Постанова від 06 серпня 2026 р. у справі №600/1427/25-а — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 600/1427/25-а

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Брезіна Тетяна Миколаївна

Суддя-доповідач - Смілянець Е. С.

07 серпня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Смілянця Е. С.

суддів: Полотнянка Ю.П. Драчук Т. О. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 21 січня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити ді,

В С Т А Н О В И В :

позивач звернувся в суд із позовом, в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 05.03.2025 року №241670075702 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області зарахувати період навчання ОСОБА_1 з 26.04.1986 по 01.03.1989 в Кіцманському технікумі до періоду проживання/роботи на території у зоні гарантованого добровільного відселення;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області призначити та здійснити нарахування й виплату ОСОБА_1 з 25.02.2025 року пенсію за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України від 28.02.1991 року № 796-ХІІ “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.

Чернівецький окружний адміністративний суд рішенням від 21.01.2026 в задоволенні позову відмовив.

Не погоджуючись з рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач зазначає, що судом першої інстанції розгляд справи проведено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, повно та всебічно досліджено наявні у справі докази та надано їм належну оцінку, а зроблені висновки у справі є правильними і законними.

Згідно з положеннями ч. 3 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі-КАС України), суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Виходячи з приписів ст.ст. 311, 263 КАС України, вищезазначена апеляційна скарга розглядається в порядку письмового провадження.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що позивач має право на пільги і компенсації встановлені Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", що підтверджується посвідченням серія НОМЕР_1 (Категорія 3).

До матеріалів справи додано довідку Веренчанської сільської ради від 06.08.2024 р. №336 про те, що позивач з народження - ІНФОРМАЦІЯ_1 по квітень 1989 р., з 17.06.1991 р. по жовтень 1993 р., з липня 1995 р. по березень 1999 р., з грудня 1999 р. по лютий 2000 р., з січня 2001 р. по лютий 2002 р., з листопада 2002 р. по лютий 2003 р., з листопада 2003 р. по лютий 2004 р. постійно проживав та з листопада 2004 р. по даний час постійно проживає в с. Киселів Чернівецького району Чернівецької області, яке відноситься до 3-ї категорії зони гарантованого добровільного відселення.

Матеріали справи також містять акт від 06.08.2024 р. про підтвердження проживання позивача в с. Киселів з народження - 27.08.1970 р. по квітень 1989 р., з 17.06.1991 р. по жовтень 1993 р., з липня 1995 р. по березень 1999 р., з грудня 1999 р. по лютий 2000 р., з січня 2001 р. по лютий 2002 р., з листопада 2002 р. по лютий 2003 р., з листопада 2003 р. по лютий 2004 р. постійно проживав та з листопада 2004 р. по даний час постійно проживає в с. Киселів Чернівецького району Чернівецької області. Також вказано, зокрема, що з вересня 1985 р. по лютий 1989 р. позивач навчався в Кіцманському родгоспі-технікумі і продовжував постійно проживати у господарстві батьків за вищевказаною адресою.

Матеріали справи містять копію військового квитка позивача НОМЕР_2 .

Також матеріали справи містять копію диплома НОМЕР_3 про закінчення навчання позивача в Кіцманському родгоспі-технікумі.

25.02.2025 р. позивач звернувся до пенсійного органу із заявою щодо призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку відповідно до ст. 55 Закону № 796-ХІІ. Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 05.03.2025 р. №241670075702, зазначено, що згідно поданих документів період роботи (проживання) на території у зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 р. становить – 1 рік 7 місяців 29 днів, що не дає право на зниження пенсійного віку для виходу на пенсію на років. До періоду проживання не зараховано період навчання з 26.04.1986 по 01.03.1989 в Кіцманському технікумі, оскільки територія розташування не відноситься до зони гарантованого добровільного відселення.

Згідно розрахунку стажу позивача страховий стаж станом на 16.01.2025 р. 25 років 2 місяці 6 днів.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне.

Так, принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначає Закон України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV).

Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону №1058-ІV передбачено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Умови призначення пенсії за віком встановлено ст. 26 Закону №1058-ІV.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 45 Закону № 1058-ІV пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я та єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення, визначає Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” №796-XII від 28.02.1991 (далі - Закон №796-XII).

