Рішення від 05 серпня 2026 р. у справі №460/313/26 — Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

06 серпня 2026 року м. Рівне№460/313/26

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Дорошенко Н.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1

доІНФОРМАЦІЯ_1

про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинення певних дій, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просить суд:

визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 , які полягають у внесенні до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів даних про порушення правил військового обліку ОСОБА_1 ;

зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 виключити з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів дані про порушення ОСОБА_1 військового обліку;

визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 , які полягають у направленні звернення до Рівненського районного управління поліції ГУНП в Рівненській області для здійснення адміністративного затримання та доставлення ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_3 як особи, яка скоїла адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення;

зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 повідомити Рівненське районне управління поліції ГУНП в Рівненській області про відсутність підстав для здійснення адміністративного затримання та доставлення ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_3 як особи, яка скоїла адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_5 , однак у сформованому 17.12.2025 засобами мобільного застосунку «Резерв+» військово-обліковому документі щодо нього містилася відмітка «Порушення правил військового обліку» із зазначенням причини звернення до органів Національної поліції — «не пройшли (відмовились від проходження) ВЛК». Позивач зазначає, що правил військового обліку не порушував, протоколи про адміністративне правопорушення щодо нього не складалися, постанови про притягнення до адміністративної відповідальності не виносилися, у зв`язку з чим вважає внесення відповідних відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів безпідставним. З метою з`ясування підстав такого обліку представником позивача направлено адвокатські запити до відповідача та Головного управління Національної поліції в Рівненській області, за результатами розгляду яких встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 у зв`язку з непроходженням позивачем військово-лікарської комісії без поважних причин було зафіксовано вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 210-1 КУпАП, та шляхом електронної інформаційної взаємодії між АІТС «Оберіг» і системою «Інформаційний портал Національної поліції України» сформовано звернення щодо його доставлення до територіального центру комплектування та соціальної підтримки як особи, яка вчинила відповідне адміністративне правопорушення. Позивач вважає такі дії відповідача протиправними, оскільки факт вчинення ним адміністративного правопорушення не підтверджений належними процесуальними документами, а відсутність складеного протоколу та постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, на його переконання, виключає правові підстави для внесення до державних інформаційних ресурсів відомостей про порушення ним правил військового обліку та для звернення до органів Національної поліції щодо його доставлення. Вважаючи, що зазначені дії відповідача порушують його права та законні інтереси, позивач звернувся до суду з цим адміністративним позовом та просить позовні вимоги задовольнити.

Ухвалою суду від 13.01.2026 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Відповідач подав до суду відзив, у якому позовні вимоги не визнав та просив відмовити у їх задоволенні. В обґрунтування своїх заперечень зазначив, що позивачу засобами Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів було сформовано повістку №1240626, якою його викликано до ІНФОРМАЦІЯ_6 на 14 год. 00 хв. 28.11.2024, однак у визначені дату та час позивач не прибув та про причини неприбуття не повідомив, у зв`язку з чим постановою керівника ІНФОРМАЦІЯ_6 від 04.10.2025 №R111455 на нього накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу, який позивачем сплачено в повному обсязі. Відповідач також вказує, що сплата штрафу за неприбуття за викликом не звільняє позивача від виконання покладених на нього законодавством обов`язків та не усуває обов`язку щодо проходження військово-лікарської комісії, тоді як у зв`язку з непроходженням позивачем ВЛК шляхом електронної інформаційної взаємодії між Єдиним державним реєстром призовників, військовозобов`язаних та резервістів та єдиною інформаційною системою МВС 06.10.2025 було автоматично сформовано звернення №Е3717346 до Рівненського управління поліції ГУНП в Рівненській області щодо його доставлення до ІНФОРМАЦІЯ_6 у зв`язку з фактичним вчиненням адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 210-1 КУпАП. Відповідач вважає, що невиконання позивачем покладеного на нього законодавством обов`язку має триваючий характер та продовжується до моменту його фактичного виконання, а тому наявні правові підстави для збереження відповідних відомостей та вжиття передбачених законодавством заходів щодо доставлення позивача до територіального центру комплектування та соціальної підтримки. За наведеного відповідач вважає, що внесення до відповідних інформаційних ресурсів відомостей про порушення позивачем правил військового обліку та формування звернення до органів Національної поліції щодо його доставлення здійснено за наявності передбачених законодавством підстав, у межах наданих відповідачу повноважень, у зв`язку з чим просить у задоволенні позовних вимог відмовити.

