Постанова від 06 серпня 2026 р. у справі №160/2292/26 — Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 серпня 2026 року

м. Київ

справа № 160/2292/26

адміністративне провадження № К/990/28224/26

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Кашпур О.В.,

суддів - Мацедонської В.Е., Смоковича М.І.,

розглянув у порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції адміністративну справу №160/2292/26

за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 , військової частини НОМЕР_2 про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії,

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 19 травня 2026 року, прийняту в складі колегії суддів: судді-доповідача Шальєвої В.А., суддів Чередниченка В.Є., Іванова С.М.,

УСТАНОВИВ:

І. Короткий зміст позовних вимог

1. У лютому 2026 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив:

- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 12.02.2020 по 19.05.2023, грошової допомоги на оздоровлення за 2020-2023 роки без врахування розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом станом на 01.01.2020, 01.01.2021, 01.01.2022, на 01.01.2023 у відповідні роки на відповідний тарифний коефіцієнт за кодом економічної класифікації видатків 2112 «Грошове забезпечення військовослужбовців»;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок на користь ОСОБА_1 грошового забезпечення, а саме: посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, надбавки за особливості військової служби, щомісячної премії, інших надбавок та доплат за період з 12.02.2020 по 19.05.2023, грошової допомоги на оздоровлення за 2020-2023 роки з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01.01.2020 - 2102,00 грн, Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" станом на 01.01.2021 року - 2270,00 грн, Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022 - 2481,00 грн, Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023 - 2684,00 грн на відповідний тарифний коефіцієнт відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» №704 від 30.08.2017 та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 «Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44 за кодом економічної класифікації видатків 2112 «Грошове забезпечення військовослужбовців»;

- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 20.05.2023 по 02.10.2023 без врахування розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розрахункової величини 2684,00 грн (застосовувалась до 20.05.2023) на відповідний тарифний коефіцієнт за кодом економічної класифікації видатків 2112 «Грошове забезпечення військовослужбовців»;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок на користь ОСОБА_1 грошового забезпечення, а саме: посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, надбавки за особливості військової служби, щомісячної премії, інших надбавок та доплат за період з 20.05.2023 по 02.10.2023 з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розрахункової величини 2684,00 грн (застосовувалась до 20.05.2023) на відповідний тарифний коефіцієнт відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» №704 від 30.08.2017 та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 «Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44 за кодом економічної класифікації видатків 2112 «Грошове забезпечення військовослужбовців»;

- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_2 щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 04.10.2023 по 18.06.2025 без врахування розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розрахункової величини 2684,00 грн (застосовувалась до 20.05.2023) на відповідний тарифний коефіцієнт за кодом економічної класифікації видатків 2112 «Грошове забезпечення військовослужбовців»;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_2 здійснити перерахунок на користь ОСОБА_1 грошового забезпечення, а саме: посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, надбавки за особливості військової служби, щомісячної премії, інших надбавок та доплат за період з 04.10.2023 по 18.06.2025 з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розрахункової величини 2684,00 грн (застосовувалась до 20.05.2023) на відповідний тарифний коефіцієнт відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» №704 від 30.08.2017 та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 «Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44 за кодом економічної класифікації видатків 2112 «Грошове забезпечення військовослужбовців»;

- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_2 щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 19.06.2025 по 04.07.2025, грошової допомоги на оздоровлення за 2025 рік без врахування розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом станом на 01.01.2025 на відповідний тарифний коефіцієнт за кодом економічної класифікації видатків 2112 «Грошове забезпечення військовослужбовців»;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_2 здійснити перерахунок на користь ОСОБА_1 грошового забезпечення, а саме: посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, надбавки за особливості військової служби, щомісячної премії, інших надбавок та доплат за період з 19.06.2025 по 04.07.2025, грошової допомоги на оздоровлення за 2025 рік з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" станом на 01.01.2025 - 3028,00 грн на відповідний тарифний коефіцієнт відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» №704 від 30.08.2017 та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 «Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44 за кодом економічної класифікації видатків 2112 «Грошове забезпечення військовослужбовців».

