Постанова від 05 серпня 2026 р. у справі №320/24516/24 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 320/24516/24 Суддя (судді) першої інстанції: Жукова Є.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 серпня 2026 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

судді-доповідача Аліменка В.О.,

суддів Терези Ю.О., Файдюка В.В.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 17 березня 2026 р. у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Еста Холдинг" до Головного управління ДПС у Київській області про визнання дій протиправними,-

В С Т А Н О В И Л А

Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕСТА ХОЛДИНГ» звернулося до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Київській області, в якому просив суд визнати протиправним та скасувати наказ від 03.05.2024 №1266-п.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 17 березня 2026 року адміністративний позов задоволено.

В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕСТА ХОЛДИНГ" (ідентифікаційний код 34435248, місцезнаходження: 07400, Київська обл., м.Бровари, вул.Богдана Хмельницького, буд.1) зареєстровано в якості юридичної особи, що підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадським формувань.

Головне управління ДПС у Київській області сформовано запит ТОВ «ЕСТА ХОЛДИНГ» про надання податкової інформації від 14.02.2024 №1650/12/10-36-23-02, відповідно до якого для з`ясування реальності та повноти відображення в бухгалтерському та податковому обліку із відповідним відображенням у податкових деклараціях (розрахунках, звітах тощо) та на підставі п. п. 16.1.7 п. 16.1 ст. 16, п. п. 20.1.2. п. 20.1. ст. 20, ст. 72, п.п. 73.3.1 п. 73.3 ст. 73, п. п. 78.1.1, п. п. 78.1.4, п. п. п. 78.1 ст. 78 ПКУ, ГУ ДПС у Київській області просило надати пояснення та їх документальне підтвердження по взаємовідносинам з нерезидентом EFIN LIMITED (КІПР) щодо виплат процентів протягом 2017-2021 років.

У запиті зазначено про необхідність надати засвідчені підписом посадової особи ТОВ «ЕСТА ХОЛДИНГ» та скріплені печаткою копії документів, що безпосередньо стосуються виплат вищевказаному нерезиденту за 2017-2021 роки, зокрема, але не вичерпно:

- наказ про облікову політику на підприємстві;

- статут ТОВ «ЕСТА ХОЛДИНГ»;

- довідки, що підтверджують статус податкового резидента EFIN LIMITED з яким укладено міжнародний договір;

- мети та цілей складання договорів позики з EFIN LIMITED, відповідно до яких здійснено виплати доходу із джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом;

- договори, угоди (контракти) з EFIN LIMITED та додатки до них;

- виписки по банку або інші документи, які підтверджують факт виплати доходу на користь нерезидента EFIN LIMITED;

- картки рахунків на яких ведеться бухгалтерський облік з нерезидентом EFIN LIMITED;

- структуру власності ТОВ «ЕСТА ХОЛДИНГ» та кінцевих бенефіціарних власників;

- інші документи, які не ввійшли до переліку, але пов`язані зі здійсненням даних фінансово-господарських операцій.

ТОВ «ЕСТА ХОЛДИНГ» повідомило Головне управління ДПС у Київській області, що не отримувало зазначений запит і, відповідно, не мало можливості надати відповідь на запит Відповідача.

Листом від 29.03.2024 року (вих. № 01/290324) ТОВ «ЕСТА ХОЛДИНГ» звернулось до ГУ ДПС у Київській області з проханням про повторне надання запиту з метою його опрацювання, підготовки та надання аргументованої відповіді у строки встановлені законодавством.

Листом від 29.03.2024 №16528/6/10-23-02 Головне управління ДПС у Київській області проінформувало позивача, контролюючим органом на адресу ТОВ «ЕСТА ХОЛДИНГ» засобами поштового зв`язку направлявся запит №1650/12/10-36-23-02 від 14.02.2024, (поштовий трекер 0600088483046), зазначений запит повернувся 12.03.2024 з відміткою «за закінченням терміну зберігання».

Поряд з вказаним, ГУ ДПС у Київській області надано ТОВ «ЕСТА ХОЛДИНГ» примірник запиту від 14.02.2024 №1650/12/10-36-23-02.

