Постанова від 05 серпня 2026 р. у справі №260/6970/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 серпня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 260/6970/25 пров. № А/857/680/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді Іщук Л.П.,

суддів Обрізка І.М., Пліша М.А.,

розглянувши у порядку письмового провадження у м. Львові апеляційні скарги ОСОБА_1 та Виконавчого комітету Ужгородської міської ради на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2025 року (головуючий суддя Рейті С.І., м. Ужгород) у справі № 260/6970/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Ужгородської міської ради про визнання дій та бездіяльності протиправними,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовом до Виконавчого комітету Ужгородської міської ради, в якому просить визнати протиправною бездіяльність Виконавчого комітету Ужгородської міської ради щодо невиконання затвердженого кошторисного розрахунку вартості об`єкта будівництва “Капітальний ремонт квартири АДРЕСА_1 , що належить особі з інвалідністю в наслідок війни” (додаток 1, 2), згідно “РІШЕННЯ” від 24.03.2025 року № 151, у розмірі 225166 грн., 00 коп., посилаючись на відсутність коштів у місцевому бюджеті; зобов`язати Виконавчий комітет Ужгородської міської ради відповідно до п.8 ч.1 ст. 13 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, п.п. 2, 3, 5-11 Порядку проведення безоплатного капітального ремонту власних житлових будинків і квартир осіб, що мають право на таку пільгу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.2009 року № 565, виконати затверджений кошторисний розрахунок вартості об`єкта будівництва “Капітальний ремонт квартири АДРЕСА_1 , що належить особі з інвалідністю в наслідок війни” (додаток 1, 2), згідно “РІШЕННЯ” від 24.03.2025 року № 151, у розмірі 225 166 грн., 00 коп., з місцевого бюджету.

Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2025 року позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Виконавчого комітету Ужгородської міської ради щодо невиконання вимог п. 11 Порядку проведення безоплатного капітального ремонту власних житлових будинків і квартир осіб, що мають право на таку пільгу, а також першочерговий поточний ремонт житлових будинків і квартир осіб, які мають на це право, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.2009 року № 565, в частині передання у встановленому законодавством порядку до органу, що є головним розпорядником коштів місцевого бюджету затверджені Рішенням Виконавчого комітету Ужгородської міської ради від 24.03.2025 року № 151 зведений кошторисний розрахунок вартості об`єкта будівництва “Капітальний ремонт квартири АДРЕСА_1 , що належить особі з інвалідністю внаслідок війни” і вартість безоплатного капітального ремонту квартири за адресою: АДРЕСА_2 , що належить особі з інвалідністю внаслідок війни, для подальшої роботи. Зобов`язано Виконавчий комітет Ужгородської міської ради на виконання вимог п.11 Порядку проведення безоплатного капітального ремонту власних житлових будинків і квартир осіб, що мають право на таку пільгу, а також першочерговий поточний ремонт житлових будинків і квартир осіб, які мають на це право, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.2009 року № 565 передати у встановленому законодавством порядку до органу, що є головним розпорядником коштів місцевого бюджету затверджені Рішенням Виконавчого комітету Ужгородської міської ради від 24.03.2025 року № 151 зведений кошторисний розрахунок вартості об`єкта будівництва “Капітальний ремонт квартири АДРЕСА_1 , що належить особі з інвалідністю внаслідок війни” і вартість безоплатного капітального ремонту квартири за адресою: АДРЕСА_2 , що належить особі з інвалідністю внаслідок війни, для подальшої роботи.

В задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, позивач та відповідач оскаржили його в апеляційному порядку, вважають, що судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права, а також не досліджено обставини, що мають значення для справи.

