Рішення від 04 серпня 2026 р. у справі №712/9092/26 — Соснівський районний суд м. Черкаси

Справа № 712/9092/26

Провадження № 2/712/4896/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 серпня 2026 року Соснівський районний суд м. Черкас у складі:

головуючого-судді – Пересунька Я.В.,

при секретарі – Руденко А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкас у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

в с т а н о в и в:

1. Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача

1.1. У квітні 2026 року ТОВ «Бізнес Позика» звернулося до суду з указаним позовом, просило стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за договором № 577482-КС-001 про надання кредиту від 20 січня 2026 року, що становить 30 801 грн 20 коп, а також витрати зі сплати судового збору – 2 662 грн 40 коп.

1.2. Позов обґрунтовано тим, що 20 січня 2026 року між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 укладено договір № 577482-КС-001 про надання кредиту шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 Законом України «Про електронну комерцію».

1.3. ТОВ «Бізнес Позика» свої зобов`язання за договором кредиту виконало, та надало позичальнику грошові кошти в розмірі 12 000 грн шляхом перерахування на банківську картку позичальника № НОМЕР_1 (яку позичальником вказано при заповнені анкетних даних в особистому кабінеті), що підтверджується довідкою про перерахування коштів (або платіжним дорученням).

1.4. Відповідно до розрахунку заборгованості за договором № 577482-КС-001 відповідач на виконання умов договору здійснив часткову оплату за договором № 577482-КС-001 на загальну суму 3 040 грн.

1.5. Водночас відповідач порушив умови вказаного договору, в результаті чого станом на 05 червня 2026 року виникла заборгованість в розмірі 30 801 грн 20 коп, що складається з: суми прострочених платежів за тілом кредиту – 11 880 грн; суми прострочених платежів за процентами – 11 761 грн 20 коп; суми заборгованості за відсотками відповідно до ст. 625 ЦК України – 6 000 грн; суми прострочених платежів за комісією – 1 160 грн.

1.6. 22 липня 2026 року представником відповідача адвокатом Стратілатовим К.Г. надано відзив на позовну заяву, в якому просить задовольнити вимогу позивача про стягнення з відповідача 11 880 грн заборгованості по тілу кредиту, 10 402 грн 40 коп заборгованості по процентам за користування кредитом, а всього 22 282 грн 40 коп; відмовити в задоволенні решти вимоги позивача; покласти на відповідачку сплачений позивачем судовий збір в розмірі 963 грн 03 коп; повернути позивачу з державного бюджету судовий збір в сумі 963 грн 02 коп, сплачений за подання позову у цій справі.

1.7. Відзив обґрунтовано тим, що вимога позивача про стягнення процентів річних згідно ст. 625 ЦК України, в сумі 6 000 грн. суперечить положенням п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, оскільки позивач не має права на стягнення передбачених ст. 625 ЦК України процентів річних в період дії воєнного стану.

1.8. Положеннями п. 2.5 кредитного договору передбачена комісія за видачу кредиту в розмірі 2400 грн. Як вбачається з розрахунку заборгованості, 02 лютого 2026 року відповідачкою було сплачено 3 040 грн. Із цієї суми позивач утримав вказану вище комісію в розмірі 1 240 грн. Решту комісії в розмірі 1 160 грн (2400 – 1240) позивач вимагає стягнути з відповідачки. Позивач не зазначив та не надав доказів наявності та переліку будь-яких додаткових та/або супутніх послуг, за які договором встановлена комісія в розмірі 2 400 грн. У зв`язку з цим умова кредитного договору, яким така комісія встановлена, є нікчемною. Отже вимога позивача про стягнення комісії за надання кредиту суперечить положенням ст. 1, 8, 20 Закону України «Про споживче кредитування», ст. 901, 1054 ЦК України та є нікчемною, оскільки відповідачці не надавалось будь-яких додаткових та/або супутніх послуг.

1.9. 02 лютого 2026 року відповідачкою було сплачено 3 040 грн. Вказана обставина зазначена позивачем у розрахунку заборгованості і, відповідно, визнана ним. Тому ця обставина не підлягає доказуванню. Із суми отриманих коштів позивач частково погасив кредит в розмірі 120 грн, погасив проценти за користування кредитом в розмірі 1 680 грн та частково погасив комісію за видачу кредиту в розмірі 1240 грн. При цьому, як вказано вище, положення п. 2.5 кредитного договору, яким передбачена комісія за видачу кредиту, є нікчемним. З огляду на наведене, позивач не мав права направляти отримані від відповідачки кошти на погашення комісії, а всі отримані ним кошти могли бути використані виключно на погашення кредиту та сплату процентів. Позивачем заявлено вимоги про стягнення: - 11 880 грн. - заборгованість за кредитом; - 11 761 грн 20 грн - заборгованість по відсоткам. З урахуванням черговості погашення, що передбачена ст. 534 ЦК України, кошти в сумі 1 240 грн, списані позивачем на сплату комісії, зменшують зобов`язання відповідача по сплаті процентів. Отже позивач не мав права використовувати списані з рахунку відповідача кошти в сумі 1 240 грн. на погашення комісія за видачу кредиту, а за рахунок цих коштів була частково погашена заборгованість відповідача по сплаті процентів.

