Постанова від 06 серпня 2026 р. у справі №520/24994/25 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 серпня 2026 р. Справа № 520/24994/25

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Русанової В.Б.,

Суддів: Бегунца А.О. , П`янової Я.В. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на додаткове рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25.03.2026 (головуючий суддя І інстанції: Котеньов О.Г.) у справі №520/24994/25

за позовом ОСОБА_1

до Донецької обласної військової адміністрації

про визнання протиправними дій та бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі по тексту - ОСОБА_1 , позивач) звернувся з позовом, в якому просив суд:

- визнати протиправними дії Донецької обласної військової адміністрації, які полягають у недотриманні вимог ч. 2 ст. 14 Закону України “Про звернення громадян” при розгляді звернення (пропозиції - зауваження) ОСОБА_1 ПР-18945756 від 14.06.2025;

- визнати протиправною бездіяльність Донецької обласної військової адміністрації, яка полягає у не розгляді звернення (пропозиції - зауваження) ОСОБА_1 ПР-18945756 від 14.06.2025 першими керівниками Донецької обласної військової адміністрації в строк, передбачений ст.20 Закону України “Про звернення громадян”;

- зобов`язати Донецьку обласну військову адміністрацію розглянути звернення (пропозицію – зауваження) ОСОБА_1 ПР-18945756 від 14.06.2025 відповідно до ч.2 ст.14 Закону України “Про звернення громадян” у термін не більше одного місяця з дня набрання рішенням суду чинності та стягнути витрати на правову допомогу в розмірі 5000 грн.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 20 березня 2026 року позов задоволено частково.

Позивач звернувся до суду з заявою про ухвалення додаткового судового рішення, в якій просив стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на його користь витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000,00 грн.

Додатковим рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 25.03.2026 заяву задоволено частково.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Донецької обласної військової адміністрації на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у сумі 1 000,00 грн.

Позивач, не погодившись з додатковим рішенням суду в частині визначення розміру витрат на правничу допомогу, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив його скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити заяву та стягнути з відповідача на його користь витрати на професійну правничу допомогу у сумі 5 000,00 грн.

В обґрунтування вимог скарги зазначає, що зменшення судом витрат на правничу допомогу порушує принцип змагальності сторін, передбачений ст.9 КАС України, оскільки позивачем надані докази в підтвердження витрат на правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн., а відповідач, у свою чергу, не звертався до суду з клопотанням про зменшення витрат на професійну правничу допомогу, що свідчить про визнання відповідачем розміру витрат на професійну правничу допомогу.

Вважав, що витрати на правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн. відповідають критеріям реальності та розумності.

Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначив, що доводи скаржника є необґрунтованими, а додаткове рішення справедливим.

Просив за наслідками апеляційного перегляду даної справи скаргу залишити без задоволення, а додаткове рішення суду без змін.

Відповідно до ч.1 ст.308, п.3 ч.1 ст.311 КАС України справа розглянута в межах доводів апеляційної скарги, в порядку письмового провадження.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши додаткове рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Визначаючи розмір витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають стягненню на користь позивача суд першої інстанції, виходив з принципів обґрунтованості, розумності, співмірності та пропорційності судових витрат, а також заяви відповідача, вважав, що розмір такої суми становить 1 000,00 грн.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до ч.1 ст.16 КАС України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

За ч.3 ст.132 КАС України до складу витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, в тому числі і на професійну правничу допомогу.

Відповідно до приписів частин 1-5 ст.134 КАС України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Відповідно до ч.3 ст.139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Частиною 7 ст.139 КАС України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Виходячи з положень ч.9 ст.139 КАС України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує чи пов`язані такі витрати з розглядом справи. Водночас, дії сторони щодо досудового вирішення спору підлягають врахуванню лише у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим.

Відповідно до ч.1 ст.252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009визначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

При цьому, необхідно враховувати, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Зазначені висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 27.01.2022 по справі №813/2241/18.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Враховуючи практику Європейського суду з прав людини щодо присудження судових витрат, суд при розподілі судових витрат має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Судом встановлено, що позивачем заявлено до відшкодування витрати на правову допомогу в розмірі 5 000 грн., на підтвердження чого надано:

договір про надання правничої допомоги від 18.09.2025 із додатковою угодою №1 від 16.03.2026 до нього ;

акт прийому-передачі наданих послуг від 21.03.2026.

Відповідно до п.3.1 Договору про надання правничої допомоги визначили, що за надання правничої допомоги клієнт (позивач) зобов`язується виплатити адвокату (Уманцю А.І.) гонорар, який розраховується адвокатом в залежності від обсягу наданої правничої допомоги та витраченого часу. Вартість однієї години для розрахунку розміру гонорару згідно з умовами даного договору визначається додатковою угодою. Така додаткова угода може бути викладена у формі додатку до договору, який набуває чинності з дня його підписання сторонами.

Пунктом 1.1.2 Додаткової угоди №1 від 16.03.2026 до договору про надання правничої допомоги сторони узгодили вартість робіт та послуг адвоката Уманця А.І. становить фіксований розмір 5000 грн.