Позивач в обґрунтування апеляційних вимог зазначає, що починаючи з 01 січня 2017 року проведення безоплатного капітального ремонту житла ветеранів війни здійснюється за рахунок коштів місцевих бюджетів. Органи місцевого самоврядування зобов`язані передбачати відповідні видатки та самостійно визначати їх обсяги і порядок використання, виходячи з принципів самостійності та збалансованості бюджетів, визначених статтею 7 БК України. Вказує, що неодноразово звертався до відповідача, щодо виконання судових рішень та останнім було надано відповіді (Б-4138 від 29.09.2025 та Б-4884 від 05.12.2025) про відсутність можливості проведення безоплатного капітального ремонту житла за кошти з місцевого бюджету та про відсутність затвердженої бюджетної програми, на основі якої могло б бути передбачено фінансування для проведення ремонту квартири відповідно до наявного кошторису. Вважає, що позовні вимоги про зобов`язання відповідача відповідно до п.8 ч.1 ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», п.п. 2, 3, 5-11 Порядку проведення безоплатного капітального ремонту власних житлових будинків і квартир осіб, що мають право на таку пільгу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.2009 року № 565, виконати затверджений кошторисний розрахунок вартості об`єкта будівництва «Капітальний ремонт квартири АДРЕСА_1 , що належить особі з інвалідністю в наслідок війни» підлягають задоволенню.

Просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове судове рішення, яким позов задовольнити.

Відповідач апеляційну скаргу обгрунтовує тим, що вимоги позивача не підлягають задоволенню, оскільки строки проведення безоплатного капітального ремонту не обумовлені, договір між замовником та виконавцем робіт, який буде узгоджуватись з особою, що має право на пільгу, не укладався. Вважає, що судом першої інстанції, вийшовши за межі позовних вимог, не було досліджено всіх обставин справи, а саме відсутність програми, відсутність визначеного головного розпорядника бюджетних коштів по даних видатках у відповідності до статті 22 Бюджетного Кодексу України.

Просить рішення суду скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

Оскільки апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні), апеляційний суд відповідно до вимог пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України розглядає справу в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги слід залишити без задоволення з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 11.07.2023 року Закарпатський окружний адміністративний суд ухвалив рішення у справі № 260/3240/23 за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Ужгородської міської ради, яким зобов`язав Виконавчий комітет повторно розглянути його звернення від 20.04.2023 року про проведення безоплатного капітального ремонту квартири за адресою: АДРЕСА_2 відповідно до процедури, визначеної Порядком № 565. Зазначене рішення набрало законної сили 10.08.2023 року.

03.11.2023 року комісія Виконавчого комітету Ужгородської міської ради оглянула квартиру за вказаною адресою та склала акт обстеження технічного стану квартири, в якому зафіксувала незадовільний стан житла, що потребує капітального ремонту, а Департамент міської інфраструктури Ужгородської міської ради затвердив дефектний акт, зведений кошторисний розрахунок вартості об`єкта № 23, локальний кошторис на будівельні роботи № 02-01-01 та відомість ресурсів до нього.

12.01.2024 року Виконавчий комітет Ужгородської міської ради звернувся до Мінфіну та Міністерства соціальної політики України (далі — Мінсоцполітики) з проханням виділити з державного бюджету 235 тис. гривень для виконання судового рішення від 11.07.2023 року.

Цього ж дня Виконавчий комітет направив лист № 02.4-07/44 до Мінфіну з проханням виділити з державного бюджету на 2024 або 2025 рік цільову субвенцію для проведення капітального ремонту квартири ветерана війни, особи з інвалідністю III групи внаслідок війни ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 .

12.04.2024 року ОСОБА_1 звернувся до Виконавчого комітету Ужгородської міської ради.

07.05.2024 року Виконавчий комітет Ужгородської міської ради листом № Б/1634 повідомив ОСОБА_1 про те, що звернувся до Мінфіну та Мінсоцполітики за цільовою субвенцією.

08.07.2024 року ОСОБА_1 звернувся до Мінсоцполітики, щоб підтвердити факт звернення Виконавчого комітету Ужгородської міської ради.