1.10. Згідно п. 2.3 – 2.4 кредитного договору, строк, на який надається кредит: 16 тижнів, (надалі – строк кредитування). Стандартна процентна ставка за кредитом: в день 1%, фіксована. Як вбачається із розрахунку заборгованості, 20 січня 2026 року позивач надав відповідачці кредит в сумі 12 000 грн, а 02 лютого 2026 року відповідачка частково погасила кредит в сумі 120 грн. За таких обставин загальний строк кредитування, який складає 112 днів (16 тижнів * 7 днів), розпочався 20 січня 2026 року та сплив 11 травня 2026 року.

1.11. 02 лютого 2026 року відповідачка сплатила позивачу 3 040 грн, із яких 120 грн були направлені на погашення кредиту, а решта 2 920 грн (3040 – 120) мала бути використана на сплату процентів. За таких умов залишок заборгованості по сплаті процентів за користування кредитом складає 10 402 грн 40 коп (13322,4 – 2920,0). В той же час позивач вимагає стягнення процентів за користування кредитом в сумі 11 761 грн 20 коп, що на 1 358 грн 80 коп перевищує розмір процентів, які позивач мав право стягувати. Отже із заявлених позивачем процентів за користування кредитом в сумі 11 761 грн 20 коп позивач має право стягнути лише 10 402 грн 40 коп.

1.12. Позивачем у цій справі сплачено судовий збір в розмірі 2 662 грн 40 коп. Вимоги позивача є законними лише частково в розмірі 22 282 грн 40 коп (11880 + 10402,4), а решта вимог в розмірі 8 518 грн 80 коп (1358,8 + 6000 + 1160) є безпідставними. Тобто сплачений судовий збір має розподілятися між сторонами наступним чином: покладатись на відповідача в сумі 1 926 грн 05 коп (22282,4 * 2662,4 / 30801,2), покладатись на позивача в сумі 736 грн 35 коп (8518,8 * 2662,4 / 30801,2). З урахуванням часткового визнання відповідачем позову, з нього має бути стягнутий судовий збір в розмірі 963 грн 03 коп (1926,05 * 50 %), а позивачу має бути повернуто з державного бюджету інші 50 % сплаченого судового збору, а саме: 963 грн 02 коп. Отже, судовий збір має бути розподілено наступним чином: 736 грн 35 коп покладено на позивача, 963 грн 03 коп покладено на відповідачку, а 963 грн 02 коп повернуто позивачу з державного бюджету.

1.13. 22 липня 2026 року представником позивача надано відповідь на відзив на позов, в якому просить позов задовольнити в повному обсязі.

1.14. Відповідь обґрунтовано тим, що всі платежі відповідача за кредитним договором були враховані та відображені у доданому до позовної заяви розрахунку заборгованості за кредитним договором. Сума заборгованості відповідача за кредитним договором розрахована з врахування всіх платежів відповідача за кредитним договором. Якщо сторона відповідача вважає, що позивач начебто не врахував всі платежі відповідача за кредитним договором у доданому до позовної заяви розрахунку заборгованості (у випадку здійснення позичальником платежів за кредитним договором), вона не була позбавлена можливості, у відповідності до принципу змагальності сторін, надати суду належні та достатні докази здійснення тих платежів відповідача за кредитним договором, які начебто не були враховані у наданому позивачем розрахунку заборгованості.

1.15. Сторона відповідача у відзиві на позовну заяву належним чином не обґрунтувала, чому на її думку доданий позивачем до позовної заяви розрахунок заборгованості за кредитним договором є начебто необґрунтованим, та таким, що начебто не узгоджується з обставинами та матеріалами справи. Якщо сторона відповідача вважає, що доданий позивачем до позовної заяви розрахунок заборгованості за Кредитним договором є начебто необґрунтованим, та таким, що начебто не узгоджується з обставинами та матеріалами справи, вона не була позбавлена можливості, у відповідності до принципу змагальності сторін, надати суду свій розрахунок заборгованості за кредитним договором.

