Постанова від 05 серпня 2026 р. у справі №560/5223/25 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 560/5223/25

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Печений Є.В.

Суддя-доповідач - Шидловський В.Б.

06 серпня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Шидловського В.Б.

суддів: Сапальової Т.В. Капустинського М.М. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 30 січня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до військової частини НОМЕР_1 та ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі – ІНФОРМАЦІЯ_2 , відповідачі), в якому просив: визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати йому індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 04.06.2018 із застосуванням щомісячної індексації-різниці відповідно до абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 (далі – Порядок №1078, у редакції, чинній станом на дату виникнення спірних правовідносин); зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та доплату індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 04.06.2018, виходячи з фіксованої величини 3 958,19 грн щомісячно, у загальному розмірі 12 402,32 грн, як різниці між сумою індексації та розміром підвищення доходу відповідно до абзаців 4–6 пункту 5 Порядку №1078, з урахуванням раніше виплачених сум, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб (ПДФО) відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44 (далі – Порядок №44, у редакції, станом на дату виникнення спірних правовідносин); визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_3 щодо не нарахування та не виплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 22.07.2020 по 19.07.2022 із застосуванням щомісячної індексації-різниці відповідно до абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078; зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 здійснити перерахунок та доплату індексації грошового забезпечення за період з 22.07.2020 по 19.07.2022, виходячи з фіксованої величини 3 958,19 грн щомісячно, у загальному розмірі 94 741,18 грн, як різниці між сумою індексації та розміром підвищення доходу відповідно до абзаців 4–6 пункту 5 Порядку №1078, з урахуванням раніше виплачених сум, із одночасною компенсацією сум ПДФО відповідно до пункту 2 Порядку №44.

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 30 січня 2026 року позов задоволено частково.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням в частині задоволених вимог до військової частини НОМЕР_1 , відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.

Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, у відповідності до вимог п.3 ч.1 ст.311 КАС України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що позивач проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 до 04.06.2018 року, коли був виключений зі списків особового складу та всіх видів забезпечення.

Надалі позивач проходив службу у підпорядкуванні ІНФОРМАЦІЯ_3 у період, який охоплює дати з 22.07.2020 по 19.07.2022 року.

Разом з тим, позивачу з 01.03.2018 по 19.07.2022 належним чином не нараховувалася та не виплачувалася індексація-різниці грошового забезпечення у відповідності до положень Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078, що слугувало підставою для звернення до суду з даним адміністративним позовом.

Суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення виходив з часткової обґрунтованості та доведеності позовних вимог, а відтак наявності підстав для часткового задоволення адміністративного позову.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції по суті спору, виходячи з наступного.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, статтею 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-XII (далі – Закон №2011-XII у редакції, чинній станом на дату виникнення спірних правовідносин) встановлено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.

До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

За військовослужбовцями, які тимчасово проходять військову службу за межами України, зберігається виплата грошового забезпечення в національній валюті та виплачується винагорода в іноземній валюті за нормами і в порядку, що визначаються Кабінетом Міністрів України.

За військовослужбовцями, захопленими в полон або заручниками, а також інтернованими в нейтральних державах або безвісно відсутніми, зберігаються виплати в розмірі посадового окладу за останнім місцем служби, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, інших щомісячних додаткових видів грошового забезпечення постійного характеру та інші види грошового забезпечення з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення. Сім`ям зазначених військовослужбовців щомісячно виплачується грошове забезпечення, в тому числі додаткові та інші види грошового забезпечення, у порядку та в розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Дія цього пункту не поширюється на військовослужбовців, які добровільно здалися в полон, самовільно залишили військові частини (місця служби) або дезертирували зі Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів.

Грошове забезпечення виплачується таким членам сімей військовослужбовців: дружині (чоловіку), а в разі її (його) відсутності - повнолітнім дітям, які проживають разом з нею (ним), або законним представникам (опікунам, піклувальникам) чи усиновлювачам неповнолітніх дітей (інвалідів з дитинства - незалежно від їх віку), а також особам, які перебувають на утриманні військовослужбовців, або батькам військовослужбовців рівними частками, якщо військовослужбовці не перебувають у шлюбі і не мають дітей. Виплата грошового забезпечення цим членам сімей здійснюється до повного з`ясування обставин захоплення військовослужбовців у полон або заручниками, інтернування військовослужбовців або їх звільнення, або визнання їх у встановленому законом порядку безвісно відсутніми чи померлими. У всіх випадках виплата грошового забезпечення здійснюється не більше ніж до дня виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини.

