05.2026 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження, з повідомленням учасників справи та призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні.

Відповідач-1 позовних вимог не визнав, подавши в суд першої інстанції відзив на позовну заяву. Просив відмовити у задоволенні позову.

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 21 травня 2026 року в задоволенні позовних вимог - відмовлено.

З цим рішенням суду першої інстанції не погодився позивач та оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає апелянт, що оскаржуване рішення суду ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, з порушенням принципу диспозитивності, з невідповідністю висновків суду обставинам справи, а тому рішення суду підлягає скасуванню з підстав, наведених в апеляційній скарзі.

В обґрунтування апеляційних вимог апелянт у апеляційній скарзі та у доповненнях до апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції розглянув справу за правилами спрощеного позовного провадження, а справа підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження, оскільки було заявлено позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди на суму, що перевищує 500 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб. Також, суд першої інстанції не розглянув і не задоволив низки клопотань позивача, зокрема, про проведення закритого судового засідання, про роз`яснення ухвали суду, про відвід судді, про витребування матеріалів, про перенесення розгляду справи із 21.05.2026 на іншу дату. На думку апелянта суд першої інстанції змінив і розглянув інші позовні вимоги, аніж ті, які заявляв позивач. Рішення суду винесено на неперевірених обставинах і не було вжито заходів щодо перевірки стану розгляду іншої судової справи щодо оскарження позивачем наказу від 19.01.2026. Суд оминув оцінку бездіяльності відповідача та незаконність постанови державного виконавця від 11.02.2026 про закінчення виконавчого провадження.

За результатами апеляційного розгляду апелянт просить скасувати оскаржене рішення суду від 21.05.2026 та ухвалити нове, яким позовні вимоги задоволити повністю.

Ухвалою суду апеляційної інстанції від 15.06.2026 задоволено клопотання апелянта (позивача) та звільнено його від сплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 21 травня 2026 року у справі №300/816/25. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою позивача на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 21 травня 2026 року у справі №300/816/26. Встановлено учасникам справи п`ятиденний строк з моменту вручення копій цієї ухвали та апеляційної скарги для подання до суду апеляційної інстанції відзиву на апеляційну скаргу. Витребувано з Івано-Франківського окружного адміністративного суду матеріали справи №300/816/26 та зобов`язано суд першої інстанції невідкладно направити матеріали даної адміністративної справи до Восьмого апеляційного адміністративного суду. Копію даної ухвали надіслано Івано-Франківському окружному адміністративному суду та учасникам справи.

Відповідач-1 подав апеляційному суду відзив на апеляційну скаргу позивача, у якому висловлює своє непогодження з викладеними в ній доводами, вважає її безпідставною та необґрунтованою. Просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду – без змін.

Ухвалою суду апеляційної інстанції від 06.07.2026 продовжено строк розгляду справи №300/816/26 за апеляційною скаргою позивача на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 21 травня 2026 року. Призначено справу №300/816/26 до апеляційного розгляду у відкритому судовому засіданні на 15 липня 2026 року о 14:00 у залі судових засідань №4 Восьмого апеляційного адміністративного суду. Про дату, час і місце апеляційного розгляду повідомлено учасників справи. Також, задоволено клопотання апелянта (позивача) про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції в приміщенні суду, та ухвалено розгляд апеляційної скарги призначений на 15.07.2026 року о 14:00 год., провести у судовому засіданні в режимі відеоконференції. Доручено Івано-Франківському окружному адміністративному суду забезпечити проведення судового засідання у справі №300/816/26, яке відбудеться 15.07.2026 року о 14:00 год., в режимі відеоконференції, за участю позивача.

Судове засідання суду апеляційної інстанції 15.07.2026 проведено за участі апелянта (позивача) в режимі відеоконференції, та в цьому судовому засіданні задоволено клопотання позивача про відкладення розгляду справи для надання позивачу часу та можливості для підготовки письмової заяви про відвід колегії суддів.