22 квітня 2024 року ТОВ «ЕСТА ХОЛДИНГ» надало відповідь на запит контролюючого органу про надання інформації та документального підтвердження (лист Вих. №1/2204 від 22.04.2024).

Наказом Головного управління ДПС у Київській області від 03.05.2024 №1266-п «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «ЕСТА ХОЛДИНГ» (податковий номер 34435248)» призначено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «ЕСТА ХОЛДИНГ» з 09.05.2024 тривалістю 10 робочих днів, за період діяльності з 01.01.2017 по 31.12.2021 з питань дотримання вимог чинного законодавства при виплаті доходів із джерелом походження з України на користь нерезидента компанії EFIN LIMITED (Республіка Кіпр).

Наказ від 03.05.2024 №1266-п прийнятий на підставі підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78, підпункту 69.2-1 статті 69 підрозділу 10 розділу ХХ перехідних положень, підпункт 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, пункту 82.2 статті 82 Податкового кодексу України.

ТОВ «ЕСТА ХОЛДИНГ» не допустило представників відповідача до проведення перевірки, про що складено акт недопуску до проведення перевірки від 09.05.2024.

Позивач, вважаючи наказ про проведення перевірки таким, що не відповідає вимогам законодавства та підлягає скасуванню, звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку вказаним правовідносинам , колегія суддів зазначає наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 55 Конституції України кожному гарантується право на судове оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб.

Кожна особа має право захищати свої права і свободи від порушень та протиправних посягань будь-якими засобами, які не заборонені законом.

Положеннями статей 61, 67 Конституції України передбачено, що кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори у порядку та розмірах, установлених законом, водночас юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Згідно зі статтями 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним та безстороннім судом, установленим законом, який вирішить спір щодо його прав і обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Крім того, кожен, чиї права та свободи, визнані цією Конвенцією, були порушені, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть у разі, якщо таке порушення вчинене особами, які діяли під час здійснення своїх офіційних повноважень.

За приписами пункту 1 статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди під час розгляду справ застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до статті 2 КАС України основними засадами адміністративного судочинства є: 1) верховенство права; 2) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; 3) гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; 4) змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з`ясування всіх обставин у справі; 5) обов`язковість судового рішення; 6) забезпечення права на апеляційний перегляд справи; 7) забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, установлених законом; 8) розумність строків розгляду справи судом; 9) неприпустимість зловживання процесуальними правами; 10) відшкодування судових витрат фізичних та юридичних осіб, на користь яких ухвалене судове рішення.

Однією з основних засад адміністративного судочинства, визначених частиною третьою статті 2 КАС України, є принцип верховенства права, зміст якого розкривається у статті 6 КАС України. Відповідно до зазначеної норми суд під час вирішення справи керується принципом верховенства права, згідно з яким, зокрема, людина, її права і свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Відповідно до статей 8, 9 КАС України всі учасники адміністративного процесу є рівними перед законом і судом, а розгляд та вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін і свободи в наданні ними суду доказів та доведенні перед судом їх переконливості.

За змістом частини четвертої статті 9 КАС України суд зобов`язаний визначити характер спірних правовідносин і зміст заявлених правових вимог, установити норми матеріального права, які регулюють відповідні правовідносини, а також з`ясувати факти, що підлягають встановленню та покладені в основу вимог і заперечень сторін, і визначити, якими доказами підтверджуються такі обставини. Дослідивши подані учасниками справи матеріали, суд дійшов висновку, що наявних доказів достатньо для встановлення фактичних обставин справи та ухвалення судового рішення.

Згідно з частиною першою статті 77 КАС України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, за винятком випадків, передбачених статтею 78 цього Кодексу. Водночас відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Правовідносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема щодо визначення вичерпного переліку податків та зборів, які справляються в Україні, порядку їх адміністрування, кола платників податків і зборів, їхніх прав та обов`язків, компетенції контролюючих органів, повноважень і обов`язків їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальності за порушення вимог податкового законодавства, регулюються Податковим кодексом України.