У разі індексації грошового забезпечення, в тому числі додаткового та інших видів грошового забезпечення, військовослужбовців Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів грошове забезпечення членам сімей військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх, виплачується з урахуванням такої індексації - з дня прийняття рішення про проведення такої індексації. Порядок та умови перерахунку розміру грошового забезпечення, в тому числі додаткового та інших видів грошового забезпечення, військовослужбовців Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів встановлюються Кабінетом Міністрів України.

За військовослужбовцями, відрядженими до державних органів, підприємств, установ, організацій, зберігаються всі види забезпечення, передбачені статтями 9 і 9-1 цього Закону, гарантії та пільги, що надаються за рахунок коштів, призначених у Державному бюджеті України на утримання Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів, Державної спеціальної служби транспорту. Перелік посад, які можуть бути заміщені військовослужбовцями у цих державних органах, підприємствах, установах, організаціях, затверджується Президентом України.

Військовослужбовцям Сил спеціальних операцій Збройних Сил України встановлюється спеціальна надбавка, що входить до щомісячних додаткових видів грошового забезпечення.

Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1991 №1282-XII (у відповідних редакціях) передбачено, що індексації підлягають, зокрема, заробітна плата та грошове забезпечення громадян у межах прожиткового мінімуму для відповідних соціально-демографічних груп населення. Порядок проведення індексації визначається Кабінетом Міністрів України.

На виконання зазначеного Закону постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 затверджено Порядок проведення індексації грошових доходів населення. Цей Порядок визначає правила обчислення індексу споживчих цін, умови та механізм проведення індексації грошових доходів населення.

Згідно з положеннями пунктів 1, 2, 4 та абзацами 3–6 пункту 5 Порядку №1078 у редакції, чинній станом на дату виникнення спірних правовідносин та протягом спірних періодів: індексації підлягають грошові доходи населення, які не мають разового характеру (включаючи грошове забезпечення військовослужбовців), у межах прожиткового мінімуму для працездатних осіб; підвищення грошових доходів у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем опублікування індексу споживчих цін; місяцем підвищення доходу є місяць підвищення тарифних ставок (посадових окладів); у місяці підвищення доходу: якщо розмір підвищення доходу перевищує суму індексації, що склалася, індексація у цьому місяці не проводиться; якщо розмір підвищення доходу менший або дорівнює сумі індексації, що склалася, працівнику виплачується індексація-різниця, яка визначається як різниця між сумою можливої індексації та розміром підвищення доходу, і виплачується щомісяця до наступного підвищення тарифних ставок (окладів).

Сума можливої індексації у місяці підвищення доходу визначається як добуток прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на цей місяць, та величини приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків.

Верховний Суд у постанові від 23.03.2023 у справі №400/3826/21, аналізуючи абзаци 3–6 пункту 5 Порядку №1078, дійшов висновку, що: у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) роботодавець зобов`язаний порівняти розмір підвищення доходу (А) і суму можливої індексації (Б); якщо А дорівнює або є меншим за Б, працівник набуває право на індексацію-різницю, яка визначається як (Б – А); така індексація-різниця має фіксований щомісячний характер і виплачується до наступного підвищення тарифних ставок (окладів), яке перекриває суму індексації.

Ця правова позиція послідовно підтверджена у подальшій практиці Верховного Суду (наприклад, у справах №420/11424/21, №560/13302/21, №320/8554/21, №160/10790/22, №520/6243/22, №160/12028/22, №420/17338/22, №200/4531/22 тощо), а також врахована у постанові Верховного Суду від 27.06.2024 у справі №440/1497/22, де суд касаційної інстанції вказав на необхідність правильного застосування механізму індексації-різниці та недопустимість формального підходу до відмови у її стягненні.

Отже, сталі правові позиції Верховного Суду у подібних правовідносинах зводиться до того, що індексація-різниця є обов`язковою складовою грошового доходу у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) за наявності описаних у Порядку №1078 умов, а повноваження суб`єкта владних повноважень у цій частині не є дискреційними – законодавство передбачає лише один правомірний варіант поведінки: провести розрахунок А і Б та, за потреби, нарахувати і виплатити індексацію-різницю.

