Рішення від 06 серпня 2026 р. у справі №160/23324/25 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 серпня 2026 рокуСправа №160/23324/25

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Захарчук-Борисенко Н. В.

розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,-

УСТАНОВИВ:

13 серпня 2025 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла вказана позовна заява, в якій позивач просить:

- визнати протиправними дії Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області щодо відмови йому в зарахуванні стажу в пільговому обчислені із розрахунку один місяць служби за три до страхового стажу військову службу в складі діючої армії в період бойових дій, безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районах проведення антитерористичної операції, а саме період з 13.06.2014 по 27.08.2014, з 04.01.2017 по 06.05.2017, з 17.05.2017 по 03.10.2017;

- зобов`язати Головне управління ПФУ в Дніпропетровській області зарахувати із розрахунку один місяць служби за три до його страхового стажу військову службу в складі діючої армії в період бойових дій, безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районах проведення антитерористичної операції, а саме період з 13.06.2014 по 27.08.2014, з 04.01.2017 по 06.05.2017, з 17.05.2017 по 03.10.2017 перерахувати та виплатити пенсію з урахуванням виплачених сум, починаючи з 07.02.2018.

Позовна заява обґрунтована тим, що він отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове пенсійне страхування» з 07.02.2018 р. Відповідач протиправно не зарахував періоди військової служби в особливий період із розрахунку один місяць служби за три місяці, у зв`язку з чим він змушений звернутися до суду за захистом своїх прав.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.08.2025 р. прийнято адміністративний позов до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи у письмовому провадженні в порядку статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України.

Крім того, цією ухвалою суду витребувано у Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області належним чином посвідчені копії пенсійної справи позивача.

02 вересня 2025 року від Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області надійшов відзив, в якому зазначено, що позивач перебуваєте на обліку в Головному управлінні ПФУ в Дніпропетровській області та отримуєте пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов?язкове державне пенсійне страхування». На підставі норм чинного законодавства, період військової служби підлягає зарахуванню до вислуги років у розрахунку - один місяць служби за три місяці, і не передбачено зарахування у такій же пропорції періоду участі особи в антитерористичній операції до страхового та пільгового стажу: Так, відповідно до частини другої ст. 24 Закону №1058 страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону. Частина третя цієї статті зазначає, що страховий стаж обчислюється в місяцях. Страховий стаж враховується в одинарному розмірі, крім випадків, передбачених цим законом. Посилання позивача на Положення про організацію в Міністерстві оборони України роботи з обчислення вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям і соціального забезпечення осіб, звільнених з військової служби у Збройних Силах України, та членів їх сімей, затвердженого Наказом Міністерства оборони України від 14.08.2014 №530, є безпідставним, оскільки дане положення регулює питання про зарахування до вислуги років періоду проходження служби, протягом якого особа брала участь в антитерористичній операції, лише при призначенні пенсії за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Аналогічне положення міститься в пункті 3 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року №393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей». З наведеного вбачається, що на пільгових умовах військову службу в складі діючої армії в період бойових дій, безпосередньої участі у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації зараховується із розрахунку - один місяць служби за три місяці, до вислуги років. Отже, для зарахування періоду проходження служби, протягом якого позивач брав участь в складі діючої армії в період бойових дій, безпосередньої участі у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації на пільгових умовах (один місяць за три) не має законних підстав.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд зазначає таке.

Судом встановлено, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні ПФУ в Дніпропетровській області та отримує пенсію відповідно до Закону України від 09.07.2003 р. №1058 «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Позивач є учасником бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 від 19.07.2017 р.

Відповідно до довідки Головного управління МВС України в Дніпропетровській області від 23.04.2015 р. №565 про безпосередню участь особи в антитерористичній операції, яка видана ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , водію автотранспорту, в тому, що він дійсно в період з 13.06.2014 р. до 27.08.2014 р. безпосередньо брав участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районах проведення антитерористичної операції у м.Маріуполь Донецької області.

Підстава: наказ БПСМОП «Дніпро-1» , ГУМВС України Дніпропетровській області №1/1 - 15 від 12.06.2014 р.

