Постанова від 05 серпня 2026 р. у справі №280/7613/25 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

06 серпня 2026 року м.Дніпросправа № 280/7613/25

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Баранник Н.П.,

суддів: Кругового О.О., Малиш Н.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду (суддя Сацький Р.В.) від 26 січня 2026 року у справі № 280/7613/25 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “ЕН ПІ ДЖІ ОІЛ” до Головного управління ДПС у Запорізькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю “ЕН ПІ ДЖІ ОІЛ” (далі позивач) звернулось до суду з позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0144460406 від 27 серпня 2025 року Головного управління ДПС у Запорізькій області (далі відповідач).

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що АЗС позивача знаходяться на окупованих територіях, тому позивач вважає, що ліцензії №08320314202000036 – адреса місяця торгівлі – Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Гоголя, 101, Автозаправочна станція (АЗС), №08320314202000035- адреса місця торгівлі: Запорізька область, м. Мелітополь проспект Богдана Хмельницького, 111, Автозаправочна станція (АЗС) №08090314202000037 - адреса місця торгівлі: Запорізька область, м. Кам`янка-Дніпровська, вул. Центральна, 285а, АЗС з магазином, №08090314202000038 - адреса місця торгівлі: Запорізька область, с. Дніпровка, вул. Центральна, 534а, АЗС, №08320314202000034 - адреса місця торгівлі: Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Олександра Невського, 115/1, Автогаззаправка, №08230314202200001 - адреса місця торгівлі: Запорізька область, м. Енергодар, вул. Молодіжна, 12, Автозаправочна станція є недійсними. Оскільки сплата авансового внеску передбачає наявність діючої ліцензії, а за даними точками вказані ліцензії є недіючими, відповідно, нарахування зобов`язань спірним рішенням відповідача є протиправним.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 26 січня 2026 року адміністративний позов було задоволено, судом визнано протиправним та скасоване оскаржене позивачем рішення відповідача.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу. У скарзі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неналежну оцінку судом доказів, відповідач просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні адміністративного позову.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що перевіркою встановлено сплата ТОВ «ЕН ПІ ДЖІ ОІЛ» не в повному обсязі авансових внесків з податку на прибуток підприємств, що сплачуються платниками, які здійснюють роздрібну торгівлю пальним, за грудень 2024 р.

Станом на 01 грудня 2024 року у ТОВ «ЕН ПІ ДЖІ ОІЛ» були діючими 12 ліцензій на право роздрібної торгівлі пальним, 6 з яких – на місця, розташовані на тимчасово окупованих територіях. Заяви про внесення змін до відомостей, що містяться в Єдиному реєстрі ліцензіатів та місць обігу пального, а також заяви про припинення дій ліцензій, щодо місць реалізації пального, які знаходяться на окупованих територіях не подавались, тому усі наявні у позивача ліцензії на момент проведення перевірки були дійсними. Зазначене спростовує висновок, суду першої інстанції про те, що ліцензії, видані на право роздрібної торгівлі пальним на місця, розташовані на тимчасово окупованих територіях, є недійсними, адже такий висновок не відповідає нормам матеріального права.

Ліцензії є недійсними саме на тимчасово окупованій території, однак можуть використовуватися для проведення господарської (підприємницької) діяльності на іншій території України до закінчення строку їх дії, у випадку перереєстрації таких суб`єктів, на іншій території України, у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову політику; не можуть бути продовженими відповідно до законодавства України.

Відповідно, оскаржене позивачем податкове повідомлення-рішення є законним та обґрунтованим, а тому у суду були відсутні підстави для його скасування.

Позивач подав письмовий відзив на апеляційні скарги відповідачів. У відзиві вказує, що вважає рішення суду першої інстанції законним та обгрунтованим, а доводи скаржника безпідставними та такими, що спростовуються матеріалами справи. Звертає увагу суду апеляційної інстанції, що відповідачем при збільшенні суми грошового зобов`язання за платежем авансовий внесок з податку на прибуток, не було взято до уваги те, що у відповідності до ч. 9 ст. 13 Закону у позивача ліцензія, яка дозволяла здійснювати роздрібну торгівлю пальним за адресою місця торгівлі: м. Мелітополь, вул. Гоголя, 101, м. Мелітополь, проспект Богдана Хмельницького, 111, м. Кам`янка Дніпровська, вул. Центральна, 285а, с. Дніпровка, вул. Центральна, 534а, м. Мелітополь, вул. Олександра Невського, 115/1, м. Енергодар, вулиця Молодіжна, 12, вважалась недійсною на тимчасово окупованій території.

Розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження у відповідності до приписів ст.311 КАС України.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши доводи апеляційної скарги та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права в межах доводів скарги, колегія суддів дійшла висновку, що скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

З матеріалів справи встановлено, що 08.08.2025 на підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 розділу I, пункту 75.1 статті 75 розділу ІІ Податкового кодексу України, у порядку визначеному пунктом 76.2 статті 76 розділу ІІ Податкового кодексу України, контролюючим органом було проведено камеральну перевірку ТОВ "ЕН ПІ ДЖІ ОІЛ" з питань дотримання правил нарахування та сплати авансових внесків з податку на прибуток підприємств, що сплачуються платниками, які здійснюють роздрібну торгівлю пальним, уточнюючої податкової декларації з податку на прибуток підприємств за 2024 рік.

За результатами перевірки складено акт від 08.08.2025 № 10766/08-01-04-06/43096382.

Під час проведення камеральної перевірки було встановлено, що в Єдиному реєстрі ліцензіатів та місць обігу пального наявна інформація щодо ліцензій, виданих ТОВ " ЕН ПІ ДЖІ ОІЛ " на право роздрібної торгівлі пальним, які є діючими на перше число грудня 2024 року, а саме:

1) ліцензія № 04270314202000061

2) ліцензія № 08290314202000045

3) ліцензія № 04170314202100013

4) ліцензія № 08310314202200006

5) ліцензія № 08250314202400002

6) ліцензія № 08280314202400003

7) ліцензія № 08320314202000036

8) ліцензія № 08320314202000035

9) ліцензія № 08090314202000038

10) ліцензія № 08090314202000037

11) ліцензія № 08230314202200001

12) ліцензія № 08320314202000034

В порушення п.п. 16.1.3 п. 16.1 ст. 16, п.п. 141. 14.2 п. 141.14 ст. 141 ПК України ТОВ " ЕН ПІ ДЖІ ОІЛ" не в повному обсязі нараховано авансові внески з податку на прибуток підприємств, що сплачуються платниками, які здійснюють роздрібну торгівлю пальним, за 2024 рік.

Крім того, в порушення п.п. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16, п.п. 141.14.1, п.п. 141.14.2, п.п. 141.14.3, п.п. 141.14.4 п. 141.14 ст. 141 Кодексу ТОВ "ЕН ПІ ДЖІ ОІЛ" не в повному обсязі сплачено авансові внески з податку на прибуток підприємств, що сплачуються платниками, які здійснюють роздрібну торгівлю пальним, а саме за грудень 2024 року розрахункова сума авансових внесків становить 690 000,00 грн на дату фактичної сплати 18.12.2024, а сплачено позивачем в сумі 330 000,00 грн.

На підставі висновків акту камеральної перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення форми “Р” від 27.08.2025 № 0144460406, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем авансовий внесок з податку на прибуток підприємств, що сплачується платниками, які здійснюють роздрібну торгівлю пальним, у розмірі 360 000 грн та за штрафними санкціями – 36 000 грн.

Вважаючи протиправним податкове повідомлення-рішення форми “Р” від 27.08.2025 №0144460406, позивач звернувся до суду з позовом про його скасування.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, дійшов висновків, що позивач в у спірному випадку розраховував на сумлінне виконання та врахування відповідачем вимог ст. 13 Закону України “Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України”, як суб`єкт господарювання, ліценція на право роздрібної торгівлі пальним якого вважається недійсною на тимчасово окупованій території в силу вимог Закону. ТОВ “ЕН ПІ ДЖІ ОІЛ” не здійснювало діяльність за місцем роздрібної торгівлі пальним за вказаними адресами у 2024 році, доказів протилежного відповідачем суду не надано. Отже, спірне рішення відповідача є протиправним та підлягає скасуванню.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Спірним питанням у даній справі є те чи повинні сплачуватися авансові внески з податку на прибуток підприємств, що сплачуються платниками, які здійснюють роздрібну торгівлю пальним за місця роздрібної торгівлі пальним, які розташовані на окупованій території.