ІІ. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення

2. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 березня 2026 року позов задоволено.

3. Визнано протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 12 лютого 2020 року по 19 травня 2023 року, грошової допомоги на оздоровлення за 2020-2023 роки без врахування розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом станом на 01 січня 2020 року, 01 січня 2021 року, 01 січня 2022 року, на 01 січня 2023 року у відповідні роки на відповідний тарифний коефіцієнт за кодом економічної класифікації видатків 2112 «Грошове забезпечення військовослужбовців».

4. Зобов`язано військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок грошового забезпечення ОСОБА_1 , а саме: посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, надбавки за особливості військової служби, щомісячної премії, інших надбавок та доплат за період з 12 лютого 2020 року по 19 травня 2023 року, грошової допомоги на оздоровлення за 2020-2023 роки з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01 січня 2020 року - 2102,00 грн, Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" станом на 01 січня 2021 року року - 2270,00 грн, Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01 січня 2022 року - 2481,00 грн, Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01 січня 2023 року - 2684,00 грн на відповідний тарифний коефіцієнт відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» №704 від 30 серпня 2017 року та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 «Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року №44 за кодом економічної класифікації видатків 2112 «Грошове забезпечення військовослужбовців».

5. Визнано протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 20 травня 2023 року по 02 жовтня 2023 року без врахування розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розрахункової величини 2684,00 грн (застосовувалась до 20 травня 2023 року) на відповідний тарифний коефіцієнт за кодом економічної класифікації видатків 2112 «Грошове забезпечення військовослужбовців».

6. Зобов`язано військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок грошового забезпечення ОСОБА_1 , а саме: посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, надбавки за особливості військової служби, щомісячної премії, інших надбавок та доплат за період з 20 травня 2023 року по 02 жовтня 2023 року з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розрахункової величини 2684,00 грн (застосовувалась до 20 травня 2023 року) на відповідний тарифний коефіцієнт відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» №704 від 30 серпня 2017 року та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 «Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року №44 за кодом економічної класифікації видатків 2112 «Грошове забезпечення військовослужбовців».

7. Визнано протиправними дії військової частини НОМЕР_2 щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 04 жовтня 2023 року по 18 червня 2025 року без врахування розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розрахункової величини 2684,00 грн (застосовувалась до 20 травня 2023 року) на відповідний тарифний коефіцієнт за кодом економічної класифікації видатків 2112 «Грошове забезпечення військовослужбовців».

8. Зобов`язано військову частину НОМЕР_2 здійснити перерахунок грошового забезпечення ОСОБА_1 , а саме: посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, надбавки за особливості військової служби, щомісячної премії, інших надбавок та доплат за період з 04 жовтня 2023 року по 18 червня 2025 року з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розрахункової величини 2684,00 грн (застосовувалась до 20 травня 2023 року) на відповідний тарифний коефіцієнт відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» №704 від 30 серпня 2017 року та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 «Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року №44 за кодом економічної класифікації видатків 2112 «Грошове забезпечення військовослужбовців».

9. Визнано протиправними дії військової частини НОМЕР_2 щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 19 червня 2025 року по 04 липня 2025 року, грошової допомоги на оздоровлення за 2025 рік без врахування розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом станом на 01 січня 2025 року на відповідний тарифний коефіцієнт за кодом економічної класифікації видатків 2112 «Грошове забезпечення військовослужбовців».

10. Зобов`язано військову частину НОМЕР_2 здійснити перерахунок грошового забезпечення ОСОБА_1 , а саме: посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, надбавки за особливості військової служби, щомісячної премії, інших надбавок та доплат за період з 19 червня 2025 року по 04 липня 2025 року, грошової допомоги на оздоровлення за 2025 рік з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" станом на 01 січня 2025 року - 3028,00 грн на відповідний тарифний коефіцієнт відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» №704 від 30 серпня 2017 року та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 «Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року №44 за кодом економічної класифікації видатків 2112 «Грошове забезпечення військовослужбовців».

11. Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, військової частини НОМЕР_1 подала апеляційну скаргу, у якій, зокрема, посилалась на те, що позивачем пропущено строк звернення до суду із цим адміністративним позовом.

12. Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 19 травня 2026 року апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 березня 2026 року в справі №160/2292/26 задоволено частково.

13. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 березня 2026 року у справі №160/2292/26 скасовано в частині позовних вимог з 19 липня 2022 року по 02 жовтня 2023 року.

14. Позовну заяву ОСОБА_1 у справі №160/2292/26 у частині позовних вимог з 19 липня 2022 року по 02 жовтня 2023 року залишено без розгляду.

15. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

16. Залишаючи позов в частині позовних вимог без розгляду, суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивач пропустив тримісячний строк звернення до суду, встановлений частиною другою статті 233 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП), та не навів поважних причин, які зумовили пропуск такого строку.

17. При цьому, судом апеляційної інстанції вказано про те, що саме дата виключення позивача із списків особового складу військової частини та вручення позивачу копії наказу із зазначенням сум, нарахованих та виплачених при звільненні, а саме 02 жовтня 2023 року, є подією, з якою пов`язаний початок перебігу строку звернення до суду з позовними вимогами до військової частини НОМЕР_1 .

ІІІ. Короткий зміст вимог касаційної скарги

18. Не погоджуючись із постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 19 травня 2026 року, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права щодо дотримання позивачем тримісячного строку звернення до суду із позовними вимогами за період з 19.07.2022 по 02.10.2023, ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.

19. На обґрунтування касаційної скарги позивач зазначає про те, що з огляду на положення частини другої статті 233 КЗпП до позовних вимог щодо перерахунку грошового забезпечення застосуванню підлягає тримісячний строк звернення до суду з моменту, коли позивач дізнався про порушення своїх прав, а саме з дня одержання ним письмового повідомлення про нараховані та виплачені йому спірні суми. Касатор доводить, що не міг знати, чи виплачено йому грошове забезпечення в повному обсязі та чи наявні підстави для звернення до суду, оскільки відповідач не надавав розрахункових листів із розшифруванням нарахованих сум за видами виплат. Крім того позивач зазначає, що наказ про виключення зі списків особового складу військової частини не є належними письмовими повідомленнями про нараховані та виплачені при звільненні суми. Зі змісту цих документів неможливо встановити, чи в повному обсязі виплачувалися щомісячне грошове забезпечення за період з 19.07.2022 по 02.10.2023 та одноразові види грошового забезпечення за 2022- 2023 роки, оскільки наказ не містить таких відомостей.

20. У касаційній скарзі позивач зазначає про те, що з метою отримання інформації про виплачене грошове забезпечення 18.11.2025 він звернувся із заявою до відповідача. У відповідь на заяву листом від 13.01.2026 №958/166 відповідач повідомив його, що у період з 12.02.2020 по 02.10.2023 грошове забезпечення виплачувалось у заниженому розмірі, а саме: при встановленні посадового окладу та окладу за військовим званням було застосовано прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01.01.2018. Іншого письмового повідомлення про суми нараховані та виплачені йому при звільненні, матеріали справи не містять.

IV. Позиція інших учасників справи

21. Військова частина НОМЕР_1 надала до суду відзив на касаційну скаргу, в якому просить суд відхилити касаційну скаргу.

V. Рух справи у суді касаційної інстанції

22. Ухвалою Верховного Суду в складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Кашпур О.В., суддів: Мацедонської В.Е., Смоковича М.І., від 08 липня 2026 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 19 травня 2026 року у справі №160/2292/26.

23. Касаційне провадження у справі відкрито на підставі абзацу другого пункту 4 частини четвертої статті 328 КАС України та посилань скаржника на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права при ухваленні постанови про часткове залишення позову без розгляду.

24. Ухвалою Верховного Суду від 05 серпня 2026 року справу призначено до розгляду в письмовому провадженні з 06 серпня 2026 року.