Відповідно до довідки Військової частини НОМЕР_2 від 10.05.2017 р. №403 про безпосередню участь особи в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, яка видана старшому солдату ОСОБА_1 про те, що він дійсно в період з 04.01.2017 по 06.05.2017 безпосередньо брав участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районі/районах проведення антитерористичної операції в Донецькій та Луганській областях, н.п. Красна Гора.

Підстава: накази командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) №2 від 04.01.2017 р., №93 від 10.05.2017 р.

Відповідно до довідки Військової частини НОМЕР_2 від 10.10.2017 р. №1311 про безпосередню участь особи в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, яка видана старшому солдату ОСОБА_1 про те, що він дійсно в період з 17.05.2017 по 03.10.2017 безпосередньо брав участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районі/районах проведення антитерористичної операції в Донецькій та Луганській областях, н.п. Білозерське.

Підстава: накази командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) №99 від 17.05.2017 р., №207 від 04.10.2017 р.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до Форми РС-право, періоди військової служби в особливий період позивача зараховано до страхового стажу в одинарному розмірі.

Позивач вважаючи такі дії відповідача протиправними, звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд враховує наступне.

Основні принципи, засади та механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, а також порядок призначення і виплати пенсій визначені Законом №1058-IV.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 115 Закону №1058-IV право на призначення дострокової пенсії за віком мають військовослужбовці, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейські, які брали участь у бойових діях, антитерористичній операції, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі та стримування збройної агресії рф у Донецькій та Луганській областях, а також особи, яким встановлено інвалідність унаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, пов`язаних із виконанням військових чи службових обов`язків.

Крім того, право на дострокову пенсію мають особи, яким надано статус учасника бойових дій або особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», а також дружини (чоловіки), якщо вони не взяли повторний шлюб, і батьки, яким надано статус членів сімей загиблих (померлих) Захисників і Захисниць України.

Зазначеним категоріям осіб дострокова пенсія призначається після досягнення чоловіками 55-річного, а жінками 50-річного віку, за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків та не менше 20 років у жінок.

З огляду на характер заявлених вимог та обраний позивачем вид пенсійного забезпечення спірні правовідносини виникли у межах солідарної системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування та підлягають врегулюванню передусім положеннями Закону №1058-IV. Саме цей Закон визначає умови, порядок і межі формування страхового стажу, а також вичерпний перелік правових механізмів, які можуть бути застосовані при призначенні пенсії за цим Законом.

Суд зазначає, що спір у даній справі зводиться до питання можливості зарахування до страхового стажу при отриманні пенсії за Законом №1058-IV періодів проходження позивачем військової служби в особливий період у пільговому обчисленні - один місяць служби за три.

Відповідно до частин першої, другої статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

З огляду на зазначене за своєю правовою природою страховий стаж є елементом солідарної системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, має самостійне та вичерпне нормативне визначення і підлягає обчисленню виключно за правилами, прямо встановленими цим Законом, що виключає при його обрахунку можливість застосування непередбачених Законом №1058-IV механізмів.

Абзац третій частини четвертої статті 24 Закону №1058-IV встановлює, що пільговий порядок обчислення стажу роботи, передбачений законодавством, що діяло раніше, після 1 січня 2004 року застосовується виключно для визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах та за вислугу років.

Використання законодавцем формулювання «виключно» свідчить про імперативний та вичерпний характер цього переліку і виключає можливість поширення пільгового (кратного) обчислення стажу на інші види пенсій. Дострокова пенсія за віком, передбачена статтею 115 Закону №1058-IV, не належить до пенсій за віком на пільгових умовах і не є пенсією за вислугу років, а тому не підпадає під сферу дії зазначеного положення. Вона призначається у межах солідарної системи за наявності страхового стажу, обрахованого за правилами статті 24 цього Закону. Отже, системне тлумачення статті 24 у взаємозв`язку зі статтею 115 Закону №1058-IV свідчить про відсутність законодавчих підстав для застосування кратного обчислення страхового стажу при призначенні дострокової пенсії за віком.

