Постанова від 05 серпня 2026 р. у справі №500/6437/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 серпня 2026 рокуЛьвівСправа № 500/6437/25 пров. № А/857/9849/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого суддіМатковської З. М.

суддів -Гуляка В. В.

Ільчишин Н. В.

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 13 січня 2026 року у справі № 500/6437/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії (головуючий суддя першої інстанції Подлісна І.М., час ухвалення - у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження, місце ухвалення м. Тернопіль, дата складання повного тексту рішення 13 січня 2026 року),-

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 (далі – позивач) звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеської області (далі – відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії.

На обґрунтування позовних вимог зазначає, що позивач звернулася до відповідача із заявою про переведення його на пенсію відповідно до Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 року №889-VIII. Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області №192050001463 від 31.10.2025 року позивачу відмовлено у призначенні пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 року №889-VIII з тих підстав, що періоди роботи посадових осіб в органах державної податкової служби на посадах, в період перебування на яких були присвоєні персональні чи спеціальні звання не зараховуються до стажу роботи на посадах, віднесених до категорії посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 року № 3723-ХІІ. Позивач вважає вказану відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області №192050001463 від 31.10.2025 року протиправною та такою, що підлягає скасуванню.

Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 13 січня 2026 року у справі № 500/6437/25 позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області №192050001463 від 31.10.2025 про відмову ОСОБА_1 у переведенні на пенсію відповідно ст. 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 року № 3723-ХІІ.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області зарахувати ОСОБА_1 до стажу державної служби період роботи в органах державної податкової служби з 17.11.1993 року по 29.02.2016 року та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про переведення з пенсії згідно Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу", згідно поданої нею заяви, з урахуванням висновків суду у цій справі.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судовий збір на суму 484,48 грн (чотириста вісімдесят чотири грн 48 коп.).

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, відповідачем подано апеляційну скаргу. Вважає, що судом першої інстанції ухвалено рішення із неповним з`ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, та неправильним застосуванням норм матеріального права.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт покликається на те, що Закон №889 починаючи з 01.06.2015 не передбачає проведення перерахунку пенсій, в тому числі призначених згідно із Законом №3723, а Постановою №1013 виключено п. 4 Постанови №865, підстави проведення перерахунку пенсій, які передбачено ст. 37-1 Закону №3723, відсутні, а за таких обставин, судом першої інстанції неправомірно прийнято рішення від 13.01.2026.

Позивачем поданий відзив на апеляційну скаргу відповідача, суть якого зводиться до того, що рішення суду в частині, що оскаржує відповідач є законним та обґрунтованим, прийнятим з дотриманням норм процесуального права, при повному та всебічному з`ясуванні судом обставин, що мають значення для справи, доведеністю обставин, що мають значення для справи. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, колегія суддів виходить з наступного.

Судом встановлено та з матеріалів справи слідує, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Тернопільській області та отримує пенсію за віком обчислену згідно Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

23.10.2025 позивач звернулася до органів Пенсійного фонду України з заявою про переведення на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу».

Пунктом 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону, затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 (далі - Порядок №22-1) визначено, що заява про призначення/перерахунок пенсії подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України через структурний підрозділ, який здійснює прийом та обслуговування осіб (сервісний центр). Після реєстрації заяви та сканування документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, та відповідно до п. 4.3. Порядку №22-1 рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.

Відповідно до пункту 4.2 Порядку розгляд документів, наданих позивачем до заяви від 23.10.2025 провадився за принципом «екстериторіальності» Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області.

Рішенням від 31.10.2025 №192050001463 ОСОБА_1 відмовлено у переведенні з пенсії по інвалідності згідно Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” на пенсію за віком відповідно до Закону №889-VIII, оскільки у заявника на день набрання чинності Законом №889-VIII немає 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону №3723-ХІІ та актами Кабінету Міністрів України (в наявності 4 роки 07 місяців 16 днів).

Не погодившись із відмовою Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 31.10.2025 та вважаючи її протиправною, позивач звернулася до суду за захистом своїх прав з даним позовом.

Суд першої інстанції позов задовольнив частково з тих підстав, що позивачка має необхідний стаж 20 років та досяг передбаченого віку 60 роки для переведення її на пенсію відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 року № 3723-ХІІ.

Апеляційний суд зазначає наступне.

Враховуючи вимоги частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 КАС України, законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Принципи, правові та організаційні засади забезпечення державної служби, зокрема порядок реалізації права на пенсійне забезпечення державних службовців, визначається Законом України «Про державну службу» (далі - Закон №889-VIII).