Апеляційний розгляд справи відкладено на 05.08.2026 в 13:45 год. у залі судових засідань №4 Восьмого апеляційного адміністративного суду. Про дату, час і місце апеляційного розгляду повідомлено учасників справи.

У засідання суду апеляційної інстанції на 05.08.2026 учасники справи не з`явились, явку повноважних представників не забезпечили, жодних заяв чи клопотань щодо відкладення розгляду справи не подавали, хоча належним чином усі були повідомленні про дату, час та місце розгляду справи.

Після 15.07.2026 апелянт (позивач) не подавав до апеляційного суду у розглядуваній справі жодних заяв чи клопотань, зокрема, і щодо відводу суддям апеляційного суду.

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що матеріли адміністративної справи містять необхідний обсяг наданих сторонами доказів, чітко відображають правові позиції учасників справи, їхні доводи і обґрунтування містяться у позовній заяві та у відзиві на позов, у апеляційній скарзі на рішення суду від 21.05.2026 року та у відзиві на таку апеляційну скаргу, а тому є достатніми для вирішення справи по суті апеляційних вимог і прийняття законного та обґрунтованого судового рішення.

Таким чином, неявка сторін (представників), належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, у відповідності ст.313 КАС України, не перешкоджає апеляційному розгляду справи.

Згідно ч.4 ст.229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та докази по справі, обговоривши доводи, межі та вимоги апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, вважає, що апеляційну скаргу необхідно задоволити частково.

Так, відповідно до статті 12 КАС України, адміністративне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку позовного провадження (загального або спрощеного).

Спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні (частини 2, 3 статті 12).

Згідно частини 4 статті 12 КАС України, виключно за правилами загального позовного провадження розглядаються справи у спорах, зокрема, щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (пункт 2).

Крім цього, статтею 257 КАС України передбачено, що за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності. За правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

Згідно частини 4 статті 257 КАС України, за правилами спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах, зокрема, щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (пункт 2).

Статтею 287 КАС України встановлено особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби.

Так, учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Відповідачем у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби є відповідний орган державної виконавчої служби, а у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності приватного виконавця - приватний виконавець (ч.3 ст.287 КАС України).

Колегія суддів враховує, що із змісту адміністративного позову видно, що позивач в суді першої інстанції, заявивши позовні вимоги щодо оскарження рішень (дій та бездіяльності) відповідача-1 як суб`єкта владних повноважень, також заявив вимогу про відшкодування (стягнення) моральної шкоди в сумі 35000 Євро, тобто в сумі, яка перевищує сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб - 332800 грн..

Отже, з врахуванням наведених вище нормативних приписів, заявлений позивачем ОСОБА_1 адміністративний спір підлягав розгляду виключно за правилами загального позовного провадження.

Водночас, як підтверджується матеріалами справи, ухвалою суду першої інстанції від 04.05.2026 було відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження, і розглянута ця справа була за правилами спрощеного, а не загального, позовного провадження.

Таким чином, являються обгрутованими відповідні доводи апеляційної скарги позивача про те, що суд першої інстанції безпідставно розглянув справу за правилами спрощеного позовного провадження, а справа підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження.

Відповідно до частини 3 статті 317 КАС України, порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення суду, якщо, зокрема, суд розглянув за правилами спрощеного позовного провадження справу, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження (пункт 7).

Таким чином, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про необхідність скасування рішення суду першої інстанції від 21.05.2026 і прийняття нового судового рішення по суті заявлених позовних вимог.

Відносно суті заявлених позивачем ОСОБА_1 позовних вимог до відповідачів Відділу ПВР Управління ПВР в Івано-Франківській та Тернопільській областях Івано-Франківського МУ МЮУ, Головного державного виконавця Відділу ПВР Управління ПВР в Івано-Франківській та Тернопільській областях Івано-Франківського МУ МЮУ Батрин М.П., то суд апеляційної інстанції враховує наступне.

