Окрема думка від 06 серпня 2026 р. у справі №9901/270/21 — Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

ОКРЕМА ДУМКА

07 серпня 2026 року

м. Київ

справа №9901/270/21

адміністративне провадження №П/9901/270/21

судді Верховного Суду Стеценка С.Г. на ухвалу Верховного Суду від 03 серпня 2026 року про залишення позову Науково-дослідницького консультаційного менеджерського центру «Оптимус» (у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю) до Президента України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Служба безпеки України, Рада національної безпеки і оборони України, про визнання протиправним та скасування Указу в частині - без розгляду.

Суть справи та зміст ухвали Верховного Суду.

Справа стосується персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій), застосованих до Науково-дослідницького консультаційного менеджерського центру «Оптимус» (у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю) згідно із Законом України «Про санкції».

Якщо детальніше, то у липні 2021 року Науково-дослідницький консультаційний менеджерський центр «Оптимус» (у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю) (далі - позивач, ТОВ «НДКМЦ «Оптимус») звернулося до Верховного Суду як суду першої інстанції (далі - Суд) з позовом до Президента України (далі - відповідач), у якому просило визнати протиправним та нечинним Указ Президента України від 21.04.2021 №169/2021 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 15.04.2021 «Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)» в частині введення в дію пункту 49 Додатку 2 до рішення Ради національної безпеки і оборони України від 15.04.2021 щодо Науково-дослідницького консультаційного менеджерського центру «ОПТИМУС» (у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю).

Автоматизованою системою документообігу суду суддею-доповідачем у справі визначено мене - суддю Верховного Суду Стеценка С.Г.

Ухвалою від 02.08.2021 Верховний Суд відкрив провадження в адміністративній справі №160/11014/24 та призначив її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін колегією суддів у складі п`яти суддів, а також залучив до участі у справі Раду національної безпеки і оборони України (далі - РНБО) і Службу безпеки України (далі - СБУ) як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача.

24.01.2022 на адресу Верховного Суду надійшло клопотання директора ТОВ «НДКМЦ «Оптимус» Руднєва Д.В., в якому він, враховуючи положення частини третьої статті 194 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), просив Суд розглянути цю справу за відсутності представника ТОВ «НДКМЦ «Оптимус». Зазначене клопотання позивача мотивовано тим, що його позиція чітко викладена в заявах по суті справи, висловлена у попередніх судових засіданнях його представниками та не спростована відповідачем.

Також 24.01.2022 від представників позивача - адвокатів АО «Юрлайн» Вороненко А.З. та Капеліста М.М. надійшли до суду клопотання, у якому останні, повідомивши про припинення з 14.01.2022 надання ТОВ «НДКМЦ «Оптимус» послуг за договором про надання правової допомоги (адвокатських послуг) від 24.05.2021 б/н, просили здійснювати надсилання Судом кореспонденції безпосередньо позивачу та проводити розгляд справи без їх участі як представників позивача.

Таким чином, з січня 2022 року розгляд справи здійснюється за відсутності позивача та його уповноважених представників. Позивач у визначений законодавством спосіб просив Суд розглядати справу за його відсутності.

У зв`язку із необхідністю витребування додаткових доказів, а також вчинення інших процесуальних дій, спрямованих на забезпечення повного, всебічного та об`єктивного з`ясування обставин у справі, відсутністю у Касаційному адміністративному суді у складі Верховного Суду технічних засобів, які у встановленому порядку атестовані для можливості роботи з відповідним типом інформації з обмеженим доступом, зміни складу суду та розгляду справи спочатку, розгляд справи неодноразово відкладався та оголошувалися перерви в судовому засіданні.

При цьому Судом вживалися усі заходи з метою повідомлення позивача про дату, час та місце розгляду справи шляхом направлення судових повісток на поштову адресу позивачу, вказану ним у позові, а також розміщення на офіційному вебпорталі «Судова влада України» відповідних оголошень (зокрема оголошення від 22.02.2023, 27.11.2024, 30.03.2025, 10.11.2025, 12.02.2026, 28.05.2026, 23.07.2026).

