Рішення від 06 серпня 2026 р. у справі №420/6881/26 — Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/6881/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 серпня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Харченко Ю.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Пенсійного фонду України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Пенсійного фонду України, що полягає у ненаданні відповіді по суті звернень позивача;

- зобов`язати Пенсійний фонд України надати позивачу обґрунтовану письмову відповідь по суті поставлених у зверненнях питань із зазначенням правової позиції відповідача щодо наступних питань: яка форма довідки про заробітну плату повинна застосовуватися для підтвердження заробітної плати позивача за період роботи в Одеській митниці; чи може довідка, видана Одеською митницею, використовуватися для призначення пенсії державного службовця; яка форма довідки повинна застосовуватися для підтвердження грошового забезпечення за період військової служби під час мобілізації; чи підлягає врахуванню грошове забезпечення, отримане під час проходження військової служби, при визначенні заробітної плати для призначення пенсії державного службовця;

- зобов`язати відповідача надати суду звіт про виконання судового рішення;

- встановити судовий контроль за виконанням судового рішення.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 16.03.2026 року прийнято справу № 420/6881/26 за позовом ОСОБА_1 до Пенсійного фонду України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що з метою реалізації свого права на пенсійне забезпечення державного службовця позивач неодноразово звертався до Пенсійного фонду України через Урядовий контактний центр щодо надання роз`яснення стосовно визначення форми довідки про заробітну плату для призначення пенсії державного службовця відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 12.07.2024 №823.

Необхідність отримання такого роз`яснення обумовлена тим, що позивач має періоди роботи в митних органах, органах місцевого самоврядування та періоди проходження військової служби під час мобілізації.

Проте, відповідач систематично надає формальні відповіді, які не містять правової позиції щодо поставлених позивачем питань, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з даним позовом.

Представником відповідача до суду надано відзив на позовну заяву, в якому представник просить відмовити в задоволенні позову та вказує, що вирішення питань та отриманих заяв щодо пенсійного забезпечення, відноситься до повноважень Головного управління.

Оскільки питання поставлені позивачем у зверненнях від 02.10.2025 та 07.02.2025 стосувались його пенсійного забезпечення, то листами від 06.10.2025 № 40497-55814/Т-03/8-2800/25 та від 13.10.2025 № 41785-57484/Т-03/8-2800/25, відповідно, звернення надіслані для розгляду та надання відповіді Головному управлінню, де отримує пенсію позивач, з одночасним повідомленням заявнику. Звернення від 04.11.2025 та 15.11.2025 обумовлені незгодою позивача з наданими Головним управлінням відповідями, розглянуті, та листом від 20.12.2025 № 55333-66055/Т-03/8-2800/25 надано роз`яснення з порушених позивачем питань. Лист від 26.12.2025 містив ті ж самі питання що і попередні звернення.

Незважаючи на норму ч. 2 ст. 8 Закону України “Про звернення громадян”, якою передбачено, що повторні звернення від одного й того ж громадянина з одного й того ж питання одним органом не розглядаються, якщо попереднє було вирішено, листом від 01.03.2026 № 21970-86995/Т-03/8-2800/26 позивачу повторно надано роз`яснення підстав для призначення пенсії відповідно до Закону України “Про державну службу”, порядок видачі довідок та повідомлено нормативні акти, яким врегульовано ці питання. На виконання листа представника Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини від 02.03.2026 Пенсійним фондом Позивачу листом від 06.03.2026 № 2800-030203-8/16845 повідомлено про розгляд його звернення від 26.12.2025 та повторно надіслано копію відповіді від 01.03.2026 № 21970-86995/Т-03/8-2800/26.

Таким чином, звернення позивача розглянуті Пенсійним фондом України в межах компетенції, виходячи із власного розуміння правового регулювання окремих питань, заявлених Позивачем та надана відповідь. Незгода позивача з наданими відповідями не свідчить про вчинення Фондом протиправних дій/бездіяльності стосовно нього.

Отже, відповідач діяв правомірна, що свідчить про відсутність підстав для задоволення позову.

До суду від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій позивач наголошує, що факт надання відповіді сам по собі не свідчить про належне виконання обов`язку, оскільки відповідно до ст. 19 Закону України «Про звернення громадян», орган державної влади зобов`язаний надати обґрунтовану відповідь по суті звернення. Надані відповідачем листи: не містять правової оцінки; не вирішують поставлені питання; не дають можливості реалізувати право позивача.

