Постанова від 06 серпня 2026 р. у справі №608/756/26 — Тернопільський апеляційний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 608/756/26Головуючий у 1-й інстанції Созанська Л.І.

Провадження № 22-ц/817/919/26 Доповідач - Храпак Н.М.

Категорія -

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 серпня 2026 року м. Тернопіль

Тернопільський апеляційний суд в складі:

Головуючої - Храпак Н.М.

Суддів - Костів О. З., Хома М. В.,

розглянувши у письмовому провадженні, без виклику сторін, цивільну справу №608/756/26 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Тайгер Фінанс», інтереси якого представляє адвокат Усенко Михайло Ігорович, на заочне рішення Бучацького районного суду Тернопільської області від 08 травня 2026 року, ухваленого суддею Созанською Л.І., у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Тайгер Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

В С Т А Н О В И В:

у березні 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Тайгер Фінанс» (далі - ТОВ «ФК «Тайгер Фінанс»), в інтересах якого діє представник - адвокат Усенко М.І., звернулося в суд із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 68751535 від 13.07.2024 у розмірі 20466,00 грн, а також судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, які складаються із судового збору в розмірі 2662,40 грн та витрат на професійну правничу допомогу в сумі 8000,00 грн.

Позовні вимоги позивач мотивує тим, що 13.07.2024 між ТОВ «ФК «Тайгер Фінанс» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 68751535, згідно з умовами якого відповідач отримав кредит у розмірі 3000,00 грн. зі сплатою процентів за користування кредитом та інших платежів та можливих штрафних санкцій, що передбачені кредитним договором. ТОВ «ФК «Тайгер Фінанс» умови кредитного договору виконало в повному обсязі, надавши відповідачу кредит на потрібну йому суму, однак відповідач не виконав умов кредитного договору. Таким чином, відповідач має непогашену заборгованість перед ТОВ «ФК «Тайгер Фінанс» за кредитним договором № 68751535 від 13.07.2024 у розмірі 20466,00 грн, з яких: 3000,00 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 15966,00 грн - заборгованість за відсотками; 1500 грн. - заборгованість за штрафами. У зв`язку з викладеним, позивач просить суд стягнути з відповідача на користь ТОВ «ФК «Тайгер Фінанс» суму заборгованості за кредитним договором № 68751535 від 13.07.2024 у розмірі 20466,00 грн; судові витрати у розмірі 2662,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 8000 грн.

Рішенням Бучацького районного суду Тернопільської області від 08 травня 2026 року позов задоволено частково.

Стягнуто із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Тайгер Фінанс» заборгованість за кредитним договором № 68751535 від 13 липня 2024 року в розмірі 5475 (п`ять тисяч чотириста сімдесят п`ять) грн 72 коп.

Стягнуто із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Тайгер Фінанс» судові витрати, пов`язані з оплатою судового збору в розмірі 712 (сімсот дванадцять) грн 33 коп, а також судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2000 (дві тисячі) грн 00 коп.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, представник ТОВ «Фінансова компанія «Тайгер Фінанс» - адвокат Усенко М.І. подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, неповне з`ясуванням судом обставин, що мають значення для справи та не відповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати рішення Бучацького районного суду Тернопільської області від 08 травня 2026 року та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги представник заявника зазначив, що сторони узгодили розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано позику, строк та умови кредитування, що свідчить про наявність волі відповідача для укладення такого договору, на таких умовах шляхом підписання договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Вказує, що нарахування заборгованості здійснювалось відповідно до умов кредитного договору №68751535 від 13.07.2024, зокрема відповідно до п.2.2.3.

Пільгова процентна ставка фіксована, незмінна у розмірі 1,2% за 1 (один) день користування кредитом, яка застосовується лише протягом пільгового періоду користування кредитом, який складає 21 календарний день з 13.07.2024 по 03.08.2024. Після закінчення строку пільгового періоду періоду нараховується стандартна процентна ставка.