Позивач подав до суду відповідь на відзив, в якій просить суд задовольнити позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши надані сторонами на обґрунтування своїх вимог та заперечень докази, суд встановив наступні обставини справи.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_5 , що підтверджується військово-обліковим документом в електронній формі, сформованим засобами Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів у мобільному застосунку «Резерв+».

Позивач зазначає, що у військово-обліковому документі, сформованому 17.12.2025, містилася відмітка «Порушення правил військового обліку», при цьому як причину звернення до органів Національної поліції зазначено «не пройшли (відмовились від проходження) ВЛК», а датою відповідного звернення визначено 06.10.2025.

З метою перевірки підстав внесення відповідних відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів та з`ясування обставин направлення звернення до органів Національної поліції представником позивача 19.12.2025 направлено до ІНФОРМАЦІЯ_1 адвокатський запит №19122025-2.

Листом від 26.12.2025 ІНФОРМАЦІЯ_2 повідомив, що ОСОБА_1 допущено порушення правил військового обліку, яке полягає у непроходженні військово-лікарської комісії.

Відповідач зазначив, що у зв`язку з непроходженням позивачем військово-лікарської комісії без поважних причин вчинено адміністративне правопорушення, передбачене частиною третьою статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Також відповідач повідомив, що у зв`язку з виявленням відповідного правопорушення шляхом електронної інформаційної взаємодії між Єдиним державним реєстром призовників, військовозобов`язаних та резервістів та єдиною інформаційною системою Міністерства внутрішніх справ України було автоматично сформовано звернення до органів Національної поліції щодо доставлення ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 як особи, яка, за інформацією відповідача, вчинила адміністративне правопорушення, передбачене частиною третьою статті 210-1 КУпАП.

Крім того, 19.12.2025 представником позивача направлено адвокатський запит до Головного управління Національної поліції в Рівненській області з проханням надати інформацію щодо наявності звернень територіального центру комплектування та соціальної підтримки про затримання або доставлення ОСОБА_1 як особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, передбачене статтями 210, 210-1 КУпАП.

Листом Головного управління Національної поліції в Рівненській області від 24.12.2025 №2329332025 повідомлено, що за даними інформаційно-комунікаційної системи «Інформаційний портал Національної поліції України» ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , перебував на обліку за категорією «особа, яка вчинила правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 КУпАП», а ініціатором такого обліку визначено ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Крім того, у відповіді органу Національної поліції зазначено, що звернення від 02.12.2025 №Е447364 шляхом інформаційної взаємодії між АІТС «Оберіг» та системою «Інформаційний портал Національної поліції України» було автоматично зареєстровано 02.12.2025 за №47404 та внесено до інформаційного ресурсу Рівненського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Рівненській області.

Позивач доводить, що факт непроходження військово-лікарської комісії не підтверджений належними документами, протокол про адміністративне правопорушення щодо нього не складався, постанова про притягнення до адміністративної відповідальності не виносилася, а відтак відсутні належні правові підстави вважати його особою, яка вчинила адміністративне правопорушення, та відображати відповідні відомості у державних інформаційних ресурсах.

За наведених обставин позивач звернувся до суду з цим адміністративним позовом, вважаючи, що оскаржувані дії відповідача не відповідають вимогам чинного законодавства та порушують його права і законні інтереси.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України від 25.03.1992 № 2232-XII «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі Закон України № 2232-ХІІ).

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України № 2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Згідно з ч. 2 ст. 1 України № 2232-XII військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

Згідно ч. 3 ст. 1 Закону України № 2232-ХІІ військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Згідно із ч. 8 ст. 2 Закону України № 2232-XII виконання військового обов`язку в запасі полягає в дотриманні військовозобов`язаними порядку і правил військового обліку, проходження зборів для збереження та вдосконалення знань, навичок і умінь, необхідних для виконання обов`язків військової служби в особливий період.