Дослідивши наявні у матеріалах справи письмові докази в сукупності, та системно проаналізувавши приписи чинного законодавства, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 через урядовий контактний центр звернувся до Пенсійного фонду України зі зверненнями:

1) від 02.10.2025, що надійшло з вебсайту “Урядового контакт-центру” № ТЕ-19309482 (вх. № 55814/Т-2800-25 від 02.10.2025) щодо надання роз`яснення стосовно форм довідок (номер додатка до Постанови), які необхідно отримати від Одеської митниці для подачі документів щодо призначення пенсії державним службовцям;

2) від 07.10.2025, що надійшло з вебсайту “Урядового контакт-центру” № ТЕ-19326649 (вх. № 57484/Т-2800-25 від 07.10.2025) щодо надання роз`яснення стосовно форм довідок (номер додатка до Постанови), які необхідно отримати від військової частини (органу військового управління) для подачі документів щодо призначення пенсії державним службовцям;

3) від 04.11.2025, що надійшло з вебсайту “Урядового контакт-центру” № ТЕ-19425083 (вх. № 66055/Т-2800-25 від 04.11.2025) щодо форми довідок (номер додатка до Постанови), які необхідно отримати від Одеської митниці для подачі документів для призначення пенсії державним службовцям;

4) від 15.11.2025, що надійшло з вебсайту “Урядового контакт-центру” № ТЕ-19467799 (вх. № 70459/Т-2800-25 від 17.11.2025) щодо надання роз`яснення стосовно форм довідок (номер додатка до Постанови), які необхідно отримати від військової частини (органу військового управління) для подачі документів щодо призначення пенсії державним службовцям;

5) від 26.12.2025 що надійшло з вебсайту “Урядового контакт-центру” № ТЕ-19630580 (вх. № 86995/Т-2800-25 від 28.12.2025) щодо надання роз`яснення практичного застосування постанови Кабінету Міністрів України від 12.07.2024 № 823 “Про внесення змін до Порядку призначення пенсій деяким категоріям осіб” щодо форми довідок про визначення заробітної плати для призначення пенсії державним службовцям.

Пенсійний Фонд України листом №21970-86995/Т-03/8-2800/26 від 01.03.2026 року, за результатами розгляду звернень позивача, повідомив заявнику, що Пунктами 10, 12 “Прикінцеві та перехідні положення” Закону України від 10.12.2015 № 889-VIII “Про державну службу” (далі – Закон № 889) передбачено, що державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом (01.05.2016) займали посади державної служби та мали не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України від 16.12.1993 № 3723-XII “Про державну службу” (далі – Закон № 3723) та актами Кабінету Міністрів України, та особи, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону № 3723 та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723 у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, зокрема чоловіки при досягненні віку 62 роки. Статтею 25 Закону № 3723 визначено категорії посад державних службовців, в залежності від яких присвоюються ранги державних службовців. Віднесення посад державних службовців, не перелічених у статті 25 Закону № 3723, до відповідних категорій посад державних службовців проводиться Кабінетом Міністрів України за погодженням з відповідними державними органами. 12.07.2024 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 823 “Про внесення змін до Порядку призначення пенсій деяким категоріям осіб”, якою внесено зміни до Порядку призначення пенсій деяким категоріям осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.09.2016 № 622 “Деякі питання пенсійного забезпечення окремих категорій осіб” (далі – Порядок № 622). Довідки про заробітну плату державним службовцям, які враховуються при призначенні пенсії відповідно до Закону № 889 видаються за встановленими формами згідно з Порядком № 622. Видача довідок про заробітну плату державним службовцям належить до компетенції відповідного кадрового підрозділу державного органу, з яким державний службовець перебуває (чи перебував) у трудових відносинах.

