Постанова від 03 серпня 2026 р. у справі №504/4693/25 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 22-ц/813/4821/26

Справа № 504/4693/25

Головуючий у першій інстанції Якимів А. В.

Доповідач Назарова М. В.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.08.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Назарової М.В.,

суддів: Коновалової В.А., Кострицького В.В.,

за участю секретаря Соболєвої Р.М.,

учасники справи: стягувач – ОСОБА_1 , боржник – Фермерське господарство «Соти», заявник – Товариство з обмеженою відповідальністю «ЮГ-РЕЗЕРВ»,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в порядку спрощеного позовного провадження

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮГ-РЕЗЕРВ» в особі свого представника Соколова Дмитра Сергійовича

на ухвалу Доброславського районного суду Одеської області від 06 січня 2026 року, постановлену Доброславським районним судом Одеської області, у складі: судді Якиміва А.В. в приміщенні того ж суду,

у справі за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮГ-РЕЗЕРВ» про визнання судового наказу від 11 листопада 2025 року № 504/4693/25, виданого Доброславським районним судом Одеської області за заявою ОСОБА_1 про видачу судового наказу про стягнення з Фермерського господарства «Соти» нарахованої, але невиплаченої заробітної плати, таким, що не підлягає виконанню,

в с т а н о в и в:

Предметом апеляційного перегляду є ухвала Доброславського районного суду Одеської області від 06 січня 2026 року, якою в задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮГ-РЕЗЕРВ» про визнання судового наказу від 11.11.2025 року № 504/4693/25 таким, що не підлягає виконанню, як особи, яка не брала участі під час видачі такого судового наказу але вважає, що таким порушено права заявника як стягувача з вказаного боржника суми боргу за рішенням Господарського суду Одеської області від 15.12.2022, відмовлено (а.с. 108-109зв.).

В апеляційній скарзі Товариство з обмеженою відповідальністю «ЮГ-РЕЗЕРВ» просить скасувати ухвалу Доброславського районного суду Одеської області від 06.01.2026 № 504/4693/25. Визнати судовий наказ виданий Доброславським районним судом Одеської області від 11.11.2025 № 504/4693/25 таким, що не підлягає виконанню.

Доводами апеляційної скарги є те, що заінтересованість ТОВ «Юг-Резерв» в даному випадку має матеріально-правовий і процесуально-правовий характер. Матеріально-правовий характер заінтересованості проявляється в тому, що судовий наказ, порушує матеріальні права заявника. Процесуально-правова заінтересованість полягає в недопущенні існування несприятливого для себе рішення, яке є очевидно ухваленим з введенням суду в оману.

Хоча частина 2 статті 432 ЦПК України формально передбачає право звернення із заявою про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, для боржника або стягувача, така норма не може тлумачитися обмежувально, оскільки виконання судового наказу в даному випадку, по-перше - прямо порушує права ТОВ «Юг-Резерв»; по-друге - створює ризик неправомірного позбавлення майна; по-третє - є наслідком зловживання процесуальними правами; по четверте - має наслідки кримінального правопорушення. Посилання суду першої інстанції в даному випадку лише на ст. 432 ЦПК України є проявом надмірного формалізму та незастосування у комплексі інших статей ЦПК (10, 53, 54) та ст. 6 Конвенції, за умови наявності прямих доказів, що спростовують законність вимог стягувача щодо видачі судового наказу, що є порушенням прав та законних інтересів ТОВ «ЮГ-РЕЗЕРВ».

Наголошує на тому, що між сторонами не існувало та не існує трудових взаємовідносин, що виключає стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати, оскільки такої не існувало.

Вважає, що дії ОСОБА_1 та ФГ «СОТИ» направлені виключно на створення штучного боргу з метою ухилення від виконання судового рішення, введення суду в оману шляхом подачі підроблених документів з метою отримання судового наказу, на підставі якого в подальшому будуть отримані кошти, за рахунок яких підлягають задоволенню вимоги ТОВ «Юг-Резерв» до ФГ «СОТИ», оскільки відомості страхувальника ФГ «Соти» за період з січня 2022 року до жовтня 2025 року до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування не надходили, а ОСОБА_1 виконував роботи на підставі цивільно-правового договору з 08.11.2022.

За заявою заявника зареєстроване кримінальне провадження № 42025163030000210 від 05.12.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України, в якому ТОВ «Юг-Резерв» визнано потерпілим.

Перелік підстав для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, за змістом ст. 432 ЦПК України, не є виключним, оскільки передбачає також інші підстави для прийняття такого рішення, ніж прямо зазначені у цій нормі процесуального права. У цьому випадку саме на суд покладено обов`язок встановити, з яких підстав може бути визнано виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню. Суд повинен вирішувати ці питання з урахуванням певних обставин справи, дотримуючись балансу інтересів обох сторін виконавчого провадження.

