Рішення від 06 серпня 2026 р. у справі №380/7030/26 — Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 серпня 2026 рокусправа № 380/7030/26 м.Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі судді Гавдик З.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу №380/7030/25 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України), Військової частини НОМЕР_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) про визнання протиправною бездіяльність та дії, зобов`язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач - ОСОБА_1 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду із вищевказаним адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України), Військової частини НОМЕР_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), в якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 прикордонний загін Державної прикордонної служби України) щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 поточної індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2023 по листопад 2023 року включно;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 прикордонний загін Державної прикордонної служби України) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 поточну індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2023 по листопад 2023 року включно з урахуванням березня 2018 року як місяця, з якого починається обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця) та виплатити із одночасною компенсацією сум податку на доходи фізичних осіб;

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 поточної індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2023 по 31.12.2023 включно;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 поточну індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2023 по 31.12.2023 включно з урахуванням березня 2018 року як місяця, з якого починається обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця) та виплатити із одночасною компенсацією сум податку на доходи фізичних осіб;

- визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) щодо нарахування ОСОБА_1 поточної індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2024 по 13.02.2026 включно із застосуванням іншого, ніж березень 2018 року як місяця, з якого починається обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 поточну індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2024 по 13.02.2026 включно з урахуванням березня 2018 року як місяця, з якого починається обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця) та виплатити з відрахуванням виплачених сум та із одночасною компенсацією сум податку на доходи фізичних осіб.

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 прикордонний загін Державної прикордонної служби України) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за весь час затримки виплати з лютого 2023 року по день фактичної виплати індексації;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за весь час затримки виплати з січня 2024 року по день фактичної виплати індексації.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідно до інформації, відображеної в архівних відомостях особистих карток грошового забезпечення за 2019-2026 роки, ОСОБА_1 під час проходження військової служби перебував на грошовому забезпеченні у період:

- з 26.09.2019 (наказ від 26.09.2019 №479-ОС) по листопад 2023 року включно – у військовій частині НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 прикордонний загін Державної прикордонної служби України);

- з грудня 2023 року по 13.02.2026 включно – у військовій частині НОМЕР_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ).

Згідно із Витягом з Наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 від 14.02.2026 №207 ОС ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення з 13.02.2026.

На адвокатський запит Військова частина НОМЕР_1 листом від 26.03.2026 №09/6610/26-Вих надіслала, зокрема, архівні відомості особистих карток на грошове забезпечення ОСОБА_1 за 2019-2023 роки та Довідку-розрахунок індексації грошового забезпечення, з яких убачається, що відповідач у період із вересня 2019 року по грудень 2022 року включно нараховував та виплачував позивачу поточну індексацію з урахуванням березня 2018 року як місяця, з якого здійснюється обчислення індексу споживчих цін наростаючим підсумком. У період з січня 2023 року по листопад 2023 року поточна індексація грошового забезпечення не нараховувалася та не виплачувалася позивачу.

Військова частина НОМЕР_3 листом від 27.03.2026 №09/7527-26-Вих надіслала, зокрема, архівні відомості особистих карток на грошове забезпечення ОСОБА_1 за 2023-2026 роки, з яких вбачається, що відповідач у грудні 2023 року не нарахував та не виплачував позивачу поточну індексацію. Крім цього, відповідач нараховував та виплачував позивачу поточну індексацію: у 2024 році — з урахуванням грудня 2023 року базового місяця для обчислення індексації; у 2025 році — з урахуванням січня 2025 року як відповідного місяця обчислення індексації, при цьому виплата проводилася щомісячно, починаючи з липня 2025 року. Позивач вважає протиправними дії відповідачів щодо визначення інших місяців, ніж березень 2018 року, як місяця обчислення індексу споживчих цін при нарахуванні поточної індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2023 до часу звільнення з військової служби, з огляду на таке.

