Постанова від 03 червня 2026 р. у справі №521/13763/25 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 22-ц/813/5156/26

Справа № 521/13763/25

Головуючий у першій інстанції Мурзенко М. В.

Доповідач Назарова М. В.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.06.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Назарової М.В.,

суддів: Коновалової В.А., Карташова О.Ю.,

за участю секретаря Соболєвої Р.М.,

учасники справи: позивач – ОСОБА_1 , відповідач – ОСОБА_2 , треті особи, що не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, – Київська районна адміністрація Одеської міської ради, Державна прикордонна служба України,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в порядку спрощеного позовного провадження

апеляційну скаргу ОСОБА_1

на заочне рішення Хаджибейського районного суду м. Одеси від 08 січня 2026 року, ухвалене Хаджибейським районним судом м. Одеси, у складі: судді Мурзенка М.В. в приміщенні того ж суду,

у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, що не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, – Київська районна адміністрація Одеської міської ради, Державна прикордонна служба України, про позбавлення батьківських прав,

в с т а н о в и в:

У серпні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду із вищевказаним позовом, в якому із посиланням як на правове обґрунтування своїх вимог на положення ст. 8 і 12 Закону України «Про охорону дитинства» та ст. 141, 150, 155, 164, 165 СК України просив позбавити батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відносно неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

В обґрунтування позовних вимог зазначав, що позивач перебував у зареєстрованому шлюбі з відповідачкою з 2009 року, під час перебування в якому у сторін народився син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Після припинення шлюбних відносин між сторонами по справі дитина проживає з батьком, відповідачка з лютого 2021 року проживає за кордоном, участі в житті та вихованні сина не бере, фактично усунулась від виховання та утримання сина, не турбується про нього, не піклується про фізичний і духовний його розвиток, не намагається спілкуватися з ним, у тому числі й за допомогою телефонного зв`язку, в той час як позивач самостійно виховує та здійснює догляд за сином без участі матері, а відповідачка свідомо ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків по утриманню та вихованню дитини (а.с. 1-51).

Заочним рішенням Хаджибейського районного суду м. Одеси від 08 січня 2026 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав, треті особи, що не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, – Київська районна адміністрація Одеської міської ради, Державна прикордонна служба України, відмовлено (а.с. 114-116).

В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_1 просить заочне рішення скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити та позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьківських прав відносно неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Доводами апеляційної скарги є те, що суд першої інстанції не взяв до уваги ігнорування відповідачкою батьківських обов`язків протягом тривалого часу, низькі, на думку скаржника, моральні орієнтири та незацікавленість матері у благополуччі сина, відсутність у матері будь-якого інтересу до життя сина та самоусунення від виконання батьківських обов`язків у всіх без винятку аспектах за відсутності перешкод для реалізації батьківський прав.

Скаржник вважає, що, виїхавши закордон, відповідачка свідомо та самостійно обрала такі життєві умови, за яких її участь у вихованні дитини є мінімальною та недостатньою, що, у свою чергу, свідчить про її ухилення від виконання батьківських обов`язків в розумінні ст. 164 СК України.

На думку скаржника, помилковими є висновки суду першої інстанції про відсутність «ухилення» відповідачки від участі у вихованні дитини у зв`язку з її постійним проживанням закордоном.

Суд першої інстанції не врахував при наданні оцінки висновку органу опіки та піклування фактичних обставин справи (ігнорування батьківських обов`язків протягом тривалого часу, відсутність у відповідачки будь-якого інтересу до життя сина та самоусунення від виконання батьківських обов`язків у всіх без винятку аспектах за відсутності перешкод для реалізації батьківських прав).

Також зазначає, що суд першої інстанції не врахував висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 27 січня 2021 року у справі № 398/4299/17, від 15 травня 2019 року у справі № 661/2532/17, від 29 вересня 2021 року у справі № 459/3411/18, про те, що саме лише заперечення відповідачки проти позбавлення її батьківських прав не може розцінюватися як достатня підстава для відмови у задоволенні позову.

Скаржник надав суду першої інстанції докази на підтвердження своїх доводів, проте оскаржуване рішення не містить оцінки наведених доказів або ж підстав, за які такі докази суд відхилив (а.с. 117-122).