У відзиві на апеляційну скаргу боржник ФЕРМЕРСЬКЕ ГОСПОДАРСТВО " СОТИ " просили апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу без змін, зазначаючи, що аргументи скаржника фактично зводяться до припущень про «фраудаторність» (фіктивність) трудових відносин з метою уникнення виконання зобов`язань перед іншими кредиторами. Проте, ФГ «СОТИ» наголошує, що перевірка правочинів на предмет їх сумнівності щодо впливу на майновий стан боржника та задоволення вимог кредиторів є прерогативою виключно процедур, передбачених Кодексом України з процедур банкрутства (зокрема, ст. 42 КУзПБ). Оскільки ФГ «СОТИ» не перебуває у процедурі банкрутства, ТОВ «ЮГ-РЕЗЕРВ» як сторонній кредитор не має процесуального права втручатися у трудові правовідносини підприємства з його працівниками у межах видачі судового наказу за ст. 432 ЦПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції перевіряє справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4 ст. 367 ЦПК України).

У судове засідання 04.08.2026, учасники справи, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, зокрема, стягувач ОСОБА_1 , боржник Фермерське господарство «Соти», заявник Товариство з обмеженою відповідальністю «ЮГ-РЕЗЕРВ» - у відповідності до п. 2 ч. 8 ст. 128 ЦПК України, так як отримали судові повістки-повідомлення на 04.08.2026 в електронних кабінетах підсистеми «Електронний суд» 06.06.2026 о 14:44:43, 14:50:58, 14:50:58 відповідно, що підтверджується довідками про доставку електронного документа (а.с. 233, 234-234зв.), не з`явилися. Незважаючи на постановлення ухвали від 03.08.2026 про задоволення заяви ОСОБА_1 про його участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, вказана особа у визначений час не приєдналася до відеоконференції, його участь судом не визнавалася обов`язковою.

Вказане в силу ч. 2 ст. 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає скаргу такою, що не підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що при вирішенні питання про видачу судового наказу суд не перевіряє обґрунтованість заявлених стягувачем вимог, оскільки на час видачі судового наказу суду невідомо про наявність спору між сторонами, через що в разі незгоди із таким наказом боржник може подати заяву про його скасування чи перегляд за нововиявленими обставинами, наслідком чого є скасування судом такого судового наказу, виданого в порядку наказного провадження.

Судом не встановлено обставин помилковості видачі спірного судового наказу. Судовий наказ видано на підставі трудового договору та довідки про нараховану та невиплачену заробітну плату. Вказана правова підстава для видачі спірного наказу заявником не оспорюється, будь-яких доказів недійсності вищевказаних документів, їх підробки, тощо суду не надано, а у вказаному провадженні, що розглядається в порядку ст. 432 ЦПК України, такі обставини не встановлюються.

Суд звернув увагу, що заявник ТОВ «ЮГ-РЕЗЕРВ» не є боржником чи стягувачем у цьому провадженні, що унеможливлює задоволення такої заяви, зважаючи на прямі приписи ч. 1 ст. 432 ЦПК України, щодо суб`єктного складу учасників провадження.

Враховуючи вищевикладене, суд вважав, що відсутні передбачені ст. 432 ЦПК України підстави для задоволення заяви ТОВ «ЮГ-РЕЗЕРВ» про визнання судового наказу таким, що не підлягає виконанню.

Переглядаючи оскаржувану ухвалу за доводами апеляційної скарги, колегія суддів вважає за потрібне зазначити наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 432 ЦПК України, суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню.

Суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

Таким чином, виконавчий документ може бути визнаний судом таким, що не підлягає виконанню лише у випадку: 1) якщо його було видано помилково; 2) якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

При цьому, словосполучення «або з інших причин» стосується саме відсутності (припинення) обов`язку боржника, який підлягає виконанню. Підстави припинення зобов`язання визначені главою 50 розділу І книги п`ятої ЦК України.

Отже, до підстав для визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, слід відносити процесуальні та матеріальні підстави. До процесуальних підстав можна віднести помилкову видачу виконавчого документа, а до матеріальних - випадки, коли немає матеріальної передумови для виконання виконавчого документу.