VI. ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХНЬОГО ЗАСТОСУВАННЯ

25. За правилами частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

26. Частиною першою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

27. Відповідно до частин першої та другої статті 233 Кодексу законів про працю України (у редакції, чинній до змін, внесених згідно із Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин" від 1 липня 2022 року №2352-IX, далі - Закон №2352-IX) "працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до місцевого загального суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення. У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком".

28. Законом №2352-IX, який набрав чинності з 19 липня 2022 року, частини першу та другу статті 233 Кодексу законів про працю України викладено в такій редакції: «Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.

Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні,- у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)».

29. Відповідно до пункту 1 глави XIX "Прикінцеві положення" КЗпП України під час дії карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

30. Постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року №651 з 24:00 год 30 червня 2023 року скасовано карантин, установлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, запроваджений на всій території України постановою Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2020 року №1236 (термін якого неодноразово продовжувався).

VІІ.ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

31. Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

32. З огляду на викладені приписи статті 341 КАС України, Суд здійснює перегляд судового рішення суду апеляційної інстанції в межах доводів касаційної скарги.

33. ОСОБА_1 оскаржив в касаційному порядку постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 19 травня 2026 року у справі 160/2292/26. На обґрунтування касаційної скарги позивач посилається на недотримання судом апеляційної інстанції норм процесуального права в частині залишення без розгляду позовних вимог за період з 19 липня 2022 року по 02 жовтня 2023 року. Касаційна скарга не містить доводів та заперечень щодо іншої частини позовних вимог, у зв`язку з чим судове рішення суду апеляційної інстанції в іншій частині позовних вимог не є предметом касаційного перегляду.

34. Таким чином на стадії касаційного провадження спірним є питання дотримання позивачем строку звернення до суду із цим позовом, предметом якого є порушення відповідачем законодавства про оплату праці в частині позовних вимог за період з 19 липня 2022 року по 02 жовтня 2023 року. До суду з такими вимогами позивач звернувся у лютому 2026 року.

35. Верховний Суд 06.04.2023 ухвалив рішення за результатами розгляду зразкової справи №260/3564/22, залишене без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 21 вересня 2023 року, предметом спору якої також є недотримання законодавства про оплату праці. У вказаному рішенні сформовано наступні висновки: «До 19.07.2022 Кодекс законів про працю України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права. При цьому, з огляду на згадані правові позиції Конституційного Суду України щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів, Верховний Суд дійшов висновку про поширення дії частини першої статті 233 Кодексу законів про працю України в редакції Закону України від 01.07.2022 №2352-IX тільки на ті відносини, які виникли після набуття цією нормою закону чинності».

36. Отже, у рішенні від 06.04.2023 у зразковій справі №260/3564/22 Верховний Суд виклав правову позицію щодо поширення дії частини першої статті 233 Кодексу законів про працю України в редакції Закону №2352-IX лише на ті відносини, які виникли після набуття цією нормою закону чинності.

37. Верховний Суд уважає цей висновок застосовним й до спірних правовідносин.

38. У цій справі суд апеляційної інстанції, при обчислення строку звернення позивача до суду в частині позовних вимог з 19 липня 2022 року по 02 жовтня 2023 року, виходив з того, що про розмір нарахованого і виплаченого грошового забезпечення позивач дізнався у день виключення із списків особового складу військової частини та вручення копії наказу із зазначенням сум, нарахованих та виплачених позивачу при виключенні із списків особового складу військової частини, а саме 02 жовтня 2023 року.

39. На противагу таким висновкам позивач указує, що наказ про виключення зі списків особового складу військової частини не є належними письмовими повідомленнями про нараховані та виплачені при звільненні суми. Зі змісту вказаного документу неможливо встановити, чи в повному обсязі виплачувалися щомісячне грошове забезпечення за період з 19 липня 2022 року по 02 жовтня 2023 року та одноразові види грошового забезпечення за 2022- 2023 роки, оскільки наказ не містить відповідних відомостей.

