Рішення від 06 серпня 2026 р. у справі №280/5412/26 — Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 серпня 2026 року Справа № 280/5412/26 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Богатинського Б.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач), відповідно до якої, позивач просить суд:

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 як правонаступника Військової частини НОМЕР_2 , що полягає у ненарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168, у розмірі до 100 000,00 грн пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні та у відпустках за станом здоров`я у зв`язку з тяжким пораненням, отриманим 19.01.2023 та пов`язаним із захистом Батьківщини.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 як правонаступника військової частини НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову грошову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168, у розмірі до 100 000,00 грн пропорційно часу перебування на стаціонарному лікуванні після тяжкого поранення, пов`язаного із захистом Батьківщини, за такі періоди: з 20.01.2023 по 23.01.2023 у ПХІ «Краматорськ-3» ДОР; з 24.01.2023 по 10.02.2023 у ВМКЦ ЦР; з 10.02.2023 по 23.02.2023 у КНП «Вінницька обласна клінічна психоневрологічна лікарня ім. акад. О.І. Ющенка ВОР»; з 23.02.2023 по 31.03.2023 у КНП «Вінницька обласна клінічна психоневрологічна лікарня ім. акад. О.І. Ющенка ВОР»; з 31.03.2023 по 05.04.2023 у Військовій частині НОМЕР_3 ; з 05.04.2023 по 13.06.2023 у Військовій частині НОМЕР_3 ; з 31.07.2023 по 15.08.2023 у КНП «Міська лікарня екстреної та швидкої медичної допомоги» Запорізької міської ради; з 16.04.2024 по 10.05.2024 в Українському державному медико-соціальному центрі ветеранів війни; з 21.06.2024 по 24.06.2024 у Київському обласному центрі ментального здоров`я, з урахуванням фактично виплачених сум та без подвійного врахування днів переміщення між закладами охорони здоров`я.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 як правонаступника Військової частини НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову грошову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168, у розмірі до 100 000,00 грн пропорційно часу перебування у відпустках за станом здоров`я після тяжкого поранення, пов`язаного із захистом Батьківщини, а саме за відпустку, надану 13.06.2023 строком на 30 днів, та за відпустку, надану 10.07.2023 строком на 30 днів, у фактично підтверджених документами межах таких відпусток, з урахуванням періоду до подальшої госпіталізації 31.07.2023 та без подвійного врахування одного й того самого календарного дня.

Позивач звільнений від сплати судового збору у відповідності до ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір».

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначає, що 19.01.2023 під час виконання обов`язків військової служби отримав поранення, яке пов`язано з захистом Батьківщини, що підтверджується довідкою від 26.07.2024 №45/1261. У зв`язку із отриманою травмою, позивач перебував на лікуванні в різних медичних закладах. У період перебування позивача на лікуванні, за період з 20.01.2023 по 23.01.2023, з 24.01.2023 по 10.02.2023, з 10.02.2023 по 23.02.2023, з 23.02.2023 по 31.03.2023, з 31.03.2023 по 05.04.2023, з 05.04.2023 по 13.06.2023, з 31.07.2023 по 15.08.2023, з 16.04.2024 по 10.05.2024, з 21.06.2024 по 24.06.2024 йому не була нарахована додаткова винагорода у розмірі 100 000 грн. Позивач також зазначає, що надав належні докази безперервного лікування наслідків мінно-вибухової травми, а законодавство не обмежує строк виплати додаткової винагороди чотирма місяцями, якщо лікування стосується поранення, пов`язаного із захистом Батьківщини. Позивач просить позов задовольнити.

Ухвалою суду від 08 червня 2026 року відкрито провадження у справі, призначено справу до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

30 липня 2026 року до суду надійшов відзив на позовну заяву. Відповідач зазначає, що із наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 13.06.2023 №164 та виписного епікризу №1039 від 13.06.2023 вбачається, що безперервне перебування позивача на стаціонарному лікуванні розпочалося 20.01.2023 та з наступним наданням відпустки за станом здоров`я з 13.06.2023 по 13.07.2023, вже станом на 13.06.2023 перевищувало чотиримісячний строк, встановлений законом. Продовження зазначеної відпустки згідно з наказом від 11.07.2023 №192 здійснено з 11.07.2023 по 10.08.2023 (а не з 10.07.2023, як помилково зазначено позивачем), тобто безперервний період лікування та відпусток за станом здоров`я тривав із 20.01.2023 по 16.08.2023. При цьому додані до позовної заяви документи військово-лікарської комісії (довідки №648 від 13.06.2023 та №7173 від 10.07.2023) містять висновок виключно про потребу у відпустці за станом здоров`я тривалістю 30 календарних днів на підставі статті 81 глави II Розкладу хвороб. Водночас, позивачем не надано відповідного рішення військово-лікарської комісії про потребу в тривалому лікуванні понад установлений чотиримісячний строк. Відповідач просить у задоволенні позовних вимог відмовити у зв`язку з їх безпідставністю та необґрунтованістю.

