Постанова від 04 серпня 2026 р. у справі №564/677/26 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 серпня 2026 рокум. ЛьвівСправа №564/677/26 пров. №А/857/35610/26

суддя в 1-й інстанції – Снітчук Р.М.

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Кушнір В.О.,

суддів Гуляка В.В., Ільчишин Н.В.

розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Костопільського районного суду Рівненської області від 16 червня 2026 року у справі №564/677/26 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

І. ОПИСОВА ЧАСТИНА

1.1. КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Департаменту патрульної поліції в якому просив скасувати постанову серії ЕНА №6633767 від 08.02.2026 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.126 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 425 грн. 00 коп.

1.2. КОРОТКИЙ ЗМІСТ РІШЕННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

Рішенням Костопільського районного суду Рівненської області від 16 червня 2026 року у задоволенні позову відмовлено.

1.3. КОРОТКИЙ ЗМІСТ ТА УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ ВИМОГ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, яку обґрунтовує тим, що суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову, не врахував того, що відповідач порушив норми матеріального та процесуального права. Апелянт звертає увагу суду на те, що відповідачем не дотримано процедури зупинки транспортного засобу згідно ст.35 ЗУ «Про Національну поліцію», належним чином працівником поліції не було повідомлено позивача про причину зупинки, а також відсутні будь-які підстави для зупинки ТЗ. ОСОБА_2 також звертає увагу суду, що відповідачем не надано будь-яких доказів належної фіксації перевірки працівниками поліції страхового полісу позивача та наданий відеозапис не містить вимоги представника поліції щодо надання страхового полісу на ТЗ. Відповідно вважає, що скаржник зазначеного у постанові порушення не вчиняв, в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.126 КУпАП, постанову про притягнення його до адміністративної відповідальності вважає незаконною і такою, що підлягає скасуванню.

1.4.ПОЗИЦІЯ ІНШИХ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Відповідач своїм процесуальним правом на подання відзиву не скористався, що не перешкоджає розгляду справи по суті.

1.5. МЕЖІ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ ТА ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ

Учасники справи у судове засідання не з`явились, хоча були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання у зв`язку з чим на підставі пункту 3 частини 1 статті 311 КАС України розгляд справи проводиться в порядку письмового провадження.

Відповідно до статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу, колегія суддів дійшла висновку, що подана скарга не підлягає задоволенню.

ІІ. МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

2.1 ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДАМИ

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, згідно постанови серії ЕНА №6633767 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, притягнуто ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.126 КУпАП із застосуванням адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 425,00 грн. У постанові зазначено, що 08.02.2025 о 16.32 год. в м. Костопіль про вул. Крип`якевича, 16, водій керував транспортним засобом VOLKSWAGEN PASSAT НОМЕР_1 без чинного страхового полісу обов`язкового страхування цивільно правової відповідальності власників наземних транспортних засобів або без чинного внутрішнього електронного договору обов`язкового страхування у візуальній формі страхового поліса, чим порушив п.2.1. г ПДР.

2.2. ДОВОДИ ТА МОТИВИ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ ТА ЗАСТОСОВАНІ НОРМИ ПРАВА.

Відповідно до приписів статті 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення громадського порядку, правил дорожнього руху, правил паркування транспортних засобів, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, правил випуску у плавання малих, спортивних суден і водних мотоциклів, правил судноплавства на морських і внутрішніх водних шляхах, правил, спрямованих на забезпечення схоронності вантажів на транспорті, а також про незаконний відпуск і незаконне придбання бензину або інших паливно-мастильних матеріалів (статті 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частина перша статті 44, стаття 89, частина друга статті 106-1, частини перша, друга, третя, четверта і шоста статті 109, стаття 110, частина четверта статті 116-2, стаття 117, частини перша і друга статті 119, частини перша, друга, третя, п`ята, шоста, восьма, десята і одинадцята статті 121, статті 121-1, 121-2, частини перша, друга, третя, п`ята і шоста статті 122, частина перша статті 123, статті 124-1, 125, частини перша, друга і четверта статті 126, частини перша, друга і третя статті 127, статті 128-129, частина перша статті 132-1, частини перша і п`ята статті 133, частини третя, шоста, восьма, дев`ята, десята і одинадцята статті 133-1, стаття 135, стаття 136 (за винятком порушень на автомобільному транспорті), стаття 137, частини перша, друга і третя статті 140, статті 148, 151, частини шоста, сьома і восьма статті 152-1, статті 161, 164-4, стаття 175-1 (за винятком порушень, вчинених у місцях, заборонених рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради), статті 176, 177, частини перша і друга статті 178, статті 180, 181-1, частина перша статті 182, статті 183, 192, 194, 195).

Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Відповідно до ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Згідно ст.252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до абз.2 ч.2 ст.16 Закону України «Про дорожній рух» від 30.06.1993 №3353-XII, водій зобов`язаний мати при собі посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб (у разі найму (оренди)/лізингу транспортного засобу замість реєстраційного документа на транспортний засіб водій може мати при собі та пред`являти його копію, вірність якої засвідчено нотаріально, разом з оригіналом або копією договору про найм (оренду)/лізинг транспортного засобу, вірність якої засвідчено нотаріально), а у випадках, передбачених законодавством, - поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страховий сертифікат "Зелена картка"), пред`явити у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія, реєстраційному документі на транспортний засіб, або пред`явити електронне посвідчення водія та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов`язкового страхування у візуальній формі страхового поліса (на електронному або паперовому носії, або відображення інформації про його наявність в електронному свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу), а також інші документи, передбачені законодавством.

З наведеними вище положеннями Закону України «Про дорожній рух», кореспондується п.п.«ґ» п.2.1. Правила дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306 (далі ПДР України), згідно якого, водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі, зокрема, чинний страховий поліс (договір) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (на електронному або паперовому носії), відомості про який підтверджуються інформацією, що міститься в Єдиній централізованій базі даних щодо обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, або страховий сертифікат «Зелена картка» (на електронному або паперовому носії), виданий іноземним страховиком відповідно до правил міжнародної системи автомобільного страхування «Зелена картка».

Таким чином, обов`язок водія мати при собі чинний страховий поліс та пред`являти його для перевірки у випадках, передбачених законодавством, прямо встановлений нормативними приписами та є складовою обов`язків учасника дорожнього руху.

Суд звертає увагу, що якщо у водія відсутній чинний страховий поліс це є порушенням вимог Правил дорожнього руху.

Разом з тим доводи апеляційної скарги фактично зводяться до заперечення законності зупинки транспортного засобу та, як наслідок, правомірності вимоги працівника поліції про пред`явлення страхового поліса. У зв`язку з цим колегія суддів вважає за необхідне перевірити зазначені доводи в їх сукупності та взаємозв`язку з установленими у справі обставинами.

Згідно з пунктом 11 частини 1 статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

За змістом статті 31 цього Закону поліція може застосовувати превентивні поліцейські заходи, зокрема перевірку документів особи, зупинення транспортного засобу, а також застосування технічних приладів і технічних засобів фото- і відеозапису.

Частиною 1 статті 35 Закону України «Про Національну поліцію» визначено вичерпний перелік підстав, за наявності яких поліцейський може зупинити транспортний засіб. Зокрема, відповідно до пунктів 1, 3 цієї частини поліцейський може зупинити транспортний засіб у разі, якщо водій порушив Правила дорожнього руху; якщо є інформація, що свідчить про причетність водія або пасажирів транспортного засобу до вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, або якщо є інформація, що свідчить про те, що транспортний засіб чи вантаж можуть бути об`єктом чи знаряддям учинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення.

При цьому частиною 3 статті 35 зазначеного Закону передбачено обов`язок поліцейського поінформувати водія про конкретну причину зупинення ним транспортного засобу з детальним описом підстави зупинки, визначеної цією статтею.

Відповідно до частини 1 ст.40 Закону України «Про Національну поліцію» поліція для виконання покладених на неї завдань та здійснення повноважень, визначених законом, може застосовувати такі технічні прилади, технічні засоби та спеціалізоване програмне забезпечення: 1) фото- і відеотехніку, у тому числі техніку, що працює в автоматичному режимі, технічні прилади та технічні засоби з виявлення та/або фіксації правопорушень; 2) технічні прилади та технічні засоби з виявлення радіаційних, хімічних, біологічних та ядерних загроз; 3) безпілотні повітряні судна та спеціальні технічні засоби протидії їх застосуванню; 4) спеціальні технічні засоби перевірки на наявність стану алкогольного сп`яніння; 5) спеціалізоване програмне забезпечення для здійснення аналітичної обробки фото- і відеоінформації, у тому числі для встановлення осіб та номерних знаків транспортних засобів.

Колегія суддів погоджується із судом першої інстанції в тому, що наведені положення законодавства не можуть тлумачитися ізольовано від інших норм, які регламентують повноваження Національної поліції щодо контролю за дотриманням правил дорожнього руху та перевірки документів водіїв.

Зі змісту наведених положень законодавства у їх системному взаємозв`язку вбачається, що вимога працівника поліції про пред`явлення передбачених пунктом 2.1 Правил дорожнього руху документів має бути пов`язана із реалізацією поліцейським визначених законом повноважень щодо контролю за дотриманням учасниками дорожнього руху встановлених правил.

У цій справі матеріалами справи підтверджено, що працівниками поліції, використовуючи спеціальне програмне забезпечення, перевіривши інформацію з офіційного веб-сайту Моторне транспортне страхове бюро України, з`ясувавши відсутність чинного страхового полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на автомобіль VOLKSWAGEN PASSAT з номерним знаком НОМЕР_1 , мали достатні підстави вважати про порушення водієм цього транспортного засобу Правил дорожнього руху та були наявні законні підстави для зупинки автомобіля під керуванням позивача.

