Постанова від 05 серпня 2026 р. у справі №120/9946/26 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 120/9946/26

Головуючий у 1-й інстанції: Комар П.А.

Суддя-доповідач: Шидловський В.Б.

06 серпня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Шидловського В.Б.

суддів: Капустинського М.М. Сапальової Т.В.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 06 липня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Національного університету оборони України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний з адміністративним позовом до Національного університету оборони України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії.

ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 06 липня 2026 року адміністративну справу №120/9946/26 за позовом ОСОБА_1 до Національного університету оборони України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії передати за підсудністю до Одеського окружного адміністративного суду.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, у якій просив скасувати ухвалу суду першої інстанції та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.

Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, у відповідності до вимог ч.2 ст.312 КАС України.

Передаючи справу за підсудністю, суд першої інстанції виходив з того, що місцем реєстрації позивача є АДРЕСА_1 ., а місцезнаходження відповідача у Донецькій області, то жодна зі сторін не має зареєстрованого місця проживання (перебування) чи місцезнаходження на території Вінницької області.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне.

Правила розмежування територіальної юрисдикції (підсудності) адміністративних справ встановлено параграфом 3 глави 2 КАС України.

Зокрема, відповідно до ч.1 ст.25 КАС України адміністративні справи з приводу оскарження індивідуальних актів, а також дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які прийняті (вчинені, допущені) стосовно конкретної фізичної чи юридичної особи (їх об`єднань), вирішуються за вибором позивача адміністративним судом за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання (перебування, знаходження) цієї особи-позивача або адміністративним судом за місцезнаходженням відповідача, крім випадків, визначених цим Кодексом.

Відповідно до пунктів 4, 5 ч.5 ст.160 КАС України в позовній заяві зазначаються: зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.

Під змістом позовних вимог розуміється визначення способу захисту свого права, свободи чи інтересу згідно із ч.1 ст.160 КАС України, який має формулюватися максимально чітко і зрозуміло.

До позовної заяви позивачем долучено довідку від 09.06.2026 № 509-5004066972 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, яка належним чином засвідчує фактичне місце проживання (перебування) ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 .

На переконання суду першої інстанції, використання для встановлення конкретного суду за визначеною територіальною підсудністю фактичної адреси проживання позивача як ВПО матиме наслідком невизначеність при вчиненні окремих процесуальних дій, адже фактичне місце проживання може змінюватись чи не щодня. Крім того, особа може мати більше ніж одне фактичне місце проживання, але зареєстроване може бути лише одне місце проживання.

Колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції помилковими з огляду на наступне.

Згідно із ч.1, 2 ст.29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово.

Нормативне визначення «місце проживання» містить Закон України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», відповідно до якого, місце проживання - житло з присвоєною у встановленому законом порядку адресою, в якому особа проживає, а також апартаменти (крім апартаментів у готелях), кімнати та інші придатні для проживання об`єкти нерухомого майна, заклад для бездомних осіб, інший надавач соціальних послуг з проживанням, стаціонарна соціально-медична установа та інші заклади соціальної підтримки (догляду), в яких особа отримує соціальні послуги.

Водночас згідно зі ст.3 зазначеного Закону вільний вибір місця проживання чи перебування - право громадянина України, а також іноземця та особи без громадянства, які на законних підставах перебувають на території України, на вибір адміністративно-територіальної одиниці, де вони хочуть проживати чи перебувати.

Доказами у матеріалах справи підтверджується, що ОСОБА_1 є внутрішньо переміщеною особою, фактичним місцем проживання якої є АДРЕСА_3 , що підтверджується довідкою від 09.06.2026 № 509-5004066972.

Гарантії дотримання прав, свобод та законних інтересів внутрішньо переміщених осіб встановлює Закон України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб».

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та мас право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Підставою для взяття на облік внутрішньо переміщеної особи є проживання на території, де виникли обставини, зазначені в статті 1 цього Закону, на момент їх виникнення.

З урахуванням приписів ст.5 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи засвідчує місце проживання внутрішньо переміщеної особи на період наявності підстав, зазначених у статті 1 цього Закону.

За таких обставин колегія суддів вважає, що довідка від 09.06.2026 № 509-5004066972 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи є належним доказом того, що зареєстрованим місцем проживання ОСОБА_1 є АДРЕСА_3 .

Згідно зі ст.2 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» Україна вживає всіх можливих заходів, передбачених Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, щодо запобігання виникненню передумов вимушеного внутрішнього переміщення осіб захисту та дотримання прав і свобод внутрішньо переміщених осіб, створення умов для добровільного повернення таких осіб до покинутого місця проживання або інтеграції за новим місцем проживання в Україні.

Відповідно до ч.1 ст.14 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» внутрішньо переміщені особи користуються тими ж правами і свободами відповідно до Конституції, законів та міжнародних договорів України, як і інші громадяни України, що постійно проживають в Україні. Забороняється їх дискримінація при здійсненні ними будь-яких прав і свобод на підставі, що вони є внутрішньо переміщеними особами.

Колегія суддів зазначає, що звернувшись з цим позовом саме до Вінницького окружного адміністративного суду, позивач правильно визначив територіальну підсудність спору, що виник між ним та відповідачем.

Натомість, суд першої інстанції, необґрунтовано пославшись на те, що терміни «місце проживання (перебування, знаходження)» чинне законодавство пов`язує саме з зареєстрованим у встановленому Законом України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» порядку проживанням особи, а не з її фактичним перебуванням, не надавши належної правової оцінки підставам проживання позивача у м.Вінниця, дійшов передчасного та безпідставного висновку, що з огляду на правила підсудності, визначені ст.25 КАС України, ця справа не підсудна Вінницькому окружному адміністративному суду.

За наведеного правового регулювання та обставин справи суд першої інстанції допустив порушення норм процесуального права, яке призвело до постановлення незаконної ухвали.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

Таким чином, колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції про наявність підстав для передачі позову за підсудністю у інший суд, у зв`язку з чим ухвала суду першої інстанції згідно ст.320 КАС України підлягає скасуванню, з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 320, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 06 липня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Національного університету оборони України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії скасувати.

Справу направити до Вінницького окружного адміністративного суду для продовження розгляду.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.

Головуючий Шидловський В.Б.

Судді Капустинський М.М. Сапальова Т.В.