Рішення від 06 серпня 2026 р. у справі №560/57/26 — Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 560/57/26

РІШЕННЯ

іменем України

07 серпня 2026 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Михайлова О.О. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до військової частини НОМЕР_1 , в якому просить:

1. Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не розгляду рапорту ОСОБА_1 , військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 , щодо звільнення з військової служби відповідно до пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" за сімейними обставинами у зв`язку із необхідністю здійснювати постійний догляд за дружиною (чоловіком) з числа осіб з інвалідністю ІІ групи.

2. Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 негайно прийняти рішення про звільнення ОСОБА_1 з військової служби відповідно до пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" за сімейними обставинами у зв`язку із необхідністю здійснювати постійний догляд за дружиною (чоловіком) з числа осіб з інвалідністю ІІ групи.

Позов мотивований тим, що військова частина протиправно не розглянула рапорт позивача про звільнення та не прийняла рішення про звільнення останнього на підставі пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України від 25.03.1992 №2232-ХІІ "Про військовий обов`язок і військову службу" (далі - Закон №2232-ХІІ).

Ухвалою суду від 05.01.2026 позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху.

Ухвалою суду від 09.01.2026 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Відповідачем 03.02.2026 подано відзив на позовну заяву, у якому в задоволенні позовних вимог просить відмовити. Зазначає, що позивач звертався з рапортами від 13.10.2025 №28/52883/25-Вн та від 19.10.2025 №04.4/54170/25-Вн, які було розглянуто. За результатами розгляду рапортів позивача було встановлено, що він як підставу для звільнення з військової служби зазначив наявність дружини яка є особою з інвалідністю ІІ групи. На підтвердження потреби ОСОБА_2 у постійному догляді, до рапорту додано копію витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи від 02.09.2025 № 130/25/5058/В де зазначено: п. 17.1.3 «Рішення щодо визначення потреби в постійному сторонньому догляді: не застосовується», відповідно вважає, що підстави для звільнення позивача з військової служби відсутні.

Від позивача 10.03.2026 та 18.03.2026 надійшли відповіді на відзив, у яких зазначає, що позивач просить визнати протиправною бездіяльність відповідача так як у матеріалах справи чітко вбачається, що навіть відповіді, у вигляді та у спосіб визначений чинним законодавством, на свій рапорт не отримав.

Суд встановив такі обставини справи.

ОСОБА_1 проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 .

Позивач звертався із рапортами до військової НОМЕР_1 про звільнення з військової служби відповідно до пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" за сімейними обставинами у зв`язку із необхідністю здійснювати постійний догляд за дружиною (чоловіком) з числа осіб з інвалідністю ІІ групи.

До рапорту було додано:

- витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи №130/25/5058/В;

- копію паспорту ОСОБА_1 ;

- копію РНОКПП ОСОБА_1 ;

- копію свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 ;

- копію РНОКПП ОСОБА_2 ;

- копію паспорту ОСОБА_2 ;

копію висновку ЛКК №866;

- копію довідки виданої лікувально-консультативною комісією КНП "Хмельницька ЦРЛ" Хмельницького району від 30 вересня 2025 року.

Вважаючи, що відповідач протиправно не розглянув його рапорт про звільнення та не прийняв відповідне рішення, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 1 Закону України "Про військовий обов`язок та військову службу" від 25.03.92 № 2232-XII (далі - Закон № 2232-XII) захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону № 2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Частиною 6 ст. 2 Закону № 2232-XII передбачено зокрема такий вид військової служби, як військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період.

Пунктом 12 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про оборону України" визначено, що особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Загальні права та обов`язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов`язки основних посадових осіб бригади (полку, корабля 1 і 2 рангу, окремого батальйону) та її підрозділів, правила внутрішнього порядку у військовій частині та її підрозділах визначає Статут внутрішньої служби Збройних Сил України, затверджений Законом України від 24.03.1999 № 548-XIV (далі - Статут).

Пунктом 14 Статуту встановлено, що із службових та особистих питань військовослужбовець повинен звертатися до свого безпосереднього начальника, а якщо він не може їх вирішити - до наступного прямого начальника.

Начальники, яким військовослужбовці підпорядковані за службою, у тому числі і тимчасово, є прямими начальниками для цих військовослужбовців. Найближчий до підлеглого прямий начальник є безпосереднім начальником (п. 31 Статуту).

Відповідно до абзацу 2 п.127 Статуту солдат підпорядковується командирові відділення.

Згідно з до ч. 7 ст. 26 Закону № 2232-ХІІ звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України.

Відповідно пункту 12 Положення про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України, затвердженого Указом Президента України від 29 грудня 2009 року № 1115/2009 (далі - Положення № 1115/2009) встановлення, зміна або припинення правових відносин військовослужбовців з державою, зокрема включення їх до списків особового складу органів Держприкордонслужби або виключення з таких списків, присвоєння та позбавлення військових звань, пониження та поновлення у військових званнях, призначення на посади та звільнення з посад, переміщення по службі, звільнення з військової служби, залишення на військовій службі понад граничний вік перебування на військовій службі, направлення за кордон, укладення та припинення (розірвання) контракту, продовження його строку тощо, оформлюється письмовими наказами на підставі документів, види та форма яких установлюються наказом Міністерства внутрішніх справ України.