На підставі матеріалів справи, судом встановлено наступні обставини.

Позивач проходив військову службу у складі військової частини НОМЕР_2 , яка була 42-м окремим мотопіхотним батальйоном. У подальшому зазначена військова частина була переформатована та офіційно увійшла до складу військової частини НОМЕР_1 як штатний НОМЕР_4 моторизований батальйон у складі НОМЕР_5 окремої мотопіхотної бригади.

Згідно із довідкою Військової частини НОМЕР_2 про обставини поранення від 26.07.2024 року №45/1261, позивач отримав порання під час виконання службово-посадових обов`язків пов`язаних із захистом Батьківщини, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації.

Після поранення позивач перебував на лікуванні у ПХІ «Краматорськ-3» ДОР з 20.01.2023 року по 23.01.2023 року. Надалі з 24.01.2023 року по 10.02.2023 року позивач перебував на стаціонарному лікуванні у ВМКЦ ЦР. Після цього з 10.02.2023 року по 23.02.2023 року та з 23.02.2023 року по 31.03.2023 року позивач продовжував лікування у КНП «Вінницька обласна клінічна психоневрологічна лікарня ім. акад. О.І. Ющенка ВОР». У подальшому позивач перебував у військовій частині НОМЕР_3 з 31.03.2023 року по 05.04.2023 року, а також з 05.04.2023 року по 13.06.2023 року, де фактично продовжував лікування, реабілітацію та медичне відновлення після отриманого поранення.

Крім того, відповідно до довідки військово -лікарської комісії Військової частини НОМЕР_3 від 13.06.2023 №648 позивач потребує відпустки з станом здоров`я на 30 календарних днів.

Відповідно до довідки військово -лікарської комісії Військової частини НОМЕР_6 від 10.07.2023 №7173 позивач потребує відпустки з станом здоров`я на 30 календарних днів.

Із наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 13.06.2023 №164 та виписного епікризу №1039 від 13.06.2023 вбачається, що перебування позивача на стаціонарному лікуванні розпочалося 20.01.2023 та з наступним наданням відпустки за станом здоров`я з 13.06.2023 по 13.07.2023. Продовження зазначеної відпустки згідно з наказом від 11.07.2023 №192 здійснено з 11.07.2023 по 10.08.2023, а не з 10.07.2023, як зазначено позивачем.

Після зазначених відпусток позивач знову перебував на стаціонарному лікуванні у КНП «Міська лікарня екстреної та швидкої медичної допомоги» Запорізької міської ради з 31.07.2023 року по 15.08.2023 року.

Надалі, продовжуючи лікування наслідків поранення, позивач перебував в Українському державному медико-соціальному центрі ветеранів війни з 16.04.2024 року по 10.05.2024 року, а також у Київському обласному центрі ментального здоров`я з 21.06.2024 року по 24.06.2024 року.

Під час лікування позивач неодноразово проходив військово-лікарські комісії, зокрема 09.05.2023 року, 13.06.2023 року, 10.07.2023 року та 29.08.2023 року, що відображено у свідоцтві про хворобу та у протоколі 20 РВЛК від 13.06.2025 року.

Згідно з протоколом засідання 20 Регіональної ВЛК (м. Дніпро) №2025-0613-1601-2270-7 від 13.06.2025 року, комісія постановила, що травма та захворювання солдата у відставці ОСОБА_1 (1990 року народження), які підтверджені довідками ВЛК в/ч НОМЕР_7 від 29.08.2023 №10065; ВЛК в/ч НОМЕР_6 від 10.072023 №7173; ВЛК в/ч НОМЕР_3 від 13.06.2023 №648; ВЛК в/ч НОМЕР_3 від 09.05.2023 №464 відноситься до тяжких, Так, пов`язані із захистом Батьківщини.