Водночас повідомлено, що при вирішенні питань пенсійного забезпечення посадових осіб митних органів, органи Пенсійного фонду України керуються Законом України № 889, статтею 25 Закону № 3723, Митними кодексами України, якими передбачено/було передбачено присвоєння службовим/посадовим особам в митних органах/митній службі/органах доходів і зборів персональних звань та спеціальних звань. З огляду на вищезазначені нормативно-правові акти, періоди роботи службових/посадових осіб в митних органах/митній службі/органах доходів і зборів на посадах, в період перебування на яких були присвоєні персональні чи спеціальні звання, не зараховуються до стажу роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців. Крім того повідомляємо, що Порядок віднесення посад працівників місцевих Рад народних депутатів та їх виконавчих комітетів до відповідних категорій посад державних службовців і присвоєння їм рангів державних службовців було затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 18.04.1994 № 239. Зазначені посади були віднесені до відповідних категорій посад державних службовців до набрання чинності (04.07.2001) Закону України “Про службу в органах місцевого самоврядування”. Із вказаної дати - це посади в органах місцевого самоврядування, які не передбачені статтею 25 Закону № 3723. Періоди роботи на посадах в органах місцевого самоврядування особам, яким присвоєно ранги посадової особи місцевого самоврядування, не зараховуються до відповідних категорій посад державних службовців.

На думку позивача, надані відповідачем листи: не містять правової оцінки; не вирішують поставлені питання; не дають можливості реалізувати право позивача на пенсійне забезпечення.

Вказана бездіяльність відповідача послугувала підставою для звернення позивача до Одеського окружного адміністративного суду з даною позовною заявою.

Предметом розгляду даної справи є, саме перевірка дотримання відповідачем вимог Закону України «Про звернення громадян», зокрема, ст. 19 цього Закону, під час розгляду звернень позивача (від 02.10.2025, № ТЕ-19309482 (вх. № 55814/Т-2800-25 від 02.10.2025); від 07.10.2025 року № ТЕ-19326649 (вх. № 57484/Т-2800-25 від 07.10.2025) ; від 04.11.2025, № ТЕ-19425083 (вх. № 66055/Т-2800-25 від 04.11.2025); від 15.11.2025, № ТЕ-19467799 (вх. № 70459/Т-2800-25 від 17.11.2025); від 26.12.2025 № ТЕ-19630580 (вх. № 86995/Т-2800-25 від 28.12.2025). Інші підстави (мотиви) позову не перебувають у площині юрисдикції адміністративного суду.

Спірні правовідносини виникли між сторонами у сфері звернення до Пенсійного Фонду України та порядку розгляду вказаного інформаційного запиту.

Вказані правовідносини регламентуються загальними Законами України «Про звернення громадян», «Про доступ до публічної інформації».

Відповідно до ч.1 ст.1 Закону України «Про доступ до публічної інформації» публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.

Частиною 3 ст.6 Закону №2939-VІ визначено, що розпорядники інформації, які володіють інформацією про особу, зобов`язані: надавати її безперешкодно і безкоштовно на вимогу осіб, яких вона стосується, крім випадків, передбачених законом; використовувати її лише з метою та у спосіб, визначений законом; вживати заходів щодо унеможливлення несанкціонованого доступу до неї інших осіб; виправляти неточну та застарілу інформацію про особу самостійно або на вимогу осіб, яких вона стосується.

Згідно з ч.1 ст.12 Закону України «Про доступ до публічної інформації» суб`єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є: 1) запитувачі інформації - фізичні, юридичні особи, об`єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб`єктів владних повноважень; 2) розпорядники інформації - суб`єкти, визначені у статті 13 цього Закону; 3) структурний підрозділ або відповідальна особа з питань доступу до публічної інформації розпорядників інформації.

Відповідно до ч.1 ст.13 Закону України «Про доступ до публічної інформації» розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються: 1) суб`єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб`єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов`язковими для виконання; 2) юридичні особи, що фінансуються з державного, місцевих бюджетів, бюджету Автономної Республіки Крим, - стосовно інформації щодо використання бюджетних коштів; 3) особи, якщо вони виконують делеговані повноваження суб`єктів владних повноважень згідно із законом чи договором, включаючи надання освітніх, оздоровчих, соціальних або інших державних послуг, - стосовно інформації, пов`язаної з виконанням їхніх обов`язків; 4) суб`єкти господарювання, які займають домінуюче становище на ринку або наділені спеціальними чи виключними правами, або є природними монополіями, - стосовно інформації щодо умов постачання товарів, послуг та цін на них.

Законом України «Про звернення громадян» встановлено, що громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов`язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення (ст.1 Закону).

Статтею 3 Закону визначено, що під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги.

Зокрема, заява (клопотання) - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. Клопотання - письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо.

Як встановлено судом, ОСОБА_1 звернувся до відповідача з інформаційним запитом, в якому поставлено низку запитань.