2. Заяви, клопотання та інші процесуальні дії у справі

2.1. Ухвалою Соснівського районного суду міста Черкас від 07 липня 2026 року відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження; витребувано докази.

2.2. У судові засідання представник позивача не з`явився, у прохальній частині позовної заяви просив розгляд справи проводити без його участі.

2.3. Представник відповідач у судове засідання не з`явився, у відзиві просив розгляд проводити без його участі та участі позивача.

3. Положення законодавства, що регулюють спірні правовідносини

3.1. За змістом статей 15 і 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

3.2. Статтею 5 ЦПК України передбачено, що, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

3.3. За змістом ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

3.4. Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

3.5. Згідно зі статтею 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати; 7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; 8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову. При ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог.

3.6. Відповідно до ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов`язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.

3.7. Згідно зі ст. 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.

3.8. Механізм укладення електронного договору, який має використовуватися позивачем у взаємовідносинах із позичальниками, зокрема вимоги до його підписання сторонами, врегульовано Законом України «Про електронну комерцію» та Законом України «Про електронний цифровий підпис».

3.9. Статтею 1 Закону України «Про електронний цифровий підпис» передбачено, що електронний цифровий підпис - вид електронного підпису, отриманого за результатом криптографічного перетворення набору електронних даних, який додається до цього набору або логічно з ним поєднується і дає змогу підтвердити його цілісність та ідентифікувати підписувача. Електронний цифровий підпис накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

3.10. Відповідно до ст. 3 Закону України «Про електронний цифровий підпис» електронний цифровий підпис за правовим статусом прирівнюється до власноручного підпису (печатки) у разі, якщо: електронний цифровий підпис підтверджено з використанням посиленого сертифіката ключа за допомогою надійних засобів цифрового підпису; під час перевірки використовувався посилений сертифікат ключа, чинний на момент накладення електронного цифрового підпису; особистий ключ підписувача відповідає відкритому ключу, зазначеному у сертифікаті. Електронний підпис не може бути визнаний недійсним лише через те, що він має електронну форму або не ґрунтується на посиленому сертифікаті ключа.

3.11. Згідно зі ст. 4 Закону України «Про електронний цифровий підпис» електронний цифровий підпис призначений для забезпечення діяльності фізичних та юридичних осіб, яка здійснюється з використанням електронних документів. Електронний цифровий підпис використовується фізичними та юридичними особами - суб`єктами електронного документообігу для ідентифікації підписувача та підтвердження цілісності даних в електронній формі. Використання електронного цифрового підпису не змінює порядку підписання договорів та інших документів, встановленого законом для вчинення правочинів у письмовій формі.

3.12. Статтею 6 Закону України «Про електронний цифровий підпис» передбачено, що сертифікат ключа містить такі обов`язкові дані: найменування та реквізити центру сертифікації ключів (центрального засвідчувального органу, засвідчувального центру); зазначення, що сертифікат виданий в Україні; унікальний реєстраційний номер сертифіката ключа; основні дані (реквізити) підписувача - власника особистого ключа; дату і час початку та закінчення строку чинності сертифіката; відкритий ключ; найменування криптографічного алгоритму, що використовується власником особистого ключа; інформацію про обмеження використання підпису. Посилений сертифікат ключа, крім обов`язкових даних, які містяться в сертифікаті ключа, повинен мати ознаку посиленого сертифіката ключа. Інші дані можуть вноситися у посилений сертифікат ключа на вимогу його власника.

3.13. Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронна комерція - відносини, спрямовані на отримання прибутку, що виникають під час вчинення правочинів щодо набуття, зміни або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснені дистанційно з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, внаслідок чого в учасників таких відносин виникають права та обов`язки майнового характеру; електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

3.14. Згідно із ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

3.15. Відповідно до ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

3.16. Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

3.17. Частиною 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору; одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію.

3.18. Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

3.19. Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

3.20. Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

3.21. Згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

3.22. Відповідно до п. 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного Кодексу України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

3.23. Згідно із ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.

3.24. Відповідно до положень ст.ст.12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

4. Фактичні обставини, встановлені судом

4.1. Судом установлено, що 20 січня 2026 року між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 укладено договір № 577482-КС-001 про надання кредиту шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 Законом України «Про електронну комерцію».

4.2. 20 січня 2026 року ТОВ «Бізнес Позика» направило ОСОБА_1 пропозицію (оферту) укласти договір № 577482-КС-001 про надання кредиту.

