Постанова від 06 серпня 2026 р. у справі №420/36391/23 — Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 серпня 2026 року

м. Київ

справа №420/36391/23

адміністративне провадження №К/990/39157/24, № К/990/40880/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Мельник-Томенко Ж. М.,

суддів - Загороднюка А. Г., Радишевської О. Р.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу, за позовом ОСОБА_1 до Шістнадцятої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур, Офісу Генерального прокурора, Одеської обласної прокуратури про визнання протиправним та скасування рішення та наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, провадження в якій відкрито,

за касаційними скаргами Офісу Генерального прокурора та Одеської обласної прокуратури на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 13.03.2024 (суддя - Корой С. М.) та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 03.09.2024 (колегія суддів у складі: Бітова А. І., Лук`янчук О. В., Ступакової І. Г.),

УСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та їхнє обґрунтування

У грудні 2023 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з позовом до Шістнадцятої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур (далі - Кадрова комісія, Комісія, відповідач-1), Офісу Генерального прокурора (далі - Офіс Генерального прокурора, відповідач-2), Одеської обласної прокуратури (далі - Одеська обласна прокуратура, відповідач-3), у якому просив:

- визнати протиправним та скасувати рішення Шістнадцятої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур «Про неуспішне проходження прокурором атестації у зв`язку з неявкою для складання іспиту у формі анонімного тестування y з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону відповідності здійснювати повноваження прокурора, а також ненаданням документального підтвердження інформації про поважні причини його неявки до початку перенесеного складення відповідного іспиту» від 02.11.2023 № 5, прийняте щодо ОСОБА_1 ;

- визнати протиправним та скасувати наказ Одеської обласної прокуратури від 01.12.2023 № 1912к про звільнення ОСОБА_1 з посади начальника відділу організації процесуального керівництва та нагляду за додержанням законів при розслідуванні злочинів проти життя Управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадження та координації правоохоронної діяльності Прокуратури Одеської області;

- поновити ОСОБА_1 на посаді начальника відділу організації процесуального керівництва та нагляду за додержанням законів при розслідуванні злочинів проти життя Управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадження та координації правоохоронної діяльності Одеської обласної прокуратури з 05.12.2023;

- стягнути з Одеської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 05.12.2023 по дату прийняття рішення у цій справі.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що, оскільки метою атестації є саме надання оцінки професійній компетентності, професійній етиці та доброчесності прокурорів, твердження про неуспішне її проходження у зв`язку із не прибуттям для її проведення є повністю необґрунтованим. Крім того, з покликанням на рішення Конституційного Суду України від 01.03.2023 № 1-р(ІІ)/2023 у справі № 3-5/2022(9/22) позивач указує, що з 01.03.2023 він не є таким, що персонально попереджений у належному порядку про можливе майбутнє звільнення з посади. Отже, позивач уважає, що оскаржуване рішення Кадрової комісії, прийняте щодо позивача, є передчасним та таким, що підлягає скасуванню. Також позивач зазначив, що, оскільки наказ про звільнення позивача від 01.12.2023 № 1912к з посади та органів прокуратури є похідним від рішення Кадрової комісії про неуспішне проходження позивачем атестації, відповідно він також підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи

ОСОБА_1 працював в органах прокуратури з 21.06.2006 на посаді начальника відділу організації процесуального керівництва та нагляду за додержанням законів при розслідуванні злочинів проти життя Управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні та координації правоохоронної діяльності Прокуратури Одеської області - з 12.05.2020, що підтверджується записами, наявними в трудовій книжці серії НОМЕР_1 від 21.06.2006.

Позивачем подано на ім`я Генерального прокурора письмову заяву про переведення на посаду прокурора в обласній прокуратурі та про намір пройти атестацію на підставі пункту 10 Розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 19.09.2019 № 113-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» (далі - Закон № 113-IX).

04.10.2023 позивача було запрошено за адресою: місто Київ, вул. Юрія Іллєнка, 81 Б, корпус 1, аудиторія 413 для складення 12.10.2023 іспиту у форму анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора (що підтверджується рішенням від 02.11.2023 № 5). Запрошення було надіслано на електронну поштову скриньку позивача «samoilenko84alex@ukr.net».

З наданого до суду протоколу засідання Шістнадцятої кадрової комісія з атестації прокурорів регіонального рівня прокуратури Офісу Генерального прокурора від 12.10.2023 убачається, що указаною комісією зафіксовано неявку на іспит, зокрема, позивача.

13.10.2023 позивачем на адресу Шістнадцятої кадрової комісія з атестації прокурорів регіонального рівня прокуратури Офісу Генерального прокурора подано заяву від 12.10.2023, у якій повідомлено про неможливість з`явитися 12.10.2023 для складання іспиту у зв`язку із підготовкою та подачею відповідних документів на зайняття вакантної посади у Південному управлінні замовника робіт Міністерства оборони України по мобілізації.

До вказаною заяви було долучено довідку Південного управління замовника робіт Міністерства оборони України від 12.10.2023 № 1851/125, у якій зазначено про те, що на теперішній час проводиться робота щодо відпрацювання необхідних документів для призову радника юстиції ОСОБА_1 по мобілізації на посаду помічника начальника управління з правової роботи - начальника юридичної служби Південного управління замовника робіт Головного управління капітальних вкладень.

Так, у довідці було зазначено: «На виконання директиви Міністра оборони України Головнокомандувача Збройних Сил України від 23 березня 2023 року та № A - 32 /35/дск «Про проведення додаткових організаційних заходів у Збройних Силах України в 2023 році», сформовано Південне управління замовника робіт.

З метою укомплектування вакантних посад Південного управління замовника робіт позитивно розглянута кандидатура радника юстиції ОСОБА_1 для призначення на посаду помічника начальника управління з правової роботи - начальника юридичної служби Південного управління замовника робіт Головного управління капітальних вкладень, ВОС - 8503002, штат № 57/265, військове звання за штатом «підполковник юстиції», тарифний розряд 43 (посадовий оклад 7750 грн).

На теперішній час проводиться робота щодо відпрацювання необхідних документів для призову радника юстиції ОСОБА_1 по мобілізації на підставі Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 69/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» на вищезазначену посаду».

16.10.2023 Шістнадцятою кадровою комісією з атестації прокурорів регіонального рівня прокуратури Офісу Генерального прокурора у відповідь на вказану заяву направлено позивачу листа на електронну поштову скриньку позивача «samoilenko84alex@ukr.net», у якому вказано, що заява отримана та буде передана на розгляді комісії.

Як указано у позові, іншої інформації щодо результатів розгляду вказаної заяви ним отримано не було, що, на думку позивача, давало об`єктивні підстави вважати, що відповідну заяву задоволено.