Відповідно до пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні — планові або позапланові, виїзні або невиїзні — та фактичні перевірки. Камеральні й документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах наданих їм повноважень виключно у випадках і в порядку, визначених цим Кодексом.

Згідно з підпунктом 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України документальною є перевірка, предметом якої виступають своєчасність, достовірність і повнота нарахування та сплати всіх передбачених цим Кодексом податків і зборів, а також дотримання вимог валютного та іншого законодавства, контроль за виконанням якого покладено на контролюючі органи, і дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору та належного оформлення трудових відносин із працівниками — найманими особами.

Така перевірка проводиться на підставі податкових декларацій і розрахунків, фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового й бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, що використовуються у бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням та сплатою податків і зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також документів та податкової інформації, отриманих контролюючим органом у встановленому законом порядку, у тому числі за наслідками перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не включається до плану роботи контролюючого органу та проводиться за умови наявності хоча б однієї з підстав, установлених Податковим кодексом України.

Документальною невиїзною перевіркою є перевірка, що проводиться у приміщенні контролюючого органу.

Положеннями пункту 78.4 статті 78 Податкового кодексу України передбачено, що рішення про проведення документальної позапланової перевірки приймається керівником контролюючого органу, його заступником або уповноваженою особою та оформлюється відповідним наказом.

Предметом спору у цій справі є питання щодо наявності передбачених законом підстав для прийняття наказу Головного управління ДПС у Київській області від 03 травня 2024 року № 1266-п «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «ЕСТА ХОЛДИНГ» (податковий номер 34435248).

Як убачається зі змісту наказу Головного управління ДПС у Київській області від 03 травня 2024 року № 1266-п, правовими підставами для призначення документальної позапланової виїзної перевірки позивача визначено підпункт 78.1.1 пункту 78.1 статті 78, підпункт 69.2-1 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення», підпункт 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункт 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 та пункт 82.2 статті 82 Податкового кодексу України.

Підпунктами 16.1.5 та 16.1.7 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України встановлено загальний обов`язок платника податків подавати на належним чином оформлену письмову вимогу контролюючого органу у випадках, передбачених законодавством, відповідні документи, а також надавати контролюючим органам інформацію у порядку, строки та обсязі, визначених податковим законодавством.

Відповідно до підпункту 20.1.3 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України контролюючі органи наділені правом безоплатно отримувати від державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій усіх форм власності, а також від їх посадових осіб, у тому числі від органів, які забезпечують ведення відповідних державних реєстрів і кадастрів, необхідну інформацію, документи та матеріали.

Порядок отримання податкової інформації, вимоги до її змісту та правила направлення контролюючими органами письмових запитів визначені статтею 73 Податкового кодексу України та постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2010 року № 1245 «Про затвердження Порядку періодичного подання інформації органам державної податкової служби та отримання інформації зазначеними органами за письмовим запитом» (далі — Порядок). Зазначеними нормативними актами, зокрема, встановлено вичерпний перелік підстав для направлення суб`єкту господарювання запиту про надання інформації, визначено вимоги до його форми та змісту, а також розкрито поняття податкової інформації.

Згідно з абзацом другим пункту 1 Порядку податкова інформація являє собою сукупність відомостей і даних, які створені або отримані суб`єктами інформаційних відносин у процесі здійснення ними відповідної діяльності та є необхідними для реалізації покладених на органи державної податкової служби завдань і функцій.

Податкова інформація надається органам державної податкової служби безоплатно, періодично або за окремим письмовим запитом таких органів, що передбачено пунктом 2 Порядку.

Відповідно до пункту 73.3 статті 73 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право звертатися до платників податків та інших суб`єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про надання інформації, вичерпний перелік і підстави для отримання якої визначені законом, якщо така інформація є необхідною для виконання покладених на контролюючі органи функцій і завдань, а також вимагати її документального підтвердження.

Такий письмовий запит підписується керівником контролюючого органу або його заступником та повинен містити: 1) визначені цим пунктом підстави для його направлення із зазначенням інформації, яка підтверджує наявність таких підстав; 2) перелік інформації, що запитується, а також перелік документів, які пропонується надати; 3) відбиток печатки контролюючого органу.

