Постанова від 03 серпня 2026 р. у справі №460/7715/20 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 серпня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 460/7715/20 пров. № А/857/34351/24

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

Головуючого судді Мандзія О.П.,

суддів Гінди О.М., Матковської З.М.

за участю секретаря судового засідання Гепфель А.А,

представник відповідача Форет М.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Рівненській області на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 19.11.2024 у справі №460/7715/20 за адміністративним позовом Товариство з обмеженою відповідальністю «Стиль-Декор» до Головного управління ДПС у Рівненській області про визнання протиправними та скасування податкових – повідомлень рішень,-

суддя в 1-й інстанції – Нор У.М.,

час ухвалення рішення – 19 листопада 2024 року,

місце ухвалення рішення м. Рівне,

дата складання повного тексту рішення 19 листопада 2024 року,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Стиль-Декор» (далі — позивач, платник податків, Товариство) звернулося з позовом до Головного управління Державної податкової служби у Рівненській області (далі — апелянт, відповідач, ГУ ДПС, контролюючий орган), у якому просило суд визнати протиправними та скасувати:

1) податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Рівненській області: №00007650701 від 30.09.2020; №00007640701 від 30.09.2020; №0000411408 від 05.12.2018; №0002851305 від 04.12.2018; №0002861305 від 04.12.2018;

2) вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ю-67 від 04.12.2018;

3) рішення №0001041305 від 04.12.2018 про застосування штрафних санкцій за донарахування контролюючим органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску.

Позовні вимоги обґрунтовано наступним:

Щодо податкового повідомлення-рішення №0000411408 від 05.12.2018 Товариство зазначало, що Законом України від 16.01.2020 №466-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві», який набрав чинності 23.05.2020, підрозділ 2 розділу ХХ Податкового кодексу України було доповнено пунктом 73.

Позивач посилався на те, що відповідно до пункту 73 підрозділу 2 розділу ХХ Податкового кодексу України (далі – ПК України) штрафи за порушення граничного строку реєстрації податкових накладних за визначеними у цій нормі операціями підлягають застосуванню в установленому нею розмірі.

На думку Товариства, штраф за порушення граничного строку реєстрації податкових накладних не міг перевищувати 1 020 грн; штраф за відсутність реєстрації податкових накладних протягом установленого строку не міг перевищувати 3 400 грн.

З огляду на це, позивач просив скасувати податкове повідомлення-рішення №0000411408 від 05.12.2018 у частині штрафних санкцій на суму 734 306 грн.

Обґрунтовуючи вимоги щодо скасування податкових повідомлень-рішень №00007650701, №00007640701, №0002851305, №0002861305, вимоги №Ю-67 та рішення №0001041305 щодо зазначених актів, Товариство посилалося на пункт 3 розділу II, пункт 5 розділу II, абзаци 2, 6 пункту 4 розділу III Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.08.2015 №727 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26.10.2015 за №1300/27745 (далі – Порядок №727).

Товариство зазначало, що акт документальної перевірки, на підставі якого прийнято оскаржувані рішення контролюючого органу:

не містить посилань на конкретні первинні або розрахункові документи платника податків, які обґрунтовували б висновки контролюючого органу;

не дає можливості встановити, яким чином та на підставі яких конкретних документальних доказів контролюючий орган установив порушення податкового законодавства;

містить висновки, які, за твердженням позивача, не ґрунтуються на документах бухгалтерського та податкового обліку;

не містить належного опису виявлених порушень та доказів, які їх підтверджують.

Позивач також стверджував, що зміст установлених під час перевірки порушень зводиться переважно до табличного відображення даних контролюючого органу та виявлених ним розбіжностей.

На думку Товариства, викладені в акті перевірки висновки є суб`єктивними припущеннями посадових осіб контролюючого органу та не підтверджують наявності податкових правопорушень.

З огляду на те, що підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, вимоги про сплату боргу та рішення про застосування штрафних санкцій був акт документальної перевірки, позивач вважав, що недоліки змісту та оформлення цього акта зумовлюють протиправність прийнятих на його підставі рішень.

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 19.11.2024 у справі №460/7715/20 адміністративний позов ТОВ «Стиль-Декор» задоволено частково.

Суд визнав протиправними та скасував:

- податкові повідомлення-рішення ГУ ДПС у Рівненській області: №00007650701 від 30.09.2020; №00007640701 від 30.09.2020; №0002851305 від 04.12.2018; №0002861305 від 04.12.2018;

- вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ю-67 від 04.12.2018;

- рішення №0001041305 від 04.12.2018 про застосування штрафних санкцій за донарахування контролюючим органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску.

Податкове повідомлення-рішення №0000411408 від 05.12.2018 суд визнав протиправним та скасував у частині нарахування штрафних санкцій у сумі 734 306 грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

За рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у Рівненській області на користь ТОВ «Стиль-Декор» стягнуто судовий збір у сумі 6 698,67 грн.

Ухвалене судове рішення мотивовано наступним:

Щодо податкового повідомлення-рішення №0000411408 від 05.12.2018, то суд виходив із того, що цим рішенням до Товариства застосовано штрафні санкції у сумі 783 726 грн за порушення граничних строків реєстрації податкових накладних та розрахунків коригування до податкових накладних, зокрема: за період з 01.01.2015 до 30.06.2018 Товариство несвоєчасно зареєструвало податкові накладні на суму 2 240 394,52 грн, а також не склало та не зареєструвало податкові накладні за операціями з постачання послуг підряду по розрахунках із Департаментом з питань будівництва та архітектури Рівненської обласної державної адміністрації на суму 993 348 грн.

Надаючи оцінку доводам позивача, суд послався на Закон України від 16.01.2020 №466-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві», яким підрозділ 2 розділу ХХ ПК України доповнено пунктом 73, та навів зміст цієї норми щодо перерахунку штрафних санкцій, нарахованих за порушення строків реєстрації податкових накладних протягом періоду з 01.01.2017 до 31.12.2019, грошові зобов`язання за якими станом на дату набрання чинності Законом №466-ІХ залишалися неузгодженими.

Судом першої інстанції вказано, що згідно з пунктом 73 підрозділу 2 розділу ХХ ПК України: штраф за порушення граничного строку реєстрації визначених цією нормою податкових накладних застосовується у розмірі 2 відсотків обсягу постачання без ПДВ, але не більше 1 020 грн; штраф за відсутність реєстрації таких податкових накладних протягом граничного строку застосовується у розмірі 5 відсотків обсягу постачання без ПДВ, але не більше 3 400 грн; контролюючий орган за місцем реєстрації платника податку здійснює перерахунок суми штрафу та надсилає платнику нове податкове повідомлення-рішення, а попереднє податкове повідомлення-рішення вважається скасованим або відкликаним.

Для застосування норми пункту 73 підрозділу 2 розділу ХХ ПК України, в редакції Закону України від 16.01.2020 №466-ІХ, який набрав чинності 23.05.2020, тобто після реалізації висновків акту податкової перевірки, шляхом прийняття оскаржуваних рішень, суд послався на статтю 58 Конституції України та рішення Конституційного Суду України від 09.02.1999 №1-рп/99, зазначивши, що надання зворотної дії нормативно-правовим актам, які пом`якшують або скасовують відповідальність юридичних осіб, може бути прямо передбачено законом.

На цій підставі суд визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення №0000411408 від 05.12.2018 у частині штрафних санкцій у сумі 734 306 грн.

Щодо податкових повідомлень-рішень №00007650701 від 30.09.2020 та №00007640701 від 30.09.2020 то суд попередньо встановив, що вони були прийняті ГУ ДПС після постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03.09.2020 у справі №460/589/19, зазначивши, що податковим повідомленням-рішенням №00007650701 визначено грошове зобов`язання з податку на прибуток у загальній сумі 20 407 грн, у тому числі 16 326 грн основного платежу та 4 081 грн штрафних санкцій; податковим повідомленням-рішенням №00007640701 визначено грошове зобов`язання з податку на додану вартість у загальній сумі 75 016 грн, у тому числі 60 013 грн основного платежу та 15 003 грн штрафних санкцій.

Надаючи оцінку доводам позивача щодо вищевказаних податкових повідомлень-рішень, суд врахував положення пунктів 3 і 5 розділу II, абзацу другого пункту 4 розділу III Порядку №727, які визначають вимоги до змісту акта документальної перевірки.

На підставі наведеного, суд першої інстанції дійшов висновку, що цей акт не містить посилань на конкретні первинні чи розрахункові документи позивача, які обґрунтовували б висновки контролюючого органу про порушення податкового законодавства.

Також, суд вказав, що зміст установлених порушень зводиться до табличного відображення даних контролюючого органу та певних розбіжностей, тоді як зі змісту акта перевірки неможливо встановити, яким чином та на підставі яких конкретизованих документальних доказів контролюючий орган дійшов відповідних висновків.

За оцінкою суду, виявлені перевіркою порушення в акті перевірки не описані, докази на їх підтвердження не зазначені, а сам акт не містить повного дослідження господарських операцій у частині формування витрат позивача.

Пославшись на постанову Верховного Суду від 03.04.2018 у справі №804/1963/17, судом зазначено, що викладені в акті перевірки висновки не можуть ґрунтуватися на необґрунтованих даних і суб`єктивних припущеннях, не підтверджених належними первинними документами.

З огляду на наведене визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення №00007650701 від 30.09.2020 та №00007640701 від 30.09.2020.

Вирішуючи вимогу про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0002851305 від 04.12.2018 та №0002861305 від 04.12.2018 (якими Товариству збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 66 828,13 грн, у тому числі: 17 552,91 грн — за податковим зобов`язанням; 41 932,10 грн — за штрафними санкціями; 7 343,12 грн — пеня, з військового збору на загальну суму 4 308,97 грн, у тому числі: 1 462,74 грн — за податковим зобов`язанням; 2 298,32 грн — за штрафними санкціями; 547,91 грн — пеня), суд першої інстанції виходив з того, що акт перевірки не містить належних посилань на конкретні первинні та розрахункові документи, не розкриває механізму встановлення відповідних порушень і не містить їх належного документального підтвердження.

Пославшись на частину 2 ст. 77 КАС України та постанову Верховного Суду від 20.03.2020 у справі №826/11054/15, в оскарженому рішенні вказано, що саме на контролюючий орган покладено обов`язок надати достатні докази на обґрунтування висновків акта перевірки, на підставі яких прийнято оскаржуваний акт індивідуальної дії.

Щодо вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ю-67 від 04.12.2018, якою Товариству визначено недоїмку зі сплати єдиного внеску в сумі 9 338,43 грн то рішенні суд послався на абзац шостий пункту 4 розділу III Порядку №727, відповідно до якого результати документальної перевірки щодо дотримання законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску оформлюються аналогічно результатам перевірки дотримання податкового законодавства.

Виходячи із загального висновку про відсутність в акті перевірки належних посилань на первинні документи та належного опису встановлених порушень, судом першої інстанції визнано протиправною та скасовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ю-67 від 04.12.2018.

Також, вирішуючи вимогу про скасування рішення №0001041305 від 04.12.2018, суд також керувався положеннями Порядку №727 щодо оформлення результатів перевірки дотримання законодавства про єдиний внесок.

Оскільки, за оцінкою суду, акт перевірки не містив належного документального обґрунтування висновків про порушення законодавства щодо єдиного внеску, суд визнав протиправним та скасував рішення №0001041305 від 04.12.2018.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Головне управління ДПС у Рівненській області оскаржило рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 19.11.2024 у справі №460/7715/20 до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

У поданій апеляційній скарзі ГУ ДПС просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 19.11.2024 у справі №460/7715/20 та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

В обґрунтування апеляційної скарги ГУ ДПС посилається на те, що судом першої інстанції не враховано висновки Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, викладені в постанові від 14.12.2022 у справі №460/589/19 та постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03.09.2020 у справі №460/589/19.

Зазначає, що справа №460/589/19 є спором, який виник у зв?язку із поданням ТОВ «Стиль-Декор» позову до Головного управління ДПС у Рівненській області про визнання протиправними та скасування: податкових повідомлень-рішень: №0010911401 від 05.12.2018; №0010901401 від 05.12.2018; №0010921401 від 05.12.2018; №0010931401 від 05.12.2018; №0000411408 від 05.12.2018; №0002851305 від 04.12.2018; №0002861305 від 04.12.2018; вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ю-67 від 04.12.2018; рішення №0001041305 від 04.12.2018 про застосування штрафних санкцій за донарахування контролюючим органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску.

Апелянт зазначає, що постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03.09.2020 у справі №460/589/19 апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Рівненській області, правонаступником якого є Головне управління ДПС у Рівненській області, задоволено частково.

Рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 24.10.2019 скасовано та ухвалено нову постанову, якою адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправними та скасовано: податкове повідомлення-рішення №0010911401 від 05.12.2018 у частині грошового зобов`язання на суму 1 014 989 грн; податкове повідомлення-рішення №0010901401 від 05.12.2018; податкове повідомлення-рішення №0010921401 від 05.12.2018 у частині грошового зобов`язання на суму 952 382 грн; податкове повідомлення-рішення №0010931401 від 05.12.2018.

Позовну вимогу щодо скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ю-67 від 04.12.2018 у частині недоїмки на суму 8 397,40 грн залишено без розгляду.

ГУ ДПС вказує, що на виконання постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03.09.2020 у справі №460/589/19, контролюючим органом прийнято податкові повідомлення-рішення: №00007650701 від 30.09.2020 та №00007640701 від 30.09.2020.

Постановою Верховного Суду від 14.12.2022 у справі №460/589/19 касаційну скаргу Товариства залишено без задоволення, а постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03.09.2020 у справі №460/589/19.

У зв?язку із чим, на думку ГУ ДПС, оскаржувані рішення (ППР, рішення та вимога) вже були предметом судового розгляду та їм надана оцінка судами апеляційної та касаційної інстанцій.

Щодо доводів Товариства про недотримання вимог Порядку №727 під час складання акту податкової перевірки внаслідок чого оскаржувані рішення (ППР, рішення та вимога) є протиправними та підлягають скасуванню, контролюючий орган вказав неправильне застосування судом першої інстанції норми підпункту 3 пункту 4 розділу ІІІ Порядку №727. За змістом цієї норми, виявлені факти однотипних порушень та порушень, які повторюються, групуються у відомості та таблиці, що додаються до акта документальної перевірки. При цьому, контролюючий орган наголошує, що оскільки під час проведення перевірки виявлені факти однотипних порушень та порушень, які повторюються, тобто обставини щодо таких порушень групуються у відомості або таблиці та відображаються в акті податкової перевірки, або в окремих додатках, що додаються до акту документальної перевірки.

Апелянт зазначає, що виявлені порушення описані в «основній частині» акту, комплексно досліджені на підставі наданих позивачем первинних документів. Описані господарські операції відображають конкретні порушення, змістовно з посиланням на відповідні норми податкового законодавства, як цього вимагає Порядок №727.

Також, апелянт посилається на неврахуванням судом правових висновків Верховного Суду, викладених в постановах: від 04.12.2018 у справі №817/568/16, від 24.11.2020 у справі №808/1010/16, від 05.07.2019 у справі №823/1272/17, які змістовно зводяться до такого: акт податкової перевірки не є рішенням суб?єкта владних повноважень, а є носієм доказової інформації про виявленні в діяльності платника податків, під час проведення перевірки, порушення податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого здійснюють контролюючі органи, на підставі якого контролюючим органом приймаються рішення.

У іншій частині доводи апеляційної скарги зводяться до дослівного цитування змісту акту податкової перевірки.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19 грудня 2024 року справу №460/7715/20 передано на розгляд колегії суддів: суддя-доповідач: В.В. Ніколін, судді:О. М. Гінда, З.М. Матковська.

Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 09.01.2025 витребувано з Рівненського окружного адміністративного суду матеріали справи №460/7715/20 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СТИЛЬ-ДЕКОР» до Головного управління ДПС у Рівненській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03.03.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Рівненській області на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2024 року у справі №460/7715/20 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СТИЛЬ-ДЕКОР» до Головного управління ДПС у Рівненській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03.03.2025 призначено справу №460/7715/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СТИЛЬ-ДЕКОР» до Головного управління ДПС у Рівненській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень до апеляційного розгляду.

Рішенням Вищої ради правосуддя від 05 лютого 2026 року №160/0/15-26 суддю В.В. Ніколіна звільнено з посади судді Восьмого апеляційного адміністративного суду у зв`язку з поданням заяви про відставку.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.02.2026 справу №460/7715/20 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СТИЛЬ-ДЕКОР» до Головного управління ДПС у Рівненській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень передано на розгляд колегії суддів: суддя-доповідач: О.П. Мандзій судді: О.М. Гінда, З.М. Матковська.

Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18.02.2026 адміністративну справу №460/7715/20 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СТИЛЬ-ДЕКОР» до Головного управління ДПС у Рівненській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень прийнято до провадження.

Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 06.07.2026: запропоновано Товариству з обмеженою відповідальністю «Стиль-Декор» у п`ятиденний строк з дня отримання копії вказаної ухвали надати пояснення щодо дотримання строку звернення з даним позовом до суду та/або заяву про поновлення строку звернення до суду із наданням відповідних доказів, які б підтверджували наявність об`єктивних перешкод, які унеможливили своєчасне подання позову з врахуванням висновків колегії суддів; призначено розгляд апеляційної скарги Головного управління ДПС у Рівненській області на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 19.11.2024 у справі №460/7715/20 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СТИЛЬ-ДЕКОР» до Головного управління ДПС у Рівненській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень у відкритому судовому засіданні на 04 серпня 2026 року о 13:30 у залі судових засідань №3 Восьмого апеляційного адміністративного суду (вул. Саксаганського, 13, м. Львів); продовжено строк розгляду справи №460/7715/20 Товариства з обмеженою відповідальністю «СТИЛЬ-ДЕКОР» до Головного управління ДПС у Рівненській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, провадження у якій відкрито за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Рівненській області на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 19.11.2024.

Представником апелянта, через систему «Електронний суд» 04.08.2026 подано заяву про закриття провадження у справі.

Заяву обґрунтовано тим, що у справі №460/589/19 позивачем уже оскаржувались податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Рівненській області №0010911401 від 05.12.2018, №0010901401 від 05.12.2018, №0010921401 від 05.12.2018, №0010931401 від 05.12.2018, №0000411408 від 05.12.2018, №0002851305 від 04.12.2018, №0002861305 від 04.12.2018, вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ю-67 від 04.12.2018 та рішення №0001041305 від 04.12.2018 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску .

Також вказано, що податкове повідомлення-рішення, направлене платнику податків за результатами узгодження сум грошових зобов`язань в судовому порядку, не може бути оскаржене до суду щодо суми грошових зобов`язань, яка є узгодженою з дня набрання судовим рішенням законної сили.

Ухвалюючи оскаржуване рішення суд першої інстанції встановив такі обставини:

в період з 23.10.2018 по 12.11.2018 працівниками Головного управління ДФС у Рівненській області була проведена документальна планова виїзна перевірка ТОВ «Стиль-Декор» з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, а також дотримання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2015 по 30.06.2018.

За результатами такої перевірки було складено акт №2517/17-00-14-01/22579791 від 19.11.2018 (далі - акт перевірки), згідно з висновків якого, перевіркою встановлені такі порушення:

1) пп. «а» пп. 14.1.11, пп. 14.1.257, п. 14 ст. 14, п. 44.1 ст. 44, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 розд. III Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VІ (із змінами та доповненнями), п. 5, 21 П(С)БО 15 «Дохід», ТОВ «Стиль-Декор» занижено податок на прибуток на суму 828 317 грн., в т.ч. за 2017 рік на суму 825 149 грн., 1 п-ччя 2018 року 73 168 грн. та завищення від`ємного значення об`єкта оподаткування на суму 801 300 грн., в т.ч., 2017 рік 728 200 грн., 1 п-ччя 2018 року 73 100 грн;

2) п. 14.1.185 п. 14.1 ст. 14, п. 185.1 ст. 185, п. 187.7 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п. 189.1 ст. 189, п. 198.5 ст.198, п. 200.1, п. 200.2, п. 200.4 ст. 200, п. 201.1, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI (із змінами та доповненнями), в результаті чого ТОВ «Стиль-Декор» занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на суму 821 918 грн., в т.ч. липень 2017 року 228 743 грн., серпень 2017 року 101 506 грн., вересень 2017 року 30 013 грн., грудень 2017 року 461 656 грн., та завищено від`ємне значення, що переноситься до складу податкового кредиту наступного періоду за червень 2018 року на суму 231 443 грн;

3) п. 201.1 ст. 200, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VІ (із змінами та доповненнями) ТОВ «Стиль-Декор» за період з 01.01.2015 по 30.06.2018 несвоєчасно зареєстровано податкових накладних на суму 2 240 394,52 грн. та не складено та не зареєстровано в єдиному державному реєстрі податкових накладних податкові накладні на операції з постачання послуг підряду по розрахунках з Департаментом з питань будівництва та архітектури Рівненської обласної державної адміністрації на суму 993 348 грн;

4) пп. 14.1.180 п. 14.1 ст. 14, п. 162.1 ст. 162, п. 163.1 ст. 163, п. 164.5, пп. 164.2.20, пп. «е» пп. 164.2.17, п. 164.2ст. 164, п. 167.1 ст. 167, п. 168.1 ст. 168, пп. 170.9.2 п. 170.9 ст. 170 п. 171.2 ст. 171 Податкового кодексу України, в результаті чого визначено податкове зобов`язання за податком на доходи фізичних осіб в сумі 17 552,91 грн., в т.ч. у 2016 року 16 670,48 грн., у 2017 року 140,49 грн., у 1 кварталі 2018 року 741,94 грн.

5) пп. 1.2, пп. 1.3, пп. 1.4, пп. 1.5, пп. 1.6 п. 161 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України, в результаті чого визначено податкове зобов`язання з військового збору в сумі 1 462,74 грн., в т.ч. у 2016 році 1 389,21 грн., у 2017 році в сумі 11,71 грн., у 1 півріччі 2018 року - 61,82 грн.;

6) пп. 14.1.180, пп. 14.1.156, пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14, п. 31.1 ст. 31, п. 54.2 ст. 54, абз. 2 п. 57.1 ст. 57, п. 168.1 ст. 168, п. 171.1 ст. 171 та пп. а п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України, за якими встановлено:

- утриманий з виплачених доходів на користь платників податків, але не перерахований до бюджету станом на 30.06.2018 та на дату перевірки податок на доходи фізичних осіб в сумі 300,44 грн.;

- несплата (неперерахування) до бюджету податковим агентом узгоджених сум належного до сплати податку на доходи фізичних осіб, у випадках коли виплата доходу на користь платників податків передувала сплаті податку;

7) неподання податковим агентом платіжних доручень для перерахування належного до сплати податку на доходи фізичних осіб за граничними термінами сплати податку до бюджету, передбаченими пунктом 168.1 статті 168 Податкового кодексу України у періоді з січня 2015 року по червень 2018 року на загальну суму 51 491,58 грн., а саме: 30.01.2015 на суму 3 653,71 грн., 03.02.2015 на суму 1 104,86 грн., 23.03.2015 на суму 1 104,86 грн., 21.04.2015 на суму 1 104,86 грн., 20.05.2015 на суму 1 094,99 грн., 22.06.2015 на суму 898,74 грн., 06.07.2015 на суму 548,10 грн., 20.07.2015 на суму 939,18 грн., 31.08.2015 на суму 939,18 грн., 30.09.2018 на суму 991,60 грн., 30.10.2015 на суму 1 195,12 грн., 30.11.2015 на суму 1 195,12 грн., 18.12.2015 на суму 1 203,12 грн., 18.01.2016 на суму 1 313,83 грн., 01.03.2016 на суму 1 487,70 грн., 30.03.2016 на суму 1 487,70 грн., 30.04.2016 на суму 1 487,70 грн., 30.05.2016 на суму 1 487,70 грн., 30.06.2016 на суму 1 513,80 грн., 18.07.2016 на суму 1 302,12 грн. тощо;

8) пп. 1.4, пп. 1.5 п. 161 підрозділу 10 розділу XX, п. 168.1 ст. 168, п. 171.1 ст. 171 розділу IV Податкового кодексу України, за якими у періоді, що перевірявся, встановлено:

утриманий з виплачених доходів на користь платників податків, але не перерахований до бюджету станом на 30.06.2018 та на дату перевірки військовий збір в сумі 244,54грн.;

несплата (неперерахування) до бюджету податковим агентом узгоджених сум належного до сплати військового збору, у випадках коли виплата доходу на користь платників податків передувала сплаті збору;

неподання податковим агентом платіжних доручень для перерахування належного до сплати військового збору за граничними термінами сплати збору до бюджету, передбаченими пунктом 168.1 статті 168 Податкового кодексу у періоді з березня 2018 року по червень 2018 року, а саме: 14.03.2018 на суму 228,55 грн, 27.03.2018 на суму 228,55 грн., 06.04.2018 на суму 228,55 грн., 13.04.2018 на суму 165,14 грн., 19.04.2018 на суму 245,35 грн., 08.05.2018 на суму 244,54 грн., 21.05.2018 на суму 244,54 грн., 06.06.2018 на суму 244,54 грн.;

9) ч. 1 п. 1 ст. 7, п. 1 ч. 2 ст. 6, ч. 5 ст. 8, ч. 2 ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», по яких встановлено заниження платником нарахування єдиного внеску за ставкою 38,52%, 22% на загальну суму 9 338,43 грн., а саме у Звіті за грудень 2015 року на суму 186,05 грн., у Звіті за січень 2016 року на суму 141,46 грн, у Звіті за лютий 2016 року на суму 141,46 грн., у Звіті за листопад 2016 року на суму 154,00 грн., у Звіті за грудень 2016 року на суму 8 567,90 грн., у Звіті за жовтень 2017 року на суму 147,56 грн.