Стандартна процента ставка є також фіксованою, незмінною у розмірі 1.5% за 1 (один) день користування кредитом, яка застосовується з першого дня стандартного періоду.

Таким чином, розрахунок заборгованості складає:

Пільговий період складає 21 день (з 13.07.2024 по 03.08.2024) з 13.07.2024 по 03.08.2024 за який щодня нараховується процент 1,2 % від тіла кредиту. Відповідно:1,2 % від 3000,00 грн = 36,00 грн; 21 день * 36,00 грн = 756,00 грн.

20.07.2024 було нараховано штраф за прострочку в розмірі 300 грн (п.4.6 кредитного договору).

Поточний період складає 338 днів (з 04.08.2024 по 08.07.2025) за який щодня нараховується процент 1,5% від тіла кредиту. Відповідно: з 04.08.2024 по 08.07.2025 за який щодня нараховується процент 1,5% від тіла кредиту. 1,5% від 3000,00 грн = 45,00 грн; 338 днів * 45,00 грн = 15210,00 грн.

29.07.2024 було нараховано штраф за прострочку в розмірі 1200 грн. (п.4.6.1 кредитного договору)

Отже, вказують, що по закінченню строку кредитування, заборгованість за Договором про споживчий кредит №68751535 від 13.07.2024 складається з: тіло кредиту - 3000,00 грн; відсотки за користування кредитом в пільговому періоді - 756 грн та відсотки за користування кредитом в стандартному періоді - 15210 грн, штрафні нарахування - 1500 грн, що в загальному розмірі становить 20466,00 грн.

Відзив на апеляційну скаргу ТОВ «ФК «Тайгер Фінанс», інтереси якого представляє адвокат Усенко Михайло Ігорович, до суду апеляційної інстанції не поступав.

Частиною 1 статті 368 ЦПК України передбачено, що справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Згідно з ч. 1 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції за наявними в справі доказами в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення частково.

Згідно з ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Як вказано в частині третій статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частина друга статті 129 Конституції України визначає основні засади судочинства, однією з яких згідно з пунктом 3 цієї частини є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і в доведенні перед судом їх переконливості.

Судом встановлено такі обставини.

13.07.2024 між ТОВ «ФК «Тайгер Фінанс» та ОСОБА_1 було укладено договір про споживчий кредит № 68751535. Договір укладено в електронній формі та підписаний електронним підписом одноразовим ідентифікатором sgh141k7.

Згідно з умовами Договору сума (загальний розмір) кредиту становить 3000 грн (п. 1.2). Кредит надається/видається 2024 року загальним строком на 360 днів за умови виконання позичальником Графіку платежів, з 13.07.2024. Строк на який надається окрема частина кредиту встановлюється Графіком платежів (п. 1.3). Повернення кредиту та сплата процентів за користування кредитом має здійснюватися позичальником відповідно до Графіку платежів. Остаточний термін (дата) повернення кредиту і сплати процентів за користування кредитом (за умови дотримання Графіку платежів): 08.07.2025 (п. 1.4).

Відповідно до п. 1.5 Договору загальні витрати позичальника за кредитом, що включають загальну суму зборів, платежів та інших витрат позичальника, пов`язаних з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом (без врахування суми (тіла) кредиту) складає 17631 грн в грошовому виразі та 9300 відсотків річних у процентному значенні (орієнтовна реальна річна процентна ставка), і включає в себе складові, визначені у п.п. 1.5.1 Договору. Тип процентної ставки за цим договором: фіксована. Орієнтовна загальна вартість кредиту для позичальника, що складається з суми загального розміру кредиту та загальних витрат позичальника за кредитом складає 20631 грн. Денна процентна ставка становить 1.2. Загальні витрати позичальника за кредитом, орієнтована реальна річна процентна ставка, орієнтовна загальна вартість кредиту для позичальника, денна процентна ставка, а також строк кредиту розраховані виходячи з припущення, що кредитний договір залишиться чинним протягом погодженого строку та позичальник виконає свої обов`язки на умовах та у строки, визначені в цьому договорі, зокрема здійснить платіж/платежі відповідно до Графіку платежів.