У позові указано, що 20.10.2023 позивача було запрошено за адресою: місто Київ, вул. Юрія Іллєнка, 81 Б, корпус 1, аудиторія 413 для складення 27.10.2023 іспиту у форму анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора, що підтверджується рішенням від 02.11.2023 № 5. Запрошення було надіслано на електронну поштову скриньку позивача «samoilenko84alex@ukr.net».

30.10.2023 позивачем на адресу Шістнадцятої кадрової комісія з атестації прокурорів регіонального рівня прокуратури Офісу Генерального прокурора подано заяву від 27.10.2023, у якій повідомлено про неможливість прибути для складання іспиту у зв`язку з підготовкою та тривалим відпрацюванням відповідних документів для призову його на зайняття вакантної посади у Південному управлінні замовника робіт Міністерства оборони України по мобілізації.

31.10.2023 у відповідь на вказану заяву позивачем на електронну поштову скриньку отримано повідомлення, в якому вказано, що указана заява отримана та буде передана на розгляд Шістнадцятої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур.

Також у повідомленні указано, що позивач має право звернутися до Кадрової комісії із відповідною заявою про перенесення складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора, з поважних причин (без дати) та включення до списку прокурорів, щодо яких Шістнадцятою кадровою комісією перенесено складання іспитів з поважних причин (без дати).

Як указано у позові, зважаючи на отримане повідомлення вже 01.11.2023 позивач подав до Шістнадцятої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур заяву щодо включення його до списку прокурорів, яким перенесено складання іспитів з поважних причин без дати.

02.11.2023 Шістнадцята кадрова комісія з атестації прокурорів регіональних прокуратур, керуючись пунктами 11-17 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-IX (з подальшими змінами та доповненнями), пунктами 6-11 Розділу І Порядку проходження прокурорами атестації, затвердженого наказом Генерального прокурора України від 03.10.2019 № 221 (далі - Порядок № 221), ураховуючи, що начальник відділу організації процесуального керівництва та нагляду за додержанням законів при розслідуванні злочинів проти життя Управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні та координації правоохоронної діяльності Прокуратури Одеської області ОСОБА_1 не з`явився 12.10.2023 та 27.10.2023 для складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора, а також не надав документального підтвердження інформації про поважні причини його неявки до початку перенесеного складення відповідного іспиту, ухвалила щодо позивача рішення № 5 «Про неуспішне проходження прокурором атестації у зв`язку з неявкою для складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону відповідності здійснювати повноваження прокурора, а також ненаданням документального підтвердження інформації про поважні причини його неявки до початку перенесеного складення відповідного іспиту».

Відповідно до цього рішення, Комісія уважала, що надана позивачем довідка від 12.10.2023 №1851/125 не засвідчує факт поважності неявки ОСОБА_1 для складання іспиту 12.10.2023 та 27.10.2023. ОСОБА_1 не надано комісії документального підтвердження, що підготовка і тривале відпрацювання відповідних документів для призову його на зайняття вакантної посади в Південному управлінні замовника робіт Міністерства оборони України перешкодили йому прибути для складання іспиту.

Також комісія, ухвалюючи рішення, прийняла до уваги, що ОСОБА_1 не прибув 12.10.2023 для складання іспиту та, на її думку, не надав належного документальне підтвердження інформації про поважні причини його неявки 12.10.2023 до початку перенесеного складення відповідного іспиту на 27.10.2023, не прибув 27.10.2023 для складання іспиту та не вказав, на її думку, у заяві від 27.10.2023 поважних причин його неявки на складення відповідного іспиту.

01.12.2023, на підставі рішення Шістнадцятої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур від 02.11.2023 № 5, Одеською обласною прокуратурою прийнято наказ № 1912к, яким, керуючись статтею 11 Закону України від 14.10.2014 № 1697-VII «Про прокуратуру» (далі - Закон № 1697-VII), наказано звільнити ОСОБА_1 з посади начальника відділу організації процесуального керівництва та нагляду за додержанням законів при розслідуванні злочинів проти життя управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні та координації правоохоронної діяльності прокуратури Одеської області та органів прокуратури на підставі рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації (підпункт 2 пункту 19 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури») з 04.12.2023.

Уважаючи рішення Шістнадцятої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур від 02.11.2023 № 5 та наказ від 01.12.2023 № 1912к протиправними та такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 13.03.2024, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 03.09.2024, позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Шістнадцятої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур «Про неуспішне проходження прокурором атестації у зв`язку з неявкою для складання іспиту у формі анонімного тестування y з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону відповідності здійснювати повноваження прокурора, а також ненаданням документального підтвердження інформації про поважні причини його неявки до початку перенесеного складення відповідного іспиту» від 02.11.2023 № 5, прийняте щодо ОСОБА_1 . Визнано протиправним та скасовано наказ Одеської обласної прокуратури від 01.12.2023 № 1912к про звільнення ОСОБА_1 з посади начальника відділу організації процесуального керівництва та нагляду за додержанням законів при розслідуванні злочинів проти життя управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадження та координації правоохоронної діяльності прокуратури Одеської області. Поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника відділу організації процесуального керівництва та нагляду за додержанням законів при розслідуванні злочинів проти життя управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадження та координації правоохоронної діяльності Одеської обласної прокуратури з 05.12.2023. Стягнуто з Одеської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 05.12.2023 по 13.03.2024 у сумі 157 091,04 грн з відрахуванням обов`язкових платежів до бюджету та спеціальних фондів. Допущено негайне виконання судового рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника відділу організації процесуального керівництва та нагляду за додержанням законів при розслідуванні злочинів проти життя управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадження та координації правоохоронної діяльності Одеської обласної прокуратури з 05.12.2023 та у частині стягнення з Одеської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 заробітної плати за час вимушеного прогулу за період з 05.12.2023 по 13.03.2024 у межах суми стягнення за один місяць у розмірі 48 000,04 грн з відрахуванням обов`язкових платежів до бюджету та спеціальних фондів.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що позивач не прибув на іспит з об`єктивної і поважної причини, а рішення кадрової комісії про неуспішне проходження ним атестації є наслідком саме неповідомлення про цю причину кадровій комісії, аніж результатом співбесіди як такої, адже позивач її по суті не проходив. На думку суду, неналежне/несвоєчасне сповіщення про причини неприбуття на іспит, яке у цій справі відповідач прирівняв до неуспішного проходження позивачем атестації, якщо зіставити із юридичними наслідками, які настали для позивача (звільнення з посади прокурора та органів прокуратури), не може замінити атестацію, завданням якої є підтвердження рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що оскаржуване рішення Кадрової комісії є передчасним та таким, що підлягає скасуванню, у зв`язку з чим позовні вимоги у цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню. Також суд першої інстанції дійшов висновку, що, оскільки спірний наказ про звільнення позивача з посади та органів прокуратури є похідним від рішення Кадрової комісії про неуспішне проходження ним атестації відповідно він також підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Крім того, ураховуючи, що позивача звільнено саме з посади начальника відділу організації процесуального керівництва та нагляду за додержанням законів при розслідуванні злочинів проти життя управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадження та координації правоохоронної діяльності, суд першої інстанції дійшов висновку, що належним способом захисту є саме поновлення позивача на посаду, з якої його було звільнено.