На підставі акту перевірки ГУ ДПС у Рівненській області прийнято наступні рішення:

1) податкове повідомлення-рішення №0010911401 від 05.12.2018, яким збільшено суму грошового зобов`язання по податку на прибуток на загальну суму 1 035 396 грн (в т.ч. за податковими зобов`язаннями 828317 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 207 079 грн);

2) податкове повідомлення-рішення №0010921401 від 05.12.2018, яким збільшено суму грошового зобов`язання по податку на додану вартість на загальну суму 1 027 398 грн (в т.ч. за податковими зобов`язаннями 821 918 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 205 480 грн);

3) податкове повідомлення-рішення №0000411408 від 05.12.2018, яким застосовано штраф в сумі 783 726 грн за порушення граничних термінів реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних;

4) податкове повідомлення-рішення №0002851305 від 04.12.2018, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 66 828,13 грн (в т.ч. за податковими зобов`язаннями 17 552,91 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 41 932,10 грн та пеня 7 343,12 грн).;

5) податкове повідомлення-рішення №0002861305 від 04.12.2018, яким збільшено суму грошового зобов`язання з військового збору на загальну суму 4 308,97 грн. (в т.ч. за податковими зобов`язаннями 1 462,74 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 2 298,32 грн. та пеня 547,91 грн.);

6) вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ю-67 від 04.12.2018 з єдиного внеску в сумі 9 338,43 грн;

7) рішення №0001041305 від 04.12.2018 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску в сумі 4 669,22 грн.

Позивач оскаржив такі рішення до суду, де постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03.09.2020 №460/589/19 було скасовано рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 24.10.2019 та позов задоволено частково:

- визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Рівненській області №0010911401 від 05.12.2018 в частині грошового зобов`язання на суму 1 014 989 грн, №0010901401 від 05.12.2018, №0010921401 від 05.12.2018 в частині грошового зобов`язання на суму 952 382 грн; №0010931401 від 05.12.2018.

- позовну вимогу щодо скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ю-67 від 04.12.2018 в частині сплати недоїмки на суму 8397,40 грн - залишено без розгляду.

- в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Таким чином, як встановлено судом, із оскаржуваних у справі №460/589/19 рішень розгляду у межах спірних правовідносин підлягають:

1) податкове повідомлення-рішення №0010911401 від 05.12.2018, яким збільшено суму грошового зобов`язання по податку на прибуток підприємств на загальну суму 1 035 396 грн (в т.ч. за податковими зобов`язаннями 828 317 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 207 079 грн) Восьмим апеляційним адміністративним судом скасовано на суму 1 014 989 грн, відмовлено у задоволенні вимог на суму 20 407 грн;

2) податкове повідомлення-рішення №0010921401 від 05.12.2018, яким збільшено суму грошового зобов`язання по ПДВ на загальну суму 1 027 398 грн. (в т.ч. за податковими зобов`язаннями 821 918 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 205 480 грн.) скасовано на суму 952 382 грн, відмовлено у задоволенні вимог на суму 75 016 грн;

3) відмовлено у задоволенні вимог про скасування податкового повідомлення-рішення №0000411408 від 05.12.2018 року, яким застосовано штраф в сумі 783 726 грн. за порушення граничних термінів реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних.

4) відмовлено у задоволенні вимог про скасування податкового повідомлення-рішення №0002851305 від 04.12.2018, яким збільшено суму грошового зобов`язання з ПДФО на загальну суму 66 828,13 грн (в т.ч. за податковими зобов`язаннями 17 552,91 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 41 932,10 грн. та пеня 7 343,12 грн);

5) відмовлено у задоволенні вимог про скасування податкового повідомлення-рішення №0002861305 від 04.12.2018 року, яким збільшено суму грошового зобов`язання з військового збору на загальну суму 4 308,97 грн (в тому числі за податковими зобов`язаннями 1 462,74 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 2 298,32 грн та пеня 547,91 грн);

6) по вивозі про сплату боргу (недоїмки) №Ю-67 від 04.12.2018 з єдиного внеску в сумі 9 338,43 грн Восьмий ААС залишив позов в цій частині без розгляду;

7) відмовлено у задоволенні вимог про скасування рішення №0001041305 від 04.12.2018 року про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску в сумі 4 669,22 грн.

За наслідками такого рішення суду відповідачем було прийнято наступні нові податкові повідомлення-рішення:

1) №00007650701 від 30.09.2020, яким збільшено суму грошового зобов`язання по податку на прибуток на загальну суму 20 407 грн. (в т.ч. за податковими зобов`язаннями 16 326 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 4 081 грн.);

2) №00007640701 від 30.09.2020, яким збільшено суму грошового зобов`язання по податку на додану вартість на загальну суму 75 016 грн. (в т.ч. за податковими зобов`язаннями 60 013 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 15 003 грн.).

ТОВ «Стиль-Декор» не погодився із такими податковими повідомленнями-рішеннями та оскаржив їх в даній справі.

Переглядаючи справу №460/7715/20, апеляційний суд, встановив наступне.

ТОВ «Стиль-Декор» подало касаційну скаргу на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03 вересня 2020 року у справі №460/589/19, в якій просило скасувати постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03 вересня 2020 року в частині відмови у задоволенні позову скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Із п.26 постанови Верховного Суду від 14 грудня 2022 року у справі №460/589/19, якою видно, що предметом касаційного оскарження стали постанова суду апеляційної інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо визнання протиправними та скасування: податкового повідомлення-рішення № 0000411408 від 05 грудня 2018 року, податкового повідомлення-рішення № 0010911401 від 05 грудня 2018 року в частині 20407 грн та податкового повідомлення-рішення № 00109211401 від 05 грудня 2018 року в частині 75016 грн.

Верховний Суд встановив, що податковим повідомленням-рішенням №0010911401 від 05.12.2018 ТОВ «Стиль-Декор» збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток на загальну суму 1035396 грн, у тому числі 828 317 грн за податковим зобов`язанням та 207 079 грн за штрафними санкціями.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03.09.2020 зазначене податкове повідомлення-рішення визнано протиправним та скасовано в частині грошового зобов`язання на суму 1014989 грн. У задоволенні позову щодо решти грошового зобов`язання в сумі 20 407 грн відмовлено.

Перевіряючи законність постанови апеляційного суду в цій частині, Верховний Суд виходив з установлених судами обставин щодо кредиторської заборгованості Товариства перед ТОВ «Алегро’14» у сумі 90 700 грн.

Судами встановлено, що на підставі договору купівлі-продажу транспортного засобу №28 від 23.03.2015 ТОВ «Стиль-Декор» придбало у ТОВ «Алегро’14» одноковшовий гусеничний мініекскаватор CASE 31 вартістю 90 700 грн.

У бухгалтерському обліку Товариства операцію з придбання міні екскаватора відображено шляхом оприбуткування об`єкта як капітальної інвестиції, подальшого віднесення його до основних засобів та відображення розрахунків за рахунками 631 і 685. Проведення розрахунків було відображено як взаємозалік від 28.12.2016 за рахунок фінансової допомоги директора Товариства відповідно до договору поворотної фінансової допомоги від 01.03.2015.

Під час перевірки контролюючим органом направлено директору Товариства запит від 09.11.2018 про надання документів щодо придбання мініекскаватора та проведення розрахунків за нього, зокрема договорів, накладних, актів виконаних робіт, карток рахунку 631, банківських виписок, касових та інших документів, які стосувалися взаємовідносин із ТОВ «Алегро’14».

До перевірки Товариством надано договір та накладну від 23.03.2015. Водночас не надано первинних документів щодо розрахунків директора Товариства з ТОВ «Алегро’14», зокрема банківських виписок, фіскальних касових чеків або прибуткових касових ордерів, а також платіжних документів щодо розрахунків ТОВ «Стиль-Декор» із цим контрагентом.

За встановлених обставин апеляційний суд виходив із того, що станом на 30.06.2018 проведення розрахунків за заборгованістю в сумі 90 700 грн не підтверджено, а строк позовної давності щодо цієї заборгованості закінчився у першому кварталі 2018 року.

З огляду на зазначене апеляційний суд дійшов висновку, що податкове повідомлення-рішення №0010911401 підлягає скасуванню в частині 1 014 989 грн, а підстави для його скасування в частині грошового зобов`язання на суму 20 407 грн відсутні.

За результатами касаційного перегляду Верховний Суд не встановив неправильного застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права або порушення норм процесуального права в цій частині та залишив постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду без змін.

Верховний Суд установив, що податковим повідомленням-рішенням №0010921401 від 05.12.2018 ТОВ «Стиль-Декор» збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 1 027 398 грн, у тому числі 821 918 грн за податковим зобов`язанням та 205 480 грн за штрафними санкціями.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03.09.2020 зазначене податкове повідомлення-рішення визнано протиправним та скасовано в частині грошового зобов`язання на суму 952 382 грн. У задоволенні позову щодо решти грошового зобов`язання в сумі 75 016 грн відмовлено.

Перевіряючи законність постанови апеляційного суду в цій частині, Верховний Суд виходив з установлених судами обставин щодо ненарахування Товариством податкових зобов`язань з ПДВ на суму 60 013 грн за товарами та послугами, використання яких в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності не було підтверджено.

Судами встановлено, що ТОВ «Стиль-Декор» уклало з ПП «Альфа Сек`юріті» договори про надання послуг охорони. Вартість отриманих послуг становила 180 000 грн, у тому числі ПДВ — 30 000 грн.

Згідно з наданими до перевірки первинними документами та регістрами бухгалтерського обліку отримані послуги охорони не були відображені в актах виконаних робіт форми КБ-2, складених із субпідрядниками, та в актах виконаних робіт форми КБ-2, складених із замовниками. Станом на 30.06.2018 розрахунки з ПП «Альфа Сек`юріті» не проведено, а кредиторська заборгованість становила 180 000 грн.

Також судами встановлено, що Товариство придбало у ТОВ «Єврошпон Смига» дерев`яні піддони в кількості 1 715 одиниць на загальну суму 180 075 грн, у тому числі ПДВ — 30 012,50 грн.

До перевірки було надано накладну №14 від 30.09.2017, акт на списання №СпТ-000001 від 30.09.2017 та відповідь Товариства №1905 від 07.11.2018, у якій зазначено, що дерев`яні піддони використано у господарській діяльності для зберігання будівельних матеріалів на об`єктах державного будівництва. Інших документів щодо використання списаних піддонів до перевірки не надано.

За результатами оцінки зазначених обставин апеляційний суд дійшов висновку, що понесені Товариством витрати на послуги охорони, використання будівельного інвентарю та інші відповідні витрати не підтверджені як такі, що понесені в межах господарської діяльності Товариства.

З огляду на це апеляційний суд дійшов висновку, що податкове повідомлення-рішення №0010921401 підлягає скасуванню лише в частині грошового зобов`язання на суму 952 382 грн, а підстави для його скасування в частині 75 016 грн відсутні.

За результатами касаційного перегляду Верховний Суд не встановив неправильного застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права або порушення норм процесуального права в цій частині та залишив постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду без змін.

Податковим повідомленням-рішенням №0000411408 від 05.12.2018 до ТОВ «Стиль-Декор» застосовано штрафні санкції в сумі 783 726 грн за порушення граничних строків реєстрації податкових накладних та розрахунків коригування до податкових накладних.

Перевіряючи законність постанови апеляційного суду в цій частині, Верховний Суд виходив з установлених судами обставин, відповідно до яких ТОВ «Стиль-Декор»: несвоєчасно зареєструвало податкові накладні на суму 2 240 394,52 грн; не склало та не зареєструвало в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні на операції з постачання послуг підряду за розрахунками з Департаментом з питань будівництва та архітектури Рівненської обласної державної адміністрації на суму 993 348 грн.

Верховний Суд зазначив, що відповідно до статті 201 ПК України платник податку на додану вартість зобов`язаний на дату виникнення податкових зобов`язань скласти податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений Кодексом строк.

Також Суд урахував, що з 01.02.2015 реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних підлягають усі податкові накладні та розрахунки коригування, у тому числі податкові накладні, які не надаються покупцю, та податкові накладні, складені за операціями, звільненими від оподаткування.

Установивши факт порушення Товариством строків реєстрації податкових накладних та розрахунків коригування, Верховний Суд погодився з висновком апеляційного суду про наявність передбачених законом підстав для застосування штрафних санкцій відповідно до пункту 120№.1 статті 120№ ПК України.