Відповідно до п 134.1. ст. 134 ПК України, об`єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які визначені відповідними положеннями цього Кодексу.

Законом України від 10.10.2024 № 4015-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у період дії воєнного стану», зокрема, з 01.12.2024 передбачено сплату авансових внесків з податку на прибуток підприємств платниками податку за місця роздрібної торгівлі пальним.

Відповідно до п. 137.12 ст. 137 ПК України платники податку, які здійснюють роздрібну торгівлю пальним, зобов`язані сплачувати авансові внески з податку на прибуток підприємств за кожне місце роздрібної торгівлі пальним, інформація щодо якого внесена до Єдиного реєстру ліцензіатів та місць обігу пального станом на перше число поточного місяця. Авансові внески та податок на прибуток підприємств, що підлягає сплаті до бюджету платниками податку, які здійснюють роздрібну торгівлю пальним, визначаються у порядку, передбаченому пунктом 141.14 статті 141 цього Кодексу.

Так, відповідно до п.п. 141.14.1 п. 141.14 ст. 141 ПК України платники податку, які здійснюють роздрібну торгівлю пальним, сплачують щомісяця не пізніше двадцятого числа поточного місяця авансовий внесок з податку на прибуток підприємств за кожне місце роздрібної торгівлі пальним, інформація щодо якого внесена до Єдиного реєстру ліцензіатів та місць обігу пального станом на перше число поточного місяця, у розмірі, визначеному п.п. 141.14.2 п. 141.14 ст. 141 ПК України.

Терміни «роздрібна торгівля пальним», «місце роздрібної торгівлі пальним» вживаються у значеннях, наведених у Законі України від 18 червня 2024 року № 3817-ІХ «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального».

Підпунктом 141.14.2 п. 141.14 ст. 141 ПК України визначено, що авансовий внесок з податку на прибуток підприємств сплачується за кожне місце роздрібної торгівлі пальним, інформація щодо якого внесена до Єдиного реєстру ліцензіатів та місць обігу пального станом на перше число поточного місяця:

а) у розмірі 60 тис. грн. за кожне місце, крім випадків, передбачених підпунктами «б» і «в» п.п. 141.14.2 п. 141.14 ст. 141 ПК України;

б) для місця роздрібної торгівлі пальним, на якому здійснюється реалізація виключно скрапленого газу, у розмірі 30 тис. грн. за кожне місце;

в) для місця роздрібної торгівлі пальним, на якому здійснюється реалізація кількох видів пального і при цьому частка реалізації скрапленого газу в літрах, приведених до температури 15 C у загальному обсязі реалізованого протягом попереднього місяця пального, становить 50 і більше відсотків, у розмірі 45 тис. грн. за кожне місце.

Згідно з п.п. 141.14.3 п. 141.14 ст. 141 ПК України авансові внески з податку на прибуток підприємств, сплачені відповідно до п. 141.4 ст. 141 ПК України, є невід`ємною частиною податку на прибуток.

Сплачена протягом звітного (податкового) періоду сума авансових внесків з податку на прибуток підприємств зменшує податкові зобов`язання з податку на прибуток підприємств, розраховані за результатами такого звітного (податкового) періоду за базовою (основною) ставкою, визначеною ст. 136 ПК України, у сумі, що не перевищує суму нарахованого податкового зобов`язання за такий податковий (звітний) період.

У разі якщо сума авансового внеску, попередньо сплаченого протягом звітного (податкового) року, перевищує суму нарахованого податкового зобов`язання за такий податковий (звітний) рік, сума такого перевищення не переноситься у зменшення податкових зобов`язань наступних податкових (звітних) періодів.

Сума сплачених авансових внесків з податку на прибуток не підлягає поверненню платнику податку як надміру та/або помилково сплачені податкові зобов`язання, не може бути зарахована в рахунок інших податків і зборів (обов`язкових платежів) та на неї не поширюється дія положення ст. 43 ПК України.

Відповідно до п.п. 141.14.4 п. 141.14 ст. 141 ПК України грошове зобов`язання у вигляді авансового внеску з податку на прибуток підприємств вважається узгодженим у момент виникнення такого зобов`язання, який визначається за календарною датою, встановленою п.п. 141.14.1 п. 141.4 ст. 141 ПК України для граничного строку сплати авансового внеску з податку на прибуток підприємств до відповідного бюджету.

