Постанова від 05 серпня 2026 р. у справі №340/884/26 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

06 серпня 2026 року м.Дніпросправа № 340/884/26

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Баранник Н.П.,

суддів: Кругового О.О., Малиш Н.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 04 березня 2026 року в адміністративній справі №340/884/26 (суддя Сагун А.В., справа розглянута в порядку письмового провадження) за позовом ОСОБА_1 до Краматорського відділу державної виконавчої служби у Краматорському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом, в якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність Краматорського відділу державної виконавчої служби у Краматорському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції з примусового виконання рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 07 лютого 2024 року у справі № 340/8689/23 у виконавчому провадженні № 75085557 в частині віднесення рішення суду до категорії рішень немайнового характеру;

- визнати протиправною бездіяльність Краматорського відділу державної виконавчої служби у Краматорському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції у виконавчому провадженні № 75085557 в частині незастосування до боржника заходів примусового виконання рішень, визначених у статті 10, 48 Закону України “Про виконавче провадження”;

- зобов`язати Краматорський відділ державної виконавчої служби у Краматорському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції у виконавчому провадженні № 75085557 застосувати до боржника передбачені статтею 10, 48 Закону України “Про виконавче провадження” заходи примусового виконання рішень шляхом винесення постанови про звернення стягнення на майно боржника (списання коштів з рахунків).

В обґрунтування вимог зазначав, що на виконанні у відповідача перебуває виконавчий лист № 340/8689/23, виданий 05.04.2024 Кіровоградським окружним адміністративним судом. Позивач вважає, що відповідачем не було вжито достатніх заходів щодо примусового виконання рішення, тобто останній вибрав найменш сприятливішу процесуальну дію, не розглянуто питання накладення арешту, звернення стягнення на грошові кошти (списання з рахунку), також не було ініційоване питання про зміну способу та порядку виконання судового рішення. Відповідач безпідставно відніс рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 07 лютого 2024 року у справі № 340/8689/23 до категорії рішень немайнового характеру.

Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 04 березня 2026 року у задоволенні адміністративного позову було відмовлено у повному обсязі.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги. В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що рішення суду є таким, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права. Скаржник наполягає, що спір щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, безпосереднім наслідком якого є зміна складу майна позивача, є майновим. "Майновий позов" це вимога про захист права або інтересу, об`єктом якої виступає благо, що підлягає грошовій оцінці. Будь-який майновий спір має ціну. Різновидами майнових спорів є, зокрема, спори, пов`язані з підтвердженням прав на майно та грошові суми, на володіння майном і будь-які форми використання останнього. Відповідно, державний виконавець мав вчиняти дії у виконавчому провадженні, як це передбачено Законом України «Про виконавче провадження», з огляду на те, що ним виконується рішення суду з вирішення майнового спору, та застосувати до боржника передбачені статтею 10, 48 Закону України “Про виконавче провадження” заходи примусового виконання рішення шляхом винесення постанови про звернення стягнення на майно боржника.

Звертає увагу суду апеляційної інстанції, що заяву про зміну способу і порядку виконання рішення суду відповідач подав на наступний день після подання позову у даній справі, тобто після 13.01.2026.

Відповідач своїм правом подати відзив на апеляційну скаргу позивача не скористався.

Суд апеляційної інстанції розглянув справу відповідно до приписів статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України, в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Колегія суддів, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

05 квітня 2024 року Кіровоградським окружним адміністративним судом було видано виконавчий лист у справі № 340/8689/23, відповідно до якого 07 лютого 2024 року Кіровоградський окружний адміністративний суд, розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити дії, вирішив:

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 здійснити за період з 29.01.2020 по 31.12.2020 року перерахунок та виплату капітану ОСОБА_1 грошового забезпечення та інших додаткових одноразових видів грошового забезпечення (матеріальна допомога для оздоровлення, для вирішення соціально-побутових питань) із застосуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020, відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30.08.2017 № 704, із урахуванням здійснених платежів;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 здійснити за період з 01.01.2021 по 31.12.2021 року перерахунок та виплату капітану ОСОБА_1 грошового забезпечення та інших додаткових одноразових видів грошового забезпечення (матеріальна допомога для оздоровлення, для вирішення соціально-побутових питань) із застосуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2021, відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30.08.2017 № 704, із урахуванням здійснених платежів;