Платники податків та інші суб`єкти інформаційних відносин зобов`язані надати інформацію, визначену у запиті контролюючого органу, та її документальне підтвердження, крім випадків проведення зустрічної звірки, протягом п`ятнадцяти робочих днів, що обчислюються з дня, наступного за днем отримання такого запиту, якщо інший строк не встановлений Податковим кодексом України.

Письмовий запит про надання інформації може бути направлений платнику податків або іншому суб`єкту інформаційних відносин за наявності хоча б однієї з таких передбачених законом підстав:

якщо за результатами аналізу податкової інформації, отриманої в установленому законом порядку, виявлено факти, які можуть свідчити про порушення платником податків вимог податкового, валютного законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації, відмиванню доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму, а також іншого законодавства, контроль за дотриманням якого віднесено до повноважень контролюючих органів;

з метою визначення відповідності умов контрольованої операції принципу «витягнутої руки» під час здійснення податкового контролю за трансфертним ціноутворенням відповідно до статті 39 Податкового кодексу України та/або для визначення рівня звичайних цін у випадках, прямо передбачених цим Кодексом;

у разі встановлення недостовірності відомостей, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків;

якщо стосовно платника податків подано скаргу про ненадання ним покупцю податкової накладної або про допущення продавцем товарів чи послуг помилок під час зазначення обов`язкових реквізитів податкової накладної, визначених пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, та/або про порушення продавцем чи покупцем граничних строків реєстрації у Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної та/або розрахунку коригування, а також у разі ненадання покупцю акцизної накладної чи порушення порядку її заповнення та/або реєстрації;

у разі необхідності проведення зустрічної звірки;

в інших випадках, прямо передбачених Податковим кодексом України.

За змістом пункту 10 Порядку запит про отримання податкової інформації від платників податків та інших суб`єктів інформаційних відносин оформлюється на бланку органу державної податкової служби та підписується керівником цього органу або його заступником. У такому запиті обов`язково зазначаються: посилання на норми закону, на підставі яких орган державної податкової служби наділений правом на отримання відповідної інформації; конкретні підстави для направлення запиту; опис інформації, що запитується, а у разі необхідності також перелік документів, якими така інформація має бути підтверджена.

У разі якщо запит складено з недотриманням вимог, установлених абзацами першим та другим пункту 73.3 статті 73 Податкового кодексу України, платник податків звільняється від обов`язку надавати відповідь на такий запит.

У постанові від 06 жовтня 2020 року у справі № 280/1475/19 Верховний Суд звернув увагу на те, що обов`язку платника податків надати пояснення та їх документальне підтвердження на письмовий запит контролюючого органу кореспондує обов`язок самого контролюючого органу, посилаючись на відповідну правову підставу направлення такого запиту, чітко конкретизувати та розкрити, які саме обставини зумовили необхідність отримання відповідної інформації від платника податків і у зв`язку з чим виникла потреба у її наданні.

Водночас, як зазначено Верховним Судом у постанові від 23 квітня 2019 року у справі № 813/1757/18, окремі недоліки в оформленні запиту самі по собі не можуть бути безумовною підставою для відмови підприємства у наданні запитуваної інформації. Разом із тим запит контролюючого органу повинен бути складений таким чином, щоб платник податків мав можливість зрозуміти, на які саме ймовірні порушення вимог податкового законодавства посилається податковий орган, та, відповідно, визначити необхідний обсяг документів для спростування наявної у контролюючого органу інформації.

У постанові від 11 вересня 2018 року у справі № 813/4042/17 Верховний Суд зауважив, що призначення документальної позапланової перевірки з підстав ненадання відповіді на запит контролюючого органу є протиправним у разі, якщо платник податків надав обґрунтовану відповідь на такий запит. Якщо, на переконання контролюючого органу, відповідь платника податків є неповною, однак останнього не було повідомлено про те, якої саме інформації або яких документів недостатньо, контролюючий орган не має належних правових підстав для прийняття наказу про проведення перевірки. Часткове надання платником податків запитуваної інформації не може прирівнюватися до повного ненадання відповіді на запит.