16.07.2024 року Мінсоцполітики листом № 1341/0/5-24/31 повідомило, що питання житлово-комунального господарства належать до компетенції Міністерства розвитку громад та територій України, а вирішення питань капітального ремонту житла покладено на органи виконавчої влади та місцевого самоврядування

09.07.2024 року ОСОБА_1 звернувся до Мінфіну для підтвердження отримання звернення Виконавчого комітету Ужгородської міської ради.

10.07.2024 року Мінфін до листа-відповіді № 09010-11/Б-1040/1327 долучив лист від 16.01.2024 року № 09010-04-6/1297, адресований Виконавчому комітету Ужгородської міської ради, в якому зазначалося, що фінансування безоплатного капітального ремонту має здійснюватися з місцевого бюджету.

19.07.2024 року ОСОБА_1 повторно звернувся до Виконавчого комітету Ужгородської міської ради.

Цього ж дня Виконавчий комітет Ужгородської міської ради листом № Б-3043 повідомив ОСОБА_1 , що затвердженими програмами не передбачено фінансування таких витрат з місцевого бюджету.

Позивач оскаржив відмову відповідача у затвердженні кошторису на капітальний ремонт його квартири з місцевого бюджету.

Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 26.09.2024 року у справі № 260/4753/24 зобов`язано Виконавчий комітет Ужгородської міської ради відповідно до пункту 8 частини першої статті 13 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, п.п.2, 3, 5-11 Порядку проведення безоплатного капітального ремонту власних житлових будинків і квартир осіб, що мають право на таку пільгу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.2009 року № 565, скласти та затвердити кошторис на капітальний ремонт з місцевого бюджету щодо проведення безоплатного капітального ремонту квартири ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_3 . Рішення набрало законної сили 18.02.2025 року.

На виконання вказаного рішення розпорядженням міського голови 24.02.2025 року № 104 “Про створення комісії” було утворено комісію для вирішення питання щодо проведення безоплатного капітального ремонту квартири за адресою: АДРЕСА_2 .

25.02.2025 року комісією було проведено обстеження квартири та складено акт обстеження технічного стану, зведений кошторисний розрахунок вартості капітального ремонту квартири АДРЕСА_1 .

В подальшому, департаментом міської інфраструктури Ужгородської міської ради, на засідання виконавчого комітету міської ради, було підготовлено проєкт рішення “Про затвердження вартості проведення капітального ремонту житла”.

Рішенням Виконавчого комітету Ужгородської міської ради 24.03.2025 року № 151 “Про затвердження вартості проведення капітального ремонту житла” затверджено зведений кошторисний розрахунок вартості об`єкта будівництва “Капітальний ремонт квартири АДРЕСА_1 , що належить особі з інвалідністю внаслідок війни”. Пунктом другим вказаного рішення затверджено вартість безоплатного капітального ремонту квартири за адресою: АДРЕСА_4 , що належить особі з інвалідністю внаслідок війни”. Згідно п. 3 рішення, Департаменту соціальної політики Ужгородської міської ради звернутись у встановленому порядку за отриманням субвенцій з державного бюджету на фінансування витрат, пов`язаних із проведенням безоплатного капітального ремонту.

Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача в частині невиконання складеного та затвердженого кошторису розрахунок вартості об`єкта будівництва “Капітальний ремонт квартири АДРЕСА_1 , що належить особі з інвалідністю в наслідок війни” згідно “РІШЕННЯ” від 24.03.2025 року № 151, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Задовольняючи частково адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що у спірних правовідносинах права позивача порушені саме бездіяльністю відповідача, яка полягає в ухиленні від вчинення дій, які входять до кола його повноважень, а саме - невиконанні положень п.11 Порядку № 565, що і є належним способом захисту порушеного права, який застосовується судом у спірних правовідносинах.

Суд апеляційної інстанції погоджується з такими висновками і вважає за необхідне зазначити наступне.