Позивач звернувся до відповідача із заявою про виплату позивачу додаткової винагороди, встановленої Постановою №168, за період його стаціонарного лікування та перебування у відпустці для лікування після поранення.

Відповідач листом від 28.05.2026 №17767 повідомив позивача, що в наданих документах не вбачається законних підстав для виплати грошового забезпечення та додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень у зв`язку з пораненням (контузією, травмою або каліцтвом), отриманим після введення воєнного стану та пов`язаним із захистом Батьківщини за періоди: стаціонарного лікування з 22.05.2023 по 13.06.2023; відпустки за станом здоров`я з 14.06.2023 по 10.07.2023 та з 11.07.2023 по 30.07.2023; стаціонарного лікування з 31.07.2023 по 15.08.2023 у зв`язку із безперервним перебуванням на лікуванні більше 4 місяців без рішення військово-лікарської комісії про потребу в тривалому лікуванні.

Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та не виплати додаткової грошової винагороди відповідно до постанови КМУ № 168 у розмірі до 100 000,00 грн пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні та у відпустках за станом здоров`я у зв`язку з тяжким пораненням, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам, суд виходить з такого.

Частиною 2 статті19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спеціальним законом, який регулює правовідносини між Державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25.03.1992 №2232-XII.

Згідно з частиною першою статті 2 цього Закону військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їхніх сімей визначені Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 за № 2011-ХІІ (далі - Закон № 2011-XII).

Згідно з п.1 ст.9 Закону України №2011-ХІІ держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Пунктами 2 - 4 цієї правової норми встановлено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Відповідно до положень абзацу 1 пункту 11 статті 10-1 Закону №2011-ХІІ військовослужбовцю на підставі висновку ВЛК надається відпустка для лікування у зв`язку з хворобою або відпустка для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) із збереженням грошового та матеріального забезпечення. Тривалість такої відпустки визначається характером захворювання, поранення (контузії, травми або каліцтва). Відпустка надається без урахування часу, необхідного для проїзду в межах України до місця проведення відпустки та назад, але не більше двох діб в один кінець. Загальний час безперервного перебування військовослужбовця в закладах охорони здоров`я та у відпустці для лікування у зв`язку з хворобою або у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) не може перевищувати чотирьох місяців підряд (крім випадків, коли законодавством передбачено більш тривалі строки перебування на лікуванні).

Після закінчення встановленого абзацом першим цього пункту строку безперервного перебування на лікуванні у закладах охорони здоров`я та у відпустці для лікування у зв`язку з хворобою або у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) військовослужбовець підлягає огляду військово-лікарською комісією для вирішення питання про придатність його до військової служби (абзацу 2 пункту 11 статті 10-1 Закону №2011-ХІІ).

Наказом Міністра оборони України №260 від 07 червня 2018 року затверджений Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам (далі - Порядок №260) (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Згідно з першим-третім абзацами пункту 9 розділу І Порядку №260 виплата грошового забезпечення за останніми займаними посадами зберігається за час відряджень, а також надання оплачуваних відповідно до чинного законодавства України відпусток.

Грошове забезпечення за останніми займаними посадами виплачується за період звільнення від виконання службових обов`язків у зв`язку з хворобою та перебуванням на лікуванні в лікарняних закладах та у відпустці для лікування у зв`язку з хворобою (відпустці за станом здоров`я) (далі - відпустка для лікування у зв`язку з хворобою), але не більше чотирьох місяців із дня вибуття з військової частини (крім випадків, передбачених чинним законодавством України, більш тривалих строків перебування на лікуванні).

Грошове забезпечення після чотирьох місяців безперервного перебування на лікуванні в лікарняних закладах виплачується на підставі висновку лікарняного закладу (військово-лікарської комісії), рішення командира військової частини про продовження перебування в лікарняних закладах та відповідно до вимог чинного законодавства.

Відповідно до пункту 17 розділу І Порядку №260 на період дії воєнного стану виплата грошового забезпечення особам офіцерського, старшинського, сержантського та рядового складу може встановлюватися за окремим рішенням Міністра оборони України.

Відповідно до пункту 11 розділу XXXIV Порядку №260 у період дії воєнного стану до наказів про виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень також включаються військовослужбовці, які, зокрема, у зв`язку з пораненням (контузією, травмою або каліцтвом), отриманим після введення воєнного стану та пов`язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв`язку з отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії, - за весь час (періоди) перебування на такому лікуванні або у відпустці.

