Постанова від 06 серпня 2026 р. у справі №520/31671/25 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 серпня 2026 р. Справа № 520/31671/25

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Спаскіна О.А.,

Суддів: Присяжнюк О.В. , Любчич Л.В. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Вінницької обласної державної адміністрації на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 26.05.2026, головуючий суддя І інстанції: Панов М.М., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022 по справі № 520/31671/25

за позовом ОСОБА_1

до Вінницької обласної державної адміністрації

про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Вінницької обласної військової адміністрації, в якому просив суд:

- визнати протиправною бездіяльність Вінницької обласної військової адміністрації, яка полягає у не розгляді зверненні (скарги) ОСОБА_1 від 02.07.2025 УМ-19007673 відповідно до вимог ч. 2 ст. 16 Закону України «Про звернення громадян» в термін передбачений ст. 20 ЗУ «Про звернення громадян»;

- зобов`язати Вінницьку обласну військову адміністрацію розглянути скаргу ОСОБА_1 від 02.07.2025 УМ-19007673, відповідно до ч. 2 ст. 16 Закону України «Про звернення громадян».

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 26.05.2026 адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправною бездіяльність Вінницької обласної військової адміністрації, яка полягає у не розгляді зверненні (скарги) ОСОБА_1 від 02.07.2025 УМ-19007673 відповідно до вимог ч. 2 ст. 16 Закону України «Про звернення громадян» в термін передбачений ст. 20 ЗУ «Про звернення громадян».

Зобов`язано Вінницьку обласну військову адміністрацію розглянути скаргу ОСОБА_1 від 02.07.2025 УМ-19007673, відповідно до ч. 2 ст. 16 Закону України «Про звернення громадян».

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 26.05.2026 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що звернення позивача, надійшло до обласної військової адміністрації від Урядового контактного центру Урядова «гаряча лінія» (дата реєстрації 02 липня 2025 року реєстраційний номер УМ-19007673 та було зареєстрований відповідно до вимог чинного законодавства, про що свідчить відповідний штамп про реєстрацію та сама реєстрація в системі електронного документообігу (вх. від 03 липня 2025 року № 27-У-3439-7). Розпорядженням начальника Вінницької обласної військової адміністрації від 22 квітня 2024 року № 33-р «Про розподіл обов`язків між головою (начальником), першим заступником, заступниками голови (начальника) обласної державної (військової) адміністрації» затверджено розподіл обов`язків між головою (начальником), першим заступником, заступниками голови (начальника) обласної державної (військової) адміністрації. Відповідно до положень вищевказаного розпорядження, перший заступник голови (начальника) обласної державної (військової) адміністрації забезпечує реалізацію державної політики у галузі соціального забезпечення та соціального захисту населення, у тому числі підтримки ветеранів війни, учасників антитерористичної операції, бойових дій, внутрішньо переміщених осіб та членів їх сімей; осіб з інвалідністю, одиноких непрацездатних, дітей- сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, осіб із їх числа, одиноких матерів, багатодітних сімей, пенсіонерів, інших громадян, які внаслідок недостатньої матеріальної забезпеченості потребують допомоги та соціальної підтримки з боку держави. На підставі вищевикладеного, першим заступником начальника обласної військової адміністрації Наталею Заболотною здійснено первинний розгляд звернення позивача від 03 липня 2025 року та накладено електронну резолюцію відповідно до якої визначено головного виконавця відповідального за розгляд звернення позивача – Департамент соціальної та молодіжної політики Вінницької обласної військової адміністрації, який є окремою юридичною особою – суб`єктом владних повноважень (код ЄДРПОУ 40159685). Відтак, з урахуванням вищенаведеного, вважаємо, що Вінницька обласна військова адміністрація не здійснювала жодних протиправних дій щодо позивача ОСОБА_1 в контексті розгляду його звернення (скарги) від 02 липня 2025 року УМ-19007673.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу не погоджується з доводами викладеними в апеляційній скарзі відповідача, оскільки вважає їх необґрунтованими та безпідставними, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, спірне рішення без змін.

Відповідно до ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що 02.07.2025 позивач звернувся на адресу відповідача через сайт урядовий портал зі зверненням (скаргою) УМ-19007673, даний факт підтверджується зверненням позивача, копію якого додано до позову.

Позивач є особою з інвалідністю ІІ групи внаслідок війни, даний факт підтверджується посвідченням позивача, копію якого додано до позову.

