Вирок від 06 серпня 2026 р. у справі №495/6858/26 — Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 495/6858/26

Номер провадження 1-кп/495/736/2026

07 серпня 2026 рокум. Білгород-Дністровський

Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області у складі головуючої судді ОСОБА_1 , за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у спрощеному провадженні, без проведення судового розгляду в судовому засіданні, за відсутності учасників судового провадження у приміщенні суду в м. Білгороді-Дністровському кримінальне провадження, відомості про яке внесені в Єдиний реєстр досудових розслідувань 10.07.2026 року за №12026166240000163 за обвинуваченням:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Білгород-Дністровський Одеської області, громадянина України, із середньою освітою, розлученого, не працюючого, раніше не судимого, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.164 КК України,

УСТАНОВИВ :

ОСОБА_3 достовірно знаючи, що рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 07.06.2017 у справі № 495/1691/17, провадження № 2/495/1477/2017, на нього покладено обов`язок сплачувати на користь ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , аліменти на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі 1000 (однієї тисячі) гривень щомісячно, починаючи з 10.03.2016 і до досягнення дитиною повноліття, тобто до 06.12.2032, маючи умисел на злісне ухилення від сплати встановлених судовим рішенням коштів на утримання дитини, умисно ігнорував вимоги судового рішення та ухилявся від його виконання. Будучи фізично здоровим та працездатним, протягом тривалого часу не вживав заходів щодо офіційного працевлаштування, умисно порушуючи обов`язки батька, передбачені ч. 2 ст. 51 Конституції України, ст.ст. 180–183 Сімейного кодексу України, а також всупереч вимогам ст.ст. 18, 27 Конвенції ООН про права дитини від 20.11.1989, відповідно до яких батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття, аліменти на її утримання не сплачував.

Унаслідок умисного ухилення ОСОБА_3 від виконання рішення суду утворилася заборгованість зі сплати аліментів за період з 01.05.2023 по 30.06.2026. Відповідно до розрахунку заборгованості, складеного державним виконавцем Білгород-Дністровського відділу державної виконавчої служби, станом на 02.07.2026 сума заборгованості становить 82 744,02 грн (вісімдесят дві тисячі сімсот сорок чотири гривні 02 копійки), що сукупно перевищує суму відповідних платежів за три місяці.

Таким чином, ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 164 КК України, тобто злісне ухилення від сплати встановлених рішенням суду коштів на утримання дітей (аліментів).

Частинами 2, 3 ст. 381 КПК України визначено, що суд розглядає обвинувальний акт щодо вчинення кримінального проступку без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження, якщо обвинувачений не оспорює встановлені під час дізнання обставини і згоден з розглядом обвинувального акта. Спрощене провадження щодо кримінальних проступків здійснюється згідно із загальними правилами судового провадження, передбаченими цим Кодексом, з урахуванням положень цього параграфа.

До обвинувального акту прокурором долучено клопотання про розгляд обвинувального акта у спрощеному провадженні без проведення судового розгляду в судовому засіданні, у відповідності до положень ч. 1 ст. 302 КПК України.

Обвинувачений ОСОБА_3 надав письмову заяву, складену в присутності захисника адвоката ОСОБА_6 щодо беззаперечного визнання своєї винуватості, згоди із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомленням з обмеженням права на апеляційне оскарження та згоди на розгляд обвинувального акта у спрощеному провадженні.

Відповідно до ч. 2 ст. 382 КПК України вирок суду за результатами спрощеного провадження ухвалюється в порядку, визначеному КПК України, та повинен відповідати загальним вимогам до вироку суду. У вироку суду за результатами спрощеного провадження замість доказів на підтвердження встановлених судом обставин зазначаються встановлені органом досудового розслідування обставини, які не оспорюються учасниками судового провадження.

