Постанова від 02 серпня 2026 р. у справі №260/2297/26 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 серпня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 260/2297/26 пров. № А/857/28647/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Сала П.І.,

суддів Димарчук Т.М., Москаля Р.М.,

за участю:

секретаря судового засідання Бугрінової Е.В.,

представника позивача (апелянта) Боричевського В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Закарпаттяенергозбут" до Відділу державної виконавчої служби у місті Ужгороді Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про визнання протиправною та скасування постанови,

провадження у якій відкрито за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю "Закарпаттяенергозбут" на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 04 травня 2026 року (суддя Гаврилко С.Є.),

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування

У квітні 2026 року товариство з обмеженою відповідальністю "Закарпаттяенергозбут" (далі - ТОВ "Закарпаттяенергозбут" або позивач) звернулося до суду з позовом до Відділу державної виконавчої служби у місті Ужгороді Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (далі - ВДВС у м. Ужгороді або відповідач), в якому просило визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця ВДВС у м. Ужгороді Дерев"янка О.В. від 30.03.2026 ВП № 80636378 про стягнення виконавчого збору у розмірі 1 722 872,00 грн.

На обґрунтування позовних вимог товариство зазначило, що державний виконавець протиправно виніс оскаржувано постанову, хоча був зобов"язаний невідкладно після відкриття відповідного виконавчого провадження з виконання наказу Господарського суду Закарпатської області № 907/670/23 від 09.03.2026 зупинити це виконавче провадження на підставі пункту 10-5 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про виконавче провадження".

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 04.05.2026 у задоволенні позову відмовлено.

Суд виходив із того, що стягнення виконавчого збору є безумовною дією, яку вчиняє державний виконавець у межах виконавчого провадження незалежно від здійснених дій, і є встановленою державою складовою процедури виконавчого провадження, що гарантує ефективне виконання рішення суду боржником. Оскаржувана постанова про стягнення виконавчого збору правомірно прийнята у зв"язку з відкриттям виконавчого провадження за заявою стягувача ПрАТ "Національна енергетична компанія "Укренерго", оскільки іншого порядку дій державного виконавця закон не передбачає. Зупинення виконавчого провадження на виконання пункту 10-5 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про виконавче провадження" не змінює визначених законом умов та підстав для відкриття виконавчого провадження та стягнення виконавчого збору з боржника, адже примусове виконання рішення розпочинається з моменту прийняття постанови про відкриття виконавчого провадження, а тому одночасно з відкриттям виконавчого провадження державний виконавець повинен вирішити питання про стягнення виконавчого збору.

Короткий зміст та обґрунтування вимог апеляційної скарги

У поданій апеляційній скарзі ТОВ "Закарпаттяенергозбут" просить рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 04.05.2026 скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та неповноту з"ясування обставин справи.

Вимоги за апеляційною скаргою обґрунтовує тим, що у рамках виконання наказу Господарського суду Закарпатської області № 907/670/23, виданого 09.03.2026, зважаючи на положення пункту 10-5 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про виконавче провадження", виконавчі дії та заходи примусового виконання рішення підлягали зупиненню відразу після винесення постанови про відкриття виконавчого провадження від 30.03.2026. З цих підстав винесена державним виконавцем постанова про стягнення виконавчого збору є протиправною, оскільки на момент її прийняття існували передбачені законом обставини, які унеможливлювали подальше вчинення будь-яких виконавчих дій у відповідному виконавчому провадженні.

Позиція іншої сторони

Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Зазначає, що одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження обов"язком державного виконавця є винесення постанови про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження та постанови про стягнення виконавчого збору. Неприйняття державним виконавцем постанови про стягнення з боржника виконавчого збору було б грубим порушенням імперативних приписів ч. 4 ст. 27 Закону України "Про виконавче провадження". Водночас законодавством не передбачено, що обов"язок винесення державним виконавцем постанови про стягнення виконавчого збору одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження скасовується (зупиняється) наявністю підстав для винесення постанови про зупинення вчинення виконавчих дій. До того ж постанова про зупинення вчинення виконавчих дій виноситься державним виконавцем не пізніше наступного робочого дня, коли йому стало відомо про відповідні обставини.

Рух справи в суді апеляційної інстанції

Апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Закарпаттяенергозбут" відкрито ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 08.06.2026. При цьому встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу та вирішено витребувати справу № 260/2297/26 із Закарпатського окружного адміністративного суду.