Із змісту адміністративного позову та матеріалів справи видно, що позивач в суді першої інстанції заявив такі позовні вимоги:

1) скасувати постанову державного виконавця Батрин М.П. від 11.02.2026 про закінчення виконавчого провадження ВП №80005602;

2) визнати протиправною бездіяльність відповідача по нерозгляду і ненадання відповіді про результати розгляду скарг, заяв стягувача (позивача), а саме: від 30.01.2026 №03.1-22/330, від 02.02.2026 №03.1-22/341, від 09.02.2026 №03.1-22/447;

3) зобов`язати відповідача розглянути заяви, скарги, клопотання стягувача (позивача) і довести до відома стягувача (позивача) під особистий розпис результати розгляду;

4) стягнути з відповідачів солідарно моральну шкоду на користь позивача в сумі 35000 Євро.

Відповідно до статті 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не може розглядати позовні вимоги та підстави позову, що не були заявлені в суді першої інстанції.

У розглядуваній справі апеляційним судом встановлено такі фактичні обставини справи.

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 03.12.2025 по справі №300/1044/25, яке набрало законної сили 13.01.2026, визнано протиправними дії Західного міжрегіонального центру з надання безоплатної правничої допомоги щодо повернення заяви ОСОБА_1 про надання безоплатної правничої допомоги від 10.02.2025; зобов`язано Західний міжрегіональний центр з надання безоплатної правничої допомоги повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про надання безоплатної правничої допомоги від 10.02.2025 та прийняти передбачене законом рішення, з урахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні.

13.01.2026 Івано-Франківським окружним адміністративним судом видано виконавчий лист №300/1044/25 про зобов`язання Західний міжрегіональний центр з надання безоплатної правничої допомоги повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про надання безоплатної правничої допомоги від 10.02.2025 та прийняти передбачене законом рішення, з урахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні (а.с.193-194).

За заявою позивача від 15.01.2026 про прийняття виконавчого листа Головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано-Франківській та Тернопільській областях Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Батрин М.П. винесено постанову від 16.01.2026 про відкриття виконавчого провадження ВП №80005602 з виконання виконавчого листа №300/1044/25, виданого 13.01.2026 Івано-Франківським окружним адміністративним судом (а.с.183-185).

В цей же день, винесено постанови про стягнення витрат виконавчого провадження та виконавчого збору, які супровідними листами направлені на адресу стягувача та боржника (а.с.185-188).

Листом від 21.01.2026 боржник у виконавчому провадженні Західний міжрегіональний центр з надання безоплатної правничої допомоги повідомив державного виконавця Батрин М.П. про те, що на підставі службового листа від 16.01.2026, у відповідності з вимогами ст.19 Закону та на підставі рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду по справі №300/1044/25, начальником Південно-Західного управління надання безоплатної правничої допомоги видано наказ за №Н-БВПД/017/04.3-4/22 від 19.01.2026 про надання безоплатної вторинної правничої допомоги ОСОБА_1 на підставі пункту 14 частини першої статті 14 Закону України "Про безоплатну правничу допомогу" для складення документів процесуального характеру по справі щодо відшкодування вартості націоналізованого російською федерацією майна, стягнення шкоди за яке не було предметом правового захисту попередньо, тобто в межах строків розгляду заяви після набрання рішенням суду законної сили. Такий наказ направлено ОСОБА_1 рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Таким чином, заява ОСОБА_1 від 10.02.2025 розглянута в межах строків визначених Законом і рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду по справі №300/1044/25 виконано в повному обсязі. Відтак, наявні усі підстави для закінчення виконавого провадження на підставі п.9 ч.1 ст.39 Закону України «Про виконавче провадження» (а.с.188-191).

Як наслідок, у зв`язку з наведеним, Головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано-Франківській та Тернопільській областях Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Батрин М.П. 11.02.2026 винесено постанову про закінчення виконавчого провадження ВП №80005602 з виконання виконавчого листа №300/1044/25, виданого 13.01.2026 Івано-Франківським окружним адміністративним судом, відповідно до вимог пункту 9 частини 1 статті 39, статті 40 Закону України "Про виконавче провадження" (а.с.192-193).