Станом на 03 серпня 2026 року Судом було:

- остаточно визначено предмет спору та характер спірних правовідносин, позовних вимог та склад учасників судового процесу;

- вирішено питання про вступ у справу третіх осіб - РНБО і СБУ;

- роз`яснено учасникам справи, які обставини входять до предмета доказування, які докази мають бути подані тим чи іншим учасником справи;

- з`ясовано, чи повідомили сторони про всі обставини справи, які їм відомі;

- визначено обставини справи, які підлягають встановленню, та зібрано відповідні докази, зокрема витребувано у СБУ та РНБО належним чином засвідчені копії документальних матеріалів, які стали підставою для застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій), та документів, що містять пропозиції СБУ про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій) до ТОВ «НДКМЦ «Оптимус», що були внесені до РНБО;

- вчинено інші дії з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті;

- з`ясовано, чи мають учасники справи заяви чи клопотання, пов`язані з розглядом справи, які не були заявлені з поважних причин;

- заслухано вступне слово учасників справи (представників позивача, відповідача, СБУ);

- з`ясовано обставини, на які учасники справи посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, та безпосередньо досліджено всі наявні у справі докази;

- заслухані додаткові пояснення учасників справи.

Іншими словами, суд знаходився на «фінішній прямій» стосовно розгляду цієї справи і мав би вирішити по суті цей публічно-правовий спір.

Однак, в судовому засіданні 03 серпня 2026 року більшістю голосів суддів, які входять до складу суду, що розглядає справу №9901/270/21, вирішено поставити на обговорення присутніх представників відповідача та СБУ питання щодо залишення позову ТОВ «НДКМЦ «Оптимус» без розгляду на підставі пункту 4 частини першої статті 240 КАС України (повторною неявкою позивача у судове засідання без поважних причин).

Обґрунтовуючи підстави для залишення позову ТОВ «НДКМЦ «Оптимус» без розгляду, Суд керувався тим, що позивач (його уповноважені представники) у судові засідання, зокрема, призначені на 03 червня та 03 серпня 2026 року, не з`явився, про причини неявки до суду не повідомив, що зумовлює залишення позовної заяви без розгляду. Крім того, Суд зазначив, що уповноважені особи представляти інтереси позивача у справі не виконали вимог ухвали Суду від 03 червня 2026 року про надання документів, які підтверджують особу громадянина ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ), якому, за твердженнями СБУ, підконтрольне ТОВ «НДКМЦ «Оптимус», тобто не подали в розумінні вимог пункту 9 частини першої статті 240 КАС України без поважних причин витребувані судом докази, необхідні для вирішення спору, що є самостійною підставою для залишення позову без розгляду.

Мотиви, які лежать в основі непогодження із ухвалою Верховного Суду від 03 серпня 2026 року про залишення позову без розгляду.

1. Відсутність правових підстав для витребування на 5-му році розгляду справи у позивача доказів у справі №9901/270/21 й, відповідно, помилкова констатація Судом в ухвалі від 03 серпня 2026 року настання процесуального наслідку, визначеного пунктом 9 частини першої статті 240 КАС України, для залишення позову без розгляду у зв`язку із ненаданням витребуваних документів.

Як вже зазначалося вище та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, Верховний Суд відкрив провадження в адміністративній справі №160/11014/24 ухвалою від 02 серпня 2021 року та призначив її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, а перше судове засідання по справі відбулося ще 27 вересня 2021 року. З цього моменту і під час всього судового розгляду справи у присутніх її учасників (представників відповідача та СБУ) жодних зауважень щодо необхідності підтвердження особи громадянина ОСОБА_1 (ОСОБА_1.), а також прийняття Верховним Судом рішення щодо витребування додаткових доказів про це не було.

Директор ТОВ «НДКМЦ «Оптимус» Руднєв Д.В. у своїй заяві про розгляд справи за його відсутності, підтримавши заявлені позовні вимоги у повному обсязі, фактично наголосив на поданні ним суду всіх наявних у нього документів та матеріалів, які можуть бути використані як докази у справі та на яких ґрунтуються позовні вимоги. Відтак, вважав, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення.

Станом на 03 червня 2026 року (постановлення ухвали про витребування додаткових доказів у позивача) Суд завершив стадію з`ясування обставин у справі та перевірки їх доказами, які містяться у ній.

Однак, незважаючи на означені обставини, Верховним Судом у постановленій 03 серпня 2026 року ухвалі не наведено належної й прийнятної аргументації щодо правового (чи будь-якого іншого) значення для вирішення цього спору витребуваних документів, які підтверджують особу громадянина ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ), якому підконтрольне ТОВ «НДКМЦ Оптимус» (паспорт, посвідка на проживання тощо), як і не окреслено жодних мотивів про неможливість здійснення розгляду справи та вирішення її по суті за відсутності таких доказів.