Після отримання матеріалів справи та вчинення необхідних підготовчих дій, ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24.07.2026 справу призначено до апеляційного розгляду на 03.08.2026 з повідомленням сторін.

15.06.2026 відповідач подав клопотання про залишення без розгляду позовної заяви ТОВ "Закарпаттяенергозбут" на підставі п. 3 ч. 1 ст. 240 КАС України.

Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03.08.2026 у задоволенні вказаного клопотання відмовлено.

27.07.2026 відповідач та 29.07.2026 позивач подали до суду апеляційної інстанції додаткові письмові пояснення, у яких звернули увагу на актуальну судову при вирішенні подібних спорів.

У судовому засіданні представник позивача вимоги за апеляційною скаргою підтримав та надав пояснення, які відповідають її змісту.

Належно повідомлений відповідач (його представник) на виклик суду не з"явився, заяв (клопотань) про відкладення апеляційного розгляду справи через причини, які можуть визнаватися поважними не подав. Відтак на підставі положень ч. 2 ст. 313 КАС України апеляційний розгляд вирішено здійснювати за його відсутності.

Установлені судом першої інстанції та перевірені апеляційним судом обставини справи

Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 22.07.2025 у справі № 907/670/23 стягнуто з ТОВ "Закарпаттяенергозбут" на користь ПрАТ "Національна енергетична компанія "Укренерго" 34 813,20 грн пені, 4290 798,30 грн 3% річних, 12 643 866,82 грн інфляційних нарахувань та 259 241,95 грн у повернення сплаченого судового збору.

На виконання зазначеного рішення Господарським судом Закарпатської області видано наказ від 09.03.2026 № 907/670/23, який заявою стягувача № 01/20489 від 24.03.2026 пред"явлено до примусового виконання у ВДВС у м. Ужгороді (вх. № 4245 від 30.03.2026).

Постановою головного державного виконавця ВДВС у м. Ужгороді Дерев"янка О.В. відкрито виконавче провадження ВП № 80636378 на виконання наказу Господарського суду Закарпатської області № 907/670/23 від 09.03.2026 про стягнення з ТОВ "Закарпаттяенергозбут" на користь ПрАТ "Національна енергетична компанія "Укренерго" 34813,20 грн пені, 4290798,30 грн - 3% річних, 12 643 866,82 грн інфляційних нарахувань та 259 241,95 грн у повернення сплаченого судового збору.

У пункті 3 вказаної постанови зазначено про стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 1 722 872,02 грн (10% від суми стягнення).

Крім того, 30.03.2026 головним державним виконавцем ВДВС у м. Ужгороді Дерев"янком О.В., відповідно до вимог статей 3, 27, 40, 42 Закону України "Про виконавче провадження" та пункту 2 розділу VI Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5, винесено:

1) постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження № 80636378 - 161 грн;

2) постанову про стягнення виконавчого збору у виконавчому провадженні № 80636378 у розмірі 1 722 872,02 грн.

Вважаючи протиправною зазначену постанову про стягнення виконавчого збору, 08.04.2026, ТОВ "Закарпаттяенергозбут" звернулося до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовом про її скасування.

Оцінка апеляційним судом висновків суду першої інстанції, рішення якого переглядається, та доводів учасників справи

Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" від 02 червня 2016 року № 1404-VIII (далі - Закон № 1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Статтею 3 Закону № 1404-VIII визначено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення, зокрема, на підставі таких виконавчих документів як виконавчі листи та накази, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень.

Згідно з ч. 1 ст. 5 Закону № 1404-VIII примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та, у передбачених цим Законом випадках, на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії (ч. 1 ст. 18 Закону № 1404-VIII).

Частиною першою статті 26 Закону № 1404-VIII передбачено, що державний виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Відповідно до ч. 5 ст. 26 Закону № 1404-VIII виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

Статтею 27 Закону № 1404-VІІІ надано визначення поняття "виконавчий збір" та унормовано питання щодо його розміру, порядку та підстав стягнення.

Так, згідно з ч. 1 ст. 27 Закону № 1404-VІІІ виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

В силу приписів ч. 32 ст. 27 Закону № 1404-VІІІ виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.