Враховуючи викладене, а також те, що ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінального проступку, заяву обвинуваченого ОСОБА_3 , складену в присутності захисника ОСОБА_6 щодо беззаперечного визнання своєї винуватості, згоди із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомлення з обмеженням права на апеляційне оскарження та згоди на розгляд обвинувального акта у спрощеному провадженні без його участі, відсутність сумнівів в добровільності такої позиції обвинуваченого, з урахуванням клопотання прокурора та заяви законного представника неповнолітнього потерпілого ОСОБА_4 про згоду на розгляд обвинувального акту у спрощеному провадженні без її участі та ознайомлення з обмеженням права на апеляційне оскарження, суд дійшов висновку, що обвинувальний акт підлягає розгляду в порядку, визначеному ст.ст. 381-382 КПК України.

При цьому, у відповідності до частини 4 ст. 107 КПК України в разі, якщо судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.

Дії обвинуваченого ОСОБА_3 вірно кваліфіковані за ч.1 ст.164 КК України.

Вивчивши обвинувальний акт та матеріали кримінального провадження, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, дійшов висновку, що винуватість ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.164 КК України, а саме у злісному ухиленні від сплати встановлених рішенням суду коштів на утримання дітей (аліментів), доведена у повному обсязі.

У якості пом`якшуючих обставин суд враховує визнання вини у вчиненому кримінальному проступку, щире каяття.

Обтяжуючі обставини відсутні.

Згідно зі ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Крім цього, у рішенні «Ізмайлов проти росії» Європейський суд вказав, що при призначенні покарання для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити особистий надмірний тягар для особи.

Вирішуючи питання про обрання міри покарання обвинуваченому ОСОБА_3 суд, відповідно до вимог ст. 65 КК України, враховує, що обвинувачений вчинив кримінальні правопорушення, які відповідно до вимог ст. 12 КК України відносяться до кримінальних проступків, особливості й обставини його вчинення: форму вини, мотив і мету, спосіб, стадію вчинення, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали, його відношення до вчиненого; особу обвинуваченого, який , раніше не судимий, не працевлаштований, на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває, за місцем проживання характеризується посередньо.

Враховуючи викладене, пом`якшуючі обставини та відсутність обтяжуючих обставин, дані про особу обвинуваченого, суд вважає, що для виправлення обвинуваченого і попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень, за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.164 КК України ОСОБА_3 слід призначити покарання у громадських робіт на строк сто двадцять годин.

Суд вважає, що виходячи із принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, згідно з вимогами ч. 2 ст. 65 КК України саме така міра покарання є необхідною та достатньою для виправлення обвинуваченого, попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень та не становитиме надмірний тягар для особи.

Ухвалюючи вирок, суд відповідно до ст. 368 КПК України зобов`язаний вирішити питання щодо того, що належить вчинити з майном, на яке накладено арешт, речовими доказами і документами; на кого мають бути покладені процесуальні витрати і в якому розмірі; як вчинити із заходами забезпечення кримінального провадження.

Цивільний позов не заявлявся.

Процесуальні витрати по справі підлягають стягненню з обвинуваченого.

Долю речових доказів по справі, вирішити у відповідності до вимог ст.100 КПК України.

Клопотань про обрання або продовження запобіжного заходу обвинуваченому прокурором не заявлялось.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст.368-371,373-374,376,381,382 КПК України, суд

У Х В А Л И В:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.164 КК України, і призначити йому покарання у виді громадських робіт строком 120 годин.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, вважається, що вирок не набрав законної сили.

На вирок може бути подана апеляційна скарга до Одеського апеляційного суду через Білгород-Дністровський міськрайонний суд протягом тридцяти діб з дня отримання копії судового рішення, з урахуванням особливостей, передбачених ст. 394 КПК України.

Вирок суду першої інстанції, ухвалений за результатами спрощеного провадження в порядку, передбаченому статтями 381 та 382 цього Кодексу, не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, недослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.

Копія вироку за результатами розгляду обвинувального акту щодо вчинення кримінального проступку не пізніше дня, наступного за днем його ухвалення, надсилається учасникам судового провадження.

Суддя ОСОБА_7