Надаючи оцінку доводам позовної заяви, які зводяться до необхідності застосування до спірних правовідносин положень статті 57 Закону №1788-XII та пункту 2.3 Положення №530, якими передбачено зарахування часу проходження військової служби в умовах бойових дій у кратному обчисленні - один місяць служби за три, суд зазначає таке.

Відповідно до статті 57 Закону №1788-XII військова служба у складі діючої армії у період бойових дій, у тому числі при виконанні інтернаціонального обов`язку, а також перебування в партизанських загонах і з`єднаннях зараховується до стажу роботи на пільгових умовах у порядку, встановленому для обчислення строків цієї служби при призначенні пенсій за вислугу років військовослужбовцям.

Аналогічний за правовою природою підхід закріплено у пункті 2.3 Положення №530, яким визначено, що при обчисленні вислуги років для призначення пенсій (крім пенсій, що призначаються з урахуванням страхового стажу) окремі періоди військової служби зараховуються на пільгових умовах - один місяць служби за три місяці, зокрема за участь у бойових діях у воєнний час, участь в антитерористичній операції або виконання відповідних завдань під час проходження служби у військовому резерві.

Із системного аналізу змісту зазначених норм вбачається, що останні безпосередньо пов`язують пільгове обчислення строку служби з призначенням пенсій за вислугу років, тобто зі спеціальним видом пенсійного забезпечення, та не стосуються порядку обрахунку страхового стажу у солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування.

Крім того, суд зауважує, що пункт 2.3 Положення №530, прийнятий на виконання Закону №2262-ХІІ, є підзаконним нормативним актом, який деталізує механізм обчислення вислуги років і прямо виключає його застосування до пенсій, що призначаються з урахуванням страхового стажу.

Отже, наведені норми не встановлюють і не можуть встановлювати правил кратного обчислення страхового стажу для цілей призначення пенсії відповідно до Закону №1058-IV.

Суд також зазначає, що вислуга років і страховий стаж є різними за правовою природою категоріями. Вислуга років застосовується у межах спеціального пенсійного законодавства та відображає тривалість проходження служби незалежно від факту та розміру сплати страхових внесків, тоді як страховий стаж є елементом солідарної системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування та обчислюється виключно за правилами, прямо визначеними Законом №1058-IV. Саме цей Закон встановлює вичерпні умови, порядок і критерії обчислення страхового стажу, що є підставою для призначення пенсій у солідарній системі.

Перенесення правил обчислення вислуги років на правила обчислення страхового стажу означало б змішування різних правових режимів та фактичну зміну законодавчо визначеного порядку формування страхового стажу. Поширення механізму кратного обчислення, встановленого для спеціального виду пенсійного забезпечення, на правовідносини щодо призначення дострокових пенсій за Законом №1058-IV призвело б до застосування норм, які регулюють інший вид пенсійних правовідносин, поза межами їх законодавчого призначення.

Крім того, застосування кратного обчислення на підставі підзаконного нормативного акта у сфері, що врегульована безпосередньо законом, означало б фактичну модифікацію судом закону підзаконним актом, що є неприпустимим з огляду на принцип верховенства права та ієрархію нормативно-правових актів.

Велика Палата Верховного Суду, зокрема, у постановах від 05.06.2024 у справі №910/14524/22 та від 11.09.2024 у справі № 554/154/22 наголошувала на тому, що суд не може перебирати на себе правотворчі функції законодавчої та виконавчої влади. Порушення такого підходу та, відповідно, ігнорування принципу законності суперечить, щонайменше, принципам правової визначеності, легітимних очікувань та належного урядування як базовим складовим правовладдя (верховенства права); дискримінує іншу сторону правовідносин; означає, що суд може надати дозвіл будь-кому та будь-коли діяти за межами закону (який містить заборони) або за межами наданих законом прав (повноважень); іде в розріз з принципом поділу влади на законодавчу, виконавчу та судову, а також порушує систему стримувань і противаг (суд втручається в компетенцію суб`єктів нормотворення та може ігнорувати їх волю).