Позивачем у скарзі було порушено питання недотримання перевізниками у Вінницькій області вимог пункту 7 частини 1 статті 13 ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», які вимагають кошти за проїзд у осіб з інвалідністю внаслідок війни та просив поновити права осіб з інвалідності внаслідок війни, які встановленні пунктом 7 частини 1 статті 13 ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та притягнути до відповідальності перевізників, які не дотримуються вимог пункту 7 частини 1 статті 13 ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

На адресу позивача надійшла відповідь за підписом Директора департаменту соціальної та молодіжної політики, даний факт підтверджується відповіддю, копію якої додано до позову.

Позивач вважає, що його звернення (скарга) УМ-19007673, від 02.07.2025 не розглянута згідно ЗУ «Про звернення громадян», оскільки позивач є особою з інвалідністю ІІ групи внаслідок війни, даний факт підтверджується посвідченням позивача, копію якого додано до позову та дана скарга повинна була розглянути першими керівниками відповідача, що стало підставою для звернення позивача до суду з позовом.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов виходив з того, що скарга осіб з інвалідністю внаслідок війни, яка відповідає вимогам Закону України «Про звернення громадян» повинна бути прийнята, всебічно та повно розглянута особисто першим керівником державного органу, до якого вона подана.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Згідно зі ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 40 Конституції України, усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Питання практичної реалізації громадянами України наданого їм статтею 40 Конституції України права на звернення урегульовано Законом України "Про звернення громадян" від 02.10.1996 № 393/96 (далі - Закон № 393/96).

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону № 393/96 визначено, що громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов`язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

За змістом ст. 3 Закону № 393/96 під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги.

Пропозиція (зауваження) - звернення громадян, де висловлюються порада, рекомендація щодо діяльності органів державної влади і місцевого самоврядування, депутатів усіх рівнів, посадових осіб, а також висловлюються думки щодо врегулювання суспільних відносин та умов життя громадян, вдосконалення правової основи державного і громадського життя, соціально-культурної та інших сфер діяльності держави і суспільства.

Відповідно до ст. 4 Закону № 393/96 до рішень, дій (бездіяльності), які можуть бути оскаржені, належать такі у сфері управлінської діяльності, внаслідок яких: порушено права і законні інтереси чи свободи громадянина (групи громадян); створено перешкоди для здійснення громадянином його прав і законних інтересів чи свобод; незаконно покладено на громадянина які-небудь обов`язки або його незаконно притягнуто до відповідальності.

Згідно зі ст. 5 Закону № 393/96 звернення адресуються органам державної влади і органам місцевого самоврядування, підприємствам, установам, організаціям незалежно від форми власності, об`єднанням громадян або посадовим особам, до повноважень яких належить вирішення порушених у зверненнях питань.

Письмове звернення надсилається поштою або передається громадянином до відповідного органу, установи особисто чи через уповноважену ним особу, повноваження якої оформлені відповідно до законодавства. Письмове звернення також може бути надіслане з використанням мережі Інтернет, засобів електронного зв`язку (електронне звернення).

У зверненні має бути зазначено прізвище, ім`я, по батькові, місце проживання громадянина, викладено суть порушеного питання, зауваження, пропозиції, заяви чи скарги, прохання чи вимоги. Письмове звернення повинно бути підписано заявником (заявниками) із зазначенням дати. В електронному зверненні також має бути зазначено електронну поштову адресу, на яку заявнику може бути надіслано відповідь, або відомості про інші засоби зв`язку з ним. Застосування електронного цифрового підпису при надсиланні електронного звернення не вимагається.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону № 393/96 звернення, оформлені належним чином і подані у встановленому порядку, підлягають обов`язковому прийняттю та розгляду.

Якщо питання, порушені в одержаному органом державної влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, об`єднаннями громадян або посадовими особами зверненні, не входять до їх повноважень, воно в термін не більше п`яти днів пересилається ними за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину, який подав звернення (ч. 3 ст. 7 Закону № 393/96).

Судовим розглядом встановлено, що 02.07.2025 позивач звернувся на адресу відповідача через сайт урядовий портал зі зверненням (скаргою) УМ-19007673, копію якого додано до позову.