Водночас суд зазначив, що рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 28.07.2021 у частині, яка залишена без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 22.01.2022 у справі № 420/7292/21, зобов`язано Одеську обласну прокуратуру внести до трудової книжки серія НОМЕР_1 запис про перейменування органу, у якому ОСОБА_1 обіймає посаду начальника відділу організації процесуального керівництва та нагляду за додержанням законів при розслідуванні злочинів проти життя управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадження та координації правоохоронної діяльності відповідно до вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Мінпраці України, Мін`юсту України, Мінсоцзахисту України від 29.07.1993 № 58 (далі - Інструкція № 58).

Отже, як установлено судом першої інстанції, як станом на дату звернення позивача до суду, так станом на дату вирішення цієї адміністративної справи, такого органу як Прокуратура Одеської області (код ЄДРПОУ 03528552) не існує. Натомість, згідно з інформаціє, яка міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, найменуванням юридичної особи з кодом ЄДРПОУ 03528552 є Одеська обласна прокуратура (здійснена реєстрація змін відомостей про юридичну особу з ідентифікаційним кодом 03528552, зокрема, про зміну її найменування з прокуратури Одеської області на Одеську обласну прокуратуру).

Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач підлягає поновленню на посаді, з якої він був звільнений в органі, з кодом за ЄДРПОУ 03528552, яким станом на дату постановлення цього рішення є Одеська обласна прокуратура. Крім того, суд першої інстанції зазначив, що, оскільки 04.12.2023 було останнім робочим днем позивача перед звільненням, то позивач підлягає поновленню на посаді з 05.12.2023.

Також суд першої інстанції дійшов висновку, що, оскільки позивач проходив службу в Прокуратурі Одеської області, яка перейменована в Одеську обласну прокуратуру, заробітна плата нараховувалася та виплачувалася саме указаним органом, то вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу звернуті до належного відповідача. З огляду на викладене, суд уважав за необхідне стягнути з Одеської обласної прокуратури на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 05.12.2023 по 13.03.2024 у сумі 157 091,04 грн (з відрахуванням обов`язкових платежів до бюджету та спеціальних фондів).

Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційних скарг

Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, Офіс Генерального прокурора та Одеська обласна прокуратура звернулися до Верховного Суду з касаційними скаргами, у яких, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просили скасувати рішення Одеського окружного адміністративного суду від 13.03.2024 та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 03.09.2024 у справі № 420/36391/23 та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити повністю.

Касаційна скарга Офісу Генерального прокурора та Одеської обласної прокуратури подана на підставі пунктів 1, 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

На обґрунтування підстав касаційного оскарження за пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України скаржники зазначають, що суди першої та апеляційної інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях застосували статтю 235 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 12.09.2019 у справі № 821/3736/15-а, від 09.10.2019 у справі № П/811/1672/15, від 22.10.2019 у справі № 816/584/17, від 15.04.2020 у справі № 826/5596/17, від 19.05.2020 у справі № 9901/226/19, від 07.07.2020 у справі № 811/952/15, від 19.11.2020 у справі № 826/14554/18, від 09.12.2020 у справі № 826/18134/14, від 23.12.2020 у справі № 813/7911/14, від 20.01.2021 у справах № 640/18679/18 та № 804/958/16, від 30.08.2021 у справі № 640/8497/20, від 06.10.2021 у справі № 480/5544/20, від 21.10.2021 у справі № 640/154/20, від 27.10.2021 у справі № 340/3563/20, від 12.10.2022 у справі № 580/4018/20, від 09.11.2023 у справі № 640/600/20 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.05.2018 у справі № П/9901/101/18. На думку скаржників, неправильне застосування судами норм матеріального права полягає в помилковому застосуванні норми статті 235 КЗпП України, а не Закону № 113-IX, який є спеціальним та має застосовуватися імперативно, а саме: прокурори можуть бути переведені на посаду в Офісі Генерального прокурора лише у разі успішного проходження ними атестації, передбаченої розділом ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-IX. Скаржники наголошують, що правильним застосуванням статті 235 КЗпП України у спорах за позовами прокурорів, які звільненні внаслідок неуспішного проходження атестації буде таке їх тлумачення, згідно з яким у разі незаконного звільнення працівника з роботи його порушене право підлягає захисту шляхом поновлення на попередній роботі, тобто на посаді, з якої його було незаконно звільнено, крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації.

Обґрунтовуючи підставу касаційного провадження, передбачену пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України, скаржники зазначають, що, ураховуючи індивідуальний характер кожної справи, конкретні обставини, що вплинули на прийняття рішення, які визначають межі наявної дискреції відповідного органу та його посадових осіб, відсутній висновок щодо застосування норм пунктів 9, 11, 17 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 113-ІХ та пункту 11 розділу І Порядку № 221. На думку скаржників, застосування зазначених положень нормативних актів, як на підставу для касаційного оскарження, неможливо ототожнювати з їх застосуванням у рішеннях в інших судових справах, оскільки кадровими комісіями під час прийняття рішення про неуспішне проходження атестації у зв`язку з неявкою прокурора досліджуються різні обставини, які носять індивідуальний характер.

Крім того, скаржники зазначають, що позивачем на виконання пункту 10 Порядку № 221 Генеральному прокурору подано заяву встановленої форми про переведення на посаду прокурора в обласній прокуратурі та про намір пройти атестацію. Зокрема, позивачем зазначено, що він усвідомлює та погоджується, що у разі неуспішного проходження будь-якого з етапів атестації, передбаченого Порядком, а також за умови настання однієї з підстав, передбачених пунктом 19 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-ІХ, його буде звільнено з посади прокурора. За таких умов подання заяви - право прокурора, а не обов`язок.