Верховний Суд у постанові від 16 січня 2018 року у справі справа № 755/15479/14-ц надав роз`яснення, що доцільно вирізнити підстави для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, у дві групи: матеріально-правові (зобов`язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов`язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов`язань переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання) та процесуально-правові, до яких відносяться обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, зокрема: видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню); коли виконавчий лист виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі за нею виконавчого листа; помилкової видачі виконавчого листа, якщо вже після видачі виконавчого листа у справі рішення суду було скасоване; видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу виконавчого листа вже після видачі його дубліката; пред`явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на пред`явлення цього листа до виконання.

Отже, до підстав для визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, відносяться випадки, коли немає матеріальної передумови для виконання рішення, тобто об`єктивно відсутній обов`язок боржника; або ж випадки видачі виконавчого документа, коли його не треба було видавати, тобто, випадки помилкової видачі виконавчого листа.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 11.11.2025 Доброславським районним судом Одеської області було видано судовий наказ № 504/4693/25, яким стягнуто з ФГ «СОТИ» на користь ОСОБА_2 нараховану, але не виплачену працівникові заробітну плату в сумі 990000 гривень.

Судом не встановлено обставин помилковості видачі спірного судового наказу, його видано на підставі трудового договору та довідки про нараховану та невиплачену заробітну плату, вказана правова підстава для видачі спірного наказу заявником не оспорюється, будь-яких доказів недійсності вищевказаних документів, їх підробки, тощо суду не надано, а у вказаному провадженні, що розглядається в порядку ст. 432 ЦПК України, такі обставини не встановлюються, і крім того, заявник ТОВ «ЮГ-РЕЗЕРВ» не є боржником чи стягувачем у цьому провадженні, що унеможливлює задоволення такої заяви, зважаючи на прямі приписи ч. 1 ст. 432 ЦПК України, щодо суб`єктного складу учасників провадження.

Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції вважав, що відсутні передбачені ст. 432 ЦПК України підстави для задоволення заяви ТОВ «ЮГ-РЕЗЕРВ» про визнання судового наказу таким, що не підлягає виконанню.

Переглядаючи вказане судове рішення за доводами апеляційної скарги, колегія суддів зазначає про помилковість доводу скарги, що судовий наказ, виданий Доброславським районним судом Одеської області від 11.11.2025 № 504/4693/25, прямо впливає на суб`єктивні права чи охоронювані законом інтереси ТОВ «Юг-Резерв», оскільки заявник ТОВ «ЮГ-РЕЗЕРВ» не є боржником чи стягувачем у цьому провадженні, що унеможливлює задоволення такої заяви, зважаючи на прямі приписи ч. 1 ст. 432 ЦПК України щодо суб`єктного складу учасників провадження і що було визначено вірно судом першої інстанції, натомість скаржником жодним чином таке не спростовано під час апеляційного перегляду.

Посилання на позбавлення заявника ефективного судового захисту з огляду на наявні невиконані зобов`язання боржника за судовим наказом ФГ «Соти» перед ТОВ «Юг-Резерв», що останній вважає надмірним формалізмом, то колегія суддів бере до уваги, що Верховний Суд звертав увагу на те, що ЄСПЛ притримується позиції, що внутрішньодержавним судам при застосуванні процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до скасування процесуальних вимог, встановлених законом (до прикладу, рішення у справі "Шишков проти росії" (Shishkov v. russia), № 26746/05, параграф 110, від 20 лютого 2014 року).

Надмірний формалізм у трактуванні процесуального законодавства визнається неправомірним обмеженням права на доступ до суду як елемента права на справедливий суд згідно зі статтею 6 Конвенції.

З огляду на викладене у сукупності, по справі слід вважати, що суд не порушив норми процесуального права, які є чіткими та зрозумілими, закон дає вичерпний перлік осіб, що можуть звернутися з відповідною заявою до суду з огляду на саму суть наказного провадження, яке є самостійним, особливим і спрощеним видом цивільного судочинства, призначеним для швидкого захисту безспірних прав та інтересів. Оскільки по справі йдеться про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати, то відсутні вказані заявником надмірний формалізм та непропорційність між застосованими засобами та поставленою метою, наслідком чого могло б бути порушення права заявника на судовий захист у обраний ним спосіб.

Щодо доводу скарги, що між сторонами не існувало та не існує трудових взаємовідносин, що виключає стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати, оскільки такої не існувало, а дії ОСОБА_1 та ФГ «СОТИ» направлені виключно на створення штучного боргу з метою ухилення від виконання судового рішення, введення суду в оману шляхом подачі підроблених документів з метою отримання судового наказу, то колегія суддів бере до уваги наступне.