У касаційній скарзі Товариство посилалося на Закон України від 16.01.2020 №466-IX та пункт 73 підрозділу 2 розділу ХХ ПК України, зазначаючи, що штраф не міг перевищувати 1 020 грн за порушення граничного строку реєстрації податкових накладних та 3 400 грн за відсутність їх реєстрації протягом граничного строку. З цих підстав Товариство просило скасувати ППР №0000411408 у частині штрафу на суму 734 306 грн.

Надаючи оцінку зазначеним доводам, Верховний Суд установив, що відповідно до абзацу третього пункту 73 підрозділу 2 розділу ХХ ПК України перерахунок суми штрафу здійснюється контролюючим органом за місцем реєстрації платника податку. За результатами такого перерахунку контролюючий орган надсилає платнику нове податкове повідомлення-рішення, а попереднє податкове повідомлення-рішення вважається скасованим або відкликаним.

Верховний Суд дійшов висновку, що право на зменшення та перерахунок штрафних санкцій на підставі пункту 73 підрозділу 2 розділу ХХ ПК України належить виключно контролюючому органу, на якого законом покладено обов`язок скласти та направити нове податкове повідомлення-рішення.

Суд касаційної інстанції зазначив, що суд у межах своєї компетенції не може підміняти уповноважений контролюючий орган та самостійно зменшувати або здійснювати перерахунок сум застосованих штрафних санкцій.

Ураховуючи встановлений факт порушення Товариством вимог щодо складання та реєстрації податкових накладних, а також визначений пунктом 73 підрозділу 2 розділу ХХ ПК України порядок перерахунку штрафних санкцій, Верховний Суд визнав, що доводи касаційної скарги про порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права не знайшли підтвердження.

За результатами касаційного перегляду Верховний Суд дійшов висновку, що судом апеляційної інстанції в межах оскарженої частини постанови не допущено неправильного застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Постановою від 14.12.2022 Верховний Суд касаційну скаргу ТОВ «Стиль-Декор» залишив без задоволення, а постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03.09.2020 у справі №460/589/19 — без змін.

Під час апеляційного розгляду справи у судовому засіданні апелянт (ГУ ДПС) підтримав апеляційну скаргу; висловив міркування аналогічні тим, які викладені в тексті апеляційної скарги, разом з тим у судових дебатах просив задовольнити саме заяву про закриття провадження у справі.

Позивач явки уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, про дату, час і місце судового розгляду повідомлений належним чином. Клопотань про відкладення розгляду справи чи іншого змісту не подавав.

Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи (ч. 2 ст. 313 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до ст.308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України), суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не може розглядати позовні вимоги та підстави позову, що не були заявлені в суді першої інстанції.

Отже, позивач у цій справі просить суд визнати протиправними та скасувати:

1. Податкове повідомлення-рішення від 30.09.2020 №00007650701, яким визначено грошове зобов`язання з податку на прибуток у загальній сумі 20 407 грн, у тому числі 16 326 грн основного платежу та 4 081 грн штрафних санкцій.

Зазначене ППР містить зменшену суму грошового зобов`язання з податку на прибуток та складене у зв`язку зі зменшенням Восьмим апеляційним адміністративним судом суми грошового зобов`язання, визначеної первинним податковим повідомленням-рішенням №0010911401 від 05.12.2018.

Податковим повідомленням-рішенням №0010911401 від 05.12.2018 Товариству первинно збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток підприємств на загальну суму 1 035 396 грн, у тому числі 828 317 грн за податковим зобов`язанням та 207 079 грн за штрафними санкціями.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03.09.2020 у справі №460/589/19 ППР №0010911401 визнано протиправним та скасовано в частині грошового зобов`язання на суму 1 014 989 грн. У задоволенні позову щодо решти грошового зобов`язання в сумі 20 407 грн відмовлено.

Крім того, ППР №0010911401 від 05.12.2018 у частині грошового зобов`язання на суму 20 407 грн було предметом касаційного перегляду.

У постанові Верховного Суду від 14.12.2022 у справі №460/589/19 надано оцінку доводам Товариства щодо законності залишення чинним визначеного ППР №0010911401 грошового зобов`язання в загальній сумі 20 407 грн.

Постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03.09.2020 у справі №460/589/19, у тому числі в частині відмови в задоволенні позову щодо ППР №0010911401 у частині 20 407 грн, залишено без змін, а касаційну скаргу ТОВ «Стиль-Декор» — без задоволення.

2. Податкове повідомлення-рішення від 30.09.2020 №00007640701, яким визначено грошове зобов`язання з податку на додану вартість у загальній сумі 75 016 грн, у тому числі 60 013 грн за податковим зобов`язанням та 15 003 грн за штрафними санкціями.

Зазначене податкове повідомлення-рішення містить зменшену суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість та складене у зв`язку зі зменшенням Восьмим апеляційним адміністративним судом суми грошового зобов`язання, визначеної первинним податковим повідомленням-рішенням №0010921401 від 05.12.2018.

Податковим повідомленням-рішенням №0010921401 від 05.12.2018 Товариству первинно збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 1 027 398 грн, у тому числі 821 918 грн за податковим зобов`язанням та 205 480 грн за штрафними санкціями.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03.09.2020 у справі №460/589/19 податкове повідомлення-рішення №0010921401 від 05.12.2018 визнано протиправним та скасовано в частині грошового зобов`язання на суму 952 382 грн. У задоволенні позову щодо решти грошового зобов`язання в сумі 75 016 грн відмовлено.

Крім того, податкове повідомлення-рішення №0010921401 від 05.12.2018 у частині грошового зобов`язання на суму 75 016 грн було предметом касаційного перегляду.

У постанові Верховного Суду від 14.12.2022 у справі №460/589/19 надано оцінку доводам Товариства щодо законності залишення чинним визначеного податковим повідомленням-рішенням №0010921401 грошового зобов`язання з податку на додану вартість у загальній сумі 75 016 грн. Постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03.09.2020 у справі №460/589/19, у тому числі в частині відмови у задоволенні позову щодо податкового повідомлення-рішення №0010921401 від 05.12.2018 у частині 75 016 грн, залишено без змін, а касаційну скаргу ТОВ «Стиль-Декор» — без задоволення.

3. Податкове повідомлення-рішення від 05.12.2018 №0000411408, яким до Товариства застосовано штраф у сумі 783 726 грн за порушення граничних строків реєстрації податкових накладних та розрахунків коригування до податкових накладних.

Зазначене податкове повідомлення-рішення було предметом судового розгляду у справі №460/589/19. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03.09.2020 у справі №460/589/19 у задоволенні позовної вимоги про визнання протиправним та скасування ППР №0000411408 відмовлено. ППР №0000411408 також було предметом касаційного перегляду. У касаційній скарзі Товариство посилалося на пункт 73 підрозділу 2 розділу ХХ ПК України та просило скасувати зазначене ППР у частині штрафу на суму 734 306 грн.

Постановою Верховного Суду від 14.12.2022 перевірено законність постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03.09.2020 у частині відмови в задоволенні позову щодо ППР №0000411408.

Верховний Суд погодився з висновком суду апеляційної інстанції про наявність підстав для застосування штрафних санкцій. Щодо їх перерахунку на підставі пункту 73 підрозділу 2 розділу ХХ ПК України Верховний Суд зазначив, що відповідні повноваження належать контролюючому органу, який зобов`язаний скласти та направити платнику нове податкове повідомлення-рішення. Суд не може підміняти контролюючий орган та самостійно зменшувати або перераховувати суму штрафних санкцій. Постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03.09.2020, у тому числі в частині відмови в задоволенні позову щодо ППР №0000411408, залишено без змін, а касаційну скаргу ТОВ «Стиль-Декор» — без задоволення.

4. Податкове повідомлення-рішення від 04.12.2018 №0002851305 Товариству збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 66 828,13 грн, у тому числі 17 552,91 грн за податковим зобов`язанням, 41 932,10 грн за штрафними санкціями та 7 343,12 грн пені.

Зазначене податкове повідомлення-рішення було предметом судового розгляду у справі №460/589/19. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03.09.2020 рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 24.10.2019 скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позовної вимоги про визнання протиправним та скасування ППР №0002851305 відмовлено.

Постанова Восьмого апеляційного адміністративного суду в цій частині в касаційному порядку не переглядалася, оскільки ППР №0002851305 не входило до визначених Верховним Судом меж касаційного перегляду у справі №460/589/19.

5. Податкове повідомлення-рішення від 04.12.2018 №0002861305 Товариству збільшено суму грошового зобов`язання з військового збору на загальну суму 4 308,97 грн, у тому числі 1 462,74 грн за податковим зобов`язанням, 2 298,32 грн за штрафними санкціями та 547,91 грн пені.

Зазначене податкове повідомлення-рішення було предметом судового розгляду у справі №460/589/19. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03.09.2020 рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 24.10.2019 скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позовної вимоги про визнання протиправним та скасування ППР №0002861305 відмовлено. Постанова Восьмого апеляційного адміністративного суду в цій частині в касаційному порядку не переглядалася, оскільки ППР №0002861305 не входило до меж касаційного перегляду, визначених Верховним Судом у постанові від 14.12.2022.

6. Вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 04.12.2018 №Ю-67 Товариству визначено недоїмку зі сплати єдиного внеску в загальній сумі 9 338,43 грн.

Зазначена вимога була предметом судового розгляду у справі №460/589/19. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03.09.2020 позовну вимогу про визнання протиправною та скасування вимоги №Ю-67 у частині недоїмки на суму 8 397,40 грн залишено без розгляду. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Вимога №Ю-67 не входила до меж касаційного перегляду, визначених Верховним Судом у постанові від 14.12.2022.

7. Рішення від 04.12.2018 №0001041305, яким до Товариства застосовано штрафні санкції за донарахування контролюючим органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску в сумі 4 669,22 грн.

Зазначене рішення було предметом судового розгляду у справі №460/589/19. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03.09.2020 рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 24.10.2019 скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позовної вимоги про визнання протиправним та скасування рішення №0001041305 відмовлено. Постанова Восьмого апеляційного адміністративного суду в цій частині в касаційному порядку не переглядалася, оскільки рішення №0001041305 не входило до меж касаційного перегляду, визначених Верховним Судом у постанові від 14.12.2022.

Вказані рішення контролюючого органу (ППР/рішення/ вимога), оскаржуються Товариством за двома підставами:

1) застосування пункту 73 підрозділу 2 розділу ХХ ПК України, стосується заявленої вимоги про визнання протиправними та скасування ППР від 05.12.2018 №0000411408;

2) невідповідність акту податкової перевірки, вимогам Порядку №727, стосується заявлених вимог щодо визнання протиправними та скасування: ППР від 30.09.2020 №00007650701;ППР від 30.09.2020 №00007640701; ППР від 04.12.2018 №0002851305; ППР від 04.12.2018 №0002861305; вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 04.12.2018 №Ю-67; рішення від 04.12.2018 №0001041305.

Водночас, колегією суддів апеляційного суду постановлено ухвалою суду від 06 липня 2026 року, запропоновано Товариству подати заяву (пояснення) щодо строку звернення до суду, зокрема, із позовною вимогою про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 04.12.2018 №Ю-67.

На виконання ухвали суду від 06.07.2026, Товариством не подано заяви (пояснень) щодо строку звернення до суду із позовною вимогою визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 04.12.2018 №Ю-67.

Тому, ключовими питаннями під час апеляційного провадження є наступні:

1) в яких межах податкове повідомлення-рішення, прийняте контролюючим органом після зменшення судом суми грошового зобов`язання, визначеної первинним податковим повідомленням-рішенням, може бути предметом окремого судового оскарження?

2) Які підстави позову є тотожними або однаковими за своїм фактичним змістом та які правові наслідки має повторне оскарження тих самих індивідуальних актів або використання похідного податкового повідомлення-рішення для повторного перегляду обставин, установлених під час оскарження первинного рішення? Та чи є підстави для закриття провадження у даній справі?

3) Який строк установлено для звернення до адміністративного суду з позовом про оскарження вимоги про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску та які процесуальні наслідки має подання позову після спливу цього строку?

Міркуючи над ключовими питаннями апеляційного провадження, колегія суддів зазначає наступне.

Щодо питання меж предмету окремого судового оскарження податкових повідомлень-рішень, прийнятих контролюючим органом після зменшення судом суми грошового зобов`язання, суд апеляційної інстанції зазначає таке.

1.1. Загальні принципи, які використовуються для визнання правової природи податкових повідомлень-рішень: «похідні» та «відкликані» податкові повідомлення-рішення

Пунктами 56.1, 56.2 статті 56 ПК України, передбачено, що рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

У разі якщо платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов`язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, такий платник має право звернутися із скаргою про перегляд цього рішення до контролюючого органу вищого рівня.