Позивачем у скарзі було порушено питання недотримання перевізниками у Вінницькій області вимог пункту 7 частини 1 статті 13 ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», які вимагають кошти за проїзд у осіб з інвалідністю внаслідок війни та просив поновити права осіб з інвалідності внаслідок війни, які встановленні пунктом 7 частини 1 статті 13 ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та притягнути до відповідальності перевізників, які не дотримуються вимог пункту 7 частини 1 статті 13 ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

На адресу позивача надійшла відповідь за підписом Директора департаменту соціальної та молодіжної політики, копію якої додано до позову.

Позивач вважає, що його звернення (скарга) УМ-19007673, від 02.07.2025 не розглянута згідно ЗУ «Про звернення громадян», оскільки позивач є особою з інвалідністю ІІ групи внаслідок війни, даний факт підтверджується посвідченням позивача, копію якого додаю та дана скарга повинна була розглянути першими керівниками відповідача.

Надаючи оцінку цим обставинам, колегія суддів зазначає, що відповідно до статті 16 Закону України «Про звернення громадян» передбачено, що скарга на дії чи рішення органу державної влади, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, об`єднання громадян, засобів масової інформації, посадової особи подається у порядку підлеглості вищому органу або посадовій особі, що не позбавляє громадянина права звернутися до суду відповідно до чинного законодавства, а в разі відсутності такого органу або незгоди громадянина з прийнятим за скаргою рішенням - безпосередньо до суду.

Скарги Героїв Радянського Союзу, Героїв Соціалістичної Праці, осіб з інвалідністю внаслідок війни розглядаються першими керівниками державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій особисто.

Частиною 1 статті 15 Закону України «Про звернення громадян» визначено, що органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов`язані об`єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).

Згідно із статтею 19 Закону України «Про звернення громадян» органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об`єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов`язані:

об`єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги;

у разі прийняття рішення про обмеження доступу громадянина до відповідної інформації при розгляді заяви чи скарги скласти про це мотивовану постанову;

на прохання громадянина запрошувати його на засідання відповідного органу, що розглядає його заяву чи скаргу;

скасовувати або змінювати оскаржувані рішення у випадках, передбачених законодавством України, якщо вони не відповідають закону або іншим нормативним актам, невідкладно вживати заходів до припинення неправомірних дій, виявляти, усувати причини та умови, які сприяли порушенням;

забезпечувати поновлення порушених прав, реальне виконання прийнятих у зв`язку з заявою чи скаргою рішень;

письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення;

вживати заходів щодо відшкодування у встановленому законом порядку матеріальних збитків, якщо їх було завдано громадянину в результаті ущемлення його прав чи законних інтересів, вирішувати питання про відповідальність осіб, з вини яких було допущено порушення, а також на прохання громадянина не пізніш як у місячний термін довести прийняте рішення до відома органу місцевого самоврядування, трудового колективу чи об`єднання громадян за місцем проживання громадянина;

у разі визнання заяви чи скарги необґрунтованою роз`яснити порядок оскарження прийнятого за нею рішення;

не допускати безпідставної передачі розгляду заяв чи скарг іншим органам;

особисто організовувати та перевіряти стан розгляду заяв чи скарг громадян, вживати заходів до усунення причин, що їх породжують, систематично аналізувати та інформувати населення про хід цієї роботи.

Аналізуючи наведені норми Закону України «Про звернення громадян» суд зазначає, що скарга осіб з інвалідністю внаслідок війни, яка відповідає вимогам Закону України «Про звернення громадян» повинна бути прийнята, всебічно та повно розглянута особисто першим керівником державного органу, до якого вона подана.

Як вказав Конституційний Суд України, з огляду на специфіку військової служби, яка полягає, зокрема, у виконанні військовослужбовцями спеціальних завдань, наявності ризиків для їх життя та здоров`я тощо, будь-яка форма проходження військової служби є обов`язком громадян України щодо захисту держави. Отже, закріплений у Конституції України обов`язок громадян України потребує поваги (абзац десятий підпункту 2.1 пункту 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України (Другого сенату) від 25.04.2019 № 1-р(II)/2019). Одним із проявів такої поваги з боку держави до осіб, які отримали інвалідність внаслідок війни, є передбачена частиною другою статті 15 Закону № 393/96-ВР гарантія розгляду їхніх заяв (клопотань) особисто першими керівниками державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій.

Оскільки позивач є особою з інвалідністю внаслідок війни, він має право на особистий розгляд його заяв скарг першими керівниками органів державної влади.