Також скаржники зазначають, що неодноразово дата складання іспиту Комісією переносилася на іншу дату у зв`язку із неявкою позивача на іспит. Скаржники зауважують, що у 2021 2022, та 2023 роках позивач жодного разу не з`явився до Кадрової комісії для проходження атестації. Крім того, скаржники зазначають, що ОСОБА_1 не з`явився 12.10.2023 та 27.10.2023 для складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора, а також не надав документального підтвердження інформації про поважні причини його неявки до початку перенесеного складення відповідного іспиту, указавши про підготовку та тривале відпрацювання відповідних документів для призову його на зайняття вакантної посади у Південному управлінні замовника робіт Міністерства оборони України по мобілізації. Проте неявка позивача для проходження атестації у визначені графіком дату та час є безумовною підставою для прийняття кадровою комісією рішення про неуспішне проходження атестації. Прийняти інше, крім указаного рішення у кадрової комісії рішення не було правових підстав.

На думку скаржників, суди попередніх інстанцій дійшли хибного висновку, що позивач не прибув на іспит з об`єктивної і поважної причини, а рішення кадрової комісії про неуспішне проходження позивачем атестації є наслідком саме неповідомлення про цю причину кадровій комісії, аніж результатом співбесіди як такої, адже позивач її по суті не проходив.

Судами попередніх інстанцій не взято до уваги, що надана ОСОБА_1 довідка Південного управління замовника робіт Міністерства оборони України від 12.10.2023 № 1851/125 не засвідчує факту поважності неявки позивача для складання іспиту 12.10.2023 та 27.10.2023. Позивачем не надано комісії документального підтвердження, що підготовка і тривале відпрацювання відповідних документів для призову його на зайняття вакантної посади в Південному управлінні замовника робіт Міністерства оборони України перешкодили йому прибути для складання іспиту.

Крім цього, на думку скаржників, необґрунтованими є висновки суду апеляційної інстанції щодо врахування при розгляді цієї справи правової позиції Верховного Суду, викладеної у постановах від 22.08.2023 у справі № 640/24464/20, від 02.01.2023 у справі № 460/10582/21, від 28.06.2023 у справі у справі № 560/11489/22, у яких Верховний Суд зазначив, що, зважаючи на мету реформування системи органів прокуратури, впроваджену Законом № 113-ІХ, й атестації прокурорів як одного із способів її досягнення, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що відсутність прокурора на іспиті у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, підтвердженої належним документом (листком непрацездатності), не може сама по собі свідчити про неналежний рівень професійної компетентності.

Скаржники звертають увагу, що рішення від 02.11.2023 № 5 про неуспішне проходження позивачем атестації прийняте саме у зв`язку з неявкою позивача. При цьому як на причини неявки позивач послався на довідку Південного управління замовника робіт Міністерства оборони України від 12.10.2023 № 1851/125, в якій зазначено про те, що на теперішній час проводиться робота щодо відпрацювання необхідних документів для призову радника юстиції ОСОБА_1. по мобілізації на посаду помічника начальника управління з правової роботи - начальника юридичної служби Південного управління замовника робіт Головного управління капітальних вкладень, а не на перебування на лікарняному. За таких обставин, скаржник стверджує про нерелевантність правових висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 22.08.2023 у справі № 640/24464/20, від 02.01.2023 у справі № 460/10582/21, від 28.06.2023 у справі № 560/11489/22.

Отже, Офіс Генерального прокурора та Одеська обласна прокуратура зазначать про необхідність надання Верховним Судом правової оцінки і тлумачення особливостей застосування судами попередніх інстанцій при винесенні судових рішень у справі № 420/36391/23 норм матеріального права, зокрема: пунктів 13, 17, 19 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-ІХ у поєднанні з пунктом 11 Порядку № 221, виходячи з обставин, установлених у цій справі. Судові рішення в частині поновлення позивача на посаді в органах прокуратури потребують надання Верховним Судом оцінки з урахуванням невідповідності їх висновків сталій судовій практиці щодо застосування норм статті 235 КЗпП України.

Позиція інших учасників справи

Позивач у відзиві на касаційну скаргу Офісу генерального прокурора просить залишити її без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

Рух касаційної скарги

15.10.2024 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Офісу Генерального прокурора на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 13.03.2024 та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 03.09.2024.

Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 15.10.2024 визначено склад колегії суддів, а саме: головуючу суддю (суддю-доповідача) Мельник-Томенко Ж. М., суддів Загороднюка А. Г., Мартинюк Н. М. для розгляду судової справи № 420/36391/23.

Ухвалою Верховного Суду від 22.10.2024 відкрито касаційне провадження за скаргою Офісу Генерального прокурора на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 13.03.2024 та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 03.09.2024.

25.10.2024 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Одеської обласної прокуратури на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 13.03.2024 та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 03.09.2024.

Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 25.10.2024 визначено склад колегії суддів, а саме: головуючу суддю (суддю-доповідача) Мельник-Томенко Ж. М., суддів Загороднюка А. Г., Мартинюк Н. М. для розгляду судової справи № 420/36391/23.

Ухвалою Верховного Суду від 02.12.2024 відкрито касаційне провадження за скаргою Одеської обласної прокуратури на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 13.03.2024 та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 03.09.2024.

Ухвалою Верховного Суду від 04.08.2026 закінчено підготовку указаної справи до касаційного розгляду та призначено її касаційний розгляд в порядку письмового провадження.

Розпорядженням т. в. о. заступника керівника Апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 05.08.2026 № 1014/0/78-26 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 420/36391/23 у зв`язку з обранням до Великої Палати Верховного Суду судді Мартинюк Н. М., яка входить до складу постійної колегії суддів.

Протоколами передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 05.08.2026 визначено склад колегії суддів, а саме: головуючу суддю (суддю-доповідача) Мельник-Томенко Ж. М., суддів: Загороднюка А. Г., Радишевську О. Р. для розгляду судової справи № 420/36391/23.

Позиція Верховного Суду

Релевантні джерела права та акти їхнього застосування

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності; громадянам гарантується захист від незаконного звільнення (стаття 43 Конституції України).

Статтями 2, 5-1 КЗпП України закріплено право громадян України на працю і гарантії держави в правовому захисті працездатним громадянам від незаконного звільнення.

Статтею 222 КЗпП України визначено, що особливості розгляду трудових спорів суддів, прокурорсько-слідчих працівників, а також працівників навчальних, наукових та інших установ прокуратури, які мають класні чини, встановлюється законодавством.

Прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту прав і свобод людини, загальних інтересів суспільства та держави (стаття 1 Закону № 1697-VII).