Пунктом 56.18 статті 56 ПК України, обумовлено, що з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення - рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення. Рішення контролюючого органу, оскаржене в судовому порядку, не підлягає адміністративному оскарженню. Процедура адміністративного оскарження вважається досудовим порядком вирішення спору. При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов`язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Пунктом 57.3 статті 57 ПК України, у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 робочих днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов`язання платник податків зобов`язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 робочих днів, наступних за днем такого узгодження.

За змістом пункту 58.1 статті 58 ПК України податкове повідомлення-рішення є формою повідомлення платника податків про визначене контролюючим органом грошове зобов`язання та повинно містити передбачені законом відомості, зокрема підставу і розрахунок такого зобов`язання.

Станом на час прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень податкове законодавством, визначало, що ППР повинні містити обов?язкові реквізити перелічені законодавцем в абзаці 5 пункту 58.1 статті 58 ПК України та складатись за формою, передбаченою Порядком надіслання контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 28.12.2015 №1204, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22.01.2016 за №124/28254 (в редакції, станом на час виникнення спірних правовідносин; далі – Порядок №1204).

Згідно з пунктом 58.2 статті 58 ПК України, податкове повідомлення-рішення надсилається (вручається) за кожним окремим податком, збором та/або разом із штрафними санкціями, передбаченими цим Кодексом, а також за кожною штрафною (фінансовою) санкцією за порушення норм іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на такий контролюючий орган, та/або пенею за порушення строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності. У разі зменшення (збільшення) контролюючим органом суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платнику податків надсилаються (вручаються) окремі податкові повідомлення-рішення.

Пунктом 5 розділу ІІ Порядку №1204, передбачено, що якщо за результатами адміністративного або судового оскарження грошове зобов`язання, зменшення (збільшення) суми податкових зобов`язань та/або податкового кредиту та/або зменшення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість та/або зменшення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість, штрафна (фінансова) санкція (штраф) та пеня в тому числі за порушення норм іншого законодавства, зазначені у податковому повідомленні-рішенні, зменшуються, то шляхом опрацювання інформації підрозділів правової роботи щодо прийнятих рішень за результатами розгляду скарг в адміністративному та/або судовому порядку складається податкове повідомлення-рішення, яке містить зменшену суму грошового зобов`язання, зменшену суму зменшення (збільшення) податкових зобов`язань та/або податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість та/або зменшення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість, штрафної (фінансової) санкції (штрафу) та пені в тому числі за порушення норм іншого законодавства.

Відповідно до пункту 7 Порядку №1204, податкові повідомлення-рішення згідно з пунктами 4-6 цього розділу складаються контролюючим органом, який склав попереднє податкове повідомлення-рішення, протягом 3 робочих днів з дня, що настає за днем отримання таким контролюючим органом рішення за результатами адміністративного, судового оскарження або іншого рішення про скасування раніше прийнятого податкового повідомлення-рішення. При цьому у разі отримання вищезазначених рішень структурним підрозділом, до функцій якого входить реєстрація вхідної та вихідної кореспонденції контролюючого органу, або відповідальною особою, визначеною керівником (виконуючим його обов`язки, його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу для виконання таких функцій, забезпечується надання такого рішення структурному підрозділу, яким складалось попереднє податкове повідомлення-рішення, протягом 1 робочого дня, що настає за днем його отримання.

Згідно з підпунктом 60.1.5 пункту 60.1 статті 60 ПК України, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними, якщо рішенням суду, що набрало законної сили, зменшується сума грошового зобов`язання, визначена у податковому повідомленні-рішенні контролюючого органу, або сума податкового боргу, визначена в податковій вимозі.

Пунктом 60.4 статті 60 ПК України, передбачено, що у випадках, визначених підпунктами 60.1.3 і 60.1.5 пункту 60.1 цієї статті, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними з дня надходження до платника податків податкового повідомлення-рішення або податкової вимоги, які містять зменшену суму грошового зобов`язання або податкового боргу.

Отже, у разі зменшення судом суми грошового зобов`язання контролюючий орган складає та надсилає платнику податкове повідомлення-рішення, яке містить зменшену суму такого грошового зобов`язання. Первинне податкове повідомлення-рішення вважається відкликаним не з дня набрання законної сили судовим рішенням, яким зменшено суму грошового зобов`язання, а з дня надходження до платника податкового повідомлення-рішення, що містить зменшену суму грошового зобов`язання.

Податкове повідомлення-рішення, складене у зв`язку зі зменшенням грошового зобов`язання за результатами судового оскарження, не містить нового визначення такого зобов`язання, а оформлює його суму, що залишилася чинною за наслідками судового розгляду. Прийняття такого податкового повідомлення-рішення не започатковує нової процедури узгодження грошового зобов`язання та не надає платнику права на повторне оскарження підстав і розміру зобов`язання, які вже були предметом судового контролю.

Предметом окремої судової перевірки такого податкового повідомлення-рішення можуть бути лише самостійні порушення, допущені під час його прийняття, зокрема невідповідність визначеної ним суми або її складових результатам судового оскарження первинного податкового повідомлення-рішення, помилка при проведенні перерахунку, порушення компетенції контролюючого органу або встановленого порядку прийняття та надіслання такого рішення.

Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду постанові від 09.09.2024 у справі №160/10433/22 (№К/990/13918/23) узагальнивши норми податкового законодавства та діючі правові висновки Верховного Суду, зазначив наступне:

«48. Сукупний аналіз наведених вище норм ПК України та Порядку №1204 дає підстави для висновку про те, що, податкове повідомлення-рішення, сума грошового зобов`язання за яким є зменшеною за рішенням суду, що набрало законної сили, вважається відкликаним, а податкове повідомлення-рішення, яке містить зменшену суму грошового зобов`язання, є рішенням, що складається на виконання вимог законодавства у зв`язку зі зменшенням судом суми грошового зобов`язання і не містить в собі нових підстав для визначення такого зобов`язання. Аналогічні висновки наведені у постановах Верховного Суду від 11 грудня 2019 року у справі №813/3211/16 та від 25.06.2020 у справі №804/15181/15.

49. Більш того відповідно до сформованого Верховним Судом усталеного підходу до розуміння правової природи податкових повідомлень-рішень, прийнятих контролюючим органом в порядку статей 54 і 60 ПК України (постанови касаційного суду від 03.04.2018 у справі №810/5546/15, від 24.04.2019 у справі №820/212/16, від 31.07.2018 у справі №812/1196/17, від 04.12.2019 у справі №360/4447/18, від 11.12.2019 у справі №813/3211/16, від 30.07.2021 у справі №819/315/18, від 26.11.2021 у справі №805/1701/16-а) податкове повідомлення-рішення є формою реалізації податковим органом владних управлінських функцій щодо повідомлення платника податків про обов`язок сплати грошового зобов`язання. Водночас суб`єкт владних повноважень одночасно з прийняттям податкових повідомлень-рішень не завжди визначає нові грошові зобов`язання. Така ситуація виникає, зокрема, в разі прийняття податкового повідомлення-рішення на підставі рішення про скасування (у тому числі часткового) збільшених грошових зобов`язань. Відтак, у разі якщо податкове повідомлення-рішення контролюючого органу про визначення грошового зобов`язання оскаржено в адміністративному/судовому порядку, то у разі зменшення за наслідками останнього грошового зобов`язання, визначеного платнику податків оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням, платникові податків направляється окреме податкове повідомлення-рішення, яке містить зменшену суму грошового зобов`язання.

У цьому контексті Верховний Суд також зазначає, що прийняття податковим органом похідних податкових повідомлень-рішень у зв`язку зі зміною/скасуванням за наслідками оскарження основного податкового повідомлення-рішення має формальний характер та здійснюється з метою доведення до відома платника податків нових термінів сплати первинно визначеного податкового зобов`язання. В той же час законодавство визначає, що первинне податкове повідомлення-рішення вважається відкликаним саме з дня надходження до платника податків податкового повідомлення-рішення, яке містить зменшену суму грошового зобов`язання.

Окрім того, Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду (постанова від 27.09.2022 у справі №380/7694/20), проаналізувавши зміст норм статті 60 ПК України, сформував чітку правову позицію, яка полягає у наступному: «Норми ПК України хоча і передбачають направлення нового податкового повідомлення-рішення у випадку зменшення в судовому порядку суми грошового зобов`язання, однак, воно має інше юридичне значення та наслідки. Зокрема, на таке рішення не розповсюджується процедура узгодження грошового зобов`язання та/або виникнення права на його повторне оскарження. До прикладу, останній з наведених випадків був предметом розгляду Верховним Судом у справах №826/15527/17 (постанова від 07.12.2020), №804/3114/16 (постанова від 12.08.2021 року)».

50. Наведений підхід до визначення правового статусу податкового повідомлення-рішення, прийнятого в порядку, визначеному підпунктом 60.1.5 пункту 60.1 і пункту 60.4 статті 60 ПК України, не суперечать закріпленому у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод праву на справедливий судових розгляд, одним із елементів якого є принцип правової визначеності прав і обов`язків сторін спору та неможливість безпідставного поновлення пропущеного процесуального строку для оскарження судового рішення, що набрало законної сили, лише з метою його скасування на шкоду інтересам іншого учасника судового розгляду. Вказаний принцип як один із основоположних аспектів верховенства права передбачає дотримання res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою».

Наведений правовий підхід щодо юридичного значення податкового повідомлення-рішення, складеного у зв`язку зі зменшенням грошового зобов`язання за результатами судового оскарження, надалі застосовано Верховним Судом, зокрема, у постанові від 16.10.2025 у справі №420/8150/24. У постанові від 17.06.2026 у справі №160/15207/25 Верховний Суд додатково зазначив, що такий підхід сформований саме щодо податкових повідомлень-рішень та не підлягає автоматичному застосуванню до податкової вимоги.

1.2. Набуття податковими повідомленнями-рішеннями правового статусу «похідних» та «відкликаних» за наслідками розгляду справи №460/589/19

Як зазначено вище, постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03.09.2020 у справі №460/589/19: ППР №0010911401 від 05.12.2018 на загальну суму 1 035 396 грн скасовано в частині грошового зобов`язання на суму 1 014 989 грн; у задоволенні позову щодо решти грошового зобов`язання на суму 20 407 грн відмовлено; ППР №0010921401 від 05.12.2018 на загальну суму 1 027 398 грн скасовано в частині грошового зобов`язання на суму 952 382 грн; у задоволенні позову щодо решти грошового зобов`язання на суму 75 016 грн відмовлено.

ППР №0010911401 у частині 20407 грн та ППР №0010921401 у частині 75016 грн були предметом касаційного перегляду. Постановою Верховного Суду від 14.12.2022 касаційну скаргу Товариства залишено без задоволення, а постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03.09.2020 — без змін.

У зв`язку зі зменшенням судом сум грошових зобов`язань ГУ ДПС прийняло:

ППР №00007650701 від 30.09.2020, яким визначено грошове зобов`язання з податку на прибуток на загальну суму 20 407 грн, у тому числі 16 326 грн за податковим зобов`язанням та 4 081 грн за штрафними санкціями;

ППР №00007640701 від 30.09.2020, яким визначено грошове зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 75 016 грн, у тому числі 60 013 грн за податковим зобов`язанням та 15 003 грн за штрафними санкціями.

Загальні суми грошових зобов`язань, визначені ППР від 30.09.2020, відповідають сумам, які залишилися чинними за результатами судового розгляду:

1 035 396 грн – 1 014 989 грн = 20 407 грн; 1 027 398 грн – 952 382 грн = 75 016 грн.

Отже, ППР №00007650701 та №00007640701 складені у зв`язку зі зменшенням судом сум грошових зобов`язань, визначених первинними ППР №0010911401 та №0010921401. Їх прийняття не було наслідком нової податкової перевірки або встановлення контролюючим органом нових податкових правопорушень.

За таких обставин перевірці у цій справі підлягало:

чи відповідають вид податку та загальна сума грошового зобов`язання, визначені ППР від 30.09.2020, результатам судового оскарження первинних ППР;

чи допущено контролюючим органом помилку під час визначення або відображення зменшеної суми грошового зобов`язання;

чи дотримано компетенцію та встановлений законодавством порядок складання і надіслання ППР від 30.09.2020;

чи містять зазначені ППР нові підстави визначення грошового зобов`язання, які не були предметом попереднього судового розгляду.

Позовні вимоги щодо ППР №00007650701 та №00007640701 Товариство обґрунтовувало невідповідністю акта перевірки від 19.11.2018 вимогам Порядку №727.

Водночас позивач не посилався на: невідповідність загальних сум, визначених ППР від 30.09.2020, постанові Восьмого апеляційного адміністративного суду; неправильне арифметичне визначення зменшених сум; визначення іншого податку або іншого податкового періоду; включення до похідних ППР нового податкового порушення; порушення компетенції контролюючого органу; інше самостійне порушення, допущене саме під час складання або надіслання ППР від 30.09.2020.