40. Варто зазначити, що Верховний Суд у постанові від 25 червня 2026 року у справі № 520/25416/25 дійшов висновку, що у разі якщо звернення до суду обґрунтовано положеннями частини другої статті 233 КЗпП України, якою для подання позову встановлено тримісячний строк і чітко унормовано момент початку перебігу такого строку - одержання "письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні", водночас суди перевірили і достеменно встановили момент отримання позивачем грошового атестата, який у межах спірних правовідносин підпадає під визначення такого "письмового повідомлення", то тримісячний строк звернення до суду, установлений цією ж нормою, слід пов`язувати з моментом, коли позивач набув достовірної та документально підтвердженої інформації про обсяг і характер виплачених йому у спірний період сум, однак в ці три місяці належить включати й період від дня отримання позивачем грошового атестата до вчинення ним будь-яких інших юридично значимих дій, що слугують меті звернення до суду з позовом у порядку, передбаченому частиною другою статті 233 КЗпП України.

41. Таким чином, у частині другій статті 233 КЗпП України законодавець визначив строк у три місяці, протягом якого звільнена особа має право вжити заходів щодо отримання необхідної інформації, пов`язаної з оплатою праці, та за необхідності звернутися до суду.

42. Отже, для встановлення дат, з якими частина друга статті 233 КЗпП України пов`язує початок обчислення строку звернення до суду з відповідним позовом, суд повинен з`ясувати, коли позивач набув документально підтвердженої інформації про обсяг і характер виплачених йому сум грошового забезпечення. Крім того для обрахунку передбаченого частиною другою статті 233 КЗпП України строку звернення до суду, суд повинен встановити дату одержання позивачем письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні.

43. Верховний Суд зауважує, що у матеріалах справи відсутні належні документи, зі змісту яких можливо було б встановити суми всіх виплат, які були нараховані ОСОБА_1 при звільненні. Такі обставини не встановлювалися й судом апеляційної інстанції під час вирішення питання щодо пропуску позивачем строку звернення до суду з цим позовом в частині позовних вимог за період з 19 липня 2022 року по 02 жовтня 2023 року. Натомість суд апеляційної інстанції помилково пов`язав початок тримісячного строку для звернення до суду з днем виключення військовослужбовця із списків особового складу.

44. Викладене в сукупності дає підстави для висновку про недотримання судом апеляційної інстанції принципу офіційного з`ясування всіх обставин справи, що унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення процесуального питання, у зв`язку з чим суд апеляційної інстанції дійшов передчасного висновку про недотримання позивачем строку звернення до суду з цим позовом в частині позовних вимог за період з 19 липня 2022 року по 02 жовтня 2023 року та, як наслідок, залишення без розгляду позовних вимог у вказаній частині.

45. Відповідно до частини першої статті 353 КАС України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

46. Частиною четвертою статті 353 КАС України встановлено, що справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

47. Таким чином, зважаючи на приписи статті 353 КАС України, оскільки порушення норм процесуального права допущене судом апеляційної інстанції, тому постанова Третього апеляційного адміністративного суду від 19 травня 2026 року в частині залишення без розгляду позовних вимог за період з 19 липня 2022 року по 02 жовтня 2023 року підлягає скасуванню, а справа підлягає направленню до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

48. Касаційна скарга не містить доводів та заперечень щодо іншої частини позовних вимог, тому Верховний Суд у межах цього касаційного провадження не перевіряє й не надає оцінки іншим висновкам суду апеляційної інстанції. Таким чином, у іншій частині, що не переглядається Верховним Судом, постанова Третього апеляційного адміністративного суду від 19 травня 2026 року підлягає залишенню без змін.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду

п о с т а н о в и в :

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

2. Постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 19 травня 2026 року у справі №160/2292/26 скасувати в частині залишення без розгляду позовних вимог за період з 19 липня 2022 року по 02 жовтня 2023 року. Справу №160/2292/26 у вказаній частині позовних вимог направити до Третього апеляційного адміністративного суду для продовження розгляду.

3. В іншій частині позовних вимог постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 19 травня 2026 року у справі №160/2292/26 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий: О. В. Кашпур

Судді: В.Е. Мацедонська

М.І. Смокович