У постанові від 31 березня 2020 року у справі № 820/3477/16 Верховний Суд, скасовуючи наказ про призначення перевірки, виходив із того, що платник податків надав відповіді на запити контролюючого органу та копії витребуваних документів, однак відповідачем не було доведено, що такі документи фактично аналізувалися та що за результатами такого аналізу вони були визнані недостатніми для спростування інформації про можливе порушення платником податків вимог податкового законодавства. Зазначене, за висновком Верховного Суду, свідчило про відсутність у контролюючого органу належно обґрунтованих підстав для призначення перевірки позивача.

Системний аналіз наведених норм податкового законодавства дає підстави для висновку, що письмовий запит контролюючого органу про надання інформації має містити конкретні підстави для його направлення, тобто чітко окреслені обставини, які можуть свідчити про порушення платником податків вимог податкового законодавства. За відсутності повідомлення таких обставин платник податків об`єктивно позбавлений можливості надати змістовні пояснення та відповідне документальне підтвердження на спростування сумнівів контролюючого органу.

Виявлені контролюючим органом факти, які можуть свідчити про порушення платником податків вимог податкового, валютного чи іншого законодавства, можуть бути підставою для проведення документальної позапланової перевірки лише за умови, що сумніви контролюючого органу не були усунуті наданими платником податків поясненнями та документальними підтвердженнями у відповідь на письмовий запит. За таких умов контролюючий орган має право оцінювати подані пояснення та документи. Якщо такі пояснення є необґрунтованими, не підтверджені належними документами або взагалі не надані, перевірка може бути призначена за наявності інших установлених законом передумов.

Судом установлено, що 01 квітня 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕСТА ХОЛДИНГ» отримало від Головного управління ДПС у Київській області лист, до якого було долучено запит про надання податкової інформації від 14 лютого 2024 року № 1650/12/10-36-23-02.

У зазначеному запиті вказано, що Головним управлінням ДПС у Київській області відповідно до статей 61, 71, 72, підпункту 73.3.1 пункту 73.3 статті 73 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI, зі змінами та доповненнями, проведено аналіз податкової інформації, за результатами якого виявлено факти, що можуть свідчити про порушення платником податків вимог податкового законодавства. Зокрема, йдеться про питання оподаткування доходів нерезидентів, отриманих із джерелом їх походження з України за 2017– 2021 роки, у зв`язку з чим у контролюючого органу виникла необхідність отримання інформації від ТОВ «ЕСТА ХОЛДИНГ» щодо господарських взаємовідносин із нерезидентом EFIN LIMITED, країною резиденції якого є Кіпр.

Відповідно до запиту про надання податкової інформації від 14 лютого 2024 року № 1650/12/10-36-23-02 товариству запропоновано надати засвідчені підписом посадової особи ТОВ «ЕСТА ХОЛДИНГ» та скріплені печаткою копії документів, які безпосередньо стосуються здійснення виплат на користь нерезидента за 2017– 2021 роки, зокрема, але не виключно: наказ про облікову політику підприємства; статут ТОВ «ЕСТА ХОЛДИНГ»; довідки, що підтверджують статус податкового резидента EFIN LIMITED, з державою резиденції якого укладено міжнародний договір; документи щодо мети та цілей укладення договорів позики з EFIN LIMITED, на підставі яких здійснювалися виплати доходу із джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом; договори, угоди та контракти з EFIN LIMITED і додатки до них; банківські виписки або інші документи, які підтверджують факт виплати доходу на користь нерезидента EFIN LIMITED; картки бухгалтерських рахунків, на яких обліковувалися операції з нерезидентом EFIN LIMITED; структуру власності ТОВ «ЕСТА ХОЛДИНГ» та відомості про його кінцевих бенефіціарних власників; інші документи, які не увійшли до наведеного переліку, однак пов`язані зі здійсненням відповідних фінансово-господарських операцій.

