Постанова від 02 серпня 2026 р. у справі №523/5870/26 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 33/813/1227/26

Номер справи місцевого суду: 523/5870/26

Головуючий у першій інстанції Шурупов В. В.

Доповідач Коновалова В. А.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

03.08.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Коновалової В.А.,

з участю секретаря судового засідання – Юцикова Д.Є.,

особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 ,

захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності – ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні м. Одеса в залі суду

апеляційну скаргу захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , адвоката Румянцева Олександра Геннадійовича,

на постанову Пересипського районного суду міста Одеси від 23 квітня 2026 року, у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП,

в с т а н о в и в :

Короткий зміст постанови суду першої інстанції

Пересипський районний суд міста Одеси постановою від 23 квітня 2026 року наклав на ОСОБА_1 адміністративне стягнення за вчинення правопорушення, передбаченого ч.5 ст.126 КУпАП, у вигляді штрафу на користь держави, у розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподаткованих мінімумів доходів громадян, тобто у розмірі 40800 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 5 (п`ять) років, без оплатного вилучення транспортного засобу. В порядку ст.40-1 КУпАП, стягнув з ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто у розмірі 665,60 гривень, на користь держави в особі Державної судової адміністрації України.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

В апеляційній скарзі захисник особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 – адвокат Румянцев О.Г. просить постанову Пересипського районного суду м.Одеси від 23.04.2026 року скасувати ?ухвалити нову постанову, якою провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченої ч.5 ст. 126 КУпАП закрити на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП, посилаючись на неповне встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та неправильне застосування норм матеріального права.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

(1) Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Апеляційна скарга мотивована тим, що ОСОБА_3 є громадянином Азербайджанської Республіки, рідною мовою якого с азербайджанська мова. Українською мовою ОСОБА_3 не володіє у такому обсязі, який би дозволяв йому: повноцінно сприймати юридичну термінологію; розуміти зміст процесуальних документів; усвідомлювати суть інкримінованого правопорушення; ефективно реалізовувати гарантоване законом право на захист. Фактично ОСОБА_3 був поставлений у ситуацію, коли не розумів у повному обсязі зміст обвинувачення; не міг ефективно заперечувати проти доводів працівників поліції; не мав можливості повноцінно надавати пояснення; не міг належним чином реалізувати процесуальні права, передбачені ст. 268 КУпАП.

Захисник посилається, що фактично у даній справі спір стосується виключно питання порядку використання іноземного посвідчення водія після отримання посвідки на постійне проживання в Україні та необхідності його обміну у визначений строк. Однак суд першої інстанції фактично ототожнив «порушення порядку обміну посвідчення водія» із «відсутністю права керування транспортним засобом». Таке тлумачення є штучним та суперечить змісту диспозиції ч.5 ст. 126 КУпАП. Зазначає, що частина 5 ст.126 КУпАП передбачає відповідальність за повторне протягом року керування транспортним засобом особою яка не має права керування або позавлена такого права, або щодо якої встановлено тимчасове обмеження у праві керування. Разом із тим матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_3 право на керування транспортними засобами має.

Вважає, що суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність такого права виключно через посилання на п.30 Положення про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами, затвердженого постановою КМУ №340. Таким чином, висновок суду про те, що ОСОБА_4 «не мав права керування транспортним засобом», не підтверджується матеріалами справи, ґрунтується на неправильному застосуванні норм матеріального права та суперечить фактичним обставинам провадження.

Посилається на постанову Київського районного суду м.Одеси від 16.02.2024 року у справі щодо ОСОБА_5 за аналогічних обставин та за аналогічною кваліфікацією ч. 5 ст. 126 КУпАП, в якій суд дійшов висновку про відсутність належних та допустимих доказів того, що ОСОБА_3 не мав права керування транспортними засобами, у зв?язку із чим провадження у справі було закрито.

На думку захисника, посилання суду першої інстанції в оскаржуваній постанові на постанову Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 04.09.2023 року у справі № 702/301/20 є необґрунтованим та не може вважатися належною правовою підставою для притягнення ОСОБА_5 до адміністративної відповідальності за ч.5 ст. 126 КУпАП, оскільки зазначена постанова Верховного Суду була ухвалена у межах кримінального провадження за ст.286-1 КК України. Натомість у даній справі вирішується питання про наявність чи відсутність складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 126 КУпАП.