Відзив на апеляційну скаргу до апеляційного суду не надходив.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції перевіряє справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4 ст. 367 ЦПК України).

У судовому засіданні 04.08.2026 представник позивача ОСОБА_1 – ОСОБА_5 просила задовольнити апеляційну скаргу в повному обсязі.

Інші учасники справи, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, зокрема, позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 – у відповідності до п. 3 ч. 8 ст. 128 ЦПК України, так як судові повістки-повідомлення на 04.08.2026 повернулися до суду із відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою» (а.с. 139-140, 144-145), третя особа ООП в особі Київської районної адміністрації ОМР та ДПС України – у відповідності до п. 2 ч. 8 ст. 128 ЦПК України, так як судові повістки-повідомлення на 04.08.2026 отримали в електронних кабінетах підсистеми «Електронний суд» 06.06.2026 о 14:50:19, що підтверджується довідками про доставку електронного документа (а.с. 138-138зв.), в судове засідання не з`явилися.

Крім того, від органу опіки та піклування Київської районної адміністрації Одеської міської ради надійшла заява про розгляд справи за їх відсутності.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, осіб, що з`явилися, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість заочного рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає за потрібне зазначити наступне.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З матеріалів справи вбачається, що сторони по справі перебували в зареєстрованому шлюбі з 16 вересня 2009 року, що підтверджується копією повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про шлюб № 00043279437, дата формування: 25.01.2024 (а.с. 21-24)

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 13.06.2018 року у цивільній справі № 520/2942/18 шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було розірвано (а.с.25-27).

Сторони по справі є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , про що в Книзі реєстрації народжень 02 березня 2011 року Другим Приморським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Одеського міського управління юстиції зроблено відповідний актовий запис № 247 та видано свідоцтво про народження серії НОМЕР_1 , копія якого є в матеріалах цивільної справи (а.с. 35).

Згідно з Довідкою ІНФОРМАЦІЯ_4 (військова частина НОМЕР_2 ) ОСОБА_1 працює в Одеському військово-медичному клінічному центрі (клінічному госпіталі) на посаді психолога відділення фізичної реабілітаційної медицини та фізіотерапії клініки терапії з 06.08.2024 року по теперішній час (а.с. 28).

Відповідно до Витягу з інформаційно-аналітичної системи «Облік відомостей про притягнення особи до кримінальної відповідальності та наявності судимості» ОСОБА_1 не притягувався до кримінальної відповідальності, відомості про наявність незнятої чи непогашеної судимості відсутні, відомості про розшук відсутні (а.с. 30).

Згідно з довідкою про доходи № 18 для подання за місцем вимоги від 04.08.2025 сума доходів позивача за період з серпня 2024 року по липень 2025 року складає 244568,37 грн (а.с. 31).

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, номер інформаційної довідки: 438052308, дата, час формування: 04.08.2025 13:43:04, позивачу належить квартира АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу за реєстраційним № 746 від 15.06.2012, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Богун І.А. (а.с. 32).

Згідно з актом про проживання мешканців будинку АДРЕСА_2 від 08.04.2025, складеного сусідами ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , підписи яких підтверджено майстром дільниці № НОМЕР_3 КП «ЖКС «Вузівський» Зеру Х.О.,зі слів сусідів у квартирі АДРЕСА_1 проживають батько ОСОБА_1 разом із сином ОСОБА_3 . Вихованням дитини займається тільки батько, мати у будинку не з`являється (а.с. 36).

Відповідно до характеристики ОСОБА_3 , яка надана класним керівником Одеської гімназії № 33 від 13.03.2025 № 01-37/86, дитина навчається у школі з першого класу. Старанний, працелюбний, уважний учень. Має здібності до вивчення предметів математичного напрямку. Батько, ОСОБА_1 , приділяє належну увагу вихованню та розвитку сина. Мати, ОСОБА_2 , контакту із школою не підтримує, успішністю не цікавиться, з вчителями не спілкується, батьківські збори не відвідує (а.с. 37).