Також судом встановлено, що 30.01.2026 позивачем подано до відповідача-1 скаргу, зареєстровану за вхідним номером №03.1-22/330, в якій просив витребувати у боржника копію заяви від 10.02.2025, копію доручення на адвоката Оксану Белей за №017/05/5099 від 03.06.2024 та вказав на спосіб виконання боржником рішення суду, а саме: зобов`язати боржника на виконання рішення суду видати доручення адвокату Оксані Белей в рамках справи, що на його думку і буде виконанням рішення суду (а.с.194, 195).

02.02.2026 позивачем подано до відповідача-1 заяву, зареєстровану за вхідним номером №03.1-22/341, в якій просив повторно зобов`язати боржника виконати рішення суду, накласти на боржника штраф за невиконання вимог державного виконавця, відмовити боржнику у звільненні від сплати виконавчого збору, зобов`язати боржника читати сторінку 10 рішення суду по справі №394/8228/24 (а.с.195-196).

09.02.2026 позивачем подано до відповідача-2 заяву, зареєстровану за вхідним номером №03.1-22/447, в якому просив надати матеріали виконавчого провадження у паперовій формі, надати рішення по попередньо поданих скарзі та заяві, вчинити дії на виконання боржником рішення суду та застосувати до боржника штраф, повідомити органи Нацполіції про злочин передбачений статтею 382 КК України (а.с.196).

На вказані звернення позивача, листом від 12.02.2026 за №1109/03.1-23 відповідач-1 надав відповідь, в якій детально викладено хід виконавчого провадження ВП №80005602, а також підстави, які слугували винесенню постанови про закінчення виконавчого провадження. Крім того, роз`яснено позивачу порядок ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження. Зокрема, повідомлено про те, що заявник, як сторона виконавчого провадження, може ознайомитись з матеріалами виконавчого провадження, звернувшись особисто до відповідного органу державної виконавчої служби або самостійно за допомогою АСВП (а.с.197-199).

Вказаний лист отримано позивачем особисто 13.02.2026, про що свідчить відмітка про отримання на першому аркуші листа.

Не погоджуючись з постановою державного виконавця про закінчення виконавчого провадження, та із бездіяльністю по нерозгляду скарг і заяв від 30.01.2026 №03.1-22/330, від 02.02.2026 №03.1-22/341, від 09.02.2026 №03.1-22/447, позивач звернувся з цим адміністративним позовом до суду.

Суд апеляційної інстанції не знаходить підстав для задоволення позовних вимог, з врахуванням наступного.

Згідно статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 129-1 Конституції України встановлено, що судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно з частинами 2, 4 ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом. Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом.

Частинами другою та третьою статті 14 КАС України визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Відповідно до статті 370 КАС України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Частинами другою, четвертою статті 372 КАС України визначено, що судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання. Примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому законом.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначені в Законі України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 №1404-VIII (далі – Закон №1404-VIII).

Відповідно до статті 1 Закону №1404-VIII, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з частиною 1 статті 5 Закону №1404-VIII, примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України “Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів”.

Стаття 18 Закону №1404-VIII покладає на виконавця обов`язок вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Згідно з частинами першою, шістнадцятою цієї статті виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право: проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до вказаного Закону; накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 26 Закону №1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Частинами четвертою, п`ятою статті 19 Закону №1404-VIII встановлено, що сторони зобов`язані невідкладно, не пізніше наступного робочого дня після настання відповідних обставин, письмово повідомити виконавцю про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником, а також про виникнення обставин, що обумовлюють обов`язкове зупинення вчинення виконавчих дій, про встановлення відстрочки або розстрочки виконання, зміну способу і порядку виконання рішення, зміну місця проживання чи перебування (у тому числі зміну їх реєстрації) або місцезнаходження, а боржник - фізична особа - також про зміну місця роботи.