Враховуючи вимоги частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 КАС України, законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Особам, які належать до осіб з інвалідністю внаслідок війни, згідно із пунктом 8 частини першої статті 13 Закону України від 22 жовтня 1993 року № 3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (далі - Закон № 3551-XII) надається пільга у вигляді позачергового безоплатного капітального ремонту власних жилих будинків і квартир та першочерговий поточний ремонт жилих будинків і квартир у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Порядок проведення безоплатного капітального ремонту власних житлових будинків і квартир осіб, що мають право на таку пільгу, а також першочерговий поточний ремонт житлових будинків і квартир осіб, які мають на це право, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.2009 року № 565 (далі - Порядок № 565).

Порядок № 565 передбачає подання особою, яка належать до осіб з інвалідністю внаслідок війни, письмової заяви до органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування за місцем свого постійного проживання і реєстрації (пункт 3 зазначеного Порядку).

Для вирішення питання щодо проведення безоплатного капітального ремонту орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування утворює комісію у складі спеціалістів житлово-експлуатаційних і ремонтно-будівельних організацій, представників органу, що фінансує виконання ремонтних робіт (є головним розпорядником коштів місцевого бюджету), органу технічної інвентаризації та інших уповноважених осіб (пункт 3 Порядку № 565).

Відповідно до пункту 7 Порядку № 565 комісія після обстеження будинку, квартири складає перелік, визначає види і обсяги робіт, які необхідно виконати, з урахуванням строку проведення останнього капітального ремонту та виходячи з переліку основних робіт згідно з додатками 3 і 4, орієнтовної тривалості ефективної експлуатації елементів будинку, квартири, визначеної правилами утримання житлових будинків та прибудинкових територій.

За результатами обстеження будинку, квартири складаються дефектний акт, кошторисний розрахунок і визначається загальна вартість капітального ремонту (пункт 8 Порядку № 565).

За заявою особи, щодо якої прийнято рішення про проведення безоплатного капітального ремонту, комісія приймає рішення про виконання в межах вартості безоплатного капітального ремонту одного чи кількох видів ремонтних робіт, визначених за результатами обстеження (перекриття всієї площі покрівлі, заміна віконних рам, перекриття всієї площі підлоги будинку тощо) (пункт 9 Порядку № 565).

Пунктом 10 Порядку № 565 передбачено, що кошторисний розрахунок і вартість безоплатного капітального ремонту затверджуються рішенням органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування за поданням комісії і не підлягають зміні.

Затверджені кошторисний розрахунок і вартість безоплатного капітального ремонту передаються у встановленому законодавством порядку до органу, що є головним розпорядником коштів місцевого бюджету, для подальшої роботи (п. 11 Порядку № 565).

Згідно п.12 Порядку № 565 безоплатний капітальний ремонт проводиться у встановленому порядку суб`єктами господарювання, які відповідно до законодавства мають право на виконання таких робіт, на замовлення органу, що є головним розпорядником коштів місцевого бюджету.

Строки проведення безоплатного капітального ремонту обумовлюються в договорі між замовником та виконавцем робіт, узгоджуються з особою, що має право на пільгу (п. 13 Порядку № 565).

Як вже було встановлено, позивач звернувся до суду із позовом про визнання протиправною бездіяльності відповідача в частині невиконання складеного та затвердженого кошторису розрахунку вартості об`єкта будівництва “Капітальний ремонт квартири № 132, за адресою: вул. Миколи Боб`яка, 1 у м. Ужгород, що належить особі з інвалідністю в наслідок війни” згідно “РІШЕННЯ” від 24.03.2025 року № 151.

Зі змісту апеляційної скарги Виконавчого комітету Ужгородської міської ради вбачається, що ним не заперечується факт невиконання Рішення від 24.03.2025 року № 151 та з посиланням на п.12 та п.13 Порядку № 565 вказує, що оскільки строки проведення безоплатного капітального ремонту наразі не обумовлені, договір між замовником та виконавцем робіт, який буде узгоджуватись з особою, що має право на пільгу, не укладався, відтак, відсутні підстави для зобов`язання відповідача виконати затверджений кошторисний розрахунок вартості об`єкта будівництва “Капітальний ремонт квартири № 132, за адресою: вул. Миколи Боб`яка, 1 у м. Ужгород, що належить особі з інвалідністю в наслідок війни.