-зобов`язати військову частину НОМЕР_1 здійснити за період з 01.01.2022 по 31.12.2022 року перерахунок та виплату майору ОСОБА_1 грошового забезпечення та інших додаткових одноразових видів грошового забезпечення (матеріальна допомога для оздоровлення, для вирішення соціально-побутових питань) із застосуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2022, відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30.08.2017 № 704, із урахуванням здійснених платежів;

-зобов`язати військову частину НОМЕР_1 здійснити за період з 01.01.2023 по 20.05.2023 перерахунок та виплату майору ОСОБА_1 грошового забезпечення та інших додаткових одноразових видів грошового забезпечення (матеріальна допомога для оздоровлення, для вирішення соціально-побутових питань) із застосуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2023, відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30.08.2017 № 704, із урахуванням здійснених платежів.

21 травня 2024 року на підставі виконавчого листа заступником начальника відділу Кальміуського відділу державної виконавчої служби у місті Маріуполі Маріупольського району Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції відкрито виконавче провадження ВП №75085557.

28 лютого 2025 заступником начальника відділу Краматорського відділу державної виконавчої служби у Краматорському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції прийнято виконавче провадження №75085557 з примусового виконання вказаного виконавчого листа.

Постановами відповідача від 28.02.2025 та від 11.07.2025 за не виконання рішення суду на боржника (Військова Частина НОМЕР_1 ) накладено штраф на користь держави у розмірі, відповідно 5100 грн та 10200 грн.

Постановою відповідача від 04.08.2025 виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 340/8689/23, виданого 05.04.2024 Кіровоградським окружним адміністративним судом закінчено.

У вказаній постанові зазначено, що 04.08.2025 винесено повідомлення про вчинення кримінального правопорушення; залишок нестягненої суми за виконавчим документом 0 гривня (UAH); сума стягнутого виконавчого збору/сума стягненої винагороди приватного виконавця 0 гривня (UAH).

Постановою начальника відділу Краматорського відділу державної виконавчої служби у Краматорському районі Донецької області Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України від 13.01.2026 скасовано постанову про закінчення виконавчого провадження від 04.08.2025, що видала ОСОБА_2 при примусовому виконанні виконавчого листа № 340/8689/23.

Вважаючи, що державним виконавцем у виконавчому провадженні №75085557 допущено протиправну бездіяльність, а саме не застосовано до боржника заходи примусового виконання рішень, визначені у статтях 10, 48 Закону України “Про виконавче провадження”, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог позивача, дійшов висновку, що застосування заходів примусового виконання (ст. 10, 48 Закону “Про виконавче провадження”) до військової частини обмежене, оскільки її майно переважно є державною власністю. Стягнення коштів здійснюється лише за процедурою безспірного списання через Державну казначейську службу (ст. 3 Закону № 1404-VIII). У разі невиконання військовою частиною рішення суду немайнового характеру, виконавець застосовує штрафи. Тобто, з боку відповідача відсутня протиправна бездіяльність.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Спеціальним законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, на час виникнення спірних правовідносин є Закон України від 02.06.2016 року №1404-VIII “Про виконавче провадження” (далі по тексту - Закон №1404-VIII).

Відповідно до статті 1 Закону №1404-VІІІ виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Пунктом 1 частини першої статті 3 Закону №1404-VІІІ встановлено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Згідно з частиною першою статті 5 Закону №1404-VІІІ примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України “Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів”.

Відповідно до частини першої статті 13 Закону під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Пунктом 1 частини другої статті 18 Закону №1404-VІІІ визначено, що виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Відповідно ст. 10 Закону №1404-VIII заходами примусового виконання рішень є:

1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами;

2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника;

3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні;

4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем;

5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Положеннями ст. 48 Закону №1404-VIII визначено порядок звернення стягнення на кошти та інше майно боржника.