28.04.2026 відповідачем 2 подано відзив на позовну заяву, в якому заперечує заявлені позовні вимоги з підстав, що 01.01.2023 набрав чинності Закон України від 03.11.2022 №2710-IX «Про Державний бюджет України на 2023 рік». Відповідно до абзацу 18 пункту 3 розділу «Прикінцеві положення» зупинена на 2023 рік дія Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» (Відомості Верховної Ради України, 2003 р., № 15, ст. 111 із наступними змінами); Тобто, індексація грошового забезпечення була зупинена на 2023 рік.

Тож відповідач 2 висновує, що вимоги позивача щодо виплати поточної індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2023 по 31.12.2023 включно з урахуванням березня 2018 року як базового місяця є протиправними та не підлягають задоволенню, оскільки повністю суперечать положенням Закону України від 03.11.2022 №2710-IX «Про Державний бюджет України на 2023 рік».

Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» від 09.11.2023 № 3460-IX обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з 01.01.2024. Правила обчислення для проведення індексації та нарахування сум індексації визначено Порядком №1078. Згідно зі ст. 5 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1991 № 1282-XII та п. 6 Порядку №1078 індексація грошових доходів громадян здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів. Отже, якщо внаслідок інфляції 2022 та попередніх років склалися певні суми індексації зарплати станом на грудень 2022, то підприємства та організації мали самостійно визначитись щодо збереження виплати суми індексації протягом 2023 з урахуванням своїх фінансових можливостей.

Сума індексації у місяці підвищення посадового окладу має розраховуватися як різниця між сумою індексації і розміром підвищення зарплати. Тобто, сума індексації зменшується на суму підвищення зарплати.

Згідно з даними, розміщених на офіційному сайті Державної служби статистики України, щодо індексу споживчих цін (індекс інфляції) індекс споживчих цін з січня по травень 2024 року не перевищував 103 %. За даними Держстату, інфляція на споживчому ринку в березні 2024 року порівняно з лютим 2024 року становила 0,5 %, з початку року - 1,2 %. В пункті 5 Порядку № 1078, зазначено, що у разі підвищення тарифних ставок (посадових окладів) значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, береться за 1 або 100 відсотків. Ось цей місяць підвищення окладів відповідач 2 і вважає «базовим». Він має і ще одну ознаку: обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення. Оскільки обчислення почали з січня 2024 року, то попередній місяць і є «базовим» - це грудень 2023 року. Для тих військовослужбовців, у яких «базовий» місяць - грудень 2023 року: слід рахувати індексацію з нуля. Попередні індекси інфляції при цьому не враховуються; інфляція, яка виникла у 2023 році, взагалі не бере участі в розрахунку індексації. А інфляція попередніх років - лише в сумі «фіксованої» індексації. Тобто, якщо підвищення посадових окладів було у 2023 році, або у 2022 році, то незалежно від місяця підвищення, воно до уваги не береться, оскільки у 2023 році не діяв Закон України «Про індексацію грошових доходів населення». А розрахунок індексу споживчих цін починається із січня 2024 року, як це передбачено ст. 39 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік».

01.01.2025 року набрав чинності Закон України від 19.11.2024 № 4059-IX «Про Державний бюджет України на 2025 рік». Відповідно до статті 34 зазначеного закону установлено, що обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з січня 2025 року, який приймається за 1 або 100 відсотків. Сума індексації, яка склалася у грудні 2024 року, у січні 2025 року не нараховується. Отже самим законом визначений «базовий місяць», а саме січень 2025 року. Аналогічна норма міститься в Законі України від 03.12.2025 № 4695-IX «Про Державний бюджет України на 2026 рік» в статті 41, установлено, що обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з січня 2026 року, який приймається за 1 або 100 відсотків. Сума індексації, яка склалася у грудні 2025 року, у січні 2026 року не нараховується. Отже законом визначений «базовий місяць», а саме січень 2026 року.