Згідно з пп. 2.2.3 Договору пільгова процентна ставка за користування кредитом становить - 1,2% в день, яка застосовується лише протягом пільгового періоду користування кредитом (30 календарних днів з 13.07.2024 по 03.08.2024). Після закінчення строку пільгового періоду нараховується стандартна процентна ставка за користування кредитом у розмірі 1,5% в день (339 календарних днів з 04.08.2024 по 08.07.2025).

Відповідно до п.п. 4.6-4.6.1. у разі прострочення строку повернення кредиту, передбаченого п. 1.4 кредитного договору на 1 (один) календарний день, позичальник зобов`язується сплатити на користь кредитодавця штрафні санкції (штраф), у розмірі 10% від суми отриманого кредиту; у разі прострочення строку повернення кредиту, передбаченого п. 1.4 кредитного договору на 10 (десять) календарних днів - 40% від суми отриманого кредиту.

Згідно п. 12 Договору реквізити платіжної карти позичальника у договорі зазначено: НОМЕР_1 .

Також ОСОБА_1 підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором Додаток 3 до Правил надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту (в редакції від 06.12.2021) - Графік платежів за договором про споживчий кредит № 68751535 від 13.07.2024, відповідно до якого загальна вартість кредиту складає 20631,00 грн. та включає в себе витрати за кредитом у вигляді процентів за користування кредитом в розмірі 17631,00 грн та суму (тіло) кредиту в розмірі 3000 грн.

Того ж дня, 13.07.2024 ОСОБА_1 підписав електронним підписом одноразовим ідентифікатором паспорт споживчого кредиту продукту «68751535», в якому сторони обумовили тип кредиту, його суму, строк кредитування, процентну ставку, порядок повернення та інші суттєві умови.

Відповідно до довідки ТОВ «ФК «Тайгер Фінанс» № 476/І від 06.02.2026, відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , з яким укладено договір про споживчий кредит № 68751535 від 13.07.2024 ідентифікований ТОВ «ФК «Тайгер Фінанс». Акцепт (Договір) підписаний позичальником із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором sgh141k7, який був відправлений йому 13.07.2024 на номер телефону НОМЕР_3 .

Отже, між сторонами було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов кредитного договору.

Як убачається з листа ТОВ «ФК «Контрактовий дім» за вих. № 4008-1438960160-19122025 від 19.12.2025 ТОВ «ФК «Тайгер Фінанс» перерахувало 13.07.2024 кошти в сумі 3000 грн на картку № НОМЕР_4 , призначення платежу: «видача кредитних коштів».

Таким чином, кредитодавець виконав свої зобов`язання щодо надання грошових коштів у повному обсязі, шляхом їх перерахування за реквізитами платіжної картки № НОМЕР_4 , реквізити якої надані споживачем при укладанні кредитного договору.

Всупереч умов договору, відповідач взяті на себе зобов`язання належним чином не виконував, у зв`язку з чим, виникла заборгованість.

Згідно з довідкою ТОВ «ФК «Тайгер Фінанс» заборгованість ОСОБА_1 за договором № 68751535 від 13.07.2024 станом на 07.07.2025 становить 20466,00 грн, яка складається з заборгованості за тілом кредиту - 3000,00 грн, за відсотками - 15966,00 грн, за штрафами - 1500 грн.

02.02.2026 ТОВ «ФК «Тайгер Фінанс» звернулося до ОСОБА_1 з претензією про виконання зобов`язань перед ТОВ «ФК «Тайгер Фінанс» за договором № 68751535 від 13.07.2024 у сумі 20466,00 грн.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не в повній мірі виконав взяті на себе зобов`язання, чим порушив права позивача, які підлягають захисту шляхом стягнення з нього в користь ТОВ «ФК «Тайгер Фінанс» заборгованості за договором № 68751535 від 13.07.2024 в розмірі 5475,72 грн, з яких заборгованість за тілом кредиту у сумі 3000,00 грн, за відсотками - 2475,72 грн.