Суд першої інстанції встановив, що ППР №00007650701 та №00007640701 прийняті за наслідками постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03.09.2020, та навів визначені ними суми грошових зобов`язань.

Підставою для скасування ППР №00007650701 та №00007640701 суд визначив недоліки оформлення акта перевірки, тобто обставини, які стосувалися фактичних і правових підстав прийняття первинних ППР №0010911401 та №0010921401.

1.3. Застосування правових висновків щодо «похідних» та «відкликаних» ППР до обставин цієї справи

За наслідками ухвалення Верховним Судом остаточного судового рішення у справі №460/589/19 — постанови від 14.12.2022, грошове зобов`язання з податку на прибуток у сумі 20 407 грн, визначене первинним податковим повідомленням-рішенням від 05.12.2018 №0010911401, та грошове зобов`язання з податку на додану вартість у сумі 75 016 грн, визначене первинним податковим повідомленням-рішенням від 05.12.2018 №0010921401, були узгоджені в судовому порядку. Постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03.09.2020 у відповідних частинах залишено без змін, а касаційну скаргу ТОВ «Стиль-Декор» - без задоволення.

Оскільки ТОВ «Стиль-Декор» у визначений законодавством строк не скористалося правом на звернення до адміністративного суду з позовом про скасування первинного податкового повідомлення-рішення від 05.12.2018 №0010911401 та первинного податкового повідомлення-рішення від 05.12.2018 №0010921401 з інших підстав, зокрема з підстав невідповідності акта перевірки від 19.11.2018 №2517/17-00-14-01/22579791 вимогам Порядку №727, та/або не ініціювало перегляд постанови Верховного Суду від 14.12.2022 у справі №460/589/19 за нововиявленими обставинами, у Товариства відсутні правові підстави для оскарження до суду похідних від відкликаних відповідно до статті 60 ПК України податкових повідомлень-рішень: від 30.09.2020 №00007650701 - щодо податку на прибуток; від 30.09.2020 №00007640701 - щодо податку на додану вартість.

Зазначені похідні податкові повідомлення-рішення не містять інших сум грошових зобов`язань, ніж ті, які вже були узгоджені в судовому порядку у справі №460/589/19: податкове повідомлення-рішення від 30.09.2020 №00007650701 містить грошове зобов`язання на суму 20 407 грн, що відповідає частині грошового зобов`язання за первинним податковим повідомленням-рішенням від 05.12.2018 №0010911401, залишеній чинною за результатами судового розгляду; податкове повідомлення-рішення від 30.09.2020 №00007640701 містить грошове зобов`язання на суму 75 016 грн, що відповідає частині грошового зобов`язання за первинним податковим повідомленням-рішенням від 05.12.2018 №0010921401, залишеній чинною за результатами судового розгляду.

Такі грошові зобов`язання не підлягають повторному судовому оскарженню, у тому числі шляхом висування інших підстав щодо правомірності їх первинного визначення, а підлягають сплаті до бюджету.

З огляду на відповідність загальних сум грошових зобов`язань, визначених податковими повідомленнями-рішеннями від 30.09.2020 №00007650701 та №00007640701, сумам, які залишилися чинними за результатами судового розгляду, а також відсутність заявленого позивачем самостійного порушення, допущеного під час їх прийняття, у задоволенні позовних вимог про визнання протиправними та скасування зазначених податкових повідомлень-рішень слід відмовити.

Таким чином, рішення суду першої інстанції в цій частині не відповідає вимогам законності та обґрунтованості, установленим статтею 242 КАС України, з огляду на таке:

1. Задовольняючи позовні вимоги про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 30.09.2020 №00007650701 та №00007640701, суд першої інстанції не застосував пункти 5, 7 розділу ІІ Порядку №1204, які підлягали застосуванню у системному зв`язку з положеннями статей 54, 56, 57, 58 та 60 ПК України.

2. Суд першої інстанції встановив, що податкові повідомлення-рішення від 30.09.2020 №00007650701 та №00007640701 прийняті після зменшення в судовому порядку сум грошових зобов`язань, визначених первинними податковими повідомленнями-рішеннями від 05.12.2018 №0010911401 та №0010921401, однак не надав цій обставині належного правового значення та не врахував, що похідні податкові повідомлення-рішення не містять нових підстав визначення грошових зобов`язань.

3. Суд першої інстанції не врахував висновок Верховного Суду щодо застосування норм права, відповідно до якого податкове повідомлення-рішення, що містить зменшену за результатами судового оскарження суму грошового зобов`язання, не започатковує нової процедури узгодження та не породжує права на повторне оскарження грошового зобов`язання, вже узгодженого в судовому порядку.

4. Унаслідок незастосування зазначених норм суд першої інстанції повторно надав оцінку доводам щодо оформлення акта перевірки від 19.11.2018 №2517/17-00-14-01/22579791, які стосуються фактичних і правових підстав прийняття первинних податкових повідомлень-рішень від 05.12.2018 №0010911401 та №0010921401, а не правомірності саме похідних податкових повідомлень-рішень від 30.09.2020 №00007650701 та №00007640701.

5. Наведені порушення призвели до неправильного вирішення справи в цій частині та безпідставного скасування податкових повідомлень-рішень від 30.09.2020 №00007650701 та №00007640701.

Щодо питання підстав позову та правових наслідків повторне оскарження тих самих індивідуальних актів або використання похідного податкового повідомлення-рішення для повторного перегляду обставин, установлених під час оскарження первинного рішення.

Загальні принципи, які застосовуються судами при визначені тотожності підстав позову

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно зі ст. 129-1 Конституції України однією з основних засад здійснення судочинства є обов`язковість судового рішення. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до ст. 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Пунктом 4 ч. 1 ст. 238 КАС України передбачено, що суд закриває провадження у справі, зокрема якщо є такі, що набрали законної сили, постанова чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що з метою недопущення можливості ухвалення декількох судових рішень у спорі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, законодавець установив правові обмеження у разі виявлення судом тотожних справ, які перебувають/перебували на розгляді у цьому або іншому суді (зокрема, постанова від 16.06.2026 у справі №640/21270/21).

Тотожними визнаються позови, у яких збігаються сторони, предмет і підстава, тобто коли позови повністю збігаються за складом учасників адміністративного процесу, вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду. Нетотожність хоча б одного із цих чинників не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору (див. постанови КАС ВС від 14.07.2026 року у справі №600/2317/25-а, від 11.06.2026 у справі №380/9407/25 та інші).

Предмет позову - це матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення.

Підстави адміністративного позову - це фактичні та юридичні обставини публічно-правового спору, які обґрунтовують можливість подання такого позову, це факти, які відповідно до норм матеріального права вказують на наявність (відсутність) між позивачем та відповідачем спірних правовідносин.

Відтак, для встановлення тотожності підстав позову визначальне значення має коло обставин та фактів, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги. Не є зміною підстав адміністративного позову викладення одних і тих же обставин, але в іншій стилістичній формі або із зазначенням обставин, які були відомі заявникові під час подання ним первісної заяви, але були названі ним інакше.

Вказаний правовий підхід до застосування «тотожності підстав позову» є сталим і знаходив неодноразове підтвердження у ранній та новітній практиці Верховного Суду (див. постанови КАС ВС: від 09.10.2018 у справі №809/487/18, від 11.01.2019 у справі №819/1339/15, від 30.01.2020 у справі №817/831/18, від 16.02.2023 у справі №420/19953/21, від 16.07.2026 у справі №120/13731/25, від 14.07.2026 у справі №600/2317/25-а, від 16.06.2026 у справі №640/21270/21 та інші).

Питання, вирішені судами у справі №460/589/19, та межі їх повторного розгляду у справі №460/7715/20

2.1. Загальний зміст меж судового розгляду у справі №460/589/19

У справі №460/589/19 ТОВ «Стиль-Декор» оскаржувало, зокрема: податкове повідомлення-рішення від 05.12.2018 №0000411408; податкове повідомлення-рішення від 04.12.2018 №0002851305; податкове повідомлення-рішення від 04.12.2018 №0002861305; вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 04.12.2018 №Ю-67; рішення від 04.12.2018 №0001041305.

Указані акти прийнято на підставі акта документальної планової виїзної перевірки від 19.11.2018 №2517/17-00-14-01/22579791.

Позов у справі №460/589/19 обґрунтовувався тим, що висновки акта перевірки не ґрунтуються на достовірних та об`єктивних даних, належним чином не встановлені й не відображені в акті, не відповідають фактичним обставинам та суперечать законодавству.

У справі №460/589/19 суди перевіряли, чи підтверджуються належними та допустимими доказами факти порушень податкового та іншого законодавства, викладені в акті перевірки від 19.11.2018 №2517/17-00-14-01/22579791, та чи становлять установлені обставини достатню фактичну і правову підставу для прийняття кожного оскаржуваного акта. Вирішення питання про підтвердженість установленого порушення доказами об`єктивно передбачало встановлення наявності відповідних доказів, їх змісту, зв`язку з конкретним порушенням та достатності для висновку про його вчинення.

Переглядаючи рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 24.10.2019, Восьмий апеляційний адміністративний суд перевіряв фактичну та доказову основу порушень, відображених в акті перевірки, а саме: які господарські операції та дії Товариства контролюючий орган кваліфікував як порушення; якими документами та відомостями підтверджувалися відповідні висновки; які документи надавалися Товариством до перевірки; які документи не були надані на запити контролюючого органу; чи є сукупність установлених обставин достатньою для висновку про вчинення відповідного порушення; чи були правові підстави для прийняття кожного оскаржуваного акта.

За результатами апеляційного перегляду в задоволенні позовних вимог щодо податкових повідомлень-рішень від 05.12.2018 №0000411408, від 04.12.2018 №0002851305, від 04.12.2018 №0002861305 та рішення від 04.12.2018 №0001041305 відмовлено. Позовну вимогу щодо вимоги від 04.12.2018 №Ю-67 у частині 8 397,40 грн залишено без розгляду, а в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Податкове повідомлення-рішення від 05.12.2018 №0000411408 було також предметом касаційного перегляду. Постановою Верховного Суду від 14.12.2022 постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03.09.2020 залишено без змін.

Податкові повідомлення-рішення від 04.12.2018 №0002851305, від 04.12.2018 №0002861305, рішення від 04.12.2018 №0001041305 та вимога від 04.12.2018 №Ю-67 не входили до визначених Верховним Судом меж касаційного перегляду. Постанова Восьмого апеляційного адміністративного суду в цих частинах не була скасована або змінена.

У справі №460/7715/20 суд першої інстанції поставив питання про те, чи містить акт перевірки від 19.11.2018 №2517/17-00-14-01/22579791 опис установлених порушень та посилання на документи, які їх підтверджують.

За результатами розгляду суд дійшов висновку, що акт перевірки: не містить посилань на конкретні первинні чи розрахункові документи; не дає можливості встановити, на підставі яких документальних доказів контролюючий орган установив відповідні порушення; не містить належного опису порушень; не містить доказів на підтвердження висновків контролюючого органу; не підтверджує факту вчинення Товариством податкових правопорушень.

На підставі цього висновку суд скасував податкові повідомлення-рішення від 04.12.2018 №0002851305, від 04.12.2018 №0002861305, вимогу від 04.12.2018 №Ю-67 та рішення від 04.12.2018 №0001041305.

Постанова Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03.09.2020 не містить окремого висновку щодо формальної відповідності акта перевірки кожному положенню Порядку №727. Водночас фактичні обставини, на яких ґрунтувався відповідний довід у справі №460/7715/20, а саме наявність в акті опису порушень, визначення господарських операцій, податкових періодів, документів та обставин їх ненадання, були предметом дослідження й оцінки у справі №460/589/19 в повному обсязі. Оскільки, встановлення судом того, що факт порушення підтверджений доказами, передбачає встановлення наявності відповідних доказів, їх змісту, зв`язку з конкретним порушенням та достатності для висновку про його вчинення. Тому питання про наявність в акті перевірки опису порушення та його документальної основи є складовою питання про доказову підтвердженість такого порушення.

Іншими словами, перед тим, як робити висновки про те, чи підтверджують викладені факти та надані докази, порушення платником податків податкової дисципліни, суд, перевіряє наявність в акті податкової перевірки фактів про порушення і доказів, які їх підтверджують, як таких. І тільки після цього переходить до оцінки таких фактів та доказів на предмет відповідності конкретним приписам закону.

2.2. Щодо податкового повідомлення-рішення від 05.12.2018 №0000411408

Податковим повідомленням-рішенням від 05.12.2018 №0000411408 до ТОВ «Стиль-Декор» застосовано штраф у сумі 783 726 грн за порушення граничних строків реєстрації податкових накладних та розрахунків коригування.