У разі якщо платник податку не сплачує узгоджену суму авансового внеску з податку на прибуток підприємств протягом строку, визначеного п.п. 141.14.1 п. 141.14 ст. 141 ПК України, такий платник податків притягається до відповідальності у вигляді штрафу в розмірах, визначених ст. 124 ПК України.

Аналіз наведених правових норм свідчить про те, що критеріями для визначення переліку суб`єктів господарювання, які зобов`язані щомісячно сплачувати авансові внески з податку на прибуток підприємств є:

- здійснення роздрібної торгівлі пальним за місцем роздрібної торгівлі пальним;

-наявність ліцензії на право роздрібної торгівлі за кожне місце роздрібної торгівлі пальним, інформацію щодо якого внесено до Єдиного реєстру ліцензіатів та місць обігу пального станом на перше число поточного місяця.

Судом встановлено, що в Єдиному реєстрі ліцензіатів та місць обігу пального наявна інформація про наявність ліцензій, виданих ТОВ «ЕН ПІ ДЖІ ОІЛ» (код ЄДРПОУ 43096382) на право роздрібної торгівлі пальним, зокрема:

1) № 08320314202000036 адреса місця торгівлі - Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Гоголя, 101, Автозаправочна станція (АЗС);

2) № 08320314202000035 адреса місця торгівлі - Запорізька область, м. Мелітополь, проспект Богдана Хмельницького, 111, Автозаправочна станція (АЗС);

3) № 08090314202000037 адреса місця торгівлі - Запорізька область, м. Кам`янка-Дніпровська, вул. Центральна, 285а, АЗС з магазином;

4) № 08090314202000038 адреса місця торгівлі - Запорізька область, с. Дніпровка, вул.

Центральна, 534а, АЗС;

5) № 08320314202000034 адреса місця торгівлі - Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Олександра Невського, 115/1, Автогаззаправка;

6) № 08230314202200001 адреса місця торгівлі – Запорізька область, м. Енергодар, вул. Молодіжна, 12, Автозаправочна станція (АЗС).

Згідно із Переліком територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженим Наказом Міністерства розвитку громад та територій України 28 лютого 2025 року № 376, Мелітопольська міська територіальна громада окупована 25.02.2022, Енергодарська міська територіальна громада окупована 04.03.2022, Кам`янсько-Дніпровська міська територіальна громада окуповна 27.02.2022, с. Дніпровка окуповано 04.03.2022.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» визначено, що тимчасово окупована Російською Федерацією територія України (далі - тимчасово окупована територія) є невід`ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Правовий статус тимчасово окупованої території, а також правовий режим на тимчасово окупованій території визначаються цим Законом, іншими законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, принципами та нормами міжнародного права. Тимчасова окупація Російською Федерацією територій України, визначених частиною першою статті 3 цього Закону, незалежно від її тривалості, є незаконною і не створює для Російської Федерації жодних територіальних прав. За державою Україна, територіальними громадами сіл, селищ, міст, розташованих на тимчасово окупованій території, органами державної влади, органами місцевого самоврядування та іншими суб`єктами публічного права зберігається право власності, інші речові права на майно, у тому числі на нерухоме майно, включаючи земельні ділянки, що знаходиться на тимчасово окупованій території.

Згідно з ч.1 ст.13 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», положення цієї статті застосовуються до тимчасово окупованої території, передбаченої пунктами 1 і 2 частини першої статті 3 цього Закону, надр під територіями, зазначеними у пунктах 1 і 2 частини першої статті 3 цього Закону, і повітряного простору над цими територіями. В умовах воєнного стану рішенням Кабінету Міністрів України положення цієї статті можуть бути поширені на тимчасово окуповані території, передбачені пунктом 3 частини першої статті 3 цього Закону, надра під територіями, зазначеними у пункті 3 частини першої статті 3 цього Закону, і повітряний простір над цими територіями.

Відповідно до ч.2 ст. 13 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», здійснення господарської діяльності юридичними особами, фізичними особами - підприємцями та фізичними особами, які провадять незалежну професійну діяльність, місцезнаходженням (місцем проживання) яких є тимчасово окупована територія, дозволяється виключно після зміни їхньої податкової адреси на іншу територію України.