Крім того, у рішенні у справі «ТОВ «Укркава» проти України» (заява № 10233/20, п. 44, 49) Європейський суд з прав людини наголосив, що принцип правової визначеності як складова верховенства права вимагає передбачуваності судового тлумачення та стабільності правового регулювання. Суд зазначив, що національні суди не можуть переосмислювати чіткі та однозначні норми закону у спосіб, який фактично дорівнює зміні законодавства, без наявності переконливих підстав та без урахування наслідків такого підходу для правової визначеності. Таке перетлумачення, яке виходить за межі розумного судового розсуду та підміняє собою законодавче регулювання, робить результат провадження непередбачуваним і несумісним із вимогами статті 6 Конвенції.

Таким чином, застосування до спірних правовідносин правил кратного обчислення страхового стажу за відсутності прямої норми Закону №1058-IV фактично означало б зміну встановленого законодавцем порядку формування страхового стажу та розширення обсягу пенсійних прав позивача поза межами визначеного законом правового режиму. Такий підхід суперечив би принципу законності, відповідно до якого органи державної влади та суди зобов`язані діяти виключно в межах повноважень і у спосіб, передбачений законом.

Оскільки позивач реалізував право на пенсію відповідно до Закону №1058-IV, спірні правовідносини підлягають врегулюванню виключно нормами цього Закону, який не містить положень про можливість кратного (пільгового) обчислення страхового стажу для цілей визначення права на зазначений вид пенсії. Положення статті 57 Закону №1788-ХІІ та Положення №530 регламентують порядок обчислення вислуги років у межах спеціального пенсійного забезпечення військовослужбовців і не змінюють встановленого Законом №1058-IV механізму формування страхового стажу у солідарній системі. З огляду на принцип законності та межі судового тлумачення суд не вправі поширювати дію спеціальних норм на інші види пенсійного забезпечення за відсутності прямої законодавчої вказівки. За таких обставин відсутні правові підстави для зарахування до страхового стажу позивача періодів проходження військової служби в особливий період у пільговому обчисленні «один місяць служби за три» для цілей Закону №1058-IV, а тому суд доходить висновку про відсутність правових підстав для такого зарахування.

У сфері соціального захисту тлумачення закону судом не може підміняти собою діяльність Верховної Ради України шляхом створення нових підстав для набуття права на пенсію або розширення порядку формування стажу. Згідно з пунктом 6 частини першої статті 92 Конституції України форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами, що обмежує межі судового розсуду текстом чинних законодавчих приписів

Суд також зауважує, що пункт 2.3 Положення №530 прямо встановлює застосування пільгового порядку обчислення вислуги років для відповідних пенсій, проте «крім пенсій, що призначаються з урахуванням страхового стажу». Отже, сам підзаконний нормативний акт, на який посилається позивач, містить пряму вказівку на неможливість поширення механізму кратного обчислення на пенсії, що призначаються відповідно до Закону №1058-IV. Ігнорування цього застереження призвело б до застосування норми всупереч її буквальному змісту та законодавчому призначенню. Таким чином, доводи позивача про необхідність застосування пункту 2.3 Положення №530 до спірних правовідносин є суперечливими та не відповідають буквальному змісту і системному аналізу відповідного нормативного регулювання.

Аналогічний підхід до застосування норм права у разі наявності прямого законодавчого регулювання викладено у пункті 76 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2026 у справі №240/7215/24, у якій зазначено, що відсутність колізії у правовому регулюванні свідчить про відсутність потреби у пошуку механізмів її подолання, оскільки наявність прямої норми закону, яка врегульовує відповідні правовідносини, виключає необхідність застосування інших норм права для їх регулювання.

У контексті даної справи наявність імперативного припису абзацу третього частини четвертої статті 24 Закону №1058-IV, який визначає межі застосування пільгового порядку обчислення стажу, свідчить про відсутність колізії між нормами законодавства. Отже відсутні підстави для пошуку інших правових механізмів або застосування норм, що регулюють інші види пенсійного забезпечення, для визначення порядку обчислення страхового стажу при призначенні дострокової пенсії за віком відповідно до статті 115 цього Закону.