У справі №460/589/19 Восьмий апеляційний адміністративний суд установив, що Товариство, зокрема:

несвоєчасно зареєструвало податкові накладні на суму 2 240 394,52 грн;

не склало та не зареєструвало податкові накладні за операціями з постачання послуг підряду на суму 993 348 грн.

Апеляційний суд зазначив, що факт несвоєчасної реєстрації податкових накладних конкретизовано в акті перевірки, та дійшов висновку про наявність підстав для застосування штрафних санкцій. У задоволенні позовної вимоги щодо податкового повідомлення-рішення від 05.12.2018 №0000411408 відмовлено.

Під час касаційного перегляду Верховний Суд перевірив такі питання:

правильність висновку апеляційного суду про наявність факту порушення строків складання та реєстрації податкових накладних;

правильність висновку про наявність підстав для застосування штрафних санкцій;

довід Товариства про застосування пункту 73 підрозділу 2 розділу ХХ ПК України та необхідність скасування податкового повідомлення-рішення від 05.12.2018 №0000411408 у частині штрафу на суму 734 306 грн.

Верховний Суд погодився з висновком апеляційного суду про наявність підстав для застосування штрафних санкцій та зазначив, що право на зменшення і перерахунок штрафу відповідно до пункту 73 підрозділу 2 розділу ХХ ПК України належить контролюючому органу. Суд не може підміняти контролюючий орган та самостійно зменшувати або перераховувати суму штрафних санкцій. Постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03.09.2020 залишено без змін.

У справі №460/7715/20 суд першої інстанції повторно розглянув довід про застосування пункту 73 підрозділу 2 розділу ХХ ПК України до того самого податкового повідомлення-рішення від 05.12.2018 №0000411408 та скасував його в частині тієї самої суми штрафу — 734 306 грн.

Отже, у справі №460/7715/20 суд першої інстанції повторно вирішив:

питання про правомірність податкового повідомлення-рішення від 05.12.2018 №0000411408;

питання про застосування до нього пункту 73 підрозділу 2 розділу ХХ ПК України;

питання про можливість скасування цього рішення в частині штрафу на суму 734 306 грн.

Указані питання були безпосередньо вирішені постановою Верховного Суду від 14.12.2022 у справі №460/589/19.

2.3. Щодо податкового повідомлення-рішення від 04.12.2018 №0002851305.

Податковим повідомленням-рішенням від 04.12.2018 №0002851305 Товариству визначено грошове зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 66 828,13 грн, у тому числі 17 552,91 грн за податковим зобов`язанням, 41 932,10 грн за штрафними санкціями та 7 343,12 грн пені.

У справі №460/589/19 Восьмий апеляційний адміністративний суд дослідив обставини, покладені в основу цього податкового повідомлення-рішення, зокрема:

проведення готівкових розрахунків на суму 5 589,25 грн без подання одержувачами коштів документів, які підтверджували їх витрачання;

ненадання авансових звітів разом з оригіналами розрахункових документів;

неутримання та неперерахування податку на доходи фізичних осіб у сумі 1 226,91 грн;

неподання платіжних доручень та несвоєчасне перерахування податку на доходи фізичних осіб за період із січня 2015 року до червня 2018 року на загальну суму 51 491,58 грн;

строки фактичного перерахування окремих сум податку;

виплату директору Товариства коштів у сумі 90 700 грн;

ненадання під час перевірки первинних платіжних документів щодо розрахунків за придбаний у ТОВ «Алегро’14» мініекскаватор CASE 31.

Апеляційний суд визнав кошти в сумі 90 700 грн доходом директора Товариства та погодився з висновками контролюючого органу щодо оподаткування відповідних виплат податком на доходи фізичних осіб. За результатами апеляційного перегляду в задоволенні позовної вимоги про скасування податкового повідомлення-рішення від 04.12.2018 №0002851305 відмовлено.

У справі №460/7715/20 суд першої інстанції не встановив нових виплат, нових податкових періодів або нових документів, які не були пов`язані з обставинами, дослідженими у справі №460/589/19.

Підставою для скасування податкового повідомлення-рішення від 04.12.2018 №0002851305 суд визначив загальний висновок про те, що акт перевірки не містить належного опису порушень та посилань на документи, які їх підтверджують.

Таким чином, у справі №460/7715/20 суд першої інстанції повторно вирішив питання про доказову підтвердженість тих самих порушень, які були предметом дослідження та оцінки Восьмого апеляційного адміністративного суду у справі №460/589/19.

2.4. Щодо податкового повідомлення-рішення від 04.12.2018 №0002861305

Податковим повідомленням-рішенням від 04.12.2018 №0002861305 Товариству визначено грошове зобов`язання з військового збору на загальну суму 4 308,97 грн, у тому числі 1 462,74 грн за податковим зобов`язанням, 2 298,32 грн за штрафними санкціями та 547,91 грн пені.

У справі №460/589/19 суд апеляційної інстанції врахував установлені актом перевірки обставини щодо утримання та перерахування військового збору, а також надав оцінку виплаті директору Товариства коштів у сумі 90 700 грн.

Апеляційний суд установив, що зазначені кошти є доходом директора Товариства та підлягають оподаткуванню, зокрема, військовим збором. За результатами апеляційного перегляду в задоволенні позовної вимоги про скасування податкового повідомлення-рішення від 04.12.2018 №0002861305 відмовлено.

У справі №460/7715/20 суд першої інстанції не встановив іншого об`єкта оподаткування, іншого податкового періоду або нових обставин щодо нарахування військового збору.

Податкове повідомлення-рішення від 04.12.2018 №0002861305 скасовано з підстав загального висновку про відсутність в акті перевірки належного опису порушень і документів, які їх підтверджують.

Отже, суд першої інстанції повторно надав оцінку доказовій основі обставин, щодо яких постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03.09.2020 уже було вирішено позовну вимогу про скасування податкового повідомлення-рішення від 04.12.2018 №0002861305.

2.5. Щодо рішення від 04.12.2018 №0001041305

Рішенням від 04.12.2018 №0001041305 до Товариства застосовано штрафні санкції за донарахування контролюючим органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску в сумі 4 669,22 грн.

У справі №460/589/19 Восьмий апеляційний адміністративний суд надав оцінку обставинам щодо виплати директору Товариства коштів у сумі 90 700 грн та дійшов висновку, що ця сума є його доходом і підлягає оподаткуванню, зокрема, єдиним внеском на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

За результатами апеляційного перегляду в задоволенні позовної вимоги про визнання протиправним та скасування рішення від 04.12.2018 №0001041305 відмовлено. Постанова апеляційного суду в цій частині набрала законної сили та не була скасована або змінена.

У справі №460/7715/20 суд першої інстанції не встановив нової бази нарахування єдиного внеску або інших нових обставин, які не були пов`язані з порушеннями, установленими актом перевірки від 19.11.2018 №2517/17-00-14-01/22579791.

Рішення від 04.12.2018 №0001041305 скасовано на підставі загального висновку про невідповідність акта перевірки вимогам Порядку №727 та відсутність належного документального підтвердження встановлених порушень.

Таким чином, суд першої інстанції повторно перевірив питання про доказову підтвердженість порушення, покладеного в основу рішення від 04.12.2018 №0001041305, незважаючи на наявність постанови апеляційного суду, якою позовну вимогу щодо цього рішення вирішено по суті.

2.3. Застосування правових висновків щодо тотожності підстав позову до обставин цієї справи

Зіставлення справ №460/589/19 та №460/7715/20 свідчить про збіг сторін, предмета та фактичних підстав позову в частині оскарження: податкового повідомлення-рішення від 05.12.2018 №0000411408; податкового повідомлення-рішення від 04.12.2018 №0002851305; податкового повідомлення-рішення від 04.12.2018 №0002861305; рішення від 04.12.2018 №0001041305; вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 04.12.2018 №Ю-67 у частині недоїмки на суму 941,03 грн.

Сторонами обох спорів є ТОВ «Стиль-Декор» та контролюючий орган з урахуванням здійсненого процесуального правонаступництва. Предметом позовів є вимоги про визнання протиправними та скасування тих самих індивідуальних актів. Фактичну основу обох позовів становлять той самий акт документальної перевірки від 19.11.2018 №2517/17-00-14-01/22579791, ті самі господарські операції, податкові періоди, первинні документи та встановлені контролюючим органом порушення.

У справі №460/589/19 Товариство заперечувало правильність встановлених контролюючим органом обставин, оцінку наданих до перевірки документів та правову кваліфікацію відповідних операцій. Позивач доводив, що наявні документи підтверджують інші обставини, ніж ті, які викладені в акті перевірки, а висновки контролюючого органу не відповідають змісту первинних документів та належному правовому регулюванню.

Восьмий апеляційний адміністративний суд у справі №460/589/19 безпосередньо дослідив доказову основу відповідних порушень, установив зміст наданих до перевірки документів, обставини ненадання окремих документів, їх зв`язок із конкретними порушеннями та достатність для прийняття оскаржуваних актів. За результатами такого розгляду в задоволенні позовних вимог щодо податкових повідомлень-рішень від 05.12.2018 №0000411408, від 04.12.2018 №0002851305, від 04.12.2018 №0002861305 та рішення від 04.12.2018 №0001041305 відмовлено. У частині вимоги від 04.12.2018 №Ю-67 на суму 941,03 грн також діє резолютивна вказівка про відмову в задоволенні решти позовних вимог.

Натомість у справі №460/7715/20 Товариство, посилаючись на Порядок №727, сформулювало підставу про відсутність в акті перевірки належного опису порушень та належного посилання на документи, що їх підтверджують.

Зазначена підстава не ґрунтується на нових фактичних обставинах. Зміст акта перевірки, спосіб викладення в ньому порушень, перелік використаних документів, додатки до акта, господарські операції та податкові періоди існували й були відомі позивачу на час розгляду справи №460/589/19.

Твердження про неправильне встановлення контролюючим органом обставин на підставі наявних документів та твердження про неналежне відображення в акті перевірки фактів і доказів стосуються однієї доказової основи. Посилання на положення Порядку №727 є іншим правовим і стилістичним викладенням незмінних фактичних обставин, а не новою фактичною підставою позову.

Оцінка того, чи підтверджується порушення належними доказами, об`єктивно передбачає попереднє встановлення наявності відповідних доказів, їх змісту, зв`язку з конкретним порушенням та достатності для висновку про його вчинення. Тому питання про те, чи описані в акті перевірки порушення та чи визначені документи, на яких ґрунтуються відповідні висновки, було складовою судового контролю, здійсненого у справі №460/589/19.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 05.12.2018 №0000411408 тотожність спору є додатково підтвердженою тим, що Верховний Суд у постанові від 14.12.2022 у справі №460/589/19 безпосередньо перевірив: наявність факту порушення строків складання та реєстрації податкових накладних; правомірність застосування штрафних санкцій; довід Товариства про застосування пункту 73 підрозділу 2 розділу ХХ ПК України; вимогу про скасування цього податкового повідомлення-рішення в частині штрафу на суму 734 306 грн.

Постановою Верховного Суду касаційну скаргу ТОВ «Стиль-Декор» залишено без задоволення, а постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03.09.2020 - без змін. Незважаючи на це, суд першої інстанції у справі №460/7715/20 повторно застосував пункт 73 підрозділу 2 розділу ХХ ПК України до того самого податкового повідомлення-рішення та скасував його в частині тієї самої суми штрафу — 734 306 грн.

Таким чином, суд першої інстанції у справі №460/7715/20 не вирішив нового спору. Суд повторно надав оцінку доказовій основі порушень, установлених актом перевірки від 19.11.2018 №2517/17-00-14-01/22579791, та ухвалив протилежний висновок щодо індивідуальних актів, правомірність яких уже була предметом судового розгляду.

Щодо процесуальної поведінки позивача.

Сам факт повторного звернення з тотожними вимогами не є достатнім для автоматичної кваліфікації дій позивача як зловживання процесуальними правами.

У позовній заяві у справі №460/7715/20 Товариство повідомило суд про існування справи №460/589/19, виклало зміст постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03.09.2020 та зазначило про прийняття контролюючим органом похідних податкових повідомлень-рішень. Отже, позивач не приховував факту попереднього судового розгляду.

Тому відсутні достатні підстави для застосування до позивача наслідків, передбачених частиною третьою статті 45 КАС України, зокрема залишення позову без розгляду саме у зв`язку зі зловживанням процесуальними правами.

Належним процесуальним наслідком установлення тотожності спорів є застосування пункту 4 частини першої статті 238 КАС України.

