Постанова від 06 серпня 2026 р. у справі №460/7835/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 серпня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 460/7835/25 пров. № А/857/49862/25

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача Сала П. І.,

суддів: Гінди О. М., Іщук Л. П.

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2025 року (суддя Дорошенко Н.О.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання дій та бездіяльності протиправними, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

У травні 2025 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 або позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (далі - ГУ ПФУ в Рівненській області або відповідач-1), Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (далі - ГУ ПФУ у Волинській області або відповідач-2), в якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача-1 щодо незарахуванння до страхового стажу позивача періодів зайняття підприємницькою діяльністю з 15.10.2002 по 01.05.2005 та з 01.06.2005 по 01.01.2008;

- визнати протиправною відмову відповідача-2 у призначенні позивачу пенсії за віком через незарахування до загального страхового стажу періодів зайняття підприємницькою діяльністю з 15.10.2002 по 01.05.2005 та з 01.06.2005 по 01.01.2008;

- зобов`язати відповідача-1 зарахувати до страхового стажу позивача періоди зайняття підприємницькою діяльністю з 15.10.2002 по 01.05.2005 та з 01.06.2005 по 01.01.2008;

- зобов`язати відповідача-2 призначити позивачу пенсію за віком починаючи з 09.11.2024, врахувавши його страховий стаж за періоди зайняття підприємницькою діяльністю з 15.10.2002 по 01.05.2005 та з 01.06.2005 по 01.01.2008.

На підтримку позовних вимог позивач зазначив, що 08.11.2024 йому виповнилося 60 років, у зв`язку з чим 13.11.2024 він звернувся до пенсійного органу для призначення пенсії за віком. 19.11.2024 відповідач-2 прийняв рішення за № 172550008893 про відмову у призначенні пенсії через відсутність необхідного страхового стажу - 31 рік. При цьому до загального страхового стажу позивача не було зараховано період провадження ним підприємницької діяльності з 15.10.2002 по 01.05.2005 та з 01.06.2005 по 01.01.2008, оскільки відсутня інформація про сплату страхових внесків (згідно з ОК-5).

Позивач з вказаною відмовою не погоджується та вважає, що період підприємницької діяльності як мінімум з 15.10.2002 по 31.12.2003 мав би бути зарахований на підставі самого факту реєстрації його як суб`єкта підприємницької діяльності. Крім того, просить врахувати, що у 2004 році Дубенською ОДПІ Рівненської області проводилася перевірка підприємницької діяльності позивача, за результатами якої підтверджено, що він займається роздрібною торгівлею та перебуває на спрощеній системі оподаткування. Також у позивача збереглися свідоцтва про сплату єдиного податку від 16.12.2009 та від 14.06.2012, а також квитанції про сплату єдиного податку і страхових внесків від 18.02.2005, 19.04.2005, 20.12.2005, 19.01.2006, 20.02.2006. Проте у своїй відповіді від 23.01.2025 ГУ ПФУ в Рівненській області зазначає, що документи про сплату страхових внесків можуть прийматися для підтвердження періоду здійснення підприємницької діяльності лише до 01.01.2004.

Позивач зауважує, що відомостями з його персонального кабінету на веб-порталі Пенсійного фонду України підтверджується, що у нього відсутня заборгованість зі сплати страхових внесків та інших платежів відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", у тому числі й за період до 01.01.2011.

Отже, на думку позивача, відповідач-1 протиправно не зарахував до його страхового стажу періоди підприємницької діяльності, а відповідач-2 протиправно відмовив йому в призначенні пенсії за віком, внаслідок чого відповідачі порушили гарантоване державою право на пенсійне забезпечення.

Відповідач-1 подав відзив, у якому заперечив проти позовних вимог. Зазначив, що статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" визначено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року, а починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема, з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року. 13.11.2024 позивач звернувся до органу Пенсійного фонду із заявою про призначення пенсії за віком. До заяви додав: паспорт; ідентифікаційний код; трудова книжка; військовий квиток; диплом про навчання; рахунок з банку. Водночас документи, на які вказує позивач у позові (про підтвердження провадження підприємницької діяльності), до заяви про призначення пенсії не долучалися. У разі надання додаткових документів про стаж, визначених Порядком № 637, пенсійним органом буде розглянуто питання щодо призначення пенсії за віком відповідно до закону.

