Постанова від 04 серпня 2026 р. у справі №211/7249/25 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

05 серпня 2026 року м. Дніпросправа № 211/7249/25 (суддя Лебеженко В.О., м. Кривий Ріг)

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Чередниченка В.Є. (доповідач),

суддів: Іванова С.М., Шальєвої В.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області на рішення Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу від 01 червня 2026 року у справі №211/7249/25 за позовом ОСОБА_1 до Криворізького районного управління Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області, Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 26 червня 2025 року звернувся до суду з позовом до Криворізького районного управління Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області (далі - відповідач-1), Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області (далі - відповідач-2) в якому просить скасувати постанову про накладання адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення серії ДН №001519 від 19.06.2025 року про накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в сумі 2550 грн. по справі про адміністративне правопорушення за ч.2 ст. 175-3 КУпАП, та провадження у цій справі закрити.

В обґрунтування позову зазначено, що позивач, як посадова особа Коледжу, умисно не вчиняв ніяких дій та не допустив будь-якої бездіяльності з питань додержання вимог законодавства у сфері цивільного захисту, техногенної та пожежної безпеки щодо незабезпечення готовності до використання за цільовим призначенням (укриття населення) захисної споруди цивільного захисту – протирадіаційного укриття №14421, розташованого за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Е. Фукса, 26А, а навпаки вжив усіх залежних від нього заходів.

В діях позивача відсутній склад адміністративного правопорушення.

Рішенням Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу від 01 червня 2026 року у справі №211/7249/25 позов задоволено.

Суд, скасував постанову серії ДН № 001519 від 19.06.2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 175-3 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 2550 грн. 00 коп., винесену державним інспектором нагляду (контролю) у сфері пожежної та техногенної безпеки у Криворізькому районі, провідним фахівцем ВПЗ Криворізького районного управління Головного управління ДСНС України у Дніпропетровській області Єрешко А.Г., а справу закрив.

Рішення суду мотивовано тим, що відповідачем не доведено правомірність прийняття рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, приймаючи до уваги те, що матеріали справи не містять достатніх доказів наявності складу адміністративного правопорушення в діях позивача.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції відповідач-1 оскаржив його в апеляційному порядку, з підстав порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильного застосування судом першої інстанції матеріального права, невідповідності висновків суду обставинам справи, неповного з`ясування судом обставин, що мають значення для справи. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити повністю.

В апеляційній скарзі зазначає, що чинне законодавство не ставить виконання обов`язку утримання фонду захисних споруд у залежність від наявності чи відсутності бюджетних асигнувань або виділення додаткового фінансування.

Позивачем підтверджено наявність порушень, які утворюють об`єктивну сторону адміністративного правопорушення.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції з`ясовано, та знайшло підтвердження під час апеляційного розгляду справи, що ОСОБА_1 станом на 11.06.2025 року перебував на посаді директора Відокремленого структурного підрозділу «Автотранспортний фаховий коледж Криворізького національного університету».

На балансі коледжу перебуває захисна споруда № 14421, площею 363 м.кв., місткістю 450 осіб, яка була прийнята в експлуатацію у 1979 році.

19 червня 2025 року, державним інспектором нагляду (контролю) у сфері пожежної та техногенної безпеки у Криворізькому районі, провідним фахівцем ВПЗ Криворізького районного управління Головного управління ДСНС України у Дніпропетровській області Єрешко А.Г., постановлено притягнути до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 175-3 КУпАП і накласти адміністративне стягнення у виді штрафу в сумі 2550 грн., про що винесено відповідну постанову серії ДН №001519 від 19.06.2025.

Згідно з цією постановою, 11.06.2025 о 10 год. 30 хв. по вул. Едуарда Фукса, 26А у м. Кривому Розі, директор ВСП «Автотранспортний фаховий коледж КНУ», який є посадовою особою, відповідальною за утримання та експлуатацію сховища №14421, порушив вимоги щодо утримання та експлуатації захисних споруд цивільного захисту, затверджених наказом МВС України від 09.07.2018 №579, що призвело до неготовності його використання за призначенням, а саме: відсутня довідка про перевірку герметичності сховища; відсутній прилад для виміру підпору повітря; противибухові пристрої не обслужені, поржавілі та знаходяться у неробочому стані; герметичні клапана та клапана надмірного тиску у неробочому стані.