Відповідно до ч. 14 ст. 2 Закону України № 2232-XII виконання військового обов`язку в особливий період здійснюється з особливостями, визначеними цим Законом та іншими нормативно-правовими актам.

Відповідно до ч. 9 ст. 1 Закону України № 2232-XII визначені категорії громадян України щодо військового обов`язку, а саме: допризовники особи, які підлягають приписці до призовних дільниць; призовники особи, приписані до призовних дільниць; військовослужбовці особи, які проходять військову службу; військовозобов`язані особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.

Відповідно до ч. 10 ст. 1 Закону України № 2232-XII громадяни України, які перебувають у запасі Збройних Сил України, зобов`язані: прибувати за викликом районного (об`єднаного районного), міського (районного у місті, об`єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), для оформлення військово-облікових документів (посвідчень призовника, військових квитків, тимчасових посвідчень військовозобов`язаних), приписки, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов`язаних та резервістів; проходити медичний огляд та лікування в лікувально-профілактичних закладах згідно з рішеннями комісії з питань приписки, призовної комісії або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки; проходити підготовку до військової служби, військову службу і виконувати військовий обов`язок у запасі; виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.

Згідно частини 1 статті 27 Закону України № 2232-ХІІ у запас Збройних Сил України та інших військових формувань зараховуються громадяни України, які придатні за станом здоров`я до проходження військової служби в мирний або воєнний час і не досягли граничного віку перебування в запасі.

Вони перебувають на військовому обліку в відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки та відповідних органах інших військових формувань.

Відповідно до частин 1, 3 статті 33 Закону України № 2232-ХІІ військовий облік громадян України поділяється на облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів. Військовий облік усіх призовників, військовозобов`язаних та резервістів ведеться за місцем їх проживання і відповідно до обсягу та деталізації поділяється на персонально-якісний, персонально-первинний та персональний.

Частиною 2 статті 33 Закону України № 2232-ХІІ визначено, що військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів ведеться в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до частини 1 статті 34 Закону України № 2232-ХІІ персонально-якісний облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів передбачає облік відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов`язаних та резервістів, які узагальнюються в облікових документах та вносяться до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів. Ведення персонально-якісного обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів покладається на відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки .

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України № 2232-ХІІ взяттю на військовий облік військовозобов`язаних у територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, у відповідному підрозділі Служби зовнішньої розвідки України підлягають громадяни України, зокрема, зняті з військового обліку Збройних Сил України, Служби безпеки України, служби зовнішньої розвідки України відповідно за рішенням Міністерства оборони України, Служби безпеки України та Служби зовнішньої розвідки України. Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 № 154 (далі - Положення № 154).

Відповідно до п. 1 Положення № 154, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки утворюються в Автономній Республіці Крим, областях, м. Києві та Севастополі, інших містах, районах, районах у містах.

Залежно від обсягів облікової, призовної та мобілізаційної роботи утворюються районні (об`єднані районні), міські (районні у містах, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки (далі районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки).

Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки утворюються, ліквідуються, реорганізовуються Міноборони.

Згідно із п. 9 Положення № 154, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених на них завдань, зокрема звертаються в установленому законом порядку до органів Національної поліції щодо доставлення до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки осіб, які вчинили адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення; розглядають справи (цілодобово під час проведення мобілізації та/або у період воєнного стану) про адміністративні правопорушення та накладають адміністративні стягнення відповідно та з дотриманням Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 р. № 1487 затверджено Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - Порядок № 1487), який визначає механізм організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - військовий облік) центральними і місцевими органами виконавчої влади, іншими державними органами (далі - державні органи), органами місцевого самоврядування, органами військового управління (органами управління), військовими частинами (підрозділами) Збройних Сил та інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, підприємствами, установами та організаціями, закладами освіти, закладами охорони здоров`я незалежно від підпорядкування і форми власності (далі - підприємства, установи та організації).