Відповідач-2 у поданому відзиві повністю підтримав позицію відповідача-1. Додатково зауважив, що згідно з наданими до заяви документами про стаж, що визначені порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, страховий стаж позивача складав 26 років 03 місяці 10 днів. Спеціалістами ГУ ПФУ у Волинській області до страхового стажу позивача не зараховано період роботи з 01.01.2001 по 25.05.2001 згідно з трудовою книжкою серії НОМЕР_1 , оскільки відсутня назва організації, куди був прийнятий заявник; крім того в Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування відсутня інформація про сплату внесків за даний період, що є обов`язковим з 01.07.2000. Щодо періоду здійснення особою підприємницької діяльності, то до страхового стажу такий включаються за певних умов: до 01.05.1993 час роботи осіб, які займаються підприємницькою діяльністю зараховується до трудового стажу за наявності довідки Пенсійного фонду України про сплату страхових внесків; до 01.01.1998 підтверджується спеціальним торговим патентом, патентом про сплату фіксованого розміру прибуткового податку з громадян, або довідкою про сплату страхових внесків; з 01.01.1998 до 01.01.2004 періоди провадження підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, в тому числі із застосуванням фіксованого податку, зараховуються до трудового стажу фізичних осіб підприємців, якщо вони підтвердженні довідкою про реєстрацію як суб`єкта підприємницької діяльності та застосування спрощеної системи оподаткування; сплатою фіксованого податку (патентом про сплату фіксованого розміру прибуткового податку з громадян); спеціальним торговим патентом; свідоцтвом про сплату єдиного податку; довідкою, виданою податковою інспекцією про перебування особи на обліку як суб`єкта підприємницької діяльності із зазначенням системи оподаткування та інформації про сплату податку; а з 01.07.2000 додатково лише за умови сплати страхових внесків; з 01.01.2004 по 31.12.2017 періоди провадження підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування зараховуються до страхового стажу за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від суми сплачених коштів, що підтверджується довідкою із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку (за формою ОК-5). Вказує на те, що документи про підтвердження підприємницької діяльності до заяви за призначенням пенсії позивачем не долучалися та не були предметом розгляду пенсійним органом. Страховий стаж позивача зараховано згідно відомостей реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування. Таким чином, зважаючи на вимоги чинного законодавства, за заявою позивача від 13.11.2024 було прийнято правомірне рішення від 20.11.2024 № 172550008893 про відмову у призначенні пенсії за віком у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу не менше 31 року.

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 17.10.2025 у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено повністю.

Позивач подав апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та неврахування ним істотних для справи обставин, просить зазначене рішення скасувати та ухвалити нове про задоволення позовних вимог.

Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що предметом спору у цій справі є оцінка правомірності дій відповідача щодо відмови у зарахуванні до загального трудового (страхового) стажу позивача періодів його роботи як фізичної особи-підприємця з 15.10.2002 по 01.05.2005 та з 01.06.2005 по 01.01.2008 і зобов`язання пенсійний орган зарахувати цей період до його страхового стажу.

Вказує на те, що листом від 18.03.2025 Головне управління ДПС в Рівненській області, повідомило, що первинні документи, які містять додаткові відомості про здійснення позивачем підприємницької діяльності у спірні періоди не збереглися, зважаючи на терміни зберігання.

Позивач акцентує, що він вчинив усі залежні від нього дії для підтвердження факту зайняття підприємницькою діяльністю і у нього відсутня будь-яка можливість отримати інші відомості, окрім даних, що містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив, що однак не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції відповідно до ч. 4 ст. 304 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів зазначає таке.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 13.11.2024 позивач звернувся до органу Пенсійного фонду із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Таку заяву за принципом екстериторіальності передано на розгляд ГУ ПФУ у Волинській області, рішенням якого від 19.11.2024 № 172550008893 позивачу відмовлено у призначенні пенсії з підстав відсутності достатнього страхового стажу.

У рішенні зазначено, що необхідний страховий стаж для призначення пенсії становить 31 рік. Водночас, згідно з доданими до заяви документами про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (довідка про присвоєння ідентифікаційного номеру, трудова книжка, диплом, військовий квиток), страховий стаж складає 26 років 03 місяці 10 днів (для права стаж складає 28 років 01 місяць 01 днів). До страхового стажу позивача не може бути зараховано згідно з трудовою книжкою серії НОМЕР_1 період роботи з 01.01.2001 по 25.05.2001, оскільки відсутня назва організації, куди був прийнятий заявник, крім того в Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування відсутня інформація про сплату внесків за цей період, що є обов`язковим з 01.07.2000.

В січні 2025 року позивач звернувся до органу Пенсійного фонду із запитом на надання публічної інформації, зокрема, щодо зарахування до його страхового стажу періоду провадження позивачем підприємницької діяльності.