Суд наголошує, що згідно із витягом з інформаційного ресурсу Моторного (транспортного) страхового бюро України вбачається відсутність станом на 08 лютого 2026 року відомостей про чинний договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності щодо зазначеного транспортного засобу. Доказів, які б спростовували достовірність зазначеної інформації або підтверджували наявність чинного страхового поліса на момент події, позивачем ні суду першої інстанції, ні суду апеляційної інстанції не надано.

Відповідно до положень ст.7 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» керування на території України транспортним засобом, щодо якого відсутній чинний договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Водночас частиною 1 статті 9 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що перевірка наявності чинних договорів обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється відповідними підрозділами Національної поліції України, зокрема під час здійснення регулювання дорожнього руху, контролю за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів.

Отже, закон прямо наділяє працівників Національної поліції повноваженнями щодо перевірки наявності чинного договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Доводи апелянта про те, що витребування страхового поліса було неправомірним виключно через відсутність, на його думку, належної підстави для зупинки транспортного засобу, не спростовують встановлених судом першої інстанції обставин.

Колегія суддів звертає увагу, що саме по собі заперечення особою правомірності зупинки транспортного засобу не є достатнім для висновку про незаконність дій поліцейського. Правомірність зупинки має оцінюватися з урахуванням усіх фактичних обставин події, наданих сторонами доказів та повноважень працівника поліції, визначених законом.

У цьому випадку суд першої інстанції належним чином дослідив надані сторонами докази та встановив, що поліцейський, використовуючи доступні йому інформаційні ресурси, перевірив відомості щодо чинності страхового поліса, у результаті чого було встановлено відсутність такого поліса щодо транспортного засобу, яким керував позивач.

Крім того, із дослідженого судом відеозапису встановлено факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом VOLKSWAGEN PASSAT та його спілкування з працівником поліції, у ході якого чинний страховий поліс позивачем не був пред`явлений. Зазначений доказ оцінено судом першої інстанції в сукупності з іншими матеріалами справи.

Таким чином, посилання апелянта на те, що факт керування транспортним засобом належним чином не зафіксований, спростовується наявним у матеріалах справи відеозаписом, який суд першої інстанції обґрунтовано врахував як доказ відповідних обставин.

Відповідно до частини 1 статті 126 КУпАП керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред`явила у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться, зокрема, в полісі (договорі) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, тягне за собою накладення адміністративного стягнення.

Отже, для притягнення особи до відповідальності за наведеною нормою необхідним є встановлення факту керування транспортним засобом та відсутності у водія або непред`явлення ним відповідного документа, передбаченого законодавством.

Такі обставини у цій справі встановлені та підтверджуються належними доказами.

Зокрема, відомості про відсутність чинного страхового поліса підтверджуються витягом з інформаційного ресурсу Моторного (транспортного) страхового бюро України. При цьому позивачем не надано жодного доказу, який би свідчив про існування чинного договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності щодо транспортного засобу на момент його зупинки.

Відповідно до статті 251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган або посадова особа встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, повно та всебічно дослідив наявні у матеріалах справи докази, надав їм належну правову оцінку та дійшов обґрунтованого висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 126 КУпАП.

Посилання апелянта на відсутність у його діях складу адміністративного правопорушення не знаходить свого підтвердження, оскільки об`єктивна сторона правопорушення у цьому випадку полягає у керуванні транспортним засобом без наявності чинного документа, що підтверджує укладення договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, або його непред`явленні на законну вимогу поліцейського.

Встановлені у справі обставини свідчать про те, що на момент події чинний страховий поліс щодо транспортного засобу VOLKSWAGEN PASSAT, державний номерний знак НОМЕР_1 , був відсутній, а позивач на вимогу працівника поліції такого документа не пред`явив.

Таким чином, у діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 126 КУпАП, а накладене адміністративне стягнення відповідає санкції зазначеної норми.

Колегія суддів також погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що оскаржувана постанова винесена уповноваженою посадовою особою, а доказів, які б свідчили про незаконність її прийняття, позивачем не надано.

З огляду на наведене доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції та фактично спрямовані на переоцінку доказів, яким суд першої інстанції вже надав належну правову оцінку. Підстав для іншої оцінки доказів або висновку про неповне з`ясування судом обставин справи колегія суддів не вбачає.

2.3. ВИСНОВКИ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ

Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду — без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ураховуючи наведене, колегія суддів доходить висновку, що рішення Костопільського районного суду Рівненської області від 16 червня 2026 року у справі №564/677/26 ухвалене на підставі правильно встановлених обставин справи, з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а наведені в апеляційній скарзі аргументи не спростовують висновків суду першої інстанції та не дають підстав для його скасування або зміни.

Керуючись статтями 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, —

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Костопільського районного суду Рівненської області від 16 червня 2026 року у справі №564/677/26 – без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя В. О. Кушнір

судді В. В. Гуляк

Н. В. Ільчишин