Проте, колегія суддів з такими висновками суду в повному обсязі погодитися не може, з огляду на таке.

За правилом частини першої статті 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до частин 1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Загальні правила щодо форми договору визначено статтею 639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За змістом статті 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно зі статтею 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Матеріали справи свідчать про те, що оспорюваний договір укладений в електронній формі.

Порядок укладання договорів в електронній формі регламентується також Законом України «Про споживче кредитування» та Законом України «Про електронну комерцію».

Зокрема, в ст. 13 Закону України «Про споживче кредитування» зазначено, що Договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством). Кожна сторона договору отримує по одному примірнику договору з додатками до нього. Примірник договору, що належить споживачу, має бути переданий йому невідкладно після підписання договору сторонами.

Згідно із пунктом 6 частини 1 статті 3 Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому, одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пунктом 12 частини 1 статті 3 Закону).

Відповідно до частини 3 статті 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини 4 статті 11 Закону).

Згідно із частиною 6 статті 11 Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом частини 8 статті 11 Закону у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Із системного аналізу положень вище вказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей договору, щодо виконання якого виник спір між сторонами, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему позивача можливе за допомогою електронного цифрового підпису відповідача лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.

Матеріалами справи підтверджено, що кредитний договір із зазначенням у ньому усіх реквізитів відповідача, в тому числі реєстраційного номера облікової картки платника податків, місця проживання, електронної пошти, мобільного номеру телефону, реквізити платіжної карти позичальника, підписаний електронним підписом за допомогою одноразового ідентифікатора sgh141k7, який направлено відповідачу 13.07.2024 на номер мобільного телефону НОМЕР_3 , що свідчить про те, що сторони досягли усіх істотних умов та уклали в належній формі договір про споживчий кредит №68751535.

Судом першої інстанції правильно встановлено, що ТОВ «ФК «Тайгер Фінанс» свої зобов`язання перед відповідачем за договором про споживчого кредиту виконало та надало йому кредит в сумі 3 000 грн, що підтверджується довідкою ТОВ «Фінансова компанія «Контрактовий дім» за вих. № 4008-1438960160-19122025 від 19.12.2025, з якої встановлено, що 13.07.2024 на картковий рахунок відповідача № НОМЕР_4 , який належить ОСОБА_1 було здійснено зарахування коштів у сумі 3 000,00 грн.

Таким чином, встановивши факт укладення між позивачем та відповідачем кредитного договору, а також факт отримання відповідачем коштів за договором кредиту та їх неповернення у відповідності до умов вказаного договору та у строки визначені сторонами, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь ТОВ «ФК «Тайгер Фінанс» заборгованості за тілом кредиту в розмірі 3 000 грн.

Щодо стягнення з відповідача заборгованості за процентами у розмірі 2475,72 грн, колегія суддів в повному обсязі не погоджується з висновком суду першої інстанції, оскільки судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, а також невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, виходячи з такого.

Із наданого позивачем відомостями про щоденні нарахування та погашення, вбачається, що заборгованість за процентами за кредитним договором в період з 13.07.2024 по 07.07.2025 нараховувалось за відсотковою ставкою 1,2% та 1,5% та становить 15 966 гривень.

Разом з тим, Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22 листопада 2023 року, що набрав чинності 24 грудня 2023 року доповнено статтю 8 Закону України «Про споживче кредитування» пунктом 5, яким встановлено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1%.

Пунктом 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5%; протягом наступних 120 днів - 1,5%.

Отже, наведені норми, які регулюють питання споживчого кредитування, передбачають, що починаючи з 24 грудня 2023 року по 21 квітня 2024 року розмір процентної ставки за користування кредитом не може перевищувати 2,5% від суми кредиту за кожен день, з 22 квітня 2024 року по 19 серпня 2024 року розмір процентної ставки за користування кредитом не може перевищувати 1,5% від суми кредиту за кожен день, з 20 серпня 2024 року - 1% від суми кредиту за кожен день.