Боржник зобов`язаний: 1) утримуватися від вчинення дій, що унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення; 2) допускати в установленому законом порядку виконавця до житла та іншого володіння, приміщень і сховищ, що належать йому або якими він користується, для проведення виконавчих дій; 3) за рішеннями майнового характеру подати виконавцю протягом п`яти робочих днів з дня відкриття виконавчого провадження декларацію про доходи та майно боржника, зокрема про майно, яким він володіє спільно з іншими особами, про рахунки у банках чи інших фінансових установах, про майно, що перебуває в заставі (іпотеці) або в інших осіб, чи про кошти та майно, належні йому від інших осіб, за формою, встановленою Міністерством юстиції України; 4) повідомити виконавцю про зміну відомостей, зазначених у декларації про доходи та майно боржника, не пізніше наступного робочого дня з дня виникнення відповідної обставини; 5) своєчасно з`являтися на вимогу виконавця; 6) надавати пояснення за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження.

Частиною п`ятою статті 26 Закону №1404-VIII встановлено, що виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

Згідно з п.9 ч.1 ст.39 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Відповідно до ст. 40 Закону України "Про виконавче провадження" у разі закінчення виконавчого провадження (крім закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків не стягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, не стягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв`язку із закінченням виконавчого провадження.

Суд апеляційної інстанції у розглядуваній справі надаючи правову оцінку оскаржуваним рішенням (діям, бездіяльністю) відповідачів на відповідність критеріям, наведеним у частині другій статті 2 КАС України, зазначає наступне.

Матеріалами справи підтверджується і було зазначено судом вище, що рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 03.12.2025 по справі №300/1044/25, зокрема, зобов`язано Західний міжрегіональний центр з надання безоплатної правничої допомоги повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про надання безоплатної правничої допомоги від 10.02.2025 та прийняти передбачене законом рішення, з урахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні.

Саме на виконання цього рішення суду 13.01.2026 Івано-Франківським окружним адміністративним судом було видано виконавчий лист №300/1044/25, а 16.01.2026 державним виконавцем було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №80005602.

На виконання цього рішення суду начальником Південно-Західного управління надання безоплатної правничої допомоги видано Наказ за №Н-БВПД/017/04.3-4/22 від 19.01.2026 про надання безоплатної вторинної правничої допомоги ОСОБА_1 на підставі пункту 14 частини першої статті 14 Закону України "Про безоплатну правничу допомогу" для складення документів процесуального характеру по справі щодо відшкодування вартості націоналізованого російською федерацією майна, стягнення шкоди за яке не було предметом правового захисту попередньо (а.с.191-зв.).

Листом від 21.01.2026 боржник у виконавчому провадженні Західний міжрегіональний центр з надання безоплатної правничої допомоги повідомив державного виконавця Батрин М.П. про те, що на підставі службового листа від 16.01.2026, у відповідності з вимогами ст.19 Закону та на підставі рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду по справі №300/1044/25, начальником Південно-Західного управління надання безоплатної правничої допомоги видано наказ за №Н-БВПД/017/04.3-4/22 від 19.01.2026 про надання безоплатної вторинної правничої допомоги ОСОБА_1 на підставі пункту 14 частини першої статті 14 Закону України "Про безоплатну правничу допомогу" для складення документів процесуального характеру по справі щодо відшкодування вартості націоналізованого російською федерацією майна, стягнення шкоди за яке не було предметом правового захисту попередньо, тобто в межах строків розгляду заяви після набрання рішенням суду законної сили. Такий наказ направлено ОСОБА_1 рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Таким чином, заява ОСОБА_1 від 10.02.2025 розглянута в межах строків визначених Законом і рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду по справі №300/1044/25 виконано в повному обсязі. Відтак, наявні усі підстави для закінчення виконавого провадження на підставі п.9 ч.1 ст.39 Закону України «Про виконавче провадження».

