Вирок від 06 серпня 2026 р. у справі №466/11635/24 — Шевченківський районний суд м. Львова

Справа № 466/11635/24

Провадження № 1-кп/466/305/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 серпня 2026 року м.Львів

Шевченківський районний суд м. Львова

у складі: головуючого-судді ОСОБА_1

секретаря судового засідання ОСОБА_2

за участю прокурора ОСОБА_3

обвинуваченого ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024142380000610 від 01.11.2024 року про обвинувачення:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Львова, громадянина України, із середньою освітою, одруженого, непрацюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 126 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

Обвинувачений ОСОБА_4 31 жовтня 2024 року, приблизно о 16 год. 00 хв., перебуваючи біля під`їзду будинку № 20 по вул. Академіка Кучера у місті Львові, знаючи про те, що здоров`я будь-якої людини рівною мірою охороняється законом, діючи умисно, протиправно, з метою завдання фізичного болю, у ході раптово виниклого конфлікту з неповнолітньою потерпілою ОСОБА_5 , схопив її руками за волосся та за праву руку, міцно стискаючи їх, чим завдав останній фізичний біль, не спричинивши тілесних ушкоджень.

Таким чином, ОСОБА_4 своїми умисними діями вчинив кримінальний проступок, передбачений ч. 1 ст. 126 КК України, тобто умисне завдання удару, побоїв або вчинення інших насильницьких дій, які завдали фізичного болю і не спричинили тілесних ушкоджень.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення визнав повністю. Суду пояснив, що 31.10.2024 року біля будинку №20 на вул. Ак. Кучера у м. Львові дійсно мав місце конфлікт із неповнолітньою ОСОБА_5 , оскільки, на його думку, вона неправильно себе повела по відношенню до його дитини. У ході конфлікту він не стримався та схопив її за волосся і за руку. У вчиненому щиро розкаюється, просить вибачення. Зазначив, що є діючим військовослужбовцем Збройних Сил України, розуміє наслідки своїх дій, просить суд суворо не карати та призначити покарання у виді мінімального штрафу, щоб він міг продовжити виконувати свій обов`язок із захисту Батьківщини.

Потерпіла ОСОБА_5 та її законний представник ОСОБА_6 у судове засідання не з`явилися, подали до суду заяву, в якій просили проводити судовий розгляд без їхньої участі, щодо призначення покарання покладаються на розсуд суду в межах санкції статті.

Враховуючи те, що обвинувачений не оспорює фактичні обставини справи, кваліфікацію кримінального правопорушення, судом встановлено, що він правильно розуміє зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності та істинності його позиції, заслухавши думку учасників судового провадження, суд, роз`яснивши положення ч. 3 ст. 349 КПК України, визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, та обмежився допитом обвинуваченого і дослідженням матеріалів, що характеризують його особу.

Дії ОСОБА_4 суд вважає вірно кваліфікованими за ч. 1 ст. 126 КК України, оскільки він вчинив насильницькі дії, які завдали потерпілій фізичного болю і не спричинили тілесних ушкоджень.

Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , суд керується вимогами ст. 65 КК України, згідно з якою суд призначає покарання у межах, установлених у санкції статті Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинений злочин, відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Згідно з ч. 2 ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових правопорушень.

Суд враховує роз`яснення, що містяться у постанові Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 «Про практику призначення судами кримінального покарання», відповідно до яких, призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання.

Також суд бере до уваги практику Європейського суду з прав людини, зокрема рішення у справі «Скоппола проти Італії» від 17.09.2009 (заява № 10249/03), де зазначено, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним.

Вивчаючи особу обвинуваченого, суд бере до уваги, що ОСОБА_4 раніше не притягувався до кримінальної відповідальності, на обліку в лікарів нарколога та психіатра не перебуває, за місцем проживання характеризується задовільно, є діючим військовослужбовцем Збройних Сил України, що свідчить про його соціальну корисність та виконання конституційного обов`язку в умовах воєнного стану.

Обставиною, що пом`якшує покарання обвинуваченого, згідно зі ст. 66 КК України, суд визнає щире каяття.

Обставин, що обтяжують покарання, згідно зі ст. 67 КК України, судом не встановлено.

Зважаючи на викладене, враховуючи, що кримінальне правопорушення за ч.1 ст. 126 КК України належить до категорії кримінальних проступків, з огляду на наявність пом`якшуючих обставин та відсутність обтяжуючих, ставлення обвинуваченого до вчиненого, який зробив належні висновки, відсутність матеріальної шкоди, суд приходить до переконання, що виправлення ОСОБА_4 та попередження вчинення ним нових правопорушень можливе без ізоляції від суспільства, а тому йому слід призначити покарання у виді штрафу в мінімальному розмірі, передбаченому санкцією ч. 1 ст. 126 КК України. Саме таке покарання, на переконання суду, є необхідним і достатнім.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено. Процесуальні витрати відсутні. Речові докази відсутні.

Запобіжний захід відносно обвинуваченого не обирався, підстав для його обрання до набрання вироком законної сили суд не вбачає.

Керуючись ст.ст. 349, 368, 370, 373, 374, 394 КПК України, суд -

У Х В А Л И В:

ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення (проступку), передбаченого ч. 1 ст. 126 КК України, та призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі 50 (п`ятдесяти) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п`ятдесят) гривень.

Вирок може бути оскаржений до Львівського апеляційного суду через Шевченківський районний суд м. Львова шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя ОСОБА_1