Разом із тим аналіз змісту вказаного запиту свідчить, що контролюючим органом у ньому не наведено всіх обставин, які могли б підтверджувати наявність обґрунтованих сумнівів щодо правильності оподаткування доходів позивачем, а також не зазначено конкретних фактів, які б свідчили про порушення позивачем вимог податкового чи іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на податкові органи. Фактично запит містить лише загальне посилання на отриману податкову інформацію без розкриття її змісту, джерел та конкретних відомостей, які стали підставою для виникнення у контролюючого органу сумнівів щодо дотримання платником податків вимог законодавства.

Натомість у поданому відзиві відповідач зазначає, що ним було отримано лист ДПС України від 07 лютого 2024 року № 237/ІКО/99-00-23-01-02-07, відповідно до якого Департамент трансфертного ціноутворення ДПС України направив для використання в роботі копію відповіді, отриманої від компетентного органу Республіки Кіпр на спеціальний запит про отримання податкової інформації, а також матеріали щодо взаємовідносин ТОВ «ЕСТА ХОЛДИНГ» (податковий номер 34435248) із нерезидентом EFIN LIMITED.

Разом із тим запит від 14 лютого 2024 року № 1650/12/10-36-23-02 не містить жодних посилань на зазначену інформацію, а матеріали справи також не містять відповідних документів. Відповідач обмежився долученням до відзиву лише копії супровідного листа ДПС України без додатків до нього, тобто без документального підтвердження відомостей, на які він посилається як на підставу виникнення обґрунтованого сумніву щодо можливого порушення платником податків вимог податкового законодавства.

Суд ураховує, що вимога про надання відповідної інформації повинна містити у запиті саме фактичні підстави для його направлення, тобто конкретно визначені обставини, а не лише формальне посилання на відповідні норми Податкового кодексу України. У разі існування передбачених підпунктами 1 та 3 абзацу третього пункту 73.3 статті 73 Податкового кодексу України обставин для направлення інформаційного запиту контролюючий орган зобов`язаний зазначити у такому запиті, які саме факти, що можуть свідчити про порушення платником податків вимог законодавства, були ним виявлені.

Більше того, судом установлено, що у відповідь на запит контролюючого органу позивач направив лист від 22 квітня 2024 року вих. № 1/2204 із відповідними поясненнями та долученими до нього документами, а саме: засвідченою копією Статуту ТОВ «ЕСТА ХОЛДИНГ» від 11.16.2016; засвідченою копією Статуту ТОВ «ЕСТА ХОЛДИНГ» від 29 жовтня 2019 року; засвідченою копією Статуту ТОВ «ЕСТА ХОЛДИНГ» від 11.16.2020; засвідченою копією структури власності ТОВ «ЕСТА ХОЛДИНГ» від 22 червня 2017 року; засвідченою копією структури власності ТОВ «ЕСТА ХОЛДИНГ» від 02 серпня 2017 року; засвідченою копією структури власності ТОВ «ЕСТА ХОЛДИНГ» від 12 травня 2020 року; засвідченою копією структури власності ТОВ «ЕСТА ХОЛДИНГ» від 13 травня 2020 року; засвідченою копією структури власності ТОВ «ЕСТА ХОЛДИНГ» від 14 травня 2020 року; засвідченою копією структури власності ТОВ «ЕСТА ХОЛДИНГ» від 16 листопада 2020 року; засвідченою копією витягу з наказу про облікову політику ТОВ «ЕСТА ХОЛДИНГ» за 2017 рік; засвідченою копією довідки, що підтверджує статус податкового резидента EFID LTD, із яким укладено міжнародний договір, за 2017 рік; засвідченою копією довідки, що підтверджує статус податкового резидента EFID LTD, із яким укладено міжнародний договір, за 2018 рік; засвідченою копією довідки, що підтверджує статус податкового резидента EFID LTD, із яким укладено міжнародний договір, за 2020 рік; засвідченою копією довідки, що підтверджує статус податкового резидента EFID LTD, із яким укладено міжнародний договір, за 2021 рік; засвідченою копією договору про надання позики № 2010-2 від 22 квітня 2010 року; засвідченою копією додаткової угоди № 4 від 26 вересня 2017 року; засвідченою копією додаткової угоди № 5 від 31 грудня 2019 року; засвідченою копією додаткової угоди № 6 від 10 липня 2020 року; засвідченою копією платіжного доручення № 17 від 22 грудня 2017 року; засвідченою копією платіжного доручення № 18 від 22 грудня 2017 року; засвідченою копією платіжного доручення № 19 від 26 грудня 2017 року; засвідченою копією платіжного доручення № 1 від 05 січня 2018 року; засвідченою копією платіжного доручення № 2 від 11 січня 2018 року; засвідченою копією платіжного доручення № 6 від 19 грудня 2018 року; засвідченою копією платіжного доручення № 1 від 04 листопада 2020 року; засвідченою копією платіжного доручення № 2 від 05 листопада 2020 року; засвідченою копією платіжного доручення № 3 від 05 листопада 2020 року; засвідченою копією платіжного доручення № 1 від 04 червня 2021 року; засвідченою копією картки рахунку 6842 за 2017 рік; засвідченою копією картки рахунку 6842 за 2018 рік; засвідченою копією картки рахунку 6842 за 2020 рік; засвідченою копією картки рахунку 6842 за 2021 рік.