Отже, зважаючи на виконання боржником судового рішення, Головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано-Франківській та Тернопільській областях Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Батрин М.П. 11.02.2026 обгрунтовано і законно винесено постанову про закінчення виконавчого провадження ВП №80005602 з виконання виконавчого листа №300/1044/25, виданого 13.01.2026 Івано-Франківським окружним адміністративним судом, відповідно до вимог пункту 9 частини першої статті 39, статті 40 Закону України "Про виконавче провадження".

При цьому, слід зазначити, що розширене тлумачення позивачем судового рішення та вимог Закону України "Про безоплатну правничу допомогу" щодо можливості висловлювань побажань про призначення того чи іншого адвоката, жодним чином не відповідає змісту такого рішення та не може бути підставою для скасування постанови про закінчення виконавчого провадження.

Із врахуванням наведеного вище, колегія суддів приходить до висновку про правомірність оскаржуваної позивачем постанови державного виконавця від 11.02.2026 про закінчення виконавчого провадження №80005602. Таким чином, являються безпідставними позовні вимоги позивача у відповідній частині.

Відносно позовних вимог щодо оскарження позивачем бездіяльності відповідача по нерозгляду скарг, заяв стягувача (позивача), а саме: від 30.01.2026 №03.1-22/330, від 02.02.2026 №03.1-22/341, від 09.02.2026 №03.1-22/447 та зобов`язання відповідача розглянути такі заяви, скарги стягувача (позивача), то суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Матеріалами справи підтверджується і було зазначено судом вище, що 30.01.2026 позивачем подано до відповідача-1 скаргу, зареєстровану за вхідним номером №03.1-22/330, в якій просив витребувати у боржника копію заяви від 10.02.2025, копію доручення на адвоката Оксану Белей за №017/05/5099 від 03.06.2024 та вказав на спосіб виконання боржником рішення суду, а саме: зобов`язати боржника на виконання рішення суду видати доручення адвокату Оксані Белей в рамках справи, що на його думку і буде виконанням рішення суду.

02.02.2026 позивачем подано до відповідача-1 заяву, зареєстровану за вхідним номером №03.1-22/341, в якій просив повторно зобов`язати боржника виконати рішення суду, накласти на боржника штраф за невиконання вимог державного виконавця, відмовити боржнику у звільненні від сплати виконавчого збору, зобов`язати боржника читати сторінку 10 рішення суду по справі №394/8228/24.

09.02.2026 позивачем подано до відповідача-2 заяву, зареєстровану за вхідним номером №03.1-22/447, в якому просив надати матеріали виконавчого провадження у паперовій формі, надати рішення по попередньо поданих скарзі та заяві, вчинити дії на виконання боржником рішення суду та застосувати до боржника штраф, повідомити органи Нацполіції про злочин передбачений статтею 382 КК України.

Отже, із змісту наведених вище скарги і заяв видно, що такі подані позивачем як стягувачем у межах виконавчого провадження №80005602 відкритого постановою державного виконавця від 16.01.2026.

Апеляційний суд враховує, що відповідно до статті 19 Закону України «Про виконавче провадження», сторони виконавчого провадження мають право ознайомлюватися з матеріалами виконавчого провадження, робити з них виписки, знімати копії, заявляти відводи у випадках, передбачених цим Законом, мають право доступу до автоматизованої системи виконавчого провадження, право оскаржувати рішення, дії або бездіяльність виконавця у порядку, встановленому цим Законом, надавати додаткові матеріали, заявляти клопотання, брати участь у вчиненні виконавчих дій, надавати усні та письмові пояснення, заперечувати проти клопотань інших учасників виконавчого провадження та користуватися іншими правами, наданими законом.

Сторони зобов`язані невідкладно, не пізніше наступного робочого дня після настання відповідних обставин, письмово повідомити виконавцю про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником, а також про виникнення обставин, що обумовлюють обов`язкове зупинення вчинення виконавчих дій, про встановлення відстрочки або розстрочки виконання, зміну способу і порядку виконання рішення, зміну місця проживання чи перебування (у тому числі зміну їх реєстрації) або місцезнаходження, а боржник - фізична особа - також про зміну місця роботи (ч.4 ст.19 Закону).