Визначаючи розмір заборгованості за відсотками, суд першої інстанції не врахував поетапного зменшення розміру денної процентної ставки та не здійснив перерахунок відсотків за кредитним договором, внаслідок чого, наведений судом першої інстанції розрахунок заборгованості, виходячи із максимальної денної процентної ставки 1% за весь період кредитування, є неправильним.

Водночас колегія суддів частково не погоджується і з доводами апеляційної скарги про те, що розмір і порядок нарахування відсотків за користування кредитом визначаються сторонами, а тому нарахування відсотків за період з 13.07.2024 по 07.07.2025 позивачем правомірно здійснювалось за відсотковою ставкою 1,2% та 1,5% за кожен день користування кредитом відповідно до умов договору, з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справи, що договір між ТОВ «ФК «Тайгер Фінанс» та ОСОБА_1 про споживчий кредит №68751535 був укладений 13.07.2024, тобто після набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» (24 грудня 2023 року), отже, станом на дату укладення договору кредитодавець міг застосовувати максимальний розмір денної процентної ставки, встановлений Законом України «Про споживче кредитування», лише у розмірі 1,5 % та 1,00% .

Із наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що заборгованість відповідача за процентами в період з 13.07.2024 по 19.08.2024 нараховувалась за відсотковою ставкою 1,2% та 1,5 %, що не суперечить вимогам вищезазначених норм законодавства та становить 1521 грн.

Разом з тим, за період із 20.08.2024 по 07.07.2025 позивачем нараховувалися відсотки у розмірі 1,5 % за кожен день користування кредитом, тоді як максимальний розмір не міг перевищувати 1,00 %, а тому за вказаний період слід здійснити перерахунок нарахованих відсотків за користування кредитом з 20.08.2024 по 07.07.2025 (322 днів) * 30 грн (1,00% від тіла кредиту 3 000 грн ) = 9660 грн.

Відтак, заборгованість за відсотками за період з 13.07.2024 по 07.07.2025 становить 11 181 грн (1521 грн + 9660 грн = 11 181 грн).

На вказані обставини суд першої інстанції уваги не звернув, перерахунок відсотків відповідно до пункту 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» не здійснив та дійшов помилкового висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача заборгованості за відсотками за договором про споживчий кредит №68751535 від 13.07.2024 лише в розмірі 2475,72 грн.

Що стосується доводів апеляційної скарги про правомірне стягнення з відповідача 1500 грн заборгованості за штрафами, то вони є безпідставними та необґрунтованими, оскільки пунктом 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України передбачено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Верховний Суд вже робив висновки щодо застосування пункт 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України до зобов`язань, які виникли на підставі окремих договорів. Зокрема, вказувалося, що:

на договір про надання поворотної фінансової допомоги (позики) розповсюджується дія пункту 18 Прикінцеві та перехідні положення ЦК України (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 06 вересня 2023 року в справі № 910/8349/22);

на кредитний договір розповсюджується дія пункту 18 Прикінцеві та перехідні положення ЦК України (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 жовтня 2023 року в справі № 706/68/23 (провадження № 61-8279св23).

Тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Така особливість проявляється:

(1) в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування;

(2) в договорах на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит;

(3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною 2 статті 625 ЦК, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

З огляду на вказане та те, що з 24 лютого 2022 року і по даний час в Україні діє воєнний стан та з огляду на викладені положення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, колегія суддів вважає, що позивачем безпідставно нараховано відповідачу штрафні санції у розмірі 1500 грн, які стягненню не підлягають, тому позовні вимоги в цій частині є безпідставними та задоволенню не підлягають.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до ст.376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:

1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Тайгер Фінанс», інтереси якого представляє адвокат Усенко Михайло Ігорович, слід задовольнити частково, рішення Бучацького районного суду Тернопільської області від 08 травня 2026 року в частині стягнення відсотків скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Тайгер Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_1 в користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Тайгер Фінанс» заборгованість за відсотками на підставі договору про споживчий кредит №68751535 від 13.07.2024 у розмірі 11 181 грн. В решті рішення Бучацького районного суду Тернопільської області від 08.05.2026 залишити без змін.

