Рішення від 06 серпня 2026 р. у справі №420/14218/26 — Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/14218/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 серпня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бабенка Д.А., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовною заявою Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача – ОСОБА_1 про визнання протиправною та скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, в якій позивач просить суд:

визнати протиправною та скасувати постанову Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, винесену в межах ВП №76933733 від 05.05.2026 про накладення на Головне управління штрафу в розмірі 5100 грн.

Стислий виклад позиції позивача.

Представник позивача зазначає, що на примусовому виконанні у Відповідача перебуває виконавчий лист №420/26608/23, виданий 21.01.2025 Одеським окружним адміністративним судом, яким зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 08.08.2024 року про переведення її на пенсію державного службовця відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу» №3723-ХІІ, та прийняти рішення у відповідності із процедурою, передбаченою чинним законодавством, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Як вказує представник позивача, на виконання судового рішення у справі №420/26608/23 Головним управлінням було повторно розглянуто заяву ОСОБА_1 від 08.08.2024 про переведення її на пенсію державного службовця відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу» №3723-ХІІ, та за наслідком розгляду заяви прийнято рішення № 951370175811 від 15.01.2025 про відмову у переведенні ОСОБА_1 на пенсію згідно Закону України «Про державну службу».

За твердженням представника позивача, в подальшому, рішення Головного управління №951370175811 від 15.01.2025 було переглянуте у зв`язку з допущенням помилки при обчисленні розміру пенсії та на його заміну прийнято рішення №951370175811 від 05.02.2025 про відмову у переведенні ОСОБА_1 на пенсію згідно Закону України «Про державну службу».

Представник позивача вказує, що Головне управління листом за вих. № 1500-0307-5/34704 від 06.02.2025 повідомило відповідача про факт виконання вимог виконавчого листа № 420/26608/23 з долученням документів, які підтверджують виконання.

На переконання представника позивача, незважаючи на те, що вимоги виконавчого листа № 420/26608/23 від 21.01.2025 були виконані Головним управлінням в повному обсязі, відповідач не закрив виконавче провадження, а натомість 05.05.2026 прийняв постанову про накладення на Головне управління штраф у розмірі 5100 грн за невиконання рішення суду.

У позовній заяві представник позивача звертає увагу суду, що інших зобов`язань, окрім як повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 08.08.2024 про переведення її на пенсію державного службовця відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу» №3723-ХІІ, та прийняти рішення у відповідності із процедурою, передбаченою чинним законодавством, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні, виконавчий лист № 420/26608/23 від 21.01.2025 не містить.

Представник позивача вказує, що, враховуючи той факт, що рішення суду було виконано в повному обсязі 15.01.2025 шляхом повторного розгляду заяви ОСОБА_1 від 08.08.2024 з прийняттям рішення, а постанова відповідача про накладення штрафу за невиконання рішення суду, винесена 05.05.2026, підлягає скасуванню.

Стислий виклад заперечень відповідача.

У відзиві на позовну заяву представник відповідача жодних заперечень не наводить, надає докази, що витребувані ухвалою суду від 03.06.2026.

Стислий виклад пояснень третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, проти задоволення позовних вимог заперечує, вказує, що доводи позивача, що на виконання судового рішення у справі № 420/26608/23 Головним управлінням було повторно розглянуто заяву ОСОБА_1 від 08.08.2024 року про переведення її на пенсію державного службовця відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу» №3723-ХІІ, та за наслідком розгляду заяви прийнято рішення № 951370175811 від 15.01.2025 про відмову у переведенні ОСОБА_1 на пенсію згідно Закону України «Про державну службу», а також прийняття іншого рішення № 951370175811 від 05.02.2025 про відмову у переведенні ОСОБА_1 на пенсію згідно Закону України «Про державну службу» - не підтверджують належне та у повному обсязі виконане рішення суду, вимоги виконавчого листа № 420/26608/23 від 21.01.2025 не були виконані Головним управлінням в повному обсязі, тому виконавець правомірно не закрив виконавче провадження, та прийняв рішення про накладення штрафу на боржника.