Статтею 4 Закону № 1697-VII установлено, що організація та діяльність прокуратури України, статус прокурорів визначаються Конституцією України, цим та іншими законами України, чинними міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до частини другої статті 15 Закону № 1697-VII прокурори в Україні мають єдиний статус незалежно від місця прокуратури в системі прокуратури України чи адміністративної посади, яку прокурор обіймає у прокуратурі.

Частина перша статті 16 Закону № 1697-VII установлює перелік гарантій незалежності прокурора, серед яких: особливий порядок його призначення на посаду, звільнення з посади, притягнення до дисциплінарної відповідальності (пункт 1); заборона незаконного впливу, тиску чи втручання у здійснення повноважень прокурора (пункт 3).

Згідно з частиною третьою статті 16 Закону № 1697-VII прокурор призначається на посаду безстроково та може бути звільнений з посади, його повноваження на посаді можуть бути припинені лише з підстав та в порядку, передбачених законом.

19.09.2019 прийнято Закон № 113-IX, який набрав чинності 25.09.2019.

Основною метою ухвалення Закону № 113-IX визначено створення передумов для побудови в Україні системи прокуратури, діяльність якої базується на засадах ефективності, професійності, незалежності та відповідальності, а спрямування Закону № 113-IX - запровадження першочергових і, багато в чому, тимчасових заходів, пов`язаних передусім із кадровим перезавантаженням органів прокуратури у спосіб атестації прокурорів, а також надання можливості всім доброчесним кандидатам, які мають належні теоретичні знання та практичні навички, на конкурсних засадах зайняти посаду прокурора у будь-якому органі прокуратури (розділ 2 пояснювальної записки до проєкту Закону № 113-IX).

Пунктом 6 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-ІХ було передбачено, що з набрання чинності цим Законом усі прокурори Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур вважаються такими, що персонально попереджені у належному порядку про можливе майбутнє звільнення з посади на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону № 1697-VII.

Водночас Рішенням Конституційного Суду України від 01.03.2023 № 1-р(ІІ)/2023 у справі № 3-5/2022(9/22) за конституційною скаргою ОСОБА_2 щодо відповідності Конституції України (конституційності) пункту 6 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» (щодо гарантій незалежності прокурора) визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), пункт 6 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-IX.

За приписами пункту 7 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-ІХ (у редакції Закону № 1554-IX від 15.06.2021) прокурори та слідчі органів прокуратури, зазначені в підпунктах 1-4 цього пункту, можуть бути переведені на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах лише у разі успішного проходження ними атестації.

Зідно з пунктом 9 Розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-ІХ атестація здійснюється згідно з Порядком проходження прокурорами атестації, який затверджується Генеральним прокурором, з урахуванням особливостей, визначених пунктом 7 цього розділу.

Відповідно до пункту 10 Розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-ІХ прокурори та слідчі органів прокуратури, зазначені в підпунктах 1-4 пункту 7 цього розділу, мають право у строк, визначений Порядком проходження прокурорами атестації, подати Генеральному прокурору заяву про переведення на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах. У заяві також повинно бути зазначено про намір пройти атестацію, надано згоду на обробку персональних даних, на застосування процедур та умов проведення атестації. Форма та порядок подачі заяви визначаються Порядком проходження прокурорами атестації.

Згідно з пунктом 11 Розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-ІХ атестація прокурорів проводиться кадровими комісіями Офісу Генерального прокурора, кадровими комісіями обласних прокуратур, утворення, визначення складу, періоду та порядку роботи яких, здійснюється Генеральним прокурором.

Пунктом 13 Розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-ІХ передбачено, що атестація прокурорів включає такі етапи:

1) складення іспиту у формі анонімного письмового тестування або у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора. Результати анонімного тестування оприлюднюються кадровою комісією на офіційному вебсайті Генеральної прокуратури України або Офісу Генерального прокурора не пізніше ніж за 24 години до проведення співбесіди;

2) проведення співбесіди з метою виявлення відповідності прокурора вимогам професійної компетентності, професійної етики та доброчесності. Для оцінки рівня володіння практичними уміннями та навичками прокурори виконують письмове практичне завдання.

Атестація може включати інші етапи, непроходження яких може бути підставою для ухвалення кадровою комісією рішення про неуспішне проходження атестації прокурором. Перелік таких етапів визначається у Порядку проходження прокурорами атестації, який затверджує Генеральний прокурор.

Відповідно до пункту 14 Розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-ІХ графік проходження прокурорами атестації встановлює відповідна кадрова комісія. Атестація проводиться прозоро та публічно, у присутності прокурора, який проходить атестацію. Перебіг усіх етапів атестації фіксується за допомогою технічних засобів відео- та звукозапису.

Пунктом 17 Розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-ІХ передбачено, що кадрові комісії за результатами атестації прокурора ухвалюють одне із таких рішень: рішення про успішне проходження прокурором атестації або рішення про неуспішне проходження прокурором атестації. Кадрові комісії за результатами атестації подають Генеральному прокурору інформацію щодо прокурорів, які успішно пройшли атестацію, а також щодо прокурорів, які неуспішно пройшли атестацію. Повторне проходження одним і тим самим прокурором атестації або одного з її етапів, крім випадків її проходження прокурорами та слідчими органів прокуратури, зазначеними в підпункті 3 пункту 7 цього розділу, забороняється.

Пунктом 19 Розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-ІХ установлено, що прокурори та слідчі органів прокуратури, зазначені в підпунктах 1-4 пункту 7 цього розділу, звільняються Генеральним прокурором, керівником регіональної (обласної) прокуратури з посади прокурора за умови настання однієї з таких підстав:

1) неподання прокурором чи слідчим органів прокуратури у встановлений строк заяви до Генерального прокурора про переведення до Офісу Генерального прокурора, обласної прокуратури, окружної прокуратури та про намір у зв`язку із цим пройти атестацію;

2) рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації;

3) в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах відсутні вакантні посади, на які може бути здійснено переведення прокурора чи слідчого органів прокуратури, який успішно пройшов атестацію;

4) ненадання прокурором чи слідчим органів прокуратури, у разі успішного проходження ним атестації, згоди протягом трьох робочих днів на переведення на запропоновану йому посаду в Офісі Генерального прокурора, обласній прокуратурі, окружній прокуратурі.

Перебування прокурора на лікарняному через тимчасову непрацездатність, у відпустці чи у відрядженні до Національної академії прокуратури України для участі в її роботі на постійній основі не є перешкодою для його звільнення з посади прокурора відповідно до цього пункту. Указані в цьому пункті прокурори можуть бути звільнені з посади прокурора також і на інших підставах, передбачених Законом № 1697-VII.