На переконання відповідача 2, позовні вимоги щодо перерахування поточної індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2024 по 13.02.2026 включно з урахуванням березня 2018 року як «базового місяця» не підлягають задоволенню.

29.04.2026 відповідачем 1 подано відзив на позовну заяву, в якому заперечує заявлені позовні вимоги, оскільки 11.11.2023 позивач виключений зі списків особового складу та всіх видів забезпечення у зв`язку з вибуттям для подальшого проходження служби до НОМЕР_4 прикордонного загону Державної прикордонної служби України, про що Позивач сам не заперечує. Інформація про суму нарахованої та виплаченої індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 передана до нового місця проходження військової служби встановленим порядком при вибутті Позивача з метою подальшого зарахування на грошове забезпечення. За приписами пункту 293 Положення № 1115/2009, особа, звільнена з військової служби, на день виключення із списків особового складу органу Держприкордонслужби розраховується за всіма видами належного їй на день звільнення матеріального та грошового забезпеченням. У разі спору про розмір сум, належних військовослужбовцю при звільненні, йому в день виключення із списків особового складу виплачується сума, не оспорювана керівництвом органу Держприкордонслужби, у якому проходив службу цей військовослужбовець. Тобто в Положенні № 1115/2009 прямо передбачено, що у разі звільнення військовослужбовця зі служби, з ним розраховується та військова частина, з якої його було виключено з грошового забезпечення.

Відтак і розрахунок при звільненні в тому числі й у разі незгоди щодо порядку розрахунку, має здійснити виключно та військова частина, з якої військовослужбовець звільнявся з військової служби. Військова частина, яка є останнім місцем служби військовослужбовця проводить аналіз по всім виплатам та за необхідності робить відповідні перерахунки та здійснює виплати. Наведене вказує, що при звільненні з військової служби виплата всіх сум, що належать військовослужбовцю в день звільнення, проводиться в день звільнення військовою частиною яка виключала військовослужбовця з грошового забезпечення у зв`язку зі звільненням з військової служби.

Зі змісту наведених положень процесуального законодавства випливає, що належним є відповідач, який є суб`єктом порушеного, оспорюваного чи невизнаного матеріального правовідношення. Належність відповідача визначається, перш за все, за нормами матеріального права. Відтак неналежним відповідачем є особа, яка не має відповідати за пред`явленим позовом.

На думку відповідача 1, Військова частина НОМЕР_1 є неналежним відповідачем у даній справі, так як Військова частина НОМЕР_1 не звільняла Позивача з військової служби та не здійснювала з ним остаточний розрахунок у зв`язку зі звільненням.

Щодо нарахування індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2023 по 11.11.2023 відповідача 1 вказує, що з 01 січня 2023 року пунктом 3 розд. «Прикінцеві положення» Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» дія Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» зупинена на 2023 рік.

Відповідно, не застосовувався і Порядок проведення індексації грошових доходів населення, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 та розроблений на виконання вимог ч. 2 ст. 6 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення». Наведена норма Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» у 2023 році була чинною, неконституційною не визнавалася, не скасовувалася, а тому підлягала застосуванню. З 01 січня 2024 року дія Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» відновлена.

На думку відповідача 1, ним правомірно не здійснювалось нарахування та виплата індексації грошового забезпечення позивача в період з 01.01.2023 по 31.12.2023.

Згідно із п. 3 ч. 3 ст. 246 КАС України, суд зазначає, що ухвалою судді від 15.04.2026 відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі.

Згідно поданих доказів, судом встановлені наступні обставини:

11.02.2026 наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 №190-С По особовому складу припинено (розірвано) контракт та звільнено з військової служби ОСОБА_1 .

14.02.2026 наказом начальника НОМЕР_4 прикордонного карпатського загону №207-ОС По особовому складу виключено зі списків особового складу загону та всіх видів забезпечення ОСОБА_1 .

Зміст спірних правовідносин полягає в тому, що позивач вважає спірну бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати індексації грошового забезпечення.