До судового засідання 03.08.2026 року з`явився перекладач ОСОБА_6 .

В судовому засіданні 03.08.2026 року особа, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_7 та адвокат Румянцев О.Г. доводи апеляційної скарги підтримали.

ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ

Відповідно до ч. 2 ст. 7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Згідно положень ст. 294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Апеляційний суд може дослідити нові докази, які не досліджувалися раніше, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до місцевого суду або необґрунтованим відхилення їх місцевим судом.

Завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом (ст. 245 КУпАП).

Статтею 280 КУпАП передбачено, що суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення, крім іншого, зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Приймаючи оскаржувану постанову, суд першої інстанції виходив із того, що винність ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.126 КУпАП, підтверджується дослідженими в судовому засіданні матеріалами справи про адміністративне правопорушення, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №605485 від 03.03.2026 року, в якому наведені обставини порушення ОСОБА_8 приписів п.2.1.а «Правил дорожнього руху», за що він притягається до відповідальності за ч.5 ст. 126 КУпАП, підписаним останнім без будь-яких зауважень чи заперечень та без надання будь-яких пояснень; постановою серії ЕНА №6537081 від 20.01.2026 року про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, за якою ОСОБА_5 притягнуто до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 126 КУпАП; довідкою УПП, згідно якої станом на 03.03.2026 року ОСОБА_3 не отримував посвідчення водія; довідкою УПП від 03.03.2026 року про наявність повторності вчинення адміністративного правопорушення ОСОБА_8 , відповідно до якої останній притягався до адміністративної відповідальності 20.01.2026 року за ч.2 ст. 126 КУпАП (постанова серії ЕНА №6537081), накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 3400 гривень; результатами відтворення під час вивчення матеріалів справи відеозаписів з портативних відеореєстраторів працівників поліції, у яких зафіксовано безперервний перебіг подій вчинення ОСОБА_8 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 126 КУпАП, та обставин складення працівником поліції протоколу про адміністративне правопорушення за участю цієї особи.

Суд дійшов висновку, що посвідчення водія іноземної держави, яке належить ОСОБА_9 , втратило чинність на території України після спливу 60-денного строку з моменту отримання ним посвідки на постійне проживання в Україні та підлягало обов`язковому обміну у встановленому порядку, оскільки ОСОБА_3 після закінчення зазначеного строку не здійснив обміну посвідчення водія та керував транспортним засобом без чинного посвідчення, то суд визнав, що вказана особа керувала транспортним засобом фактично не маючи такого права на території України, отже у діях ОСОБА_5 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.126 КУпАП, а саме керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом.

Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції та, з огляду на наведені доводи апеляційної скарги, вважає за необхідне зазначити наступне.

Завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом (ст. 245 КУпАП).

Згідно з положеннями ч. 7 ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги, але не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Статтею 280 КУпАП передбачено, що суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення, крім іншого, зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст.ст. 251, 252 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами.

Частиною 2 статті 126 КУпАП встановлено адміністративну відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом.

Відповідальність за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП повторне протягом року вчинення порушень, передбачених частинами другою четвертою цієї статті - тягне за собою накладення штрафу в розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортним засобом на строк від п`яти до семи років та з оплатним вилученням транспортного засобу чи без такого.

Згідно п. 2.1.а Правил дорожнього руху водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.

На підтвердження вчинення ОСОБА_8 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КпАП України, до суду надано протокол серії ЕПР1 №605485 від 03.03.2026 року, копію постанови про накладення адміністративного стягнення серія ЕНА №6537081 від 20.01.2026 року, довідку про наявність повторності вчинення адміністративного правопорушення, довідку про отримання (неотримання) особою посвідчення водія, диск з відеозаписом.

Відповідно до ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.

З протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №605485 від 03.03.2026 року вбачається, що 03.03.2026 року о 19:00 годині, ОСОБА_3 повторно протягом року керував транспортним засобом не маючи права керувати таким транспортним засобом, постанова ЕНА №6537081 від 20.01.2026 року за ч. 2 ст. 126 КУпАП, чим порушив п.2.1.а «Правил дорожнього руху», за що передбачена відповідальність за ч. 5 ст. 126 КУпАП.