При цьому, особи, які беруть участь у виконавчому провадженні, зобов`язані сумлінно користуватися усіма наданими їм правами з метою забезпечення своєчасного та в повному обсязі вчинення виконавчих дій (ч.8 ст.19 Закону).

Статтею 74 Закону України «Про виконавче провадження» врегульовано питання щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності виконавців та посадових осіб органів державної виконавчої служби.

Так, рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення, у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у встановленому законом порядку.

Рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Рішення, дії або бездіяльність державного виконавця також можуть бути оскаржені стягувачем та іншими учасниками виконавчого провадження (крім боржника) до начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець. Рішення, дії та бездіяльність начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, можуть бути оскаржені до керівника органу державної виконавчої служби вищого рівня.

Начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, при здійсненні контролю за рішеннями, діями державного виконавця під час виконання рішень має право у разі, якщо вони суперечать вимогам закону, своєю постановою скасувати постанову або інший процесуальний документ (або їх частину), винесені у виконавчому провадженні державним виконавцем, зобов`язати державного виконавця провести виконавчі дії в порядку, встановленому цим Законом.

Начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або виконавець з власної ініціативи чи за заявою сторони виконавчого провадження може виправити допущені у процесуальних документах, винесених у виконавчому провадженні, граматичні чи арифметичні помилки, про що виноситься відповідна постанова.

Керівник вищого органу державної виконавчої служби у разі виявлення порушень вимог закону визначає їх своєю постановою та надає доручення начальнику відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, щодо проведення дій, передбачених абзацами другим і третім цієї частини.

Апеляційний суд зазначає, що вищевказані скарга і заяви стягувача (позивача), а саме: від 30.01.2026 №03.1-22/330 та від 02.02.2026 №03.1-22/341 були адресовані начальнику Відділу ПВР Управління ПВР в Івано-Франківській та Тернопільській областях Івано-Франківського МУ МЮУ, а заява від 09.02.2026 №03.1-22/447 адресована державному виконавцю Батрин М.П..

Як уже було вказано судом вище, на зазначені звернення позивача, листом від 12.02.2026 за №1109/03.1-23 відповідач-1 надав відповідь за підписом начальника Відділу ПВР Управління ПВР в Івано-Франківській та Тернопільській областях Івано-Франківського МУ МЮУ, в якій детально викладено хід виконавчого провадження ВП №80005602, а також підстави, які слугували винесенню постанови про закінчення виконавчого провадження. Крім того, роз`яснено позивачу порядок ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження. Зокрема, повідомлено про те, що заявник, як сторона виконавчого провадження, може ознайомитись з матеріалами виконавчого провадження, звернувшись особисто до відповідного органу державної виконавчої служби або самостійно за допомогою АСВП.

Вказаний лист-відповідь отримано позивачем особисто 13.02.2026, про що свідчить відмітка про отримання на першому аркуші листа.

Крім цього, слід зазначити, що відповідно до статті 63 Закону України "Про виконавче провадження", за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником.

У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.

У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом.

У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

Колегія суддів, повторно зазначає, що зважаючи на виконання боржником судового рішення згідно виконавчого листа №300/1044/25 від 13.01.2026, головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано-Франківській та Тернопільській областях Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Батрин М.П. 11.02.2026 обгрунтовано і законно винесено постанову про закінчення виконавчого провадження ВП №80005602 з виконання цього виконавчого листа, відповідно до вимог пункту 9 частини першої статті 39, статті 40 Закону України "Про виконавче провадження".

Таким чином, з врахуванням приписів статтті 63 Закону України "Про виконавче провадження", у відповідачів не було підстав для накладення штрафу на боржника за невиконання судового рішення та для повідомлення органу досудового розслідування про вчинення боржником кримінального правопорушення.