Згідно із ст. 49 Закону №796-XII пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Статтею 55 Закону №796-XII визначено умови надання пенсій за віком особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення.

Зокрема, відповідно до п. 4 ч. 2 ч. 1 ст. 55 Закону № 796-XII особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого ст. 26 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу. Потерпілі від Чорнобильської катастрофи: особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років

Початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначеній зоні з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період.

З наведених положень Закону вбачається, що обов`язковою умовою наявності у особи права на призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку на підставі п. 4 ч. 2 ст. 55 Закону №796-ХІІ є факт проживання чи постійної роботи у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років.

Пенсійний вік за бажанням особи може бути знижено тільки за однією підставою, передбаченою цією статтею, якщо не обумовлено інше. При цьому відповідне зниження пенсійного віку, передбачене цією статтею, застосовується також до завершення періоду збільшення віку виходу на пенсію до 1 січня 2022 року. Призначення та виплата пенсій названим категоріям провадиться відповідно до Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” і цього Закону №796-XII (ч. 2 та 3 ст. 55 Закону №796-XII).

Приписами статті 14 Закону №796-XII визначено категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, для встановлення пільг і компенсацій. До них, зокрема, належать особи, потерпілі від Чорнобильської катастрофи (не віднесені до категорії 2), серед яких ті, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у зоні гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років, - категорія 3.

Документами, які підтверджують статус громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надають право користування пільгами, встановленими Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" є посвідчення "Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС" та "Потерпілий від Чорнобильської катастрофи" (частина 3 статті 65 Закону №796-XII).

Натомість, відповідно до статті 15 Закону №796-XII, довідка про період проживання, роботи на цих територіях, є підставою для визначення статусу потерпілих від Чорнобильської катастрофи, які проживають або працюють на забруднених територіях.

У постановах від 19.09.2019 у справі № 556/1172/17 та від 17.06.2020 у справі №572/456/17 Верховний Суд сформував правовий висновок, згідно якого виникнення права на зниження пенсійного віку законодавець пов`язує із фактом фізичного перебування особи у забрудненій зоні у зв`язку із постійним проживанням, або у зв`язку із роботою в такій місцевості. Зниження пенсійного віку залежить від рівня радіологічного забруднення місцевості та тривалості проживання в ній особи.

Верховним Судом у постановах від 29.01.2020 у справі № 572/245/17 та від 17.06.2020 у справі № 572/456/17 сформовано висновок про те, що підставою для призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку, є належність особи до потерпілих від Чорнобильської катастрофи та факт проживання (роботи), а не реєстрації у зоні посиленого радіологічного контролю.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 11.03.2024 у справі № 500/2422/23, від 19.09.2024 у справі № 460/23707/22 та від 02.10.2024 у справі № 500/551/23.

На виконання положень Закону № 1058-ІV постановою Правління Пенсійного фонду України 25 листопада 2005 року № 22-1 затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” (далі – Порядок № 22-1).

Абзацом 2 підпункту 7 пункту 2.1 розділу II Порядку № 22-1 передбачено, що до заяви про призначення пенсії за віком додаються документи, які підтверджують право на призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку. Для потерпілих від Чорнобильської катастрофи такими документами є: документи про період (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, видані органами місцевого самоврядування (підприємствами, установами, організаціями), або довідка про евакуацію із зони відчуження у 1986 році, видана Волинською, Житомирською, Київською, Рівненською або Чернігівською облдержадміністраціями; посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи (для осіб, які належать до категорії 4 постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи - за наявності).

Отже, підставою для призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку, є належність особи до потерпілих від Чорнобильської катастрофи та факт проживання (роботи), а не реєстрації у зоні радіаційного забруднення.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд, зокрема, у постановах від 29 січня 2020 року у справі № 572/245/17 та від 17 червня 2020 року у справі № 572/456/17.