В якості додатків до протоколу про адміністративне правопорушення працівниками поліції долучено копію постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія ЕНА №6537081 від 20.01.2026 року, згідно якої вбачається, що ОСОБА_5 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого положеннями ч. 2 ст. 126 КУпАП, а саме керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортним засобом. Згідно якої водій керуючи транспортним засобом не пред`явив посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, отримавши посвідку на постійне проживання НОМЕР_1 від 09.11.2017 року та не здійснивши заміну посвідчення водія протягом 60 днів, що визначено ст. 30 абз. 4 постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження положення про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортним засобоми засобами» від 08.05.1993 року № 340.

В матеріалах справи відсутня інформації щодо оскарження ОСОБА_8 зазначеної постанови серії ЕНА №6537081 від 20.01.2026 року у судовому порядку.

Штраф визначений постановою серії ЕНА №6537081 від 20.01.2026 року ОСОБА_8 сплачено, про що зазначалось під час розгляду справи.

Частина 2 статті 126 КУпАП, як зазначено вище, передбачає відповідальність за керування транспортним засобом особою яка не має права керування транспортними засобами, а не за відсутність самого посвідчення водія. Тобто, мова йде саме про набуте у встановленому законом порядку право керування транспортним засобом.

Твердження апелянта, з приводу того, що суд першої інстанції не врахував наявність у ОСОБА_1 посвідчення водія виданого у Республіці Азербайджан суд апеляційної інстанції відхиляє у зв`язку із наступним.

Так, відповідно до п. 30 Положення про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 травня 1993 року № 340 встановлено, що особи, які тимчасово перебувають на території України, мають право на керування транспортними засобами за наявності міжнародного посвідчення водія та посвідчення водія іноземної держави, що не відповідає вимогам Міжнародної конвенції про дорожній рух 1968 року, записи в якому виконані або продубльовані літерами латинського алфавіту, або у разі наявності посвідчення водія іноземної держави, що відповідає вимогам Міжнародної конвенції про дорожній рух 1968 року, записи в якому виконані або продубльовані літерами латинського алфавіту. Посвідченням водія іноземної держави вважається також посвідчення водія з розпізнавальним знаком "SU" (СРСР), видане в республіках колишнього Союзу РСР. Зазначені особи під час керування транспортними засобами можуть мати національне посвідчення водія, видане в установленому цим Положенням порядку. Особам, які тимчасово перебувають на території України, обмін їх посвідчень водія на національне посвідчення водія, а також видача їм національних посвідчень водія замість утраченого у зв`язку з крадіжкою, стихійним лихом, іншими непередбачуваними обставинами посвідчення водія іноземної держави не проводиться. Посвідчення водія іноземної держави, що належить особі, яка переїжджає на постійне місце проживання в Україну, дійсне на території України протягом 60 днів з дати видачі органами та підрозділами ДМС документів на постійне проживання в Україні і після цього підлягає обміну. Обмін таких посвідчень проводиться після проходження особою медичного огляду та складення теоретичного і практичного іспитів (за винятком випадків, визначених пунктом 32 цього Положення). У разі наявності в посвідченні водія іноземної держави двох або більше категорій на право керування транспортними засобами теоретичний та практичний іспити складаються за вищою категорією із зазначених у такому посвідченні водія.

Стаття 4 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» визначає підстави для перебування іноземців та осіб без громадянства на території України, зокрема, на підставі посвідки на постійне проживання.

Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_3 має посвідку на постійне проживання в Україні № НОМЕР_1 яка видана 09 листопада 2017 року. Отже, на момент керування транспортним засобом він здійснював керування після спливу встановленого 60-денного строку, протягом якого мав здійснити обмін посвідчення водія іноземної держави.

За таких обставин надана копія посвідчення водія іноземної держави не може бути визнана належним документом, що підтверджує право ОСОБА_5 на керування транспортними засобами, зокрема автомобілем Renault Megane Scenic, державний номерний знак НОМЕР_2 , на території України, оскільки після спливу встановленого законодавством 60-денного строку таке посвідчення підлягало обміну. Відтак зазначена копія не може розцінюватися як посвідчення водія, чинне на момент події та таке, що надавало право на керування транспортними засобами відповідної категорії.