Судом не враховуються аргументи наведені позивачем про протиправність бездіяльності щодо невиплати індексації грошового забезпечення та враховуються заперечення відповідачів:

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ст. 43 Конституції України, кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначені Законом України від 20.12.1991 № 2011-XII «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», у статті першій якого, зокрема, встановлено, що соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Згідно із ч. 2 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону (частина третя статті 9 Закону № 2011-XII).

Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначає Закон України від 03.07.1991 № 1282-XII «Про індексацію грошових доходів населення».

Положеннями статті 1 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» передбачено, що індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Згідно зі ст. 2 Закону № 1282-XII індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Тобто, основною метою індексації грошових доходів населення є забезпечення достатнього життєвого рівня населення України за рахунок відшкодування подорожчання споживчих товарів і послуг.

Положеннями статті 4 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» визначено, що індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.

В силу статті 6 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» у разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін. Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.

Згідно із п. 11 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, в редакції від 21.06.2012, підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін.

Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 101 відсотка.

Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

Згідно із п. 5 цього ж Порядку, в редакції від 21.06.2012, у разі підвищення розмірів мінімальної заробітної плати, пенсії, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, стипендій, а також у разі зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімальних розмірів місяць, в якому відбулося підвищення, вважається базовим при обчисленні індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення. Індексація грошових доходів, отриманих громадянами за цей місяць, не провадиться. З наступного місяця здійснюється обчислення наростаючим підсумком індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації.

Враховуючи наведене, індексація грошового забезпечення є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці. За вимогами вказаних нормативно-правових актів проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов`язковою для всіх юридичних осіб роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи в тому числі військовослужбовців.

Щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2023 по 13.02.2026, з урахуванням березня 2018 року як місяця з якого починається обчислення індексу споживчих цін, суд зазначає наступне.

Відповідно до положень пунктів 2, 5 Порядку № 1078 для визначення базового місяця для проведення індексації доходів необхідно обрати місяць, у якому заробітна плата працівника зросла за рахунок її постійних складових.

Отже, підставою для встановлення базового місяця індексації є підвищення посадових окладів особи. Тобто, початок відліку для обчислення індексу споживчих цін є місяць підвищення посадового окладу. З цього місяця значення індексу споживчих цін приймають за 1 або 100 відсотків, а приріст індексу розраховується з наступного місяця. При цьому, нарахування індексації проводиться в місяці, наступному за місяцем, у якому був офіційно опублікований індекс інфляції.

Так, Постановою № 1294 затверджено схеми посадових окладів військовослужбовців.

Вищевказана постанова діяла до дати набрання чинності постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30 серпня 2017 року № 704, якою встановлені нові розміри посадових окладів військовослужбовців, а саме: до 01 березня 2018 року.

Відповідно до частини другої пункту 1.9 Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженої наказом Міністра оборони України 11 червня 2008 року № 260, чинної на момент виникнення спірних правовідносин, грошове забезпечення військовослужбовцям виплачується за місцем штатної служби в поточному місяці за минулий.

Згідно офіційних даних, що містяться на сайті Державної служби статистики України індекс споживчих цін (індекс інфляції) в квітні 2018 року становив 100,8%, в травні 2018 року 100,0%, в червні 2018 року 100,0%, в липні 2018 року 99,3%, в серпні 2018 року 100,0%, в вересні 2018 року 101,9%, в жовтні 2018 року 101,7% .

Отже, лише у жовтні 2018 року поріг індексації 103% (100,8% * 100,0% * 100,0% * 99,3% * 100,0% * 101,9% * 101,7% * 100) перевищено. При цьому оскільки індекс інфляції за жовтень 2018 року опубліковано у листопаді 2018 року, то індексацію необхідно проводити з грудня 2018 року (п.1-1 Порядку №1078).

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 15.06.2022 року по справі № 520/4061/21.