У довідці, що видана директором ГО «Центр громадської безпеки та спортивного виховання молоді Полігон 333» від 07.03.2025 зазначено, що впродовж навчання шахам в період з 2016 року по цей час питанням підготовки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та відвідуванням ним занять, участі у змаганнях займався батько дитини, ОСОБА_1 . Мати успіхами дитини не цікавилась, на заняття дитину не приводила та не забирала (а.с. 38).

Згідно з довідкою, виданою Всеукраїнською громадською організацією Українська федерація Дзю-Дзюцу від 07.04.2025, ОСОБА_9 займається у секції Федерації Дзю-Дзюцю з 2016 року по теперішній час. Його тренуваннями, організаційними питаннями займається батько, ОСОБА_1 , мати на тренуваннях та змаганнях не з`являлась (а.с. 39).

З акту обстеження житлово-комунальних умов квартири від 04.06.2025, складеного комісією у складі головних спеціалістів відділу забезпечення діяльності органу опіки та піклування Київської районної адміністрації Одеської міської ради, вбачається, що в квартирі за адресою: АДРЕСА_3 , яка належить ОСОБА_1 , для дитини відведена окрема кімната, в якій є ліжко, стіл для навчання, шафа для одягу, ноутбук для навчання, особистий телефон, засоби особистої гігієни (а.с. 40).

Одеським військово-медичним клінічним центром Державної прикордонної служби України надана позитивна службова характеристика відносно ОСОБА_1 (а.с. 42-42зв.).

Згідно з відповіддю Вих.01-166 від 24.05.2025 на запит від 12.03.2025 р за № Л-423 адміністрація КНП «Дитяча міська поліклініка № 6» ОМР ОСОБА_3 знаходиться на обліку в КНП «Дитяча міська поліклініка 6» ОМР. Декларація на медичне обслуговування підписана з лікарем-педіатром ОСОБА_10 . Поліклініку дитина відвідує у супроводі батька ОСОБА_1 (а.с. 44).

Згідно з Витягом з реєстру територіальної громади від 13.12.2023 за № 2023/010203403 ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 , з 12.09.2012 (а.с. 45).

Відповідно до Витягу з реєстру територіальної громади від 23.01.2024 за № 2024/000752716 ОСОБА_3 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 , з 12.09.2012 (а.с. 46).

Відповідно до заяви ОСОБА_3 від 04.06.2026, адресованої голові Київської районної адміністрації ОМР Марині Лозовенко, ОСОБА_3 повідомив, що останній раз спілкувався зі своє матір`ю по телефону приблизно місяць тому, бачився з нею більше року тому, матір телефонує йому раз на місяць, сам він їй не телефонує. Повідомив, що на останній день народження матір привітала його та вислала йому 500 доларів США. З іншими святами матір його вітає шляхом повідомлень у телеграмі. З його слів, успіхами у навчанні та його захопленнями мати не цікавиться. Дитина не заперечує щодо позбавлення батьківських прав його матері ОСОБА_2 (а.с. 48).

Згідно з актом бесіди від 21.05.2024 з дитиною ОСОБА_11 в присутності батька, яку проводив начальник відділу забезпечення діяльності органу опіки та піклування Київської районної адміністрації Одеської міської ради ОСОБА_12 , зі слів дитини, з матір`ю він спілкується раз на місяць, загалом телефонує мама. Зі слів хлопчика, він не бажає їй телефонувати. На день народження матір подарувала дитині колекційний ніж метелик. Останній раз матір приїжджала приблизно в березні місяці. На запитання чи відомо йому де знаходиться матір, відповів, що у Канаді. В бесіді повідомив, що виїжджати до матері наміру не має, йому добре з батьком. На запитання чи не проти він щодо позбавлення матері батьківських прав відповів, що ні – не проти (а.с. 49).

З відповіді Головного центру обробки спеціальної інформації державної прикордонної служби України № 19/81201-25-Вих від 13.10.2025 вбачається, що ОСОБА_2 в період з 01.11.2020 по 13.10.2025 (станом на 16:05) багаторазово виїжджала за кордон, останній раз — 09.04.2024 року в напрямку виїзду з України (а.с. 63-64).

З відповіді Головного центру обробки спеціальної інформації державної прикордонної служби України № 19/88565-25-Вих від 07.11.2025 вбачається, що ОСОБА_9 перебував за межами України в період з 02.03.2022 по 29.12.2022 (а.с. 79).