Листом від 18.01.2025 за № 1700-0202-8/4677 Головне управління ПФУ в Рівненській області повідомило позивача, що за його заявою від 13.11.2024 ГУ ПФУ у Волинській області екстериторіально прийнято рішення від 20.11.2024 № 172550008893 про відмову у призначенні пенсії за віком у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу не менше 31 року. Зазначені у запиті документи (про підтвердження провадження позивачем підприємницької діяльності) до вищезазначеної заяви позивачем не долучені та в матеріалах електронної пенсійної справи відсутні. У разі надання позивачем додаткових документів про стаж, визначених Порядком № 637, буде розглянуто питання щодо призначення йому пенсії за віком відповідно до закону.

Вважаючи протиправним незарахування до страхового стажу періодів зайняття підприємницькою діяльністю з 15.10.2002 по 01.05.2005 та з 01.06.2005 по 01.01.2008 та відмову у призначенні пенсії, позивач звернувся до суду з відповідним позовом.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, виходив з того, що період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності, крім осіб, які здійснювали підприємницьку діяльність за спрощеною системою оподаткування, з 01 липня 2000 року підтверджується довідкою із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку. Період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності за спрощеною системою оподаткування до 01 січня 2004 року підтверджується спеціальним торговим патентом, або свідоцтвом про сплату єдиного податку, або патентом про сплату фіксованого розміру прибуткового податку з громадян, або довідкою про сплату страхових внесків, а з 01 січня 2004 року - довідкою із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку. Для визначення права на призначення пенсії за віком згідно зі статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" за період ведення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, а також із застосуванням фіксованого податку з 01 січня 1998 року по 30 червня 2000 року включно надається довідка про реєстрацію як суб`єкта підприємницької діяльності.

Також суд зазначив, що до страхового стажу включаються період здійснення особою підприємницької діяльності, за певних умов, а саме:

з 01.01.1998 по 31.12.2003 періоди провадження підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, в тому числі із застосуванням фіксованого податку, зараховуються до трудового стажу фізичних осіб-підприємців при підтвердженні цього статусу довідкою про реєстрацію як суб`єкта підприємницької діяльності та застосування спрощеної системи оподаткування чи сплати фіксованого податку, або спеціальним торговим патентом, або свідоцтвом про сплату єдиного податку, або патентом про сплату фіксованого розміру прибуткового податку з громадян, або довідкою про сплату страхових внесків, або довідкою, виданою податковою інспекцією про перебування особи на обліку як суб`єкта підприємницької діяльності із зазначенням системи оподаткування та інформації про сплату податку; тобто особа має підтвердити статус підприємця і обрану систему обліку і звітності (через сплату єдиного податку, фіксованого податку), або сплату страхових внесків;

з 01.01.2004 по 31.12.2017 періоди провадження підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування зараховуються до страхового стажу за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від суми сплачених коштів, що підтверджується довідкою із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку (за формою 5-ОК).

Отже, умови зарахування відповідних періодів здійснення підприємницької діяльності до страхового стажу пов`язуються з документальним підтвердженням здійснення підприємницької діяльності, яке є відмінним та залежить від форми оподаткування фізичної особи-підприємця.

На підтвердження періодів провадження підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування позивач не надав органу Пенсійного фонду при зверненні із заявою про призначення пенсії документів, визначених Порядком № 637, зокрема не надано копії свідоцтва про сплату єдиного податку чи інших документів, що підтверджують взяття його на облік як платника єдиного внеску, про що відповідач-1 зазначив у листі від 23.01.2025 №1700-0202-8/4677. Доказів перебування позивача на спрощеній системі оподаткування у період з 15.10.2002 по 31.12.2003 матеріали судової справи не містять. Також в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження сплати позивачем страхових внесків (єдиного внеску) у 2004 році, як це передбачено чинним законодавством для періоду з 01.01.2004 по 31.12.2017. При цьому Індивідуальні відомості про застраховану особу (як дані про трудовий та страховий стаж, так і форма ОК-5), надані позивачем до позову, також не підтверджують сплату ним страхових внесків.

Оцінюючи правильність прийняття судом першої інстанції рішення, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне проаналізувати окремі норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини.

Так, стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, суб`єкти владних повноважень (до яких відносяться відповідачі) мають діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Тобто межі дій відповідачів чітко визначені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення.

Водночас у пункті 5 рішення № 8-рп/2005 від 11.10.2005 Конституційний Суд України зазначив, що право на пенсійне забезпечення є складовою конституційного права на соціальний захист.

За приписами пунктів 1, 6 частини першої статті 92 Конституції України права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

У постанові від 18.02.2020 року у справі № 1840/3344/18 Верховний Суд зазначив, що ''пенсія за віком'' - це свого роду ''державний депозит'' (примусовий та індивідуальний) кожної особи, який залежить від праці такої особи, та підлягає безумовному поверненню з боку держави у встановленому розмірі протягом всього життя пенсіонера після досягнення певного віку.