Відповідно до актів обстеження стану приміщення будівлі цивільного захисту № 14421, розташованої на території Автотранспортного технікуму Державного вищого навчального закладу «КНУ», яка перебуває на балансі учбового закладу, складених відповідно 15.01.2009, 11.01.2010, 11.03.2010, 25.11.2010, 10.03.2015, підвальне приміщення неодноразово підтоплене каналізаційними стоками житлового масиву Жовтневого району через міський колектор. Рівень затоплення складає відповідно 185см, 52см, 64см, 80см. Внаслідок затоплення пошкоджені стіни, перегородки та підлога. Прийшли в непридатність та потребують капітального ремонту пакетні вимикачі, електропроводка близько 70м, вентилятори потребують технічного обслуговування шляхом розбирання (збирання), клапана герметичності сховища потребують технічного обслуговування шляхом розбирання (збирання), електричний розподільний щит потребує капітального ремонту (а.с.

Директор ОСОБА_1 неодноразово, а саме: 19.01.2010, 10.03.2010, 27.10.2010, 24.10.2011, 12.01.2013, 14.01.2015, 06.11.2018, 04.02.2021, 05.04.2023, 24.08.2023, 28.06.2024, 16.08.2024, 28.01.2025, 29.04.2025, 05.05.2025, письмово звертався до Міністерства освіти і науки України з проханням вирішити питання про виділення коштів на відновлення споруди № 14421 цивільного захисту, приміщення, обладнання та майно якої, в результаті підтоплень, прийшло в цілковиту непридатність та потребує капітального ремонту, та виготовлення проектної документації, але кошти виділені не були.

Попередня оціночна вартість ремонту складає 1 300 000 грн. (в цінах 2021 року), а оціночна вартість проектної документації з цього питання складає 365 778,33 грн (в цінах 2025 року)

За таких умов, відносно позивача, як посадової особи Коледжу, винесено оскаржену постанову про накладення адміністративного стягнення серії ДН № 001519, якою його притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.2 ст. 175-3 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу на суму 2550 грн.

Правомірність зазначеної постанови є предметом спору переданого на вирішення суду.

Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при ухвалені оскарженої постанови, виходить з наступного.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачене адміністративну відповідальність.

В силу п. 1 ст. 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Згідно зі ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ч.2 ст.175-3 КУпАП порушення встановлених законодавством вимог щодо утримання та експлуатації об`єктів фонду захисних споруд цивільного захисту, що призвело до неготовності їх використання за призначенням відповідно до законодавства, тягне за собою накладення штрафу від ста п`ятдесяти до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Як правильно встановлено судом першої інстанції та знайшло підтвердження під час апеляційного розгляду справи, ВСП «Автотранспортний фаховий коледж Криворізького національного університету» є закладом освіти, витрати якого фінансуються виключно з Державного бюджету України, відповідно до затвердженого кошторису на кожен рік і відповідно до Бюджетного кодексу України є бюджетною установою, оскільки створений органом державної влади у встановленому порядку та повністю утримується за рахунок державного бюджету і є неприбутковим (п.12 ст.2 Бюджетного кодексу України).

Відповідно до ст. 22 Бюджетного кодексу України для здійснення програм та заходів, які реалізуються за рахунок коштів бюджету, бюджетні асигнування надаються розпорядникам бюджетних коштів. За обсягом наданих прав розпорядники бюджетних коштів поділяються на головних розпорядників бюджетних коштів та розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня (ч.1 ст.22) і головний розпорядник бюджетних коштів може уповноважити одержувача бюджетних коштів на виконання заходів, передбачених бюджетною програмою та надати відповідні кошти бюджету. Одержувач бюджетних коштів використовує такі кошти відповідно до вимог бюджетного законодавства на підставі плану використання бюджетних коштів, що містить розподіл бюджетних асигнувань (ч.6 ст.22).

Відповідно до ст. 23 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов`язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України (ч.1 ст.23), а витрати спеціального фонду бюджету мають постійне бюджетне призначення, яке дає право провадити їх виключно в межах і за рахунок фактичних надходжень спеціального фонду бюджету (ч.4 ст.23).

Відповідно до ст. 48 Бюджетного кодексу України розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов`язання та здійснюють платежі тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами, враховуючи необхідність виконання бюджетних зобов`язань минулих років (ч.1 ст.48), а бюджетні зобов`язання за спеціальним фондом бюджету беруть виключно в межах відповідних фактичних надходжень спеціального фонду бюджету (ч.2 ст. 48).