Пункт 79 Порядку № 1487 передбачає, що районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, зокрема, організовують та ведуть військовий облік на території адміністративно-територіальної одиниці; здійснюють взяття, зняття або виключення з військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів у випадках, передбачених законодавством; виявляють призовників, військовозобов`язаних та резервістів, які проживають на території адміністративно-територіальної одиниці, проте не перебувають на військовому обліку; організовують оповіщення призовників, військовозобов`язаних та резервістів про їх виклик до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки для оформлення військово-облікових документів, проходження медичного огляду, приписки до призовної дільниці, взяття на військовий облік, призначення на особливий період, призову на військову службу або на збори військовозобов`язаних та резервістів і забезпечують здійснення контролю за їх прибуттям; звертаються в установленому законом порядку до органів Національної поліції (у разі неможливості складення протоколу про адміністративне правопорушення на місці його вчинення) для доставлення осіб, які скоїли адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, з метою складення протоколів про адміністративні правопорушення, до відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, в якому ця особа перебуває (повинна перебувати) на військовому обліку (додаток 20); виключають з військового обліку на підставі відповідних підтвердних документів осіб, які за рішенням суду визнані недієздатними, оголошені померлими (такими, що пропали безвісти), засуджені до позбавлення волі або померли; проставляють у військово-облікових документах призовників, військовозобов`язаних та резервістів відповідні відмітки про взяття їх на військовий облік, зняття та виключення з нього; виконують функції з ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Пункт 56 цього ж Порядку визначає повноваження Національної поліції, яка за зверненням районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ (додаток 20) здійснює адміністративне затримання та доставлення призовників, військовозобов`язаних та резервістів, які вчинили адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

У відповідності до ч. 8 статті 5 Закону України від 16.03.2016 № 1951-VІІІ «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів» (далі Закон України № 1951-VІІІ) органами ведення Реєстру є районні (об`єднані районні), міські (районні у місті, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, Центральне управління Служби безпеки України та регіональні органи Служби безпеки України, відповідні підрозділи розвідувальних органів України.

Згідно з ч. 8 статті 5 Закону України № 1951-VІІІ органи ведення Реєстру забезпечують ведення Реєстру та актуалізацію його бази даних.

Частиною 1 статті 14 Закону України № 1951-VІІІ встановлено, що ведення Реєстру включає: 1) внесення запису про призовників, військовозобов`язаних та резервістів до бази даних Реєстру для взяття на облік або при відновленні на військовому обліку з перевіркою відповідності персональних та службових даних призовників, військовозобов`язаних та резервістів існуючим обліковим даним; 2) внесення змін до персональних та службових даних призовників, військовозобов`язаних, резервістів на підставі відомостей органів виконавчої влади, інших державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, закладів освіти незалежно від підпорядкування і форми власності, а також відомостей, що подаються органу ведення Реєстру призовниками, військовозобов`язаними, резервістами; 3) знищення повторного запису Реєстру в разі його виявлення.

Частиною 3 статті 14 Закону України № 1951-VІІІ визначено, що актуалізація бази даних Реєстру здійснюється на підставі відомостей, що вносяться органами ведення Реєстру, а також шляхом електронної інформаційної взаємодії (обміну відомостями) між Реєстром та інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи, передбачені цією частиною.

З наведених вище норм Положення про ТЦК та СП і Порядку № 1487 вбачається, що територіальні центри комплектування та соціальної підтримки з метою виконання покладених на них завдань звертаються в установленому законом порядку до органів Національної поліції щодо доставлення до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки осіб, які вчинили адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 КУпАП (порушення військовозобов`язаними чи призовниками законодавства про військовий обов`язок і військову службу; порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію) з метою складення протоколів про адміністративні правопорушення.

Закон України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" від 21.10.1993 № 3543-XII встановлює правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів.

Обов`язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації встановлені в статті 22 означеного Закону, відповідно до частини першої якого громадяни зобов`язані:

з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду;

надавати в установленому порядку під час мобілізації будівлі, споруди, транспортні засоби та інше майно, власниками яких вони є, Збройним Силам України, іншим військовим формуванням, силам цивільного захисту з наступним відшкодуванням державою їх вартості в порядку, встановленому законом;

проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у розвідувальних органах України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.