Так, матеріалами справи підтверджено, що позивач 02.07.2025 через ДУ "Урядовий контактний центр" Національної системи опрацювання звернень до органів виконавчої влади звернувся до Вінницької обласної державної адміністрації із зверненням (скаргою) № УМ-19007673 від 02.07.2025.

До вказаного звернення позивач додав копію посвідчення особи з інвалідністю ІІ групи внаслідок війни, що підтверджується відповідною відміткою в кінці тексту документу та позначкою про прикріплені до нього файли.

Наявність в ОСОБА_1 статусу особи з інвалідністю внаслідок війни свідчить наявна в матеріалах справи копія посвідчення серії НОМЕР_1 від 27.01.2015.

Як встановлено судом, у відповідь на звернення позивача надійшов лист за підписом Директора департаменту соціальної та молодіжної політики.

При цьому жодних відомостей та посилань на відповідний документ щодо наявності у вказаної особи, станом на час розгляду звернення, повноважень розглядати звернення осіб з інвалідністю внаслідок війни від імені Вінницької обласної державної адміністрації (як першого керівника державного органу, до якого звернувся позивач) наведений лист не містить. Не надано таких доказів і під час судового розгляду даної справи.

Отже, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції, що відповідач допустив неналежний розгляд скарги позивача, оскільки розглянута не першим керівником державного органу, що є порушенням наведених вище вимог ч. 2 ст. 16 Закону України «Про звернення громадян».

Що стосується доводів апелянта про те, що за результатами розгляду, резолюцією першого заступника начальника Вінницької обласної військової адміністрації Наталею Заболотною визначено головного виконавця відповідального за розгляд звернення позивача – Департамент соціальної та молодіжної політики Вінницької обласної військової адміністрації, який є окремою юридичною особою – суб`єктом владних повноважень, колегія суддів вважає їх необґрунтованими, з огляду на те, що сам по собі факт накладення резолюції на документ не є тотожним особистому розгляду звернення в розумінні ч. 2 ст. 14 Закону № 393/96.

Що стосується доводів апелянта про те, що позивачем в обґрунтування порушення своїх прав зазначено, що відповідачем не належним чином розглянуто його скаргу, однак обставини, на які покликається позивач, не свідчать, що не належний розгляд його звернення порушує його індивідуальні права та законні інтереси, які потребують судового захисту, колегія суддів зазначає, що в межах спірних правовідносин позивачем не оскаржується зміст наданої відповіді, а позивач вказує, що така відповідь надана не уповноваженою особою, що і було підтверджено під час судового розгляду справи, а тому доводи апелянта в цій частині суд відхиляє.

Враховуючи встановлені судом обставини щодо розгляду звернення позивача без дотримання вимог Закону № 393/96, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що належним способом захисту прав позивача є визнання протиправною бездіяльність Вінницької обласної військової адміністрації, яка полягає у не розгляді зверненні (скарги) ОСОБА_1 від 02.07.2025 УМ-19007673 відповідно до вимог ч. 2 ст. 16 Закону України «Про звернення громадян» в термін передбачений ст. 20 ЗУ «Про звернення громадян» та зобов`язання Вінницьку обласну військову адміністрацію розглянути скаргу ОСОБА_1 від 02.07.2025 УМ-19007673, відповідно до ч. 2 ст. 16 Закону України «Про звернення громадян».

В підсумку, апеляційний суд переглянув оскаржуване рішення суду і не виявив порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до ухвалення незаконного судового рішення, щоб його скасувати й ухвалити нове.

Суд першої інстанції надав оцінку усім обставинам справи, котрі мають юридичне значення для правильного вирішення спору та дослухався до усіх аргументів сторін, які здатні вплинути на результат вирішення спору.

Згідно із статтею 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі “Hirvisaari v. Finland” від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Однак, згідно із п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі “Ruiz Torija v. Spain” від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

Пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень визначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Усі інші аргументи сторін вивчені судом, однак є такими, що не потребують детального аналізу у цьому судовому рішенні, оскільки вищенаведених висновків рішення суду першої інстанції не спростовують.

За правилами частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та свідчать про незгоду із правовою оцінкою суду першої інстанції обставин справи, суд апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.

Таким чином, колегія суддів, згідно ст. 316 КАС України вирішила залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Вінницької обласної державної адміністрації - залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 26.05.2026 по справі №520/31671/25 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя О.А. Спаскін

Судді О.В. Присяжнюк Л.В. Любчич