За вимогами ч. 4 ст. 27 Закону № 1404-VІІІ державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

Виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, та у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 17 частини першої статті 39 цього Закону. Виконавчий збір не стягується із сум податкового боргу (у тому числі штрафних санкцій та пені) та недоїмки зі сплати єдиного соціального внеску на загальнообов"язкове державне соціальне страхування у разі їх списання згідно з пунктами 2-3, 2-4 та підпункту 26.2 пункту 26 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України та пунктом 9-15 розділу VIII Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов"язкове державне соціальне страхування" (ч. 9 ст. 27 Закону № 1404-VІІІ).

Окремі питання організації виконання судових рішень визначені Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженою наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 02.04.2012 за №489/20802.

Пунктом 8 розділу ІІІ Інструкції № 512/5 встановлено, що стягнення виконавчого збору здійснюється у порядку, визначеному статтею 27 Закону.

Про стягнення з боржника виконавчого збору та його розмір державний виконавець зазначає у постанові про відкриття виконавчого провадження.

Виконавчий збір стягується з боржника на підставі постанови про стягнення виконавчого збору, у якій зазначаються розмір та порядок стягнення нарахованого виконавчого збору.

Постанову про стягнення виконавчого збору державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження (крім виконавчих документів про стягнення аліментів) та не пізніше наступного робочого дня після її винесення надсилає сторонам виконавчого провадження.

Отже, аналіз наведених норм чинного законодавства свідчить про те, що стягнення виконавчого збору пов`язується з початком примусового виконання, оскільки державний виконавець одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження виносить постанову про стягнення виконавчого збору. При цьому стягнення виконавчого збору є безумовною дією, яку здійснює державний виконавець у межах виконавчого провадження, незалежно від здійснених виконавчих дій, і є встановленою державою складовою процедури виконавчого провадження, що гарантує ефективне здійснення виконання рішення суду боржником за допомогою стимулювання боржника до намагання виконати виконавчий документ самостійно до відкриття виконавчого провадження у зв`язку із ймовірністю стягнення відповідної суми у випадку примусового виконання (додатково див. постанову КАС ВС від 28.04.2020 у справі № 480/3452/19).

Крім того, з процитованих нормативних приписів можна дійти висновку, що про стягнення виконавчого збору державний виконавець зазначає у постанові про відкриття виконавчого провадження. Також одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження державним виконавцем приймається постанова про стягнення виконавчого збору, у якій зазначаються розмір та порядок стягнення нарахованого виконавчого збору.

Водночас в розумінні положень Закону № 1404-VIII примусове виконання виконавчого документу розпочинається з моменту винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

Таким чином, стягнення виконавчого збору зумовлюється лише фактом початку примусового виконання (відкриттям виконавчого провадження) та не ставиться у залежність від фактично вчинених дій щодо примусового виконання. Стягнення виконавчого збору є не правом, а обов`язком державного виконавця при відкритті виконавчого провадження. Крім того, на момент відкриття виконавчого провадження державний виконавець не зобов`язаний самостійно з`ясовувати будь-яку інформацію щодо виконання судового рішення боржником, оскільки вчинення будь-яких дій до відкриття виконавчого провадження Законом № 1404-VIII не передбачено.

Аналогічна правова позиція також наведена у постановах КАС ВС від 28.04.2020 у справі № 480/3452/19, від 26.06.2020 у справі № 360/3324/19 та від 23.12.2020 у справі № 620/334/20.

Крім того, колегія суддів зауважує, що згідно з ч. 3 ст. 40 Закону № 1404-VІІІ у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев`ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.

Аналізуючи у сукупності положення ч. 5, 6 ст. 26, ч. 1-4 ст. 27 Закону № 1404-VІІІ, можливо дійти висновку, що перелік виконавчих документів за якими виконавчий збір не стягується чітко визначений, а тому у всіх інших випадках стягнення виконавчого збору пов"язується з початком примусового виконання рішення. Таке примусове виконання розпочинається з моменту прийняття державним виконавцем постанови про відкриття виконавчого провадження, відтак одночасно з відкриттям виконавчого провадження він також повинен вирішити питання про стягнення виконавчого збору. Тобто стягнення з боржника виконавчого збору в постанові про відкриття виконавчого провадження є обов"язком державного виконавця.

Судом встановлено, що 30.03.2026 на адресу ВДВС у м. Ужгороді надійшла заява ПрАТ "Національна енергетична компанія "Укренерго" (стягувач) про примусове виконання наказу Господарського суду Закарпатської області від 09.03.2026 № 907/670/23, згідно з яким на користь стягувача з ТОВ "Закарпаттяенергозбут" (боржник) стягнуто 34 813,20 грн пені, 4290 798,30 грн 3% річних, 12 643 866,82 грн інфляційних нарахувань та 259 241,95 грн у повернення сплаченого судового збору, а всього 17 228 720,27 грн заборгованості.