Громадяни, які перебувають на військовому обліку, в добровільному порядку реєструють свій електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного чи резервіста.

Отже, законом установлено обов`язок громадян з`явитися за викликом до відповідного територіального центру комплектування, зокрема, для направлення для проходження медичного огляду.

Матеріалами справи підтверджується, що засобами Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів позивачу було сформовано повістку №1240626, яку направлено на його адресу рекомендованим поштовим відправленням та якою ОСОБА_1 викликався до ІНФОРМАЦІЯ_6 на 14 год. 00 хв. 28.11.2024. Водночас у визначений повісткою час позивач до територіального центру комплектування та соціальної підтримки не прибув та про причини неприбуття не повідомив.

Суд встановив, що постановою начальника ІНФОРМАЦІЯ_6 від 04.10.2025 №R111455 на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у зв`язку з тим, що він не прибув за викликом до ТЦКСП у строк та місце, зазначені в повістці, чим допустив порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію. Штраф за правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, позивач сплатив у повному обсязі.

Встановлені обставини спростовують твердження позивача про відсутність щодо нього будь-яких матеріалів про притягнення до адміністративної відповідальності.

Суд зазначає, що визначальною ознакою триваючого правопорушення є тривале, безперервне невиконання встановленого законом обов`язку, а відповідний протиправний стан припиняється виконанням такого обов`язку або припиненням дії норми, яка його встановлює.

У контексті спірних правовідносин це означає, що сама лише сплата адміністративного штрафу за попереднє порушення не замінює виконання іншого покладеного законом обов`язку – з`явитися за викликом до ТЦКСП.

Відповідач ствердив, що станом на дату подання відзиву в цій справі позивач до ІНФОРМАЦІЯ_7 не прибував, а отже своїми діями продовжує порушувати вимоги чинного законодавства.

Таких обставин позивач жодним чином не спростував.

Відповідно до статей 72–77 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, а кожна сторона повинна довести обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, установлених законом. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Оцінюючи докази відповідно до статті 90 КАС України, суд виходить із того, що жоден доказ не має наперед установленої сили, а їх належність, допустимість, достовірність та достатність підлягають оцінці як окремо, так і в їх взаємному зв`язку.

Так, військово-обліковий документ позивача, сформований 17.12.2025 засобами мобільного застосунку «Резерв+», підтверджує факт відображення у Реєстрі відомостей про порушення правил військового обліку та звернення до Національної поліції у зв`язку з непроходженням ВЛК. Разом із тим сам факт відображення таких відомостей не підтверджує їх протиправності, а лише засвідчує наявність відповідного запису в Реєстрі.

Лист відповідача від 26.12.2025 підтверджує правову та фактичну підставу внесення відповідних відомостей – невиконання позивачем обов`язку щодо проходження ВЛК – та формування у зв`язку із цим звернення до органів Національної поліції.

Лист ГУНП в Рівненській області від 24.12.2025 №2329332025, у свою чергу, підтверджує фактичне надходження інформації від територіального центру комплектування та соціальної підтримки та її реєстрацію в системі ІПНП.

Повістка №1240626 та постанова від 04.10.2025 №R111455 спростовують твердження позивача про відсутність будь-яких фактів порушення ним обов`язків у сфері військового обліку та мобілізації.

При цьому Закон №1951-VIII прямо визначає районні та міські територіальні центри комплектування та соціальної підтримки органами ведення Реєстру, які забезпечують його ведення та актуалізацію бази даних. Частинами першою та третьою статті 14 цього Закону передбачено внесення змін до персональних і службових даних та актуалізацію бази даних Реєстру, у тому числі шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими державними інформаційними системами.

Отже, як внесення відповідної службової інформації до Реєстру, так і передача її шляхом міжвідомчої електронної інформаційної взаємодії становлять передбачені законом механізми реалізації компетенції відповідача.

Суд окремо наголошує, що предметом цієї справи не є вирішення питання про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення у розумінні остаточного встановлення складу правопорушення, передбаченого статтею 210-1 КУпАП. Предмет судового контролю полягає у перевірці того, чи існували в територіального центру комплектування та соціальної підтримки достатні правові та фактичні передумови для внесення відповідної службової інформації до Реєстру та звернення до органів Національної поліції.