4.3. 20 січня 2026 року ОСОБА_1 прийняла (акцепт) пропозицію (оферту) щодо укладення договору № 577482-КС-001 про надання кредиту, на умовах, визначених офертою.

4.4. Відповідно до п. 2.1. кредитного договору кредитодавець надає позичальнику кредит в розмірі 12 000 грн на засадах строковості, поворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та комісію за надання кредиту у порядку та на умовах, визначених цим договором та правилами надання споживчих кредитів ТОВ «Бізнес Позика».

4.5. Пунктом 2.3. кредитного договору передбачено, що строк, на який надається кредит, становить 16 тижнів.

4.6. Згідно із п. 2.4. кредитного договору стандартна процентна ставка за Кредитом: в день 1%, фіксована. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку (терміну) Договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку.

4.7. Пунктом 2.5 кредитного договору передбачено, що комісія за видачу кредиту становить 2 400 грн. Комісія нараховується одноразово при видачі кредиту в дату видачі кредиту.

4.8. Термін дії договору до 12 травня 2026 року (п. 2.8 кредитного договору).

4.9. Відповідно до п. 4.2.2 кредитного договору сторони на момент укладення договору встановили наступний графік платежів (викладений у формі таблиці), припускаючи, що позичальник буде його дотримуватись.

4.10 Відповідно до п. 5.2.1. позичальник зобов`язаний виконувати цей договір у порядку та в строки (терміни), встановлені договором.

4.11. Пунктом 7.5. кредитного договору передбачено, що у разі прострочення виконання позичальником грошового зобов`язання зі сплати процентів за користування кредитом та/або комісії та/або комісії за видачу у кредит додаткових грошових коштів (якщо умови додаткової угоди до цього договору передбачають сплату комісії за видачу у кредит додаткових грошових коштів) та/або суми кредиту у визначені цим договором терміни, позичальник зобов`язаний сплатити кредитодавцю суму заборгованості з урахуванням 700 000 % (Сімсот тисяч) процентів річних від суми заборгованості в силу положень статті 625 Цивільного кодексу України.

Проценти річних нараховуються за кожен день прострочення на суму заборгованості, що включає прострочені проценти за користування Кредитом та/або суму простроченої комісії та/або комісії за видачу у кредит додаткових грошових коштів (якщо умови додаткової угоди до цього договору передбачають сплату комісії за видачу у кредит додаткових грошових коштів) та/або суму неповернутого кредиту, та не нараховуються на раніше нараховані проценти на підставі статті 625 Цивільного кодексу України. При цьому проценти річних нараховуються на суму заборгованості за кожен день прострочення у сумі, що не перевищує 2 (два) відсотки від неповернутої позичальником суми кредиту.

Кредитодавець не нараховує проценти річних відповідно до цього пункту Договору на суму заборгованості, яка є меншою ніж 100 (сто) гривень 00 копійок.

Сукупна сума нарахованих процентів річних на підставі цього пункту договору та інших платежів, що підлягають сплаті позичальником за порушення виконання зобов`язань на підставі договору, не може перевищувати половини суми кредиту, одержаної позичальником від кредитодавця за цим договором, з урахуванням додаткових грошових коштів, одержаних позичальником від кредитодавця на підставі укладених додаткових угод до цього договору, і не може бути збільшена за домовленістю сторін.

4.12. ТОВ «Бізнес Позика» свої зобов`язання за договором кредиту виконало та надало позичальнику грошові кошти в розмірі 12 000 грн шляхом перерахування на банківську картку позичальника № НОМЕР_1 (яку позичальником вказано при заповнені анкетних даних в особистому кабінеті), що підтверджується довідкою про перерахування коштів (або платіжним дорученням).

4.13. Відповідно до розрахунку заборгованості за договором № 577482-КС-001 відповідач 02.02.2026 на виконання умов договору здійснив часткову оплату за договором № 577482-КС-001 на загальну суму 3 040 грн.

4.14. Відповідно до наданого позивачем розрахунку, у позичальника перед кредитором ТОВ «Бізнес позика» станом на 05 червня 2026 року виникла заборгованість в розмірі 30 801 грн 20 коп, що складається з: суми прострочених платежів за тілом кредиту – 11 880 грн; суми прострочених платежів за процентами – 11 761 грн 20 коп; суми заборгованості за відсотками відповідно до ст. 625 ЦК України – 6 000 грн; суми прострочених платежів за комісією – 1 160 грн.