Пунктом 13 Положення № 1115/2009 визначено, що право видавати накази по особовому складу мають Голова Державної прикордонної служби України та згідно з визначеними ним повноваженнями посадові особи з числа його заступників, керівник розвідувального органу Адміністрації Держприкордонслужби, начальники (командири) регіональних управлінь, органів охорони державного кордону, загонів Морської охорони, ректор вищого військового навчального закладу Держприкордонслужби, начальники навчальних центрів, науково-дослідних установ та органів забезпечення, які утримуються на окремих штатах і за посадами яких штатом передбачено військове звання підполковника (капітана 2 рангу) і вище (далі - начальники).

У пункті 288 Положення № 1115/2009 передбачено, що у разі прийняття рішення про звільнення військовослужбовець подає по команді рапорт та в разі необхідності документи, які підтверджують підстави звільнення.

Перед звільненням військовослужбовця з військової служби кадровим підрозділом органу Держприкордонслужби уточнюються відомості про проходження ним військової служби та у разі потреби документально підтверджуються періоди служби, що підлягають зарахуванню до вислуги років у календарному та пільговому обчисленні, і проводиться обчислення вислуги років військової служби (пункт 289 Положення № 1115/2009).

Згідно з пунктом 292 Положення № 1115/2009 наказ про звільнення військовослужбовця з військової служби видається відповідною посадовою особою. Перебування військовослужбовця у відпустці чи його тимчасова непрацездатність не є підставою для затримки видання такого наказу.

Після надходження до органу Держприкордонслужби витягу з наказу начальника органу Держприкордонслужби вищого рівня або письмового повідомлення зазначеного органу про звільнення військовослужбовця з військової служби або після видання наказу начальника органу Держприкордонслужби, в якому військовослужбовець проходить військову службу, про його звільнення військовослужбовець здає в установлені строки посаду, з ним проводиться розрахунок, військовослужбовець виключається із списків особового складу органу Держприкордонслужби і направляється на військовий облік до районного (об`єднаного районного), міського (районного у місті, об`єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки за обраним місцем проживання.

Аналіз наведених вище законодавчих норм свідчить про те, що розгляд рапорту про звільнення з військової служби відбувається за встановленою процедурою, яка включає підготовку подання, перевірку документів, що підтверджують наявність, зокрема, сімейних обставин або інших поважних причин, уточнюються дані про проходження особою військової служби, документально підтверджуються періоди служби, що підлягають зарахуванню до вислуги в календарному та пільговому обчисленні, проводиться розрахунок вислуги років військової служби.

Проект наказу про звільнення зі служби до подання їх на підпис командирам перевіряється безпосереднім керівником кадрового органу або особою, на яку відповідно до письмового наказу покладено тимчасове виконання обов`язків за цією посадою та проходить правову експертизу в юридичній службі.

Отже, подання рапорту «по команді» означає направлення його в порядку підпорядкування прямому командиру, який після розгляду та задоволення передає далі своєму безпосередньому командиру з відміткою про власне клопотання з відповідного питання. І так далі до командира військової частини або іншої посадової особи, що наділена правом вирішувати питання по суті.

У разі неприйняття, нерозгляду чи незадоволення рапорту, рапорт військовослужбовця подається напряму, старшому командиру із поясненням причин такої подачі. І так до посадової особи, яка наділена правом звільнення підлеглого військовослужбовця зі служби чи скасування рішень попередніх командирів.

Водночас, у цій справі суд не надає оцінку наявності чи відсутності у позивача права на звільнення з військової служби, адже це повинна зробити військова частина НОМЕР_1 . Суд наділений лише повноваженнями перевірити правильність дій чи бездіяльності посадових осіб військової частини у спірних правовідносинах у контексті застосування нормативно-правових приписів, що регулюють спірні правовідносини.

Оскільки військова частина НОМЕР_1 належним чином не розглянула рапорт позивача про звільнення з військової служби, та не прийняла будь-яке рішення, яке б породжувало для ОСОБА_3 юридичні наслідки, тому в контексті спірних правовідносин необхідно зобов`язати відповідача розглянути зазначений рапорт та прийняти відповідне рішення.

Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Оскільки позивач був звільнений від сплати судового збору, підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_3 задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо розгляду рапорту ОСОБА_3 від 10.10.2025 про звільнення з військової служби на підставі пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України від 25.03.1992 №2232-XII "Про військовий обов`язок і військову службу".

Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 розглянути рапорт ОСОБА_3 від 10.10.2025 про звільнення з військової служби на підставі пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України від 25.03.1992 №2232-XII "Про військовий обов`язок і військову службу" та прийняти відповідне рішення.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_3 )

Відповідач:Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ - НОМЕР_4 )

Головуючий суддя О.О. Михайлов