Також судом встановлено, що Хаджибейським районним судом м. Одеси 20.06.2025 року видано судовий наказ по справі № 521/9378/25 про стягнення аліментів з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/4 частини від усіх видів її заробітку, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитину відповідного віку (а.с. 108-109).

Згідно з висновком Київської районної адміністрації Одеської міської ради від 24.07.2025 № Л-261 «Про доцільність позбавлення батьківських прав гр. ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , у відношенні неповнолітнього ОСОБА_3 » у відповідності до ст. 164 СК України, відповідно до п.п. 2.10 Положення про Київську районну адміністрацію, затвердженого рішенням Одеської міської ради від 02.07.2025 № 3148-VШШШ, а також протоколу засідання комісії з питань захисту прав дітей Київської районної адміністрації Одеської міської ради від 26 червня 2025 року за № 13, діючи в інтересах дитини, Київська районна адміністрації Одеської міської ради, як орган опіки та піклування, вважав доцільним позбавлення батьківських прав гр. ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , відносно її неповнолітнього сина, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с. 87-98).

У даному висновку, зокрема, зазначено, що мати дитини – гр. ОСОБА_2 надала письмову заяву, в якій повідомила, що повністю розуміє значення своїх дій та їх правові наслідки, без будь-якого тиску зі сторони та відповідно до власного волевиявлення, з 07 лютого 2021 року постійно проживає за кордоном, з 12 квітня 2023 року в АДРЕСА_4 . Її син, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , постійно проживає зі своїм батьком, ОСОБА_1 . У зв`язку з тим, що мати дитини постійно проживає за кордоном та не має власного доходу, не може піклуватися та утримувати сина, не має можливості брати участь у його фізичному та духовному розвитку. Проти позбавлення її батьківських прав не заперечує, наслідки позбавлення батьківських прав, зазначені у статті 166 СК України, їй відомі та зрозумілі (справжність підпису посвідчено 26 жовтня 2023 року консулом Генерального консульства України в Торонто (Канада) Шевкуновою Є.О., зареєстровано в реєстрі за № 573-2048).

До моменту звернення гр. ОСОБА_1 до Київської районної адміністрації ОМР, як органу опіки та піклування, щодо позбавлення батьківських прав гр. ОСОБА_2 у відношенні неповнолітньої дитини, в усному порядку звернулася мати дитини гр. ОСОБА_2 , яка повідомила, що її колишній чоловік та, відповідно, батько дитини гр. ОСОБА_1 має намір звернутися до органу опіки та піклування Київської районної адміністрації ОМР та надасть нотаріальну заяву № 573-2048. Наголосила, що вона змінила свою думку щодо позбавлення її батьківських прав та залишила номер мобільного телефону, за яким з нею можливо буде зв`язатися для повідомлення її про звернення ОСОБА_1 щодо позбавлення її батьківських прав у відношенні сина. Також повідомила, що планує найближчим часом виїжджати в ОСОБА_13 .

Після звернення гр. ОСОБА_1 щодо позбавлення батьківських прав гр. ОСОБА_2 у відношенні неповнолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , відповідно до акту бесіди від 29 квітня 2024 року, проведеного уповноваженими особами відділу забезпечення діяльності органу опіки та піклування Київської районної адміністрації ОМР, встановлено, що гр. ОСОБА_2 проти позбавлення її батьківських прав у відношенні неповнолітньої дитини гр. ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та повідомила, що син хоче поїхати до неї. Підтвердила, що зареєстрована за адресою: АДРЕСА_5 . Їй було роз`яснено, що необхідно надати до Київської районної адміністрації ОМР, як органу опіки та піклування, свою письмову думку з порушеного питання та надати докази щодо участі у житті та вихованні дитини протягом трьох тижнів.

13 травня 2024 року гр. ОСОБА_2 направила на електронну адресу Київської районної адміністрації ОМР, як органу опіки та піклування, письмову заяву, в якій зазначила, що не визнає позбавлення її батьківських прав, оскільки вона 01 березня 2022 року разом із сином виїжджали за кордон і були разом до 29 грудня 2022 року, вона перераховувала кошти колишньому чоловікові, а також надавала їх готівкою, а з 2015 року по 2020 роки, коли вона була в України, спілкувалася з сином, про що є підтвердження – фотографії та відео з архіву, та свідки.