Відповідно до пункту 2 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII з 01 травня 2016 року втратив чинність Закон України «Про державну службу» (далі - Закон №3723-XII), крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у п. 10 і 12 цього розділу.

Зокрема, п. 10, 12 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII передбачено, що державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених ст. 25 Закону №3723-XII та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону №3723-XII у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених ст. 25 Закону №3723-XII та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону №3723-XII у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Тобто, за наявності в особи станом на 01 травня 2016 року певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років незалежно від того, чи працювала особа станом на 01 травня 2016 року на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону №3723-XII, але за такої умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Частиною першою статті 37 Закону №3723-XII встановлено, що на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого ст. 26 Закону №1058-IV, за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абз. 1 ч. 1 ст. 28 згаданого Закону, у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.

Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 01 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

За наявності в особи станом на 01 травня 2016 року певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років незалежно від того, чи працювала особа станом на 01 травня 2016 року на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-XII, але за такої умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Після 01 травня 2016 року зберігають право на призначення пенсії державного службовця відповідно до статті 37 Закону України №3723-ХІІ лише ті особи, які мають стаж державної служби, визначений пунктами 10, 12 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII, та мають передбачені вік та страховий стаж.

Згідно з пунктом 6 цього Порядку стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності Законом №889-VIII обчислюється відповідно до пункту 8 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону.

Пунктом 8 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII передбачено, що стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.

На виконання постанови Верховної Ради України від 16 грудня 1993 року «Про введення в дію Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., №52, ст.491) постановою Кабінету Міністрів України від 03 травня 1994 року №283 було затверджено Порядок обчислення стажу державної служби (Порядок №283). Цим Порядком визначено посади і органи, час роботи в яких зараховуються до стажу державної служби.

Документом для визначення стажу державної служби є трудова книжка та інші документи, які відповідно до чинного законодавства підтверджують стаж роботи (пункт 4 Порядку №283).

Отже, вірно зазначено судом першої інстанції, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. І лише у разі її відсутності, або відсутності в ній відповідних записів, трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, зокрема, уточнюючих довідок підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

З трудової книжки позивача слідує, що позивач працювала на різних посадах:

-16.11.1993 року - прийнята на посаду старшого державного податкового інспектора до Держаної податкової інспекції по Бережанському району Тернопільської області;

-01.08.1994 році - присвоєно звання інспектора податкової служби ІІІ рангу;

-15.02.1996 року - прийнято присягу державного службовця;

-02.01.1998 року - присвоєно звання інспектора податкової служби ІІ рангу;

-28.02.2002 року - присвоєно звання інспектора податкової служби І рангу;

-з 1996 року у зв`язку із численними реорганізаціями та трансформаціями контролюючого орану переводилась на відповідні посади відділів ДПА у Бережанському районі, Бережансько-Підгаєцької МДПА, Бережанської МДПІ, Козівської МДПІ, Козівської ОДПІ ГУ Міндоходів, Козівської ОДПІ ГУ ДФС;

-02.07.2013 року - присвоєно 13 ранг державного службовця;

-15.10.2013 року - присвоєно звання інспектора податкової та митної справи І рангу;

-29.02.2016 року - звільнена з роботи в зв`язку зі скороченням штату з Козівської ОДПІ;

Судом першої інстанції вірно зазначено, що до 01.05.2016 Позивачка понад 20 років працювала на посадах в органах Державної податкової служби, що визнається Відповідачем.

Отже, судом першої інстанції встановлено, що на час звернення із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» у позивача наявний необхідний вік (понад 60 роки), страховий стаж та стаж державної служби (понад 20 років), що підтверджується записами у трудовій книжці позивача.

Відтак апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що рішення ГУ ПФУ про відмову у переведенні на пенсію за віком згідно Закону України «Про державну службу» є протиправним та підлягає скасуванню.

Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які ґрунтуються на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких підстав апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для скасування рішення суду першої інстанції колегія суддів не знаходить.

Відповідно до ст. 139 КАС України, судові витрати перерозподілу не підлягають.

Керуючись статтями 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-Керуючись статтями 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області залишити без задоволення, а рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 13 січня 2026 року у справі № 500/6437/25 - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Головуючий суддя З. М. Матковська

судді В. В. Гуляк

Н. В. Ільчишин