Правочин, стороною якого є суб`єкт господарювання, місцезнаходженням (місцем проживання) якого є тимчасово окупована територія, є нікчемним. На такі правочини не поширюється дія положення абзацу другого частини другої статті 215 Цивільного кодексу України.

Згідно з ч.9 ст.13 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» ліцензії, надані суб`єктам господарювання до набрання чинності цим Законом (а для територій України, що були тимчасово окуповані Російською Федерацією після набрання чинності цим Законом - до тимчасової окупації цієї території України), відповідно до закону про ліцензування видів господарської діяльності, документи (включаючи сертифікати), видані відповідно до закону до 1 січня 2018 року, та документи про відповідність, надані відповідно до Закону України «Про технічні регламенти та оцінку відповідності», документи дозвільного характеру, надані згідно із Законом України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності»:

а) вважаються недійсними на тимчасово окупованій території;

б) можуть використовуватися для проведення господарської (підприємницької) діяльності на іншій території України до закінчення строку їх дії, у випадку перереєстрації таких суб`єктів на іншій території України, у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову політику;

в) не можуть бути продовженими відповідно до законодавства України, крім випадків, коли до закінчення строку дії таких ліцензій (дозволів) здійснено деокупацію відповідної тимчасово окупованої території.

Аналізуючи положення ч. 9 ст.13 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що ліцензії, видані суб`єкту господарювання до набрання чинності цим Законом відповідно до закону про ліцензування видів господарської діяльності є недійсними на тимчасово окупованій території в силу прямої дії норми закону, при цьому вказані ліцензії можуть використовуватися для проведення господарської (підприємницької) діяльності на іншій території України до закінчення строку їх дії, у випадку перереєстрації таких суб`єктів на іншій території України, у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову політику, тобто зазначена норма свідчить про те, що вказані ліцензії є дійсними на іншій території України лише у разі використання їх для проведення господарської (підприємницької) діяльності суб`єкта господарювання.

В той же час, ні матеріалами справи, а ні актом перевірки не встановлено факту того, що ліцензії № 08320314202000036, № 08320314202000035, № 08090314202000037, № 08090314202000038, № 08320314202000034, № 08230314202200001, які видані на місця торгівлі пальним, що знаходяться на окупованій території, використовуються позивачем для ведення господарської (підприємницької) діяльності на іншій території України, яка не є окупованою. Тому, висновок контролюючого органу про те, що вказані ліцензії не вважаються недійсними на території України без встановлення факту їх використання у господарській діяльності позивача є помилковим, та не свідчить про автоматичне відновлення їх дії на території України, яка не є окупованою.

За наведених вище обставин колегія суддів вважає, що вказані ліцензії є недійсними в силу прямої дії норми закону, а тому у позивача відсутній і обов`язок подавати до контролюючого органу заяви у довільній формі та відповідні документи (копій документів) на виконання п.3, п.4 розділу ІІ «Порядку підтвердження можливості чи неможливості виконання платником податків обов`язків, визначених у підпункті 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України», як про це зазначає у апеляційній скарзі відповідач.

Беручи до уваги той факт, що сплата авансового внеску передбачає наявність діючої ліцензії, нарахування за спірним податковим повідомленням рішенням № 0144460406 від 27 серпня 2025 року, авансового внеску з податку на прибуток підприємств, що сплачується платниками, які здійснюють роздрібну торгівлю пальним за недійсними ліцензіями, як і нарахування штрафних санкцій є безпідставним, та свідчить про протиправність оскарженого податкового повідомлення рішення.

За встановлених обставин у справі, суд обгрунтовано задовольнив вимоги позивача та скасував спірне рішення відповідача.

Доводи апеляційної скарги відповідача не спростовують правильних висновків суду, колегія суддів не встановила підстав для скасування оскарженого рішення та ухвалення нового у справі. Апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись п.1 ч.1 ст.315, ст.316, ст.ст.322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Запорізькій області залишити без задоволення.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 26 січня 2026 року у справі № 280/7613/25 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у випадках та в строки, визначені статтями 328, 329 КАС України.

Головуючий - суддя Н.П. Баранник

суддя О.О. Круговий

суддя Н.І. Малиш