На засіданні Комісії, яке відбулося 26 червня 2025 року, були присутніми батько дитини – гр. ОСОБА_1 та неповнолітній ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Мати на засідання Комісії не з`явилася, будь-яких заяв або пояснень не надала. Батько наполягав на задоволенні заяви про позбавлення батьківських прав гр. ОСОБА_2 , повідомив, що мати дитини самоусунулася від виконання батьківських обов`язків, участі у житті дитини не бере. Розповів, що фактично з чотирьох років сам виховує сина, так як мати дитини займалася своїми справами та коли дитині було майже 8 років шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було розірвано.

Під час засідання з мобільного телефону неповнолітнього ОСОБА_4 було здійснено телефонний дзвінок до матері дитини – гр. ОСОБА_2 , яка на телефонний дзвінок не відповіла.

На запитання членів Комісії до неповнолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , як він відноситься до позбавлення батьківських прав матері чи не тисне на нього батько з приводу зазначеного питання, як часто він спілкується з матір`ю, чи вітає його мати з днем народження та іншими святами, чи відомо йому про те чи знає мати про порушене батьком питання, чи не заперечує вона проти цього, ОСОБА_4 повідомив, що батько на нього не тисне, з матір`ю він спілкується приблизно раз на місяць, мати вітає його зі святами в месенджерах, на останній день народження надіслала подарунок у вигляді грошових коштів, матері відомо, що у відношенні неї розглядається питання про позбавлення батьківських прав та, начебто, вона не заперечує проти цього. Неповнолітній ОСОБА_4 розповів, що за кордон мати виїхала ще до початку повномасштабного вторгнення рф, він постійно проживає разом з батьком та далі бажає жити з ним, їхати до матері не бажає, хоча вона йому пропонувала не раз.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позбавлення батьківських прав, тобто природніх прав, наданих батькам щодо дитини на її виховання, захист її інтересів та інших прав, які виникають із факту кровної спорідненості з дитиною, є крайнім заходом впливу, необхідність застосування якого за обставин цієї справи не доведено.

Судом встановлено, що дійсно дитина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 постійно проживає з батьком, який належним чином піклується про його добробут та належне виховання, відповідачка проживає за кордоном, наявне чинне судове рішення про стягнення з неї аліментів на утримання дитини на користь позивача як батька дитини.

Проте судом також встановлено, що відповідачка не втрачає зв`язок з дитиною, цікавиться його життям, регулярно спілкується з дитиною. Враховуючи постійне проживання відповідачки за кордоном, такі дії свідчать про відсутність з її боку ухилення від участі у вихованні дитини, у зв`язку із чим суд не погоджується із висновком органу опіки та піклування щодо доцільності позбавлення відповідачки батьківських прав.

Конвенція ООН про права дитини від 20.11.1989 р. (із змінами) встановлює, що дитина наділяється правом на те, щоб її найкращі інтереси оцінювалися і бралися до уваги в якості першочергового міркування при прийнятті в її відношенні будь-яких дій або рішень як в державній, так і в приватній сфері (п.1 ст. 3 Конвенції).

У якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною (п. 100 рішення ЄСПЛ у справі «Мамчур проти України» від 16 липня 2015 року).

Враховуючи викладене, в найкращих інтересах дитини є збереження особистого та правового зв`язку із обома батьками, факт окремого проживання від дитини одного з батьків сам по собі не може бути підставою для позбавлення батьківських прав.

Тому, суд першої інстанції виснував,щ о при розгляді справи стороною позивача не доведено наявності підстав для позбавлення відповідачки батьківських прав відносно її сина, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що є правовою підставою для відмови в позові.

Переглядаючи оскаржуване рішення за доводами апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Стаття 9 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року (далі - Конвенція про права дитини), ратифікованої Україною згідно з постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ, зобов`язує держави-учасниці забезпечувати, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Відповідно до частин першої, другої статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини (частина друга статті 15 Закону України «Про охорону дитинства»).

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона/він ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Тлумачення наведених положень статті 164 СК України свідчить, що ухилення від виконання обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року (заява № 31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (параграфи 57, 58).