Також, суд зазначає, що відповідно до п. 3 Прикінцевих положень Закону України від 03.11.2022 №2710-ІХ «Про Державний бюджет України на 2023 рік» зупинено на 2023 рік дію Закону України «Про індексацію грошових доходів населення». Тобто, роботодавці звільнені від обов`язку індексувати заробітну плату працівників у 2023 році.

Відтак, відсутні підстави для нарахування позивачу індексації за 2023 рік.

Щодо індексації у 2024 році, то суд зазначає, що ст. 39 Закону України «Про Державний бюджет на 2024 рік» встановлено, що обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з 1 січня 2024 року.

Отже, починаючи з 2024 року базовим місяцем для індексації грошових доходів населення визначено грудень 2023 року.

Відтак, у даних спірних відносинах підлягають застосуванню саме норми статті 39 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік», як нормативно-правового акту, який має вищу юридичну силу, аніж Постанова №1078, на яку посилається позивач в обґрунтування заявленого позову і яка є підзаконним нормативно-правовим актом.

Доказів підвищення розміру грошових доходів позивача у грудні 2023 року не надано.

Суд зауважує, що згідно з даними, розміщеними на офіційному сайті Державної служби статистики України, індекс споживчих цін з січня 2024 року по травень 2024 року не перевищував 103% .

Разом з цим, підвищення установленого порогу індексації мало місце лише у червні 2024 року, індекс споживчих цін у вказаному місяці склав 104,3%. Місяцем, в якому офіційно опублікований індекс споживчих цін за червень 2024 року, є липень 2024 року, тобто, підвищення заробітної плати військовослужбовців у зв`язку з її індексацією мало відбулось не раніше серпня 2024 року (нарахування у вересні за серпень).

Так, з довідок щодо нарахованого та виплаченого грошового забезпечення позивача за період з 01.01.2024 року по 31.12.2024 року вбачається, що позивачу виплачувалась поточна індексація з серпня 2024. Так як підстави для виплати до липня 2024 року у відповідача не було.

01.01.2025 року набрав чинності Закон України від 19.11.2024 № 4059-IX «Про Державний бюджет України на 2025 рік». Відповідно до статті 34 зазначеного закону установлено, що обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з січня 2025 року, який приймається за 1 або 100 відсотків.

Сума індексації, яка склалася у грудні 2024 року, у січні 2025 року не нараховується. Отже самим законом визначений «базовий місяць», а саме січень 2025 року.

Аналогічна норма міститься в Законі України від 03.12.2025 № 4695-IX «Про Державний бюджет України на 2026 рік» в статті 41, установлено, що обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з січня 2026 року, який приймається за 1 або 100 відсотків. Сума індексації, яка склалася у грудні 2025 року, у січні 2026 року не нараховується. Отже законом визначений «базовий місяць», а саме січень 2026 року.

Враховуючи вищезазначене, позовні вимоги щодо перерахування поточної індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2024 по 13.02.2026 включно з урахуванням березня 2018 року як «базового місяця» не підлягають задоволенню.

Відтак, з огляду на зазначене судом вище по тексту рішення, вбачається, що поточна індексація позивачу виплачувалась правомірно. Підставі для її перерахунку не має. Таким чином, у задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Згідно із ч. 1 ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку (ч. 2 ст. 2 КАС України).

Згідно із ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Також суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява N 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява N 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява N 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Враховуючи викладене, виходячи зі змісту заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Згідно із ст. 139 КАС України розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 77, 90, 139, 241-246, 250, 262, 295 КАС України, суд –

ВИРІШИВ:

В задоволенні позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України), Військової частини НОМЕР_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) про визнання протиправною бездіяльність та дії, зобов`язання вчинити дії - відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржене за правилами, встановленими ст. ст. 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно, з урахуванням положень підп.15.5 п.15 розд. VII «Перехідні положення цього Кодексу.

СуддяГавдик Зіновій Володимирович