Із врахуванням наведеного вище, колегія суддів приходить до висновку про відсутність факту протиправної бездіяльності відповідачів по нерозгляду скарг, заяв стягувача (позивача) від 30.01.2026 №03.1-22/330, від 02.02.2026 №03.1-22/341, від 09.02.2026 №03.1-22/447 та необхідність зобов`язання відповідачів розглянути такі заяви, скарги стягувача (позивача). Таким чином, являються безпідставними позовні вимоги позивача у відповідній частині.

Відносно позовних вимог щодо стягнення з відповідачів солідарно на користь позивача моральної шкоди в сумі 35000 Євро, то суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Відповідно до статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно статті 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Статтею 21 КАС України передбачено, що позивач може заявити кілька вимог в одній позовній заяві, якщо вони пов`язані між собою.

Вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб`єктів публічно-правових відносин, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір (ч.5 ст.21 КАС України).

Отже, особливістю адміністративного судочинстава є те, що стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, повинно пов`язуватись саме із заподіянням такої шкоди протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю такого суб`єкта владних повноважень.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Частиною другою статті 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У розглядуваній справі апеляційним судом сформовано висновок про те, що відповідач як суб`єкт владних повноважень при прийнятті оскаржених позивачем рішень (дій, бездіяльності) діяв у межах та у спосіб, що передбачені наведеними вище нормами законодавства, і судом не встановлено ознак протиправності рішень (дій, бездіяльності) відповідача, в контексті спірних правовідносин.

Із врахуванням наведеного вище, колегія суддів приходить до висновку про безпідставність вимоги позивача про стягнення з відповідачів моральної шкоди.

Отже, наведені в позовній заяві та в апеляційній скарзі доводи позивача (апелянта) по суті спірних правовідносин та предмету позовних вимог, не спростовують доводів відповідачів щодо відповідності оскаржених рішень (дій, бездіяльності) критеріям, які визначені в частині 2 статті 2 КАС України, та не дають підстав для формування судом висновку про необхідність задоволення (чи часткового задоволення) позовних вимог.

Інші доводи апеляційної скарги позивача, як-то про те, що суд першої інстанції не розглянув і не задоволив низки клопотань позивача, зокрема, про проведення закритого судового засідання, про роз`яснення ухвали суду, про відвід судді, про витребування матеріалів, про перенесення розгляду справи із 21.05.2026 на іншу дату, розглянув інші позовні вимоги аніж ті які заявляв позивач, то такі доводи апелянта на спірні правовідносини не впливають і не потребують детальної відповіді, оскільки за результатами апеляційного розгляду справи суд апеляційної інстанції скасовує рішення суду першої інстанції та постановляє нове судове рішення по суті заявлених позовних вимог, із чітким відображенням суті позовних вимог та змісту спірних правовідносин, із врахуванням норм матеріального та процесуального права, за результатами з`ясування фактичнних обставин справи.

У своїх рішеннях Європейський Суд з прав людини неодноразово зазначав, що рішення національних судів мають бути обґрунтованими, зрозумілими для учасників справ та чітко структурованими; у судових рішеннях має бути проведена правова оцінка доводів сторін, однак, це не означає, що суди мають давати оцінку кожному аргументу та детальну відповідь на нього. Тобто мотивованість рішення залежить від особливостей кожної справи, судової інстанції, яка постановляє рішення, та інших обставин, що характеризують індивідуальні особливості справи.

Разом з цим, згідно з пунктом 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

З урахуванням наведених вище норм законодавства, фактичних обставин справи та приписів статті 317 КАС України, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про наявність підстав для скасування рішення суду першої інстанції та прийняття нового судового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 243, 287, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд –

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – задоволити частково.

Рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 21 травня 2026 року в адміністративній справі №300/816/26 за позовом ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано-Франківській та Тернопільській областях Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, Головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано-Франківській та Тернопільській областях Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Батрин Мирослави Петрівни про скасування постанови, визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання до вчинення дій, стягнення моральної шкоди – скасувати та ухвалити нове рішення.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 – відмовити повністю.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення і може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя В. В. Гуляк

судді Р. В. Кухтей

В. О. Кушнір

Повна постанова суду складена 07.08.2026 року