Розділом VIII Закону №1404-VIII встановлено порядок виконання рішень немайнового характеру.

Так, за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.

У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом.

У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження (чч.1-3 ст. 63 Закону №1404-VIII).

Відповідно до статті 63 Закону України “Про виконавче провадження”, до рішень немайнового характеру належать судові рішення, якими боржника зобов`язано, вчинити конкретні дії (зокрема, здійснити нарахування та виплату коштів).

Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 07 лютого 2024 року у справі № 340/8689/23 зобов`язано військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення та інших додаткових одноразових видів грошового забезпечення (матеріальна допомога для оздоровлення, для вирішення соціально-побутових питань) за певні періоди. Судом не визначалася конкретна сума, яка підлягає виплаті на користь позивача.

Отже, державним виконавцем виконувалося рішення суду немайнового характеру.

Доводи скаржника правильних висновків суду в цій частині не спростовують.

Згідно п.2 Порядку вилучення і передачі військового майна Збройних Сил, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 серпня 2002 р. №1282, військове майно - державне майно, передане в користування на праві узуфрукта державного майна військовим частинам, до якого належать військові містечка, будинки, споруди (цілісні майнові комплекси, об`єкти соціальної інфраструктури, нежитлові приміщення, об`єкти незавершеного будівництва та інше нерухоме майно), передавальні пристрої, всі види озброєння, бойова та інша техніка, боєприпаси, пально-мастильні матеріали, продовольство, технічне, аеродромне, шкіперське, речове, культурно-просвітницьке, медичне, ветеринарне, побутове, хімічне, інженерне майно, майно зв`язку тощо.

Застосування заходів примусового виконання (ст. 10, 48 Закону “Про виконавче провадження”) до військової частини обмежене, оскільки її майно переважно є державною власністю. Стягнення коштів здійснюється лише за процедурою безспірного списання через Державну казначейську службу (ст. 3 Закону № 1404-VIII).

Так, відповідно до частини першої статті 2 Закону України “Про гарантії держави щодо виконання судових рішень” від 5 червня 2012 року № 4901-VI (далі - Закон № 4901-VI) держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов`язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є:

державний орган;

державні підприємство, установа, організація;

юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства.

За змістом частини першої статті 3 Закону № 4901-VI виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Частиною другою статті 3 Закону № 4901-VI визначено, що стягувач за рішенням суду про стягнення коштів з державного органу звертається до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у строки, встановлені Законом України "Про виконавче провадження", із заявою про виконання рішення суду.

Разом із заявою стягувач подає до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, документи та відомості, необхідні для перерахування коштів, згідно з переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України.

Стаття 25 Бюджетного кодексу України передбачає, що Казначейство здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду.

Тобто, рішення судів у спорах майнового характеру, зокрема про стягнення коштів з військової частини на користь військового виконуються в порядку, встановленому Законом № 4901-VI, органами держаної казначейської служби, а не державним виконавцем в порядку Закону №1404-VIII.

У разі не виконання військовою частиною рішення суду немайнового характеру, виконавець застосовує штрафи, а при повторному порушенні можлива кримінальна відповідальність посадових осіб.

Суд встановив, що відповідачем на виконання рішення суду у справі №340/8689/23 вживались заходи, передбачені Розділом VIII Закону №1404-VIII, яким встановлено порядок виконання рішень немайнового характеру.

Отже, у спірному випадку відсутня протиправна бездіяльність з боку відповідача, на чому наполягав позивач, і суд першої інстанції обгрунтовано відмовив позивачу у задоволенні його позовних вимог.

Враховуючи викладене вище, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Доводи апеляційної скарги позивача не спростовують правильних висновків суду першої інстанції, тому підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду відсутні.

Керуючись п.1 ч.1 ст.315, ч.1 ст.316, ст.ст.322, 325, 329 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 04 березня 2026 року у справі № 340/884/26 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у випадках та в строки, визначені статтями 328,329 КАС України.

Головуючий - суддя Н.П. Баранник

суддя О.О. Круговий

суддя Н.І. Малиш