Зобов`язання, взяті учасником бюджетного процесу без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом та законом про Державний бюджет України, не вважаються бюджетними зобов`язаннями і не підлягають оплаті за рахунок бюджетних коштів. Взяття таких зобов`язань є порушенням бюджетного законодавства. Витрати бюджету на покриття таких зобов`язань не здійснюються. Вимоги фізичних і юридичних осіб щодо відшкодування збитків та/або шкоди за зобов`язаннями, взятими розпорядниками бюджетних коштів без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом та законом про Державний бюджет України, стягуються з осіб, винних у взятті таких зобов`язань, у судовому порядку (ч.4 ст.48).

Казначейство України здійснює реєстрацію та облік бюджетних зобов`язань розпорядників бюджетних коштів і відображає їх у звітності про виконання бюджету. При реєстрації та обліку бюджетних зобов`язань здійснюється перевірка відповідності напрямів витрачання бюджетних коштів бюджетному асигнуванню, паспорту бюджетної програми (ч.5 ст.48).

Отже враховуючи викладені норми права суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що ВСП «Автотранспортний фаховий коледж Криворізького національного університету», витрачає кошти, отримані з Державного бюджету України, виключно на ті видатки, які визначені йому Міністерством освіти і науки України і самостійно не може на власний розсуд перенаправити кошти на інші видатки, не визначені головним розпорядником коштів.

Водночас суд першої інстанції правильно встановив наступні обставини.

Так, позивач вживав заходів, спрямованих на приведення укриття у готовність, шляхом неодноразового, починаючи з 2010 року, звернення до Міністерства освіти України з проханням виділити кошти на ремонт та виготовлення проектної документації, які виділені не були.

У зв`язку з відсутністю бюджетного фінансування, директор ВСП «Автотранспортний фаховий коледж Криворізького національного університету», не має можливості привести в належний технічний стан та готовність до укриття населення захисну споруду цивільного захисту № 14421.

Доказів додаткових джерел фінансування ВСП «Автотранспортний фаховий коледж Криворізького національного університету», матеріали справи не містять та відповідачами не надано.

З огляду на це колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що з`ясовані судом першої інстанції обставини підтверджує відсутність протиправної, винної дії чи бездіяльності позивача, що виключає його притягнення до адміністративної відповідальності за порушення встановлених законодавством вимог щодо утримання та експлуатації об`єктів фонду захисних споруд цивільного захисту, що призвело до неготовності їх використання за призначенням та наявності підстав для задоволення позову.

Суд апеляційної інстанції зазначає про те, що законодавство України про адміністративні правопорушення має каральну направленість (тяготіє до кримінального), а тому з урахуванням принципів і загальних засад КУпАП, практики Європейського Суду з прав людини, передбачається принцип презумпції невинності особи, поки її винуватість не буде доведена у встановленому законом порядку.

Враховуючи викладені обставини, колегія суддів погоджується з доводами позивача про недоведеність його провини у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч.2 ст. 175-3 КУпАП та наявності підстав для задоволення позову.

Щодо доводів відповідача-1 про те, що чинне законодавство не ставить виконання обов`язку утримання фонду захисних споруд у залежність від наявності чи відсутності бюджетних асигнувань або виділення додаткового фінансування слід зазначити наступне.

Так, згідно зі ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні …, а отже сам по собі факт того, що чинне законодавство не ставить виконання обов`язку утримання фонду захисних споруд у залежність від наявності чи відсутності бюджетних асигнувань або виділення додаткового фінансування не скасовує вимог зазначеної статті щодо необхідності з`ясування наявності вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення.

Відносно інших доводів відповідача, які викладені в апеляційній скарзі та які зводяться до незгоди з судовим рішенням слід зазначити, що повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків правосуддя, але не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду.

Всі інші аргументи апеляційної скарги не є доречними і важливими аргументами, оскільки не спростовують висновок суду про наявність підстав для задоволення позову.

На підставі зазначеного, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції під час розгляду цієї справи об`єктивно, повно та всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, дав їм правильну юридичну оцінку і ухвалив законне, обґрунтоване рішення без порушень норм матеріального та процесуального права, тому рішення суду першої інстанції у цій справі необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Керуючись: статтями 241-245, 250, пунктом 1 частини 1 статті 315, статтями 316, 321, 322, 327, 329 КАС України, Третій апеляційний адміністративний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області залишити без задоволення, а рішення Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу від 01 червня 2026 року у справі №211/7249/25 – без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Повне судове рішення складено та підписано суддями 05 серпня 2026 року.

Головуючий - суддя В.Є. Чередниченко

суддя С.М. Іванов

суддя В.А. Шальєва