Постанова від 05 серпня 2026 р. у справі №140/5930/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 серпня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 140/5930/25 пров. № А/857/46179/25

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

судді-доповідача Іщук Л. П.,

суддів Обрізка І. М., Пліша М.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2025 року (головуючий суддя Плахтій Н.Б., м. Луцьк) у справі №140/5930/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 про визнання протиправними дій,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернувся з позовом до військової частини НОМЕР_1 , військової частини НОМЕР_2 про визнання протиправними дій щодо ненарахування та невиплати додаткової винагороди за період з 01.06.2023 по 31.12.2023, з 01.01.2024 по 30.04.2024 та з 01.09.2024 по 13.12.2024, передбаченої Порядком виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженим наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260 (далі – Порядок №260), та постановою Кабінету Міністрів України “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану” від 28.02.2022 №168 (далі – Постанова №168), в редакції чинній станом на 07.03.2022; зобов`язання нарахувати та виплатити додаткову винагороду за період з 01.06.2023 по 31.12.2023, з 01.01.2024 по 30.04.2024 та з 01.09.2024 по 13.12.2024 як військовослужбовцю, який обіймав посаду інструктора військової частини, передбачену Порядком №260 та Постановою №168, в редакції чинній станом на 07.03.2022.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2025 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач оскаржив його в апеляційному порядку, вважає, що судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права, а також не досліджено всіх обставин, що мають значення для справи.

Апеляційні вимоги щодо нарахування додаткової винагороди обґрунтовує тим, що судом першої інстанції не враховано, що у відповідача наявні всі необхідні звітні документи здійснення викладацько-інструкторської діяльності позивача (документальне підтвердження проведення підготовки та навчання військовослужбовців) щодо проведення інструкторсько-викладацьких занять у військовій частині НОМЕР_1 та військовій частині НОМЕР_2 за час проходження служби на посаді інструктора, які знаходиться на архівному зберіганні в військових частинах. Вказує, що відсутність звітної документації у військовій частині НОМЕР_2 не звільняє її від обов`язку виконання вимог Порядку № 260 та Постанови № 168, в редакції чинній станом на 07.03.2022 року.

Просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове судове рішення, яким позов задовольнити.

Відповідачі відзив на апеляційну скаргу не подали.

Оскільки апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, апеляційний суд відповідно до вимог пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України розглядає справу в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, проаналізувавши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд виходить з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_1 з 02.03.2022 по теперішній час проходить військову службу, що підтверджується військовим квитком позивача серії НОМЕР_3 (а.с.10-13).

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 30.06.2023 №181 молодшого сержанта ОСОБА_1 призначено на посаду – інструктора, ВОС-100119А, що слідує з військового квитка серії НОМЕР_3 (а.с.10-13).

Наказом командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 02.09.2023 №238 молодшого сержанта ОСОБА_1 призначено на посаду – інструктора взводу інструкторів військової частини НОМЕР_2 , який прибув з в/ч НОМЕР_1 , з 02.09.2023 (а.с.34).

Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 04.05.2024 №122 позивач вибув у відрядження до зведеного батальйону школи індивідуальної підготовки в/ч НОМЕР_1 , згідно з наказом командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 28.08.2024 №235 ОСОБА_1 вважається таким, що прибув та приступив до виконання службових обов`язків у зведеному батальйоні школи індивідуальної підготовки в/ч НОМЕР_1 (а.с.34зворот-35).

Згідно з витягом із наказу командира в/ч НОМЕР_2 від 13.12.2024 №344 (по стройовій частині) позивач вважається таким, що справи та посаду здав і вибув до нового місця служби з 13.12.2024 (а.с.35 зворот).

Представник позивача звернулася з запитом до в/ч НОМЕР_1 щодо надання інформації та належних чином посвідчених документів щодо виплати та нарахування позивачу грошового забезпечення як інструктору (а.с.15-16).

У відповідь на адвокатський запит в/ч НОМЕР_2 надала запитувані документи (картки грошового забезпечення за 2022-2024 роки) (а.с.17зворот-20).

Як слідує з довідок про нараховані та виплачені суми грошового забезпечення за 2022, 2023, 2024 роки, з травня по серпень 2024 року позивачу була нарахована додаткова винагорода відповідно до Постанови №168.

Вважаючи, що відповідачі протиправно не виплатили додаткову винагороду за періоди, коли він обіймав посаду інструктора військової частини, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки в матеріалах справи відсутнє належне документальне підтвердження проведення ОСОБА_1 інструкторсько-викладацьких занять у навчальному взводі навчальної роти навчального батальйону школи індивідуальної підготовки військової частини НОМЕР_1 у періоди з 01.06.2023 по 30.04.2024, з 01.09.2024 по 13.12.2024, тому відсутні правові підстави для виплати на його користь додаткової грошової винагороди, передбаченої Постановою №168 та Порядком №260.

Надаючи правову оцінку обставинам справи у взаємозв`язку з нормами законодавства, що регулюють спірні правовідносини, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду виходить з наступного.

Військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності (частина 1 статті 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-XII (далі - Закон №2232-ХІІ).

Статтею 1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 за №2011-ХІІ (далі - Закон №2011-ХІІ) визначено, що соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Згідно статті 9 Закону №2011-ХІІ держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. До складу грошового забезпечення входять: - посадовий оклад, оклад за військовим званням; - щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); - одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, визначений Порядком виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженим наказом Міністерства оборони України № 260 від 07.06.2018, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26.06.2018 за №745/32197 (далі - Порядок № 260).

Згідно з пунктом 2 Порядку № 260 грошове забезпечення військовослужбовця включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення.

У зв`язку із збройною агресією російської федерації проти України на підставі пропозиції Ради національної безпеки та оборони України відповідно до пункту 21 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» згідно з Указом Президента України в Україні введено воєнний стан, який триває дотепер.

На виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022. № 64 «Про введення воєнного стану в Україні» та № 69 «Про загальну мобілізацію» Кабінет Міністрів України 28.02.2022 прийняв постанову № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (далі - Постанова № 168).

Постановою Кабінету Міністрів України №836 від 09.08.2023 Постанову №168 доповнено пунктом 1-1, згідно якого військовослужбовцям, які обіймають посади керівного та інструкторсько-викладацького складу у навчальних військових частинах (навчальних центрах, навчальних підрозділах), щомісяця виплачується додаткова винагорода у розмірі від 15000 до 30000 гривень з урахуванням їх рівня підготовки (кваліфікації) пропорційно часу здійснення підготовки та навчання персоналу в розрахунку на місяць відповідно до переліку посад керівного та інструкторсько-викладацького складу в навчальних військових частинах (навчальних центрах, навчальних підрозділах), затвердженого керівниками відповідних міністерств та державних органів.

Розмір додаткової винагороди за конкретними категоріями посад керівного та інструкторсько-викладацького складу затверджується Кабінетом Міністрів України за поданням заінтересованих центральних органів виконавчої влади та державних органів.

Постановою Кабінету Міністрів України від 15.09.2023 №1001 внесено зміни до Постанови №168, зокрема, абзац 6 пункту 1-1 Постанови №168 викладено в наступній редакції:

Розмір додаткової винагороди за категоріями посад керівного та інструкторсько-викладацького складу у навчальних військових частинах (навчальних центрах, навчальних підрозділах) встановлюється згідно з додатком.

Відповідно до пункту 2 розділу XXXIV Порядку №260 (з 29.09.2023), на період дії воєнного стану військовослужбовцям додаткова винагорода згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022р. №168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану” виплачується в таких розмірах: від 15 000 до 30 000 гривень - військовослужбовцям, які обіймають посади керівного та інструкторсько-викладацького складу в навчальних військових частинах (навчальних центрах, навчальних підрозділах) (у розрахунку на місяць пропорційно часу здійснення підготовки та навчання персоналу).

Розмір додаткової винагороди за конкретними категоріями посад керівного та інструкторсько-викладацького складу затверджується Кабінетом Міністрів України. Перелік навчальних військових частин (навчальних центрів, навчальних підрозділів), а також посад керівного та інструкторсько-викладацького складу затверджується Міністром оборони України.

Отже, на період воєнного стану додаткова винагорода виплачується у розмірі від 15000 до 30000 гривень військовослужбовцям, які обіймають посади керівного та інструкторсько-викладацького складу в навчальних військових частинах (навчальних центрах, навчальних підрозділах) пропорційно часу здійснення підготовки та навчання персоналу в розрахунку на місяць.

Наказом Міністерства оборони України від 30.04.2024 №275 Порядок №260 доповнено розділом ХХХV “Виплата додаткової винагороди військовослужбовцям, які обіймають посади керівного та інструкторсько-викладацького складу під час воєнного стану (особливого періоду)”, пунктом 1 якого передбачено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям, які обіймають посади керівного та інструкторсько-викладацького складу в навчальних військових частинах (навчальних центрах, навчальних підрозділах), додаткова винагорода згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану” виплачується в розмірах від 15000 до 30000 гривень (у розрахунку на місяць пропорційно часу здійснення підготовки та навчання персоналу).

Розмір додаткової винагороди за конкретними категоріями посад керівного та інструкторсько-викладацького складу затверджується Кабінетом Міністрів України. Перелік навчальних військових частин (навчальних центрів, навчальних підрозділів), а також посад керівного та інструкторсько-викладацького складу (далі - Перелік) затверджується Міністром оборони України.