У постановах від 19 вересня 2019 року у справі № 556/1172/17, від 11 березня 2024 року у справі № 500/2422/23, від 19 вересня 2024 року у справі № 460/23707/22, від 02 жовтня 2024 року у справі № 500/551/23 Верховний Суд також зазначив про те, що виникнення права на зниження пенсійного віку законодавець пов`язує із фактом фізичного перебування особи у зоні радіоактивного забруднення у зв`язку з постійним проживанням, або у зв`язку з роботою в такій місцевості. Водночас зниження пенсійного віку залежить від рівня радіологічного забруднення місцевості та тривалості проживання в ній особи.

Як вірно зазначає суд першої інстанції, наявність посвідчення постраждалого внаслідок Чорнобильської катастрофи не є безумовною і єдиною підставою для призначення пенсії на підставі положень абзацу п`ятого пункту 2 частини першої статті 55 Закону № 796-XII. Відтак, вагомим у цьому випадку є встановлення факту фізичного перебування особи на території радіоактивного забруднення у зв`язку з постійним проживанням або роботою на цій території.

Як встановлено судом першої інстанції, згідно довідки Веренчанської сільської ради від 06.08.2024 р. №336 та акту від 06.08.2024 р. позивач з народження - ІНФОРМАЦІЯ_1 по квітень 1989 р., з 17.06.1991 р. по жовтень 1993 р., з липня 1995 р. по березень 1999 р., з грудня 1999 р. по лютий 2000 р., з січня 2001 р. по лютий 2002 р., з листопада 2002 р. по лютий 2003 р., з листопада 2003 р. по лютий 2004 р. постійно проживав та з листопада 2004 р. по даний час постійно проживає в с. Киселів Чернівецького району Чернівецької області. Також вказано, зокрема, що з вересня 1985 р. по лютий 1989 р. позивач навчався в Кіцманському родгоспі-технікумі і продовжував постійно проживати у господарстві батьків за вищевказаною адресою.

Поряд із цим, суд критично оцінив вказані докази та зазначену в них інформацію, оскільки акт від 06.08.2024 р. складений відносно подій, які відбулись у 80-90 роках, що викликає сумнів у здатності членів комісії достовірно зафіксувати такі факти. На переконання суду, вказаний акт може підтвердити лише факти, які існують на теперішній момент, свідками чого й можуть бути члени цієї комісії. Однак, достовірність підтвердження періодів проживання, навчання, роботи, служби в армії згідно вказаного акту є сумнівною, а тому суд не бере його до уваги.

Також, суд першої інстанції обґрунтовано ставив під сумнів довідку старости села Киселів від 06.08.2024 р. №336, оскільки у підставах для підтвердження періоду проживання зазначено, зокрема, погосподарські книги без уточнень періоду їх складення, що унеможливлює підтвердити достовірність інформації погосподарських книг саме за 1980-1990 роки. Таким чином, відсутність належних доказів спростовує інформацію, викладену у наданій довідці та акті.

Крім того, судом досліджено надані докази щодо навчання позивача у Кіцманському родгоспі-технікумі, згідно яких місцем навчання позивача вказано м. Кіцмань, що на переконання суду, унеможливлює постійне проживання позивача на території с. Киселів Чернівецького району Чернівецької області.

Поряд із цим, позивачем до заяви від 25.02.2025 р. про призначення пенсії та для суду не надано інших доказів на підтвердження проживання у період навчання в с.Киселів, зокрема щодо форми навчання (денна/заочна) та інших доказів (довідки навчального закладу), які б виключали підстави вважати, що позивач не проживав під час навчання у гуртожитку навчального закладу, а приїздив щодня в с. Киселів за основним місцем проживання.

З огляду на зазначене, суд першої інстанції обґрунтовано вважав правомірним висновок відповідача про відсутність у позивача права на призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку відповідно до ст. 55 Закону № 796-ХІІ, оскільки наданими документами не підтверджено постійне проживання та роботу у зоні посиленого радіологічного контролю протягом трьох років.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 21 січня 2026 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених пп. "а"-"г" п.2 ч.5 ст. 328 КАС України.

Головуючий Смілянець Е. С.

Судді Полотнянко Ю.П. Драчук Т. О.