Також представник позивача вказує, що постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду по справі №420/6792/25 визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 05.02.2025 №95137017581, яким позивач обгрунтовує виконання судового рішення по справі №420/26608/23.

Процесуальні дії у справі.

Ухвалою від 03.06.2026 суд прийняв до розгляду позовну заяву, залучив до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача – ОСОБА_1 , відкрив провадження у справі, вирішив розглядати справу за правилами письмового провадження, встановив сторонам строки для подання заяв по суті справи, витребував у Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України копій матеріалів виконавчого провадження ВП №76933733.

Вивчивши матеріали справи, ознайомившись із заявами по суті справи та наявними в матеріалах справи доказами, дослідивши обставини, якими обґрунтовуються вимоги та заперечення, і перевіривши їх доказами, суд встановив такі обставини.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 09.12.2024 по справі №420/26608/23, яке набрало законної сили 09.01.2025:

визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області №951370175811 від 14.08.2023 року;

визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області №951370175811 від 15.08.2024 року;

зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 08.08.2024 року про переведення її на пенсію державного службовця відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу» №3723-ХІІ, та прийняти рішення у відповідності із процедурою, передбаченою чинним законодавством, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

21 січня 2025 року Одеським окружним адміністративним судом видано ОСОБА_1 виконавчий лист від 21.01.2025 №420/26608/23.

Старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження від 24.01.2025 ВП №76933733 за виконавчим листом від 21.01.2025 №420/26608/23.

На виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 09.12.2024 №420/26608/23, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області прийнято рішення від 15.01.2025 №951370175811 про відмову в переході з пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» на пенсію згідно Закону України «Про державну службу».

В обґрунтуваннях прийнятого рішення від 15.01.2025 №951370175811 вказано, що здійснення перерахунку відповідно до наданих документів підстав немає, оскільки розмір пенсії відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» менший ніж розмір пенсії згідно Закону України «Про державну службу».

В подальшому, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області, на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 09.12.2024 №420/26608/23, прийнято рішення від 05.02.2025 №951370175811 про відмову в переході з пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» на пенсію згідно Закону України «Про державну службу».

В обґрунтування прийнятого рішення від 05.02.2025 №951370175811 вказано, що поновлення виплати пенсії є недоцільним, оскільки розмір пенсії в результаті перерахунку зменшується.

06 лютого 2025 року Головним управлінням Пенсійного фонду України направлено до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) лист від 06.02.2025 №1500-0307-5/34704, в якому вказано, що на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 09.12.2024 по справі №420/26608/23 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області повторно розглянуто заяву ОСОБА_1 від 08.08.2024 з урахуванням висновків суду та прийнято рішення від 15.01.2025 №951370175811, а також від 05.02.2025, про відмову в переході з пенсії за віком на пенсію згідно з Законом України «Про державну службу».

05 травня 2026 року старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішення Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України прийнято постанову про накладення штрафу від 05.05.2026 ВП №76933733, якою, у зв`язку з невиконанням Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області рішення Одеського окружного адміністративного суду від 09.12.2024 по справі №420/26608/23, накладено на відповідача штраф у розмірі 5100,00 грн.

Вважаючи прийняту постанову про накладення штрафу протиправною, Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області звернулось до суду з цим позовом.

Вирішуючи адміністративну справу та надаючи оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» №1404-VIII від 02.06.2016 (далі – Закон №1404-VIII) встановлено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно зі ст.5 Закону №1404-VIII, примусове виконання рішень покладається, зокрема, на органи державної виконавчої служби (державних виконавців).