Згідно з пунктом 12 розділу XXXIV Порядку №260 підставою для видання наказу про виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, є довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), форму якої визначено додатком 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14 серпня 2008 року № 402, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17 листопада 2008 року за № 1109/15800, видана командиром військової частини, де проходить службу або перебуває у відрядженні військовослужбовець, яка містить інформацію про обставини отримання військовослужбовцем поранення (травми, контузії, каліцтва) під час захисту Батьківщини.

Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022р. № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" (в редакції, чинній на час звільнення позивача з військової служби), встановлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Особам рядового і начальницького складу територіальних (міжрегіональних) воєнізованих формувань Державної кримінально-виконавчої служби, що залучаються Головнокомандувачем Збройних Сил до складу оперативно-стратегічного угруповання відповідної групи військ для безпосередньої участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів, виплачується додаткова винагорода в розмірі до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, які виконують бойові (спеціальні) завдання у складі органу військового управління, штабу угруповання військ (сил) або штабу тактичної групи до пункту управління оперативно-стратегічного угруповання військ включно (у тому числі поза районами ведення бойових (воєнних) дій), який здійснює оперативне (бойове) управління військовими частинами та підрозділами, що ведуть воєнні (бойові) дії на лінії бойового зіткнення на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки), розмір додаткової винагороди може бути збільшений відповідно до умов та розмірів, визначених Міністерством оборони, але не більше ніж до 50000 гривень.

Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

З системного аналізу наведених норм права встановлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям, які отримали поранення (контузії, травми, каліцтва), пов`язані із захистом Батьківщини, встановлено додаткову винагороду в розмірі 100000 грн за весь час безперервного перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), за час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого та перебування у відпустці у зв`язку з хворобою або для лікування тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської комісії.

При цьому, встановлено лише дві умови, необхідні для виплати збільшеної до 100 000 гривень винагороди, а саме: пов`язаність поранення (контузії, травми, каліцтва), із захистом Батьківщини, а також факт перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних) внаслідок такого поранення або перебування у відпустці у зв`язку із отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.

Суд зазначає, що питання можливості отримання військовослужбовцями збільшеної додаткової грошової винагороди, передбаченої Постановою № 168, у тому числі за період лікування досліджувалося Верховним Судом, зокрема, у постанові від 27 серпня 2025 року у справі № 280/7364/23. Суд касаційної інстанції вказав, що у період дії воєнного стану додаткова винагорода до 100000 грн на місяць виплачується за час перебування вказаних військовослужбовців на стаціонарному лікуванні у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебування у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв`язку із отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.

Підставою для виплати є відповідна довідка про отримання поранення (травми, контузії, каліцтва).

Верховний Суд звернув увагу, що умовою її виплати є належне підтвердження фактів: виконання бойових завдань; отримання поранення, пов`язаного із захистом Батьківщини; перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних) у зв`язку з таким пораненням, а також надання відпусток за станом здоров`я через отримане тяжке поранення на підставі висновку військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.

Також, Верховний Суд прийшов до висновку, що предметом доказування у таких справах має бути з`ясування (у сукупності): за якій конкретний період позивач не отримав належні йому грошове забезпечення та додаткову винагороду; чи перебував він у спірний період на лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних); якщо перебував на лікуванні, то з яких причин - зокрема, чи було це пов`язано з пораненням, контузією, травмою або каліцтвом, отриманими у зв`язку із захистом Батьківщини; чи проходив він у такому випадку саме стаціонарне лікування; чи перебував він після тяжкого поранення у відпустках за станом здоров`я за висновками (постановами) військово-лікарської комісії; та чим це все підтверджується.

У постанові від 19 березня 2026 року у справі №600/367/24 Верховний Суд дійшов висновку, що у період дії воєнного стану додаткова винагорода у розмірі до 100000 грн на місяць підлягає виплаті військовослужбовцям за час їх перебування на стаціонарному лікуванні у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, а також у відпустці для лікування після тяжкого поранення - за наявності відповідного підтвердження, зокрема висновків ВЛК та медичних документів.

З аналізу нормативного регулювання слідує, що саме військово-лікарська комісія у своїй постанові встановлює причинний зв`язок захворювань, поранень, контузій, травм та каліцтв. При цьому відповідне Положення розмежовує такі формулювання: «Поранення (контузія, травма, каліцтво), ТАК, пов`язане із захистом Батьківщини»; «Поранення (контузія, травма, каліцтво), ТАК, пов`язане з виконанням обов`язків військової служби»; а також «Захворювання, НІ, не пов`язане з проходженням військової служби» та ін.