ЄСПЛ зауважив, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (пункт 100 рішення ЄСПЛ від 16 липня 2015 року у справі «Мамчур проти України», заява № 10383/09, рішення ЄСПЛ від 11 липня 2017 року у справі «М. С. проти України», заява № 2091/13).

ЄСПЛ наголошував на тому, що позбавлення особи її/його батьківських прав є особливо кардинальним заходом, який позбавляє батька/матір сімейного життя з дитиною, та не відповідає меті їх возз`єднання, зазначивши при цьому, що наявність сімейних зв`язків між подружжям та дитиною, про які вони дійсно піклуються, мають бути захищені відповідно до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (рішення ЄСПЛ від 30 червня 2020 року у справі «Ілля Ляпін проти росії», заява № 70879/11)

Рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання. Попри це в першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а вже тільки потім - права батьків.

Наведене узгоджується з висновками щодо врахування найкращих інтересів дитини при розгляді справ, які стосуються прав дітей, сформульованими Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 17 жовтня 2018 року у справі № 402/428/16-ц та Верховним Судом у постановах від 02 грудня 2020 року у справі № 180/1954/19, від 13 листопада 2020 року у справі № 760/6835/18, від 09 листопада 2020 року у справі № 753/9433/17, від 02 листопада 2020 року у справі № 552/2947/19, від 13 березня 2019 року у справі № 631/2406/15-ц та у постанові від 24 квітня 2019 року у справі № 300/908/17.

Судова практика у цій категорії справ є сталою і підстави для відступлення від вказаних висновків відсутні, відмінність стосується лише фактичних обставин конкретної справи й доказування.

Колегія суддів зауважує, що в оцінці обставин справи керується тим, що суд на перше місце має ставити якнайкращі інтереси дитини, оцінка яких включає знаходження балансу між усіма елементами, що потрібні для ухвалення рішення. Позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є винятковим заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування потрібно вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Суд апеляційної інстанції доходить висновку про те, що суд зробив, в цілому, правильні висновки щодо відсутності підстав для доцільності позбавлення батьківських через відсутність доказів свідомого нехтування відповідачкою такими своїми правами.

Частинами п`ятою, шостою статті 19 СК України визначено, що орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Під час ухвалення рішення суд першої інстанції слушно не погодився, і доводи апеляційної скарги наведеного не спростували, з висновками органу опіки та піклування Київської районної адміністрації Одеської міської ради від 24.07.2025 № Л-261 «Про доцільність позбавлення батьківських прав гр. ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , у відношенні неповнолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 », оскільки такий є недостатньо обґрунтованим. Зокрема, у висновку не наведено мотивів, з яких виходив орган опіки та піклування, зазначаючи про те, що мати дитини не піклується про фізичний і духовний розвиток дитини, навчання, підготовку до самостійного життя, що можна розцінювати як винну поведінку матері та свідоме нехтування нею своїми батьківськими правами.

Крім того, у зазначеному висновку наявні письмові пояснення відповідачки та орган опіки та піклування спілкувався 29 квітня 2024 року з відповідачкою у телефонному режимі і остання повідомила, що заперечує проти позбавлення її батьківських прав і що спілкується з сином. На засіданнях Комісії, що відбувалися 30 травня 2024, 13 червня 2024 року та 26 червня 2025 року відповідачка присутня не була. При цьому, 29 травня 2025 року в телефонному режимі повідомила орган опіки та піклування, що перебуває за кордом, бажає особисто взяти участь у засіданні Комісії та просила перенести його розгляд на липень, коли приїде в Україну.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що відповідачка не була належним чином заслухана Комісією, що розглядала питання щодо позбавлення її батьківських прав, а тому такий висновок органу опіки та піклування не є повним та складеним за всебічного заслуховування сторін і дослідження усіх обставин, які призвели до ініціювання батьком дитини питання щодо позбавлення матері батьківських прав.

Також висновок не містить обґрунтування, в чому буде полягати відповідність інтересам дитини позбавлення матері її батьківських прав.

При цьому, такі висновки є доказами у справі, які підлягають дослідженню та оцінці судом разом з іншими докази у сукупності.