Відповідно до п.1 ч.1 ст.3 Закону №1404-VIII, підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Частиною 1 статті 18 Закону №1404-VIII, визначено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону №1404-VIII, виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону: 1) за заявою стягувача про примусове виконання рішення; 2) за заявою прокурора у разі представництва інтересів громадянина або держави в суді; 3) якщо виконавчий документ надійшов від суду у випадках, передбачених законом; 4) якщо виконавчий документ надійшов від суду на підставі ухвали про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду (суду іноземної держави, інших компетентних органів іноземної держави, до повноважень яких належить розгляд цивільних чи господарських справ, іноземних чи міжнародних арбітражів) у порядку, встановленому законом; 5) у разі якщо виконавчий документ надійшов від Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів.

Згідно з ч. 5 ст. 26 Закону №1404-VIII, виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

Частиною 6 ст.26 Закону №1404-VIII визначено, що за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною).

Згідно з ч. 1, 2 ст. 63 Закону №1404-VІІІ, за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником.

У разі невиконання без поважних причин боржником рішення, виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Статтею 75 Закону №1404-VІІІ передбачена відповідальність за невиконання рішення, що зобов`язує боржника вчинити певні дії.

Відповідно до цієї норми, у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.

Отже, невиконання боржником рішення суду, за яким він зобов`язаний вчинити певні дії у строки, визначені законодавством, без наявності для цього поважних причин, тягне за собою відповідальність у вигляді накладення штрафу в розмірі 5100,00 грн (для юридичних осіб), а у разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин у вигляді штрафу у подвійному розмірі 10200,00 грн.

Згідно зі змістом ст. 75 Закону №1404-VIII, підставою для застосування штрафу до боржника є невиконання у встановлений виконавцем строк рішення саме без поважних причин.

Поважними в розумінні норм Закону №1404-VІІІ можуть вважатися об`єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення божником та які не залежали від його власного волевиявлення.

Отже, лише невиконання боржником рішення суду і саме без поважних на те причин, тягне за собою певні наслідки, встановлені нормами Закону України «Про виконавче провадження». На час прийняття державним виконавцем рішення про накладення штрафу має бути встановлено, по-перше, факт невиконання боржником судового рішення і, по-друге, відсутність поважних причин. Поважність причин невиконання судового рішення оцінюється у кожному конкретному випадку через призму того, наскільки це об`єктивно перешкодило виконати судове рішення.

Поважними, в розумінні норм Закону України «Про виконавче провадження», можуть вважатися об`єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення боржником та які не залежали від його власного волевиявлення.

Вказане відповідає правовим висновкам Верховного Суду, викладеним у постановах від 21 січня 2020 року (справа №400/1954/19), від 10 грудня 2020 року (справа №826/19276/16), від 10 вересня 2020 року (справа №824/308/20-а), від 31.03.2021 у справі №360/3573/20, від 13.10.2021 у справі №360/4705/20 та у справі №360/4708/20, від 31 травня 2022 року у справі №360/940/20.

Судом встановлено, що рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 09.12.2024 по справі №420/26608/23, яке набрало законної сили 09.01.2025:

визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області №951370175811 від 14.08.2023 року;

визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області №951370175811 від 15.08.2024 року;

зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 08.08.2024 року про переведення її на пенсію державного службовця відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу» №3723-ХІІ, та прийняти рішення у відповідності із процедурою, передбаченою чинним законодавством, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Як встановлено судом, предметом розгляду у справі №420/26608/23 було визнання протиправними та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 14.08.2023 №951370175811 та рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області від 15.08.2024 №951370175811, якими ОСОБА_1 відмовлено у переведені з пенсій на підставі Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» на пенсію за Законом України «Про державну службу» у зв`язку з недоцільністю такого переходу.

Зі змісту рішення Одеського окружного адміністративного суду від 09.12.2024 по справі №420/26608/23 вбачається, що при розгляді цієї справи суд дійшов висновку, що посилання Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області в рішенні №951370175811 від 14.08.2023 та Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області в рішенні №951370175811 від 15.08.2024 виключно на недоцільність переведення позивача на інший вид пенсію як на підставу відмови, є необґрунтованим.