5. Оцінка Суду

5.1. Вирішуючи позовні вимоги по суті, суд виходить із того, що відповідно до укладеного між сторонами 20 січня 2026 року кредитного договору, ОСОБА_1 отримала на свою кредитну картку кредитні кошти в розмірі 12 000 грн на умовах строковості, платності та поворотності, строком дії до 12 травня 2026 року, зі сплатою стандартної фіксованої процентної ставки в день 1% та комісією за надання кредиту – 2400 грн.

5.2. Суд не погоджується з доводами відповідача про нікчемність визначеної сторонами, в укладеному між ними договорі, комісії за надання кредиту у розмірі 2400 грн, оскільки в договорі чітко вказано, що таку комісію нараховано за надання кредиту і можливість нарахування такої комісії прямо передбачена ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування».

5.3. Таким чином, платіж відповідача від 02.02.2026 року в розмірі 3040 грн було правильно розподілено відповідачем на погашення комісії: 1240 грн, на погашення процентів за користування кредитом – 1680 грн, на погашення тіла кредиту – 120 грн.

5.4. Із розрахунку заборгованості за кредитним договором вбачається, що станом на 12 травня 2026 року (останній день строку дії кредитного договору) у позичальника перед кредитором виникла заборгованість в розмірі 30 801 грн 20 коп, що складається з: суми прострочених платежів за тілом кредиту – 11 880 грн; суми прострочених платежів за процентами – 11 761 грн 20 коп; суми прострочених платежів за комісією – 1 160 грн.

5.5. Таким чином, вищевказані суми нараховано кредитором боржнику в межах строку дії кредитного договору і поза межами цього строку жодні суми не нараховувались.

5.6. Щодо стягнення з відповідачки заборгованості за процентами відповідно до ст. 625 ЦК України суд зауважує наступне.

5.7. Відповідно до положень ст.ст. 1046, 1054 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. Такі висновки викладені, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, від 04 липня 2018 року в справі № 310/11534/13-ц, в постанові Верховного Суду від 15 березня 2023 року по справі № 300/438/18.

5.8. Із розрахунку заборгованості за кредитним договором вбачається, що такі проценти нараховано відповідно до пункту 7.5 кредитного договору.

5.9. Аналіз положень пункту 7.5. кредитного договору дає підстави дляв висновку про те, що передбачені в ньому проценти, як зазначено в договорі, є іншим видом процентів, що починають нараховуватись у разі прострочення виконання позичальником грошового зобов`язання в силу положень статті 625 Цивільного кодексу України, загальний розмір яких не може перевищувати половини суми Кредиту, тобто є за своєю суттю «штрафними процентами» та додатковою мірою відповідальності для боржника.

5.10. Проте суд не вбачає підстав для стягнення з відповідача процентів, передбачених пунктом 7.5 кредитного договору, оскільки їх нарахування впливає на розмір денної процентної ставки за цей період в бік збільшення, що призводить до перевищення максимального розміру денної процентної ставки, встановленого ч. 5 ст.8 Закону України «Про споживче кредитування», згідно з якою максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.

5.11. Крім того, відповідно до п. 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного Кодексу України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

6. Розподіл судових витрат між сторонами

6.1. Враховуючи висновок суду про часткове задоволення позову (в розмірі 80,52 % від первісних вимог), відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає пропорційному стягненню понесені ним судові витрати у виді судового збору в розмірі 2 143 грн 76 коп.

При цьому суд не погоджується із доводами відповідача про розподіл судових витрат відповідно до ч. 3 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», оскільки відповідачем визнаються позовні вимоги не повністю.

Керуючись ст. ст. 81, 83, 89, 142, 264-266, 274-279 ЦПК України, ст.ст. 6, 15, 16, 192, 509, 526, 533, 549, 550, 610, 611, 624, 625, 627, 627, 1048, 1050, 1054 ЦК України, ЗУ «Про судовий збір», суд

у х в а л и в:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» заборгованість за кредитним договором № 577482-КС-001 від 20 січня 2026 року у розмірі 24 801 грн 20 коп, судові витрати у виді судового збору – 2 143 грн 76 коп, а всього стягнути 26 944 грн 96 коп.

В іншій частині позову – відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Черкаського апеляційного суду, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів із дня складання повного тексту рішення суду.

Рішення набирає законної сили після закінчення зазначених строків або після розгляду справи в апеляційному порядку Черкаським апеляційним судом, якщо таке рішення не буде скасовано.

Повне найменування сторін:

Позивач: товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика», код ЄДРПОУ: 41084239, юридична адреса: 01133, місто Київ, б. Лесі Українки, будинок 26, офіс 411;

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення суду складено 05 серпня 2026 року.

Суддя: Я.В. Пересунько