Щодо вирішення питання судових витрат.

За приписами статті 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, в тому числі, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частиною 13 статті 141 ЦПК України передбачено, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Отже, розподіл судових витрат, понесених стороною у зв`язку з розглядом справи в суді першої інстанції та її переглядом, зокрема, у суді апеляційної інстанції, має здійснити той суд, який ухвалює остаточне рішення у справі, враховуючи загальні правила розподілу судових витрат.

З мотивувальної частини постанови вбачається, що суд апеляційної інстанції прийшов до висновку про скасування рішення суду в частині задоволених позовних вимог щодо стягнення відсотків за користування кредитом в розмірі 2475,72 грн і ухвалив в цій частині нове рішення, яким стягнув з ОСОБА_1 в користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Тайгер Фінанс» заборгованість за відсотками на підставі договору про споживчий кредит №68751535 від 13.07.2024 у розмірі 11 181 грн.

За подання до суду першої інстанції позовної заяви ТОВ «ФК «Тайгер Фінанс» сплатило 2662,40 грн судового збору, а за подачу апеляційної скарги сплачено 3993,60 грн, проте його вимоги підлягають задоволенню на 69,29 % від заявленої ціни позову (20 466 грн).

Таким чином, на користь позивача з відповідача підлягає стягненню судовий збір за суд першої інстанції та апеляційної інстанції в розмірі 4611,95 грн (1844,78 грн +2767,17 грн).

Крім того, представник заявника в апеляційній скарзі просив суд стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу.

Щодо стягнення витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції, колегія суддів зазначає таке.

Згідно зі статтею 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, в тому числі, належать витрати на професійну правничу допомогу.

За змістом статті 131-2 Конституції України для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура.

Право учасників справи користуватися правничою допомогою передбачено статті 15 ЦПК України.

Відповідно до частини першої, пункту 3 частини другої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.

Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Згідно з частиною другою статті 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд, відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України, враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно до частин третьої, четвертої статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною п`ятою статті 137 ЦПК встановлено, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Зазначені критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

За положеннями статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 червня 2022 року в справі №910/12876/19 суд зауважив, що розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини.

Разом з тим, чинне процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

Відповідно, суд зазначив, що процесуальним законодавством передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.

Згідно з правовою позицієї, висловленої об`єднаною палатою Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду у постанові від 03 жовтня 2019 року у справі №922/445/19 та підтвердженої Верховним Судом у постановах від 12 лютого 2020 року у справі №648/1102/19 і від 11 листопада 2020 року у справі №673/1123/15-ц, витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (п.1 ч.2 ст.137 ЦПК України).

У справі, яка переглядається, судом встановлено, що представник ТОВ «ФК «Тайгер Фінанс» - адвокат Усенко М.І. в апеляційній скарзі просить вирішити питання судових витрат на правничу допомогу під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції та стягнути з відповідача 10 000 грн витрат на правову допомогу.

На підтвердження заявлених вимог долучив: копію договору про надання правової (правничої) допомоги №0207 від 02.07.2025; свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №2093 від 29.09.2012; ордер на надання правничої допомоги серії ВС №1470194 від 08.06.2025; акт №А-288 наданих послуг (правової (правничої) допомоги) від 01.06.2026, згідно з якого вбачається, що вартість отриманих послуг з надання правової допомоги складає 10 000,00 грн за складання та подання апеляційної скарги.

Таким чином, витрати представників позивача на професійну правничу (правову) допомогу у суді апеляційної інстанції підтверджені належними та допустимими доказами.