Як зазначено вище, резолютивною частиною рішення Одеського окружного адміністративного суду від 09.12.2024 по справі №420/26608/23 зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 08.08.2024 та прийняти рішення з урахуванням правової оцінки, наданої судом.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 09.12.2024 по справі №420/26608/23 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області прийнято рішення від 15.01.2025 №951370175811 та від 05.02.2025 №951370175811, якими відмовлено в переході з пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» на пенсію згідно із Законом України «Про державну службу» у зв`язку з недоцільністю такого переводу.

З огляду на вищевикладене, суд доходить висновку, що при прийнятті рішень від 15.01.2025 №951370175811 та від 05.02.2025 №951370175811 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області не враховано висновки Одеського окружного адміністративного суду від 09.12.2024 по справі №420/26608/23, оскільки відповідачем повторно відмовлено у переході на пенсію за Законом України «Про державну службу» на підставі недоцільності такого переходу, що прямо суперечить висновкам наведеним у рішенні Одеського окружного адміністративного суду від 09.12.2024 по справі №420/26608/23.

З бази даних КП «Діловодство спеціалізованого суду» та Єдиного державного реєстру судових рішень, судом встановлено, що постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 08.06.2026 по справі №420/6792/25 скасовано рішення Одеського окружного адміністративного суду від 08.06.2026 по справі №420/6792/25, прийнято нове рішення, яким визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Одеської області від 05.02.2025 №951370175811.

Відтак, суд погоджується з доводами представника третьої особи про протиправність рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 05.02.2025 №951370175811, прийнятого на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 09.12.2024 по справі №420/26608/23.

Отже, на момент винесення оскаржуваної постанови від 05.05.2026 ВП №76933733 державним виконавцем було встановлено факт невиконання Головним управлінням рішення суду без поважних причин, що відповідно до положень статей 63, 75 Закону України «Про виконавче провадження» є достатньою правовою підставою для накладення на боржника штрафу.

За таких обставин, суд вказує, що постанова старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України від 05.05.2026 ВП №76933733 про накладення на Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області штрафу у розмірі 5100,00 грн прийнята на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Законом України «Про виконавче провадження», а тому у суду відсутні підстави для її скасування відсутні.

Вирішуючи питання щодо наявності у позивача поважних причин невиконання рішення суду від 09.12.2024 у справі №420/26608/23, суд вказує, що з матеріалів справи вбачається, що жодних об`єктивних обставин, які б унеможливлювали або істотно ускладнювали виконання судового рішення, позивачем не наведено та належними доказами не підтверджено. Натомість невиконання рішення, з урахуванням обставин встановлених цьому рішенні, фактично зводиться до неврахування Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області висновків суду наведених у рішенні від 09.12.2024 у справі №420/26608/23 при виконанні означеного рішення..

Отже, відсутність належного документального підтвердження виконання рішення суду є наслідком процесуальної поведінки самого позивача та не може розцінюватися як поважна причина невиконання судового рішення у розумінні статей 63, 75 Закону України «Про виконавче провадження».

Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст.2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.

Відповідно до ч. 1. ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною першою статті 77 КАС України закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1, ч.5 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Зважаючи на вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача – ОСОБА_1 про визнання протиправною та скасування постанови - є необгрунтованими та задоволенню не підлягають.

Оскільки суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись ст. 2, 5, 6, 9, 72, 77, 90, 120, 139, 241-246, 258, 262, 293, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовної заяви Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (вул. Канатна, 83, м. Одеса, Одеська обл., 65012, код ЄДРПОУ 20987385) до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (вул. Розумовського, буд. 37, м. Одеса, Одеська обл., 65091, код ЄДРПОУ 45862901), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача – ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) про визнання протиправною та скасування постанови – відмовити.

Судові рішення за наслідками розгляду судами першої інстанції справ, визначених статтями 273, 275-277, 280, 282, пунктами 5 та 6 частини першої статті 283, статтями 283-1, 283-2, 286-288 цього Кодексу, набирають законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі їх апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Рішення може бути оскаржене за правилами, встановленими ст.287 КАС України до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

Суддя Дмитро БАБЕНКО

.