Щодо доводів апеляційної скарги про ігнорування відповідачкою батьківських обов`язків протягом тривалого часу, низькі, на думку скаржника, моральні орієнтири та незацікавленість матері у благополуччі сина, відсутність у матері будь-якого інтересу до життя сина та самоусунення від виконання батьківських обов`язків у всіх без винятку аспектах за відсутності перешкод для реалізації батьківський прав, то такі є власним баченням позивача обставин справи, які не підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та, зокрема, спростовуються поясненнями сина сторін, який зазначив про те, що з матір`ю він спілкується раз на місяць, матір вітає його з днем народження, а також в період з 02.03.2022 по 29.12.2022 (а.с. 79) неповнолітній ОСОБА_4 перебував за кордоном та проживав разом із відповідачкою, що сторонами не заперечується. Сам син виявив бажання проживати з батьком, одночасно зазначивши, що мати неодноразово кликала його жити до себе.

А тому такі доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу.

Доводи апеляційної скарги про неврахування суд першої інстанції висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 27 січня 2021 року у справі № 398/4299/17, від 15 травня 2019 року у справі № 661/2532/17, від 29 вересня 2021 року у справі № 459/3411/18, про те, що саме лише заперечення відповідачки проти позбавлення її батьківських прав не може розцінюватися як достатня підстава для відмови у задоволенні позову, колегія суддів відхиляє та зазначає наступне.

За ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів. Тому з метою застосування відповідних приписів процесуального закону не будь-які обставини справ є важливими для визначення подібності правовідносин.

На предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.

У справі № 398/4299/17, позбавивши заявника батьківських прав, суди першої та апеляційної інстанції взяли до уваги аргументи, надані матір`ю дитини, врахували те, що неповнолітній ОСОБА_3 є особливою дитиною, їй діагностовано аутизм, сприйняття світу вона здійснює виключно через контакт з матір`ю та її психоемоційний стан. Контакту з батьком у дитини немає і відповідач не вживає заходів щодо налагодження стосунків з дитиною, не цікавиться її станом здоров`я, не виявляє будь-якої турботи про дитину, не надає матеріальної підтримки. Для лікування дитини позивачу рекомендовано виїжджати за межі України, проте, оскільки відповідач не підтримує спілкування з дитиною, місцеперебування його невідоме, то неможливо отримати дозвіл відповідача на виїзд з дитиною за кордон.

У справі № 661/2532/17 Верховний Суд, направляючи справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, зазначив, що: «Апеляційний суд, не погоджуючись з висновками суду першої інстанції, не дослідив можливості відповідача фінансово забезпечувати свого неповнолітнього сина, в тому числі, підстави невлаштування відповідача на певну роботу з такою метою, наявність вини в цьому відповідача. Подібні дії відповідача можуть бути розцінені як ухилення від ефективного виконання своїх батьківських обов`язків, що може бути підставою застосування статті 164 СК України.

Відсутність протиправних дій відповідача стосовно ОСОБА_4 не виключає дію пункту 4 частини першої статті 164 СК України. Факт перебування відповідача на зазначеному диспансерному обліку з діагнозом «Розлади психіки та поведінки внаслідок вживання алкоголю. Синдром залежності» не спростовано. Апеляційний суд формально підійшов до вивчення цього питання в контексті пункту 4 частини першої статті 164 СК України. Разом з тим, обставини наявності у відповідача хронічного алкоголізму повинні підтверджуватись відповідним медичним висновком.

Матеріалами справи не підтверджується, що відповідач після 12 жовтня 2017 року та до моменту прийняття постанови Апеляційного суду Херсонської області від 26 вересня 2018 року звертався до суду з метою усунення перешкод у його спілкуванні з неповнолітнім сином, попри заяви про наявність таких перешкод та право, передбачене частиною першою статті 159 СК України.

Сумніви апеляційного суду в обґрунтованості висновку органу опіки від 19 січня 2018 року самі по собі не можуть бути підставою для встановлення фактичної відсутності будь-яких підстав для позбавлення батьківських прав. Відповідач не був позбавлений права надати необхідні пояснення, які б спростовували ці висновки безпосередньо у судовому засіданні, оскільки не орган опіки Новокаховської міськради приймає рішення про позбавлення батьківських прав, а суд, який наділений правом не приймати відповідні висновки до уваги згідно із частиною шостою статті 19 СК України. Однак матеріали справи не вказують на належне спростування відповідачем, зокрема обставин, які передбачають застосування пункту 2 та 4 частини першої статті 164 СК України.