Таким чином, в діях особи наявні ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, тобто керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, вчинено повторно протягом року, адже своїми діями ОСОБА_7 повторно порушив п. 2.1 «а» ПДР України, яким визначено, що водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.

Посилання захисника в суді апеляційної інстанції, що протокол складений безпідставно та без перекладача є необґрунтованими, оскільки з матеріалів справи вбачається, зокрема з долученого відеозапису з нагрудної камери співробітників поліції, що клопотань про залучення перекладача при складанні протоколу про адміністративне правопорушення ОСОБА_3 не заявляв, ОСОБА_3 достатньо розумів спілкування з поліцейськими та міг висловлюватися, що дозволило йому зрозуміти суть порушення Правил дорожнього руху.

Також встановлено, що під час ознайомлення з протоколом про адміністративне правопорушення ОСОБА_3 не заперечував факту вчинення правопорушення та не висловлював жодних заперечень, зокрема щодо факту керування ним зазначеним транспортним засобом при відсутності права керування транспортними засобами.

Враховуючи викладене, судом першої інстанції відповідно до ст. 280 КУпАП належним чином встановлено обставини, що мають значення для правильного вирішення цієї справи, та досліджено докази, наявні в матеріалах справи, на підставі яких зроблено обґрунтований висновок про винність ОСОБА_5 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП.

Щодо доводів апеляційної скарги, що посилання суду першої інстанції в оскаржуваній постанові на постанову Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 04.09.2023 року у справі № 702/301/20 є необґрунтованим та не може вважатися належною правовою підставою для притягнення ОСОБА_5 до адміністративної відповідальності за ч.5 ст. 126 КУпАП, апеляційний суд зазначає наступне.

Суд першої інстанції посилався на правовий висновок Об`єднаної палати касаційного кримінального суду ВС, викладений у постанові від 04 вересня 2023 року по справі № 702/301/20, застосовуючи до ОСОБА_5 стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортним засобом. Так за змістом вказаної постанови підхід щодо неможливості призначення додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами особі, яка не отримувала посвідчення водія на право керування транспортними засобами, не відповідає засаді справедливості та принципу рівності всіх перед законом, а також нівелює попереджувальну мету покарання. При цьому, суд касаційної інстанції звернув увагу на підвищену суспільну небезпечність дій осіб, які керують транспортними засобами, не маючи достатніх теоретичних та практичних знань та не отримавши у передбаченому законом порядку посвідчення водія, оскільки вірогідність настання дорожньо-транспортної пригоди у такому випадку є значно вищою, а тому попереджувальна мета додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортним засобом у такому випадку набуває особливого значення.

Тому посилання апелянта, що зазначена постанова Верховного Суду була ухвалена у межах кримінального провадження за ст.286-1 КК України, на переконання апеляційного суду, жодним чином не впливає на юридичний зміст такого висновку.

Посилання апелянта на рішення суду першої інстанції є некоректним. Згідно ч.1 ст.36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом. Отже рішення суду першої інстанції, на яке посилається апелянт, не створює правових позицій, які б формували єдність судової практики в Україні.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та не впливають на їх правильність. Підстав для закриття провадження у справі у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення у діях ОСОБА_5 не встановлено.

Невизнання вини ОСОБА_8 суд оцінює як обрану ним позицію захисту, що має на меті уникнення відповідальності за порушення вимоги п. 2.1а Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність за ч. 5 ст. 126 КУпАП.

Будь-яких інших належних та обґрунтованих доводів на спростування висновків суду першої інстанції захисником особи, яка притягується до адміністративної відповідальності наведено не було.

За положеннями п. 4 ч. 8 ст. 294 КУпАП, за наслідками розгляду апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін.

Таким чином, враховуючи вищенаведене в своїй сукупності, апеляційний суд вважає за необхідне зазначити щодо необґрунтованості доводів апеляційної скарги, оскільки зібраними по справі доказами в повній мірі підтверджена наявність в діях ОСОБА_5 складу інкримінованого останньому адміністративного правопорушення передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, а тому відсутні підстави для скасування або зміни постанови суду.

Керуючись ст.ст. 251, 280, 283, 294 КУпАП суд,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , адвоката Румянцева Олександра Геннадійовича, залишити без задоволення.

Постанову Пересипського районного суду міста Одеси від 23 квітня 2026 року, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя В.А. Коновалова