За відсутності передбачених закон підстав для повернення вказаного виконавчого документа стягувачу, 30.03.2026 державним виконавцем прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження з виконання цього наказу та одночасно - постанову про мінімальний розмір витрат виконавчого провадження та постанову про стягнення виконавчого збору.

Отже, на момент відкриття виконавчого провадження ВП № 80636378 дії державного виконавця щодо визначення розміру виконавчого збору від суми стягнення згідно з постановою про відкриття про відкриття виконавчого провадження від 30.03.2026 ВП № 80636378 та стягнення відповідного розміру виконавчого збору з боржника згідно з оскаржуваною постановою про стягнення виконавчого збору від 30.03.2026 ВП № 80636378 є правомірними та відповідають вимогам чинного законодавства, оскільки вчинення таких дій є безальтернативним обов"язком державного виконавця на виконання імперативних приписів ч. 4 ст. 27 Закону № 1404-VІІІ.

При цьому колегія суддів відхиляє твердження апелянта про те, що з огляду на положення пункту 10-5 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець повинен був відразу після винесення постанови про відкриття виконавчого провадження зупинити таке виконавче провадження без вирішення питання про стягнення виконавчого збору.

Суд враховує, що, як і будь-який інший суб"єкт владних повноважень, державний виконавець може діяти виключно на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені законом (стаття 19 Конституції України).

Тобто діяльність органів державної влади та їх посадових осіб здійснюється відповідно до спеціально-дозвільного типу правового регулювання, яке побудовано на основі принципу "заборонено все, крім дозволеного законом; дозволено лише те, що прямо передбачено законом".

Застосування такого принципу суттєво обмежує цих суб"єктів у виборі варіантів чи моделі своєї поведінки, а також забезпечує використання ними владних повноважень виключно в межах закону і тим самим істотно обмежує можливі зловживання з боку держави та її органів.

Вчинення ж державним органом чи його посадовою особою дій у межах компетенції, але непередбаченим способом, у не передбаченій законом формі або з виходом за межі компетенції є підставою для визнання таких дій та правових актів, прийнятих у процесі їх здійснення, неправомірними.

Отже, суть втіленого у Конституції України спеціально-дозвільного принципу, на якому ґрунтується діяльність всіх без винятку органів публічної влади, передбачає встановлення чітких та регламентованих нормами права процедур їх функціонування, а також можливість здійснення суб"єктами публічної влади своїх повноважень лише відповідно до чинного законодавства та лише у визначених ним межах.

В контексті наведеного колегія суддів наголошує, що проаналізовані вище норми чинного законодавства покладають на державного виконавця обов"язок одночасно з відкриттям виконавчого провадження винести рішення про стягнення виконавчого збору та витрат виконавчого провадження, які є коштами виконавчого провадження.

Водночас положення пункту 10-5 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про виконавче провадження" зазначеного обов"язку виконавця не змінюють.

Так, цим пунктом прикінцевих та перехідних положень Закону № 1404-VІІІ встановлено, що тимчасово, на час дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, зупиняється вчинення виконавчих дій та заходів примусового виконання рішень (у тому числі накладення арешту на майно та грошові кошти) у виконавчих провадженнях у частині стягнення сум індексу інфляції за весь час прострочення грошового зобов"язання, 3 процентів річних від простроченої суми грошового зобов"язання чи іншого розміру процентів, встановлених договором або законом, сум неустойки (штрафу, пені) за прострочення виконання грошових зобов"язань, сплата яких передбачена договорами, за грошовими зобов"язаннями суб"єктів господарювання, що виникли у період з 24 лютого 2022 року по 1 вересня 2024 року, за якими боржниками є учасники ринку електричної енергії, перелік яких із зазначенням номерів судових справ оприлюднюється Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, на її офіційному веб-сайті, а саме:

постачальників універсальних послуг перед виробниками електричної енергії та гарантованим покупцем за договорами купівлі-продажу електричної енергії;

постачальників універсальних послуг перед операторами систем розподілу за договорами про надання послуг з розподілу;

постачальників універсальних послуг перед оператором системи передачі за договорами про надання послуг з передачі;