Відповідно до пункту 1 розділу І Порядку № 221 атестація прокурорів - це встановлена розділом II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-IX та цим Порядком процедура надання оцінки професійній компетентності, професійній етиці та доброчесності прокурорів Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур і військових прокуратур. Порядок роботи, перелік і склад кадрових комісій визначаються відповідними наказами Генерального прокурора.

Відповідно до пункту 6 розділу І Порядку № 221 атестація включає такі етапи: 1) складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора; 2) складання іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки; 3) проведення співбесіди з метою виявлення відповідності прокурора вимогам професійної компетентності, професійної етики та доброчесності. Для оцінки рівня володіння практичними уміннями та навичками прокурори виконують письмове практичне завдання.

Згідно з пунктом 8 розділу І Порядку № 221 за результатами атестації прокурора відповідна кадрова комісія ухвалює одне із таких рішень: 1) рішення про успішне проходження прокурором атестації; 2) рішення про неуспішне проходження прокурором атестації. Форми типових рішень визначені у додатку 1 до цього Порядку.

Відповідно до пункту 9 розділу І Порядку № 221 атестація проводиться на підставі письмової заяви прокурора Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури про переведення на посаду прокурора відповідно в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах, в якій зазначено про намір пройти атестацію, надано згоду на обробку персональних даних і на застосування процедур та умов проведення атестації. Форми типових заяв прокурора встановлено у додатку 2 до цього Порядку.

Пунктом 11 розділу І Порядку № 221 передбачено, що особиста участь прокурора на всіх етапах атестації є обов`язковою. Перед кожним етапом атестації прокурор пред`являє кадровій комісії паспорт або службове посвідчення прокурора.

У разі неявки прокурора для проходження відповідного етапу атестації у встановлені кадровою комісією дату, час та місце, кадрова комісія ухвалює рішення про неуспішне проходження атестації таким прокурором. Факт неявки прокурора фіксується кадровою комісією у протоколі засідання, під час якого мав відбуватися відповідний етап атестації такого прокурора.

У виключних випадках, за наявності заяви, підписаної прокурором або належним чином уповноваженою ним особою (якщо сам прокурор за станом здоров`я не може її підписати або подати особисто до комісії) про перенесення дати іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора, або дати іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки, або дати співбесіди з метою виявлення відповідності прокурора вимогам професійної компетентності, професійної етики та доброчесності, кадрова комісія має право протягом трьох робочих днів з дня отримання такої заяви ухвалити рішення про перенесення дати складення відповідного іспиту, проведення співбесіди для такого прокурора.

Заява має бути передана безпосередньо секретарю відповідної кадрової комісії не пізніше трьох днів з дати, на яку було призначено іспит, співбесіду відповідного прокурора. До заяви має бути долучена копія документу, що підтверджує інформацію про поважні причини неявки прокурора на складення відповідного іспиту, проходження співбесіди. У разі неможливості надати документальне підтвердження інформації про причини неявки в день подання заяви, прокурор має надати таке документальне підтвердження в день, на який комісією було перенесено проходження відповідного етапу атестації, однак до початку складення відповідного іспиту, проходження співбесіди. Якщо прокурор не надасть документальне підтвердження інформації про поважні причини його неявки до початку перенесеного складення відповідного іспиту, проходження співбесіди, комісія ухвалює рішення про неуспішне проходження атестації таким прокурором.

Якщо заява прокурора подана до кадрової комісії з порушенням строку, визначеного цим пунктом, або якщо у заяві не вказані поважні причини неявки прокурора на складення відповідного іспиту, проведення співбесіди кадрова комісія ухвалює рішення про відмову у перенесенні дати та про неуспішне проходження атестації таким прокурором.

Інформація про нову дату складення відповідного іспиту, проведення співбесіди для такого прокурора оприлюднюється на офіційному веб-сайті Генеральної прокуратури України (Офісу Генерального прокурора). З моменту оприлюднення відповідної інформації прокурор вважається повідомленим належним чином про нову дату проведення відповідного етапу атестації.

Пунктом 1 розділу ІІ Порядку № 221 передбачено, що після завершення строку для подання заяви, вказаної у пункті 9 розділу I цього Порядку, кадрова комісія формує графік складання іспитів. Графік із зазначенням прізвища, імені та по батькові прокурора, номера службового посвідчення, інформації про дату, час та місце проведення тестування оприлюднюється на офіційному веб-сайті Генеральної прокуратури України (Офісу Генерального прокурора) не пізніше ніж за п`ять календарних днів до дня складання іспиту. Прокурор вважається повідомленим належним чином про дату, час та місце складання іспиту з моменту оприлюднення відповідного графіка на офіційному веб-сайті Генеральної прокуратури України (Офісу Генерального прокурора).

Згідно з пунктом 6 розділу V Порядку № 221 рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації є підставою для видання наказу Генерального прокурора, керівника обласної прокуратури про звільнення відповідного прокурора з посади та органів прокуратури на підставі підпункту 2 пункту 19 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-IX. Відповідний наказ Генерального прокурора, керівника обласної прокуратури може бути оскаржений прокурором у порядку, встановленому законодавством.

Відповідно до пункту 12 Порядку роботи кадрових комісій, затвердженого наказом Генерального прокурора від 17.10.2019 № 233 (далі - Порядок № 233) рішення комісії, крім зазначених в абзаці другому цього пункту, в тому числі процедурні, обговорюється її членами і ухвалюються шляхом відкритого голосування більшістю голосів присутніх на засіданні членів комісії. Член комісії вправі голосувати «за» чи «проти» рішення комісії. У разі рівного розподілу голосів, приймається рішення, за яке проголосував голова комісії. Рішення про неуспішне проходження атестації повинно бути мотивованим із зазначенням обставин, що вплинули на його прийняття.

Відповідно до частини першої статті 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Згідно з частиною другою статті 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Оцінка висновків судів, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи

Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 341 КАС України).

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 341 КАС України).

Спір у цій справі виник у зв`язку із винесенням Кадровою комісією рішення від 02.11.2023 № 5 «Про неуспішне проходження прокурором атестації у зв`язку з неявкою для складання іспиту у формі анонімного тестування y з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону відповідності здійснювати повноваження прокурора, а також ненаданням документального підтвердження інформації про поважні причини його неявки до початку перенесеного складення відповідного іспиту», прийнятого щодо ОСОБА_1 , яке стало підставою для винесення керівником Одеської обласної прокуратури наказу від 01.12.2023 № 1912к про звільнення ОСОБА_1 з посади начальника відділу організації процесуального керівництва та нагляду за додержанням законів при розслідуванні злочинів проти життя управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні та координації правоохоронної діяльності Прокуратури Одеської області та органів прокуратури з 04.12.2023.

Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених у статті 341 КАС України, а також надаючи оцінку правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, виходить із такого.

У цій справі судами попередніх інстанцій установлено, що оскаржуване рішення Кадрова комісія ухвалила на тій підставі, що ОСОБА_1 не прибув 12.10.2023 для складання іспиту (у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону відповідності здійснювати повноваження прокурора), та, на її думку, не надав належного документального підтвердження інформації про поважні причини його неявки 12.10.2023 до початку перенесеного складення відповідного іспиту на 27.10.2023, не прибув 27.10.2023 для складання іспиту та, на думку Комісії, не указав у заяві від 27.10.2023 поважних причин його неявки на складення відповідного іспиту.

Так, пунктом 11 розділу І Порядку № 221 визначено особисту участь прокурора на всіх етапах атестації обов`язковою. При цьому у виключних випадках кадрова комісія може перенести дату складення відповідного іспиту. Такими виключними випадками указана норма установлює подання прокурором заяви про перенесення дати іспиту, яка має бути передана не пізніше трьох днів з дати, на яку призначено відповідний іспит, та до якої має бути долучено документальне підтвердження поважності причин неявки на іспит. Водночас, якщо прокурор не має можливості надати документальне підтвердження поважності причин неявки в день подання заяви, законодавством передбачено можливість надання такого до початку перенесеного складення відповідного іспиту. Разом з тим, пунктом 11 Порядку розділу І № 221 чітко регламентовано, що комісія ухвалює рішення про неуспішне проходження атестації прокурором, якщо прокурором не надано документального підтвердження інформації про поважні причини його неявки до початку перенесеного складення відповідного іспиту.

Як установлено судами попередніх інстанцій та не заперечується сторонами, неможливість з`явитися для складання іспиту 12 та 27 жовтня 2023 року позивач пов`язував із підготовкою та подачею відповідних документів на зайняття вакантної посади у Південному управлінні замовника робіт Міністерства оборони України по мобілізації, у зв`язку з чим він неодноразово звертався із заявами про перенесення складання іспитів на іншу дату.

Так, до заяви, як доказ поважності причин неявки на іспит, призначений на 12.10.2023, позивачем було долучено довідку Південного управління замовника робіт Міністерства оборони України від 12.10.2023 № 1851/125, у якій зазначено про те, що на теперішній час проводиться робота щодо відпрацювання необхідних документів для призову радника юстиції ОСОБА_1 по мобілізації на посаду помічника начальника управління з правової роботи - начальника юридичної служби Південного управління замовника робіт Головного управління капітальних вкладень.

Посилання на указану довідку також міститься у заяві від 27.10.2023, у якій позивач указує, що прибуття на складання іспиту 27.10.2023 немає можливості, у зв`язку з підготовкою та тривалим відпрацюванням відповідних документів для його призову на зайняття вакантної посади у Південному управлінні замовника робіт Міністерства оборони України по мобілізації на підставі Указу Президента України від 24.02.2022 № 69/2022 «Про введення воєнного стану в Україні».

При цьому, як установлено судами попередніх інстанцій, 31.10.2023 у відповідь на заяву від 27.10.2023 позивачем на електронну поштову скриньку отримано повідомлення, у якому указано, що ця заява отримана та буде передана на розгляд Кадрової комісії. Також у повідомленні указано, що позивач має право звернутися до Кадрової комісії із відповідною заявою про перенесення складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора, з поважних причин (без дати) та включення до списку прокурорів, щодо яких Кадровою комісією перенесено складання іспитів з поважних причин (без дати). Зважаючи на отримане повідомлення, 01.11.2023 позивач подав до Кадрової комісії заяву щодо включення його до списку прокурорів, яким перенесено складання іспитів з поважних причин без дати. Проте 02.11.2023 Кадровою комісією прийнято рішення про неуспішне проходження позивачем атестації у зв`язку з його неявкою для складання відповідного іспиту, а також ненаданням документального підтвердження інформації про поважні причини його неявки до початку перенесеного складення відповідного іспиту.

Таким чином, ураховуючи установлені фактичні обставини, які перешкодили позивачу прибути на іспит у визначені дату і час, Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що позивач не прибув на іспит з об`єктивної і поважної причини, а рішення Кадрової комісії про неуспішне проходження ним атестації є наслідком саме неповідомлення про цю причину кадровій комісії, аніж результатом іспиту як такого, адже позивач її по суті не проходив.

Щодо посилання скаржників на неодноразове неприбуття позивача на проходження іспиту протягом 2021, 2022 та 2023 років, Верховний Суд уважає їх безпідставними, оскільки, як правильно зазначено судом апеляційної інстанції, матеріали справи містять листки непрацездатності позивача. Крім того, ці обставини не були покладені в основу оскаржуваного рішення Кадрової комісії від 02.11.2023 № 5, прийнятого стосовно ОСОБА_1 .

Щодо доводів скаржників про те, що судом апеляційної інстанції необґрунтовано було ураховано висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 22.08.2023 у справі № 640/24464/20, варто зауважити, що Верховний Суд у цій справі дійшов висновку, що неналежне/несвоєчасне сповіщення про причини неприбуття на іспит, яке відповідач прирівняв до неуспішного проходження позивачем атестації, якщо зіставити із юридичними наслідками, які настали для позивача (звільнення з посади прокурора та органів прокуратури), не може замінити атестацію, завданням якої є підтвердження рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора.

Хоча спірні правовідносини у цій справі та у справі № 640/24464/20 не є тотожними, але ця постанова Верховного Суду містить висновок, зокрема, про те, що неналежне повідомлення про причини неприбуття на іспит, яке відповідач прирівняв до неуспішного проходження атестації, не може замінити атестацію та її результати.

Водночас Верховний Суд уважає прийнятними доводи касаційної скарги, що судом апеляційної інстанції необґрунтовано застосовано висновки Верховного Суду, викладені, зокрема, у постановах від 02.01.2023 у справі № 460/10582/21 та від 28.06.2023 у справі № 560/11489/22. Так, що стосується правових висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 28.06.2023 у справі № 560/11489/22, то правовідносини у вказаній справі та справі, що розглядається, є неподібними за предметом спору, змістом позовних вимог та фактичними підставами їх виникнення, а тому є нерелевантними. Що стосується постанови Верховного Суду від 02.01.2023 у справі № 460/10582/21, варто зауважити, що в Єдиному державному реєстрі судових рішень у справі № 460/10582/21 Верховний Суд ухвалив постанову від 02.02.2023. Крім того, у справі № 460/10582/21 предметом спору є правомірність дій військової частини щодо ненарахування і невиплати середнього розміру грошового забезпечення за затримку розрахунку при звільненні.