Суд вказує, що застосування кратного обчислення страхового стажу без прямої законодавчої підстави фактично означало б штучне збільшення страхового стажу, оскільки період, що підлягає зарахуванню до страхового стажу, збільшувався б не внаслідок фактичної тривалості відповідного періоду або сплати страхових внесків у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, а шляхом множення такого періоду. Такий підхід призвів би до включення до страхового стажу періодів у обсязі, який не відповідає їх фактичній тривалості та не передбачений механізмом формування страхового стажу, визначеним Законом №1058-IV.

Фактично це означало б зарахування до страхового стажу додаткового часу, який не підтверджений ані сплатою страхових внесків, ані прямою нормою закону, що допускає його зарахування на пільгових умовах (у кратному розмірі). Такий підхід суперечив би правовій природі страхового стажу як визначеного законом періоду, що враховується при визначенні права на пенсію у солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, та призводив би до розширення обсягу пенсійних прав особи поза межами встановленого законодавцем правового регулювання.

Водночас такий підхід не означає обмеження прав осіб, які проходили військову службу. Періоди проходження військової служби підлягають зарахуванню до страхового стажу відповідно до правил, установлених Законом №1058-IV, у їх фактичній тривалості та враховуються при визначенні права особи на призначення пенсії.

Обиравши такий вид пенсійного забезпечення (пенсія відповідно до Закону №1058), позивач погодився на застосування умов, порядку та механізму обчислення страхового стажу, прямо встановлених цим Законом. Проте пенсійне законодавство України не позбавляє особу можливості реалізувати своє право на інший вид пенсійного забезпечення, якщо для нього законодавством передбачено застосування механізму пільгового (кратного) обчислення строків служби, оскільки пенсійне законодавство України допускає право особи обрати той вид пенсії, який є для неї найбільш сприятливим, за умови відповідності встановленим законом критеріям. Таким чином, застосований підхід не звужує обсяг пенсійних прав особи, а забезпечує дотримання законодавчо визначених правил формування страхового стажу у солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 19.03.2026 у справі №200/8094/24.

Суд враховує посилання позивача на правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 05.06.2018 у справі №348/347/17, від 30.07.2019 у справі №346/1454/17, від 02.04.2020 у справі №185/4140/17, від 16.06.2020 у справі №185/7049/16-а та від 18.01.2023 у справі №1.380.2019.003739, у яких висловлено підхід щодо можливості застосування пільгового обчислення окремих періодів військової служби.

Разом з тим, суд зазначає, що відповідно до частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі та застосуванні норми права суд враховує висновки щодо її застосування, викладені у постановах Верховного Суду.

Після ухвалення наведених позивачем судових рішень Верховним Судом сформовано більш пізній правовий висновок щодо застосування норм матеріального права у подібних правовідносинах. Так, у постанові від 19.03.2026 у справі №200/8094/24 Верховний Суд, дослідивши наведені позивачем постанови та надавши їм правову оцінку, дійшов висновку, що вони не підлягають застосуванню при вирішенні спорів щодо визначення страхового стажу для призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Верховний Суд зазначив, що страховий стаж та вислуга років є різними правовими категоріями, які регулюються різними нормативно-правовими актами та мають різне правове призначення. Пільгове обчислення періодів військової служби, передбачене постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 №393, застосовується при визначенні вислуги років для пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби, тоді як порядок обчислення страхового стажу для призначення пенсії за віком визначається виключно Законом України №1058-IV, який не містить положень щодо можливості зарахування періодів військової служби до страхового стажу у кратному розмірі.

Оскільки наведений правовий висновок Верховного Суду є більш пізнім та сформований саме з урахуванням аналізу судової практики, на яку посилається позивач, суд вважає за необхідне врахувати саме його при вирішенні цього спору. Відтак посилання позивача на постанови Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №348/347/17, від 30.07.2019 у справі №346/1454/17, від 02.04.2020 у справі №185/4140/17, від 16.06.2020 у справі №185/7049/16-а та від 18.01.2023 у справі №1.380.2019.003739 не спростовують правомірності дій відповідача у спірних правовідносинах.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

На підставі частини 1 статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до ч.1 ст.143 КАС України, суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Враховуючи відмову в задоволенні позову, розподіл судових витрат у відповідності до вимог ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України судом не здійснюється.

Керуючись ст. 2, 5, 14, 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.В. Захарчук-Борисенко