За приписами частини першої статті 26 Закону України ''Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування'' (Закон 1058-IV) особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 рік.

Відповідно до абз. 2 ч. 4 ст. 26 Закону № 1058-IV наявність страхового стажу, передбаченого частинами першою-третьою цієї статті, який дає право на призначення пенсії за віком, визначається на дату досягнення особою відповідного віку і не залежить від наявності страхового стажу на дату звернення за призначенням пенсії.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 45 Закону № 1058-IV пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім випадків коли пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Таким чином, позивач може реалізувати своє право на пенсію за віком по досягненню 60-річного віку (08.11.2024) та за наявності у нього страхового стажу не менше 31 року.

Судом встановлено, що на день звернення до органу Пенсійного фонду із заявою про призначення пенсії (13.11.2024) позивач досяг віку 60 років 0 місяців 6 днів.

Водночас, за змістом рішення від 20.11.2024 № 172550008893 про відмову у призначенні пенсії за віком, загальний страховий стаж позивача становить 26 років 03 місяці 10 днів (для права стаж складає 28 років 01 місяць 01 днів), що підтверджується розрахунками страхового стажу Форма РС-право, долученими до відзиву відповідачем-2, що є недостатнім для призначення пенсії.

З огляду на заявлені позовні вимоги та виходячи з принципу диспозитивності, спірним у цій справі питанням є незарахування органом Пенсійного фонду до страхового стажу позивача періодів зайняття підприємницькою діяльністю з 15.10.2002 по 01.05.2005 та з 01.06.2005 по 01.01.2008.

При цьому колегія суддів зауважує, що рішення від 20.11.2024 № 172550008893 про відмову у призначенні пенсії, прийняте за заявою позивача від 08.11.2024 не є предметом оскарження за цим позовом.

Як можливо встановити з інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець 15.10.2002 (запис № 26050170000003310).

Відповідно до ст. 1 Закону № 1058-ІV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.

Періоди, з яких складається страховий стаж, визначає стаття 24 Закону № 1058-ІV.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 24 Закону № 1058-IV страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.

Якщо сума сплачених за відповідний місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є меншою, ніж мінімальний страховий внесок, цей період зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови здійснення в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду, відповідної доплати до суми страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати на дату здійснення доплати, таким чином, щоб загальна сума сплачених коштів за відповідний місяць була не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.

У разі якщо зазначену доплату не було здійснено, до страхового стажу зараховується період, визначений за кожний місяць сплати страхових внесків за формулою: ТП = Св : В, де:

ТП - тривалість періоду, що зараховується до страхового стажу та визначається в місяцях;

Св - сума фактично сплачених страхових внесків за відповідний місяць з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати;

В - мінімальний страховий внесок за відповідний місяць.

За визначеннями, наведеними у статті 1 Закону № 1058-IV:

застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до цього Закону підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачуються чи сплачувалися у встановленому законом порядку страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування та до накопичувальної системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування;

мінімальний страховий внесок - сума коштів, що визначається розрахунково як добуток розміру мінімальної заробітної плати і розміру єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, встановлених законом, на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід).

При цьому, згідно з п. 2 ч. 1 ст. 11 Закону № 1058-IV, загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню підлягають фізичні особи-підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

За приписами пп. 1 п. 3-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону № 1058-IV до страхового стажу для визначення права на призначення пенсії згідно із статтею 26 цього Закону включаються періоди ведення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, а також із застосуванням фіксованого податку:

з 1 січня 1998 року по 30 червня 2000 року включно, що підтверджуються довідкою про реєстрацію як суб`єкта підприємницької діяльності;

з 1 липня 2000 року по 31 грудня 2017 року включно, за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від сплаченого розміру (крім випадків звільнення від сплати єдиного внеску).

Частиною першою статті 44 Закону № 1058-IV визначено, що призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом.

Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи.

Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії визначається правлінням Пенсійного фонду за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.

Постановою Правління Пенсійного Фонду України від 25.11.2005 № 22-1, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за №1566/11846, затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) (далі - Порядок № 22-1).

Згідно з пунктом 1.1 Порядку № 22-1 заява про призначення, перерахунок, поновлення пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший (Заява про призначення/перерахунок пенсії - додаток 1); заява про припинення перерахування пенсії на поточний рахунок пенсіонера в банку та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, продовження виплати пенсії за довіреністю, виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім`ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, виплату пенсії за шість місяців наперед у зв`язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, переведення виплати пенсії за новим місцем проживання (Заява про виплату пенсії - додаток 2); заява про працевлаштування (звільнення), початок (припинення) діяльності, пов`язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (додаток 3); заява про виплату недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю пенсіонера (додаток 4) подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію).