Із 01.03.2018 на грошове забезпечення позивача поширювалась постанова Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі – Постанова №704 у редакції, станом на дату виникнення спірних правовідносин), якою змінено систему і розміри посадових окладів військовослужбовців, унаслідок чого березень 2018 року є місяцем підвищення доходу.

Із розрахункових даних, наявних у матеріалах справи, убачається, що: сума грошового забезпечення позивача за лютий 2018 року становила 11 273,71 грн, сума грошового забезпечення за березень 2018 року – 11 778,67 грн, відповідно, розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) становить 504,96 грн (11 778,67 – 11 273,71).

При цьому, відповідачі не надали суду жодного альтернативного розрахунку підвищення доходу в березні 2018 року, не заперечили наведені суми грошового забезпечення за лютий і березень 2018 року та не довели, що А дорівнює або перевищує суму можливої індексації (Б).

Так, виходячи з базового місяця січня 2008 року та з урахуванням офіційних показників індексу споживчих цін, величина приросту індексу споживчих цін станом на березень 2018 року становила 253,30%, а прожитковий мінімум для працездатних осіб у березні 2018 року – 1 762 грн.

Отже, сума можливої індексації (Б) у березні 2018 року становить: Б = 1 762 Ч 253,30% / 100 = 4 463,15 грн.

Такий розрахунок відповідає як положенням Порядку №1078, так і наведеним у сталій судовій практиці Верховного Суду у подібних правовідносинах орієнтирам щодо розміру можливої індексації за березень 2018 року.

Порівняння А та Б дає: А = 504,96 грн меньше Б = 4 463,15 грн.

Отже, у березні 2018 року позивач набув право на індексацію-різницю у розмірі: Б – А = 4463,15 – 504,96 = 3 958,19 грн.

З урахуванням наведеного та відповідно до абзаців 4–6 пункту 5 Порядку №1078, у разі, якщо в подальшому не відбулося підвищення тарифних ставок (посадових окладів), яке б перекрило суму індексації, зазначена сума індексації-різниці підлягає виплаті позивачу щомісячно до дня звільнення (для Військової частини НОМЕР_1 – до 04.06.2018).

Надані відповідачами довідки про грошове забезпечення позивача не містять даних про нарахування та виплату йому індексації-різниці у розмірі 3 958,19 грн щомісяця у спірні періоди, а також не свідчать про підвищення тарифних ставок (посадових окладів) у ці періоди на суму, що перекриває зазначену величину.

Верховний Суд у подібних справах у своїй сталій практиці виходить із того, що належним способом захисту права у випадку не нарахування та не виплати індексації є: визнання протиправною бездіяльності суб`єкта владних повноважень; зобов`язання провести перерахунок та виплату індексації відповідно до Порядку №1078 та правових висновків суду, а не самостійне детальне обчислення судом усіх сум за відсутності повного масиву первинних документів.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог шляхом визнання бездіяльності відповідачів протиправною та зобов`язання їх здійснити перерахунок і виплату індексації-різниці згідно з Порядком №1078, із урахуванням правових висновків суду, викладених у цьому рішенні.

Такий підхід відповідає завданням адміністративного судочинства, критерію ефективності захисту та межам судового контролю, які не передбачають підміни судом функцій органу з ведення бухгалтерського обліку.

Щодо доводів апелянта про відсутність підстав для компенсації позивачу ПДФО, то суд апеляційної інстанції виходить із таких наступного.

Порядок №44 передбачає виплату щомісячної грошової компенсації сум ПДФО, що утримуються з грошового забезпечення військовослужбовців, у розмірі фактично утриманого податку одночасно з виплатою відповідних сум грошового забезпечення.

Верховний Суд у своїй сталій практиці виходить із того, що при донарахуванні грошового забезпечення (у тому числі, індексації) роботодавець зобов`язаний одночасно провести нарахування та виплату компенсації сум ПДФО за правилами Порядку №44, оскільки така компенсація є продовженням гарантійного механізму щодо збереження реального розміру грошового доходу військовослужбовця.

Отже, суми донарахованої позивачу індексації-різниці підлягають виплаті з одночасним нарахуванням і виплатою компенсації сум ПДФО в порядку, встановленому Порядком №44.

Таким чином, на думку колегії суддів апеляційної інстанції, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з п.41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Доводи викладені в апеляційній скарзі висновків суду першої інстанції не спростовують.

За змістом частини першої статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 30 січня 2026 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.

Головуючий Шидловський В.Б.

Судді Сапальова Т.В. Капустинський М.М.