Саме тому доводи позивача про те, що на момент формування звернення щодо непроходження ВЛК відносно нього не було складено окремого протоколу та не було прийнято постанови за цим фактом, не є достатнім для задоволення позову. Пункт 79 Порядку №1487 прямо допускає звернення до поліції з метою складення протоколу, що об`єктивно передбачає ситуацію, за якої на момент такого звернення протокол ще відсутній.

Інше тлумачення створювало б внутрішню суперечність правового регулювання: територіальний центр міг би звернутися до поліції для доставлення особи з метою складення протоколу лише після того, як такий протокол уже складено, що очевидно не відповідає змісту та меті наведеної норми.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України суд перевіряє, чи прийняті рішення та вчинені дії суб`єкта владних повноважень на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою його надано; обґрунтовано; безсторонньо; добросовісно; розсудливо; пропорційно та своєчасно.

Перевіривши оскаржувані дії відповідача за сукупністю наведених критеріїв, суд не встановив їх невідповідності вимогам частини другої статті 2 КАС України.

Так, відповідач діяв у межах компетенції органу ведення Реєстру; внесення відповідної інформації було пов`язане з невиконанням позивачем установленого законом обов`язку; звернення до органів Національної поліції прямо передбачене пунктом 9 Положення №154 та пунктами 56, 79 Порядку №1487; метою такого звернення є забезпечення виконання законодавства про військовий обов`язок, військовий облік, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

Відповідачем, на якого відповідно до частини другої статті 77 КАС України покладено обов`язок доказування правомірності оскаржуваних дій, надано докази, які у своїй сукупності підтверджують існування фактичних та правових підстав для вчинення оспорюваних дій.

Натомість позивачем не надано жодних належних та допустимих доказів з`явлення до територіального центру комплектування для направлення на проходження медичного огляду, а також і доказів проходження медичного огляду ВЛК.

З урахуванням установлених обставин, системного аналізу наведеного нормативного регулювання та оцінки доказів у їх сукупності суд доходить висновку, що ІНФОРМАЦІЯ_2 у спірних правовідносинах діяв на підставі та в межах наданих йому повноважень і у спосіб, визначений законодавством. Доводи позивача правомірності поведінки відповідача не спростовують та не дають суду підстав для визнання оскаржених дій відповідача протиправними.

Як наслідок, не підлягає задоволенню й похідна позовна вимога про зобов`язання відповідача виключити зазначені відомості з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, оскільки судом не встановлено протиправності їх внесення чи подальшого обліку.

З тих самих підстав суд не вбачає правових підстав для визнання протиправними дій відповідача щодо направлення до Рівненського районного управління поліції ГУНП в Рівненській області звернення для здійснення адміністративного затримання та доставлення ОСОБА_1 до територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

Наявність такого повноваження відповідача безпосередньо випливає з пункту 9 Положення №154 та пункту 79 Порядку №1487, а його реалізація не поставлена законодавцем у залежність від попереднього винесення постанови про притягнення особи до адміністративної відповідальності, оскільки доставлення може здійснюватися саме з метою забезпечення складення протоколу про адміністративне правопорушення.

Відповідно, відсутні й передбачені статтею 245 КАС України підстави для застосування судом зобов`язального способу захисту шляхом покладення на ІНФОРМАЦІЯ_2 обов`язку повідомити Рівненське районне управління поліції ГУНП в Рівненській області про відсутність підстав для адміністративного затримання та доставлення позивача.

Підсумовуючи наведене, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи сторін та оцінивши надані ними докази за правилами статей 72–77, 90 КАС України, суд не встановив порушення відповідачем вимог частини другої статті 19 Конституції України та критеріїв правомірності діяльності суб`єкта владних повноважень, закріплених частиною другою статті 2 КАС України. За таких обставин у задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Враховуючи результати судового розгляду справи, судові витрати відповідно до статті 139 КАС України не розподіляються.

Керуючись статтями 241-246, 255, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинення певних дій – відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення складений 06 серпня 2026 року

Учасники справи:

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_1 )

Відповідач - ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_2 )

Суддя Н.О. Дорошенко