За змістом пункту 2.1 Порядку № 22-1 до заяви про призначення пенсії за віком додаються такі документи:

документ, що засвідчує реєстрацію у Державному реєстрі фізичних осіб-платників податків (крім осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті), надається у разі відсутності в паспорті громадянина України або свідоцтві про народження інформації про реєстраційний номер облікової картки платника податків (пп.1);

документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок підтвердження наявного трудового стажу). За періоди роботи після впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування (далі - персоніфікований облік) орган, що призначає пенсію, додає індивідуальні відомості про застраховану особу з реєстру застрахованих осіб за формою згідно з додатком 4 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18 червня 2014 року № 10-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08 липня 2014 року за № 785/25562 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 27 березня 2018 року № 8-1) (далі - Положення), а у разі необхідності - за формою згідно з додатком 3 до Положення (далі - індивідуальні відомості про застраховану особу) (абз.1 пп.2).

Період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності, крім осіб, які здійснювали підприємницьку діяльність за спрощеною системою оподаткування, з 01 липня 2000 року підтверджується довідкою із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку. Період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності за спрощеною системою оподаткування до 01 січня 2004 року підтверджується спеціальним торговим патентом, або свідоцтвом про сплату єдиного податку, або патентом про сплату фіксованого розміру прибуткового податку з громадян, або довідкою про сплату страхових внесків, а з 01 січня 2004 року - довідкою із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку. Для визначення права на призначення пенсії за віком згідно зі статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" за період ведення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, а також із застосуванням фіксованого податку з 01 січня 1998 року по 30 червня 2000 року включно надається довідка про реєстрацію як суб`єкта підприємницької діяльності (абз.4 пп.2).

Системний аналіз наведених вище правових норм дає підстави для висновку, що до страхового стажу включаються період здійснення особою підприємницької діяльності, за певних умов, а саме:

з 01.01.1998 по 31.12.2003 періоди провадження підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, в тому числі із застосуванням фіксованого податку, зараховуються до трудового стажу фізичних осіб-підприємців при підтвердженні цього статусу довідкою про реєстрацію як суб`єкта підприємницької діяльності та застосування спрощеної системи оподаткування чи сплати фіксованого податку, або спеціальним торговим патентом, або свідоцтвом про сплату єдиного податку, або патентом про сплату фіксованого розміру прибуткового податку з громадян, або довідкою про сплату страхових внесків, або довідкою, виданою податковою інспекцією про перебування особи на обліку як суб`єкта підприємницької діяльності із зазначенням системи оподаткування та інформації про сплату податку; тобто особа має підтвердити статус підприємця і обрану систему обліку і звітності (через сплату єдиного податку, фіксованого податку), або сплату страхових внесків;

з 01.01.2004 по 31.12.2017 періоди провадження підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування зараховуються до страхового стажу за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від суми сплачених коштів, що підтверджується довідкою із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку (за формою 5-ОК).

Отже, умови зарахування відповідних періодів здійснення підприємницької діяльності до страхового стажу пов`язуються з документальним підтвердженням здійснення підприємницької діяльності, яке є відмінним та залежить від форми оподаткування фізичної особи-підприємця.

При цьому, відповідно до пункту 2.1 Порядку № 22-1, до заяви про призначення пенсії за віком заявник має долучити документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (далі - Порядок № 637).

Згідно з п. 4 Порядку № 637 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) періоди провадження фізичною особою підприємницької діяльності зараховуються до стажу роботи за умови підтвердження документами про сплату страхових внесків (платіжними дорученнями, квитанціями установ банків, документами, що підтверджують поштовий переказ, інформацією Пенсійного фонду України про сплату страхових внесків (за наявності), а періоди провадження підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, фіксованого податку, спеціального торгового патенту підтверджуються свідоцтвом про сплату єдиного податку; спеціальним торговим патентом; документами про сплату єдиного податку, фіксованого податку, придбання спеціального торгового патенту (за наявності платіжних доручень, квитанцій установ банків, документів, що підтверджують поштовий переказ) (абз. 2).

Періоди провадження фізичною особою підприємницької діяльності можуть підтверджуватися даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (абз. 3).

Аналіз положень пункту 4 Порядку № 637 свідчить на користь того, що періоди провадження особою підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування можуть бути підтверджені свідоцтвом про сплату єдиного податку; документами про сплату єдиного податку, фіксованого податку, придбання спеціального торгового патенту (за наявності платіжних доручень, квитанцій установ банків, документів, що підтверджують поштовий переказ), або наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Як встановлено судом першої інстанції та не заперечується позивачем, до заяви про призначення пенсії позивач додав такі документи про стаж: довідку про присвоєння ідентифікаційного номера, трудову книжку, диплом, військовий квиток.