Пояснення та їх документальне підтвердження були направлені позивачем на адресу контролюючого органу у межах строку, встановленого підпунктом 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, а саме протягом п`ятнадцяти робочих днів, що обчислюються з дня, наступного за днем отримання відповідного запиту.

Натомість у відзиві Головне управління ДПС у Київській області наполягає на тому, що зазначеним листом платник податків не надав пояснень, які б спростовували встановлені контролюючим органом ризики порушення податкового законодавства. Зокрема, відповідач посилається на те, що позивачем не було надано інформацію щодо бенефіціарного, тобто фактичного, власника відповідного доходу.

Водночас зміст поданих платником податків пояснень спростовує наведені твердження відповідача. Так, у поясненнях, оформлених листом від 22 квітня 2024 року № 1/2204, зазначено, що компанія EFID LTD, отримуючи відсотки від ТОВ «ЕСТА ХОЛДИНГ», має право отримувати відповідну економічну вигоду та самостійно визначати подальшу економічну долю одержаного доходу, не діє як агент або номінальний одержувач такого доходу та є повноправним розпорядником отриманих грошових коштів. Також зазначено, що у компанії EFID LTD відсутні будь-які юридичні зобов`язання щодо подальшої передачі одержаних доходів на користь третіх осіб. Будь-який розподіл доходів компанії EFID LTD здійснюється її керівними органами у суворій відповідності до статутних документів. Отже, за твердженням позивача, EFID LTD є бенефіціарним власником доходу у вигляді відсотків, у зв`язку із чим ТОВ «ЕСТА ХОЛДИНГ» мало передбачені законодавством підстави для застосування положень відповідної Конвенції у повному обсязі.

У відзиві на адміністративний позов відповідач не зазначає, з яких саме причин поданий позивачем на виконання запиту пакет документів є недостатнім, а також не конкретизує, які саме документи не були надані позивачем контролюючому органу. Відповідач фактично обмежується констатацією того, що документи подано не в повному обсязі, оскільки нібито не надано інформацію щодо бенефіціарного, фактичного, власника доходу, хоча така інформація безпосередньо викладена у письмових поясненнях ТОВ «ЕСТА ХОЛДИНГ».

Суд наголошує, що призначення документальної позапланової перевірки з підстав ненадання відповіді на запит контролюючого органу є протиправним, якщо платник податків надав обґрунтовану відповідь на такий запит. Якщо, на думку контролюючого органу, надана платником податків відповідь є неповною, однак контролюючий орган не повідомив платника про те, якої саме інформації або яких документів недостатньо, у такого органу відсутні належні правові підстави для прийняття наказу про призначення перевірки. При цьому часткове надання платником податків необхідної інформації контролюючому органу не може бути прирівняне до повного ненадання відповіді на запит.