гарантованого покупця перед постачальниками універсальних послуг за договорами про надання послуг із забезпечення доступності електричної енергії для побутових споживачів;

гарантованого покупця перед виробниками електричної енергії за договорами купівлі-продажу електричної енергії;

гарантованого покупця перед виробниками електричної енергії з альтернативних джерел енергії за договорами про купівлю-продаж електричної енергії за "зеленим" тарифом та договорами про надання послуги із забезпечення підтримки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел за механізмом ринкової премії;

оператора системи передачі перед гарантованим покупцем та постачальниками універсальних послуг за договорами про надання послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії;

операторів систем розподілу перед оператором системи передачі за договорами про надання послуг з передачі та договорами про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління;

виробників електричної енергії перед гарантованим покупцем за договорами про надання послуг із забезпечення доступності електричної енергії для побутових споживачів.

При цьому, відповідно до пункту 17 розділу ІІІ Інструкції № 512/5, за наявності обставин, передбачених статтею 34, пунктами 1-4, 1-5, 10-2, підпунктом 1 пункту 10-3, підпунктом 1 пункту 10-4, пунктом 10-5 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону, виконавець виносить постанову про зупинення вчинення виконавчих дій, крім випадків, визначених Законом.

Отже, пунктом 10-5 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про виконавче провадження" встановлено додаткові (окрім загальних підстав, визначених статтею 34) підстави для зупинення виконавчих проваджень за певними видами стягнення, за якими боржниками є учасники ринку електричної енергії, перелік яких із зазначенням номерів судових справ оприлюднюється Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, на її офіційному веб-сайті.

Разом з тим колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що наявність підстав для зупинення виконавчого провадження на виконання пункту 10-5 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про виконавче провадження" жодним чином не змінює визначених законом умов та підстав для відкриття виконавчого провадження та стягнення виконавчого збору з боржника.

Відповідні норми прикінцевих та перехідних положень закону не встановлюють заборону на пред"явлення стягувачем виконавчого документу до органу державної виконавчої служби, так само як і не забороняють державному виконавцю відкрити виконавче провадження за таким виконавчим документом.

Відповідно, оскільки примусове виконання рішення розпочинається з моменту прийняття державним виконавцем постанови про відкриття виконавчого провадження, одночасно з відкриттям виконавчого провадження виконавець повинен вирішити питання про стягнення виконавчого збору.

Дії державного виконавця щодо відкриття виконавчого провадження та стягнення виконавчого збору є нерозривно пов"язаними та не можуть вчинятися як окремі, відірвані у часі процесуальні акти. Законодавцем встановлено імперативний обов`язок вчинення цих дій в один і той самий момент, що виключає право виконавця розділяти їх або виносити постанову про стягнення виконавчого збору пізніше. Будь-яке часове розірвання цього єдиного процесуального алгоритму дій свідчить про порушення встановленого законом порядку примусового виконання судового рішення.

Також колегія суддів вважає, що наявність підстав для зупинення виконавчого провадження не звільняє державного виконавця від обов`язку винести постанову про стягнення виконавчого збору, оскільки закон вимагає вчинення цієї дії одночасно з відкриттям провадження. Процесуальний етап зупинення є наступною дією і може настати лише після того, як виконавець належним чином оформив початок примусового виконання, що включає обов`язкове нарахування виконавчого збору. Будь-яке зупинення провадження без попереднього або одночасного винесення постанови про стягнення виконавчого збору теж буде трактуватися як порушення встановленої законом послідовності процесуальних дій.

Таким чином, враховуючи обставини справи та правове регулювання спірних правовідносин, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що при винесенні оскаржуваної постанови про стягнення виконавчого збору державний виконавець діяв на підставі, в межах своїх повноважень та у спосіб, що передбачені законом, і що наведені позивачем доводи на підтримку заявлених позовних вимог не свідчать про протиправність такої постанови.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до частин першої-третьої статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з"ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам процесуального закону рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 04.05.2026 відповідає, а викладені в апеляційні скарзі доводи є неприйнятними.

Частиною першою статті 315 КАС України визначено, що за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Згідно з ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Оскільки суд апеляційної інстанції не змінює судове рішення та не ухвалює нове, розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 322, 325, 328 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Закарпаттяенергозбут" залишити без задоволення.

Рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 04 травня 2026 року у справі № 260/2297/26 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя П. І. Сало

судді Т. М. Димарчук

Р. М. Москаль

Повне судове рішення складено 07.08.26