Таким чином, на підтвердження періодів провадження підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування позивач не надав органу Пенсійного фонду при зверненні із заявою про призначення пенсії документів, визначених Порядком № 637, зокрема копії свідоцтва про сплату єдиного податку чи інших документів, що підтверджують взяття його на облік як платника єдиного внеску, про що відповідач-1 зазначив в листі від 23.01.2025 № 1700-0202-8/4677.

Крім того, матеріалами справи підтверджується, що позивач з 15.10.2002 здійснює підприємницьку діяльність; з 25.10.2002 взятий на облік як платник податків; з 15.10.2002 взятий на облік як платник єдиного внеску. Такі відомості внесені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, отже є достовірними.

Проте доказів перебування позивача на спрощеній системі оподаткування у період з 15.10.2002 по 31.12.2003 матеріали справи не містять.

Довідкою Дубенської ОДПІ Рівненської області від 01.06.2004 підтверджується, що позивач у 2004 році перебуває на спрощеній системі оподаткування.

Разом з тим колегія суддів суддів наголошує, що в силу приписів чинного законодавства лише періоди провадження підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування з 01.01.1998 по 31.12.2003 зараховуються до трудового стажу фізичних осіб-підприємців при підтвердженні цього статусу довідкою про реєстрацію як суб`єкта підприємницької діяльності та застосування спрощеної системи оподаткування чи сплати фіксованого податку, або спеціальним торговим патентом, або свідоцтвом про сплату єдиного податку, або патентом про сплату фіксованого розміру прибуткового податку з громадян, або довідкою про сплату страхових внесків, або довідкою, виданою податковою інспекцією про перебування особи на обліку як суб`єкта підприємницької діяльності із зазначенням системи оподаткування та інформації про сплату податку.

Тобто вказана довідка Дубенської ОДПІ Рівненської області від 01.06.2004 не є належним документом для такої, з огляду на період, якого вона стосується.

При цьому колегія суддів зазначає, що, як вже мовилося вище, перебування на спрощеній системі оподаткування може підтверджуватися додатково спеціальним торговим патентом, або свідоцтвом про сплату єдиного податку, або патентом про сплату фіксованого розміру прибуткового податку з громадян, або довідкою про сплату страхових внесків, або довідкою, виданою податковою інспекцією про перебування особи на обліку як суб`єкта підприємницької діяльності із зазначенням системи оподаткування та інформації про сплату податку.

Тобто закон надає особі можливість підтвердити провадження підприємницької діяльності та перебування на спрощеній системі оподаткування за допомогою кількох альтернативних документів.

Проте у цій справі жоден із наведених способів підтвердження позивачем не був реалізований.

Щодо періоду провадження підприємницької діяльності після 01.01.2004, то окрім підтвердження застосування спрощеної системи оподаткування необхідною умовою для зарахування відповідних періодів до страхового стажу є сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від суми сплачених коштів, що підтверджується довідкою із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку (за формою 5-ОК).

Водночас матеріали справи не містять доказів на підтвердження сплати позивачем страхових внесків (єдиного внеску) у 2004 році, як це передбачено чинним законодавством України для періоду з 01.01.2004 по 31.12.2017. Індивідуальні відомості про застраховану особу (як дані про трудовий та страховий стаж, так і форма ОК-5), надані позивачем разом з позовом, також не підтверджують сплату ним страхових внесків за спірні періоди з 01.01.2004 по 01.05.2005 та з 01.06.2005 по 01.01.2008.

Позивач акцентує на квитанціях установ банків, якими підтверджено сплату ним єдиного податку у 2005 році: 19.04.2005 в сумі 180 грн; 20.12.2005 - 120 грн; у 2006 році: 19.01.2006 в сумі 120 грн; 20.02.2006 - 120 грн.

В цьому аспекті колегія суддів враховує, що положення абзацу 2 пункту 4 Порядку № 637 надають позивачу можливість підтвердити періоди провадження підприємницької діяльності у 2005-2006 роках із застосуванням спрощеної системи оподаткування документами про сплату єдиного податку (за наявності платіжних доручень, квитанцій установ банків, документів, що підтверджують поштовий переказ).

Зміст абзацу 3 пункту 4 Порядку № 637 передбачає можливість підтвердження особою періодів провадження фізичною особою підприємницької діяльності за допомогою даних, наявних в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування як альтернативу документам, визначеним в абзаці 2 такого пункту.