Згідно з пунктом 2 розділу ХХХV Порядку №260 виплата додаткової винагороди здійснюється керівному та інструкторсько-викладацькому складу, який залучається (залучався) до проведення підготовки у навчальних військових частинах (навчальних центрах, навчальних підрозділах) (далі - навчальні військові частини):

з дня початку проведення підготовки у навчальних військових частинах до дня її завершення, незалежно від кількості проведених занять керівним та інструкторсько-викладацьким складом за час здійснення підготовки персоналу;

з дня вступу до виконання обов`язків за посадою, у тому числі й у разі тимчасового виконання обов`язків за посадою, до дня звільнення від виконання обов`язків за посадою, за якою встановлена виплата додаткової винагороди. У разі допущення військовослужбовця до тимчасового виконання обов`язків за посадою, визначеною у Переліку, яка передбачає виплату додаткової винагороди в менших або більших розмірах, виплата такої винагороди здійснюється в розмірі, встановленому за посадою, що тимчасово виконується;

з дня початку виконання завдань, пов`язаних з підготовкою та навчанням особового складу (підрозділів), військовослужбовцям, направленим у службові відрядження для виконання цих завдань, до дня закінчення їх виконання, у розмірах, встановлених Переліком.

Виплата додаткової винагороди здійснюється на підставі наказу командира військової частини, командирам військових частин - на підставі наказу вищого командира за підпорядкованістю.

Пунктом 3 розділу ХХХV Порядку №260 передбачено, що підтвердження проведення підготовки у навчальних військових частинах здійснюється на підставі таких документів: розпорядження на здійснення підготовки; наказу командира навчальної військової частини про організацію проведення підготовки; розкладу занять; журналу обліку бойової підготовки; плану-конспекту проведення занять; відомості визначення індивідуальної оцінки та обліку результатів виконання вправ стрільб (водіння); оціночної відомісті виконання нормативів з предметів навчання.

Підтвердження військовослужбовцям, направленим у службові відрядження для виконання завдань, пов`язаних з підготовкою та навчанням особового складу (підрозділів), часу виконання цих завдань здійснюється командирами навчальних військових частин шляхом повідомлення про це військових частин за місцем штатної служби військовослужбовців.

Аналізуючи наведене, слід дійти висновку, що пунктом 3 розділу ХХХV Порядку №260 передбачено чіткий перелік документів, якими має бути підтверджено проведення підготовки у навчальних військових частинах з тим, аби військовослужбовець набув право на виплату додаткової грошової винагороди, як особа, що займає посади керівного та інструкторсько-викладацького складу в навчальних військових частинах.

Порядок доповнено новим розділом згідно з Наказом Міністерства оборони №275 від 30.04.2024, з урахуванням змін, внесених Наказом Міністерства оборони №290 від 06.05.2024, застосовується з 01 червня 2023 року.

Таким чином, право на отримання додаткової винагороди у позивача, як інструктора військової частини НОМЕР_2 військової частини НОМЕР_1 , виникло з 01.06.2023 року.

Отже, вирішенню підлягає питання наявності підстав для виплати позивачу додаткової грошової винагороди за період з 01.06.2023 по 30.04.2024, з 01.09.2024 по 13.12.2024.

Законодавством визначений чіткий перелік документів, якими має бути підтверджено проведення підготовки у навчальних військових частинах з тим, аби військовослужбовець набув право на виплату додаткової грошової винагороди.

Як вбачається з довідки про нараховані та виплачені суми грошового забезпечення за 2024 ОСОБА_1 отримав додаткову винагороду відповідно до Постанови №168 пропорційно часу здійснення підготовки та навчання персоналу у в/ч НОМЕР_1 , яка є навчальною частиною, за період з 04.05.2024 по 28.08.2024.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів зазначає, що такі не містять належного документального підтвердження проведення інструкторсько-викладацьких занять у навчальному взводі навчальної роти навчального батальйону школи індивідуальної підготовки військової частини НОМЕР_1 у спірні періоди, в тому числі, звітної документації щодо проведення навчань/занять безперервно у такі періоди.

Судом першої інстанції ухвалою суд витребувано за клопотанням позивача всі необхідні звітні документи щодо здійснення викладацько-інструкторської діяльності ОСОБА_1 , однак відповідачі повідомили суд, що позивач не виконував обов`язки інструктора складу у військових частинах НОМЕР_1 та НОМЕР_2 , за які передбачена додаткова винагорода.

Протилежного позивачем не доведено.

Враховуючи відсутність документального підтвердження проведення інструкторсько-викладацьких занять у періоди з 01.06.2023 по 30.04.2024, з 01.09.2024 по 13.12.2024, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що позивач не набув права на виплату додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168 та Порядком №260.

Інші доводи та аргументи скаржника, наведені ним у апеляційній скарзі, не спростовують висновків суду першої інстанції і свідчать про незгоду із правовою оцінкою судом обставин справи, встановлених у процесі її розгляду.

При обгрунтуванні цієї постанови суд апеляційної інстанції також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «РуїсТоріха проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги докази, наявні в матеріалах справи, колегія суддів прийшла до висновку, що доводи апеляційної скарги, наведені на спростування висновків суду першої інстанції, не містять належного обґрунтування чи нових переконливих доказів, які б були безпідставно залишені без уваги судом першої інстанції.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Щодо розподілу судових витрат, то такий відповідно до ст. 139 КАС України не здійснюється.

Керуючись ст. 311, ст. 316, ст. 321, ст. 325, ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2025 року у справі №140/5930/25 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України.

Головуючий суддя Л. П. Іщук

судді І. М. Обрізко

М.А. Пліш