Разом з цим, проаналізувавши наведений у акті №А-288 наданих послуг від 01.06.2026, детальний опис наданих позивачу адвокатами послуг, апеляційний суд вважає, що відображена у них інформація щодо характеру та обсягу виконаної адвокатами позивача роботи (наданих послуг) не відповідає критерію розумності та є неспівмірною з обсягом наданих адвокатом послуг, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт.

Також слід зазначити, що акт наданих послуг №А-288 від 01.06.2026 про надання правової допомоги не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони. Апеляційний суд виходить з того, що, крім того, що розмір таких витрат має бути доведений і документально обґрунтований, проте відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

На думку апеляційного суду, наведені в акті послуги, не відповідають критеріям реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), розумності їхнього розміру, у розумінні приписів частини третьої статті 141 ЦПК України та не є співмірним зі складністю справи та виконаними адвокатом робіт.

Крім цього, згідно правовою позицією Верховного Суду, викладеною у додаткових постановах від 12 січня 2023 року у справі № 908/2702/21 та від 19 січня 2023 року у справі № 345/136/18, згідно якої під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями реальності, співмірності, а також розумності їхнього розміру, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

Із урахуванням конкретних обставин, суд може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; тривалість розгляду і складність справи тощо (пункт 6.52 постанови Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 02 лютого 2024 року у справі № 910/9714/22).

При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що предметом позову є стягнення заборгованості за кредитним договором, розмір якої не перевищує тридцяти прожиткових мінімумів для працездатних осіб, тому справа є малозначною в силу вимог закону, та не є складною. Також слід врахувати, що суд апеляційної інстанції прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог ТОВ «ФК «Тайгер Фінанс», а саме позивач просив стягнути заборгованість по відсотках за договором про споживчий кредит №68751535 від 13.07.2024 у розмірі 15 966,00 грн, а судом апеляційної інстанції стягнуто лише 11 181 грн.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що позивачем витрати на професійну правничу допомогу за розгляд справи в суді апеляційної інстанцій у загальному розмірі 10 000 грн є завищеними та становить надмірний тягар для відповідача, що суперечить принципу розподілу судових витрат.

Враховуючи особливості предмета спору, складність справи та її значення для сторін, час, який був необхідний для вчинення дій та надання послуг, зазначених в акті наданих послуг №А-288 від 01.06.2026, принципи співмірності та розумності судових витрат, колегія суддів приходить до висновку про необхідність зменшити їх розмір та стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Тайгер Фінанс» понесені у даній справі витрати на професійну правничу допомогу під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції у розмірі 2000 грн.

Зважаючи на те, що предметом апеляційного оскарження є рішення у справі, що стосується стягнення заборгованості, ціна позову у якій не перевищує 250 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тому відповідно до частини 3 статті 389 ЦПК України судове рішення апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню.

Керуючись ст. ст. 35, 259, 374, 376, 381, 382, 383, 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Тайгер Фінанс», інтереси якого представляє адвокат Усенко Михайло Ігорович, задовольнити частково.

Рішення Бучацького районного суду Тернопільської області від 08 травня 2026 року в частині стягнення з ОСОБА_1 в користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Тайгер Фінанс» заборгованості за відсотками за договором про споживчий кредит №68751535 від 13 липня 2024 року та в частині стягнення судового збору в розмірі 712,33 грн скасувати та ухвалити в цих частинах нове рішення, яким позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Тайгер Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 в користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Тайгер Фінанс» заборгованість за відсотками за договором про споживчий кредит № 68751535 від 13 липня 2024 року в розмірі 11 181 грн та судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1844,78 грн.

В решті рішення Бучацького районного суду Тернопільської області від 08 травня 2026 року - залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_1 в користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Тайгер Фінанс» судовий збір за суд апеляційної інстанції в розмірі 2767,17 гривень та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 2000 грн.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Головуюча Н.М. Храпак

Судді: О.З. Костів

М.В. Хома