У спірних правовідносинах належить враховувати положення бюджетного законодавства, яке зазнало істотних змін після прийняття Порядку № 565.

До 01 січня 2017 року видатки на безоплатний капітальний ремонт житла ветеранів війни враховувалися у складі відповідної субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам (частина п`ята статті 102 БК України у редакції до змін). Однак після внесення змін Законом України від 20 грудня 2016 року № 1789-VIII «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України» зазначену норму виключено, а фінансування таких ремонтів віднесено до видатків місцевих бюджетів відповідно до пункту 20-4 статті 91 БК України.

Таким чином, починаючи з 01 січня 2017 року проведення безоплатного капітального ремонту житла ветеранів війни здійснюється за рахунок коштів місцевих бюджетів. Органи місцевого самоврядування зобов`язані передбачати відповідні видатки та самостійно визначати їх обсяги і порядок використання, виходячи з принципів самостійності та збалансованості бюджетів, визначених статтею 7 БК України.

Закон України від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні» (далі - Закон № 280/97-ВР) також покладає на виконавчі органи місцевих рад обов`язок вирішувати питання соціального захисту населення, зокрема щодо надання допомоги ветеранам війни та проведення капітального ремонту житла (підпункт 2 пункту «а» частини першої статті 34).

Верховний Суд у постанові від 16.09.2025 у справі № 260/4753/25 виснував, що Закон України від 21.05.1997 року № 280/97-ВР “Про місцеве самоврядування в Україні” покладає на виконавчі органи місцевих рад обов`язок вирішувати питання соціального захисту населення, зокрема щодо надання допомоги ветеранам війни та проведення капітального ремонту житла (підпункт 2 пункту “а” частини першої статті 34). Принцип самостійності місцевих бюджетів (стаття 7 БК України) передбачає право і обов`язок органів місцевого самоврядування забезпечувати фінансування видатків, віднесених законом до їхньої компетенції. Відсутність відповідної бюджетної програми або асигнувань у місцевому бюджеті не може звільняти орган місцевого самоврядування від обов`язку скласти та затвердити кошторис на капітальний ремонт, передбачений Порядком № 565, і вчиняти дії, необхідні для реалізації права позивача. Посилання на відсутність асигнувань або місцевої програми не звільняє орган місцевого самоврядування від виконання визначених законом процедурних обов`язків, а зобов`язання, покладені судами попередніх інстанцій, спрямовані на завершення адміністративної процедури: скласти та затвердити кошторис, передати його головному розпоряднику коштів місцевого бюджету для подальших дій.

Відповідачем на виконання вимог п.10 Порядку № 565 затверджено зведений кошторисний розрахунок вартості об`єкта будівництва “Капітальний ремонт квартири АДРЕСА_1 , що належить особі з інвалідністю внаслідок війни” та затверджено вартість безоплатного капітального ремонту квартири за адресою: АДРЕСА_2 , що належить особі з інвалідністю внаслідок війни.

Як вже зазначалось апеляційним судом, відповідно до п. 11 Порядку № 565 затверджені кошторисний розрахунок і вартість безоплатного капітального ремонту передаються у встановленому законодавством порядку до органу, що є головним розпорядником коштів місцевого бюджету, для подальшої роботи.

Згідно п.12 Порядку № 565 безоплатний капітальний ремонт проводиться у встановленому порядку суб`єктами господарювання, які відповідно до законодавства мають право на виконання таких робіт, на замовлення органу, що є головним розпорядником коштів місцевого бюджету.