Проте, з уваги на установлені фактичні обставини, Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про необхідність задоволення вимог позивача у частині визнання протиправним та скасування рішення Кадрової комісії про неуспішне проходження позивачем атестації. Оскільки спірний наказ є похідним від рішення Кадрової комісії про неуспішне проходження позивачем атестації, відповідно він також підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Щодо способу поновлення порушеного права позивача, то Верховний Суду уважає слушними аргументи Офісу Генерального прокурора та Одеської обласної прокуратури стосовно застосування статті 235 КЗпП України при розгляді і вирішенні цієї справи.

Так, положеннями спеціального законодавства, а саме нормами Закону № 1697-VII, не врегульовано процедури поновлення на посаді прокурора у разі його незаконного звільнення.

Отже, з метою ефективного відновлення порушених прав позивача та уникнення декларативності судового рішення суд повинен застосувати до спірних правовідносин окремі положення КЗпП України.

Звільнення працівника з підстав, не передбачених законом, або з порушенням установленого законом порядку, свідчить про незаконність такого звільнення та тягне за собою поновлення порушених прав працівника.

Відповідно до частини першої статті 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Водночас закон не наділяє орган, який розглядає трудовий спір, повноваженнями на обрання іншого способу захисту трудових прав, ніж зазначені в частині першій статті 235, статті 240-1 КЗпП України, а відтак, установивши, що звільнення відбулося із порушенням установленого законом порядку, суд зобов`язаний поновити працівника на попередній роботі.

Отже, у випадку незаконного звільнення працівника з роботи його порушене право повинно бути відновлене шляхом поновлення його на посаді, з якої його було незаконно звільнено.

Верховний Суд неодноразово висловлював правову позицію, суть якої у правозастосуванні частини першої статті 235 КЗпП України зводиться до того, що працівник повинен бути поновлений на попередній роботі.

Суд першої інстанції, поновлюючи позивача на посаді начальника відділу організації процесуального керівництва та нагляду за додержанням законів при розслідуванні злочинів проти життя управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні та координації правоохоронної діяльності Одеської обласної прокуратури, мотивував своє рішення у цій частині тим, що рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 28.07.2021 у частині, яка залишена без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 22.01.2022 у справі № 420/7292/21, зобов`язано Одеську обласну прокуратуру внести до трудової книжки серія НОМЕР_1 запис про перейменування органу, у якому ОСОБА_1 обіймає посаду начальника відділу організації процесуального керівництва та нагляду за додержанням законів при розслідуванні злочинів проти життя управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадження та координації правоохоронної діяльності відповідно до вимог Інструкції № 58. Також суд першої інстанції зазначив, що згідно з інформацією, яка міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, найменуванням юридичної особи з кодом ЄДРПОУ 03528552 є Одеська обласна прокуратура (здійснена реєстрація змін відомостей про юридичну особу з ідентифікаційний кодом 03528552, зокрема, про зміну її найменування з Прокуратури Одеської області на Одеську обласну прокуратуру). Отже, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач підлягає поновленню на посаді, з якої він був звільнений в органі з кодом за ЄДРПОУ 03528552, яким станом на дату постановлення цього рішення є Одеська обласна прокуратура.

Утім, Верховний Суд не може погодитися з тим, що реформування Прокуратури [Одеської області], впроваджене Законом № 113-ІХ, полягало тільки у зміні найменування. Ця реформа, у першу чергу, була націлена на інституцію як таку і пропагувала/декларувала передусім якісні зміни у її кадровому наповненні, аніж на переформатуванні організаційної структури органів прокуратури. Нагадаємо, що умовою для переведення у відповідну обласну прокуратуру (відповідно до пункту 18 Розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-ІХ) є успішне проходження прокурором атестації. Як прокурор регіональної прокуратури позивач надалі може (повторно) пройти атестування й за його результатами уже вирішуватиметься питання про подальше перебування на посаді прокурора.

Отже, Верховний Суд уважає обґрунтованими доводи відповідачів про те, що поновлення позивача в Одеській обласній прокуратурі не відповідає правовій позиції Верховного Суду щодо застосування положень статті 235 КЗпП України у вимірі правовідносин, які виникають у зв`язку з неправомірним звільненням.

Водночас варто наголосити, що суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку по суті цього спору.

За таких обставин суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про наявність підстав для задоволення позову ОСОБА_1 , проте мотиви задоволення позову належить змінити з урахуванням висновків, наведених Судом у цій постанові, а також змінити належить резолютивну частину рішення суду першої інстанції та зазначити, що ОСОБА_1 підлягає поновленню на посаді начальника відділу організації процесуального керівництва та нагляду за додержанням законів при розслідуванні злочинів проти життя управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні та координації правоохоронної діяльності Прокуратури Одеської області [з 05.12.2023]. У решті ж Верховний Суд, зважаючи на наведені мотиви, не має підстав для втручання у ці судові рішення судів попередніх інстанцій.

Доводів щодо незгоди з висновками судів попередніх інстанцій у частині визначення дати, з якої позивач має бути поновлений на попередній посаді, стягнення на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу касаційні скарги не містять, а тому Верховний Суд не перевіряє застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права у цій частині.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

За правилами пункту 3 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

Згідно з частинами першою і четвертою статті 351 КАС України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.

Отже, касаційні скарги Офісу Генерального прокурора та Одеської обласної прокуратури належить частково задовольнити, а оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій належить змінити у мотивувальній частині щодо мотивів задоволення позову у цій справі, а у резолютивній частині щодо поновлення позивача.

Висновки щодо розподілу судових витрат

З огляду на результат касаційного розгляду судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 351, 355, 356, 359 КАС України, Верховний Суд,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги Офісу Генерального прокурора та Одеської обласної прокуратури задовольнити частково.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 13.03.2024 та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 03.09.2024 у справі 420/36391/23 змінити щодо мотивів задоволення позовних вимог, виклавши їхні мотивувальні частини у редакції цієї постанови.

Змінити резолютивну частину рішення Одеського окружного адміністративного суду від 13.03.2024 у справі № 420/36391/23 і викласти її абзац 4 у такій редакції: «Поновити ОСОБА_1 на посаді начальника відділу організації процесуального керівництва та нагляду за додержанням законів при розслідуванні злочинів проти життя управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні та координації правоохоронної діяльності прокуратури Одеської області з 05.12.2023».

У решті рішення Одеського окружного адміністративного суду від 13.03.2024 та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 03.09.2024 у справі 420/36391/23 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

СуддіЖ.М. Мельник-Томенко О.Р. Радишевська А.Г. Загороднюк