У цьому аспекті акцентую увагу і на тому, що юридична особа, у даному випадку - ТОВ «НДКМЦ Оптимус», не володіє і не зобов`язана відповідно до законодавства володіти (зберігати) виданими на ім`я фізичної особи документами.

Ураховуючи наведене, вважаю, що Верховний Суд в ухвалі від 03 серпня 2026 року безпідставно вказав на можливість застосування процесуального наслідку, визначеного пунктом 9 частини першої статті 240 КАС України, для залишення позову без розгляду у зв`язку із ненаданням ТОВ «НДКМЦ Оптимус» витребуваних після спливу майже п`яти років з моменту відкриття провадження у справі, завершення стадії з`ясування обставин у справі та перевірки їх доказами, здійснення з січня 2022 року розгляду справи за відсутності представників позивача, документів, що апріорі не могли перебувати (зберігатися) у цієї юридичної особи. Такого роду дії, на моє переконання, не відповідають як положенням КАС України загалом, так і, зокрема, не узгоджуються із завданням процесуально-правового інституту залишення позову без розгляду.

2. Директор ТОВ «НДКМЦ «Оптимус» Руднєв Д.В. та представники позивача - адвокати подали заяви про розгляд справи за їх відсутності.

Як вже зазначалося вище, до січня 2022 року розгляд справи №9901/270/21 здійснювався за участю директора ТОВ «НДКМЦ «Оптимус» Руднєва Д.В. та представників позивача - адвокатів АО «Юрлайн» Вороненко А.З. та Капеліста М.М. До означеного часу останні були активними учасниками судового провадження, додали до позовної заяви та у ході розгляду справи подали всі наявні в них докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, чітко окреслили свою позицію стосовно спору у судових засіданнях та заявах по суті справи. З січня 2022 року розгляд справи здійснюється за відсутності представників позивача у зв`язку із поданням ними відповідних заяв про це. Директор ТОВ «НДКМЦ «Оптимус» Руднєв Д.В. у своїй заяві про розгляд справи за його відсутності, підтримавши заявлені позовні вимоги у повному обсязі, чітко, буквально і не двозначно вказав про розгляд справи за відсутності позивача.

Ще раз акцентую: позивач просив РОЗГЛЯНУТИ (підкреслено мною. - С.С.) справу за його відсутності, суд же через 4,5 роки відповів йому - залишив позов БЕЗ РОЗГЛЯДУ (підкреслено мною. - С.С.).

Так, відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Залишення позову без розгляду з підстави неявки позивача в судове засідання є негативним для нього наслідком через неналежне виконання своїх процесуальних обов`язків. Іншими словами, суд відмовляє позивачу у праві на розгляд його справи судом внаслідок неможливості вирішити спір у зв`язку з недотриманням позивачем своїх процесуальних обов`язків.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував на тому що тлумачення та застосування національного законодавства є прерогативою національних органів, однак спосіб, в який тлумачиться і застосовується національне законодавство, має призводити до наслідків, сумісних з принципами Конвенції з точки зору тлумачення їх у світлі практики Суду. І зокрема, у разі можливості неоднозначного тлумачення закону, національні органи зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для заявника (наприклад, рішення ЄСПЛ від 14 жовтня 2010 року у справі «Щокін проти України»).

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, якщо позивач не прибув (повторно не прибув, якщо він не є суб`єктом владних повноважень) у підготовче засідання чи у судове засідання без поважних причин або не повідомив про причини неявки, якщо від нього не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності.

Водночас наслідки неявки в судове засідання учасника справи визначені статтею 205 КАС України. У частині першій цієї статті міститься загальне правило про те, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до частини п`ятої статті 205 КАС України у разі неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, суд залишає позовну заяву без розгляду, якщо неявка перешкоджає розгляду справи. Нагадаю: від позивача надійшла заява про розгляд справи за його відсутності.

Отже, з системного тлумачення зазначених норм статей 205, 240 КАС України можна дійти висновку, що у разі повторної неявки позивача (або його представників) в судове засідання без поважних причин суд залишає позовну заяву без розгляду лише в тому випадку, якщо його неявка перешкоджає розгляду справи. Відповідно, суд, залишаючи позов без розгляду з цієї підстави, має обґрунтувати, в чому саме полягає неможливість розгляду справи без участі позивача (або його представників).