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що додані позивачем до позовної заяви копії квитанцій установ банків про сплату єдиного податку у 2005-2006 роках можуть розглядатися як документи на підтвердження періоду провадження ним підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування у відповідний період згідно з нормами абз. 2 п. 4 Порядку № 637 та вважатися належними в цілях підтвердження стажу особи відповідно до пп. 2 п. 2.1 Порядку № 22-1.

Втім, як слушно зауважив суд першої інстанції, до заяви про призначення пенсії від 13.11.2024 такі документи позивачем не надавалися. Як наслідок, вони не досліджувалися пенсійним органом у встановленому законодавством порядку та не були предметом оцінки під час прийняття рішення про відмову у призначенні позивачу пенсії за віком.

Відтак твердження позивача про те, що відповаідач-2 відмовив у призначенні пенсії за віком, не врахувавши вищевказані квитанції про сплату єдиного податку у 2005-2006 рр., є безпідставними.

Між тим, суд не може перебирати на себе дискреційні повноваження суб`єкта владних повноважень та самостійно робити висновки з питань, які не були предметом його розгляду, і, тим паче, ухвалювати з цих питань рішення.

Інші квитанції установ банку від 18.02.2005 та 19.04.2005 про сплату страхових платежів та страхових зборів, а також свідоцтва про сплату єдиного податку від 16.12.2009 та від 14.06.2012, долучені позивачем до позовної заяви, не підтверджують перебування позивача на спрощеній системі оподаткування чи сплату єдиного податку (єдиного внеску) у спірні періоди з 15.10.2002 по 01.05.2005 та з 01.06.2005 по 01.01.2008, а отже не доводять наявності підстав для зарахування цього періоду до страхового стажу.

При цьому, як правильно зазначив суд першої інстанції, питання зарахування стажу роботи особи до її страхового стажу безпосередньо пов`язане із її правом на призначення пенсії, адже страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог Закону № 1058-IV за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку та на підставі документів, наданих особою для призначення пенсії.

Позивач ОСОБА_1 на день звернення до органу Пенсійного фонду із заявою про призначення пенсії (13.11.2024) досяг віку 60 років. Долученими до заяви про призначення пенсії документами підтверджується наявність у нього страхового стажу загалом 28 років 01 місяців 01 день, що є недостатнім для призначення пенсії за віком відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону № 1058-ІV у 60 років.

Також, оскільки позивач у встановленому порядку не надавав пенсійному органу документів, які підтверджують здійснення ним підприємницької діяльності в спірних періодах з 15.10.2002 по 01.05.2005 та з 01.06.2005 по 01.01.2008, відсутні підстави для висновку про протиправність поведінки відповідачів в частині незарахування таких періодів до страхового стажу позивача, що однак не позбавляє позивача права повторно звернутися до Пенсійного фонду із заявою про врахування до страхового стажу вказаного періоду здійснення підприємницької діяльності з наданням відповідних підтверджуючих документів.

Враховуючи вищенаведене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що в межах спірних правовідносин відповідачі як суб`єкти владних повноважень не порушили прав та законних інтересів позивача, а тому відсутні підстави для застосування заходів судового захисту, про які просить позивач.

Додатково колегія суддів враховує, що позивач не оскаржує рішення про відмову у призначенні пенсії за віком № 172550008893 від 19.11.2024, але водночас поза встановленою законодавством процедурою вимагає у пенсійного органу зарахувати до загального страхового стажу спірні періоди зайняття підприємницькою діяльністю.

Також суд не може погодитися з твердженнями позивача про те, що листи ГУ ПФУ в Рівненській області від 23.01.2025 та від 19.03.2025 можна вважати офіційними відмовами у призначенні позивачу пенсії за віком через відмову у зарахуванні до страхового стажу періодів зайняття підприємницькою діяльності.

Зміст цих листів однозначно вказує на те, що цими листами позивачу та його представнику було надано інформацію на запит на публічну інформацію та адвокатські запити, при цьому роз`яснено підстави для прийняття рішення № 172550008893 від 19.11.2024 про відмову у призначенні пенсії та норми чинного законодавства, якими врегульовано питання зарахування до страхового стажу періодів здійснення підприємницької діяльності. Звернуто увагу, що до заяви про призначення пенсії не було додано жодних документів, як цього вимагають положення законодавства, які б підтверджували страховий стаж в частині періодів здійснення підприємницької діяльності, та повідомлено, що у разі надання таких документів про стаж, визначених Порядком № 637, пенсійним органом буде розглянуто питання про призначення позивачу пенсії за віком відповідно до закону.

Отже, зазначені листи пенсійного органу, з огляду на наявність рішення № 172550008893 від 19.11.2024 та відсутності фактів повторного звернення позивача у встановленому порядку щодо призначення пенсії за віком з наданням додаткових підтверджуючих документів, не можуть вважатися ані рішенням про відмову у призначенні позивачу пенсії, ані рішенням про відмову у зарахуванні до страхового стажу позивача періодів зайняття підприємницькою діяльності.