Відповідно до пункту 12 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику розгляду судами заяв у порядку наказного провадження» від 23.12.2011 до заяви про стягнення нарахованої, але не виплаченої працівникові суми заробітної плати має бути додано докази перебування заявника у трудових відносинах із боржником, а підтвердженням суми, яка стягується, може бути будь-який належно оформлений документ, що вказує на розмір нарахованої заробітної плати та компенсації за порушення строків її виплати, зокрема, довідка бухгалтерії боржника, розрахунковий лист чи копія платіжної відомості тощо. Не допускається розгляд вимог про стягнення заробітної плати у разі наявності спору щодо розміру заборгованості чи права на її отримання. Відсутність документів, що підтверджують наявність суб`єктного права у заявника, документів, що підтверджують порушення суб`єктного права, або документів, що підтверджують виникнення права вимоги, вказує на наявність спору про право.

До заяви про видачу судового наказу ОСОБА_1 було додано копію трудового договору № 02-02/25 від 01.02.2025, копію трудової книжки серії НОМЕР_1 із записом під № 1 від 10.11.2022 про прийняття на роботу трактористом-машиністом згідно трудового договору № 2 10/22, внесеним згідно Наказу № 2 від 10.10.2022 (а.с. 8), а також копію довідки № 01-11-25 від 01.11.2025, виданої ФГ «СОТИ», згідно якої ОСОБА_1 працює трактористом-машиністом згідно трудового договору № 02 02/25 заборгованість по нарахованій, але не виплаченій заробітній платі за період з 02.02.2025 по 31.10.2025 становить 990000 гривень (а.с. 2).

Перевірка правочинів на предмет їх «фраудаторності» (спрямованості на шкоду кредиторам) є прерогативою виключно процедур, передбачених Кодексом України з процедур банкрутства (зокрема, ст. 42 КУзПБ). Оскільки ФГ «СОТИ» не перебуває у процедурі банкрутства, ТОВ «ЮГ-РЕЗЕРВ» не має права «ревізувати» заборгованість перед працівниками в порядку цивільного судочинства.

Посилання скаржника на відсутність відомостей у ПФУ як на доказ відсутності роботи, ненадання відомостей до ПФУ - це виключна відповідальність роботодавця, що не спростовує факт роботи працівника. Факт перебування у трудових відносинах підтверджується Повідомленням про прийняття працівника на роботу, копія якого додана до матеріалів справи.

Крім того, мотиви, з яких виходив скаржник, спростовуються доданими до відзиву доказами, а відсутність певної звітності у базах ПФУ само по собі не може скасовувати факту виконання трудових обов`язків.

Також встановлено, що при укладані трудового договору роботодавець повинен подати повідомлення про прийняття працівника на роботу до ДПС, з якого вбачається, що ОСОБА_1 ( НОМЕР_2 ) виконував роботу для ФГ "СОТИ" саме як найманий працівник за основним місцем роботи , згідно з наказом про прийняття на роботу № 2 від10.10.2022. Відповідь ДПС, на яку посилається представник скаржника, є стандартною: дані взяті з графи № 11 повідомлення, яка вказує лише на дату початку роботи, а не на роботу за цивільно-правовим договором (а.с. 194).

Наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують висновків суду першої інстанції по суті вирішення указаного спору та не дають підстав вважати, що судом порушено норми матеріального та процесуального права, про що зазначає у апеляційній скарзі скаржник.

Інших доводів скаржником не наведено, а тому апеляційний суд позбавлений можливості задовольнити апеляційну скаргу.

Обставини, на які посилається скаржник в апеляційній скарзі, були предметом дослідження судом першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідження та встановленні судом дотримані норми матеріального і процесуального права.

На підставі наведеного, висновки суду першої інстанції є обґрунтованими та узгоджуються з матеріалами справи, при встановленні зазначених фактів судом не було порушено норм цивільного процесуального законодавства й правильно застосовано норми матеріального права.

Доводи апеляційної скарги, матеріали справи та зміст оскаржуваного судового рішення, не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, які передбачені нормами ЦПК України як підстави для скасування судових рішень.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Таким чином, порушень норм процесуального права за доводами апеляційної скарги, що призвели до неправильного вирішення справи, а також обставин, які є обов`язковими підставами для скасування судового рішення, апеляційний суд не встановив.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням вимог матеріального та процесуального права.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що ухвала суду постановлена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, тому відповідно до ст. 375 ЦПК України апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст. 367, 374, 375 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮГ-РЕЗЕРВ» в особі свого представника Соколова Дмитра Сергійовича залишити без задоволення.

Ухвалу Доброславського районного суду Одеської області від 06 січня 2026 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає.

Дата складення повного тексту постанови – 04 серпня 2026 року

Головуючий М.В. Назарова

Судді: В.А. Коновалова

В.В. Кострицький