Як свідчить наведена вище хронологія судового розгляду цієї справи №9901/270/21, вона перебувала у провадженні Касаційного адміністративного суду п`ять років - з 02 серпня 2021 року по 03 серпня 2026 року. За цей час у справі було проведено досить велику кількість судових засідань (лише останні з яких - 17.02.2025, 14.04.2025, 04.08.2025, 10.11.2025, 25.04.2026, 03.06.2026, 03.08.2026). У перше судове засідання, яке відбулось по справі 27.09.2021 в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів, з`явився представник позивача - - адвокат АО «Юрлайн» Капеліст М.М., останній надавав усні та письмові пояснення по суті справи. Тобто, як вже зазначалося вище, до січня 2022 року розгляд справи №9901/270/21 здійснювався за участю позивача (його представників), останній долучив до позовної заяви та у ході розгляду справи всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, чітко окреслив свою позицію стосовно спору у судових засіданнях та заявах по суті справи. З січня 2022 року розгляд справи здійснюється за відсутності представників позивача у зв`язку із поданням ними відповідних заяв про це.

За таких обставин, на моє переконання, Суд мав розглянути і вирішити цю справу по суті за відсутності позивача (або його представників) в судових засіданнях, проведених 03 червня та 03 серпня 2026 року. Лише у випадку, якщо неявка позивача перешкоджала розгляду справи по суті, Суд мав право залишити позов без розгляду, при цьому зазначивши, в чому саме полягає така неможливість розгляду справи без участі позивача (або його представників). Належне обґрунтування неможливості розгляду справи без участі позивача (його представників) було особливо важливе з огляду на те, що справа слухалась Судом п`ять років.

Натомість Суд, постановляючи 03 серпня 2026 року ухвалу та залишаючи позов ТОВ «НДКМЦ «Оптимус» без розгляду, обмежився по суті лише зазначенням, що повторна неявка позивача та/або його представників у судові засідання перешкоджає розгляду справи. При цьому Суд жодним чином не конкретизував, які саме обставини справи, які входять до предмета доказування, лишились невстановленими, що заважає суду вирішити спір по суті; яким чином участь позивача (його уповноважених осіб), у тому числі й тих, які, як зазначив Суд, з 11 червня 2024 року мають право підпису та повноваження виступати в суді від імені ТОВ «НДКМЦ «Оптимус», могла б допомогти встановити обставини, які залишились невстановленими протягом п`яти років слухання судом справи.

Ситуація в цій справі ускладнюється й тим, що директор ТОВ «НДКМЦ «Оптимус» Руднєв Д.В., яким власне і була підписана та подана до Суду позовна заява, у своїй заяві про розгляд справи за його відсутності фактично наголосив, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення.

У цьому аспекті не можу не зауважити, що процесуальним законом, за загальним правилом, надано учасникам справи, зокрема і позивачу, право не бути присутніми у судовому засіданні. При цьому неприсутність позивача у судових засіданнях щодо розгляду справи не може безумовно означати байдужості чи втрати зацікавленості в результатах її розгляду, оскільки учасники справи, в тому числі і позивач, мають можливість захищати свої права і законні інтереси іншими передбаченими законом способами, зокрема шляхом подання письмових пояснень, заяв, клопотань. Такий підхід сприяє реалізації принципу доступу до суду та забезпечує гнучкість у захисті прав учасників процесу, враховуючи можливу наявність об`єктивних причин, які можуть унеможливити присутність у судових засіданнях.

Таким чином, автор окремої думки вчергове переконується у тому, що, оскільки конкретних обставин справи, які не могли бути встановлені за відсутності позивача, Суд не зазначив, то він мав би розглянути по суті позовну заяву ТОВ «НДКМЦ «Оптимус» незважаючи на неявку його (його представників) в судові засідання. У ситуації із залишенням позову без розгляду вбачаю неналежне забезпечення позивачу реалізації його права на судовий захист, яке гарантовано статтею 55 Конституції України та статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. До того ж, застосований Судом захід не може вважатися пропорційним, оскільки покладає на позивача надмірний тягар, який не виправдовується метою забезпечення належного процесу.

3. Суд у цій справі на початку 2025 року уже сказав «НІ» щодо залишення позову без розгляду, натомість у серпні 2026 року постановив ухвалу про залишення позову без розгляду.

Суд у справі №9901/270/21, внаслідок розгляду відповідного клопотання представника Президента України, уже вирішував питання щодо залишення позову ТОВ «НДКМЦ «Оптимус» без розгляду на підставі пункту 4 частини першої статті 240 КАС України (повторною неявкою позивача у судове засідання без поважних причин) і в ухвалі, постановленій 17 лютого 2025 року із цього приводу, дійшов висновку про відсутність таких умов.