Саме формулювання постанови ВЛК має вирішальне значення для вирішення питання про право на виплату додаткової винагороди. Зокрема, якщо поранення (контузія, травма, каліцтво) кваліфіковане як пов`язане із захистом Батьківщини - виплата здійснюється. Натомість, якщо встановлено, що поранення (контузія, травма, каліцтво) пов`язане лише з виконанням обов`язків військової служби (поза бойовими діями) або взагалі не пов`язане з проходженням військової служби - підстави для виплати додаткової винагороди у розмірі 100000 грн відсутні.

Постанова № 168 чітко передбачає, що додаткова винагорода виплачується саме за перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я, у тому числі закордонних, виключно у зв`язку з лікуванням поранення (контузії, травми, каліцтва), пов`язаного із захистом Батьківщини.

З матеріалів справи судом встановлено, що під час проходження військової служби, 19.01.2023 позивач під час виконання обов`язків військової служби отримав мінно-вибухову травму, вогнепальне відкрите непроникаюче черепно- мозкове поранення, забій головного мозку ІІ ступеню, субарахноїдальний крововилив, субдуральний згорток справа, перелом кісток своду черепа, закрита травма грудної клітини, забій правої легені, вогнепальне осколкові сліпі поранення м`яких тканин лівої кисті з пошкодженням зв`язкового апарату лівого гомілково-ступеневого суглобу, яка згідно з довідкою Військової частини НОМЕР_2 про обставини поранення від 26.07.2024 року №45/1261, пов`язана із захистом Батьківщини, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації.

Після поранення позивач перебував на лікуванні у ПХІ «Краматорськ-3» ДОР з 20.01.2023 року по 23.01.2023 року. Надалі з 24.01.2023 року по 10.02.2023 року позивач перебував на стаціонарному лікуванні у ВМКЦ ЦР. Після цього з 10.02.2023 року по 23.02.2023 року та з 23.02.2023 року по 31.03.2023 року позивач продовжував лікування у КНП «Вінницька обласна клінічна психоневрологічна лікарня ім. акад. О.І. Ющенка ВОР». У подальшому позивач перебував у військовій частині НОМЕР_3 з 31.03.2023 року по 05.04.2023 року, а також з 05.04.2023 року по 13.06.2023 року, де фактично продовжував лікування, реабілітацію та медичне відновлення після отриманого поранення.

Крім того, 13.06.2023 року позивачу було надано відпустку за станом здоров`я строком на 30 календарних днів. У подальшому з 11.07.2023 року позивачу повторно було надано відпустку за станом здоров`я строком на 30 календарних днів.

Після зазначених відпусток позивач знову перебував на стаціонарному лікуванні у КНП «Міська лікарня екстреної та швидкої медичної допомоги» Запорізької міської ради з 31.07.2023 року по 15.08.2023 року.

Надалі, продовжуючи лікування наслідків поранення, позивач перебував в Українському державному медико-соціальному центрі ветеранів війни з 16.04.2024 року по 10.05.2024 року, а також у Київському обласному центрі ментального здоров`я з 21.06.2024 року по 24.06.2024 року.

Під час лікування позивач неодноразово проходив військово-лікарські комісії, зокрема 09.05.2023 року, 13.06.2023 року, 10.07.2023 року та 29.08.2023 року, що відображено у свідоцтві про хворобу та у протоколі 20 РВЛК від 13.06.2025 року.

Згідно з протоколом засідання 20 Регіональної ВЛК (м.Дніпро) №2025-0613-1601-2270-7 від 13.06.2025 року, комісія постановила, що травма та захворювання солдата у відставці ОСОБА_1 (1990 року народження), які підтверджені довідками ВЛК в/ч НОМЕР_7 від 29.08.2023 №10065; ВЛК в/ч НОМЕР_6 від 10.07.2023 №7173; ВЛК в/ч НОМЕР_3 від 13.06.2023 №648; ВЛК в/ч НОМЕР_3 від 09.05.2023 №464 відноситься до тяжких, Так, пов`язані із захистом Батьківщини.

Таким чином, у вказаний період позивач проходив лікування у зв`язку з пораненням (контузією, травмою або каліцтвом) та перебував у відпустках за станом здоров`я після тяжкого поранення, пов`язаного із захистом Батьківщини.

