Постанова від 05 серпня 2026 р. у справі №560/18295/25 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 560/18295/25

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Блонський В.К.

Суддя-доповідач - Шидловський В.Б.

06 серпня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Шидловського В.Б.

суддів: Сапальової Т.В. Капустинського М.М. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 06 квітня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, в якому просила:

визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області щодо не проведення перерахунку пенсії ОСОБА_1 шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії ОСОБА_1 за 2018-2020 роки в розмірі 9118,81 грн у розмірі 1,115 (зі збереженням коефіцієнтів у розмірі 1,197 та у розмірі 1,0796), починаючи з 22.05.2025 для забезпечення індексації пенсії;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області провести починаючи з 22.10.2025 перерахунок пенсії ОСОБА_1 у відповідності до частини другої статті 42 Закону України № 1058-ІV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для обчислення пенсії ОСОБА_1 за 2018-2020 роки в розмірі 9118,81 грн, на коефіцієнт на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,115 відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2025 №209 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році» (зі збереженням коефіцієнтів у розмірі 1,197 та у розмірі 1,0796) та у зв`язку з цим провести виплату недоотриманих сум пенсії.

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 06 квітня 2026 року позов задоволено.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.

Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, у відповідності до вимог п.3 ч.1 ст.311 КАС України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Хмельницькій області як особа з інвалідністю II групи загального захворювання, та згідно з поданою заявою від 03.01.2021 з 03.12.2020 отримує пенсію по інвалідності, обчислену відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV.

Для обчислення розміру пенсії позивача при її призначенні відповідачем був врахований показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, а саме за 2018-2020 рр., в розмірі 9118,81 гривень.

Позивачу пенсія не була проіндексована на підставі постанов КМУ №118, №168, №185.

На звернення позивача відповідач листом повідомив про те, що згідно з Порядком № 124 внаслідок індексації пенсія Позивача не підлягала підвищенню. А тому з 01.03.2025 на підставі підпункту 6 п. 2 Постанови КМУ №209 індексація пенсії позивача була здійснена лише з урахуванням коефіцієнта збільшення 1,0575, а не 1,115.

Вважаючи бездіяльність відповідача протиправною, позивач звернулася до суду з цим позовом.

Суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення виходив з обґрунтованості та доведеності позовних вимог, а відтак наявності підстав для задоволення адміністративного позову.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції по суті спору, виходячи з наступного.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій визначені Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі Закон № 1058-IV).

Згідно із частиною другою статті 42 Закону № 1058-IV (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), для забезпечення індексації пенсії щороку з 1 березня проводиться перерахунок раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії.

Абзацом четвертим частини другої статті 42 Закону № 1058-IV законодавцем визначено, що розмір та порядок такого щорічного збільшення визначаються у межах бюджету Пенсійного фонду за рішенням Кабінету Міністрів України з урахуванням мінімального розміру збільшення, визначеного Законом.

На виконання цієї делегованої норми Кабінетом Міністрів України прийнято Порядок проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затверджений постановою від 20.02.2019 № 124 (далі Порядок № 124).

Пунктом 5 Порядку № 124 визначено механізм, згідно з яким перерахунок пенсій проводиться шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для обчислення пенсії, станом на 1 жовтня 2017 року (тобто величини 3764,40 грн) на відповідний коефіцієнт.

Аналізуючи співвідношення наведених норм, суд дійшов висновку про наявність правової колізії між нормою Закону (ст. 42 Закону № 1058-IV) та нормою підзаконного нормативно-правового акта (п. 5 Порядку № 124).

Так, Закон № 1058-IV імперативно та безальтернативно вимагає збільшувати (індексувати) саме той показник середньої заробітної плати, який фактично брався до уваги та враховувався для обчислення розміру пенсії конкретної особи в момент її призначення (у випадку позивача це показник за 2018-2020 роки у розмірі 9118,81 грн).