Таким чином, станом на день прийняття оскаржуваного наказу позивача не було поінформовано про те, якої саме інформації або яких документів, на думку контролюючого органу, було недостатньо з урахуванням направленої ним ґрунтовної відповіді з посиланням на долучені документи, а також які саме додаткові документи, крім уже наданих, необхідно було подати. За таких обставин суд доходить висновку про відсутність у контролюючого органу передбачених законом підстав для констатації факту ненадання платником податків відповіді на запит податкового органу, що, своєю чергою, було покладено в основу прийняття протиправного наказу про призначення документальної позапланової перевірки.

Отже, з урахуванням наведеного нормативно-правового регулювання, установлених у справі обставин та правових висновків Верховного Суду колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність у контролюючого органу належних правових підстав для прийняття наказу від 03 травня 2024 року № 1266-п «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «ЕСТА ХОЛДИНГ».

Судом першої інстанції обґрунтовано враховано, що спірний наказ про призначення перевірки не був реалізований у зв`язку з недопуском посадових осіб контролюючого органу до її проведення, а відтак такий індивідуальний акт не вичерпав своєї дії та може бути самостійним предметом судового оскарження.

Щодо посилань відповідача на висновки, викладені у рішенні Київського окружного адміністративного суду від 10 травня 2024 року у справі № 320/20645/24, у межах якої вирішувалося питання обґрунтованості застосування умовного адміністративного арешту майна ТОВ «ЕСТА ХОЛДИНГ», колегія суддів зазначає таке.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 10 травня 2024 року у справі № 320/20645/24 визнано обґрунтованим рішення Головного управління ДПС у Київській області від 09 травня 2024 року про застосування умовного адміністративного арешту майна платника податків — Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕСТА ХОЛДИНГ», податковий номер 34435248.

Водночас відповідно до частини четвертої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, яке набрало законної сили, не підлягають повторному доказуванню під час розгляду іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено відповідні обставини, якщо інше не передбачено законом.

Таким чином, преюдиційне значення мають саме фактичні обставини, встановлені судовим рішенням, а не правові висновки суду, сформульовані у межах іншого провадження.

Натомість висновки суду, викладені в іншій адміністративній справі, предметом розгляду якої не було безпосереднє дослідження правомірності наказу про призначення документальної позапланової перевірки, самі по собі не можуть вважатися беззаперечним підтвердженням того, що такий наказ є законним, обґрунтованим та прийнятим із дотриманням усіх вимог податкового законодавства.

Колегія суддів звертає увагу, що у справі № 320/20645/24 судом вирішувалося питання щодо наявності підстав для підтвердження обґрунтованості умовного адміністративного арешту майна платника податків, тоді як у межах цієї справи предметом судового контролю є безпосередньо законність наказу від 03 травня 2024 року № 1266-п про призначення документальної позапланової виїзної перевірки. Отже, предмет доказування у зазначених справах не є тотожним, а наведені відповідачем висновки не спростовують установлених судом першої інстанції обставин щодо відсутності передбачених законом підстав для прийняття оскаржуваного наказу.

За таких обставин доводи апеляційної скарги фактично зводяться до незгоди відповідача з наданою судом першої інстанції оцінкою обставин справи та наявних у ній доказів, однак не містять належних правових аргументів, які б свідчили про неправильне застосування судом норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Суд першої інстанції повно та всебічно з`ясував обставини справи, надав належну оцінку доводам сторін, правильно встановив характер спірних правовідносин і застосував до них норми матеріального права, що підлягали застосуванню.

Висновки суду першої інстанції відповідають установленим обставинам справи, ґрунтуються на належних і допустимих доказах та узгоджуються з наведеними правовими позиціями Верховного Суду.

Таким чином, колегія суддів доходить висновку, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, а передбачені статтею 317 Кодексу адміністративного судочинства України підстави для його скасування або зміни відсутні.

З огляду на викладене апеляційна скарга Головного управління ДПС у Київській області задоволенню не підлягає, а рішення суду першої інстанції слід залишити без змін.

Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Згідно із ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 311, 315, 316, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області - залишити без задоволення.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 17 березня 2026 року- залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає, за виключенням випадків передбачених п. 2 ч. 5ст.328 КАС України.

Суддя-доповідач В.О. Аліменко

Судді Ю.О. Тереза

В.В. Файдюк