Своєю чергою, суд апеляційної інстанції вважає за доцільне зазначити, що суд першої інстанції був обізнаний про існування та зміст справи №460/589/19. В оскаржуваному рішенні викладено результат її апеляційного перегляду. Ухвалою від 09.03.2021 провадження у справі №460/7715/20 було зупинено до набрання законної сили постановою Верховного Суду у справі №460/589/19.Ухвалою від 01.03.2024 провадження поновлено після ухвалення Верховним Судом постанови від 14.12.2022. У рішенні від 19.11.2024 суд навів відомості про індивідуальні акти та їх процесуальну долю у справі №460/589/19.

Зокрема, у оскарженому судовому рішенні повторно помилково зазначено податкове повідомлення-рішення від 30.09.2020 №00007640701 одночасно щодо операцій з ПП «Альфа Сек`юріті» та ТОВ «Алегро» як у справі №460/589/19, хоча щодо операцій з ТОВ «Алегро’14» предметом спору було податкове повідомлення-рішення від 30.09.2020 №00007650701.

Отже, наявність судового рішення, що набрало законної сили, склад сторін, предмет попереднього спору та зміст заявлених у ньому вимог не були прихованими або невідомими суду обставинами.

Викладене зумовило повторне вирішення спору та ухвалення нового судового рішення, попри можливість застосування наслідків, що передбачені ст. 238 КАС України.

З викладених підстав, апеляційний суд дійшов висновку, що заява апелянта від 04.08.2026 про закриття провадження у підлягає частковому задоволенню, шляхом закриття провадження на підставі пункту 4 частини першої статті 238 КАС України в частині позовних вимог про визнання протиправними та скасування: податкового повідомлення-рішення від 05.12.2018 №0000411408; податкового повідомлення-рішення від 04.12.2018 №0002851305; податкового повідомлення-рішення від 04.12.2018 №0002861305; рішення від 04.12.2018 №0001041305.

Щодо питання про строк для звернення до адміністративного суду з позовом про оскарження вимоги про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску.

Щодо позовної вимоги про визнання протиправним та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 04.12.2018 №Ю-67, колегією суддів апеляційного суду постановлено ухвалу суду від 06.07.2026 з метою з`ясування додержання позивачем строку звернення до суду з даним позовом.

Отож безвідносно до підстав позову, якими позивач обґрунтовував позовну вимогу щодо протиправності вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 04.12.2018 №Ю-67, насамперед, слід з?ясувати, чи подано позов у строк, встановлений законом, а тільки після того, перейти до оцінки доводів та аргументів сторони.

Відповідно до ч. 1 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Частиною 2 ст. 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлено загальний шестимісячний строк, який, якщо не передбачено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав.

Якщо особа скористалася передбаченою законом можливістю досудового вирішення спору, застосуванню підлягає строк, визначений частиною четвертою статті 122 КАС України, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення, прийнятого за результатами розгляду його скарги.

Частиною першою статті 2 Закону України від 08.07.2010 №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» встановлено, що дія цього Закону поширюється на відносини, які виникають під час провадження діяльності, пов`язаної зі збором та веденням обліку єдиного внеску. Інші нормативно-правові акти застосовуються до таких відносин лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що йому не суперечить.

Відповідно до частини четвертої статті 25 Закону №2464-VI у разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску має право оскаржити вимогу про її сплату в адміністративному або судовому порядку.

Водночас у постанові від 25.02.2021 у справі №580/3469/19 Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів дійшов висновку, що положення частини четвертої статті 25 Закону №2464-VI є нормами матеріального права та не встановлюють присічного десятиденного процесуального строку звернення до адміністративного суду. Строк судового оскарження вимоги про сплату недоїмки визначається відповідними положеннями статті 122 КАС України.

Верховний Суд відступив, зокрема, від попереднього висновку, викладеного в постанові від 08.08.2019 у справі №480/106/19.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03.09.2020 у справі №460/589/19 позовну вимогу ТОВ «Стиль-Декор» про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 04.12.2018 №Ю-67 у частині недоїмки на суму 8 397,40 грн залишено без розгляду.

Апеляційний суд установив, що: вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ю-67 прийнято 04.12.2018; первинний позов зареєстровано судом 15.03.2019; доказів адміністративного оскарження вимоги Товариство не надало; позивач не заявив про поновлення пропущеного строку звернення до суду.

На підставі цих обставин апеляційний суд застосував частини третю, четверту статті 123, пункт 8 частини першої статті 240 та статтю 319 КАС України.

Постанова Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03.09.2020 у зазначеній частині набрала законної сили, не була скасована або змінена та не входила до меж касаційного перегляду, визначених Верховним Судом у постанові від 14.12.2022 у справі №460/589/19.

Відповідно до ч. 4 ст. 240 КАС України особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення підстав, з яких його було залишено без розгляду, має право звернутися до адміністративного суду повторно в загальному порядку.

Отже, саме по собі залишення первинного позову без розгляду не перешкоджало повторному зверненню Товариства до суду. Однак таке повторне звернення було можливим лише за умови усунення обставин, які стали підставою для залишення позову без розгляду, зокрема подання заяви про поновлення строку та наведення поважних причин його пропуску.

У справі №460/7715/20 Товариство повторно заявило вимогу про визнання протиправною та скасування вимоги від 04.12.2018 №Ю-67 , тобто після спливу установленого статтею 122 КАС України шестимісячного строку для звернення до суду.

Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду в постанові від 16.07.2026 у справі №400/3656/24, зазначив наступне:

«Правовий інститут строків звернення до адміністративного суду за захистом свого порушеного права не містить вичерпного, детально описаного переліку причин чи критеріїв їх визначення. Натомість закон запроваджує оцінні, якісні параметри визначення таких причин - вони повинні бути поважними, реальними або непереборними і об`єктивно нездоланними на час плину строків звернення до суду. Ці причини (чи фактори об`єктивної дійсності) мають бути несумісними з обставинами, коли суб`єкт звернення до суду знав або не міг не знати про порушене право, ніщо правдиво йому не заважало звернутися до суду, але цього він не зробив і через власну недбалість, легковажність, байдужість, неорганізованість чи інше подібне за суттю ставлення до права на доступ до суду порушив ці строки.

Інакшого способу визначити, які причини належить віднести до поважних, ніж через зовнішню оцінку (кваліфікацію) змісту конкретних обставин, хронологію та послідовність дій суб`єкта правовідносин перед зверненням до суду за захистом свого права, немає. Під таку оцінку мають потрапляти певні явища, фактори та їх юридична природа; тривалість пропущеного строку; те, чи могли і яким чином певні фактори завадити вчасно звернутися до суду, чи перебувають вони у причинному зв`язку із пропуском строку звернення до суду; яка була поведінка суб`єкта звернення протягом цього строку; які дії він вчиняв і чи пов`язані вони з готуванням до звернення до суду тощо.

Визначення строку звернення до адміністративного суду в системному зв`язку з принципом правової визначеності слугує меті забезпечення передбачуваності для відповідача (як правило, суб`єкта владних повноважень в адміністративних справах) та інших осіб того, що зі спливом установленого проміжку часу прийняте рішення, здійснена дія (бездіяльність) не матимуть поворотної дії в часі та не потребуватимуть скасування, а правові наслідки прийнятого рішення або вчиненої дії (бездіяльності) не будуть відмінені у зв`язку з таким скасуванням. Тобто встановлені строки звернення до адміністративного суду сприяють уникненню ситуації правової невизначеності щодо статусу рішень, дій (бездіяльності) суб`єкта владних повноважень.

За загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду».

Товариство було обізнане про існування та зміст вимоги від 04.12.2018 №Ю-67 щонайменше станом на 15.03.2019, коли звернулося з первинним позовом у справі №460/589/19. Повторне звернення у справі №460/7715/20 відбулося у 2020 році. Отже, на час подання повторного позову сплив не лише десятиденний строк, який був застосований Восьмим апеляційним адміністративним судом у постанові від 03.09.2020, а й загальний шестимісячний строк, визначений частиною другою статті 122 КАС України.

Залишення первинного позову без розгляду постановою від 03.09.2020 не започаткувало нового строку судового оскарження вимоги від 04.12.2018 №Ю-67 та не змінило моменту, з якого Товариство було обізнане про можливе порушення своїх прав.

Відповідно до частини третьої статті 123 КАС України, якщо факт пропуску строку звернення до адміністративного суду встановлено після відкриття провадження, а позивач не заявив про його поновлення або наведені ним підстави визнані неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Згідно з пунктом 8 частини першої статті 240 КАС України суд залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 319 КАС України рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню в апеляційному порядку із залишенням позову без розгляду за наявності підстав, установлених статтею 240 КАС України.

Вказане свідчить про те, що результат розгляду позовної вимоги у справі №460/589/19 щодо вимоги від 04.12.2018 №Ю-67 залишився не врахованим при новому розгляді справи.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 19.11.2024 у цій частині ухвалено з порушенням статей 122, 123 та 240 КАС України.

Як наслідок, Рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовної вимоги про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 04.12.2018 №Ю-67 у частині недоїмки на суму 8 397,40 грн підлягає скасуванню, а відповідна позовна вимога — залишенню без розгляду на підставі частини третьої статті 123, пункту 8 частини першої статті 240 та статті 319 КАС України.

Висновки

Відповідаючи на ключові питання апеляційного провадження апеляційний суд формує наступні узагальнюючі висновки:

1. Щодо похідних податкових повідомлень-рішень.

Податкове повідомлення-рішення, складене після зменшення судом суми грошового зобов`язання, є похідним рішенням, яким оформлюється сума зобов`язання, залишена чинною за результатами судового оскарження. Воно не містить нових підстав визначення зобов`язання та не започатковує нової процедури його узгодження. Окремому судовому контролю можуть підлягати лише самостійні порушення, допущені під час прийняття такого рішення, зокрема арифметична помилка, невідповідність виду податку, суми, її складових або податкового періоду результатам попереднього судового розгляду. Оскільки ППР від 30.09.2020 №00007650701 та №00007640701 відповідають сумам 20 407 грн і 75 016 грн, залишеним чинними у справі №460/589/19, а позивач не заявив самостійних дефектів цих рішень, у задоволенні позову щодо них належить відмовити.

2. Щодо тотожності підстав позову та повторного оскарження.

Тотожність підстав позову визначається колом юридично значущих фактів та обставин, а не переліком нормативно-правових актів або способом викладення аргументів. Посилання у справі №460/7715/20 на Порядок №727 є іншою правовою кваліфікацією обставин щодо змісту того самого акта перевірки, тих самих операцій, документів і порушень, які вже досліджувалися у справі №460/589/19. Тому провадження щодо ППР від 05.12.2018 №0000411408, ППР від 04.12.2018 №0002851305, ППР від 04.12.2018 №0002861305, рішення від 04.12.2018 №0001041305 підлягає закриттю на підставі пункту 4 частини першої статті 238 КАС України. Щодо ППР від 05.12.2018 №0000411408 додатково враховується, що довід про застосування пункту 73 підрозділу 2 розділу ХХ ПК України та вимога про скасування штрафу в сумі 734 306 грн уже були безпосередньо розглянуті Верховним Судом.

3. Щодо строку оскарження вимоги про сплату недоїмки.

Строк звернення до адміністративного суду з позовом про оскарження вимоги зі сплати єдиного внеску визначається статтею 122 КАС України: за відсутності адміністративного оскарження застосовується шестимісячний строк, а після використання досудового порядку — тримісячний строк із дня вручення рішення за результатами розгляду скарги. Десятиденний строк, передбачений частиною четвертою статті 25 Закону №2464-VI, не є процесуальним строком звернення до суду. У цій справі Товариство знало про вимогу від 04.12.2018 №Ю-67 щонайменше 15.03.2019, доказів її адміністративного оскарження, заяви про поновлення строку та поважних причин його пропуску не надало. Тому позов щодо вимоги №Ю-67 підлягає залишенню без розгляду на підставі статей 123, 240 та 319 КАС України.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право: скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Згідно з частинами першою та другою статті 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Згідно з частиною першою статті 319 КАС України, судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу.

Керуючись ст. ст. 123, 238, 240, 242, 308, 311, 315, 317, 319, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Заяву Головного управління ДПС у Рівненській області про закриття провадження у справі №460/7715/20 задовольнити частково.

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Рівненській області задовольнити частково.

Рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 19.11.2024 у справі №460/7715/20 скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким у задоволенні вимог в частині визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Головного управління ДПС у Рівненській області №00007650701 від 30.09.2020 та №00007640701 від 30.09.2020 – відмовити.

Закрити провадження у справі №460/7715/20 в частині позовних вимог про визнання протиправними та скасування: податкових повідомлень-рішень №0000411408 від 05.12.2018, №0002851305 від 04.12.2018, №0002861305 від 04.12.2018; рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування контролюючим органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску №0001041305 від 04.12.2018.

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "СТИЛЬ-ДЕКОР" в частині вимоги про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ю-67 від 04.12.2018 - залишити без розгляду.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя О. П. Мандзій

судді О. М. Гінда

З. М. Матковська

Повне судове рішення складено 07.08.26