Проте, як вбачається зі змісту поданого запиту, вищевказаний інформаційний запит містив в собі запит щодо надання інформації на такі питання: яка форма довідки про заробітну плату повинна застосовуватися для підтвердження заробітної плати позивача за період роботи в Одеській митниці; чи може довідка, видана Одеською митницею, використовуватися для призначення пенсії державного службовця; яка форма довідки повинна застосовуватися для підтвердження грошового забезпечення за період військової служби під час мобілізації; чи підлягає врахуванню грошове забезпечення, отримане під час проходження військової служби, при визначенні заробітної плати для призначення пенсії державного службовця.

Як вбачається зі змісту інформаційного запиту, поставлені заявником запитання стосуються можливості реалізації позивачем права на належне пенсійне забезпечення враховуючи стаж державної служби, та період проходження позивачем військової служби.

Проте, Пенсійним Фондом України на запити позивача надано загальну інформацію з частковим та вибірковим цитуванням норм законодавства.

Отже, суд погоджується з доводами позивача, що Пенсійним Фондом України надано узагальнюючу відповідь по суті запитуваної інформації.

Виходячи зі змісту положень КАС України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що відповідач за результатами розгляду інформаційного запиту ОСОБА_2 , здійснив неналежний розгляд запитів, без дотриманням вимог статті 19 Закону України “Про звернення громадян”, що свідчить про обґрунтованість позовних вимог.

Що стосується вимоги позивача про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Положення статті 382 КАС України не є імперативними, тобто, передбачають право суду діяти на власний розсуд в залежності від обставин справи. Суд вважає, що за своїм змістом такі заходи контролю за виконанням судового рішення є додатковим засобом для спонукання суб`єкта владних повноважень до вчинення дій з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

З огляду на ненаведення позивачем аргументів на переконання необхідності вжиття таких процесуальних заходів і ненадання останньою доказів в підтвердження наміру відповідача на ухилення від виконання судового рішення, суд не вбачає підстав для задоволення вимоги позивача про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення у цій справі.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 72 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Статтю 73 КАС України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Відповідно до статей 74-76 КАС України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно зі ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Відтак, беручи до уваги вищевикладене, та оцінюючи наявні в матеріалах справи письмові докази в сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до Пенсійного фонду України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, підлягають задоволенню, з вище окреслених підстав.

Керуючись ст. ст. 2, 9, 72, 77, 90, 205, 229, 242-246, 255, 293, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Пенсійного фонду України (01014, місто Київ, вул. Бастіонна, будинок 9, код ЄДРПОУ 00035323) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити.

Визнати протиправними дій Пенсійного фонду України, що полягає неналежному розгляді та у ненаданні відповіді по суті звернень ОСОБА_1 (від 02.10.2025, № ТЕ-19309482 (вх. № 55814/Т-2800-25 від 02.10.2025); від 07.10.2025 року № ТЕ-19326649 (вх. № 57484/Т-2800-25 від 07.10.2025) ; від 04.11.2025, № ТЕ-19425083 (вх. № 66055/Т-2800-25 від 04.11.2025); від 15.11.2025, № ТЕ-19467799 (вх. № 70459/Т-2800-25 від 17.11.2025); від 26.12.2025 № ТЕ-19630580 (вх. № 86995/Т-2800-25 від 28.12.2025).

Зобов`язати Пенсійний фонд України надати позивачу обґрунтовану письмову відповідь по суті поставлених у зверненнях (від 02.10.2025, № ТЕ-19309482 (вх. № 55814/Т-2800-25 від 02.10.2025); від 07.10.2025 року № ТЕ-19326649 (вх. № 57484/Т-2800-25 від 07.10.2025); від 04.11.2025, № ТЕ-19425083 (вх. № 66055/Т-2800-25 від 04.11.2025); від 15.11.2025, № ТЕ-19467799 (вх. № 70459/Т-2800-25 від 17.11.2025); від 26.12.2025 № ТЕ-19630580 (вх. № 86995/Т-2800-25 від 28.12.2025) питань, з урахуванням висновків суду в даній справі.

Рішення суду може бути оскаржено в порядку та строки встановлені ст.ст.293, 295 КАС України.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, встановлені ст.255 КАС України.

Рішення складено 07.08.2026 року, з урахуванням знаходження судді Харченко Ю.В. у відпустці з 01.06.2026 року по 26.06.2026 року, включно.

Суддя Ю.В. Харченко