Зокрема, під час розгляду цієї справи, 30 грудня 2024 року, на адресу Суду надійшло письмове клопотання відповідача про залишення позовної заяви без розгляду, яке було обґрунтовано тим, що згідно частини п`ятої статті 205 КАС України неявка позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки є підставою для залишення позовної заяви без розгляду. Як наголошував заявник у клопотанні, з огляду на те, що позивач (його представники) не з`являються у судові засідання, в останнього відсутня зацікавленість у результатах розгляду цієї справи, що зумовлює підстави для залишення позову ТОВ «НДКМЦ «Оптимус» без розгляду.

У той же час, вирішуючи заявлене представником Президента України клопотання про залишення позовної заяви ТОВ «НДКМЦ «Оптимус» без розгляду, Верховний Суд ухвалою від 17 лютого 2025 року відмовив у його задоволенні, зазначивши, що з огляду на подання позивачем (його представниками) клопотань про розгляд справи без їх участі, висловлення ними в заявах по суті справи та в судовому засіданні своєї чіткої позиції стосовно спору, яка не була спростована відповідачем, застосування процесуальних наслідків, визначених частиною п`ятою статті 205, пунктом 4 частини першої статті 240 КАС України, шляхом залишення позову ТОВ «НДКМЦ «Оптимус» без розгляду не є можливим. При цьому Суд зауважив, що такий підхід сприяє реалізації принципу доступу до суду та забезпечує гнучкість у захисті прав учасників процесу, враховуючи можливу наявність об`єктивних причин, які можуть унеможливити присутність у судових засіданнях.

За таких умов, на моє переконання, не цілком логічною, послідовною та переконливою видається позиція більшості від складу суду, що розглядала цю справу, про необхідність постановлення під час судового засідання 03 серпня 2026 року питання повторної неявки позивача (його представників). Обставини неявки позивача (його представників) і можливість застосування процесуальних наслідків, визначених частиною п`ятою статті 205, пунктом 4 частини першої статті 240 КАС України, Суд вже охопив своїм розсудом під час постановлення 17 лютого 2025 року ухвали за результатами розгляду клопотання представника Президента України. А потім, за відсутності обставин, які б змушували повернутися до цього питання, по спливу значного проміжку часу, не маючи висновку, а звідси - і підстав для неможливості розгляду справи без участі позивача (або його представників), самостійно залишає позов без розгляду, займаючи абсолютно протилежну раніше висловленій позицію.

Такого роду дії, на моє переконання, не відповідають змісту положень КАС України та не узгоджуються із завданням адміністративного судочинства.

Підсумок.

Констатую: загальнообов`язкові процесуальні правила статті 205 КАС України є певною формою реалізації гарантій особи (кожного) на звернення до суду за захистом свого порушеного права чи обмеження свобод. У них презюмується, що кожен, хто звертається до суду за захистом свого права, відповідно до принципів верховенства права, рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом, гласності і відкритості судового процесу, змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з`ясування всіх обставин у справі, буде активним учасником судового провадження, зможе безпосередньо чи опосередковано через свого представника отримати судовий захист свого права.

Правила зазначеної вище норми установлюють умови та підстави, які спрямовані на те, щоб учасники судового процесу й, зокрема, суд не могли свавільно обмежити право особи на судовий розгляд справи по суті заявлених вимог через ухвалення будь-якого виду судового рішення, що припинить провадження у справі. Водночас правила цієї статті прописують наслідки та умови, які можуть настати для особи, яка не дотримується правил (процесу) судового провадження як у підготовчому так і у судовому засіданні.

Враховуючи наведене вище у сукупності, на переконання автора окремої думки, з огляду на відсутність у Суду правових підстав для витребування у 2026 році у позивача доказів у справі (яка розглядається Судом з 2021 року), здійснення з січня 2022 року розгляду справи за відсутності представників позивача у звя`зку із поданням ними клопотань про розгляд справи без їх участі, висловлену раніше Судом позицію щодо відсутності підстав для залишення позовної заяви без розгляду через повторну неявку позивача, у Верховного Суду не було правових підстав для постановлення в судовому засіданні 03 серпня 2026 року ухвали про залишення позову ТОВ «НДКМЦ «Оптимус» без розгляду. Суд мав вирішити справу по суті.

...........................

С.Г. Стеценко,

Суддя Верховного Суду