Згідно з актом прийому-передачі наданих послуг за договором від 21.03.2026 року адвокатом (Уманцем А.І.) надані наступні юридичні послуги:

- представництво інтересів у справі №520/24994/25 в Харківському окружному адміністративному суді та надання інших видів правничої допомоги, пов`язаних з розглядом цієї справи, в тому числі надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, складання процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав клієнта (позивача) - 5 000,00 грн.

Загальна сума понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу за результатом розгляду справи №520/24994/25 складає 5 000,00 грн.

Таким чином, розмір понесених позивачем вказаних витрат підтверджується належними та допустимими в розумінні КАС України доказами.

Колегія суддів зазначає, що принцип співмірності розміру витрат на професійну правничу допомогу повинен застосовуватися відповідно до вимог ч.6 ст.134 КАС України за наявності клопотання іншої сторони.

Відповідно до ч.7 ст.134 КАС України обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Суд, враховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц вказувала, що при розгляді питання про відшкодування витрат на правничу допомогу учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань і саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Відтак, принцип співмірності розміру витрат на професійну правничу допомогу повинен застосовуватися відповідно до вимог ч.6 ст.134 КАС України за наявності клопотання іншої сторони.

Аналогічні висновки висловлено Верховним Судом в постанові від 23.01.2025 у справі №120/17480/23.

Колегія суддів вказує, що наведені вище положення законодавства покладають обов`язок доведення співмірності понесених витрат на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Судом встановлено, що відповідач в суді першої інстанції у відзиві на позов, заперечував проти заявлених позивачем вимог, у т.ч. і проти вимог щодо витрат на правову допомогу у розмірі 5000,00 грн., зазначаючи про їх необґрунтованість та безпідставність.

Колегія суддів зазначає, що законом не визначено форми заяви, в якій викладаються заперечення щодо розміру витрат на правову допомогу, а тому викладення відповідачем незгоди із стягненням на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у такий спосіб не суперечить чинному законодавству України і правомірно прийнято судом першої інстанції як відповідне клопотання, в розумінні ч.6 ст.134 КАС України.

З урахуванням наведеного вище, доводи скаржника відсутність у суду першої інстанції підстав для зменшення розміру відшкодування за відсутності клопотанням про зменшення витрат на професійну правничу допомогу, є необґрунтованими.

Отже, позивач просив суд відшкодувати витрати у розмірі 5 000, 00 грн., проте судом першої інстанції стягнуто на користь позивача 1000,00 грн., виходячи з критеріїв обґрунтованості, розумності, співмірності та пропорційності таких витрат.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 26.06.2024 по справі №686/5757/23 наголосила, що подання доказів на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу не є безумовною підставою для відшкодування судом таких витрат у зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критеріям реальності адвокатських витрат (їхньої дійсності й потрібності) та розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи.

Суд першої інстанції правомірно врахував, що справа розглядалася в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, судом частково задоволено позовні вимоги позивача, відповідачем подано заперечення щодо вимог позивача, в тому числі стягнення витрат на професійну правничу допомогу, та дійшов до висновку про необхідність зменшення заявленої до відшкодування суми витрат.

Колегія суддів зауважує, що надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинні бути доведені стороною справі.

Крім того, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним з: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо. Суд під час вирішення питання щодо розподілу судових витрат зобов`язаний оцінити рівень витрат на правничу допомогу обґрунтовано у кожному конкретному випадку за критеріями співмірності необхідних і достатніх витрат.

Вищевказані висновки відповідають правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 02.08.2022 у справі №640/14930/20.

З оскаржуваного судового рішення слідує, що наведене вище прийнято судом першої інстанції до уваги та належно враховано.

Колегія суддів зазначає, що метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої прийняте рішення понесених збитків, але і у певному сенсі має спонукати суб`єкта владних повноважень утримуватися від подачі безпідставних заяв, скарг та своєчасно вчиняти дії, необхідні для поновлення порушених прав та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин.

Аналогічні правові висновки викладені в постанові Верховного Суду від 23.01.2025 у справі №240/32993/23.

Підсумовуючи наведене вище, колегія суддів вважає правильними та обґрунтованими висновки суду першої інстанції про стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Донецької обласної військової адміністрації на користь ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу у сумі 1000,00 грн.

З огляду на приписи ч.5 ст.242 КАС України, врахуванню у даній справі підлягають висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду, на які посилається суд апеляційної інстанції вище та які є релевантними до спірних відносин у даній справі.

Відповідно до ч.ч.1-3 ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з приписами ч.1 ст.315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

У відповідності до ст.316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції.

На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм процесуального права, доводи апеляційної скарги спростовані наведеними вище обставинами та нормативно - правовим обґрунтуванням, у зв`язку з чим підстав для скасування додаткового рішення суду першої інстанції не вбачається.

Керуючись ст. ст. 311, 315, 316, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Додаткове рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25.03.2026 у справі №520/24994/25 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя В.Б. Русанова

Судді А.О. Бегунц Я.В. П`янова