Суд зауважує, що виплата грошового забезпечення після спливу чотирьох місяців безперервного лікування продовжується на підставі висновку військово-лікарської комісії, рішення командира частини про продовження перебування в лікарняних закладах.

Водночас, відповідно до Положення про військово-лікарську експертизу у Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 14.08.2008 року № 402, а саме п. 6.1. глави 6 розділу ІІ, направлення на медичний огляд військовослужбовців проводиться: прямими начальниками від командира окремої частини, йому рівних та вище, штатних ВЛК, керівниками ТЦК та СП, начальниками (керівниками) закладів охорони здоров`я за місцем лікування, органів військового управління та підрозділів Військової служби правопорядку Збройних Сил України, органами прокуратури, слідчим, судом у порядку та з метою, визначеними цим Положенням.

Прямі начальники від командира окремої частини, йому рівних та вище мають право направляти підпорядкованих військовослужбовців на медичний огляд ВЛК з метою визначення ступеня придатності до військової служби виключно за рекомендацією лікаря закладу охорони, здоров`я (установи), у разі виявлення у військовослужбовця під час обстеження або лікування захворювань, наслідків травми (поранення, контузії, каліцтва), що можуть зумовлювати непридатність до військової служби.

Відповідно до п. 6.13 Положення загальний час безперервного перебування військовослужбовців у закладах охорони здоров`я (установах), у відпустці для лікування у зв`язку з хворобою та/або відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) із збереженням грошового та матеріального забезпечення не може перевищувати дванадцять місяців поспіль. Не пізніше закінчення строку безперервного перебування на лікуванні у закладах охорони здоров`я (установах), у відпустці для лікування у зв`язку з хворобою та/або відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) військовослужбовці підлягають медичному огляду ВЛК з метою визначення придатності до військової служби.

Медичний огляд ВЛК з метою визначення потреби у тривалому лікуванні проводиться не пізніше ніж через чотири місяці від початку лікування.

Постанова ВЛК про продовження тривалого лікування оформляється довідкою ВЛК, затвердженню штатною ВЛК не підлягає та направляється посадовій особі, яка видала направлення на медичний огляд.

Суд зазначає, що військовослужбовець, який перебуває на лікуванні, не наділений повноваженнями та обов`язком самостійно звертатись до військово-лікарської комісії щодо продовження тривалого лікування. При цьому, не здійснення такого направлення за місцем тривалого стаціонарного лікування та не проведення ВЛК перебуває поза межами впливу позивача, тому не може стати перешкодою у нарахуванні та виплаті військовослужбовцю належного грошового забезпечення після отриманого тяжкого поранення у період його стаціонарного лікування.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позивач має право на отримання додаткової винагороди у збільшеному розмірі із розрахунку 100 000,00 грн на місяць за період перебування на стаціонарному лікуванні після тяжкого поранення, пов`язаного із захистом Батьківщини, за такі періоди: з 20.01.2023 по 23.01.2023 у ПХІ «Краматорськ-3» ДОР; з 24.01.2023 по 10.02.2023 у ВМКЦ ЦР; з 10.02.2023 по 23.02.2023 у КНП «Вінницька обласна клінічна психоневрологічна лікарня ім. акад. О.І. Ющенка ВОР»; з 23.02.2023 по 31.03.2023 у КНП «Вінницька обласна клінічна психоневрологічна лікарня ім. акад. О.І. Ющенка ВОР»; з 31.03.2023 по 05.04.2023 у Військовій частині НОМЕР_3 ; з 05.04.2023 по 13.06.2023 у Військовій частині НОМЕР_3 ; з 31.07.2023 по 15.08.2023 у КНП «Міська лікарня екстреної та швидкої медичної допомоги» Запорізької міської ради; з 16.04.2024 по 10.05.2024 в Українському державному медико-соціальному центрі ветеранів війни; з 21.06.2024 по 24.06.2024 у Київському обласному центрі ментального здоров`я, з урахуванням фактично виплачених сум та без подвійного врахування днів переміщення між закладами охорони здоров`я та у відпустці для лікування надану 13.06.2023 строком на 30 днів, та за відпустку, надану з 11.07.2023 строком на 30 днів, з урахуванням періоду до подальшої госпіталізації 31.07.2023 та без подвійного врахування одного й того самого календарного дня, у зв`язку із чим позов підлягає задоволенню.