Апеляційний суд, вказавши на відсутність з`ясування думки дитини у справі, сам не з`ясовував таку думку з метою повного встановлення обставин справи».

У справі № 459/3411/18 суди при розгляді зазначеної справи врахували, що ОСОБА_2 притягувався до адміністративної відповідальності у зв`язку з невиконанням ним обов`язків щодо виховання дитини. Стосовно нього розглядається кримінальне провадження за фактом побиття малолітньої ОСОБА_1. Як вказав Львівський апеляційний суд у постанові від 24 червня 2020 року у справі № 459/2842/19, згідно обвинувального акту у кримінальному провадженні № 12018140150000925 від 05 червня 2018 року, ОСОБА_2 30 січня 2020 року повідомлено про підозру у заподіянні малолітній ОСОБА_1 03 червня 2018 року легких тілесних ушкоджень, а саме: у застосуванні до неї фізичного насильства, яке виразилося в умисному нанесені їй численних ударів руками та ременем, чим потерпілій були спричинені тілесні ушкодження у вигляді синців на обличчі, тулубі, гомілках, передпліччі, правій кисті, на обох стегнах, в ділянці лівого гомілково-ступневого суглобу.

Поведінка батька відносно дитини не змінилася. Відповідач відмовляє у доступі до житла директору та психологу Червоноградського міського центру соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді.

ОСОБА_1 висловлює небажання повертатися до батька та просить позбавити ОСОБА_2 батьківських прав.

Таким чином, обставини зазначених справ є відмінними від тих, що розглядаються в рамках даної справи, а тому висновки, викладені в постановах Верховного Суду у зазначених вище справах, на які посилається скаржник, не є релевантними.

Отже, рішення суду першої інстанції є достатньо мотивованим та відповідає встановленим по справі обставинам.

Натомість, відмовляючи у задоволенні позову про позбавлення батьківських прав, суд першої інстанції, за встановлених вище обставин, у рішенні не зазначив про необхідність змінити ставлення матері до виховання дитини і покладення на органи опіки та піклування контроль за виконанням нею батьківських обов`язків.

Тому колегія суддів наголошує, що відповідачку має бути попереджено про обов`язок зміни ставлення до виховання дитини та слід роз`яснити, що у разі відсутності реальних змін у поведінці відповідачки як матері щодо сина протягом розумного строку після ухвалення оскаржуваного судового рішення, позивач може знову ініціювати питання про позбавлення її батьківських прав.

Вказане буде відповідати головному пріоритету цієї справи – інтересам дитини, її нормальному розвитку, захисту її інтересів, а умовою припустимості можливої втрати родинних зв`язків – лише після вичерпання всіх можливих заходів.

Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Враховуючи наведене, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а заочне рішення суду як ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права підлягає зміні шляхом доповнення резолютивної частини попередженням відповідачки про необхідність належного виконання нею своїх батьківських обов`язків та зміни ставлення до виховання сина з покладення обов`язку на відповідний орган опіки та піклування обов`язку контролю за таким.

В іншій оскаржуваній частині заочне рішення суду як ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права у відповідності до вимог ст. 375 ЦПК України підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст. 367, 374, 376 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Заочне рішення Хаджибейського районного суду м. Одеси від 08 січня 2026 року змінити, доповнивши резолютивну частину абзацом другим наступного змісту:

«Попередити відповідача ОСОБА_2 про необхідність належного виконання батьківських обов`язків та зміни ставлення до виховання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та покласти на орган опіки та піклування в особі Київської районної адміністрації Одеської міської ради обов`язок контролю стосовно виконання ОСОБА_2 своїх батьківських обов`язків у відношенні ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ».

У зв`язку із чим абзаци другий, третій, четвертий, п`ятий, шостий резолютивної частини вважати абзацами третім, четвертим, п`ятим, шостим, сьомим.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Дата складення повного тексту постанови – 06 серпня 2026 року

Головуючий М.В. Назарова

Судді: В.А. Коновалова

О.Ю. Карташов