Натомість, Порядок № 124 запроваджує штучний підхід, зобов`язуючи індексувати єдину для всіх, умовно-базову величину станом на 01.10.2017 (3764,40 грн), яка до фактичного розрахунку пенсії Позивача не має жодного відношення.

Частиною третьою статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено принцип законності, відповідно до якого у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.

Оскільки Порядок № 124 є підзаконним нормативно-правовим актом, прийнятим Кабінетом Міністрів України, його положення не можуть суперечити нормам Закону № 1058-IV, який має вищу юридичну силу. Відтак, у цій справі суд повинен застосовувати норми прямої дії, викладені у статті 42 Закону № 1058-IV.

Зазначена позиція суду повністю узгоджується зі сталою та обов`язковою судовою практикою найвищої судової інстанції у низці постанов, зокрема, від 13.01.2025 у справі № 160/28752/23, від 27.01.2025 у справі № 620/7211/24, від 28.01.2025 у справі № 400/4663/24.

Згідно з висновками Верховного Суду, делегування Кабінету Міністрів України повноважень визначати «порядок» збільшення показника заробітної плати означає право Уряду встановлювати механізм, послідовність та розмір коефіцієнта, але не надає Кабінету Міністрів України права змінювати саму сутність (об`єкт) індексації, визначену Законом.

Індексація пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону № 1058-IV має проводитися шляхом послідовного збільшення саме того показника середньої заробітної плати (доходу), з якої сплачено страхові внески, що був фактично застосований при обчисленні конкретної пенсії, а не умовно встановленого базового показника на 1 жовтня 2017 року.

Положення абзацу першого пункту 5 Порядку № 124, які запроваджують цю «заморожену» базу (3764,40 грн), прямо не відповідають імперативним вимогам частини другої статті 42 Закону №1058-IV, а тому не підлягають застосуванню судами при вирішенні спорів про захист соціальних прав.

Отже, системний аналіз наведених норм та висновків Верховного Суду свідчить про те, що для проведення індексації пенсії позивача підповідач повинен був як базову величину використовувати показник 9118,81 грн, і саме до нього застосовувати щорічні коефіцієнти збільшення, що затверджувалися відповідними постановами Кабінету Міністрів України.

Так, постановами Кабінету Міністрів України було установлено такі загальні коефіцієнти збільшення показника середньої заробітної плати:

від 16.02.2022 № 118 (на 2022 рік) у розмірі 1,14;

від 24.02.2023 № 168 (на 2023 рік) у розмірі 1,197;

від 23.02.2024 № 185 (на 2024 рік) у розмірі 1,0796;

від 25.02.2025 № 209 (на 2025 рік) у розмірі 1,115.

Згідно з абзацом другим пункту 5 Порядку № 124, кожен наступний перерахунок проводиться з урахуванням збільшеного у попередніх роках показника середньої заробітної плати. Тобто, законний механізм індексації передбачає послідовне множення базового показника на відповідні щорічні коефіцієнти.

Отже, застосування відповідачем під час індексації у 2025 році заниженого коефіцієнта 1,0575 (замість загального 1,115) до пенсії позивача є прямим звуженням змісту та обсягу його існуючих прав на індексацію, що суперечить статті 22 Конституції України.

Такий підхід органу Пенсійного фонду, на переконання колегії суддів, є прямим порушенням її конституційного права на соціальний захист та належне пенсійне забезпечення, гарантованого статтею 46 Основного Закону.

Як наслідок, порушене право позивача належним чином відновлено у спосіб зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області провести починаючи з 22.05.2025 перерахунок та виплату пенсії позивачу відповідно до частини другої статті 42 Закону України № 1058-ІV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для обчислення пенсії ОСОБА_1 за 2018-2020 роки в розмірі 9118,81 грн, на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,115 відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2025 №209 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році» (зі збереженням коефіцієнтів у розмірі 1,197 та у розмірі 1,0796), з урахуванням виплачених сум.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Згідно із п.1 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 06 квітня 2026 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.

Головуючий Шидловський В.Б.

Судді Сапальова Т.В. Капустинський М.М.