Щодо посилань відповідача на пропуск позивачем строку звернення до суду, то суд зазначає наступне.

Відповідно до положень частин першої, другої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізнається або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод та інтересів.

Частиною 3 статті 122 КАС України визначено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно з частиною 5 статті 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

За приписами частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116 КЗпП України).

Суд бере до уваги, що цей спір пов`язаний з недотриманням законодавства про оплату праці, тому вирішуючи питання про те, якою нормою закону слід керуватися при розгляді цієї справи, зважаючи на гарантування конституційного права на своєчасне одержання винагороди за працю та рівність усіх працівників у цьому праві, суд виходить з того, що положення статті 233 КЗпП України в частині, що стосуються строку звернення до суду у справах, пов`язаних з недотриманням законодавства про оплату праці, мають перевагу в застосуванні перед частиною п`ятою статті 122 КАС України.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 07.09.2023 у справі №620/1201/23.

Слід зауважити, що питання стосовно доступу особи до правосуддя неодноразово було предметом судового розгляду Європейського суду з прав людини.

Відповідно до вимог ст.6 КАС України - суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Так, Європейський суд з прав людини в Рішенні від 19 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі» констатував, що право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави. Разом з тим, такі обмеження не повинні впливати на доступ до суду чи ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди суті цього права, та мають переслідувати законну мету. Проявом цього права є забезпечення для кожної особи можливості звернутися до суду.

У рішенні по справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» від 13 січня 2000 року та в рішенні по справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» від 28 жовтня 1998 року Європейський Суд з прав людини вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнане порушенням п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У справі «Іліан проти Туреччини» Європейський суд з прав людини зазначив, що правило встановлення обмежень доступу до суду у зв`язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання слід звертати увагу на обставини справи.

З огляду на викладене, з метою запобігання обмеження прав позивача на доступ до правосуддя, судом враховано, що позивач був військовослужбовцем та перебував на військовій службі, а також перебував на стаціонарному лікуванні пов`язаному з наслідками травми, захворювання, тому суд визнав причину пропуску строку звернення до адміністративного суду поважною та поновив позивачу пропущений з поважних причин строк звернення до адміністративного суду з позовною заявою про, що зазначено в ухвалі суду від 08.06.2026.

Згідно з частинами 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає, що відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору в силу приписів Закону України «Про судовий збір», такі витрати відсутні.

Керуючись ст.ст. 139, 241-246, 255, 262 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, - задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 , як правонаступника Військової частини НОМЕР_2 , щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової грошової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 у розмірі до 100 000,00 грн пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні та у відпустках за станом здоров`я у зв`язку з тяжким пораненням, отриманим 19.01.2023 та пов`язаним із захистом Батьківщини.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 , як правонаступника військової частини НОМЕР_2 , нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову грошову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 у розмірі до 100000,00 грн пропорційно часу перебування на стаціонарному лікуванні після тяжкого поранення, пов`язаного із захистом Батьківщини за період з 20.01.2023 по 23.01.2023, з 24.01.2023 по 10.02.2023, з 10.02.2023 по 23.02.2023, з 23.02.2023 по 31.03.2023, з 31.03.2023 по 05.04.2023, з 05.04.2023 по 13.06.2023, з 31.07.2023 по 15.08.2023, з 16.04.2024 по 10.05.2024, з 21.06.2024 по 24.06.2024, з урахуванням раніше виплачених сум та без подвійного врахування днів переміщення між закладами охорони здоров`я.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 , як правонаступника Військової частини НОМЕР_2 , нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову грошову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 у розмірі до 100 000,00 грн пропорційно часу перебування у відпустках за станом здоров`я після тяжкого поранення, пов`язаного із захистом Батьківщини, а саме: за відпустку надану 13.06.2023 строком на 30 днів, та за відпустку надану 11.07.2023 строком на 30 днів у межах фактичного перебування у зазначеній відпустці до моменту госпіталізації 31.07.2023, без подвійного врахування одного й того самого календарного дня.

Розподіл судових витрат не здійснюється.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 КАС України після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в порядок та строки, передбачені ст.ст. 295, 297 КАС України. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Третього апеляційного адміністративного суду.

Повне найменування сторін та інших учасників справи:

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_8 ),

Відповідач - Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ; код в ЄДРПОУ НОМЕР_9 ).

Повне судове рішення складено 07 серпня 2026 року.

Суддя Б.В. Богатинський