З аналогічних мотивів безпідставними є вимоги позивача щодо наявності бездіяльності відповідача-1 щодо зарахуванння до страхового стажу позивача періодів зайняття підприємницькою діяльністю з 15.10.2002 по 01.05.2005 та з 01.06.2005 по 01.01.2008.

Відхиляючи окремі доводи апеляційної скарги, колегія суддів також зазначає наступне.

Позивач наголошує на витягу з ЄДР та свідоцтві про державну реєстрацію суб`єкта підприємницької діяльності-фізичної особи від 15.10.2002.

Втім, вказані документи не містять інформації щодо здійснення позивачем у спірний період підприємницької діяльності за спрощеною системою оподаткування та не є належними в цілях зарахування такого періоду до страхового стажу.

Крім того, позивач наполягає на застосуванні пункту 4 Порядку № 637 в редакції, чинній до внесення змін постановою КМУ від 22.09.2022 № 1058, що, на думку позивача, дає йому право на зарахування до страхового стажу як мінімум періоду підприємницької діяльності з 15.10.2002 по 31.12.2003, оскільки така попередня редакція цієї норми допускала зарахування до страхового стажу цього періоду здійснення підприємницької діяльності виключно за фактом реєстрації особи суб`єктом підприємницької діяльності, підтвердженим відповідною довідкою.

Однак колегія суддів з такими доводами позивача не погоджується.

Як установлено судом, позивач звернувся до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком у листопаді 2024 року, після досягнення 60-річного віку.

Отже, правовідносини між сторонами щодо визначення права на пенсію та обчислення страхового стажу виникли саме у листопаді 2024 року.

На момент виникнення цих правовідносин пункт 4 Порядку № 637 діяв у чинній редакції, яка пов`язує можливість зарахування періодів підприємницької діяльності до стажу із виконанням чітко визначених умов (зокрема, наданням документів про сплату страхових внесків / єдиного податку), а не виключно із фактом реєстрації особи суб`єктом підприємницької діяльності.

Положення пункту 4 Порядку № 637 у старій редакції, на яку посилається позивач, втратили чинність у вересні 2022 року внаслідок прийняття урядової постанови № 1058 - тобто задовго до моменту виникнення у позивача права на пенсію за віком та його звернення за її призначенням.

За таких обставин, пенсійний орган як суб`єкт владних повноважень, діючи на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ч. 2 ст. 19 Конституції України), не має правових підстав застосовувати норму, яка не існувала у правовому полі станом на момент вирішення питання про призначення пенсії.

Отже, вимога позивача про обчислення його страхового стажу на підставі нечинної редакції підзаконного акта базується на помилковому тлумаченні норм матеріального права, а тому відхиляється судом.

Крім того, колегія суддів вважає неприйнятними твердження позивача щодо неправомірного покладення відповідачами на нього обов`язку доказування наявності підстав для зарахування спірного періоду здійснення підприємницької діяльності до страхового стажу.

Суд зауважує, що за приписами цитованих вище норм чинного пенсійного законодавства, особа, яка звертається за призначенням пенсії, з метою підтвердження стажу роботи для призначення пенсії надає відповідні підтверджуючі документи, зокрема ті, які стосуються періоду здійснення нею підприємницької діяльності, з урахуванням вимог Порядку № 637.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не вказують на те, що при ухваленні оскаржуваного рішення судом першої інстанції було неправильно застосовано норми матеріального права чи порушено норми процесуального права. Суд правильно та повно з`ясував обставини справи та надав їм об`єктивну юридичну оцінку відповідно до вимог чинного законодавства, в межах заявлених позовоних вимог.

Водночас у контексті оцінки аргументів скаржника колегія суддів бере до уваги, що згідно з рішення ЄСПЛ у справі "Ruiz Torija v. Spain" від 9 грудня 1994 року (пункт 29) статтю 6 пункт 1 Конвенції не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

Крім того, на погляд ЄСПЛ в аспекті оцінки аргументів учасників справи (рішення у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01, від 6 вересня 2005 року, пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00, від 18 липня 2006 року, пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04, від 10 лютого 2010 року, пункт 58), принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Частиною першою статті 315 КАС України визначено, що за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Згідно з ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на наведені вище мотиви, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Оскільки суд апеляційної інстанції не змінює судове рішення та не ухвалює нове, розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись ст.ст. 308, 308, 311, 315, 316, 322, 325, 328 КАС України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2025 року у справі № 460/7835/25 - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя П. І. Сало

судді О. М. Гінда

Л. П. Іщук