Доказів вчинення Виконавчим комітетом Ужгородської міської ради дій, необхідних для реалізації права позивача на капітальний ремонт його житла, що передбачені Порядком № 565, в частині передання у встановленому законодавством порядку до органу, що є головним розпорядником коштів місцевого бюджету, для подальшої роботи затвердженого кошторисного розрахунку і вартості безоплатного капітального ремонту, замовлення органом, що є головним розпорядником коштів місцевого бюджету безоплатного капітального ремонту в суб`єкта господарювання, який відповідно до законодавства має право на виконання таких робіт, а також, укладення відповідного договору між замовником та виконавцем робіт з обумовленням строків проведення безоплатного капітального ремонту та їх узгодження з особою, що має право на пільгу (п.13), не надано.

Суд першої інстанції підставно вказав, що у спірних правовідносинах права позивача порушені саме бездіяльністю відповідача, яка полягає в ухиленні від вчинення дій, які входять до кола його повноважень, а саме - невиконанні положень п.11 Порядку № 565, а зобовязання вчинити такі дії є належним способом захисту порушеного права, який застосовується судом у спірних правовідносинах.

Колегія суддів вважає за необхідне наголосити, що згідно частини 2 статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Вихід за межі позову можливий у виняткових випадках, зокрема, коли повний та ефективний захист прав, свобод та інтересів неможливий у заявлений позивачем спосіб. Такий вихід за межі позовних вимог має бути пов`язаний із захистом саме тих прав, свобод та інтересів, щодо яких подана позовна заява (постанова Верховного Суду від 24 вересня 2019 року у справі №819/1420/15).

Установлюючи правило, що суд розглядає адміністративну справу в межах позовних вимог, ця норма встановлює виняток у вигляді можливості у суду вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного та повного захисту прав, свобод, інтересів людини, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин (сторін чи третіх осіб), про захист яких вони просять, від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (постанови Верховного Суду від 18 травня 2018 року у справі №826/6965/14, від 27 листопада 2018 року у справі №807/997/16, від 15 липня 2019 року у справі №804/14556/15, від 20 листопада 2019 року у справі №826/9457/18, від 22 листопада 2019року у справі №815/4392/15, від 23 грудня 2019 року у справі №815/3145/15, від 7 лютого 2020 року у справі №826/11086/18, від 5 травня 2020 року у справі №1340/4044/18, від 23червня 2020 року у справі №820/1545/16, від 6 серпня 2020 року у справі №805/3147/16-а).

Такі повноваження суду щодо визначення меж розгляду адміністративної справи є субсидіарними, не можуть змінювати предмет спору, а лише стосуються обсягу захисту порушеного права (постанова Верховного Суду від 7 лютого 2020 року у справі №826/11086/18).

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Адміністративний суд не обмежений у виборі способів відновлення права особи, порушеного владними суб`єктами, а вправі обрати найбільш ефективний спосіб відновлення порушеного права, який відповідає характеру такого порушення.

Таким чином, колегія суддів вважає, що належним способом захисту, необхідним для поновлення прав позивача з метою запобігання порушенню його прав, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав позивача без необхідності додаткових його звернень до суду та виконання будь-яких інших умов для цього, апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції, що слід вийти за межі позовних вимог та задовольнити позовні вимоги позивача шляхом визнання протиправною бездіяльності відповідача та зобов`язання такого на виконання вимог п.11 Порядку № 565 передати у встановленому законодавством порядку до органу, що є головним розпорядником коштів місцевого бюджету затверджені кошторисний розрахунок і вартість безоплатного капітального ремонту, для подальшої роботи.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, зокрема у рішенні у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відображено принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п.29).

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, доводами апеляційних скарг висновки, викладені в судовому рішенні не спростовуються і підстав для його скасування немає.

За правилами статті 139 КАС України судом не вирішується питання про розподіл судових витрат.

Керуючись ст. 311, ст. 315, ст. 316, ст. 321, ст. 325, ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційні скарги ОСОБА_1 та Виконавчого комітету Ужгородської міської ради залишити без задоволення, а рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2025 року у справі № 260/6970/25 - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України.

Головуючий суддя Л. П. Іщук

судді І. М. Обрізко

М.А. Пліш